Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня     Головна     Наступна





ПЕРЕДМОВА ВІД РЕДАКТОРА



В анналах української і світової науки професор Олександер Мезько-Оглоблин (1899-1992) записаний як провідний український історик і здібний організатор українського наукового життя в XX столітті. Одночасно Олександер Петрович є одним із найвидатніших дослідників Козацько-Гетьманської держави XVII-XVIII ст., зокрема доби гетьмана Івана Мазепи.

Ідея нового видання монографії «Гетьман Іван Мазепа та його доба» виникла в 1998 році, в якому при Українському Історичному Товаристві було створено Міжнародний ювілейний комітет для вшанування Олександра Оглоблина з нагоди 100-ліття його народження. Тоді було вирішено видати монографію історика про гетьмана Івана Мазепу, збірку історичних нарисів «Люди Старої України» та інші видання й архівні матеріали. За ініціятивою УІТ і при співпраці інших наукових установ у 1999 році в Україні і на Заході відбулися численні конференції, присвячені Олександрові Оглоблину, а також започатковано нове серійне видання «Оглоблиніяна» (Нью-Йорк, Острог: Українське історичне товариство, Університет «Острозька Академія», 2000, 215 с., том І), присвячене виданню праць і архівних матеріалів історика, а також досліджень про нього. Одночасно було започатковано редагування другого доповненого видання праці «Гетьман Іван Мазепа та його доба», що з’явилося в 1960 році, як 170-й том «Записок НТШ» у серії «Праці історично-філософічної секції товариства» (видання Організації оборони чотирьох свобід України і Літ визволення України. Нью-Йорк — Париж — Торонто, 1960, 406 с.).

У науковій спадщині Олександра Оглоблина ця праця займає одне з головних місць як глибинна аналітично-синтетична студія Івана Мазепи і його держави. Історик багато років присвятив дослідженню Козацько-Гетьманської держави XVII — XVIII ст. в контексті багатовимірного українського історичного процесу, що зазублювався з історією Польщі, Росії, Криму, Туреччини, Швеції та інших держав. Ця монографія є до наших часів однією з найкращих студій, присвячених гетьманові Івану Мазепі і його часам. Після 1960 року Олександер Петрович доповнював спою монографію на окремих аркушах паперу, що було типовим у його праці, і на маргінесах виданої книжки — усі ці матеріали. а також рукопис його праці першого видання монографії ми віднайшли в його архіві. Ми узгляднили цей матеріал і включили як доповнення в наше видання разом із деякими джерельними матеріялами і працями історика з мазепинської тематики. Також у новому виданні вміщено історичні ілюстрації, що деякою мірою доповнюють текст монографії історика. Це є одна з причин другого видання книги «Гетьман Іван Мазепа та його доба», що з’являється з цими важливими додатковими матеріялами. Існували, однак, ще й інші причини і стимули для нового видання цієї унікальної монографії.

По-перше, декілька місяців перед відходом у вічність Олександер Петрович попросив мене, щоб по його смерті познайомити істориків в Україні, особливо представників молодого покоління і студентів, з його творчою спадщиною, зокрема з його працями, присвяченими Іванові Мазепі, Петрикові, Хмельницькому, «Людям Старої України» й іншими дослідженнями. Я обіцяв виконати його бажання, його «історіографічний заповіт» і започаткував систематичне видання історичних праць Олександра Петровича в Україні. «Люди Старої України та інші праці» з’явилися в 2000 році.

По-друге, ми свідомі, що в минулі роки в комуністичній Україні і взагалі в СССР гетьмана Івана Мазепу партійні історики представляли як «зрадника України, українського народу і братньої Росії», а професора Оглоблина — як «зрадника радянської батьківщини» і «фальсифікатора історичного минулого і сучасного України». Історичні праці Олександра Петровича були заборонені в совєтській Україні, історики та інші дослідники не мали змоги познайомитися з його монографією про гетьмана І. Мазепу та його іншими мазепознавчими працями. Цю кривду направляємо в 2001 році, в якому відзначуємо 10-ліття відродженої незалежної Української Держави.

По-третє, вже сам факт видання монографії Олександра Мезька-Оглоблина Українським Історичним Товариством (УІТ) і Світовою Науковою Радою Світового конгресу українців при співпраці Української Вільної Академії наук у США (УВАН у США), Української Американської Асоціяції університетських професорів (УААУП), Наукового Товариства Шевченка в Европі (НТШ-Е), не випадковий. Адже Олександер Петрович був першим президентом, а згодом — почесним президентом УІТ, першим головою Історичної Секції, а згодом — президентом і почесним президентом УВАН у США, почесним членом і заступником голови Історично-філософічної секції НТШ і довголітнім редактором «Історичного відділу» Енциклопедії Українознавства НТШ, почесним членом УААП і близьким дорадником Наукової ради СКВУ. Також він був першим головою Українського генеалогічного та геральдичного товариства, почесним доктором і довголітнім професором Українського Вільного Університету у Празі і Мюнхені, професором-гостем Гарвардського університету та членом інших наукових і академічних установ. Як бачимо, Олександер Петрович значну частину свого життя на Заході присвятив розбудові українського наукового життя в Европі і Америці. Цим виданням сплачуємо, деякою мірою, борг вдячності проф. Олександрові Оглоблину за його вклад у розбудову національної культури й історичної науки на Заході.

