Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи
ПЕРЕДМОВА
«Опис України» французького військового інженера і відомого картографа Г. Левассера де Боплана — одне з найважливіших історичних джерел, що розповідають про Україну XVII ст. Книга містить унікальні свідчення очевидця про природу України, становище й побут селян та козаків, морські походи запорожців, класову боротьбу. Протягом тривалого часу праця Боплана залишалася для західноєвропейських читачів цінним джерелом інформації про Україну та її народ. Вона була перекладена на ряд мов, серед яких, однак, не було українського перекладу всього тексту. Пропоноване читачам видання покликане заповнити цю прогалину.
Гійом Левассер сір де Боплан народився близько 1600 p. y Нормандії, ймовірно у Дьєппі, в шляхетсько-гугенотській родині, що мала прізвище Левассер (ле Вассер) *. Від свого батька — математика і картографа Г. Левассера (помер 1643 р.) — він успадкував не лише родове прізвище, але й ім'я Гійом (Вільгельм). Гійом Левассер-молодший, вступивши на військову службу (у 16-річному віці став лейтенантом), спеціалізувався на військовому будівництві, набув досвіду також в галузі артилерії та картографії.
* Представники різних відгалужень цієї родини додавали до цього прізвища вказівку на свої родові маєтки: Левассери де Коньє, де Руар, д'Отвіль тощо. Доповнення «сір» де Боплан походить, очевидно, від назви маєтку першої дружини автора «Опису України». Деякий час (після 1650 р.) він іменував себе також Левассером де Рок. Біографію Боплана висвітлено в основному за такими працями: Ляскоронский В. Г. Гильом-Левассер де Боплан и его историко-географические труды относительно Южной России. — Киев, 1901; Buczek K. Beauplan Wilheim Le Vasseur // Polski slownik biograficzny. — Warszawa, 1935. — T. 1. — S. 384 — 386; Wójcik Z. Wstęp // Eryka Lassoty і Wilhelma Beaupiana opisy Ukrainy. — Warszawa. — 1972. — S. 37 — 51; Реrnal A. В., Essar D. F. The 1652 Beauplan Maps of the Ukraine // HUS. — 1985. — Vol. 9. — № 1/2. — P. 61-64.
Наступ контрреформації, зокрема позбавлення урядом кардинала Рішельє гугенотів політичної автономії (1629), спонукав молодого військового інженера до еміграції. Наприкінці 1630 р. він прибув у Річ Посполиту. Тут як найманий інженер-фахівець став служити у артилерії польського коронного війська, що дислокувалося на Україні. Найчастіше він перебував у м. Барі (Поділля), але багато подорожував по всій Україні, займаючись військовим будівництвом і збираючи матеріали для великої карти України і спеціальних /6/ карт окремих регіонів українських земель. Під керівництвом Г. Левассера де Боплана було споруджено фортифікації: тодішню штаб-квартиру польського великого гетьмана коронного у Барі (1631), фортецю у Бродах (1632 — 1633), укріплення у Новому Конецполі (1634), Кодаку (1634), Кременчуці (1634 — 1635), укріплені табори в Кам'янці (1633), Старці (1638) 1. Як гадають, він спільно з Андреа дель’Аква керував будівництвом чудового ренесансного замку-палацу у Підгірцях.
Миколай Потоцький, який 1646 р. став великим коронним гетьманом, 29 березня 1647 р. з невідомих причин звільнив Боплана зі служби. Повертаючись до Франції, він зупинився у Гданську. Вдруге інженер відвідав Гданськ 1650 р.
Обидва рази головною метою його перебування у цьому місті було вирішення ряду конкретних питань з відомим гравером Віллемом Гондіусом (Гондтом), який гравіював його карти та ілюстрації до «Опису України». Серед вигравійованих Гондіусом карт Боплана — «Українська географічна карта», 12 карт окремих частин України і, нарешті, перша в історії світової картографії військова топографічна карта цілої країни — «Спеціальний і докладний план України з належними їй воєводствами, округами та провінціями» (в масштабі 1 : 463 000) *.
