Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи
1. Мазепа в тогочасній англійській пресі.
На згадку про Мазепу в англійському світі мимоволі приходить лєгендарний герой із поеми Байрона, хоч ім’я гетьмана було відоме в Англії, навіть у Новому Світі, ще за його життя.
Безумовно, що до цього причинилась його участь по стороні антитурецької т. зв. "Святої Ліґи", яку як згадано вже вище, зорганізував цісар у 1684 р. Вона мала міжнародній характер, тому зрозуміло, що за розвитком воєнних подій слідкувала теж і англійська преса. Окрім того, участь Мазепи У т. зв. Великій Північній Війні, зокрема перехід гетьмана на сторону шведського короля, був сенсацією тодішнього дня й давав багато матеріялу для повідомлень, звітів і.т.п.
Тогочасну англійську пресу не можна вважати за першоджерело. Все ж таки вона була своєрідним "барометром" тогочасної публічної опініїта одночасно свідчила про популярність Мазепи в тодішньому політичному світі. Ім’я Мазепи згадувалось в англійській пресі вже у зв’язку з вибором його на гетьмана підчас першого Кримського походу (1687).
Льондон Ґазетте — офіціоз англійського уряду, — 3-6 жовтня 1687 р. користуючись інформацією з Гамбурґу за 30 вересня, подає, що згідно з вістками з Києва кн. Ґоліцин наказав арештувати гетьмана Самойловича та його сина за те, що вони "мали змову" з ворогом, а на його місце вибрано "пана Мареппу, людину великої репутації та відому зі своєї хоробрости". 1
Про вибір Мззепи докладніше згадав лондонський місячник Модерн Гісторі... (за грудень 1687 р.), в якому подано, що кн. Ґоліцин вернувся додому без ніяких успіхів та щоб себе виправдати, оскаржив Самойловича та його сина в "зраді". Обидва вони були на його наказ арештовані, а на місце Самойловича назначено "Мареппу — славного вояка". 2 За травень 1688 р. Модерн Гісторі подає, що козаки збунтувалися, тому що Мазепу не вибрано, але назначено, а тим самим порушено "старовинний звичай вибирати собі гетьмана з власної нації". 3
Відносно ж другого Кримського походу Лондон Ґазетте загально згадує про участь козаків у боротьбі з татарами (у виданнях за 19-22 липня та 21-24 жовтня 1689 р.)
Під час московсько-турецької війни ця сама Лондон Ґазетте за 16-19 серпня 1695 р. пише, що згідно з відомостями з Гамбурґу козаки здобули деякі фортеці від турків. На основі царського листа за 7 січня 1696 р., Лондон Ґазетте 13-16 січня 1696 р. повідомляє, що козаки брали участь у здобутті Озова, якого однак не здобули.
Хоча в Європі завжди цікавились війнами з Туреччиною та багато про них писали, Велика Північна Війна викликала зрозуміле зацікавлення, хоч би в особі молодого шведського короля, що своїм умілим стратегічним прагненням здивував увесь світ. Тоді йому було всього 18 років. Тож не диво, що європейська преса пильно стежила за всіма воєнними й політичними подіями.
Уже на самому початку тієї війни, у зв’язку з обороною Нарви, лондонський місячник Дженерал Вью... за листопад 1700 р. згадує, що "Мазесппа" (sic) зближається зі своєю 50.000 армією на поміч Нарви". (На ділі Мазепа вислав 12.000 козаків під командуванням полковника І. Обидовського, який, на жаль прибув після здобуття Нарви шведами, 20 листопада). 4
Про участь козаків у боях зі шведами в Лівонії (Латвії), згадує інший лондонський часопис, Пост-бой за 5-7 грудня 1700 р. Цю саму вістку подав лондонський тижневик Інгпіш Пост... 5
Хоч у 1702 р. козаки брали активну участь у війні, у тодішній англійській пресі надибуємо тільки поодинокі вістки. Перший англійський щоденник, Дейлі Курант (ч. 132) за 19 вересня 1702 р. згадує, що 27 липня 1702 р. Мазепа вислав козаків воювати проти тих польських магнатів, які прилучилися до шведського короля. Дейлі Курант писав про перемогу полковника Миклашевського над кн. Сапігою, від якого здобув Бихів, за що Август надав Мазепі найвище польське тодішнє відзначення — орден Білого Орла.
15 грудня 1702 р., опираючись на інформаціях із Варшави за 17 листопада 1702 р. Дейлі Курант пише, що "козаки, здобувши Немирів та фортецю Біла Церква, перемогли відділи старости з Хмельника" (Я. Потоцького).
У 1703 р. Мазепа майже не брав діяльної участи у воєнних діях, тому не диво, що про нього майже немає згадок в англійській пресі. Багато згадок про гетьмана та інформацій про козацьке військо знаходимо з 1704 р. Тоді, як відомо, становище Августа II в Польщі значно погіршилось і він попросив у царя негайної допомоги. Цар прислав гетьманові інструкції виступити зі всією своєю армією на допомогу польському королеві Августові. Цього ж самого місяця гетьман вирушив зі всім своїм військом і, перейшовши Дніпро, затримався недалеко Перепитихи, звідки послав відразу три тисячі козаків під командуванням полковника Апостола, а тисячу козаків прилучилося до армії кн. Д. Ґоліцина. З Перепитихи Мазепа вирушив до Паволочу, звідки вислав генерального бунчужного Д. Максимовича до головної кватири польського короля в Сандомирі по інструкції. 10 серпня Максимович повернувся від Августа з проханням дати йому до диспозиції 30.000 козаків. Мазепа повідомив, що він не може дати стільки козаків, але вислав йому 10.000 під командуванням переяславського полковника Івана Мировича, який з’єднався з Августом у Яворові, а сам Мазепа вирушив на Волинь для нищення маєтностей кн. Любомирського, що перейшов на сторону шведського короля.
У зв’язку з тими подіями, Дейлі Курант (ч. 643) за 8 травня 1704 р., користуючись інформаціями з Варшави, пише, що "наспіли вістки, згідно з якими 4.000 козаків разом з московським військом спішать назустріч Августові, щоб з’єднатися з його армією". 1 липня 1704 р. Дейлі Курант (ч.690) покликуючись на вістки з головної кватири польського короля в Сандомирі, потверджує вістки, що козаки в дорозі на допомогу Августові.
14 серпня 1704 р., за інформаціями з 5 серпня Дейлі Курант (ч. 727) повідомляє, що "генерал Мазепа, вождь 20.000(!)-ної козацької армії, вислав своїх представників до його королівської милости" (Августа II).
Рівно ж і офіціоз англійського уряду, Лондон Ґазетте (ч. 4045), за 14-17 серпня, покликуючись на інформації з Берліна за 12 серпня, пише, що п’ять або шість тисяч козаків є в дорозі до Сандомира, щоб з’єднатися з армією Августа II. 24-28 серпня 1704 р. Лондон Ґазетте (ч. 4048) на основі інформації з Гамбурґу за 12 серпня повідомляє, що Август II зробив перегляд частини козацького війська, яке прибуло до Сандомиру.
Лондонський місячник Монслі Реджістер... за серпень згадує, що на прикінці липня "кн. Ґоліцин і три тисячі козаків прибуло до армії Августа". 6 Цю вістку подав теж Дейлі Курант (ч. 748) за 7 вересня 1704 р.
Інша лондонська газета Флаїнґ-nocm (ч. 1447) за 10-12 серпня 1704 р., покликаючись на інформації з Варшави за 23 липня, повідомляє, що "до короля Августа прибули представники від генерала Мазепи й повідомили його, що козаки вже в дорозі до Польщі, після чого Август вирішив вийти їм на зустріч".
Подібна до Флаїнґ-nocm, лондонська газета Пост-ман (ч. 1306) за 15 серпня 1704 р., на основі вістки з Гамбурґу, пише, що "козаки під командуванням славного Мазеппи, (в числі 19.000 вибраного війська з обозом артилерії з 36 гармат) з’єдналися з королем Августом надалеко Яворова". 7
Цю вістку дослівно передрукував один із найстарших американських часописів, Бостон Ньюс-Леттер (ч. 41) за 22-29 січня
1705 p., 8 не подаючи джерела, а покликуючись на інформації з Гамбурґу.
Про похід Мазепи до Польщі на допомогу Августові, згадував Бостон Ньюс-Леттвр (ч.27) за 15 серпня 1705 р.: "4.000 козаків під командуванням генерала Мазеппи перейшло Дніпро 21-го травня щоб з’єднатися з армією Августа коло Сандомиру". Цю інформацію Бостон Ньюс-Леттер передрукував правдоподібно з Лондон Ґазетте (ч. 4045) за 17 серпня 1704 р.
24-26 серпня 1704 р. Пост-ман (ч. 1309), покликаючись на інформації з Варшави за 8 серпня, пише: "генерал Мазеппа прибув в околиці Збаража на Волині з 80.000 (!) козаків, що разом із 20.000 москвинами прямують на поміч польському королеві".
Лондон Ґазетте за 18-21 вересня 1704 р., на основі інформації з Берліна за 16 вересня, повідомляє, що Август вислав козаків до Сокаля та очікує на нові відділи козацького війська.
Лондонський тижневник Мастер Меркюрі... за 25 вересня 1704 р. згадує, що Август має 20.000 козаків, окрім тих, що залишилися біля Львова. 9
Дейлі Курант (ч. 760) за 21 вересня 1704 р., покликуючись на інформації з Вершави за 6 вересня, подає що саксонський генерал Брандт, під командуванням якого знаходився козацький тритисячний корпус на чолі з полковником Апостолом, прибув 31 серпня 1704 р. в околицю Сокаля щоб оточити корпус шведського генерала Ґордона. 3 вересня генерал Брандт вислав своїх відпоручників до генерала Ґордона з домаганням піддатися, бо в противному випадку "з ними станеться те, що сталося під Лятовицями," де козаки вбили 300 шведів. Про цю подію були суперечливі відомості. За одними джерелами, Апостол допомагав Брандтові розгромити шведський відділ під командуванням майора Леєнгельма. Під час битви козаки вбили 460 шведів, і взяли 300 в полон. Ґ. Нордберґ подає, що шведи здалися Брандтові, але козаки вбили 3.000 шведських вояків. 10
У 1704 р. не тільки англійська, а й інша європейська преса, писала багато про козаків; при тому, як правило, згадувала Мазепу, без огляду на те, чи він у той час ними командував, чи були вони під командуванням наказних гетьманів або своїх полковників. Прикладом цього може послужити довша згадка в лондонському місячнику Монтслі Реджістер за вересень 1704 р. У цій згадці зазначено, що "польський генерал, що знаходиться недалеко Львова, очікує значного відділу козацького війська під проводом Масеппи". На ділі, Мазепа в той час перебував на Волині, тільки його полковник Мирович на чолі 10.000-ного корпусу, відступаючи від Львова, який
26 серпня здався шведам, прилучився до корпусу польського генерала Ржевуського. 11
Про полковника Мировича згадує Дейлі Курант (ч. 783) за 18 жовтня 1704 р., покликуючись на інформації зі Львова (за Амстердам Ґазетте за 24 вересня), пише, що "15.000 (!) козаків під командуванням полковника Мироновича (І)знищивши околицю між Золочевом та Олеськом, прямує в напрямі Бродів, щоб з’єднатися з 30.000-ним козацьким корпусом армії Мазепи, який сам із рештою своєї армії знаходиться на Волині, в Україні". Ця сама вістка ще раз, як потвердження попередньої відомости, Дейлі Курант (ч. 791) за 31 жовтня 1704 р., покликуючись на інформації зі Львова, надруковані в Амстердам Ґазетте за 8 жовтня, подає, що полковник Мирович робить відворот, щоб з’єднатися з головними силами Мазепи.
