Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня     Головна     Наступна





Зенон КОГУТ

До українського читача


Ця книжка, плід моєї десятирічної праці, побачила світ 1988 року англійською мовою в США як видання Українського наукового інституту Гарвардського університету. Тоді я був переконаний, що моє історичне дослідження ніколи не стане доступним українському читачеві, зокрема через те, що в тодішній УРСР історія XVIII сторіччя та українсько-російських політичних відносин уперто замовчувалась або ж фальсифікувалась. І не лише в УРСР. Навіть у США історію України не вважали серйозним предметом для дослідження і подавали як додаток до російської.

Після виходу книжки у газетах і журналах з’явилось чимало статей і рецензій. Водночас, науковці почали використовувати цю працю при підготовці нових підручників з історії Росії та Східної Європи. Таким чином, книжка певною мірою мала вплив на розвиток історіографії в Канаді, США, Західній Європі.

Створення незалежної Української держави пробудило зацікавлення моєю працею і в Україні. Я дуже радий, що мій песимізм року 1988 виявився невиправданим, і ця книжка буде доступна українському читачеві та займе певне місце в царині історичної науки в Україні.

При вивченні цієї теми я, на жаль, не дістав дозволу працювати в архівах України та Росії. Тому я намагався максимально використати друковані джерела з архівні та бібліотек Варшави, Лондона, Стокгольма, Кракова, бібліотеки Конгресу США та Гарвардського університету. Сподіваюсь, що поява моєї праці українською мовою спонукає істориків суверенної держави до повнішого дослідження джерел, що стосуються цієї теми.


Зенон Когут

Київ, 30 серпня 1993 року







Від автора


Ця книга побудована на матеріалі докторської дисертації, яку я писав протягом 1971 — 1975 рр. Хоча ступінь доктора я дістав у Пенсільванському університеті, більша частина науково-дослідної роботи над дисертацією була здійснена в Українському науковому інституті Гарвардського університету. З часом професійні інтереси привели мене до інших тем, і лише в середині 80-х рр. я дістав можливість переробити і розширити свою працю для публікації.

Під час писання дисертації та її переробки у монографію мені допомагало багато людей. Науковий керівник моєї дисертації професор Альфред Дж. Рібер завжди був щедрий на поради і заохочував мене до роботи. Професор Олександр Оглоблин, який колись викладав у Київському університеті, дав мені багато цінних порад щодо історичних джерел і ділився своїми багатющими знаннями з історії України XVIII ст. Директор Українського наукового інституту Гарвардського університету професор Омелян Пріцак привів мене до ширшого розуміння української історії й запропонував свої поради з питань методології. Багато з тих, хто читав дисертацію та її рукопис, давали вдумливу критику і корисні поради. Серед них: Джон Т. Александер, Ольга Андрієвська, Марта Богачевська-Хом’як, Грегорі Фріз, Юрій Гаєцький, Патриція Кеннеді Грімстед, Леонід Герець, Роберт Е. Джоунз, Орест Пелех і Девід Ренсел. Вельми завдячую професорам Маркові Раєву та Ісабель де Мадар’яга за їхні цінні коментарі й поради. Хочу скласти особливу подяку заступникові директора Українського наукового інституту Гарвардського університету Франкові Е. Сисину, який допомагав мені на кожному етапі цього проекту і завжди нагадував про мій обов’язок історика навіть тоді, коли моя професійна кар’єра набирала іншого напрямку діяльності.

Багато інших осіб допомагали мені у технічній підготовці рукопису та в процесі публікації: Уляна Пасічник, Кетрін Тейлор і д-р Любомир Гайда редагували; Бренда Д. Сенс неодноразово з великим терпінням і старанням передруковувала рукопис, насичений іноземними словами; Маркіян Стецик і Даєн Маккафері підготували карти; Томас М. Керні — таблиці. Покажчик склав Майкл Д. Луу. Я вдячний також Юрію Мигайчукові, відповідальному редакторові Гарвардської українознавчої серії за його постійний нагляд впродовж допровадження цієї книги до друку. Дуже завдячую Українському науковому інституту Гарвардського університету за підтримку і створення сприятливої дослідної і робочої атмосфери. І врешті-решт, я хотів би подякувати Фондові українських студій, Меморіальному фондові Еви Статків з Маямі (Флорида), а також Союзу українок в Америці як щирим спонсорам цієї книги.


Зенон Є. Когут,

м. Вашингтон.

Березень 1988 р.





Зенон Когут та його книга



Територіальна експансія, що перетворила Росію на величезну багатонаціональну імперію, характеризувалася прагненням до централізму і єдиної форми державного правління. Водночас, зважаючи на тогочасні реалії, Росії доводилось визнавати за деякими землями, надто на західних її кордонах, право на самоуправління. Українська Гетьманщина, потрапивши у 1654 році під сюзеренну владу російського царя, ще протягом цілого сторіччя зберігала власні військові, адміністративні, фінансові та судові структури. Напружені стосунки між доцентровими силами, схильними до створення в імперії єдиної системи державного управління, єдиної соціальної структури і навіть єдиної культури, та відцентровими силами, які домагалися визнання чинних на той час прав за такими привілейованими територіями, як українська Гетьманщина, прибалтійські землі, Царство Польське і Велике Князівство Фінляндське, до останнього часу залишалися одним із найголовніших, але найменш досліджених розділів російської історії.

Зенон Євген Когут простежує боротьбу між російським централізмом та українською автономією, зосереджуючи свою увагу на періоді від царювання Катерини Другої, яке відзначилося скасуванням українських інституцій, до 30-х років XIX сторіччя, коли українське суспільство було остаточно інтегроване в Російську імперію. Автор зупиняється на трьох головних питаннях. По-перше, він показує, як великодержавницькі погляди російського чиновництва та ідеї просвітництва у поєднанні з теоріями організованої поліційної держави в Росії посилювали прагнення до централізму і єдиної форми державного управління і як ці теоретичні міркування впливали на формування політичного курсу імперії. По-друге, у своїй праці Зенон Когут визначає, якою мірою українське суспільство з одного боку чинило опір імперським зазіханням, а з іншого — пристосовувалося до нових обставин. Особливо складним — через несхожість соціальних структур та автономістські погляди української шляхти — виявився процес соціальної інтеграції. По-третє, автор дослідження робить висновок про те, що приєднання України до Росії призвело до русифікації українських міст і перетворення українців у націю селян. Крім того, поглинення імперією Гетьманщини зміцнило концепцію Росії як унітарної держави, незважаючи на виклик, кинутий їй автономними інституціями земель, захоплених згодом на заході.

Завдяки ретельності наукового дослідження, ясності викладу й глибокій аргументованості праця Зенона Когута є не тільки значним внеском в українські студії. Її автор докладно зупиняється на таких широких темах, як формування Російської імперії, джерела її національних проблем, конфлікт між абсолютизмом царської влади і правами автономних регіонів.

Після захисту докторської дисертації в Пенсильванському університеті Зенон Когут викладав спочатку в ньому, а потім в Університеті штату Мічиган. Далі він тривалий час працював на посаді ад’юнкт-професора в Інституті українських досліджень Гарвардського університету, де написав низку статей, присвячених Україні XVIII сторіччя та історії Східної Європи й Росії. Протягом 1980 —1984 років Зенон Когут уклав і відредагував "Американську бібліографію слов’янських і східноєвропейських студій". Працював у Бібліотеці Конгресу США старшим науковим працівником з питань Східної Європи й Радянського Союзу. Нині очолює Канадський інститут українських студій Альбертського університету.








Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.