Попередня     Головна     Наступна

КВІТКА ДРУГА
Про роди віршів

У цій квітці будемо захоплюватись не тільки слуханням і читанням польських, слов’янських [тобто давньоукраїнських] та латинських віршів, але також завдяки справжньому мистецтву зберемо дуже приємні плоди: перший плід — про польський і слов’янський вірші; другий — |10зв.| про допоміжні засоби латинських віршів, третій — про мистецтво віршування взагалі, четвертий — про метр, вірш і віршові строфи та про їх назви, п’ятий — про частіше вживані та гідні вивчення роди віршів. Про це хай буде [плід перший].

ПЛІД ПЕРШИЙ

Про польський і слов’янський вірші

Певні вправи в польських і слов’янських [давньоукраїнських] віршах ми подали щойно в синтаксимі й вказали не тільки метод вивчення їх напам’ять, але також, врахувавши певний досвід останнього випущеного класу, проілюстрували прикладами і записали їх. Та оскільки це особливе завдання поетики слід обміркувати, то ми тут силою факту змушені повторити відоме і пояснити невідоме.

Польський і слов’янський вірші, якщо давати їх визначення, — це є поетична мова, яка складається з певного числа складів і має подібні закінчення [рядків], або закінчення певних віршів є відповідними собі. З цього визначення випливає, що відмінність між польським, слов’янським і латинським віршами /48/ двояка: по-перше, польський і слов’янський вірші складаються із складів, а не стіп, і, по-друге, у них неодмінно в кінці відповідних віршів є подібні склади, а в латинському цього немає, за винятком у так званих леонінських віршах ¹⁴, які не тільки в двох, а навіть в одному рядку мають відповідно співзвучні склади.

Достоїнством будь-якого вірша є, передусім, |11| цезура і закінчення, або каданс, вірша, що являє собою певну логічну мовну співзвучність ¹⁶. Ці закінчення у передостанньому складі мають однаковий голосний і при вимові — той самий наголос.

До недоліків, яких слід уникати, у закінченнях віршів, передусім, належать такі: у польських віршах [закінчення] на -iąc: explikuiąc, adoruiąc, konkuruiąc; на -ć: dewinkować, exaggerować, ministrować; на -wszy: doznawszy, respektowawszy, powiedziawszy; на -go: godnego, wdzięcznego, chwalebnego; на -li: przyznali, attestowali. Далі, щоб [вірші] не закінчувались односкладовими словами, наприклад, dać, znać, mieć, а також щоб не римувались безпосередньо один за одним 3 і 4, а тим більше 5 і 6 [рядки]. У слов’янських віршах також не повинні виступати закінчення на -го: благаго, драгаго, святаго; на -чи: хвалячи, знаючи, мовчачи; на -ли: сознали. Далі, слід уникати в обох віршах [у польському і українському], щоб вони закінчувались чотири- або п’ятискладовими словами. Найкраще закінчення таке, коли вірш, чи то польський, чи слов’янський, закінчується трискладовим словом.

По-перше, запам’ятай: пишучи польські і слов’янські вірші, слід у середині вірша зберігати цезури таким чином: у тринадцятискладовому вірші цезура ставиться після сьомого складу, а каданс випадає /49/ на шостому складі; у дванадцятискладовому вона випадає після шостого і каданс на шостому; в одинадцятискладовому — після п’ятого, а каданс на шостому складі. В усіх інших віршах: чотири-, п’яти-, шести-, семи-, восьми-, дев’яти- і десятискладових, якщо такі хтось захоче писати, то в них на цезуру не звертається ніякої уваги, а тільки на каданс або на кінцевий склад. |11зв.| Усе це ми покажемо практично в наших шкільних вправах. Отже, першим прикладом нехай буде сучасний тринадцятискладовий вірш, а саме: урочисте привітання на честь приходу до Києва російського війська на чолі з головнокомандувачем:

«Торжεствуεт град, градов всЂх російских мати,

Богом хранимій Кіεв во днεшній дεнь злати,

Егда тя вождεлЂнна гостя устрЂгаεет,

От многих лЂт чаεма в лице поздравляεт,

Что бо вящшую радост обичε рождати

И нε крЂпкія гради в надεждЂ стояти.

Ащε нεприсутствіε храбрих мужεствεнно,

Сим отчεство нε можεт бити умалεнно.

Откуду лЂт εст и нам торжεствовать нинЂ,

За нε сподобихомся з божой благостинЂ,

Поздравляти тя вожда в отчεстном сεм градЂ,

Его жε купно молим сущε во отрадЂ:

Прεбуди c нами всεгда, гостю вождεлЂнни,

В сицεвой бо надεждЂ будεм нεсумЂнни,

Яко присутствующу тεбЂ вожду главну,

Храбру борцу и добру всεму граду славну,

Нахождεній супостата нε бояся цЂло,

Будεм насищатися вεсεлія зЂло».

Подібний до цього тринадцятискладовий приклад на честь найщедрішого покровителя Академії найсвітлішого нашого київського владики: |12| /50/

Niech tu wstąpi Paktolus w złoto znamienity,

Niech traci walor w perły Hydaspes obfity,

Albowiem Rafaela, pasterza cnot, imię

Na kijowskim dziś tronie słynie w większey stymie,

Który godney pamięci szkół Mohiły zdanie

W swę opiekę przyiowszy przykłada staranie,

Nayznacznieyszym te kosztem y wlasnemi sprzęty

Restawrować różnych sztuk osobne kąwenty.

Cudne zaiscie wiekom y wielkie machiny

Suptelnoscią y sztuką y trwałoscią czyni.

Niesłychane przedtym w nas nigdy niebywałe

Nie maiące patrona, by ich wyniósł w sławie.

Aż poki bożka miłość iego nie zdarzyła

Y na tron tu kijowski rządzić nie wsadziła.

Tego szczęscia nie tylko nauki w Kijowie

Czekali, lecz y wszyscy w Rossiji synowie

Swoie uprzeymie codzień na to kłali wota,

By przyrodna pasterza Rafaela cnota

Zawitawszy w kijowskie naysławnieysze progi

Miała przy życiu długim coraz walor drogi.

[Хай поступиться тут золотоносний Пактол, хай втрачає своє значення Гідасп, багатий на перли, адже ж на київському престолі більше славиться ім’я Рафаїла, пастиря чеснот, що піклується школами, заснованими блаженної пам’яті Могилою, для реставрації яких він відпускає великі кошти і власні цінності. Він відновлює різні науки, передає наступним поколінням будівлі, великі, чудові, мистецькі та довговічні. Перед ним раніше не було в них такого патрона, який би їх так прославив, аж поки божественна благодать не послала його на київський престол. Цього щастя чекали не тільки науки в Києві, /51/ але й усі сини Росії щоденно сподівались і бажали, щоб притаманна пастиреві Рафаїлу чеснота, завітавши на преславні київські пороги, щораз більше набирала сили ще при його житті ].

Ще приклад слов’янського одинадцятискладового вірша — привітання найдостойнішого нового ігумена Печерського з нагоди нового відзначення та з високою посадою:

«Вся достоинства, вся власть господствεнна

Достойним токмо богом сут вручεнна. |12зв.|

Истинно слово вεсма тако жити,

Нεложεн глагол можεт сεй явити,

Никто жε чтится, кромЂ богом званній,

Ни властит ащε нε от нεго данній.

Видящε убо бог толь знамεнитій,

ДобродЂтεли многи в тεбЂ быти.

Оустрои пачε инних тя избранна

Достойна сεго прεизящна сана.

Егда ти вручи обитεль прεкрасну,

Богоматεрню соблюдать опасну,

БлаголЂпіεм нεбεси подобну,

О нεй жε нам днεсь нЂсть рεщи подробну.

В нεй жε правящи добрЂ многа лЂта

Будεши храним от злаго навЂта,

Дотоль под кровом нεбεсной царици,

ДонεлЂ ввεдεн от εя дεсници,

Будеш в обитεль нεрукотворεнну,

Воводя купно паству си вручεнну».

Подібний до цього ще інший приклад одинадцятискладового вірша на честь найдостойнішого нашого владики Рафаїла:

Brzmiy, Orpheuszu, teraz ci czas szczęsci,

Gdy rezonuie iuż na wszystkie częsci /52/

Glosnieysze imię nad trąby krzykliwe,

Ogromne bębny y surmy piskliwe

Zaborowskiego Rafaela godne |13|

W melodyiey twey nauki swobodney.

Temu albowiem y samy Jupiter

Sztorty, wioli y dzwięk słodkich cyter

Wygrawać stroi dzielney cnoty treny,

Naco formuią y swóy głos syreny,

Amfion spieszy y na swey cytarze

Brzmiącego działa z cnotą głosić w parze,

Apollo z lutnią, muzy y boginie

Kwilą y życzą, a niech sława słynie

Zaborowskiego nauk fundatora,

Restawraciey drugiego awtora

Akademiey, który po Mohyle

Szafuie kosztem, by wstroiona mile

Na pamięć iego sławy nieprzeżytey

Całey ojczyźnie w dobroć znamienite.

[Грай, Орфею: настав тепер час щасливий для того, коли в мелодії твого вільного мистецтва звучить ім’я Рафаїла Заборовського, яке голосніше, ніж крикливі труби, величезні барабани та пискливі сурми. Для того вже й сам Юпітер настроює флейти, скрипки та звук солодких цитр, щоб вигравати пісні його прекрасним чеснотам. Також сирени настроюють свій голос, а разом з ними й Амфіон поспішає прославити на кіфарі його доблесть. Тут і Аполлон з лірою, й музи возвеличують його та виголошують побажання: «Хай лунає слава фундатора наук Заборовського, який відновив Академію, другий після Могили дає кошти для неї, щоб, відновлена належно, служила спогадом про його невмирущу славу на благо всієї батьківщини]. /53/

САПФІЧНИЙ ВІРШ

По-друге, запам’ятай, що при складанні сапфічних віршів для повної сапфічної строфи потрібно три одинадцятискладових вірші та ще й половину, яку звичайно називають адонієм і яка складається з п’яти складів. У перших трьох віршах цезура ставиться звичайно після п’ятого складу, а каданс випадає на шостому складі.

Для кращого розуміння подаємо приклад — вітання з нагоди найщасливішого дня патрона святого Рафаїла, яким ми маємо намір привітати нашого владику: |13зв.|

«Егда годищній божεствεнна сила

Дεнь ти ангεла почте Рафаила,

Соторжεствовать к твоεй святинЂ

ЛЂпо εст нинЂ

Ібо и самих архангεлов лики

Сторжεствуют ти, пастиру вεликий,

Его жε имя Рафаилом званно

От бога данно,

На сεбЂ носиш, владико избранній,

ТЂм прийми от нас таков привЂт данний:

Праздεнствуй сεго во дни нарочита

На многа лЂта.

ДонεлЂ будεш причтεн ангεл лику,

Вεщію ангεл сущи поεлику:

Патрон твой сіε достойну εдину

Устроит вину».

Ще подаємо інший приклад сапфічного вірша. Це привітання з нагоди достойного призначення нового ігумена золотоверхого монастиря святого Михаїла: /54/

«Архитεктону полагать обично

Основаніε зданію прилично,

Іжε за дЂло достойно хвалимий

Бываεт всЂми.

Яко храмину на пЂску c юроди,

Ho на камεни c мудрим зиждεт вроди, |14|

Сεго искуство израдноε всюди

Славится в люди.

СобствεннЂ εже могуство и сила

Повершεній зачатаго дЂла

Мзду настоящу за труди приносит,

По сεм возносит.

Всяк на храмину смотря нεсрεдствεнно,

Виляр похваляεт всЂм зрящим явственно

И вопрошаεт, как созданна она,

Архитектона.

За нε и сεбЂ зданіε удобно

Поощраεтся строити подобно,

Вся жε срεдствія прεдуготовляεт

И созидаεт.

Во правду сεго бури прεвεлики

Шумящих вЂтров востанут εлики,

И противнія властія волни

Нε суть доволни.

Зломислитεлей лютих нεчаянно

Нападεніε тмам и тεм собранно

К разорεнію ащε и народно

Нε εст природно.

ПримЂром слова вεсма нεприлично

ВεлεрЂчива украшаεт различно,

ЯснЂйшу правду свЂтла слонца пачε

Судить иначε. |14зв.|

Егда мислεнно храма дрεвлε зданна

Основаніε вожда сил избранна /55/

Архистратига чудна Михайла

Тя положила.