Про самого гетьмана Дейлі Курант (ч. 821) за 1 грудня 1704 р., покликуючись на інформації зі Львова за 5 листопада в Амстердам Ґазетте, пише, що "Мазеппа, генерал козаків, розмістив їх у Любарі, Паволочі, П’ятках та інших місцях, а сам іде у напрямі Дніпра".
Закінчуючи свої вістки про козаків у 1704 р. Дейлі Курант (ч. 833) за 15 грудня 1704 р. на основі інформації з королівської шведської головної кватири в Травстав на Шлезьку за 22 листопада, пише, що шведи заатакували 2.000 козаків під командуванням полковника Апостола та всіх їх повбивали. Насправді в Апостола було тоді 1.700 козаків, з яких шведи забили там 1620 і тільки 80 козаків з Апостолом повернулися додому. 12
Лондон Ґазетте за 9-12 жовтня 1704 р., користуючись інформаціями з Берліну за 14 жовтня 1704 р. повідомляє, що військові частини, серед яких знаходяться козаки, облягають Познань. Рівнож і Монтслі Реджістер за жовтень 1704 р. потверджує, що козаки знаходяться під командуванням генерала Паткуля, 13 який до речі, дуже погано з ними поводився, наказуючи їх навіть бити. 14
Навесні 1705 р. гетьман дістав інструкції від царя вислати до Ґродна 4.500 козаків під командуванням полковника Горленка, а самому вирушити на поміч Августові II та з’єднатися з його військом у Сандомирі. Гетьман вирушив на Волинь, а звідтсіля попрямував на Львів, однак на прохання міської ради, 15 Мазепа оминув місто й пішов далі в напрямі Сандомиру.
У зв’язку з тими воєнними операціями, Дейлі Курант (ч. 953) за 5 травня 1705 р., покликуючись на інформації зі Львова, пише, що "Мазеппа, генерал козаків, концентрує свої війська над Дніпром, щоб іти на допомогу Августові, що має для останнього велике значення".
Лондон Ґазетте (ч. 4126) за 24-28 травня 1705 р., пише, що "генерал Мазеппа, який командує козаками коло Києва, переправився через Дніпро та йде в напрямі Берестя, щоб з’єднатися з саксонським корпусом під командуванням генерала Шуленберґа."
Узимі 1705-1706 р. воєнне щастя сприяло шведам, які з успіхом атакували свого ворога, так що цар прислав Мазепі наказ піти на відсіч Ґродна, куди гетьман прибув щойно по капітуляції того міста.
У зв’язку з тим, Лондон Ґазетте (ч. 4202) за 21-25 лютого 1706 р., покликуючись на інформації з Варшави за 16 лютого, пише, що "польський король має свою головну кватиру в Новоґрудку на Литві, звідки вислав своїх посланців до Мазеппи, що знаходиться в Ґродні, де командує московськими військами".
Згідно з відомостями з Ґданська за 23 липня 1706 р., Бостон Ньюз-Леттер за 2 лютого 1707 р. (ч. 198) пише, що "козаки під командою Войнаровського, небожа генерала Мазепи, прибули в околицю Люблина, а звідси будуть продовжувати свій похід у глибину центральної Польщі".
По капітуляції Гродна, шведський король, замість того щоб іти на Москву, розпустив тільки вістки, що йде на Україну, а сам пішов до Саксонії, де примусив Августа до абдикації (14 вересня 1706 р.). З уваги на це, цар скликав до Жовкви воєнну нараду (квітень 1707 р.).
Про це пише Пост-ман (ч. 1780) за 15 травня 1707 р. Згідно з інформаціями зі Львова за 27 квітня 1704 р., повідомлено, що цар прибув до Жовкви, де має відбутися "велика воєнна нарада", на яку прибули генерали Шереметьєв і Мазеппа . Цю вістку надрукував на першій сторінці Дейлі Курант (ч. 1645) за 23 травня 1707 р.: "Львів, 27 квітня. Цар урочисто відсвяткував Великодні Свята у Жовкві, де відбулась воєнна нарада, в якій взяли участь генерали Шереметьєв, Мазепа та інші..."
Пізніше не знаходимо більше згадок про Мазепу. Шойно після його переходу на шведську сторону Дейлі Курант за 29 грудня 1708 р. (ч. 2239) посвятив багато місця на першій сторінці про об’єднання Мазепи зі шведським королем. Як джерело своєї інформації вище згаданий лондонський щоденник подає за Амстердамським Кур’єром повідомлення царської головної кватири над Десною за 16 листопада 1708 р. 16
Згідно з цим повідомленням, Мазепа, (якого Дейлі Курант називає генералом і головним вождем козаків) у віці 70 років, перейшов на шведську сторону. Давши козакам наказ іти походом проти шведів (пояснює дальше лондонський щоденник), Мазепа у бойовому порядку перейшов Десну; щойно тоді з’ясував козакам своє рішення перейти на шведську сторону. Почувши це, більшість козаків, які вже довший час були невдоволені Мазепою, не згодилися з пляном свого гетьмана і повернулись назад, за винятком трьох полковників, а саме миргородського, прилуцького та любнянського, що силою були змушені йти за Мазепою. На вістку про перехід Мазепи до шведів (продовжує лондонський щоденник), цар видав маніфест до українських православних владик і козацької старшини прибути до Глухова на вибір нового гетьмана; там одноголосно вибрали І. Скоропадського. З черги цар наказав Меншикову здобути та знищити місто Батурин, столицю Мазепи, яке він узяв приступом, а по здобутті наказав вирубати 5-6 тисяч козаків, коменданта столиці [полк. Чечеля] наказав замучити на тортурах. Із самого ж Батурина москалі забрали поважне число артилерії, амуніції та харчів, а що не могли забрати, знищили; саме місто до тла зруйнували.
Наприкінці цього повідомлення пишеться, що Скоропадський зі своїм військом долучився до царської армії та що шведський король не зразився цією невдачею, але продовжував свій похід у райони Стародуб-Чернігів. 17 Дейлі Курант за 18 січня 1709 р. подає за Паріс Ґазетте (5 січня 1709 р.) умови українсько-шведського договору. 18 Дальше немає згадок про Мазепу. Щойно аж по битві під Полтавою Дейлі Курант (ч. 2437) за 16 серпня 1709 р. коментуючи долю шведської армії, згадує, що Мазепі вдалося оминути московського полону і що він утік. Як джерело цієї інформації подає Дейлі Курант Амстердам Ґазетте, яка у свою чергу, покликуючись на лист із датою 13 серпня 1709 р. від де Лейгта, (M. de Leith) московського посла в Берліні. 19
Рівночасно в цьому самому числі, але на іншому місці, Дейлі Курант, покликуючись на інформації з Дрездену від 14 серпня 1709 р. подає, що "генерал Мазепа та шведський король вибрали інший шлях перед московською погонею".
Далі не зустрічаємо вже більше нічого про Мазепу в Дейлі Курант. Можна б ще згадати, що Дейлі Курант за 22 серпня 1709 р. (ч. 2442), подаючи умови капітуляції ген. Лєвенгавпта після битви під Полтавою, згадує, що в точці ч. 5., москалі домагалися "негайно видати запорожців та всіх інших бунтівників, що знаходяться в рядах шведської армії", 20 [як відомо, їх жорстоко покарано].
Дейлі Курант не був єдиним тодішнім англійським часописом, що писав про Мазепу. Про нього знаходимо теж і на сторінках урядової газети, що виходила двічі на тиждень, а саме Лондон Ґазетте.
Покликуючись на інформації з Відня від 26 грудня 1708 р., що наспіли туди з московського табору в Україні, Лондон Ґазетте за 3 січня 1709 р. (ч. 4502), пише на першій сторінці, що "князь Мазепа, генерал козаків, перейшов на сторону короля шведів", але тільки з трьома полковниками та незначним числом війська, тому що більшість козаків вирішила повернутись до царя. 21 Декілька днів пізніше, як пише Лондон Ґазетте, Меншиков здобув Батурин, столицю Мазепи, залогу якої в числі 6 тисяч наказав вирубати. Рівночасно цар дозволив вибрати нового гетьмана, І. Скоропадського, шляхетського походження. У Минулому, додає лондонська гезета, "цар вистарався для Мазепи гідність князя ‘римської імперії’, як рекомпенсату за його заслуги". Наприкінці повідомлення Лондон Ґазетте пише, що згідно з російськими джерелами шведський король отаборився під Стародубом І Черниговом, однак уже від довшого часу немае ніяких відомостей від шведів. 22
На вістку про битву під Полтавою (7 липня 1709 р.) Лондон Ґазетте з 13-16 серпня 1709 р. (ч. 4574) на основі інформації з Відня від 7 серпня 1709 р., пише з великою резёрвою про московську перемогу над Шведами. 23 Щойно Два тижні пізніше, тобто 27-30 серпня 1709 р., на основі офіційного повідомлення з Москви від 17 липня 1709 p., яке Привіз окремий посланець до Лондону, Лондон Ґазетте (ч. 4580), після опису битви під Полтавою та потверджуючи перемогу Петра над шведським королем, подає що Мазепі вдалося з його військом утекти, до якого по дорозі долучився Карло з двома тисячами війська. 24
3-6 вересня 1709 р. Лондон Ґазетте (ч. 4583), опираючись на інформаціях з Гаги від 10 вересня 1709 р. (н. ст.) пише, що шведський король щасливо прибув до Очакова, "але небіж гетьМана Мазепи [А. Войнаровський] та декілька Шведських міністрів попало в московський полон". (Це не згідне з правдою, бо Войнаровського схопили московські аґенти щойно 1716 р. в Гамбурзі. 25)
За московськими джерелами Лондон Ґазетте (ч. 4585) за 8-Ю вересня 1709 р. повідомляє, що Москалі захопили Мазепу й доставили його цареві до Києва. Як відомо, Москалі не взяли Мазепу в полон, ані не дістали його від турецького уряду, дарма що цар і просив, і грозив, пропонуючи велику суму грошей — 300.000 дукатів. Мазепа, у віці 70 років, помер 2 жовтня 1709 р. (н. ст.) у селі Варниця, недалеко від Бендер.