1 Wójcik Z. Op. cit. — S. 38.
* Картографічні праці, присвячені Україні, тут докладно не розглядаються, їм буде присвячене спеціальне видання, що готується за спільним проектом Археографічної комісії АН УРСР та Українського наукового інституту Гарвардського університету.
В 1650 — 1651 pp. Боплан жив у Дьєппі, а з 1652 p. y Руані. Звідти він виїхав на військову службу до Вест-Індії, де, зокрема, виконав план портового міста Картагени (на території сучасної Колумбії). Згодом служив у Франції як військовий інженер під командуванням основоположника військової фортифікації Вобана, що пізніше став маршалом Франції. Від генерального інтенданта фінансів Кольбера він отримав значні суми грошей на підготовку карт Нормандії (надрукована в Руані 1667 р.) і Бретані (закінчена 1666 p.). Помер Боплан 1673 р.
Головними працями Боплана були карти України, які справедливо вважаються одним із найвищих досягнень картографії XVII ст., та його «Опис України». Останній був задуманий як пояснення до карт, але фактично став самостійним твором. Спеціально для «Опису України» Боплан замовив Гондіусові ілюстрації-мідерити, однак доля їх невідома.
Титульний аркуш першого видання «Опису України» (Руан, 1651)
Як довели дослідження останніх десятиріч, твердження деяких бібліографів, начебто перше видання «Опису України» було опубліковане в Руані 1650 р., не обгрунтовані. Не відповідає дійсності також повідомлення /8/ Б. Барвінського 2 про наявність у Бібліотеці Чорторийських у Кракові примірника, у якому це видання датується 1640 р.
Насправді, перше видання книги було опубліковане в Руані, в друкарні Жака Кайуе 1651 р. Як зазначалося в наступному виданні у передмові «Книгарня до читачів», перше видання друкувалося на прохання автора і було малотиражним: «Сотня примірників, які були подаровані його друзям». У заголовку першого видання слова «України» не було 3.
Той же руанський друкар видав 1660 р. значно більшим тиражем доповнене видання під назвою «Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн» 4.
Варіантом цього видання слід вважати і книги, у яких тексти ідентичні (крім одного виправлення), але титульний аркуш інший. На ньому вказано, що книга надрукована в Руані, а продається в Парижі у Сімона Ле Сур (Le Sourd) на вулиці Сен-Жак, причому вказана дата — 1661 р.5
Існують ще примірники, в яких дата на титульному аркуші змінена на «1673»: до «MCLX» додруковано «LXIII». Як вказують канадські дослідники Д. Ф. Ессар і А. Б. Перналь, це видання ідентичне виданню 1660 р. Крім іншого титульного аркуша, в ньому є лише два виправлення тексту. Згадані автори пишуть, що «тексти двох видань ідентичні і надруковані з одних форм» 6. Більш ймовірний не передрук нового видання з тих же форм, а додрукування частини нового титульного аркуша до нерозпроданої частини тиражу видання 1660 р. 1861 р. воно було передруковане в Парижі з передмовою А. Голіцина.
Англійський переклад тексту за виданням 1661 р. було опубліковано 1704 p. y першому томі видання Джона Черчілла «Збірка описів подорожей і мандрівок, деякі з яких вперше друкуються з оригінальних рукописів, а деякі перекладено з іноземних мов і нині вперше надруковано англійською мовою» 7.
2 Барвінський Б. «Україна» Боплана // Стара Україна. — 1924. — № 1. — С. 14.
3 Description des contrées du Royaume de Pologne, contenues depuis les confins de la Moscowie, insques aux limites de la Transilvanie. Par le Sieur de Beauplan. — A. Rouen, Chez Jacques Cailloue, 1651.
5 Essar D. F., Реrnal A. B. Beauplan's Description d'Ukranie: A. Bibliography of Editions and Translations // HUS. — 1982. — Vol. 6. — № 4. — P. 488 — 489.