Во главу углу нεпоколЂбима

Вишняго рука владущая всЂма

Мудрости твоεй хранить мощεй дари

Святой Варвари.

Во блюститεльст†цεрковна забрала

Тя строитεля постави нεмала

Паствою владЂть бодрствεнно опасно

Ежε та власно.

Братолюбія и любвε согласной

Углуби тεбε природной и власной

Благонравія камεнь нεдвижимій

Почтεнний всЂми.

Откуду щастю нашεму εдину

Всяк уже можεт завидЂти вину,

Ащε нε словом мислію обачε

Чудится пачε.

Божію о нас промислу бεзмЂрну

И строεнію тщатεлну и вЂрну,

Яко устави владЂть господина

Тебе εдина,

Ібо ми раби твои всεсмиренни. |15|

Благ свишшε данних сущε исполнεнни,

Вси благодарим всεщεдрому богу

За милост многу.

Тεбε жε отца пачε всЂх нам драга

Началствующа господина блага

Словом здравствεнним ублажаεм прЂсно

Вси нεзависно:

Дай жε тя днес во крεпость мислεнно,

Основаніε положи явствεнно

Зданію вождя Варвари славимой,

ЛютЂ мучимой. /56/

Той да заповЂсть бεзплотним сравнεнна, Ангεлом и их саном облεчεнна

На всяком мЂстЂ в своεй благодати

Тя сохраняти».

СПІВВІДНОСНИЙ ВІРШ

По-третє, запам’ятай: у співвідносних віршах треба дивитись, щоб перший вірш відповідав другому, слова — словам, дієслова — дієсловам, як це читаємо в цьому прикладі:

Мудрости Пεтр

отец Могила

пεрвый εсть пастир

навεршитεль Рафаил

дЂла всецЂла

ВІРШ, ПОБУДОВАНИЙ ПРОТИЛЕЖНО

По-четверте, запам’ятай: у протилежно побудованих віршах є теж два вірші, але коли читаємо окремо перший вірш, то він видається нам неправильним, і тому слід його з’єднувати з другим, як повчає нас такий приклад:

Прεзри ГрЂх

мудрост люби

буйство остав

чти разум

ругай пянство

отца дεржись

власна честна |15зв.|

РАКОВИЙ ВІРШ

По-п’яте, запам’ятай: якщо пишеш ракові вірші, то в них кожен рядок можна читати сюди й туди, тобто від початку до кінця і навпаки, не змінюючи /57/ цезури або кінцевого складу. Вони завжди зберігають смисл, а початкові та кінцеві слова віршів повинні римуватись. Це можна побачити в цьому прикладі:

«Сила учεній всЂх здε отчизному граду

Могила Кіεву Пεтр назва во отраду,

ДЂло Рафаил а сил возобнови всюди

ЦЂло, за что εму в нас во вЂк слава буди».

Ще інший приклад ракового вірша про невблаганну смерть:

Nie zmówi początku nikt, smierć zkąd się znayduie,

Słowy trudno powieść, zkąd ta nam sieci snuie.

Podobno są z swiatem iey początki zawzięte

Ozdobno k wiecznosci, gdyż drogie ma zapięte,

Bez rozsądku wszystkich wlot nieobaczna bierze,

Na początku scina młódź, przyzgrzybialych mierze,

Bogatego Mida wraz, mądrego Katona,

Mównego niemym, iak chce, czyni Cicerona,

[W]cale nikt się tey iuż z nas zarazy nie wkryie,

Podufale iesli cnot lekarstw nie zażyie.

[Ніхто не зможе визначити початку, коли звідкись приходить смерть. Важко сказати, звідки вона нам снує сіті. Її початок пов’язаний з початком світу, а шляхи її ведуть у вічність. Не роздумуючи, всіх вона, необачна, швидко забирає: спочатку косить молодь, заміряється на літніх, на багатого Мідаса, розумного Катона, німим робить красномовного Ціцерона, і взагалі ніхто з нас не уникне цієї моровиці, якщо не прийме скільки треба ліків чесноті].

ЛЕОНІНСЬКИЙ ВІРШ

По-шосте, запам’ятай: при написанні так званих леонінських віршів, будова буде та сама, що й в оди-/58/надцятискладових, цезура й каданс є в тому ж самому місці, як це видно з наступного прикладу — вітання з нагоди народження владики, ім’я якого, |16| тобто «Рафаїл», означає цілющий лік:

Sama twa złota, urodzona cnota

Imię zebrała, Rafaelem dała,

Gdyż Rafaele liczysz imiem wiele,

Liczysz mistycznie y rzeczą wstawicznie,

Za co twe imię iest w naydroższey stymie,

Które niech liczy w twym zdrowiu dziedziczy,

Raźliwe fata niech zdrowiem przeplata,

Byś zawsze cały żył ten wiek niemały.

[Золота твоя вроджена доблесть здобула тобі, Рафаїле, славу, тому що ти набув її і проповіддю, і ділами. Зате твоє ім’я у великій пошані, яке нехай проживає у твоїм здоров’ї, нехай найщасливіші випадки переплітає здоров’ям, щоб ти на протязі цього не короткого віку жив завжди здоровим].

По-сьоме, запам’ятай: так званий леонінський вірш (не недоречно і справедливо) дехто ще називає чотири- або шестикадентним, і будується він таким чином, як ось на це вказує приклад чотирикадентного вітального вірша, що прославляє ім’я спільного патрона:

ЧОТИРИКАДЕНТНИЙ ВІРШ

Godne masz imię twoie oświecone

Y w godney stymie z niebios obdarzone,

Które darował bóg ci przyzwoicie,

Byś celebrował w życiu znamienicie,

Z tym sukces sławy przez modły patrona

Da bóg łaskawy u wiecznego trona. /59/

[Достойне в тебе твоє святе ім’я, яке ти дістав у гідній славі з небес. Його тобі сам бог дав як достойний дар, щоб ти його належно прославив у житті, а завдяки молитвам патрона славу тобі дасть бог ласкавий біля вічного престолу ].

Ще приклад шестикадентного чотирнадцятискладового вірша про найщасливішу діву Марію, яка у відчаї звертається до свого улюбленого розп’ятого сина Ісуса Христа шестикадентним віршем:

ШЕСТИКАДЕНТНИЙ ВІРШ

Obróć mile możno ile k matce, synu, oczy,

Jak omdlewa, łzy wylewa, strumień krwawy toczy, |16зв.|

Widząc ciebie nie u niebie, lecz krzyżu przybita,

Oto sława tęskna, krwawa y nieprzyzwoita.

Niech że twoia, wciecho moia, wszech mocność powstanie,

Proszę smiele w ziemię sciele u trzy metry, panie,

Y iuż z tobą, ma ozdobą, na zawszem cieszyła,

Nie na ziemi z ludzi temy, lecz u niebie żyła.

[Поверни, як тільки можеш, ласкаво свої очі до матері, сину, коли вона мліє, проливаючи сльози, коли кривавий тече струмок, бачачи тебе не в небі, а розп’ятого на хресті. Оце сумна, кривава і ганебна слава. Хай же пробудиться, моя втіхо, твоє всесилля.

Я прошу, господи, три метри землі, а я з тобою, моєю красою, завжди раділа не на землі ось разом з цими людьми, а жила в небі].

Також прикладом послужить шестикадентний вітальний вірш покровителеві Рафаїлу: /60/

«Внуши нинЂ глас святинЂ от пришεдша лика,

Приносимій, возносимій тя, отца вεлика,

В дεнь патрона с небес трона Рафаила данна,

Сεго дЂли тя судили, имεнεм вЂнчанна.

ТЂм жεлаεм, поздравляεм, да в долгіε лЂта

Праздεнствуεш, торжεствуεш бεз всяка навЂта».

По-восьме, запам’ятай: при складанні польських і слов’янських віршів (мається на увазі змієподібних, будова яких в латині інша) іноді третій вірш відповідає закінченням першому, а закінчення другого, певна річ, відповідає закінченню четвертого, як це видно з твору Кохановського «Ніч»:

Noc była cicha, wiatry ubłagane

Nie ruszali się y odpoczywali.

Zwierzęta wszelkie za dnia spracowane

W iamach y lasach sen odprawowali.

Ptastwa złotemi pióry malowane

Po swoich gniazdach sobie wydychali,

Wraz pod cichego milczenia zasłoną

Trzymali pamięć, we snie utopioną. |17|

[Ніч була тиха, і умилостивлені вітри не дули, а відпочивали. Звірі, що вдень натрудилися, спали в норах і лісах. Птахи з золотим пір’ям відпочивали в своїх гніздах, і під охороною мертвої тиші спочивала уві сні їх пам’ять. П. Кохановський, Jerozolima wyzwolona, II, 96 октава].

По-дев’яте, запам’ятай, що акростихи складаються не тільки латинським віршем, але також польським і слов’янським, у яких перші, або середні, або кінцеві букви, якщо їх читати зверху вниз, утворюють певну думку. Ними користуємось, коли відзначаємо день /61/ народження достойної людини чи видатної особи, або виражаємо похвалу, яку вона здобула за заслуги або чесноти, або вітаємо з посадою, або з новим роком. Як приклад акростиха прочитай виражене першими, середніми і кінцевими буквами кожного вірша найсвятіше ім’я Анни Августи, імператриці і найсвітлішої володарки всієї Росії:

«Августа На тронЂ и НаслЂдній Анна вся

АннА от бога нам здобεН, нεбεси вЂрεН, нижε ждεннА, в род и род

даннА, подобεН, лицεмЂрεН, почтεннА».

Ще інший приклад тринадцятискладового акростиха:

«Августа дεржавная, всεросійска мати,

Солнцε слави твоεя во свЂтЂ сіяти

Нε прεстанεт, εго бо живут тεплотою

Мнозы обладаεми в покои тобою

Народи; ти високим со нискимы равно

Радостноε торжεство подаεш прεславно,

А εгда воздух шумит, трεщит арматура,

В то врεмя уста наша самая натура

Ісправно отвεрзнεт тεбε поздравляти |17зв.|

І от искрεняя сεрдца здравія жεлати.

Милость божію днεс свЂт хвалит восклицая,

Забившая в прεшεдшій год εму благая,

Прося и впрεд у бога щεдрот и покою,

Да сохранит твар свою сильною рукою,

Егда жε и твоε зрит вЂрноε подданство,

Щасливоε над ними твоε государство,

Радующεся хвалит творца всεго свЂта,

Что εго и прεдЂлил жити в твоя лЂта,

А ви стихотворнія проч идЂтε музи,

Проч и вси ласкательства полнія союзи, /62/

Тщатεлно обикшія славу розглашати,

І вішшε мЂри людεм сію приставляти,

Равно и мнитε, что слава и здεс приписанна

По подобію протчих будьто слишком данна,

ИзвЂстно нам, кто пεром вашим управляεт,

Камо то и жεланіε своε намЂряεт,

ЦЂлост слави, хот лживой возноситε силно,

Чтоб тЂм сεбЂ низвεст богатство обилно,

Ащε хощεтε вЂру у людεй сискати,

То поистиннЂ должни славних прославляти.

Ізволтε токмо писат вЂнчаннаго славу,

ВладЂтεля над вами имуща дεржаву,

Сказивайтε, что в нεм страх божій прεбиваεт,

І на зло никому он нε соизволяεт. |18|

Алчущих питатεл εст, убогих хранитεл,

Воздεржнаго житія истинній любитεль,

Мужεствεн в скорбЂх, в сла†ж сεбε нε возносит

І ничто, кромε ползи, отчεству приносит,

Обявляйтε, что судом εго вси доволни,

Богати и убози милостію полни,

ДЂйствитεлно врεдноε приводит в благоε,

Істрεбляεт от кринов тεрніε сухоε,

Ето бодрост, всЂх покой, стЂна и ограда

От нεпріязних врагов, а труди отрада,

РцЂтε, что и от данεй зεмля облεгчεнна

І тЂм в скудости подлост εст увεсεлεнна,

Жалост и слεзи мЂста при нεм нε имЂют,

Достойнія богатством от нεго владЂют,

И област εго драгим миром одарεнна,

ІмЂεт, яко отца εго возлюблεнна,

ЦцвЂтεт им комεрція и растут науки,

Под ним провождают вси жизнь свою бεз скуки, /63/

Абрис сε вам живій εст, на нεго смотритε,

Ест ли εму подобεн, сами разсудЂтε.