Друге доповнене видання монографії «Гетьман Іван Мазепа та його доба» складається з таких розділів:

1. Передмова редактора.

2. Англомовна передмова редактора.

3. Вступна стаття «Видатний дослідник Мазепинської доби».

4. Доповнений текст монографії «Гетьман Іван Мазепа і його доба» з ілюстраціями і уточненнями цитат історичних джерел і літератури.

5. Додатки до монографії О. Оглоблина. Тут містяться деякі праці історика з мазепинською тематикою: «З історії української державницької думки доби Мазепи», «Дума гетьмана Івана Мазепи», «Бендерська конституція 1710 року», «Нові матеріяли до повстання Петра Іваненка (Петрика)».

6. Також містимо досі надруковану хронологію історика «Труди і дні гетьмана Івана Мазепи», яку Олександер Петрович склав у Києві. З історичних джерел друкується лист гетьмана Пилипа Орлика до митрополита Стефана Яворського від 1 червня 1721 року, в якому містяться важливі дані про таємні польсько-українські та українсько-шведські переговори Мазепи.

7. В окремому розділі міститься «Вибрана бібліографія праць про Івана Мазепу, що появилися після 1960 року».

Покажчик імен і англомовне резюме закінчує наше видання.

Монографію та інші праці Олександра Петровича друкуємо за «харківським правописом» без жодних стилістичних чи мовних змін.

Олександер Оглоблин у своїй праці ставить засадниче питання: «Чи вдалося Москві — байдуже, білій чи червоній, подолати Мазепу, як ідейного речника українства? Ні, не вдалося ні знищити, ні здолати. Перефразовуючи слова Грушевського, смерть перелетіла над українською нацією — і вона не тільки пережила 250 літ Полтавської московської перемоги, але навіть відродилася й стоїть далеко сильнішою ідейно супроти свого московського противника, ніж за часів Петра I. І саме тому Москва й досі, з непослабленим завзяттям і невгамованою ненавистю веде боротьбу проти імення і символу Мазепи — боротьбу, якої вона ніколи виграти не може» (Олександер Оглоблин, «Гетьман Іван Мазепа та його доба», 1960, с.7).

Цю свою думку і прогноз висловив Олександер Петрович 40 років тому, коли закінчував писати свою монографію про Івана Мазепу. Одночасно він говорив, що деякою мірою наші часи нагадують добу Мазепи, коли державні діячі намагалися створити незалежну Українську Державу. Олександер Петрович радів відродженням української державності в 1990-х роках і надіявся, що український народ, його провідна верства, не повторить помилок доби Івана Мазепи і закріпить свою державну незалежність.

Думаємо, що поява нового доповненого видання монографії історика «Гетьман Іван Мазепа та його доба» є дуже своєчасною. Вона заповнює прогалину в сучасній українській і світовій науковій літературі і є гідним відзначенням пам’яті Олександра Петровича Оглоблина, провідного дослідника Мазепинської України.


Любомир Винар.

Президент Українського Історичного Товариства,

Голова Світової Наукової Ради СКУ

Кент, 27 травня 2001 р.










* * *


Текст праці О. Оглоблина «Мазепа та його доба» поданий за авторським коректурним примірником книги. У ньому Олександр Петрович не лише виправляв фактичні й коректорські помилки, але й уточнював деякі факти й бібліографію. Зокрема він доповнював текст і примітки посиланнями на книжки й статті радянських істориків, які з’явилися друком після 1960 року.

Упорядник тексту не врахував усі записи О. Оглоблина, зроблені на сторінках і маргінесах книга та окремих аркушах паперу, доданих до її коректурного примірника, оскільки не всі з них мають закінчений характер доповнення, а є лише робочими шкіцами, котрі автор, очевидно, хотів використати для наступного варіянту книги. Дописки олівцем (вони складають переважну більшість) відносяться до 60-х років XX ст., записи ручкою дуже нерозбірливим почерком О. Оглоблин писав у 80-х роках. Пізніші авторські доповнення накреслені у нашому виданні курсивом.

При цій нагоді складаю подяку д-ру І. Вербі, якій віднайшов в Центральному архіві вищих органів влади України рукопис незакінченої праці історика «Труди і дні гетьмана Івана Мазепи (хронологія)» і звірив текст, що тут друкується, з оригіналом.



Ігор Гирич









Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.