6 Ibіdem. — P. 492.
7 A Collections of voyages and travels... Printed for Awnsham and John Churchill. — London, 1704. /9/ /12/
Титульний аркуш другого видання «Опису України» (Руан, 1660)
Титульний аркуш третього видання «Опису України» (Руан, 1661)
Титульний аркуш останнього прижиттєвого видання «Опису України» (Руан, 1673)
Це видання передруковувалося у складі тієї ж збірки в 1732, 1744, 1752 pp.; 1959 p. y Нью-Йорку вийшла репродукція видання 1744 р.
Відомий видавець і друкар Міцлер фон Колоф видав латинський переклад видання 1660 p., вмістивши його у другому томі двотомника, відомого під скороченою назвою «Collectio magna» 8. Хоч на титульному аркуші було вказано 1768 p., насправді його видрукувано 1769 р.
Перше і єдине німецьке видання того ж тексту опубліковано 1780 р. у Бреслау (нині Вроцлав) у друкарні Вільгельма-Готліба Корна, яка мала тісні зв'язки з Польщею і Україною, зокрема виконувала замовлення Київської академії 9. Перекладачем і видавцем був Вільгельм Меллер, який цікавився історією та географією українських земель, опублікував змістовні записки про свої подорожі на Україну 10. Всі названі переклади здійснювалися за другим, доповненим виданням. Перше ж видання (1651) стало основою для перекладів, які друкувалися в Амстердамі в складі знаменитих атласів Иоганнеса Блау. 1662 p. y супровідному тексті латиномовного видання вперше опубліковано повний, але поділений на дві частини (у різних місцях другого тому) переклад саме за першим виданням 11. У складі атласів Блау перший варіант твору Боплана друкувався також у французькому оригіналі (1663, 1667, репродукція 1967), у голландському (1664), іспанському (1665, 1672) перекладах.
1822 р. було видано у Варшаві, а 1839 перевидано у Бреслау польський переклад підготовлений Юліаном Уркином Нємцевичем для третього тому його видання «Zbiór pamiętników historycznych о dawnej Polszcze / Przez I. Niemcewicza» (Warszawa, 1822. — T. 3; Wrocław, 1839. — T. 3). На жаль, цей переклад не був вдалим. Значно вищим науковим рівнем відрізняються російські переклади Ф. Устрялова (1832), К. Мельник за редакцією В. Б. Антоновича (1896), В. Л. Ляскоронського (1901). Перший російський переклад широко використовувався М. В. Гоголем під час написання «Тараса Бульби».
8 Historiarum Poloniae ас Lituaniae scriptorum collection magna. — Varsaviae, 1768.
9 Beschreibung der Ukraine und deren Einwohner, aus dem Franzosischen des Wilhelm le Vasseur sieur de Beauplan ubersetzt. — Breslau, 1780.
10 Moeller W. Reise von Warschau nach der Ukraine im Jahre 1780 und 1780; Hersberg am Harz, 1804; Ibidem. Reise von Wolhynien nach Cherson in Russland im Jahre 1787. — Hamburg, 1802.
11 Essar D. F., Pernal A. B. Beauplan's Description d'Ukranie. — P. 489. Див. також: Koeman Ir. C. Joan Blaeu and Hist Grand Atlas. — Amsterdam, 1970.
Істотним внеском у вивчення і популяризацію твору Боплана став новий польський переклад З. Стасєвського та К. Меллера, що відкривався грунтовною /13/ вступною статтею і супроводжувався коментарями З. Вуйцика 12. Врешті 1981 р. вийшов український переклад Я. Кравця, дещо скорочений для журнальної публікації 13. Також скорочено текст у останньому російському виданні, для якого використано після звірки з оригіналом переклади К. Мельник і В. Ляскоронського 14. 1990 p. y серії «Українські студії Оттавського університету» побачила світ публікація пам'ятки французькою мовою з грунтовним вступом і коментарями відомих канадських дослідників Боплана Д. Ессара та А. Перналя 15.
Крім згаданих перекладів повного тексту або його більшої частини, неодноразово друкувались і уривки- з твору Боплана, що широко використовувався дослідниками історії України, етнографами, письменниками *.