Зрештою в пізнішому виданні сама Лондон Ґазетте (ч. 4590) за 20-22 вересня 1709 р., виправила цю помилку й писала, що генерал Мазепа зі своїми однодумцями перейшов Дніпро.
Як бачимо, тогочасна англійська преса присвячувала багато уваги козакам, Мазепі та його союзові зі шведським королем. На відміну від німецької преси, що не щадила Мазепі по його переходові на шведську сторону таких епітетів як "зрадник" "кривоприсяжник, що не боїться Бога", "бунтар", "еґоїст" і тому подібних, англійська преса, хоч користувалася переважно російськими звідомленнями, які надходили до Англії через німецькі або голляндські канали, писала про гетьмана та Україну у виразно невтральному тоні.
До речі, англійська преса почала писати про козаків уже 1621 р. 26, а не від часів гетьмана Дорошенка, як пише О. П. Маркова, покликуючись на статтю І. Борщака, 27 у її рецензії на нашу працю про Мазепу в тогочасних англійських джерелах. 28 Рівно ж автор цих рядків, згадуючи працю англійського лікаря д-ра Б. О’Коннора, 29 що був особистим лікарем короля Яна Собєського, не писав, що це перше англійське джерело про козаків, але підкреслив, що зацікавлення Україною в Німеччині було таке велике, що навіть ту працю перекладено на німецьку мову в 1700 р., хоч д-р О’Коннор цілі розділи переписав з Опису України Бопляна. 30
2. Мазепа у тогочасних англійських мемуарах.
Одним із перших західньоевропейських авторів, що у своїх спогадах познайомив із Мазепою англійського читача, як уже згадано, був французький дипломат Фой де ля Невіль. Його спогади були надруковані французькою мовою 1699 р., того самого року перекладені й видані англійською мовою. 1
Шотляндський генерал на російській службі Патрік Ґордон (1635-1699), учасник першого кримського походу (1687), згадує у своєму щоденнику козаків і Мазепу. Він відрізняє українських козаків від московських (дінців) та підкреслює, що не козаки, а татари підпалили траву у степу. Це причинилося великою мірою до невдачі того походу. Ґордон був свідком вибору Мазепи на нового гетьмана 25 липня (ст. ст.) 1687 р. він пише:
Визначні козаки потаємно розвідались, кого генералісімус хотів би мати за гетьмана. Коли вони довідалися, що Мазепа є тим чоловіком, тоді ще того самого вечора написали потайки в тому дусі листа. Рівночасно провідники цієї партії поділили між собою полковництва та інші значні уряди й вирішили усунути тих, що були в ласці пепереднього гетьмана. Ще того самого вечора назначено бояр, яким наказано вдатися до Батурина та інших місцевостей, де гетьман і його родина мали маєток, щоб списати інвентар. Рівночасно назначено трьох інших, які з відповідними листами мали виїхати до Москви, а саме: один від генералісімуса, другий від Олексія Семеновича Штайна, а третій від кн. Володимира Дмитровича Долгорукого. Боярин кн. Константин Осипович Шербатов теж хотів послати від свого імени, але не дістав на це дозволу.
25-го виступили на рівнину недалеко від козацького табору вибрані полки та стрільці, які попереднього вечора одержали для цього наказ.
Кіннота теж виїхала туди, але у значному віддаленні від них. Близько 10-ої години з великого табору прибув генералісімус із боярами й визначними людьми перед військо. Вони перейшли через сторожу, подалися до шатра, де була уряджена каплиця, наказав принести всі інсигнії гетьманської гідности й покласти на малий стіл, накритий дорогим килимом. Довкола столу поставлено крісла й лавки. На рівнині вже годину стояло близько 800 козаків на конях і 1200 без коней. Усім наказано зробити колесо. Як тільки вони це зробили, визначні з них подалися разом із боярами до шатра-каплиці, до якої теж занесено гетьманські інсигнії. Після молитов, що тривали приблизно чверть години, всі вийшли з шатра, як також винесено інсигнії і знову покладено на стіл. З черги генералісімус вийшов на лавку і сказав козакам що царі, згідно зі старим звичаєм, дозволили їм вибрати вільними голосами гетьмана. Він зажадав, щоб вони зробили рішення. Спочатку запанувала коротка тишина, але згодом почулися голоси, що хочуть вибрати Мазепу. Це скоро поширилось і всі почали кричати, що хочуть Мазепу на гетьмана. Деякі назвали якогось Борковського, але згодом вони затихли. Генералісімус запитав визначних козаків, кого вони хотіли б мати за гетьмана. Усі одноголосно відповіли, що хочуть Мазепу. Після того на лавку став думний дяк і голосно прочитав текст присяги, на яку всі присягнули. Рівночасно принесено книжку зі статтями, які вони обіцяли підписати. Як тільки гетьман склав присягу, яку повторяв за дяком, принесено книжку зі статтями, під якими гетьман і визначні козаки підписалися. Цю книжку зі статтями возили до більших міст, де духовенство, міський уряд і козацька старшина підписувались. Після присяги боярин узяв булаву, бунчук і царські корогви, що були ознакою гетьманської гідности, і передав новому гетьманові, який передав усе те старшим, що стояли поряд нього. Після поздоровлень усі сіли на коней і поїхали назад до табору, а гетьман відпровадив боярина на половину дороги. 2
Далі Ґордон згадує про участь Мазепи в російсько-турецькій війні, зокрема в роки 1695-6. Ґордон високо цінив гетьмана, у своїх листах до нього ставився з великою пошаною. 3
Про участь Мазепи у війні проти турків і польських магнатів, що були на стороні Станислава Лещинського, та перехід на сторону шведського короля написав багато зять Патріка Ґордона, Александер Ґордон. На увагу заслуговує його замітка з 1705 р., в якій А. Ґордон пише, що коли б Мазепа в той час був з’єднався разом із своєю армією зі шведським королем, "вони моглиб маршувати прямо на Москву, не стрічаючи ніякої поважної перешкоди". А. Ґордон подає докладну біографію Мазепи, 4 що своїм змістом нагадує ту, яка була надрукована в Гісторіше Ремаркс за 22 січня 1704 р.
Хоч англійський інженер у ранзі капітана, Джон Перрі, не знав особисто Мазепи, будучи на московській службі між 1698 до 1714 р., він загально добре ознайомлений із розвитком воєнних і політичних подій того часу. На думку Перрі, шведський король пішов на Україну тому, що його запросив Мазепа, бо московський уряд дуже погано поводився з козаками, так що не тільки козаки, а й "усе населення в Росії було готове до повстання". Перрі підкреслює що Меншиков по-варварському знищив Батурин, але й це "не відстрашило козаків та українське населення допомагати Мазепі". 5 Перрі видно був добре поінформований про українсько-шведський союз, очевидно на основі російських тодішніх джерел, коли згадує, що Мазепа був зобов’язався підпорядкувати Україну Польщі, як це було перед тим, поки Україна прийняла московську протекцію. Перрі не подає опису битви під Полтавою, тому що "це загально відоме в Европі", але зазначує, що шведський король міг утекти з-під Полтави завдяки Мазепі та його козакам. 6
Капітан Генрі Брус теж не знав особисто Мазепи, бо вступив на московську службу щойно в 1711 р., однак він передає у своїх спогадах перебіг воєнної наради з дня 14 червня 1711 р., що відбулася в шатрі іншого англійського старшини, генерал-лейтенанта Якова Бруса, над Дністром. Підчас цієї наради обговорювали пропозицію молдавського господаря Дмитра Кантемира, який, будучи головою автономної держави під турецькою зверхністю, просив царя допомогти скинути турецьке ярмо. Усі генерали згодилися, добачуючи у цьому патріотизм Кантемира, крім німецького генерала на московській службі Н. фон ґаллярда, що спротивився, мотивуючи це тим, щоб "царя не спіткала така сама доля в Молдавії, яка спіткала шведського короля в Україні, якого запросив зрадник Мазепа". 7
З черги англійський посол у Москві (1704-1711), Лорд Чарлс Вітворт, описуючи у своїх спогадах взаємини в Москві 1710 р., подав докладну історію козаків. Автор, розрізняє донських козаків, що беззастережно підлягають цареві, від українських гетьманських та запорозьких козаків, гетьман яких, будучи у поганому стані у війні з Польщею, 1654 р. піддався під царську протекцію". Однак московські урядники й царські військові залоги своєю поведінкою викликали таке загальне невдоволення в Україні, яке довело до відкритого повстання. Мазепа, шукаючи виходу, постановив піти під шведську протекцію й тому приєднався до шведського короля, за що цар наказав зруйнувати Батурин, а його населення без різниці віку чи статі у числі понад 6.000 вирубати мечем. "І хоча страшне зруйновання, — пише Вітворт, — викликало на Україні великий страх, запорожці одноголосно приєднались до Мазепи й ділили його долю й недолю до самого кінця". 8
Описуючи церкви, релігійні обряди, народне мистецтво, звичаї та обряди в Москві, автор наголошує великий примітивізм і некультурність, зокрема неграмотність серед московського духовенства, відзначуючи що виняток становлять ті, які студіювали в Києві. 9
3. Мазепа у звітах англійських дипломатів.
Хоч Англія до 1709 р. не брала активної участи у Великій Північній Війні, англійський уряд пильно слідкував за розвитком воєнних дій. Про події в Польщі, Росії та Україні звітував не тільки вже згаданий англійський надзвичайний посол, лорд Чарлс Вітворт, але також інші англійські дипломати. І так д-р Джон Робінсон (1650-1723) у Польщі, 1 капітан Джеймс Джефрейс (1689-1718) у головній шведській ставці, 1а навіть сер Филип Медове (1626-1717) у Відні. 2 Робінсон спорадично подає інформації про козаків та Мазепу у своїх звідомленнях 1704 р., 7 червня, 6 і 29 серпня, 3 і 10 вересня, 19 листопада й 19 серпня 1705 р. Між іншим, він пише, що "гей. Мазепа підійшов аж до Львова з 40.000 козаками й Поспішає в напрямі Висли, щоб злучитися з царем або королем." 2а
Особливо точно Вітворт інформував англійський уряд у своїх звітах не лише про російські справи, але також про події в Україні. 3 У зв’язку з активною участю козаків у воєнних діях, він цікавиться не лише географічним положенням України й козаків, але передусім особою гетьмана Мазепи, якому присвячує багато уваги.
