Попередня     Головна     Наступна

Олександер Оглоблин

МАЗЕПИН ДЗВІН

Дзвін «Голуб» був вилитий року 1699 відомим українським майстром військовим людвисарем Карпом Балашевичем на замовлення гетьмана Мазепи і був призначений для Батуринської Воскресенської церкви, як про це свідчить напис на дзвоні. Церква тая знаходилася на Гончарівці, де був палац Гетьмана, і, очевидно, була придворною. Мазепа був щедрим добродієм її: відомо, що на будову її (й Покровської церкви в Батурині) він дав понад 15000 золотих.

1699 рік був знаменний в історії України і в житті Мазепи. Того року закінчилася Карловицьким трактатом довголітня війна з Туреччиною і Кримом (звідси, мабуть, походить і назва дзвона «Голуб»), І того ж року скінчилися 60 літ життя Мазепи.

Недовго довелося бути дзвонові в Батурині. Року 1708 гетьманська столиця була знищена москалями, які сплюндрували навіть церкви. Але Воскресенська церква (дерев’яна) якимось чудом збереглася, хоч і була пошкоджена, як це видко з опису Батурина 1726 р. Чи був тоді там дзвін Мазепи — невідомо.

Мазепин дзвін знайшов собі інший, надійніший притулок, також пов’язаний з ім’ям Великого Гетьмана. Домницький Різдво-Богородицький монастир на Чернігівщині (коло м. Березин) — «Думницкая обитель» на р. Думниці — згадується в універсалах Мазепи з 16.V. 1699 р. і 5.VI. 1700 р. Гетьман був щедрим донатором цього монастиря (про це згадувала також козацька старшина в Бендерах 1709 р.) і фундатором його соборної церкви. В кінці XVIII ст. Домницький монастир знайшов собі нових добродіїв в особі князя Олександра Безбородька та його брата графа Іллі Безбородька, які відбудували старий Мазепин монастир, оздобили його новими кам’яними церквами, дзвіницею та іншими будівлями й забезпечили відповідним капіталом. На дзвіниці Домницького монастиря й зберігся дзвін Мазепи. Коли і як він потрапив туди — невідомо. Але можна думати, що його збереженню допомогла опіка Безбородьків над монастирем.

У 1920-х роках Мазепин дзвін знайшов у Домницькому монастирі молодий чернігівський етнограф Б.К. Пилипенко, згодом науковий співробітник Всеукраїнського історичного музею в Києві. Тоді ж дзвін був перевезений до Чернігівського історичного музею, де й знаходився (у вестибюлі музейного будинку) до початку II світової війни. Там ми й оглядали його у 1930-х роках. Чи пережив він чернігівську воєнну руїну 1941 р. — нам невідомо.

Відомості про Мазепин дзвін Б.К. Пилипенко подав у своїй доповіді в Історичній секції ВУАН у Києві на засіданні Комісії історії козаччини і козацької доби, що відбулося 18 червня 1929 р. Коротке звідомлення про це засідання й доповідь з’явилися в журналі «Україна», 1930, ч. 42, ст. 196-197.

Пилипепко збирався написати спеціяльну розвідку про цей дзвін, але, мабуть, не встиг її закінчити, бо вже почався большевицький погром української науки, одною з жертв якого був і талановитий український етнограф. Б.К. Пилипенко був засуджений у 1935 р. у справі Зерова та інших.

На щастя, Пилипенко свого часу подарував нам відбитку фота з того дзвона та виображення Мазепи на ньому. Репродукції з них подаються в цій книзі*. Годі й казати, що це, хоч трохи деформоване часом, а може, й щербинами долі, виображення дає нам автентичний, документально датований портрет Мазепи наприкінці XVII ст., на межі двох періодів його державно-політичної та культурної діяльности.

Докладнішу студію про цей портрет, як і взагалі про іконографію гетьмана Мазепи, готуємо тепер до друку.

[* Виображення дзвона й гетьмана Мазепи на ньому ми вмістили були у книзі «Україна в кінці XVII — в першій чверті XVIII ст.», що була закінчена друком у 1941 р. у Львові, але в світ не вийшла. (Див. с. 158 нашого видання. — Ред.)]

Попередня     Головна     Наступна