Яка ж основна причина популярності серед читацького загалу цієї книги? Насамперед вона полягає у багатстві змісту, напівхудожній формі викладу матеріалу, вмінні, здавалося б, простими засобами створити в уяві читача багатобарвний образ, домогтися властивого справжній літературі «ефекту співприсутності». Привертає увагу читачів навіть структура книги. Її підрозділи, мають місткі образні заголовки, які не лише розкривають зміст того чи іншого розділу, але й послуговують своєрідним дороговказом в авторській розповіді. Зацікавленню книжкою сприяло й те, що вона вперше була видана в роки Визвольної війни українського народу (1648 — 1654), коли далеко за межі України поширювалися звістки про мужність козацького війська, успіхи якого стали істотним чинником міжнародної ситуації того часу. Ця книжка була в бібліотеках монархів і визначних вчених, вона справила великий вплив не лише на історичні праці, а й на літературні твори, присвячені минулому українського народу. Природно, що талановитий твір Боплана став джерелом інформації як для політичних і військових діячів, так і для широких кіл освічених людей.
12 Eryka Lasoty і Wilhelma Beauplana opisy Ukrainy / W przektadze Zofii Stasiewskiej і Stefana Metlera pod redakcją, ze wstępem і komentarzami Zbigniewa Wójcika. — Warszawa, 1972.
13 Гійом Левассер де Боплан. Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії, до границь Трансільванії разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн // Жовтень. — 1981. — № 4, — С. 54 — 88.
14 Боплан. Описание Украины // Чтобы, вовеки едины были. — М., 1987. — С. 350 — 376. За цією публікацією здійснено український переклад частини тексту і коментарів у виданні «Пригоди, подорожі, фантастика-89» (К., 1989. — С. 5 — 28). Фрагмент російського перекладу Ф. Устрялова опублікований нещодавно М. Ф. Котляром в науково-інформаційному бюлетені «Архіви України» (1988. — № 2. — С. 59 — 75).
15 La Description d'Ukranie de Gullaume Le Vasseur de Beauplan / Edition annotée par Dennis F. Essar et Andreu B. Pernal. — Ottawa; Paris; Londres: Les Pressed de l'Université d'Ottawa. — 1990. — XIII, 154 p. — (Études Ukrainiennes de l'Université d'Ottawa; N 11.)
* Ширше про українську бопланіану див. с. 209—232. /14/
Гадаємо, не випадково книгу відкриває опис Києва, який автор, по праву, називає «однині із найдавніших міст Європи». Адже це був природний економічний, політичний та культурний центр українських земель. Незважаючи на дискримінаційну політику польсько-шляхетської держави, Київ продовжував відігравати помітну роль в історичній долі українського народу, виступаючи символом колишньої єдності всього східного слов'янства.
Значна частина сторінок книги присвячена розповіді про життя та господарську діяльність українських селян (читачів не повинен дезорієнтувати той факт, що підрозділ називається «Ремесла, якими займаються козаки»). Наведений матеріал дає можливість дослідникам уточнити (і не лише дослідникам), які види ремісничого виробництва існували тоді на Україні, розширює нашу уяву про рівень розвитку землеробства. Слід зазначити, що Боплан не став апологетом шляхетсько-магнатського режиму на Україні. Можна було б це пояснити тим, що він як людина розумової праці також зазнав кривд і принижень від тих, кому служив задля заробітку. Але справа не тільки в цьому. Аналогічних принижень зазнавали й інші тогочасні інтелігенти, проте одні з них бездумно повторювали думки й ідеї, загальноприйняті у суспільних верхах, а інші свідомо й цинічно перекручували істину на догоду панам. Боплан належав до тих, хто зберіг людську гідність і співчутливе серце. Він з великою любов'ю описує характер та душевні якості українців. За його словами, «вони дотепні, кмітливі, винахідливі і щедрі, не прагнуть до великого, але надзвичайно кохаються у своїй свободі, без якої не уявляють життя». Далі автор пише, що українські селяни та козаки «надзвичайно міцні статурою, легко переносять спеку і холод, голод і спрагу, невтомні на війні, мужні, сміливі.., не дорожать власним життям».