В примЂр сεму другаго нεлзя вам сискати,

ТЂм и пεро лживоε должни осуждати,

Смотритε ж однако вси от Пεтрова трона,

Какова εго нинЂ слЂдствεнно корона,

Елико бисεр лутши от камεня дика, |18зв.|

НинЂшняя Россія от прεжнεй толика,

Роди εя в сЂвεрЂ чудом вси признали,

Но нε сами собою имя то взискалы.

Обновил ю господь бог милост свою давій,

Іскусних правитεлεй на прεстол избравій.

Сотворεнная Пεтром, кто здЂ позабудεт,

Слава εго нε умрεт, дондε жε свЂт будεт,

Сим слЂдом наслЂдіε его поступало,

Основанная прεждε совεршит жεлало,

Ісполнεніε жε бог оставил творити,

АннЂ, южε восхотЂ вЂнцεм украситы,

И нинЂ прεдначата, яко видим сами,

Аннініми ко концу приходят руками,

Славит ли Британія трон Елисавεти,

A сЂвεр Маргарити чуднія примЂти,

Кол ми ж пачε в россійской вεликой дεржавЂ

Прεдражайшεε нЂчто к вЂчной его славЂ

Анна, благочεстія свЂтлоε зεрцало

І всЂх добродЂтεлεй крЂпкоε забрало,

Яжε добродЂтεли своими трудами

Многими прорастают Россіи плодами,

Должно б висотЂ нискост ни во что вминяти,

Рабом жε нεпрεстанно в трудах прεбивати,

А та во вεличεст†таком прεбивая,

Облεгчаεт им труди, сама в труд вступая, |19|

За граніци ж бЂжЂтε отсюду пεчали,

Яко нε ваша владЂть врεмεна начали, /64/

Дотол и ти, скудостε, народи смущала,

ДокεлЂ жε утроба то нε ощущала

Россійскія матεрε, и как вЂстно стало,

Что у многих подданих пищи нεдостало.

Абіε щεдрост εя то искорεнила,

Оставя многи дани, в гладЂ прεкорміла.

Вεсεлятся россійски страни, вεси, гради,

Что щεдротами εя прεкратились глади.

Срадуйтεсь нам, народи, что мир здЂ владЂεт,

Егда Марс на инія страни свεрЂпіεт,

Торги приближаются к граніцам Россіи,

Когда индЂ прибили, лишаются сіи.

Восклицайтε, что царство мужεством ужасно,

Мудростію, искуством, наукою красно.

Уступати народ наш во брани нε знаεт,

Как о сεм друг и нεдруг εго признаваεт,

Ещε торжεствуйтε, что во АннінЂ чинЂ,

Всεго мира чудом вы находитεсь нинЂ,

Та бо сии Пεтром своим так в мирЂ сіяεт,

Как болшоε свЂтило, что дни управляεт.

Умножитε, народы, молитвы ко богу,

Да поспЂшит εй во всεм и подаст жизнь многу,

Совεршит жεланіε и исполнит волю, |19зв.|

Посилая εй вεздЂ щасливую долю.

Егда, о монархиня, мати прεблагая,

Вси тя поздравляют днεсь, к ногам припадая,

РавнЂ ми прεд твоими падая ногами,

Поздравляεм тя в дεнь сεй сεрцεм и устамы,

Да ублагословит тя, о імпεратрица,

КрЂпостію здравія вишняго дεсніца,

На новій год новія подая побЂди,

А в εдиномисліε приводя сосЂди,

Ограду да поставит тя всякой корони,

Трεбующεй от тεбε сεбЂ оборони. /65/

Жεзл жε царства твоεго утвεрдит во вЂки,

І тЂм да искорεнит злія чεловЂки,

Елики жаждут кровε по злому навЂту,

ТЂм одолЂт поможεт по пространном свЂту,

Лεгкост да подаст тεбЂ в правлεніи сущεй,

Матεрнε рачεніε от всЂх нас имущεх,

АвгустЂйшій прεстол твой вознεсεт високо,

Імущε к нεму всεгда отвεрстоε око,

Единодушно сіε тεбЂ прεдлагаεм,

І живот и душу за тεбε положит жεлаεм.

Милостивно сε пріими, всε усεрдно просим,

Краткія сія слоги, яжε ти приносим»

Ще інший приклад дванадцятискладового акростиха: |20|

«Анна, буди Новій год ти На побЂди Анна, ти нам

здравА, мірεН, силεН, славА,

от бога нам дай бог и зεмли будь богом

даннА, угодεН, плодородεН, сохраннА».

І останнє, що маєш запам’ятати: хоч можна вказати на різнорідні та численні види польських і слов’янських віршів, проте неможливо і важко їх усі тут перелічити. Фактично їх можна буде дуже легко збагнути, читаючи авторів. Добрі приклади якого-небудь виду цих віршів знаходимо в Кохановського, Братковського і Твардовського, а також в інших вибраних та більш відомих авторів, і, крім того, слід самому прикласти певне зусилля й проявити всякого роду нахили.

А оскільки ми — слов’яни, то, щоб не заподіяти шкоди рідній мові, ми говорили, передусім, про вживання рідного, тобто слов’янського [українського] вірша, а поряд з ним і польського. На цьому, трохи затримавшись, кінчаємо і йдемо далі. /66/

ПЛІД ДРУГИЙ

Про допоміжні засоби латинських віршів, тобто про просодію, стопу, склад, букву тощо

Допоміжні засоби латинських віршів, завдяки яким справжній поет осягає вершини свого мистецтва, є не інші, ніж ті, що наведені далі. Завдяки знанню їх поет досягне прекрасного успіху в своїх поетичних спробах. Бо майже кожний, хто пише про суть вірша, починає, звичайно, від [пояснення] самих складів. Це також нам здається не абсурдним, бо, засвоївши добре частини, |20зв.| краще зрозуміємо ціле.

Відповідь на поставлені питання даси таку: насамперед, просодія — це вчення про склади, що досліджує їх часокількість і вказує, які слід вимовляти з піднесенням, а які зі спадом голосу.

«Просодія» походить від грецьких слів πρός і ωδή, які означають «приспів». Просодія по своїй суті — це джерело, з якого випливають правила пізнання коротких, довгих і спільних складів, тобто вона навчає, який склад є завжди коротким, а який — довгим і який внаслідок необхідності є то довгим, то коротким.

Це буває у дванадцятьох випадках:

1) завдяки голосному перед голосним;

2) завдяки дифтонгові;

3) завдяки положенню;

4) завдяки наголосові;

5) завдяки походженню;

6) завдяки побудові;

7) завдяки препозиції;

8) завдяки скороченню;

9) за правилом;

10) завдяки закінченню;

11) завдяки додаванню розміру [metri causa];

12) за природою або за значенням, або за аналогією. /67/

Над цим ми недавно попрацювали в синтаксимі, як усно, так і письмово; для розуміння та знання цього я подам і свої власні міркування.

Далі, на поставлене питання відповіси так: стопа визначається як певна і вишукана побудова складів, різних щодо часокількості та якості. Стопою вона називається метафорично, завдяки певній подібності [до стопи], бо ж як під час руху тварин [їхні] стопи по черзі то піднімаються, то опускаються, так і розміри віршів, |21| завдяки стопам, вимовляються, звичайно, то з піднесенням, то зі спадом голосу.

Усіх стіп взагалі налічується 124, з яких прийнято і широко вживається 28. Ці, частіше вживані (рідше вживані пропускаємо), можна побачити в такій схемі.

ДВОСКЛАДОВІ СТОПИ

Двоскладових стіп є чотири.

Перша — спондей, що складається з двох довгих [складів] — — . Наприклад: perdunt.

Друга — пірихій, стопа, що протилежна спондеєві, тобто складається з двох коротких складів U U. Наприклад: amat, fuit, puer, ruit.

Третя — хорей, а дехто вживає назву трохей, до складу якого входить один довгий та один короткий склади — U. Наприклад: arma vincit amor.

Четверта — ямб, який, навпаки, складається з одного короткого та з одного довгого складів U — . Наприклад: rogant viri. /68/

ТРИСКЛАДОВІ СТОПИ

Трискладові стопи поділяються на важливі та менш важливі. Таких стіп першого роду є чотири.

Перша — молоська стопа, що складається з трьох довгих складів — — — . Наприклад: contendunt magnates.

Друга — трохей, або трибрахій, стопа, протилежна молоській, складається з трьох коротких складів U U U. Наприклад: facere, legere.

Третя — дактиль, що складається з одного довгого і двох коротких складів — U U. [Наприклад]: lumina, crimina, tempora.

Четверта — анапест, протилежний дактилю, в складі його є два коротких і один довгий склади U U —. [Наприклад]: amicos capiunt.

Менш важливих [стіп] також є чотири.

Перша — бакхій, що має один короткий і два довгих склади U — — . [Наприклад]: dolores. |21зв.|

Друга — кретик, або амфімакр, що складається з трьох складів, з яких середній короткий — U — . Наприклад: maximus, audiunt.

Третя — амфібрахій, або схолій, до складу якого входять короткий, довгий і короткий склади U — U. Наприклад: cadebat.

Четверта — антибакхій, що складається з двох довгих та одного короткого складів — — U. [Наприклад]: maturus.

ЧОТИРИСКЛАДОВІ СТОПИ, УТВОРЕНІ З ПОПЕРЕДНІХ

Перша — диспондей, що складається з двох спондеїв — — — — . Наприклад: oratores.

Друга — прокелевсматик, що складається з двох /69/ пірихіїв, тобто з чотирьох коротких складів U U U U. [Наприклад]: abiete.

Третя — дихорей, складений з двох хореїв — U — U. Наприклад: dimicare.

Четверта — диямб, що складається з двох ямбів U — U — . Наприклад: propinquitas.

П’ята — хоріямб, що складається з хорея і ямба — U U — . Наприклад: nobilitas.

Шоста — антиспест, або антиспаст, що складається з ямба і хорея U — — U. Наприклад: recusare.

Сьома — низхідний іоник, що складається зі спондея і пірихія — — U U. Наприклад: cantabimus.

Восьма — висхідний іоник, що складається з пірихія і спондея U U — — . Наприклад: Diomedes.

ПЕОНИ

Усі пеони складаються з трьох коротких та одного довгого складів. У першому пеоні перший [склад] є довгий, а всі інші короткі — U U U. Наприклад: asspicite. Цей пеон складається з хорея і пірихія. У другому пеоні перший склад є короткий, другий — довгий і два останніх — короткі U — U U. Наприклад: potentia. Цей пеон складається з ямба і пірихія. У третьому пеоні два склади — короткі, далі довгий і короткий U U — U. Наприклад: animatus. Цей пеон складається з пірихія і хорея. |22|

Нарешті, у четвертому пеоні на початку три коротких, а останній склад довгий U U U — ; він складається з пірихія і ямба. Наприклад: calamitas, obierunt. /70/

ПРОТИЛЕЖНІ ПЕОНАМ ЧОТИРИ ЕПІТРИТИ

Перший епітрит складається з ямба і спондея U — — —. Наприклад: repentine, repugnatur.

Другий епітрит складається з хорея і спондея — U — —. Наприклад: conditores.

Третій — із спондея і ямба — — U — . Наприклад: clamaveras.

Четвертий — із спондея і хорея — — — U. Наприклад: fortunatus.

Інші стопи п’ятискладові: ортихій U U U U U, наприклад: freta гаріda; периямб U — U U U, наприклад: adulterium; парапеон — U U U U, наприклад: undique freta; мезомакр U U — U U, наприклад: prohibebimus. А також шестискладові: дихорей U U U U U U, наприклад: prohibuerimus; cxoліохорей U — U U U U, наприклад: amore periit; дактилехорей — U U U U U, наприклад: prostituerimus; анапестохорей U U — U U U, наприклад: amor instabilis. Ці стопи вживаються дуже рідко, тому ми й пропустили ще деякі інші. Тепер слід повернутись до мого більш важливого питання.