У своєму звіті за 14 березня 1705 року Вітворт, подаючи короткий огляд царських збройних сил та їх розташування, згадує при тому, що "Генерал Мазепа з 15.000 або 20.000-тисячним козацьким військом має з’єднатися з царською армією в околиці Києва. Однак дотепер ще не вирішено, чи царська армія злучиться з польським королем, як це було вирішено з кінцем останньої кампанії, тобто чи буде облягати Риґу, але думаю, що це останнє дуже правдоподібне, хоч не зовсім певне". Далі англійський посол обговорюючи роди царських військ, пише: "козаки — це щось в роді царських гусарів, що радше надаються до несподіваних нападів та герців ніж до регулярної воєнної служби. Деякі з них озброєні короткими самопалами інші луками. Вони зобов’язані з’являтися в такому числі, якого цар зажадає". 3а
З’ясовуючи розташування царського війська, згадує він теж, що "Генерал Мазепа з 15.000 козаками наближається в околицю Львова. Їхнє завдання — руйнувати маєтки тієї польської шляхти, Що перейшла на сторону новообраного короля." 4
Вітворт ще раз згадує у своєму звіті з головної ставки в Гродні за 6 (17 н.ст.) жовтня 1705 р., що "львівська провінція висловилася за польського короля, сам же Львів добровільно піддався під опіку генерала Мазепи, який згодом подався зі своїми козаками в напрямі Сандомиру". 5
У звіті за 15 (26) грудня 1705 р. з головної ставки в Гродні, Вітворт згадує 3.000 козаків, що знаходяться на передній лінії фронту в околиці Тикочина. Наприкінці цього ж звіту, він, між іншим, пише, що "відомий польський партизан Сміґельський напав несподівано на Краків, узяв у полон 200 поляків та 96 шведських старшин, які переводили там мобілізацію. Генерал-поручник Бравзе, маючи до диспозиції 6.000 козаків з армії Мазепи, та тисячний відділ з московсько-саксонської кавалєрії, дістав наказ зайняти це місто". 6
Хоч у своєму звіті з 18 (29) квітня 1706 р. Вітворт нарікає на непевність і суперечність вісток із Литви, однак подає, що "за відомостями, які сюди наспіли, Мазепа зі своєю козацькою армією все ще перебуває в Мінську". 6а
Що Вітворт був добре поінформований не тільки про справи в Москві, але теж і в Україні, свідчить факт, що він у своєму звіті за 24 липня (4 серпня) 1706 р. допускає різні причини прибуття царя з його головною армією до Києва: "Не можу докладно сказати, чи це сталось тому що Карло маневрує на Волині, чи через невдоволення козаків, чи може через обидві ті причини", — закінчує Вітворт. 7
Цар думав, що Карло піде на Київ, і тому відступив зі своїми головними силами до Києва, де наказав будувати фортифікації на терені Печерського монастиря. Будову фортифікацій не тільки в Україні, але теж далеко поза її межами, напр., у Прибалтиці, мусило виконувати українське військо. Царські офіцери жорстоко поводилися з козаками та їхніми старшинами, московське ж військо не тільки безоглядно вело себе, з безборонним населенням в Україні, але допускалося грабунків, ґвалтів і підпалів, так що навіть цар був змушений видати відповідний наказ, загрожуючи винним суворими карами, включно з карою смерти. 8 Про це знав не тільки англійський посол, але теж інші дипломати, напр. австрійський посол Отто Плеєр, який у своєму звіті за 15 липня 1706 р. писав, що "козаки дуже невдоволені, так що Мазепа скаржився в царя". 9
У дописці до свого звіту за 31 липня (11 серпня) 1706 р. Вітворт, згадуючи донських козаків, підданих цареві, підкреслює, що вони "цілковито різняться від козацької нації під проводом Мазепи". 10
Вітворт згадує ще раз донських козаків у своєму звіті з 7 (18) серпня 1706 р. й нотує, що "Мазепа зі своєю всією козацькою армією вже в дорозі до Польщі; при наближенні якого князь Любомирський відступив на Волинь". 11
У звіті за 21 травня (1 червня) Вітворт пишучи про настрої між донськими козаками, подає причини їхнього повстання проти царя.
Він пише: "при допиті один чи два повстанці зізнали, що метою повстання — усунути теперішній уряд і тим самим зберегти цю країну від погибелі через введення нових порядків, які усувають із життя старовинні звичаї та обряди". 11а
Пишучи про розвиток воєнних дій, Вітворт згадує у своєму звіті за 28 травня (8 червня) 1707 р., що "оборону Волині доручено Мазепі" та що "козаки приготовляються до походу, бо думають, що Литва буде тереном воєнних подій". 12
Хоча шведи ще не вирушили з Саксонії, — пише Вітворт у своєму звіті за 23 липня (2 серпня) 1707 р., — прийшов наказ вислати, крім відділу кінноти генерал-майора Генскена, також 12.000 козаків під командуванням небожа генерала Мазепи 13 на розвідку вздовж ріки Висли. Він отримав інструкції підійти аж до кордонів Шлезька, а у випадку зустрічі з ворогом відступити, знищивши всі харчові запаси на шляху аж до Варшави". 14
У звіті з 17 (28) грудня 1707 р. Вітворт пише, що "повстання донських козаків ще не зліквідоване, близько чотири тисячі їх знову підняли зброю, тут у Воронежі збирають військо для здавлення повстання з допомогою інших козаків, які залишились вірними цареві. Пан Кікін, молодий шляхтич, улюбленець царя, був спішно посланий до п. Мазепи, генерала тих інших козаків, які свого часу зробили повстання проти Польщі, одначе не знаю, яка ціль того посольства". 15 Як відомо, Мазепа допомагав цареві здушити повстання донських козаків.
Цікаву інформацію подає Вітворт наприкінці свого звіту з 24 грудня 1707 р. (4 січня 1708), в якому пише: "Я довідався з достовірного джерела, що до представника князя Ракочого в Мінську прибув кур’єр, який має доручення повідомити царя про те, що султан хоче йому виповісти війну, при чому показав автентичні документи, які зробили тут значне враження, тим більше що турецький посол мав довшу розмову з королем Станиславом. З цією справою пов’язана поїздка пана Кікіна до Мазепи.". 16
Поїздка Кікіна до Мазепи не була без причини. Підчас Великої Північної Війни в українських політичних колах дискутувалося питання визволення України. У той час в Україні були популярні дві політичні концепції: ідея Великого Руського Князівства у федеративній системі Речі Посполитої та ідея союзу України з Кримом, а посередньо також із Туреччиною. Кримська концепція мала свою традицію і була популярна особливо серед козацької старшини на Запорожжі. Ця концепція була відома не тільки Мазепі, але й цареві, бо вже 1703 р. гетьман писав Петрові про те, що полковник Іскра вів таємну кореспонденцію з Кримським ханом. 17 Тож не диво, що на вістку про можливість війни з Туреччиною цар вислав до Мазепи довіреного чоловіка в особі А. В. Кікіна довідатися відносно настроїв на Запорожжі, щоб як виникне потреба, поробити своєчасно відповідні заходи.
Не менш цікаві інформації про українського гетьмана подає Вітворт у своєму звіті за 31 грудня 1707 р. (11 січня 1708), в якому присвячує йому багато уваги. "Генерал Мазепа знову повідомив царя, що турки мають намір зірвати з Москвою", — пише англійський посол, — а "польський король Станислав робить усе можливе й великими обіцянками намагається намовити козаків перейти на його сторону і з цією метою посилає до них довірених емісарів. Один із королівських емісарів попав у руки гетьмана. Ці обіцянки зробили велике враження на козацьких старшин, однак гетьман не хоче вживати супроти них репресій з уваги на їхні впливи серед козацького війська. Гетьман буде докладати всіх зусиль щоб вони були лояльними у своїй службі цареві". 18
Правдоподібно Вітворт має на думці універсал Станислава Лещинського з 22 листопада 1707 р., що польський король переслав Мазепі через єзуїта о. Заленського з табору під Свєтною над Вислою. У цьому універсалі Лещинський закликає "преславний козацький народ" скинути з себе чуже й несправедливе ярмо та повернутися під "найвищу опіку дідичних українських панів, найясніших польських королів". У нагороду за це Лещинський обіцяв не лише зберегти козаків у "їх колишніх оздобах і багатствах", й забезпечити їх "досконалими й більшими гараздами та, як синів одної й нероздільної вітчизни, пригорнути до спільної матері Річипосполитої в правах, наданнях, ужитках, безпеках і всіх вольностях навіки ствердити". На особистій авдієнції, о. Заленський поінформував гетьмана, що Карло має намір іти в похід на Москву через Литву, а Лещинський має прямувати на Київ із татарською ордою, яка згідно з обіцянкою турецького посла має з’єднатися з польським військом на шляху до Києва. 19
У дальших своїх звітах за 21 квітня (5 травня) 1708 р. і 5 (16) травня 1708 р. та за 26 (6 червня) 1708 р., Вітворт коротко згадує про повстання донських козаків, яких хибно вважає за українських. 20 Подібно у звіті за 2 (13) червня 1708 р. англійський посол хоч детально, але помилково пише про "небезпечне повстання донських козаків під проводом Булавина в Україні..." 21
Подаючи цікаві подробиці про похід шведів на Москву, Вітворт пише у своєму звіті за 17 (28) вересня 1708 р., що "шведська армія стрічає по дорозі згарища й руїну та примушена продовжувати свій похід у голоді та в холоді. Правда, шведи йдуть на Москву, може, найкоротшою дорогою, але замість міст зустрічають багато рік, болот і непрохідніх лісів. Якщо б вони пішли через Україну, де багато харчів і багатих козацьких міст, у яких живе вільний нарід, що не надто прихильний до теперішнього уряду щоб задля нього терпіти повне знищення, то старий генерал Мазепа мав би багато труду утримувати населення в лояльності й виконуванні своїх обов’язків". 22 Коли в попередніх звітах Вітворт коротко або спорадично згадував Українське Козацьке Військо й гетьмана, то у зв’язку з переходом Мазепи на шведську сторону англійський посол присвятив йому багато уваги у своєму звіті за 10 (21) листопада 1708 р.
"Минає майже місяць, — починає свій звіт Вітворт, — як прийшли відомості про обидві армії, що знаходяться недалеко від Стародуба. Останні листи за 29 жовтня з великого села Погребок, віддаленого на милю від Новгорода Сіверського, де знаходиться головна царська ставка, подають, що туди прибув цар 27-го з віділом, який супроводжав його від самого Смоленська. Шведи знаходилися по той бік Десни й намагалися перейти на другий бік, але їх відбито. Якщо б вони переправилися, то цар мав намір дати їм битву.
