Попередня     Головна     Наступна

ПЕРЕДМОВА АВТОРА

Коли я приступав до студіювання Руської Правди з чисто філологічного становища, я керувався багатьма мотивами і спонуками. Але найголовніший із них був той, що Руська Правда є пам’ятка величезної всесловянської культурної ваги. Цей твір назверх виглядає по своїй структурі і змістові ніби стисло правничою пам’яткою староукраїнських законів і норм права. Але вчитуючись у її назверх монотонні й нудні статті, вдумуючись у їх фактичний та ідеолоґічний зміст, в цілу концепцію зібраних у ній фактів самого староукраїнського життя та людських взаємин — я спостерігаю ту глибину реальних життєвих соціяльних і національних відносин, що так красномовно визирають із ляпідарно-коротких фраз, речень та статтей. В них спочиває та величезна і глибока традиція народнього життя та його звичаїв у взаємовідносинах та поступованнях наших предків. З цього становища дослідник народнього побуту та звичаїв, археолоґ і історик доісторичного звичаєвого права, побуту, родинних відносин Руську Правду покладе в основу своїх археологічних і доісторичних студій і повною рукою зачерпне звідти матеріял й відомості хоч би в такім інституті родиннім як крівава помства, зо всіма виявами в різних фазах життя стародавньої родини, роду, верві, дикої віри, та всіх перипетій звичаєвого родинного карного права.

Але Руська Правда має величезне значіння і для історика пізнішої доби: Володимира Великого, Ярослава, Ярославичів, Володимира Мономаха і т.д. Руська Правда в цім відношенні є живе дзеркало, що відбиває в собі цілу низку чисто соціяльних взаємин різних народних верств та шарів. Ні один історик без Руської Правди не зрозуміє так глибоко соціяльної структури населення від найдавніших часів його історичного життя. З цього становища Руська Правда є найвидатніша пам’ятка, що так яскраво змальовує відносини між вищими верствами староукраїнського населення і нижчими, як смерди, закупи, холопи, раби; взаємовідносини між мужем і жоною в родині та їх дітьми. Це є невичерпане джерело щодо пізнання соціяльної структури українського населення середновіччя.

Крім того, Руська Правда відбиває в собі розвиток рівня правної і моральної свідомості українського народу в найглибших і найделікатніших взаєминах між собою. Коли порівняти цю сторону Руської Правди з нормами старонімецького права, — в Руській Правді кидається в вічі відмінність правових відносин, а власне: Руська Правда фіксує знесення крівавої помсти й заміну останньої на грошеві покути (віра, продажа, уроки), фіксує рівність жінки перед законом і в спадковім праві та в праві родиннім, і за вбивство жінки та сама відповідальність убивника що і за мужчину; нарешті фіксує змагання законодавців полегшити становище найбіднішого населення (смердів, закупів, холопів, рабів) перед сильними світу, великими землевласниками, перед тими богачами що дають у позику гроші і стягають великі проценти („рЂзы”) і т.д.

Далі, Руська Правда відіграє велику ролю і в історії старого русько-українського та східно-слов’янського письменства. Історія старого письменства київської і пізнішої доби фіксує значення таких збірників різного складу, як збірники старого права, як збірник „МЂрило Праведноє”, як „Кормча Книга” (Номоканон) і т.д.; але не зясовує їх взаємин та послідовність у процесі їх повстання та історичного розвитку. Руська Правда, після докладного вияснення історії її тексту точно встановлює ґенезу цих збірників старого письменства та їх між собою взаємини.

Не буду торкатися того величезного значення Руської Правди, яке вона займає в історії українського та словянського права. Це значення докладно зясоване майже в кожнім компендіумі та підручникові історії українського права, російського і загально словянського права. В цих курсах з історії словянського права та видання пам’яток (див. працю Г. Іречка Svod zakonuv slovanskich,Praha 1880), Руській Правді відноситься одне із перших місць.

Нарешті Руська Правда відіграє велику ролю і в історії стародавньої української книжної мови, та того стародавнього діялекту російської мови в якім більшість її списків заховалася. Я маю на увазі новгородські говори старої російської мови. Ні один підручник з історії російської мови, чи то Соболєвського, чи Шахматова, Брандта, Кулбакіна й інш., не обійдеться щоби не цитувати текст того чи іншого списка Руської Правди. Текст її в усіх виявах її численних списків, це невичерпане джерело для пізнання фонетичних, морфолоґічних і синтактичних особливостей та ознак цих мов.

Це все разом і заохотило мене до того щоб зясувати першу і найважнішу сторінку з історії Руської Правди — історії її тексту, без чого не може обійтися ані один історик культури, соціяльного життя, права, звичаю і т.д., щоб правдиво зясувати й представити справжню картину тих загально-культурних, соціяльних, звичаєвих і правових відносин. Це все також спонукало мене і до вивчення її мови. Чи добре я виконав своє завдання, про це скаже компетентне слово фахова критика.

Леонід Білецький

Модржани у. Праги. 30 серпня 1935 р.

Вінніпег. 27 липня 1954 р.

Попередня     Головна     Наступна