Склад — це сполучення двох або більше букв, які ми вимовляємо одним поштовхом повітря і з одним наголосом. Є три ознаки складу: акцент, придих і час. Акцент, який ще дехто називає рівномірним виголошенням [вимовою], — це такий спосіб виголошення, завдяки якому склад вимовляється з піднесенням або спадом голосу. Є три види акценту: гострий [acutus], важкий [gravis] і ціркумфлекс [circumflexus]. Склад з гострим акцентом вимовляється з піднесенням голосу, а склад з важким наголосом — зі спадом голосу. Склад же з ціркумфлексом вимовляється спочатку з піднесенням, а далі зі спадом голосу. |22зв.| /71/

Часокількість складів так визначається: по голосному перед голосним, по дифтонгу, по сильній позиції, по слабкій позиції, по походженню, по побудові, по прийменнику, по аналогії, тобто по співвідношенню або по подібності, коли розрізняємо склади взаємно порівнювані, далі, завдяки прикладові та спеціальним правилам, а саме: стягненню, приросткам у дієсловах та в іменах в однині й множині, по минулому часі або супіні, по закінченню або по останньому складу, по значенню, по аналогії або природі згідно з цими віршами:

Ista decem, quanta est, quaevis tibi syllaba monstrat:

Vocalis, positum, diphtongus, praeteritumque,

Prostratum, derivat, compon (crescit), terminat, auctor.

[Десять є тих [правил], які вказують на часокількість складу: голосний, розташування, дифтонг, претерит, супін, деривація, приростки, закінчення, природа].

З цих наведених вище рядків випливає десять джерел пізнання часокількості у віршах; інші, які ще є, містяться як другорядні в цих десяти, крім важливих і діючих винятків, поданих у просодії.

1. Адже хоч у першому джерелі основне правило говорить, що голосний перед голосним завжди є коротким, наприклад: Hiems puerum coegit domum [Зима загнала хлопця до хати], та проте знайшла підтримку думка письменників подовжувати взагалі всі часи дієслова По, відкидаючи букву R; далі, родовий і давальний відмінки однини іменників п’ятої відміни (за винятком іменників fide, spe, re), а також родовий відмінок деяких займенників на -ius і грець-/72/кий вокатив на -e та -i; і, крім того, архаїчний родовий відмінок першої відміни на -ai. Наприклад: virgai і т. д.

2. Навпаки, в другому джерелі, щоб не виник часом сумнів, слід розглянути й вивчити трояку позицію: по-перше, коли після голосного йдуть два II приголосних, наприклад: Ut princeps magnus intrat agmen [Коли великий військовий начальник іде в колоні], по-друге, коли після голосного наступає подвійний звук, як x або z, наприклад: faxit, traxit, gaza, і, по-третє, коли приголосний j займає середнє місце між двома голосними. Як наприклад: аіо, cuius, eius, maior. Ця позиція називається сильною, бо коли j належить до цього самого слова, то він ніколи не скорочується. Сильна позиція буває й у різних словах, коли якесь слово закінчується приголосним, а наступне починається також приголосним. Як наприклад: Petrus laboriosus semper studium curat. [Працелюбний Петро завжди дбає про навчання]. Позиція називається слабкою, коли плавні l, m, n, r після проривних утворюють сумнівний або двоякий склад, який залежно від будови вірша вживається то як довгий, то як короткий. Наприклад: sacrum, lacrimae, patronus, lucrum, agri, fratres і т. д.

3. Дані третього джерела, а саме: дифтонги, не викликають ніякого сумніву, адже ж дифтонг, як і в грецькій мові, так і в латинській, завжди довгий. Як наприклад: Maecenatis aurum saepe in pleno habetur. [Часто буває вдосталь золота в Мецената].

4. Дані четвертого джерела — це, очевидно, форми минулого часу, які викликають сумнівне розуміння, бо в двоскладових формах минулого часу і складених з ними словах перший склад довгий, як наприклад: vidi, veni, legi, vici, та всі часові форми, /73/ що утворюються від основи претерита, в усіх особах. Проте винятками є форми претерита дієслів: sto, do, scindo, fero, bibo, findo, а також дієслова з подвоєнням у перфекті першого складу. Ці два склади, які повторюються, короткі, якщо за ними не йдуть два приголосних. З цього правила є винятки, а саме: caedo і pedo, тому що в них другий склад, який подвоюється, та в усіх складених з ними словах довгий.

5. Дані п’ятого джерела — супіна: |23зв.| однакова часокількість двоскладового супіна, як і претерита, оскільки вони однаково подовжують їх, як наприклад: visum, motum і т. д., за винятком супіна дієслів: reor, cieo, sero, eo, sino, lino, do, queo, ruo і складних з ними. Так само і в супінах на -utum, як наприклад: solutum і на -itum, що походять від претерита на -ivi, склад подовжується, а в формах супіна на -itum, які мають в претериті -ui, передостанній склад короткий, як наприклад: monitum, tacitum.

6. Дані шостого джерела — деривації. Однакова часокількість похідних імен та дієслів, як і тих, від яких вони походять. Як наприклад: hŏnoro і hŏnor, vĕneror і vĕneratio, ămo і ămor, stŭdeo і stŭdium. Перший склад скорочується, за винятком деяких імен, поданих у просодії. Як наприклад: mōbilis, fōmes, в яких перший склад довгий. Хоч у словах, від яких вони походять, він був коротким. Навпаки, у словах lŭcerna, sŏpor також скорочується перший склад, хоч у дієсловах, від яких вони походять, lūceo, sōpio він довгий.

7. Дані сьомого джерела — побудови. У складних словах та сама часокількість, що й у простих, хоч дифтонг або голосний зміниться на інший голосний. /74/

Як наприклад: в steti перший склад претерита короткий і в adstiti аналогічний склад теж короткий. Так само в legi перше є довге; воно довге теж у perlegi і т. д. Винятки становлять складні дієслова з префіксами: a-: amitto, de-: deduco, e-: erumpo, se-: separo, di-: diripio, pro-: protraho, які в складних дієсловах бувають довгі; префікси: ab-, ad-, in-, ob-, per-, sub-, super-, ante-, circum-, якщо розташовані перед голосним, завжди короткі, а перед приголосним — довгі. Знову ж таки складні слова, в яких десь виступає склад з -а-, як наприклад: trano, trado, traduco, мають цей склад з -a- довгий, чого не зберігають складні слова, до яких входить склад з -e- або -i-, як наприклад: liquĕfacio, |24| măiĕdĭcus, omnĭpŏtens, semĭror, крім слів, що їх письменники вважають винятками.

8. Дані восьмого джерела — приростки імені та дієслова, однини або множини. Тут панує велика ясність, тому що приростки як дієслів, так і імен залежать від знання просодії, отже, це джерело засвоюється з нашого викладу.

9. Дані дев’ятого джерела — закінчення: вони підлягають тим правилам, що й приростки.

10. Дані десятого джерела — значення: тут встановлюється особливе правило. Коли з нас хтось хотів би стати справжнім поетом, то взагалі хай наполегливо читає [твори] найкращих поетів, і зараз же перед його очима стане часокількість початкових складів; якщо ж ні, то неминуче прийде йому на думку поширене прислів’я: «Хто без книги щось вивчає, ситом воду він черпає».

Буква — це частина складів, тому що з них складається склад, а буква вже не складається ні з чого. У поетів налічується 22 букви й не більше. H не є властиво буквою, а знаком аспірації, тому-то часто /75/ буває елізія наступного голосного або попереднього m перед h. Як наприклад: fontem hauriunt, equini haustus.

Букви бувають двоякі: голосні — їх 6, і приголосні — їх 16. Останні поділяються на 8 приголосних проривних: B, C, D, G, K, P, Q, T — і на букви, назви яких починаються з голосної: F, L, M, N, R, S, X, Z. Проривні ж починаються з приголосного і закінчуються голосним, а напівголосні, — навпаки, тобто починаються голосним, а закінчуються приголосним. З напівголосних виділяються плавні. Їх чотири: l, m, n, r. |24зв.| Вони називаються плавними тому, що стоять після проривних і в цьому самому складі не утворюють сильної позиції, а лише сумнівний склад, тобто утворюють або довгий, або короткий склад. Наприклад: volucris, tenebrae, loquimur. Ці склади поет з необхідності та з огляду на будову вірша може вживати то як довгі, то як короткі.

ВИЗНАЧЕННЯ ОСОБЛИВИХ ЗАСОБІВ ВІРШУВАННЯ

По-перше, поетичні фігури, яких є дуже багато, знання і розуміння їх надзвичайно допомагає поетам, тому ми їх тут подаємо в такому порядку:

1. Протеза, яка полягає на додаванні складу або букви на початку слова. Як наприклад: gnatus — замість natus, astat — замість stat.

2. Афереза — це явище, протилежне протезі й полягає в тому, що на початку слова відпадає склад або буква. Як наприклад: rides — замість irrides, temnitis — замість contemnitis.

3. Синкопа — явище, коли з середини випадає склад або буква. Як наприклад: deum — замість deorum, superum — замість superorum. /76/

4. Епентеза — явище, коли в середині слова додається склад або буква. Наприклад: Mavors — замість Mars, navita — замість nauta, conqueminiscor — замість comminiscor.

5. Апокопа — явище, коли на кінці слова відпадає склад або буква. Наприклад: di — замість dii, Antoni — замість Antonii, oti — замість otii.

6. Парагога — це додавання в кінці слова складу або букви. Наприклад: dicier — замість dici.

7. Тмеза, яка поділяє дієслово на дві частини якимсь словом. Наприклад: Talia carmina ba sunt veneranda culo. У неповному слові реси не вистачає цілого -nia. |25|

8. Антитеза — явище, коли якась буква вживається замість іншої. Наприклад: olli — замість illi.

9. Метатеза — це переставлення букв. Наприклад: Thymbre — замість Thymber.

10. Синереза — це стягнення двох складів або букв в одне ціле. Наприклад: cuj — замість сиі.

11. Діереза, яка поділяє склад або дифтонг на дві частини. Наприклад: elegeia, cythereia, aulai, virgai, terrai.

12. Екліпсис, що полягає в пропущенні у вірші не лише голосного, але й букви m перед голосним. Наприклад: superum est, amare hominem optimum.

13. Синалефа — явище, коли не вимовляється голосний у слові, яке стоїть перед іншим словом, що починається з голосного. Наприклад: Saepe ego illum admonere asuesco. [Часто нагадувати йому — моя звичка].

14. Систола — скорочення, коли довгий склад без жодних причин скорочується. Наприклад: Ostupui steteruntque comae, vox faucibus haesit. [Я остовпів, волосся стало дибом, у горлі застряв голос]. /77/

15. Діастола — розтягнення або подовження, коли подовжується короткий склад. Наприклад: Exercet Diana choros. [Діана веде хороводи].

Про інші фігури, спільні і для поета і для оратора, буде мова у відповідному місці, де розглядатимемо тропи та фігури.

По-друге, тропи слова або мови — явища, коли у віршах вживається частина замість цілого за допомогою синекдохи, форма — замість змісту за допомогою метонімії, ім’я загальне — замість власного і навпаки.

По-третє, патроніми, які виводяться від власних імен. Наприклад: імена батьків, матерів, дідів, царів, імператорів, засновників міст, областей, поселень. І ті, що означають походження сина, або дочки, або нащадка, або когось з майбутніх поколінь, |25зв.| від якогось племені або місцевості, закінчуються на -des, або -as, або -is, або -ne. Ці патроніми закінчуються або на -des і є чоловічого роду першої відміни, як наприклад: Aeolides — син або нащадок Еола, або на -as i -is — і тоді вони жіночого роду третьої відміни, наприклад: Aeolis, а родовий відмінок Aeolidis, — це означає дочку або внучку Еола; Thestias, а родовий Thestiadis — дочка або внучка Тестія. Вони теж закінчуються на -пе і є також жіночого роду першої відміни. Як наприклад: Nerine, а родовий Nerines — дочка Нерея.

Від імен на -a і -as утворюються патроніми на -ades. Наприклад: від Ilia, матері Ромула, утворюється Iliades, тобто син Ілії, від Pheraetias — Pheraetiades, тобто син Феретії, а від Aeneas — Aeneides — син Енея.

Від імен на -es утворюються патроніми на -ades. Наприклад: Hippotes — Hippotades — син Гіппота, /78/ а перед -a приймають -i такі імена: Anchises — Anchisiades, Laërtes — Laërtiades.

Від імен на -us утворюються патроніми на -ides з коротким передостаннім складом. Наприклад: від Priamus — Priamĭdes. Хоч іноді передостанній склад подовжують. Як наприклад: Licurgides, Belides.

Від імен на -us утворюються патроніми на -iades. Наприклад: від Menetius — Menetiades, від Nauplius — Naupliades, від Testius — Testiades.

Від імен на -eus утворюються патроніми на -ides. Наприклад: від Atreus — Atrides або Atreides.