"У цих листах не пишеться нічого про розташування військ, що більше, не згадується нічого про подію, що може змінити наслідок усієї війни, яку стверджено окружними дорогами, так що відносно її правдивости не може бути ніякого сумніву. Маю на думці перехід гетьмана Мазепи з усією його родиною та багатствами на сторону шведського короля. Гетьман — людина під сімдесятку, він користувався великою пошаною та довір’ям царя, бездітний, крім одного сестрінка, довго володів цією багатою країною,.де він мав владу дещо меншу від суверенного принца і де зібрав значне майно. Беручи це все до уваги, трудно мені зрозуміти, яке розчарування чи які надії спонукали його піти на такий крок у новій стадії війни в такому вже старшому віці. 23 Котрого дня, як, та в яких обставинах відбувся його перехід, я не можу точно сказати. Одні кажуть, що він перейшов з 10.000 війська, зі значними запасами харчів та амуніції. Інші кажуть, що в нього були тільки два полки, з яких один повернувся назад, як тільки довідався про його наміри, а ще інші кажуть, що він забрав із собою тільки рідню та майно. У мене є лист від одного високопоставленого чоловіка, який у загальному пише, що з гетьманом перейшло 24 багато високих старшин і деякі частини його найліпшого війська, одначе російське військо захопило частину його обозу, 25 та що цар наказав вибрати нового гетьмана й відновити козацькі привілеї в надії затримати решту козаків у вірності до себе. Сподіюся, що в наступному листі зможу про це написати дещо більше." 26
Більше подробиць про перехід Мазепи до шведів подає Вітворт у своєму звіті за 17 (28) листопада 1708 р., в якому пише:
У цьому самому листі Ви знайдете довгий звіт про перехід гетьмана Мазепи до шведського короля, про розпорядження відносно манекена-гетьмана та вибору нового гетьмана на його місце. 27 До цього я додаю кілька нових подробиць, про які я довідався з достовірного джерела. Кілька днів перед переходом до шведів, Мазепа удавав дуже хворого й казав, що не має надії на виздоровлення, чим цар був дуже зажурений: на вимогу гетьмана пороблено заходи, щоб вибрати нового гетьмана на його місце у його ж присутності, але граф Ґоловкін тільки очікував царського наказу їхати на Україну.
У міжчасі князь Меншиков, їдучи з відділом кінноти в тій околиці, хотів відвідати старого гетьмана та в нього пообідати, взявши з собою декілька старшин та прибічну сторожу. Коли ж приїхав до Батурина, то застав там російського полковника 28 з двома полками піхотинців, які на наказ царя завжди знаходилися при особі гетьмана, як частина його прибічної сторожі.
Князь негайно вислав полковника до фортеці, обведеної камінним валом, щоб довідатися про здоров’я гетьмана, одначе полковник, підїхавши під мури, побачив, що мости були зведені до гори, а на мурах — поставлені гармати й вояки. Полковникові, що був здивований такими незвичайними приготуваннями, сказано, що гетьман Мазепа пішов у похід, залишивши полковника Кеніґсека (саксонця, що прийняв православну віру й залишився служити на Україні), як команданта фортеці з наказом нікого не впускати до середини аж до повороту гетьмана, тому командант не може ні переговорювати, ані прийняти княжого посланця. Князь, підозріваючи, що це нерозумні жарти, повернувся до свого війська. Назабаром декілька козаків поінформували його про все, що сталося. Князь негайно вислав гінця до царя, який був дуже заскочений таким нещастям. Цар наказав негайно здобути фортецю й вибрати нового гетьмана, поки інші козаки встигнуть відпасти.
Князь Меншиков, одержавши наказ, узяв три або чотири тисячі війська, прибув під фортецю, що не була достаточно приготована до оборони, наказав негайно атакувати і взяв її скоро штурмом. Несподівана атака заскочила козаків, тим більше, що на самому початку полковник Кеніґсек був смертельно поранений, не устигнувши поставити своїх людей у бойовий порядок. Потім між самими козаками прийшло до непорозумінь. Як тільки здобуто замок, московці повісили полковника Кеніґсека, а важливіших бранців послали до царя, місто спалили до тла: відносно цього я не маю точних інформацій.
Як виходить, переговори Мазепи зі шведським королем велись уже віддавна. Приблизно рік тому, до головної царської ставки прибули два генеральні казацькі старшини (генеральний писар та генеральний суддя), які обвинувачили свого гетьмана у зв’язках зі шведами, Однак тоді ще не було сумнівів що до вірності гетьмана; тим більше, що обвинувачі не мали ні достовірних свідків, ані не могли представити автентичних документів, окрім листа, якого мав скласти Мазепа, заохочуючи козаків до повстання, і якого написав власноручно сам генеральний писар, якому грозили тортури. Щоб уникнути мук і неслави, він посвідчив, що його донос фальшивий і зроблений з особистої злоби на гетьмана. Тоді цар наказав відіслати їх на на ласку Мазепи, який негайно велів покарати їх та ще трьох чи чотирьох їхніх спільників карою смерти. Дещо пізніше гетьман вислав до шведського короля свого довіреного чоловіка в особі Бистрицького, інформуючи царя, що він бунтівник і втікач. Цим гетьман відвернув від себе підозріння, яке у зв’язку з тим могло постати.
З листа графа Ґоловкіна Ви завважите, що шведська армія перейшла Десну, хоч пізно, щоб спасти Батурин; також цар вирішив дати вирішальну битву, як тільки зосередить свої війська. Якщо справді це станеться, то це вирішить долю всієї війни.
Тут почалися морози й випав сніг уже на початку жовтня; як виходить, в околиці, де знаходяться обидві армії, клімат лагідніший, бо навіть 12 листопада Десна ще не замерзла...
Остаюся з найглибшою пошаною, Ваша достойносте,
Ваш найпокірніший і найпослушніший слуга
Чарлс Вітворт. 28а
Треба згадати, що перехід Мазепи до шведів описав не так уже докладно, але широко, англійський посол у Відні, сер Филип Медове у своєму звіті за 26 грудня 1708 р. 29 У цьому звіті Медове повідомляє що князь Мазепа (титул, який отримав від цісаря за свої заслуги) перейшов до шведів із трьома полками, що кілька днів пізніше Меншиков зруйнував Батурин, а населення наказав вирізати і що козаки вибрали нового гетьмана.
У звіті з Москви за 24 листопада (5 грудня) 1708 р., Вітворт пише:
... Ваша Достойносте! Останні листи з армії в Україні датовані за 18 листопада старого стилю з Путивля над Сеймом, звідки московська армія має намір вирушити на Ромни над Сулою, як найбільш придатної місцевости для оборони України та збереження шляхів комунікації з Києвом і Польщею.
Шведський король розташував своє військо в околиці між Батурином і Ніжином, багатій на харчові запаси, але, як кажуть, відчуває нестачу артилерії та амуніції, сподіваючись на склади, які зібрав гетьман Мазепа в Батурині, тобто ті, що попали в руки московському війську разом із фортецею. 30
Вітворт був поінформований і про інші подробиці в головній царській ставці відносно козацьких справ, про які пише у своєму звіті з Москви за 15 (26 грудня) 1708 р.: "Один зі штабових козацьких старшин, що перейшов з Мазепою на сторону шведського короля, повернувся назад і дістав помилування від царя. 31 Він каже, що два інші полковники також хотіли повернутись, але їх плян був викритий й їх шведи заарештували, так що при Мазепі зосталися два або три важливіші старшини на свободі та три або чотири сотні звичайних козаків, що тільки шукають нагоди втекти. Пан Шафіров запевняє, що решта козаків продовжує зоставатися вірними цареві та служить йому з більшою відданістю, як того можна було очікувати. Козаки всіх шведів, що попадають їм в руки, або убивають, або беруть в полон. Тільки місцевості під юрисдикцією Мазепи переходять на сторону короля, або ті, в яких знаходяться шведи. 32
Відносно козаків у шведів, Вітворт ще раз згадує про них у своєму звіті за 22 грудня (2 січня 1709), в якому пише:"козаки що перейшли з Мазепою, щоденно повертаються назад так, як це вчинив полковник попереднього тижня, повернувшись із 500 кіннотчиками, що були для гетьмана особистою охороною, так що коло нього зостався тільки один полк із не більше як 300 козаків, які тільки чекають нагоди, щоб утекти. Кажуть, що шведи, побачивши це, тримають Мазепу та його однодумців під суворим наглядом, навіть поставили сторожу в спальні гетьмана". 33
У звіті з 5 (16) січня 1709 р. Вітворт, згадуючи козаків, повідомляє: "новий гетьман, п. Скоропадський, на чолі кількох тисяч козаків маршує разом із генералом Ґольтцем". 34 У наступному звіті за 19 (30) червня 1709 р. Вітворт пише: "неначе б то шведський король і Мазепа все ще не вирішили, яким шляхом іти на Москву. Наступна осінь покаже, чи їхній намір сповниться". 35
Як докладно Вітворт був поінформований про українські справи, свідчить той факт, що він бачив копію листа Мазепи до Лещинського. Про це Вітворт так пише у своєму звіті за 2 (13) лютого 1709 р. "Я також бачив копію листа Мазепи до короля Станислава, датованого в Ромнах 5-го січня. Як мені сказали, його було переловлено по дорозі. У ньому гетьман від свого імени та від імени всієї Української Республіки визнає короля суверенним зверхником і просить його поспішитися з допомогою, даючи йому надію, що з його приходом не тільки козаки, але й частина росіян приєднаються до повстання. Як я чув, на наказ царя, на цього листа Мазепи була написана відповідь і сподіваюся, що незабаром дістану копію цієї відповіді". 36
І справді, у своєму звіті за 9 (20) лютого 1709 р. Вітворт, присв’ячуючи багато уваги листові Мазепи, пише: "У моєму попередньому звіті я мав честь повідомити Вас про перехоплення листа п. Мазепи до короля Станислава, в якому він підтверджує протекцію короля та просить його допомогти. З цієї причини цар видав до козаків відозву, в якій доказує, що насправді п. Мазепа не мав наміру проголосити незалежної республіки, як це він заявляв у своєму першому маніфесті, а хотів передати їх у давнішню польську неволю, а в нагороду за це король Станислав обіцяв йому сіверське князівство. Цар також подав козакам до відома, що зловлений шпигун твердив, наче б то він приносив листи від Мазепи чернигівському архиєпископові, глухівському полковникові, князеві Четвертинському, та отаманові — тобто посадникові міста Глухова. Підчас конфронтації з деякими із згаданих осіб, він, щоправда, стояв при своїх зізнаннях, однак, взятий на тортури, признався, що Мазепа посилав його до Глухова без листів тільки на те, щоб брехливим доносом викликати на тих осіб підозріння й неласку в царя, за що йому обіцяно значну нагороду. З уваги на те, що обидва ці документи були надруковані польською мовою і правдоподібно вже в дорозі до Німеччини, не буду турбувати Вас дослівним перекладом. Зазначу тільки, що в цій відповіді не звернено ніякої уваги на твердження Мазепи, мовляв, у різних місцях Росії йдуть приготування до повстання". 37
У звіті за 31 березня (11 квітня) 1709 р. Вітворт коротко згадує, що "9-го цього місяця в містечку Дескові триста російських кіннотчиків заатакували два козацькі піхотні полки, приналежні Мазепі; кажуть, більшу частину їх перебили, взявши в полон чотирнадцять, яких опісля привели до Богодухова, де знаходиться головна кватира царських військ". 38
Покликуючись на інформації, що наспіли з російської армії за 26 березня, Вітворт згадує у своєму звіті з Москви за 13 (24) квітня 1709 р.; "Запорозькі козаки перейшли на сторону шведського короля. Близько восьми тисяч запорожців підняло зброю, один їхній відділ несподівано напав на полк російських драгунів під командуванням генерал-бригадира Кампбелля, при чому захопили в полон одного майора та п’ятнадцять або шіснадцять рядових. Усі, хто приїхав із Воронежа, твердять, що майже вісім тисяч козаків покарано смертю в різних місцевостях. Того роду кара і приклад запорожців може викликати погані наслідки, особливо коли шведський король буде мати успіхи цього літа". 39
У звіті за 20 квітня (1 травня) 1709 р. Вітворт, згадуючи запорожців, старається бути об’єктивним і, між іншим, пише: "Князь Меншиков каже, що шведи отаборилися в околиці, неначе на острові, так що росіяни оточили їх і висилають щоденно малі відділи, які інколи приводять полонених і дезертирів — як старшин так і рядових. Більшість запорозьких козаків повернулося назад і хоче вибрати собі нового отамана або кошового. Однак в останньому бою козаки вбили понад шістсот москвинів, тож не виглядає, щоб більшість їх повернулась до царя; навпаки, ходять поголоски, що повстання може поширитися на Дону". 40 У цьому звіті є ще одна цікава деталь, а саме: Вітворт пише, що цей звіт піде через Київ, а не Вільно-Кеніґсберґ. 41
Значення Полтави влучно оцінив англійський посол у Москві у своєму звіті за 8 (19) червня 1709 р., в якому дослівно пише: "Ви вже напевно чули, що шведи облягли Полтаву, місто розташоване на невисокому горбі недалеко від ріки Ворскла. Це одне з важливих міст в Україні як з уваги на число мешканців так і на його вигідне положення, бо стоїть воно на перехресті шляхів до запорозьких і до дінських козаків, як також до татар". Дальше слідує подрібний опис облоги Полтави та її оборони.