Звертає увагу той факт, що Боплан без прикрас зображує реалії соціально-економічного життя на Україні 30-х років XVII ст. Він таврує жорстоке поводження польських феодалів з селянами-кріпаками. «Тутешні селяни, — зазначає автор, — заслуговують на співчуття. Вони мусять працювати власноручно і зі своїми кіньми три дні на тиждень на користь свого пана, а також сплачувати йому залежно від наділу, який тримають, певну кількість буассо зерна, багато каплунів, курей, гусей і курчат..., пани мають необмежену владу не тільки над їхнім майном, а й над їхнім життям; ось яка велика свобода польської шляхти (яка живе наче в раю, а селяни — ніби перебувають у чистилищі). Тому як трапляється, що ці бідні селяни потрапляють у повну залежність до злих панів, то опиняються у ще жалюгіднішому стані, ніж каторжани на галерах». Цими словами Боплан змальовує рабське, принижене становище українського селянина, якого магнат чи шляхтич міг фізично покарати, ув'язнити, або навіть вбити, не несучи при цьому карної відповідальності. Відзначимо, що твердження автора відносно 3-денної панщини /15/ стосується лише центрального регіону України. В західних повітах відробіткова рента досягала 4-5, а подекуди й 6 днів на тиждень з наділу, зате на крайньому сході була значно меншою.
Інший масив матеріалу книги присвячений характеристиці суспільно-політичного устрою, способу і тактики ведення військових дій запорозьких козаків (зокрема, морських походів). Досить лапідарно, але яскраво описує автор вибори кошового отамана на Січі, приготування до походу на Чорне море проти турецьких фортець, будівництво човнів-чайок і дії запорожців проти ворожого флоту. Боплан не розповідає докладно про той чи інший морський похід. Він дає узагальнюючу характеристику і відзначає найбільш яскраві деталі цієї невід'ємної частини сповненого смертельних небезпек козацького життя.
Боплан наводить цінні матеріали, які дозволяють зробити висновок про соціальне розшарування козацтва, про панівне місце в товаристві старшинської верхівки, становище і умови життя козацької сіроми. На відміну від тодішніх польських політичних діячів, автор добре усвідомлював, що Січ (до речі, як і інші українські землі) виступала надійним щитом проти спустошливих вторгнень кочівників у межі Західної Європи. «Цей новоздобутий край, — пише він у присвяті до книги, — є незборним захистом проти могутності турків та жорстокості татар, міцною перепоною, здатною зупинити їхні згубні і часті набіги...»
Увагу читачів приверне та частина книги, де надзвичайно колоритно, емоційно та цікаво описано побут і звичаї українців, зокрема весільну обрядовість. Вже самі назви розділів свідчать про зміст та спрямування авторської розповіді: «Як дівчата залицяються до парубків»; «Як відбувається весілля» та ін. Наведені Бопланом факти свідчать про великі традиції, що склалися впродовж багатьох століть і відбивали своєрідність етнічної культури українського народу.
Читачі звернуть увагу на той факт, що в книзі чимало місця відведено природно-географічному опису Криму та характеристиці життя і суспільної організації татарського населення. Для цього існували свої вагомі причини. Адже відомо, що агресивні дії султанської Туреччини та її васала Кримського ханства проти сусідніх народів стали джерелом їх нормального функціонування як державного організму. Але у справжню трагедію ці напади перетворилися для українського народу, який найбільше терпів від спустошень, зазнав величезних людських втрат. Боплан пише, що татари, «розбігаючись повсюди по селах, ...оточують їх, виставляючи по чотири сторожові пости довкола і підтримуючи великі вогнища впродовж всієї ночі, побоюючись, щоб котрийсь із селян не втік. Потім грабують, палять і вбивають усіх тих, хто чинить їм опір, а тих, хто здався, забирають із собою; і не тільки чоловіків і жінок з немовлятами, /16/ але також і худобу, як наприклад, коней, волів, корів, баранів, овець, кіз...». Море людської крові, горе та спустошення залишали після себе татарські орди на Україні. «Ця картина, — пише автор, — може зворушити найбільш нелюдські серця, коли розлучається чоловік з жінкою, матір з дочкою без жодної надії ще колись побачитися, бо йдуть у жалюгідне рабство до безбожників-магометан, де зазнають безмежної наруги... Словом, найбільш тверді серця здригнулися б, слухаючи крики і співи, плач і стогони цих нещасних русинів, бо цей народ і співає, і голосить плачучи». Розповідь Боплана значною мірою доповнює уявлення дослідників про спосіб життя татар, їх етнічні особливості, звичаї, тактику ведення військових дій тощо.