Від імен третьої відміни у давальному відмінку утворюються патроніми |26| на -des. Наприклад: Agenor, родовий Agenoris, [давальний] Agenori і, додавши закінчення -des, маємо Agenorides.

Від імен, що закінчуються на -as або на -on, — вони теж третьої відміни, — утворюються патроніми на -iades. [Наприклад]: Abas, родовий Abantis і маємо Abantiades; Telamon, Telamonis, Telamoni i, додавши -des, дістаємо Telamonides.

Патроніми жіночого роду на -as i -is утворюються від патронімів чоловічого роду на -des шляхом відкидання складу -de. [Наприклад]: Thaumantias — Thaumantiades, Cecropis — Cecropiades, Belis — Belides.

Деякі патроніми жіночого роду на -as i -is мають двояке закінчення. Якщо говоримо Atlantis, Atlantidis і Atlantias, Atlantiadis, то [розуміємо] дочку або внучку Атланта.

Патроніми жіночого роду на -ne утворюються від родового відмінка на -i іменників на -us і давального на -o іменників на -ius шляхом додавання складу -пе. Наприклад: Nerine від родового відмінка Nerei шляхом стягнення в Neri; Neptunus, Neptuni, Neptu-/79/nine, Acrisione. Останній іменник утворений від давального відмінка, а саме: Acrisio. Такі патроніми трапляються в поетів на кожному кроці, і, крім того, самому можна створити багато прикладів. Оратори вживають їх рідко.

По-четверте, наслідування в читанні видатних і найбільш відомих авторів. Адже природа рідко створює щось подібне, зате часто — пересічне. Тому слід читати старанно, все продумуючи, і наслідувати чи то в доборі матеріалу, чи то в його розподілі, чи в мовностилістичному опрацюванні. Але це наслідування повинно мати міру |26зв.| щодо його форми та змісту, як це [спостерігаємо] в елегіях Овідія, Катулла, Тібулла, Гугона, Бідермана, в поемах Вергілія, Лукана, Стація, Клавдіана, Стради, в одах Горація, Сарбєвського, в трагедіях Сенеки, в епіграмах Марціала, Сарбєвського, Баухусіуса, в сатирах Горація, Ювенала.

По-п’яте, знання правдивих і видуманих історій, що здобувається читанням авторів. Однак для полегшення справи я подам тут приклади відомих імен обох статей.

ІМЕНА БОГІВ, ВЖИВАНІ ПОЕТАМИ

На першому місці вживається Юпітер, батько всіх людей і цар богів. Він вважається сином Сатурна і народився у Фівах, або, як подають поети, він є сином Опи й Сатурна і народився на острові Кріт, був братом Юнони й виховувався няньками на горі Іді. Спочатку Юпітер називався Йовіс від слова iuvandi [допомога], а згодом додали ще одне слово [pater] і назвали його Юпітером, начебто він є батьком, який подає допомогу. Так і ми називаємо [його] /80/ владикою — вітцем і батьком богів. Його брати: Нептун, бог моря, і Плутон, якого поети вважають богом потойбічного світу

Другий — Сатурн. Поети зображають його найдавнішим з богів. Від нього і його дружини Опи народився Юпітер, який згодом скинув з неба Сатурна. Про нього розповідають поети, що він з’їв своїх дітей, а саме його ім’я пояснюється на підставі грецького слова |27| [χρόνος] час Римляни назвали його Сатурном тому, що він насичується роками і знищує відрізки часу.

Третій — Меркурій, син Юпітера і Майї, внук Атланта, посланець богів, провідник злодіїв, вважався богом красномовства, тому що дав його людям.

Четвертий — Марс, або Маворс, бог війни, вважався сином Юпітера і Юнони, братом богині Беллони, народився у Фракії. Його вважають батьком Ромула й Рема, засновників міста Рима.

П’ятий — Вакх, син Юпітера і Семели. Він вважався богом вина і пияцтва, батьком п’яниць, марнотратників і т. д.

Шостий — Вулкан, або Мульцібер. Його з огляду на надмірну гидкість прогнано з неба, тому що був він кривим, вважався керівником і богом ремесла, був сином Юпітера і Юнони.

Сьомий — Дедал, керівник і бог палаців, пірамід і великих споруд.

Восьмий — Плутон, син Сатурна, брат Нептуна і Юнони. Його вважали богом потойбічного світу. Орфей так говорить до Плутона:

«Царством підземним, Плутоне, й дверми ти землі управляєш». /81/

Дев’ятий — Нептун, син Сатурна й Опи. Він вважався богом моря і річок.

Десятий — Орфей, родом фракієць, син Калліопи й Аполлона. Кажуть, що він одержав ліру від батька Аполлона й так нею володів, що грою на ній зворушував ліси та скелі, |27зв.| стримував біг річок, робив лагідними диких звірів і все примушував танцювати.

Одинадцятий — Феб, тобто Аполлон, син Юпітера і Латони. Поети вважали його богом віщування та мудрості, який, як кажуть, був винахідником лікування. Його називали ще сонцем, керівником планет і покровителем муз.

Дванадцятий — Аполлон, син Юпітера і Латони. Він народився на острові Делос разом з Діаною, яку називали також Фебою. Аполлона називали ще Дельфійським. Стародавні вважали його сонцем, тому що він розганяв темряву своїм співом та грою, а також винахідником і покровителем поезії, оскільки вірші походять від співу. Крім цих, у нього було ще багато інших назв.

ІМЕНА БОГИНЬ ПОТОЙБІЧНОГО СВІТУ

Богині потойбічного світу страшні. Їх імена такі: Клото, Лахесіс, Алекто, Мегера, Тізіфона, Лібітіна, Атропос, Прозерпіна. їх усіх можна вживати замість Смерті, тому що, згідно з думкою поетів, вони самі ведуть людське життя аж до смерті. За це їх називають сестрами, дочками темної Ночі.

ІМЕНА БОГИНЬ, АБО МУЗ, ПОЕЗІЇ

Походження та рід муз невідомі. Одні вважають Орфея батьком муз, інші — Мусея, а ще інші — Ліна. |28| А багато, йдучи за Вергілієм, думають, [що вони /82/ походять] від самого Юпітера, основуючись саме на таких словах Вергілія:

«Музи — початок з Юпітера, скрізь теж Юпітера повно» ¹⁶.

Щодо числа муз, то теж немає спільної думки серед поетів. Одні вказують, що їх було 5, інші — 7, а ще інші — 9. А македонець Пієрій перелічує ті імена муз, які знаходимо в Гесіода:

«...Сестри співали отам на Парнасі.

Дев’ять було їх: Кліо, і Евтерпа, і Талія вчена,

Там Мельпомена сумна, Терпсіхора, відома із танців,

їм Ератó помагала, вела Полігімнія гімни,

Слухали теж ми Уранію і Калліопу останню,

Саме вона, Калліопа, найкраще зі всіх муз співає» ¹⁷.

Муза Кліо спонукає людей до втіхи, почестей і радощів. Вона оспівує титанічні подвиги героїчним віршем. Її доблесть відзначає Гесіод у такому вірші:

«Доблесть боги утвердили, яку здобувається пóтом» ¹⁸.

Муза Евтерпа постачає безліч божественних дій та містерій і старанно в них вникає.

Муза Талія допомагає кожному комедійною мовою. Про неї Вергілій так пише в шостій еклозі:

«І не соромилась Талія в наших лісах проживати»¹⁸.

Мельпомена, дочка Юпітера, — богиня трагічних співів, мелодій та похвал, що стосуються майстерності хвилювати душу завдяки вмінню розганяти тугу, |28зв.| як про це говорить Вергілій: /83/

«Голос трагічний виходить із уст Мельпомени сумної» ²⁰.

Муза Терпсіхора — покровителька священних гімнів, які співались у старовину на честь богів. Цим саме вона відрізняється від Мельпомени, яка була покровителькою світських пісень, а Терпсіхора — священних гімнів, і її називали музою. У зв’язку з цим Вергілій пише:

«Звуком кіфар Терпсіхора в душі почуття викликає,

Сил додає їм і ними керує» ²¹.

Ерато — муза кохання, що збуджує в усіх надзвичайну любов, якої не можна забути ніколи. Тому й любов називають безсмертною. Поет про неї пише так:

«Танці під звуки кіфари й пісні Ерато ось виводить».

Полігімнія — муза вчених і мати красномовної пам’яті, тому в давнину керівники і знать дуже її шанували. Про неї згадує Вергілій:

«Правду скажімо ми всім: Полігімнія любить всю правду»²².

Уранія — муза, яка спрямовує розум і пам’ять людей до руху небесних сфер, спонукає досліджувати небо та зорі і старанно їх досліджує, визначає всю земну кулю. Про неї так пише Овідій:

«Стала заводити спокій всесвітній Уранія-муза:

Жодного звуку тепер ти не почуєш ніде» ²³.

Калліопа — муза гір, покровителька поетів. Вона спрямовує слабкі почуття поетів, щоб їхня пізнаваль-/84/на діяльність підсилювалась постійними струсами гір. |29| її вважають тлумачем філософських проблем, що розсіює темряву невідомого знання. За висловом Гесіода:

«Тут Калліопа, ритмами славна, Орфея...» і т. д.²⁴.

Усім названим вище музам письменники дали різні прізвиська, бо ж називали їх жительками Гелікону — від гори Гелікону в Беотії. Тому Овідій пише:

«Ну ж, сповіщайте, — доручено вам це, — жильці Гелікону» ²⁵.

Їх називають також жительками Парнасу — від двовершинної гори Парнасу, аонідами — від аонійської цариці, кіферидами — від острова Кіфери, піеридами — від Пієрійської гори. Згідно з цим:

«Ні пієриди до мене не йдуть, ні теж німфи Дріади».

Їх називали ще пегасидами від коня Пегаса, сина Нептуна і Медузи, на якому їхав Беллерофонт. Коли він летів на Гелікон, то Пегас вдарив копитом об скелю — і утворилось джерело, назване від нього Гіппокреною, тобто кінським джерелом. Це джерело присвячене музам. Тому вони називаються також гіппокренідами. Цих муз називають ще касталідами — від джерела у Фокіді, біля підніжжя гори Парнасу, недалеко Дельф. Вважають, що це джерело було присвячене Аполлону і музам, а назву дістало від дівчини Касталії, яка, втікаючи від Аполлона, впала й перетворилась у джерело, і т. д. Оце стільки про муз. /85/

ВЛАСНІ ІМЕНА БОГИНЬ

Перша — Юнона, дочка Сатурна, сестра і дружина Юпітера. Юнона має чимало прізвиськ, серед них Куретида, яка |29зв.| користується колісницею й списом. Про це Вергілій в «Енеїді», I, [пише]: «Це її зброя, ця колісниця її була» ²⁶. Є у неї й прізвисько Люціна, покровителька родів, як про це [говорить] Теренцій: «Юноно-Люціно, подай допомогу» ²⁷. Називають її ще царицею. Про це в «Енеїді», I, Вергілія: «Це я ось, яка є царицею богів, запалюю» ²⁸. Вона була покровителькою шлюбу, звідси дістала цю назву «покровителька шлюбу», про що [говориться] в «Енеїді», IV: «І покровителька шлюбу Юнона» ²⁹.

Друга — Паллада, богиня мудрості, яку ще називають Мінервою. Вона народилась без матері з голови Юпітера. Це поети так видумали, тому що вона вважалась покровителькою вільних мистецтв і почесних наук.

Третя — Церера. її вважали богинею врожаю, а назвали її так від архаїчного слова Ceres, дочка Сатурна й Опи. Вона мала особливий епітет «годувальниця», тому що годує нас і т. д.

Четверта — Діана, дочка Юпітера і Латони. Вона народилась разом з Аполлоном. її називали також Місяцем, і вночі вона світить без брата [ — Сонця]. Поети називали її ще нічним світилом — Люціною, Прозерпіною, Гекатою, Персеєю. Також вважалась вона богинею непорочності та краси й була уособленням непорочності.

П’ята — Флора, богиня весняних трав, квітів, рослин і т. д.

Шоста — Помона, богиня плодів і плодових дерев.

Сьома — Люціна, богиня пологів і життєрадісного виховання дітей, починаючи від колиски. /86/

Восьма — Лібітіна, богиня похорону і мертвих.

Грацій, або харіт, є три: Елегія, Талія й Еуфросіна. Вони — богині лісів.

Дріади — німфи, вважаються богинями джерел, регіди — |30| богині гір та верховин, гамадріади — богині дерев, що, як говорить повір’я, народжуються разом з деревами. Нереїди, або німфи, або сирени, — це богині моря.