На іншому місці, в тому самому звіті, Вітворт пише, що згідно з отриманими інформаціями, "11 травня полковник Яковлів підійшов до Січі — одного з головних осередків козаків, яких йому подоброму не вдалося переконати до послуху, та які, навпаки, послали до татар по допомогу. Тоді Яковлів наказав негайно копати окопи, виставив артилерію та штурмував Січ із води й суші, якою оволодів після тригодинного бою. Там він знайшов близько ста гармат, узяв до полону триста важливіших запорожців, а решту наказав повбивати. 42
У дальших звітах Вітворт не згадує ні про Мазепу, ані про козаків. Щойно у зв’язку з битвою під Полтавою він присвячує багато уваги особі гетьмана й козакам, У своєму звіті за 6 (17) липня 1709 р. Вітворт, описуючи "несподівану поразку всієї шведської армії", згадує, що "Мазепа зі своїми козаками охороняв табір кілька верстов від місця бою. Шведський король був поранений у ногу кілька днів перед битвою, в герці з генералом Ренне, а в час самої битви його носили на ношах, що були розбиті гарматною кулею, так що всі були переконані, що король був убитий. Однак, згідно з інформаціями, що їх отримано тут 30 червня, він устиг утекти з Мазепою, взявши дві тисячі кінноти. Кажуть, що вони втекли до Дніпра, але сумнівно, чи їм пощастить переправитися через ріку..."
Як знаменито Вітворт був поінфорований, може посвідчити така деталь, про яку він згадує в іншому місці того самого звіту, а саме: "бажаючи зберегти своє власне військо, якого залишилося не більше як 19.000, шведський король доручив виконувати роботи в окопах п’ятьом тисячам запорозьких козаків, яким у нагороду обіцяв віддати місто по його здобутті..."
У тому самому звіті на іншому місці, Вітворт згадує, що "новий гетьман Скоропадський із чотирма полками регулярного війська та кількома тисячами козаків атакував відділ генерала Кройца, що знаходився недалеко від шведського табору і протягом кількох годин приневолив його відступити до головної королівської квартири". 43
У звіті з 13 (24) липня 1709 р. Вітворт подає подробиці битви під Полтавою на основі реляції, що її приготували граф Головкін та Шафіров. Свій звіт закінчує Вітворт, так: "відносно короля й решти його армії немає певних відомостей. За одними вістками, — король відступає з трьома або чотирма тисячами шведів, за другими вістками — що при ньому вісім тисяч добірної кінноти й кілька тисяч козаків, що знаходилися з Мазепою при таборі недалеко від місця битви. Кажуть, що шведи окопалися на Дніпрі і стараються відбивати, щонайменше затримати росіян, щоб приготувати човни та інші способи для переправи. Ходять чутки, що вони піддалися росіянам зі всім своїм табором, лише королеві вдалося втекти з п’ятьма стами кіннотчиків...". 44
У звіті з 20 (31) липня 1709 Вітворт докладно описує капітуляцію генерала Левенгавпта під Переволочною. При тому згадує, що видано багато козаків, які просили помилування, але "Мазепа зі своїми однодумцями устиг переправитися через Дніпро коротко перед шведським королем. Покищо невідомо, яким шляхом він утік, але тут надіються, що йому не вдасться втекти, бо за ним і за королем вислано погоню з кількох тисяч регулярного й допоміжного війська...". 45
Далі у своїх звітах Вітворт, продовжуючи детально описувати події після несподіваного наслідку битви під Полтавою, згадує про дальшу долю гетьмана. 27 липня (7 серпня) 1709 р. Вітворт, між іншим, занотовує, що "згідно з достовірними вістками, шведський король і Мазепа прибули до Очакова, татарського міста над Чорним морем, куди поспішив за ними князь Лобанов із відділом царських військ і перетяв їм усі шляхи втечі, надіючись захопити їх у полон. Князеві висилають військову допомогу. Тим часом цар послав окремого кур’єра до Оттоманської Порти з домаганням видачі короля та його почету, погрожуючи на випадок відмови. Це найбільш достовірні відомості, хоч ходять чутки, що король уже втік з Очакова з Мазепою та іншими чотирма або п’ятьма особами, але, коли взяти до уваги важке поранення короля, то ці поголоски не відповідають правді". 46
У своєму звіті за 29 липня (9 серпня) 1709 р. Вітворт знову пише, що "прийшло потвердження відомостей, що шведський король і Мазепа таки знаходяться в Очакові. Кажуть, що вони перебувають тільки в місті, оскільки місцевий губернатор не дозволяє їм увійти до фортеці, як також без дозволу Порти не дозволяє їм їхати до Константинополя. Тим часом цар послав кур’єра своєго посла з інструкціями домагатися їх видачі. 47
Про перебування Мазепи в Очакові та Бендерах Вітворт пише коротко у своїх звітах: з 3 (14) серпня, 10 (21) серпня (4 вересня) та 1 (12) вересня 1709 р. 48 20 (31) жовтня 1709 р. він згадуючи Мазепу повідомляє: "тут кажуть, що старий Генерал Мазепа помер у Бендерах на початку вересня..." 49
Згадка у звіті Вітворта, що "Мазепа помер на початку вересня", заслуговуєна окрему увагу. Як відомо, в українській історіографії думка відносно точної дати смерти Мазепи поділена. Б. Крупницький, опираючись на шведських джерелах, старався доказати, що датою смарти гетьмана треба уважати 2 жовтня (22 вересня с. ст.) 1709 р. 60 Але згадка у звіті англійського посла в Москві про смерть Мазепи на початку вересня радше потверджує думку Костомарова, який уважає, що гетьман помер 2 вересня (22 серпня с. ст.) 1709 р. 51
Востаннє Вітворт згадує Мазепу (вже після його смерти) у своєму звіті за 12 (23 січня) 1710 р., пишучи: "Шафіров обіцяв мені показати оригінальн документи та сказав, що їхній амбасадор у Царгороді веде успішно переговори щоб відновити мир із Туреччиною та що труднощі відносно шведського короляїта Мазепи майже не існують...". 52
На закінчення огляду годиться підкреслити, що Вітворт, маючи добрі зв’язки з високими урядовцями та старшинами, зокрема з англійськими офіцерами в російській армії, 53 був не тільки знамените поінформований про події та людей, що брали участь у тих подіях, але писав про них без пристрастей, об’єктивно. З уваги на об’єктивність і докладність звітів англійського посла в Москві, його звіти мають особливо важливе значення для оцінки подій в Україні, особи гетьмана Мазепи та його політики
ПРИМІТКИ
До підрозділу: 1. Мазепа в тогочасній англійській пресі.
1 The London Gazette, No. 2283, October 3—6, 1687, „Hamburg, Sept. 3., ...They write from Kiovia that Gen. Galitzen carrying with him to Moscow Samuelouitz, the Chief Commander of the Cossacks with his Son, there to answer his Treachery, in holding a Secret Intelligence with the enemy, and discovering to them all that passed in the Army, had in the mean time placed at the Head of those Troops the Sieur Mareppa, a Person of Great Reputation for his Valor and Conduct, ..."
2 Modern History, or a Monethly Account of all Considerable Occurences, Civil, Ecclesiastical and Military..., London, December 1687, No. 3, p. 19, Текст див. у додатку ч. 9.
3 Modern History..., May 1688, No. 8, pp. 14—15,
4 A General View of the World or the Marrow History, November 1700, p. 166. ;
5 The English Post with News Foreign and Domestic, February 26—28, 1701.
6 The Monthly Register, or Memoirs of the Affairs of Europe, London August 1704, Vol. II, No. 7, p. 328.
7 The Post-Man, No. 1306, August 1704; „...and the Cossacks commanded by the famous Mazeppa, consisting of 19.000 Choice men, with Train of Artillery of 36 Pieces have join’d King Augustus near Jaworrow. That Prince has taken 2 strong Castles belonging to Prince Lubomirski."
8 The Boston News-Letter, No. 41, January 22—29 1705, „Hamburgh, August 15, 1704, ...and the Cossacks Commanded by the famous Mazeppa, consisting of 19.000 Choice men, with a Train of Artillery of 36 Pieces of Cannon, have join’d King Augustus near Jaworrow."
9 The Master Mercury: being an Abstract of the Publick News, London September 25, 1704, No. 15, p. 59.
10 Костомаров, там же, с. 529.
11 The Monthly Register, or Memoirs of the Affairs of Europe, 1704, Vol. II, No. 9, p. 367.
12 Пор. це згадує на своїх сторінках брюсельський журнал Relations Veritables, за 16 грудня 1704 р. с. 892.
13 The Monthly Register..., Vol. II, No. 10, p. 396.
14 Костомаров, там же, с. 529.
15 Докладніше про це: С. Томашівський, "Незвісний лист Мазепи до міста Львова," ЗНТШ, т. 37 (1900), с. 7—8.
16 Повний текст цього повідомлення з царської головної кватири у моїй праці Mazepa im Lichte der zeitgenössischen deutschen Quellen, pp. 82—83.
17 Daily Courant, No. 2239, December 29, 1708. Текст у додатку ч. 10.
18 Те саме у British Apollo, 19.1.1709.
19 Повний текст див.: Mасkiw, T., English Reports on Mazepa, 1687—1709, New York-Toronto 1983, pp. 136—137.
20 Текст див. Ibidem, pp. 138—142.