В тій частині книги, де йдеться про внутріполітичне життя в Речі Посполитій, слід відзначити розділи «Як обирають короля», «Про шляхетські вольності» та «Звичаї польської шляхти». Тут цікавими є не лише зображення механізму виборів польського короля та характеристика його політичних прерогатив, опис шляхетських прав і привілеїв (цей аспект політичного розвитку королівської Польщі добре знайомий читачеві), але насамперед значення цього матеріалу як альтернативного щодо відтворення рабського становища українського селянства. Наведені факти об'єктивно свідчать також про те, що всесилля великої аристократії, яка гальмувала економічний розвиток країни, дбала лише про власні егоїстичні інтереси, потопала в розкоші, продавала себе і свою країну іноземцям, неухильно вело до занепаду польської держави.
Пропонована книга стане, безперечно, важливим джерелом для тих, хто цікавиться історією, географією, природою України XVII ст. На її сторінках можна знайти опис річок та озер, рослинного і тваринного світу, кліматичних умов і окремих_ аспектів козацької медицини, яка основувалася на давніх народних традиціях.
І, нарешті, в книзі містяться невеликі за обсягом, але надзвичайно важливі повідомлення про обставини, хід та придушення козацьких повстань 1635 р. під керівництвом гетьмана нереєстрових запорозьких козаків І. Сулими та повстань 1637 — 1638 pp. (зруйнування Кодацької фортеці, битва під Кумейками, обставини покарання повстанців та ін.).
Звичайно, не все у книзі Боплана «Опис України» достатньо перевірене, точно та до кінця правдиво висвітлене і прокоментоване. Адже частину своїх записів він зробив зі слів сучасників (інколи не уточнивши фактів). Не виключено й те, що окремі авторські замальовки були зроблені на догоду читацьким смакам. На змісті твору не могло не позначитися перебування французького інженера на службі в шляхетському війську. Він будував фортеці, що мали служити опорними пунктами панування польських магнатів. Безпосереднім начальником його був великий коронний гетьман польського війська Станіслав Конєцпольський, який криваво придушував селянсько-козацькі повстання. /17/ Сам Боплан був при шляхетському війську, яке воювало з повстанцями в 1637 — 1638 pp. Тому цілком природно, що на сторінки твору попали і твердження, що відбивали погляди й пересуди шляхетського оточення письменника. Особливою апологетичністю відзначається присвята цієї книги польському королю Яну-Казимиру, де всупереч історичним реаліям говориться про «пустельність» південно-східних земель, звеличуються «діяння» С. Конєцпольського в напрямі їх заселення та господарського освоєння і т. п.
Знання Боплана про давнє минуле України далеко не повні, а часом і помилкові; в цьому відношенні твір інженера-картографа поступається перед нещодавно виявленим описом України гданського купця XVII ст. Мартина Груневега. Є в творі і просто наївні твердження і різного роду недоречності. Проте, безперечно, не цим визначається місце праці французького інженера в історіографічній спадщині. Боплан, по суті, відкрив нову сторінку у справі вивчення України та ознайомлення з історією її народу широких кіл західноєвропейської громадськості. Водночас, незважаючи на те, що історична наука збагатилася новими фактами та науковими розробками, праця Боплана і понині залишається цінним і невичерпним джерелом не лише для дослідників, але й усіх тих, хто цікавиться далеким минулим нашого народу.