Плеяди — це сім зірок, що своєю появою сповіщають моряків про час, вигідний для плавання.

ЗОЛОТОНОСНІ РІКИ

Таг, Пактол, Герм, Ганг, Гідасп, Ерідан.

Таг — ріка в Лузітанії, несе золоті піски. Пактол — лідійська ріка в Азії, бере початок з гори Тмола й впадає в Герм, протікаючи через околиці біля Сард. Вона ще інакше називається «Золотоносною», тому що, як каже Пліній, несе золотий пісок. Ріка Герм теж несе золотий пісок в Малій Азії й починається, на думку Дорілая, у Фрігії, і, підсилена водами Пактолу, зрошує поля Смірни. Ганг — ріка у великій Індії, багата на золотий пісок. Гідасп — ріка в Індії, що пропливає країну парфян і мідян в напрямі до Індії, омиває місто Нісу і впадає в ріку Інд. Гідасп дістав свою назву від найдавнішого мідійського царя Гідаспа. Ерідан — ріка в Італії, бере початок біля підніжжя гори Везула і, протікаючи через країну галлів, впадає в Адріатичне море. Сьогодні Таг називається рікою золота і дорогоцінних каменів.

РІКИ ПОТОЙБІЧНОГО СВІТУ

Стікс, Коціт, Флегетонт, Ахеронт, Лета та інші. «Хто п’є з Лети, той все забуває», — кажуть поети. |30зв.| /87/

ВЛАСНІ НАЗВИ ВІТРІВ

Найстаршим богом вітрів вважається Еол. Він легкий, швидкий, моторний, непевний, ненадійний, поспішливий, крилатий, голосний, свистячий, бурхливий, лагідний, зухвалий, хмароносний, енергійний і т. д. Назви інших вітрів містяться в цьому вірші:

«З півночі дує холодний Борей, а Нот від Олімпу, Заходом ніжний Зефір володіє, летить Евр зі сходу».

РІЗНІ ВІРШОВАНІ ПОВЧАННЯ

А

Підлабузники імператорів

Ось Арістіпп Діонісію став безсоромним слугою.

Слід покарати в Афінах Євагора і теж Демагора.

Завжди непевним Клісоф видавався Філіппу такому ж.

Звісним був Гальба прихильником, звісним був також Апіцій.

Тих ось ненавидів Август, а Клавдій ненавидів інших.

Людям брехливим троянці — підлизи, пророки — тиранам.

Друзі

Ніс полюбив Евріала безмежно, а Полюкса Кастор.

Дуже Тезея любив Піріфой, а Орест знов Пілада.

Скіфії Дамон був вірним, Ахілл був Патроклу найближчим. /88/

В дружбі жив з Іонафаном Давид, і теж Йов з Еліфазом ³⁰.

Гарні юнаки

Вірно любились брати Діоскури, і Дафніс з Алексом. |31|

Аттіса любить Кібела, а Зевс — Ганімеда, Геракла —

Гіл, Афродіта — Адоніса, Ендіміона — Селена.

Тварини, що возили колісниці богів

Змій возив бога Сатурна, а олень Діану на собі,

Коні у Сонця були: Пірой, Флегмонт, і Еовс, і Етон.

Часто Фетіду дельфін, а Юнону павич скрізь носили,

Мала Селена биків, а у Вакха були тигр і рисі.

Любителі недорогих речей

Місто й високий платан Пелею були до вподоби,

Коні та ворон вітає Тіберія, а з ними і люди.

Арістомаха тримає любов, та ще й Гіласа також.

Видатні художники

Павсон, і гордий Зевксід, Апеллес, і Паррасій з Ефеса,

Фідій безсмертний, Праксітель, і Тіл *, Поліклет та ще Тігрон *.

Славетні скульптори

Ментор, і Мірон славетний, Лісіпп, Каллікрат, і теж Лідій *. /89/

Майстри-умільці

Дедал, Архіт, і Перілл, і Еней — це умільці відомі.

Птахи, присвячені богам

Сови Палладі, а Зевсу орел, і павич для Юнони.

В

Ратні мужі

Гектор, Еней, Агамемнон, Аякс, і Ахілл швидконогий,

Деції, Фабії, також Метелли, Торкват, і Сцевола,

І Сціпіади, і Коклес, і Марій, Камілл, і ще Цезар, |31зв.|

І Ганнібал, Александр Македонський, Геракл, і Тезей теж,

Іонафан, Гедеон, і Давид, і Ісус [син Навіна].

Ратні жінки

Так ось спартанки вважались хоробрими і амазонки;

Ось Іпполіта, і Гарполіка, Пенфесілая, Камілла.

Kipy страшна Томіріда була, а Нінія * — світу,

Тевта — жорстока для римлян, в германців же Амалазунта,

Дебора та Іаїль прежорстока, й Юдіф — всі відважні.

C

Непорочні богині

Дафна була непорочною, також Діана й Мінерва. /90/

Швидкорухливі

Тут швидконогий Атлант, і Церера, що топче колосся,

Тут Еномай, Оріон, Аталанта, Персей, і Камілла,

Беллерофонт, також Дедал і Ікар, що крила зробили.

Подружжя, що любились взаємно

Кличе Орфей із підземного царства Еврідіку любу,

А Артемісія плаче-ридае за рідним Мавзолом.

Разом із Протесілаєм своїм Лаодамнія гине.

Подружжя, що себе ненавиділи

Заміж пішла Лаодіка з наказу царя Мітрідата.

Вбита дружина Нерона Поппея поблизу господи.

Як царювала Цірцея, так правила Семіраміда.

Також і та Розамунда убила свого чоловіка.

Велетні

Тітій-гігант, Енкелад, Бріарей, Тіфоей з всіх найбільший. |32|

Гігес, Антей, Іапет, Оріон, Поліфем [одноокий].

Жорстокі народи

Гет, савромати, фракієць, і скіф, масагети, й гелони,

Також кентаври, япіфи, жорстокі Нерон, Скін *, і Сулла,

І Бусірід, Фаларід, Діомед, і Прокруст, і Скірон ще,

Ієзавель, Агамел *, Гев *, і Каїн, та Ірод безбожний.

Хоробрі

Спритний Тезей, і відважний Мілон, Агафон, і Фіванка, /91/

Хитрий Геракл передав небозвід знов на плечі Атланта,

Полідаманта земля задушила, а дуб вбив Мілона.

Бронт, і Стероп, і покірний Пірахмонт, циклопи, — Вулканом.

D

Багаті

Перси, індійці, лідійці, араби й Церера — багаті.

Славились також багатством Красс, Сулла, Лукулл, Крез і Мідас.

Савську царицю додай ще до них, Соломона і Йова.

Шанувальники вчених

Вченим пошана була в Александра, любив Птолемей їх,

Цезар і Август, а згодом, пізніше, також Карл Великий.

Слід ще додати до них і Антонія, й також Севера.

Учені та оратори

Природознавці: Сократ, і Платон, Арістотель учений.

Знатні оратори — це Ціцерон, Демосфен красномовний,

І Гіппократ, що законів навчав, Балд з Бартолом — юристи,

Ще й Архімед — математик відомий, Гален же був лікар.

Учені жінки |32зв.|

Сапфо славетна, Еріна, Корінна, що вірші писала

Розміром Піндара, також Аспасія — майстер софізмів, /92/

Манто — віщунка, прекрасний знавець еллінської мови,

Гракхів матуся кохана Корнелія, далі Сівілла,

І Катерина звитяжна: цю радість євреї сховали.

E

Пияки

Енній та Геракліт поклонялися Вакхові часто,

Вина любили жорстокий Нерон, Олоферн з Артаксерксом.

З нещасливих щасливі

Гігес раніш пастухом був, а ліктором Дарій, селяни ж

Проб і Юстін, теж Ягайло, король землі польської, й Марій,

Басс, Агафон, Агафокл, що з гончарського роду походив.

Теж королева Британії, також Єлена Велика,

Пій II та Адріан VI, ще Микола VI,

Тут Гедеон, і Саул, Мойсей, ще й Давид та Іосиф,

Алтіса * й Аргоса * дай ще сюди, й Тімофея, й Еніппа *.

Із щасливих нещасливі

Смерть Полікрата Самоського й Марія — смерть жалюгідна.

Туллій загинув з Антонія волі, що сам мав упасти.

Цар Мітрідат прийняв смерть добровільно, і Ксеркс, сатрап перський,

Валеріан, Велізарій, який знищив місто дощенту,

Тут і Саул, що бунт придушив, і Навуходоносор. /93/

Покорителі звірів

Оленя ось приручив Кіпаріс, Піфагор — ведмедицю,

Знов же гадюку Аякс, що ділив з нею все, навіть їжу. |33|

Тигра, Августе, й слона собі ти заставив служити.

Левів Ясон, і Давид, Даниїл, і Ваней покорили.

Переможці ввірів

Феб вбив стрілою Піфона, Персей же мечем вбив Медузу,

Хитрощами Беллерофонт переміг триголову Химеру.

Гідра, дракон, лев, і бик, і лань від рук Геракла упали.

Ти ж, Мінотавре, Тезея боїшся і гинеш від жиру.

Щасливі

Щастя у Гігеса царстві й на Самосі у Полікрата

Завжди цвіло, також Марій щасливо й Метелл проживали.

Красиві

В квіти живі Гіацінт, і Нарціс, і Аканф замінились,

Кастор і Поллюкс прекрасні були, Паріс і Єлена.

Славивсь красою своєю Нелей, і Кіллар войовничий,

Беллерофонт, і Нерей, і Парфенопей, і теж Гігес,

Станом чудесним своїм відзначалась красуня Глікера,

Авессалом, син Давида, Іосиф, Юдіф теж чарівна.

Ті, що мужньо переносять смерть синів

«Смертним мій син народився ж», — сказав Анаксáгор-[філософ],

Похоронивши його, і Корнелія те ж заявила /94/

Після загибелі Гракхів, а біля жертовника долю

Сина почув Ненофонт *, і спокійно дививсь на отруту

Також Сократ, і Сцевола спалити свою дав правицю.

Сини, що люблять батьків

Матір аргоську свою возили Клеобіс і Бітон, |33зв.|

Сам же Еней на собі ніс, як кажуть, батька Анхіза.

А Амфіном свого батька витягнув з полум’я Етни.

Скрізь Антігона тебе, о Едіпе сліпий, проводжала.

Товія слухався батька, також Ісаак та Іосиф.

Сини, жорстокі до батьків

Вбив Клітемнестру Орест, свою матір, помстившись за батька,

З жінчиних, Ніне, рук гинеш: мечем вбила Семіраміда.

На Евріфілі помстивсь Алкмеон за смерть свого батька.

Лая убив ти, Едіпе, Пеліка * — Сенекту *, Кіана

На Кініппові — батькові за зневагу помстилась.

Меч Мітрідата відправив на той світ його батька й матір.

Вбити велів Агріппіну Нерон, Птолемеї ж жорстокі:

Перший вбив матір, а другий вбив батька, а третій ось брата,

Авессалом переслідував батька й вбив брата Амнона.

Злодії

Как, і Автолік, Гарпал, аргів’янин, додай ще тут Англа *,

Теж Еврібат, Діонісій, Амасіс був злодієм добрим,

Ще віднеси тут Гарпага, Іуда віддався злодійству. /95/

Божевільні

Мов божевільна юрба, корибанти й менади у Фівах.

Брата синів вбив Геракл з божевілля, Орест розум втратив,

Часто Саула та Ірода лютість страшна нападала.

Взаємна любов братів і сестер

Сестри оплакують Гіласа: згинув від лева нещасний,

А геліади — кінець Фаетона, що впав із-за брата. |34|

Браття, нащадки Амікла *, й любов Еноліда * зв’язала.

Ненависть братів і сестер

Ромул був завжди противником Рема, Атрей же — Фієста,

Дарман *, Гіант, ще й Полінік погано жив із Етеоклом,

Авель, Іаков, Іосиф — їх теж ненавиділи браття.

Гладіатори

Вправний з мечем у бою був Спартак, а Біт Вакхію рівний.

Гостинні

Янус Сатурна виховував, знов же Енея — Евандер,

Демофоонта — Келеєва гостя, Тезей — в Аріадни,

У Гіпсіпіли — Ясон, теж Медея й Каліпсо гостинні.