21 Текст див. Ibidem, p. 44.
22 Повний текст у додатку ч. 11.
23 Повний текст: Mackiw, English Reports..., pp. 145—6.
24 Повний текст Ibidem., pp. 147—8.
25 Докладніше: Любомир Винар, Андрій Войнаровський, Мюнхен, 1962, с. 68—95.
26 Newes from Poland, London 1621, pp. 7—8, 24. Докладніше див: Mацьків, Т., "Згадки про Україну в англійській пресі 17-го століття," Українська думка, 16 серпня 1962 р. (ч. 23).
27 E. Borschak, "Early Relations between England and Ukraine," The Slavonic and East European Review, Vol. X, No. 28, (1931), pp. 138—160.
28 История СССР, Академия Наук СССР, Т. XIII, ч. 4 (1968), c. 202—203. .
29 O’Connor, B., History of Poland, London 1698.
30 Beauplan, Vasseur de G., Description d’Ukraine, qui sont plusieurs Provinces du Royaume de Pologne, Rouen 1651, 1660, 1661, Paris 1861; англійський переклад з’являвся 1704, 1732 та 1744 pp. В Америці був виданий 1959 р. Крім того, є ще латинський (1761), німецький (1780), польський (1822), та російський (1832, 1896, 1901) переклади.
До підрозділу: 2. Мазепа у тогочасних англійських мемуарах.
1 de la Neuville, Foy, An Account of Muscovy as it was in the Year 1689, London 1698.
2 Tagebuch des Generals Patrick Gordon..., St. Petersburg 1851, Vol. II, pp. 189—191.
3 У листуванні з гетьманом, Ґордон писав: "Illustrissimo et Excellentissimo Praepotenti Domino Johanni Stephanidi Masepae Tzareae Maiestatis Exercituum Zaporoviensium utriusque ripae Boristhenis campiductori meretissimo...", Tagesbuch des Generals Patrick Gordon, Vol. III, pp. 289—290. Див. також лист Ґордона до Мазепи з 21 січня 1692, текст див. у додатку ч. 12.
4 Gordon, A., The History of Peter the Great, Emperor of Russia..., Aberdeen 1755, Vol. I, pp. 87, 103, 203, 280—5.
5 Perry, J., The State of Russia under the present Czar, London 1716, pp. 25—7, текст див у додатку ч. 13.
6 Ibidem.
7 Memoirs of Peter Henry Bruce, a Military Officer in the Service of Prussia, Russia, and Great Britain, Dublin 1783, p. 48.
8 Whitworth, Lord, Charles, An Account of Russia as it was in the Year 1710, Strawberry Hill, 1758, pp. 24—26.
9 Whitworth, Ch.,op. cit., pp. 40, 46.
До підрозділу: 3. Мазепа у звітах англійських дипломатів.
1 Біографія д-ра Джона Робінсона (Dr. John Robinson): Dictionary of National Biography, ("DNB"), Vol. XVII, pp. 23—26; Milne, June, "The Diplomacy of Dr. John Robinson at the Court of Sweden, 1697—1709," Transactions of the Royal Historical Society, London 1948, Vo. XXX, pp. 76—93. Його звіти знаходяться в Public Record Office, State Papers ("PRO", "SP"), Poland, Vol. 16 i 17. Досі його звіти не опубліковані.
1а Біографія Джеймса Джефрейса (James Jeffereyes): R. M. Hatton "Captain James Jeffereyes’s Leiters to the Secretary of Säte Whitehall, from the Swedish Army, 1707—1709," Historiskit Magasin, Vol. XXV, No. l, 1953, pp. 8—27.
2 Біографія Филипа Медовса (Sir Philip Meadows): DNB., Vol. XIII, pp. 192—194. Його звіти ще не опубліковані.
2a PRO, SP 88, Vol. 16, („...Letters came yesterday say the King of Poland is соте with his Army into Poland and that Genl Mazeppa was advanced with 40 M Cossacks as farr as Lemberg and hasting to the Vistula in order to joyn the Czar or the King as shall be most practicable.")
3 Звіти Вітворта знаходяться в Лондоні в Public Record Office, State Papers, Foreign, Russia (у дальшому "PRO, SP"). Ці звіти були вперше опубліковані (без подання шифрованих місць) п.н. "Донесения и другия бумаги чрезвычайнаго посла английскаго при русском дворе, Чарльза Витворта, с 1704 г. по 1708 г., и с 1708 г. по 1711 г.," Сборник Императорскаго Русскаго Историческаго Общества, (у дальшому "Сборник"), Ст. Петербург 1884, 1886, т. 39, 50.
3а PRO, SP. 91—4; „...They also expect to be joyned by General Maseppa with 15,000 or 20,000 Cossacks, who have their rendez-vous appointed at Chiovia; but whether the Czar’s Army will then endeavour to joyn the King of Poland, as was proposed towards ehe end of last campagne, or whether they will set down before Riga, I believe, is still uncertain, though this last is the most probable." (Припущення Вітворта показалися мильними, бо на весні 1705 р. гетьман дістав інструкції від царя вирушити на поміч польському королеві, з яким мав получитися у Сандомирі; докладніше див: Костомаров, М. Мазепа и мазепинцы, Полное собрание сочинений, СПБ 1905, т. VI, ч. 534.) "...As to the Cossacks, they are somewhat in the nature of the Emperor’s husars, and’fitter for surprise and skirmishes, than any regulär action. They are armed some with short rifled guns, and others with bows and arrows, and are obliged to appear, when and in what number the Czar thinks fit to summon them."
4 PRO, SR 91—4; "...and General Mazeppa is advanced to the neighborhood of Lemberg with fifteen thousand Cossacks, but their best use is to amuse the Poles and min the estates of those who adhere to the new-elected..."
5 PRO, SP 91—4; "...The province of Lemberg has again declared for the King of Poland, and that city has put itself under the protection of General Mazeppa, who is since then advanced with his Cossacks toward Sendomir." До речі, на прохання магістрату м. Львова, Мазепа оминув місто й подався в напрямі Сандомиру, докладніше про це: Томашівський. С., "Незвісний лист Мазепи до міста Львова," ЗНТШ, (1909), т. 37, с. 7—8.
6 PRO, SP 91—4; "...In the meantime the famous Polish partisan Smiegelski has surprised Cracow and taken prisoners two hundred Poles, and ninety-six Swedish officers, who were raising recruits thereabouts. And Lieut.-general Brause has been ordered to take possession of that city with six thousand Cossacks from Mazeppa’s Army, and a thousand Moscovite and Saxon horses."
6а PRO, SP 91—4; "...What passes in Lithuania is very uncertain; the news that I sent you on the 4/15 inst., though I had it from no less a person than the first minister, being in a great part contradicted; for here is now advice that Mazeppa with his Army Cossacks is still at Minsk."
7 PRO, SP 91—5; "...Whether the King of Sweden’s motions in Volhinia, or the ill humour of the Cossacks or perhaps both be the occasion of this march, I cannot justly tell..."
8 Письма и бумаги Императора Петра Великого, т. V, с. 334; ("... проходить скромно, не чиня никаких обид и разорения малорусскаго краю жителям под опасением жестокаго нашего гнева й казни.") Англійський історик Л. Р. Левіттер у своїй праці про Мазепу пише, що "... the treatment meted out to the civilian population of the Ukraine by the Russian Army, with its daily routine of plunder, arson, murder, and rape was more reminiscent of a punitive expedition than of allied movements...," Lewitter, L. R., "Mazeppa," History Today, Vol. VII, No. 9, (1957), pp. 593—4.
9 Haus, Hof- und Staatsarchiv, Russland I—20.
10 PRO, SP 91—5; ("...Cossacks from the Don, who are subjects to the Czar, the same, who routed the rebels of Astrakhan last year. These are very different from the nation of Cossacks, who are under Mazeppa’s command...")
11 PRO, SP 91—5; ("...whither Mazeppa was already marching with the nation of Cossacks under his command. But on their approach Prince Lubomirsky (one of the great family, who has again changed sides) abandoned that part of Volhinia...")
11a PRO, SP 91—5; "...that they owned their design was to change the present Government and to prevent the ruine of their country by the innovations in their ancient customs and religion."
12 PRO, SP 91—5; ("...but the care of Volhinia will be committed to General Mazeppa and his Cossacks, who are preparing to take the field for it is thought the chief seat of the war will be in Lithuania...")
13 Андрій Войнаровський. (Докладніше про нього у праці Л. Винара, Андрій Войнаровський, Мюнхен, 1962.)
14 PRO, SP 91—5; ("...but besides the detachment of dragons under Major-General Heinsken, sent to get intelligence, General Mazeppa’s nephew was ordered to cross the Weichsel with twelve thousand Cossacks, and advance to the frontiers of Silesia, with directions to retire whenever the enemy marched towards him and destroy all the forrage between that place and Warsaw.")
15 PRO, SP 91—5; ("...that the revolt is not yet appeased, near four thousand of that people being again in arms, so that forces are preparing here and at Voronesch to suppress them with help of the other Cossacks, who still continue true to His Majesty. Mr. Kykin, a young gentleman in great favour with the Czar, has been sent in haste to Mr. Mazeppa, General of the Cossacks, who formerly revolted from Poland, but what may have been the occasion of his dispatch I cannot teil."
16 PRO, SP 91—5; ("...I am informed by a good band that a deputy from Prince Ragoczy, who is at Minsk, has received a Courier from his Master and orders to acquaint the Czar, that the Otcoman Porte designed to break with His Majesty, whereof he produced authentic documents, which make the more Impression here because the Turkish envoy has been some time with King Stanislaus, and it is probable Mr. Kykin’s journey to Mazeppa was about this affair.") Hatton, R. M., Charles XII of Sweden, London 1968, pp. 224—6.
17 Докладніше про це див., Оглоблин, Гетьман Іван Мазепа та його доба, ЗНТШ, (1960), т. 170, с. 265 і дальше.
18 PRO, SP 91—5; ("...General Mazeppa has again given notice of the Turk’s designing to break with this country and at the same time acquainted His Majesty that King Stanislaus was using all endeavours to draw the Cqssacks on his side by great promisses and several messengers, one whereof was fallen into the General’s hands, that by this intrigue the Chief officers of the Cossacks had been entirely gained, nor durst the General attempt to secure them by force, their power and interest being so very great in that nation. However he would do his best to regain them by fair means and keep all the rest firm in their duty."
19 Докладніше про це: Андpусяк, М., "Зв’язки Мазепи з Станиславом Лещинським і Карлом XII," ЗНТШ, (1933), т. 152, с. 35—61.
20 PRO, SP 91—5; ("...Moscow, 21 April (2 May) 1708, ...I had the honour to acquaint you that the Cossacks of the Ukraine were again in rebellion, their numbers are said to increase very considerably, as was confidently reported here, nor been joined by the towns of Kozlow and Tambow..." Moscow, 5 (16) May 1708, "...In the meantime the mutinous Cossacks and other deserters in the Ukraine continue to strengthen themselves. They are headed by one Bulavin, formerly a strelitz and in the rebellion of Astrakhan, from whence he made escape..." Moscow, 26 May (6 June) 1708, "...The rebels in the Ukraine, notwithstanding the loss of their late parties, grow very considerable, having taken Cirky, the chief town of the Cossacks on the Don and residence of the Hetman or General, who also is said to be fallen into their hands..."
21 PRO, SP 91—5; "...The rebellion in the Ukraine grows dangerous. Bulavin, their head, has put the General of the Cossacks on the Don to death with six of his chief ministers, and has procured himself to be elected to that dignity, of which he has given the Czar notice by letter, excusing himself for having done this piece of justice, as he calls it, without His Majesty’s knowledge, not questioning but it would be approved when his reasons were known."
22 PRO, SP 91—5; "...Besides the land is not so well tilled, the villages few, their wooden houses of little value, and the furniture almost nothing, so that, wherever an enemy approaches, the people are warned away with what they can save, and the Cossacks set fire to the rest, as they have several times already done in sight of the Swedish Army, who find all desolate before them, and as they advance will run further into want and cold. It is also observed they make their attack in the most difficult, though nearest way to Moscow, where the towns are most scattered, and the rivers, marshes, and woods least practicable; whereas had they gone down to the Ukraine, they would have found a noble campaign, plenty of forrage, and many rieh towns of the Cossacks, a free people, not so well affected to the present Government as to suffer a total desolation for its sake, the old General Mazeppa having worked enough to keep them steady in their duty as it is." Подібно пише Джефрейс у звітах з 1, 12 і 18 вересня 1708 p., PRO, SP 95, Vol. 17,
23 Вітворт пише "retreat" але в російському перекладі цей вислів тенденційно перекладено этой изменой" — тобто "зрадою," хоча ніде у своїх звітах не вжив вислову "treachery". (Російський текст у Сборнику, т. 50, с. 108.)
24 Хоча Вітворт не вживає у своєму тексті вислову "treason", у російському перекладі ужито "будто с гетманом изменили многие из старших офицеров...," (Сборник, т. 50, с. 108.)
25 У Сборник-у, (т. 50, с. 108) це місце знову перекладено тенденційно: "но будто царские полки успели отбить часть обоза изменников", хоча у звіті навіть нема натяку про "зрадників".
26 PRO, SP 91—5; Текст у додатку ч. 14.
27 Царський уряд поспішив повідомити про "зраду" Мазепи всіх акредитованих дипломатів. Для порівнання: текст німецькою мовою до австрійського посла О. Плеяра у моїй праці п. н. Mazepa im Lichte der zeitgenössischen deutschen Quellen, ЗНТШ, (1963), t. 174, c. 82—3.
28 Іван Анненков.
28a PRO, SP91—5. Текст див.: Укр. історик, IX, 3—4, (1972), с. 77—78.
29 PRO, SP 91—5; Текст див. додаток ч. 15.
30 PRO, SP 91—5; ("Your Honour, The last letter from the army in the Ukraine are of the 18th inst. o. s. dated from Putiwle on the river Sem, from whence they designed to continue their march to Rumny on the river Sula, as the most convenient post to cover the rest of Circasia and keep open their correspondence with Kiew and Poland. The king of Sweden had cantoned his forces from the neighborhood of Baturin and Nezin, a country abounding with all manner of provisions; but it is said, he was at loss for artillery and amunition, having relied on those stores, which General Mazeppa had gathered in Baturin, and feil into hands of the Moscovites with that castle.")
31 Полковник Данило Апостол.
32 PRO, SP 91—5; "One of the Chief Cossack’s officers, who went over with Mazeppa to the King of Sweden, has since соте back, and has obtained his pardon from the Czar. He says two other Colonels hat the same design with him, but, being discovered, were arrested by the Swedes, so that Mazeppa had but two or three persons of any consideration by him, who were at liberty, and not above three or four hundred common soldiers, who only wanted an occasion to desert. Mr. Shafiroff says the rest of the Cossacks continue firmer in their devotion and allegiance to the Czar, than could have been believed, killing or taking prisoners such of the Swedes as fall into their hands, no parts of the country adhering to Mazeppa except those where the King had his quarters."
33 PRO, SP 91—6; "...The Cossacks, which Mazeppa had carried over, returning daily to their duty, as a colonel had done that week, with five hundred horse, who served him as a lifeguard; so that he had but one regiment left not above three hundred strong and they only waited for an opportunity to desert, on which it was reported the Swedes had taken all his adherents in arrest and set a guard on Mazeppa himself even in his bedchamber. He adds they had no thoughts of going into winter-quarters, being not willing to allow their enemy such a breathing time."
34 PRO, SP 91—6; "...the new Hetman, Mr. Scoropadsky, is also gone along with General Goltz at the head of some thousand Cossacks..."
35 PRO, SP 91—6; "...and private letters from the camp say the King of Sweden and Mazeppa continue still in the resolutions of making their way to Moscow. The event will be known by next autumn."
36 PRO, SP 91—6; "...I have also seen the copy of a letter from Mr Mazeppa to King Stanislaus, dated from Rumny the 5th of January, and said to have been intercepted on the way, wherein this genleman, in his own name and that of the whole Republic of the Ukraine, acknowledges the King for their proper sovereign and desires he would hasten to their assistance, giving him hopes that on his approach not only the Cossacks, but some parts of Moscovy would break out in rebellion. I am told an answer to this has been published by the Czar’s Orders, and hope to procure a copy in a little time."
37 PRO, SP 91—6; текст див.: Укр. історик, IX, 3—4, (1972), с. 79—80.
38 PRO, SP 91—6; "On the 9th three hundred Russians dragons attached two regiments of Cossack-foot belonging to Mazeppa in a place called Descowa; it is said they killed the greatest part, and took fourteen prisoners, who were afterwards empaled at Bogoduchoff, where the Czar’s Army have their head-quarters..."
39 PRO, SP 91—6; "...the Zaporowisch Cossacks have of late declared themselves for the King of Sweden. About eight thousand of them are in arms, and one of their detachments has surprised a regiment of Russian dragons under Brigadier Campbell, and taken the major with fifteen or sixteen prisoners. All who соте from Voronsch, affirm that near eight thousand of the Donish Cossacks have been put to death in several places and manners for the late rebellion. Such usage and the example of the Zaporowish тау have ill consequences, if the King of Sweden should be able to gain ground this summer..."
40 PRO, SP 91—6; "Prince Menschikoff says the Swedes have posted themselves on a sort of island, and that the Moscovite Forces were disposed in the most convenient places about them; small parties were out every day and sometimes brought in prisoners, besides the deserters, both Officers and others, who offen came over, and most of the Zaporowisch Cossacks being also returned to their duty, they designed to choose a new Chief or Koszwoy. In the last action the Cossacks killed above six hundred Muscovites and it is not probable the greatest part are соте to the Czar, on the contrary, it is much feared the revolt тау spread to those of the Don."
41 PRO, SP 91—6; "This letter will be sent by the way of Kiew, here being yet no news whether those by Wilna and Konigsberg are got through..."
42 PRO, SP 91—6; текст див.: Укр. історик, IX, 3—4, (1972), с. 80.
43 PRO, SP 91—6; текст див.: Укр. історик, IX, 3—4, (1972), с. 81—83.
44 PRO, SP 91—6; "As to the King of Sweden and rest of His Army, here is no certain advice either of their numbers or condition. Some say the King made his retreat with three, others with five, and others with eight thousand Swedes, being the flour of His horse, besides several thousand Cossacks, who stood with Mazeppa and the baggage at a little distance from place of action. It is commonly said they have entrenched themselves on the Dnieper, and endeavour to keep back and amuse the Moscovites, while they prepare floats and other conveniencies for passing the river, but some pretended they have already surrendered themselves to the Moscovites with all their baggage, the King only having made His escape with five hundred horse."
45 PRO, SP 91—6; "...Most of the Cossacks also came in and begged pardon, but Mazeppa with some few of his accomplices got over the Dnieper a little while before the King of Sweden. It was not then known which way he had taken, but hoped he could not escape, several thousand of regular and irregular troops being sent after him and the King, and all other proper measures taken to intercept them..."
46 PRO, SP 91—6; "Here is now certain advice that the King of Sweden and Mazeppa are retired to Oczakow, a Tartarian town on the Euxime, whither they have been followed by Prince Lobanoff with a detachment of the Czar’s troops, who have seized on all avenues to hinder their escape, and will be reinforced by others from the army. In the meantime His Czarish Majesty has dispatched a Courier to the Ottoman Port, demanding out the King and all his retinue, and, as it is said, with some menaces in case of refusal. This is the best account I can get, though others pretend the King has already made his escape privately out of the place with Mazeppa and four or five others, but this scarce agrees with the account of his being so severely wounded."
47 PRO, SP 91—6; "...The King of Sweden’s being in Oczakow with Mazeppa is again confirmed, with the circumstance that he is only in the town, the Governor not allowing him to соте into the fortress, nor to go to Constaninople without particular Orders from the Port. In the meantime the Czar has sent a Courier to his ambassador there, with instructions to sollicit their surrendry."
48 PRO, SP 91—6; Moscow, 3/14 August 1709, "...In a letter of the 17th July General Bauer teils те the King and Mazeppa were still in that town..." Текст звіту за 10 (21) серпня 1709 p. 24th August (4th September) 1709, "...By the best accounts he could learn the King of Sweden and Mazeppa were still in Bender under strict guard, but reports I hear on all hands are so very different, that I cannot teil what to believe..."; Moscow, 1/12 September 1709, "...The King of Sweden and Mazeppa are said to be still in the town of Bender, and now very well entertained by particular and repeated Orders from the Port, so that the hopes of Mazeppa being sent out seem to be vanished, and, it is thought, the King only stays there to be fully cured of his wound."
49 PRO, SP 91—6; "It is said here that the old General Mazeppa died in Bender the beginning of September..."
50 Крупницький, Б. "Про дату смерти Мазепи," збірник Мазепа, Праці Українського Наукового Інституту, Варшава 1939, т. 47, ч. 2, с. 90’2.
51 Kостомаров, М. op. cit., с. 711; пор. Грушевський, М. Ілюстрована Історія України, Вінніпег (1918), с. 370.
52 PRO, SP 91—6; "... M-r Schafiroff promises to let me see the letters themselves and teils me their Ambassador at the Port is negotiating the renewing of their last truce, that several difficulties about the King of Sweden and Mazeppa were almost removed..."
51 Згадати б таких високих старшин: генерали Александер Ґордон, Ґеорґ Б. Оґїльві, капітани Джон Перрі, Петер Генрі Брус (Alexander Gordon, George B. Ogilvi, John Perry, Peter Henry Bruce) та багато інших. Докладніше про зв’язки Вітворта з британськими офіцерами на російській службі: Hикифоpов, Л. Н., Русско-английские отношения при Петре I, Москва 1950, с. 31.