Покарані на перебування в Аїді

Тітій, Сізіф, Іксіон, Енкелад, і ще Тантал фрігійський,

Цербера тут ще додай, там Харон — перевізник душ мертвих. /96/

Судді Аїду

Мінос, Еак, Радаманф — оце судді підземного царства.

Справедливі судді

Був Арістід справедливим, душа справедлива й в Біанта,

Вчений кентавр ось Хірон, і Локріда, Селевк любив правду,

В персів — Камбіз, а ось, Спарто, у тебе Лікург справедливий.

Також суворим до друзів ще був Фокіон, і Катон теж,

Виступив проти свого сина Манлій і проти Каміллів.

Несправедливі судді

Ось ненависники правди: Тарквіній, і також Амулій,

І довговухий ще Мідас, що Панові визнав звитягу. |34зв.|

Недоброзичливі

Так Александр Великий великих ненавидів дуже:

Лісімаха, Пердікку, відважного також Селевка.

Розбійники

Скін *, і Прокруст, і Скірон, і Сізіф — всі розбійники славні.

Знаний грабіжник також Гараманф, і додай ще кіклопів.

Плаксії

Каменем стала Ніоба, ллє сльози рясні й Філомела,

Тоне Алкід у сльозах, і ридають Електра та сестри. /97/

Любителі розкоші

Зніженим саме вважались колись: Анаксагор Мілетський,

Елагабал, Соломон, і додай ще до них Агафона,

Сарданапал і Баттал * теж рівнялись у розкоші з ними,

І Арістотель учений, уста Лісістрата чарівні.

Ви теж, Гортенсію й Юлію Цезаре, розкіш любили,

Жінка і муж, і скупий дуже ласий мастильник, і Амнон.

Благодійники

Октавіан і Помпей були щедрими, Скавр — благодійним,

Веспасіане та ти, Галлієне, чи в чімсь відмовляли?

Меценат відзначився наукою, теж Антонін Пій,

Воїнам Нерва сприяв і народ він підтримував, кажуть,

Також Траян, Прокулей поділився з братами багатством.

Лікарі

Феб, Мелампод, Епідаврський [Асклепій], і також Меркурій,

Ще Паналіп *, і Хірон, і Пеан, і відомий Махаон. |35|

Музиканти

Тут Аріон є чарівний, Орфей, Амфіон знаменитий.

Мореплавці

Тіфій, Мнесфей, Палінур, і додай ще сюди теж Клоанфа.

Батьки — вбивці дітей

Рідного сина свого наказав сам Постумій убити,

А Гіппомен вбив Лімона, Гарпагові з вбитого сина /98/

Їжу дали, і Атрей учинив так з дітьми свого брата.

Прокна Ітіса вбиває, Кальпурнію також убили.

Шляхетні злидарі

Дім весь з усім господарством свідчив про бідність Ягайла.

Бідним Емілій * був, перси, сабінці, й звитяжний Агріппа,

Перефілет *, і Катон, також Епамінонд, і ще Павсон,

Тут ще додай і Біанта, Ламаха, крітян, і Лісандра.

Марнотрати

Аттіка, Кіпр, і Корінф, і додай до них персів когорту,

Фок, і Албіній, і зніжений також Апіній багатий,

Тут син Езопа, Нерон ненаситний, і теж Клеопатра,

І Валтасар, і ще Спер * з багачем, тут і гість марнотратний.

Землі та гори, присвятні богам

Кріт віддав шану Юпітеру, скеля Тарпейська та Іда.

Самос, Просімна та ще й Карфаген шанували Юнону,

Місяця ж — Кінф, і Ефес, і, крім того, теж Делос, і Фарос.

Гай же делійський Венері належав, Кіфера, і Фарос.

Острів Ліпара та Лемнос Вулканові шану віддали, |35зв.|

Марсові лютому — гори Родопа, фракійці та гети,

Мемфіс Ізіді й Озірісу, Парос та Мереотіда.

Знов Елевсін, і Катіна, і Генна, і Етна Церері.

Іда, Гангри, Верекінф, Діндими молились Кібелі. /99/

Феба Парнає шанував, джерело Касталійське, Пієрій,

Кінф, джерело Аганіппа, й також Гелікону верхів’я.

Горді

Як Салмоней, так і Сапор хваливсь, що він брат зір небесних.

Кидає блискавки він, як володар небесний, гримучі.

Горда Ніоба дітьми, і тому насміхалась з Латони,

Гордий Фаон, і Люціфер, Саул, і Навуходоносор.

Гидкі та некрасиві

Геннік * бридкий, Гіппонакт та огидний Терсіт, і ще Дамон,

Тут і Езоп, і Протей, і Акко, одноока Філена,

Семіраміда правлінням, Ластенія знов же знаннями

Добре відома, Євгенія, і Теодора — побожні.

Сарданапал був, як жінка, сюди ж дай Ахілла з Гераклом.

Мисливці

Кефал — мисливець, і Лавз, Іпполіт, Оріон беотійський,

Також [чудові стрільці]: Філоктет, Актеон, Аталанта.

Чимало таких та подібних відомостей дасть нам у достатній кількості читання книг і вчитель-досвід, як це ми вже довели.

По-шосте, ампліфікація якоїсь речі, яка йде від внутрішніх чи споріднених причин, або також характеристика якоїсь назви, що подається різнорідними шляхами. [Ампліфікація здійснюється] таким чином: |36| /100/

1. Знайди яке-небудь просте речення або окреме слово, як наприклад: дієслово ато [кохаю], і, маючи його, відшукай від цього дієслова іменник, наприклад: amor [любов].

2. Якщо це окреме слово amor [любов] не підходить для вірша, то вишукуй споріднені з ним іменники, а саме: flamma [полум’я], calor [тепло], fervor [жар], ignis [вогонь], ardor [вогнище], aestus [спека] і т. д., і тоді легко вийде кінець вірша ignis amoris [вогник кохання].

3. Які іменники, то такими повинні бути відповідні до них дієслова або повинні бути дуже близькими до них. Наприклад: Amor volat, inflammatur, ardet. [Літає Амур, кохання палає, горить].

4 Потрібно додавати відповідні прикметники до іменників з належною добірністю, що мають пряме або переносне значення, як наприклад: атог fervens [палке кохання], і таким чином може вийти гекзаметр або пентаметр:

Inflammatur amor fervens prout ignis amoris.

Ardet abunde nunc ignis amore bono.

[Наче вогонь, полум’яне кохання палає так сильно.

Зараз так розгорівсь сильний кохання вогонь].

5. Слід взяти до уваги й обставини кохання і додати до них відповідні прикметники. Таким чином зможеш легко охарактеризувати будь-яку річ, обдумавши раніш відповідні прикметники, іменники, дієслова, прислівники, і все це ввести у вірш. Для полегшення цієї справи подаємо іменники в алфавітному порядку. /101/

A

Молодість, ніжні роки, молоденький, ефеб і підліток. | Юнак

Їм, молодим, незначний ще пушок не псує їх обличчя. |36зв.|

День, і година, життя, довговічність, віки, і час також. | Пора

Нива, і грунт, цілина, і земля, лан, маєток, і поле. | Рілля

Родом з села, селянин, хлібороб, і сільський поселенець. | Землероб

Теж землероб, покоритель волів, і сільське простолюддя.

Ось дерев’яна соха, з лемешем малий возик скрипучий. | Плуг

Жадібний влади, або прохач почестей, і властолюбний. | Жадібний влади

Прагнення, полум’я, жар, і любов, вогонь, факел, кохання. | Кохання

Серця твого половина, і спільної долі учасник. | Друг

З крилами дух, і небесний посланець, або теж крилатий. | Ангел

Дух, або краща частина людини, життя наше, розум. | Душа

Звір, дичина, череда, ще й отара, худоба, й скотина. | Тварина

Віл, і баран, і осел, і теля, свиня, миша, й гадюка.

Мухи, козел, і вівця, і мурашки, цикади, і жаба. /102/

Грот, і печера, і яма, і балка, і прірва, і темінь. | Печера

Хвиля, вода, джерело, рідина, дощ, волога, струмочки. | Вода

Яблуня — символ кохання, тріумфу — лавр, пальма — звитяги. | Дерево

Віття, галузки, і листя зелене на гілках тоненьких.

Явора тінь прохолоду дає, також фіга, й маслина.

Кедр, ялівець, кипарис не бувають гнилими ніколи.

Захистом служать для скель ось ялина, сосна, і теж вільха.

Сосну смолисту на похорон, тис як знак дружби приносять.

Дротик загострений, і очерет з наконечником, стріли. | Зброя

Шабля, і спис, акінак, і мечі різнорідні, кинджали.

Щит, і щиток, і овальний ще щит, і кольчуга, і панцир.

Шоломи, труби, і гребінь, і шолом з волоссям, і апекс. |37|

Насип, укріплення — це оборонні вали та споруди. | Замок

Зорі, ефір, небеса, і Олімп, і світило, і полюс. | Зорі

Тіло небесне, вогонь, факел, полум’я, божі хороми.

Простір безмежний, небесні вітри, і дім громовержця. /103/

Гнізда, домівка, господа, поселення, царство, і кубла. | Місце проживання птахів

Стадо пернатих, крилата сім’я, і пернаті, і птахи. | Птахи

Захист, залога, сприяння, безпека, а також притулок. | Допомога

Засіб полегшення, втіха, асилія, храм, допомога.

B

Битви, і Марс, суперечки, конфлікти, воєнні сутички. | Війна

Сурми у флоті морському, труба, ріг, і горн, також бубон. | Військові сигнали

Коні, і грифи, орли, і дракони, страшні мінотаври. | Військові знамена

Спис, черепаха, таран, і баліста, крім них, катапульта. | Військові механізми

Служба, заслуга, обов’язок, теж добродійність, дарунок. | Добродійність

Вдячність найбільша, сприяння, пошана, зичливість, і погляд.

Лагідний, ніжний, приємний, прихильний, крім того, доступний. | Щирий

Щирий, дотепний, спокійний, освічений, і миролюбний.

Любощі, серце, любов, і ласкавість, і радісний погляд. | Ласкавість

Голос ласкавий, привабливість, також слова найніжніші. /104/

Дотепи, жарти легенькі, пестлива рука, і усмішки.

Злочин йому невідомий, не знає життєвих пороків. | Справедлива людина

Відданий, і справедливий, святий, і побожний, і чистий.

Чесна, невинна і щира душа, що гріхів ще не знає.

Віл, і бики, і бички, і додай ще корову з телятком. | Бик |37зв.|

C

Верх, верховина, і шпиль, і вершок, і найвищі вершини. | Верхів’я

Музика, ода, мелодія, пісня, гармонія звуків. | Спів та його інструменти

Дудка, і дудочка, флейта, ріжок, і труба, і сопілка.

Грає кіфара, і лютня, і арфа, і гусля, і ліра —

То замовкають тоді цитра, флейта, орган і сопілки.

Кучері, сиве волосся, чуприна густа, і зачіска. | Волосся

Грот, і печера, і місце затемнене, скеля з тюрмою. | Тюрма

Муза, і ритм, метр, і стопи, і такт, і пісні, та ще й вірші. | Вірш

Дівчина, честь, про кохання ні думки, дівоча невинність. | Невинність

Пута, кайдани, ручні і на ноги, окови, тенета | Кайдани /105/

Першопричина, походження, і джерело, і початок. | Причина

Двічі народжений, батьків ровесник, великий нащадок. | Господь

Син одинокий вічного батька, від діви походить. | Христос

Світло небесне для світу, надія людська, і спасіння.

Вічний він, від непорочної матері він народився.

...Батьків це образ, правдивий і дуже подібний.

Він — всемогутнєє слово, початку й кінця в нім немає.

Вигляд прийнявши людський, ось на землю приходить той саме,

Хто завжди був, є і буде, кому покоряються зорі

Смертний прийшов до нас бог із небес у жахливу годину.

Тіла людського не зрікся, не зрікся життя теж важкого.

Ставши людиною, він наразився на смерть, як всі люди.

Діви Марії дитя і отця всемогутнього парость

Всепереможний нащадок, якого послав він нам з неба |38|

Гріх первородний він змив, і для смертного роду людського

Підготував до Олімпу він шлях, недосяжний раніше. /106/

...Життєдайная сила зійшла в високості.

Сяє вона, всемогутня, й наповнює все на цім світі.

З неба зійшов оцей бог, бог правдивий у плоті і крові.

З чревом змішався, і після зачаття воно задрижало,

Наче живе, і здригнулась також вся природа від страху. Тощо, тощо.

Їжа, і страва, бенкет, і приймання гостей, і трапеза. | Їжа

Засіб життя, і теж блюдо їстивне, життєві продукти.

Голос і шелест, мурликання й крик, теж гудіння й бурчання | Звук

Збитки, і згуба, загибель, і втрата, і шкода велика. | Втрата

Факел, і теж смолоскип, гіменей, і подружжя, і ложе. | Весілля

Інфула, і діадема, віночок, корона, тіара. | Корона

Члени, коліна, і груди, лице, голова, і обличчя. | Людське тіло

Шия, вуста, підборіддя, ł щоки, повіки, і очі.

Горло, і скроні, і руки, всі жили, і стопи, і ноги.

Хижий, грізний, небувало суворий, як варвар, жорстокий. | Жорстокий

Лютий, надмірно лихий, біснуватий, жахливий, і дикий. /107/

Колесо, віз, колісниця, запряжка, двоколка, і осі. | Віз

Дерево, стовп, і поліно, пеньок, і колода, й обрубок. | Хрест

D

Цар всіх царів, божество, і найвищий правитель Олімпу. | Бог

Він теж наставник Олімпу, суддя ще земний і небесний.

З волі його все є в русі, усім він у світі керує. |38зв.|

Рухає все він бровою, а громом на всіх жах наводить.

Вечір — пора, що настання тьми-ночі усім сповіщає. | Кінець дня

Тіні зростають, коли ось-ось сонце заходити має.

Геліос хоче з багряного воза вже випрягти коней.

Шляху, що Феб призначив їм пройти, залишилось вже мало.

Вже він ступає ногами своїми по схилах Олімпу,

І, нахилившись, Титан вже до заходу швидко прямує.

Час вже вечірній, ось море і Геспер, зірки появились.

Тільки коней запрягла темна Ніч, почало сутеніти.

Спека, і Геліос-Сонце найвище піднявсь на орбіті. | Полудень /108/

Світло, Люціфер, Аврора, Тітанія, й також світанок. | Світанок

Збитки, і згуба, загибель, і втрата, і шкода велика. | Втрата

Голод, жадоба, надія, чекання, бажання, і спрага. | Прагнення

Кошти, і золото, срібло, монети, запаси, маєток. | Багатство

Спадщина, гроші, скарби, також багатство, і розкіш безмежна.

В груди биття, і ридання, зітхання, плачі, й нарікання. | Біль

Засідка, хитрість, і задум лукавий, обман, і ще підступ. | Підступ

Мешкання, лари, будівля, пенати, поріг, дім, і двері. | Дім

Атрій, палац, тереми, і хороми царські, і фортеця.

З дахом солом’яним зовсім простенька селянська хатина. | Селянська хата

Хатка, убога хатина, хлівець жалюгідний, повітка.

Сумнів душевний, вагання, замішання, й думка непевна. | Сумнів

Хай з різнорідним, непевним ваганням змагається розум. |39|

E

Мова палка, красномовність, розмова, великий дар слова. | Красномовність

Слово художнє, і мовне багатство, краса, милозвучність. /109/

Пастир, наставник, владика, і ще керівник духівництва. | Єпіскоп

Військо, фаланга, загін, легіон, і маніпул, шеренга. | Військо

Воїн, і відділ, частина, і збройнії сили, і табір.

Вершник, боєць, піхотинець, солдат, і людина в кольчузі.

Молодь квітуча, юрба, що живе із солдатської плати.

Вигнаний з рідної хати, і висланий з рідного міста, | Вигнанець

Прогнаний з краю бурлака, ні хати й притулку у мене,

Ларів не маю своїх, то чужим я приношу офіри.

І запряжний, крилоногий, швидкий, немов звук, і копитний. | Кінь

Чотирикінна запряжка, швидкі, мов вогонь, теж бувають.

F

Чутка — це голос народний, поганий чи добрий, про речі. | Чутка

Голод, і шлунка потреби, і спрага за необхідним. | [Голод]

Також жадоба поїсти — це житель порожнього шлунка.

Фабула, видумка, фікція, вимисел всякий поетів. | Фабула

Хлопець, невільник, слуга, раб домашній, лакей, і прислужник. | Раб /110/

Тут і фатальні закони, залізні декрети, і парки.

Воля таємна господня, і долі неясная сила.

Паросток, пагін, і вид, покоління, синочок, нащадок. | Син

Ціль, і границя, межа, і кінець, та ще спокій від праці. | Кінець

Вихід, і гавань, мета, і теж лінія довгих укріплень.

Підсумок праці, завершення кожної нашої справи. |39зв.|

Сталий, тривалий, також довговічний, крім того, постійний. | Міцний

Лілія, рожа квітуча, трояндовий сад, і фіалка. | Квіти

Ягоди вовчі, нарцис, розмарин, гіацинт, і волошки.

Соняшник, маки червоні, також майорани, і нарди.

Озеро, річка, ріка, і багно, став, потік, і струмочок. | Ріка

Вигляд, і врода, обличчя, краса, й небуденна чарівність. | Вигляд

Доля, нещастя, і фатум непевними кроками бродять. | Доля

Фарба вишнева, сурми незвичайна, пігмент, і пурпура. | Пурпура

З наміром підлим людина, шалений, і нездоровий. | Божевільний

Злодійкувата рука, і Меркурій, і з трьох букв людина ³¹. | Злодій /111/

G

Радість, веселе чоло, добрий настрій, і розкіш приємна. | Втіха

Іній, морози тріскучі, сніг, град, лід, та холод нестерпний. | Холод

Вдячність — це ласка, усі добродійства, й приємностей безліч. | Вдячність

H

Прірва шлункова, обжера, і всепоглинаюча верша. | Трутень

Сад, і трава, мурава, різнорідна теж зелень із мохом. | Трава

Смертна юрба, смертний люд, а крім того, ще й смертна людина. | Людина

Добре ім’я, похвала, честь, і слава, і почесті, й титул. | Честь

Недруг затятий, і ворог страшний на противників тисне. | Ворог

I

Полум’я, спека, жара, і задуха, вогонь, і пожежі. | Вогонь

Вогнище, іскра, і пара гаряча, вулкан, попелище.

Сором страшний, і зневага, неслава, ганьба, і безчестя | Ганьба |40|

Змінний, а також пустий, легкодухий, непевний, двоякий. | Непостійний /112/

Цербер, і Стікс, і Аверн, також Орк, і Ереб, і ще Тартар. | Підземне царство

Помста еріній, і лари пекельні, і гроти дракона.

Ось нерозумний, дурний, дурнуватий, безглуздий, шалений. | Безумець

Заздрісний, впертий суперник, критика злісна Зоїла. | Заздрісник

Гнів, хвилювання, шаленство, найбільше обурення, лютість. | Гнів

L

Піт, винахідливість, праця, турбота, невтомне старання. | Праця

Крапля, краплина, роса, рідина, дощ, сльоза, також перли. | Сльоза

Правило, звичай, закон, справедливість, декрет, пакт, і право. | Закон

Ліжечко, постіль, і ложе подружнє, світлиця, ще й спальня. | Ложе

Бухта, і край, узбережжя, піщане примор’я, та берег. | Берег

Спір, суперечка, і битви словесні, дискусія, сварка. | Суперечка

М’яч, і палестра, і біг, — їх вивчати усім вкрай потрібно. | Гра

Брязкало, бич, гра в горіхи, та дзиґа — хлоп’ячі розваги.

Звуки, і слово, промова, і мовлення, мова, і вислів. | Мова /113/

Аркуш, письмо, і таблиця, послання, листи, і письменство. | Письмо

Лемент, зітхання, і сльози, ридання, плачі, голосіння. | Смуток

Кінфія, Місяць, Латмійська, Делійська, сестра Аполлона. | Богиня Місяця

Світло, світіння, і сяяння, сяйво із блиском, і промінь. | Світло

Лампа, ліхтар, смолоскип, також свічка, світильник, й лампада.

M

Твердь із майстернею, куля, і світ, також світу машина. | Світ |40зв.|

Плями, бруд, родимка, слід від вогню, і відбиток, і шрами. | Пляма

Диво, потвора, чудовисько, виродок, і дивовижа. | Чудовисько

Пошесть, зараження, також хвороба, зараза, псування. | Хвороба

Смертна година, загибель, кончина, смерть, вбивство, і попіл.

Лахесіс, похорон, труни, носилки, вогонь, Лібітіна.

Гріб, і могила, гробниця, і пам’ятник, камінь надгробний.

Сльози, процесія, і голосіння, останнє прощання.

Скеля, узбіччя, гора, горб, вершок, хребет, камінь, вершина. | Гора /114/Море, морська голубінь, також гладь, Океан, і Фетіда. | Море

Хвилі морські, блакить моря, й солона вода Амфітрити.

Хворий, нещасний, без долі, вродивсь в нещасливу годину. | Хворий

N

Флот, і судно, і бірема, до того додай ще трирему. | Корабель

Човен, і чайка, баркас, і галера, теж кімба, і човник.

Сосна, кермо, і корито, ще кіль корабельний із носом.

Парус, весло, парусина, крім того, ще крила і лопать.

Руль, і вітрила, і верхній ще парус, полотна, й канати.

Тіфій — керманич судна, Палінур — мореплавець відомий. | Моряк

Також гуляка морський, і Нептунове плем’я моряцьке.

Знатний магнат, що походить з славетного древнього роду. | Шляхетний

Хмари з грозою, туман непроглядний, і мряка, і темінь. | Хмари і ніч

Більше не буде вже ніч протилежною ясному світлу:

Фебові блискавки сяйвом вогненним освітять всі ночі.

Осінню стане весна, а з зимою змішається літо. |41| /115/

Все, що живе, заберуть смерть і Атропос, Стікс і Люціна.

Стане тим самим воно, що й місячний полюс від сонця.

O

Світло, і факел вогненний, зір, очна орбіта, і око. | Око

Вії, блискучі зіниці, також оченята красиві.

Важкість, тягар, і вантаж, купа, маса, і кількість велика. | Тягар

Схід, світлоносець, Еовс, і світанок, а також Аврора. | Схід

В’ялість, інертність, життя бездіяльне, і довге безділля. | Спокій

Лінощі, спокій, байдужість, і лінь, безтурботність, і слабкість.

P

Предки, і прадіди, родичі наші, і роду початок. | Родичі

Дар трудівниці Церери, Церера, і хліб, дари інші. | Хліб

Трави, луги, пасовиська, корми усілякі, і зелень. | Пасовиська

І вівчарі, пастухи, козопаси, також волопаси. | Пастух

Бідний, нужденний, злиденний, жебрацький, голодний, і голий. | Убогий /116/

Злодій підступний, злочинець, шкідливий, провинник, негідник. | Грішник

Хиба, вина, і помилка, зухвалість, гріх, вада, і злочин. | Гріх

Винність, ганьба, лиходійство, провина, безчестя, і сором.

Зливи південні, дощі, також опади, злива, волога. | Дощ

Води, і вал дощовий, дощове і вологе повітря.

Лежень, нероба, лінивий, інертний, повільний, бездільний. | Лежень

Кубки, і келих, теж чаша, і кратер, чарки, і кіафи. | Келихи

Музам присвячений, також пророк, і уста Аполлона. | Поет |41зв.|

Житель Аонії, і парнасиди, і теж пегасиди.

Ось рум’янець, соромливість дівоча, цнотливість, і сором. | Соромливість

Вигляд, вродливість, чарівність божественна, сніжний теж колір. | Краса

Щире прохання, молитви, звертання, і жалібні зойки. | Молитва

Шкура звіряча, і руно, кожух, покриття, і ще хутро. | Шкура

R

Скіпетр, і влада, кермо, і могутність, і віжки правління. | Царська влада

Трон, булава, діадема, корона магнатів, і одяг. /117/

Одяг пурпурний в царів, і пурпурні хламиди теж носять. | Царський одяг

Думка дотепна, і дотеп, усмішки, і жарти, і регіт. | Сміх

Серце відважне, і міць, животворная доблесть, і сила. | Сила

Невід, сіть, пастка, тенета, вудки, та ще прут птахоловчий. | Сіті

S

Жертва, офіра, кадила, і богу присвячене серце. | Офіра

Краплі криваві та кров, і сочиться із ран гній кривавий. | Кров

Збіжжя, хліба, і посіви, плоди, урожай, і Церера. | Посів

Стан керівний, управління, сенат, і батьки, і управа. | Сенат

Думка, сентенція, судження, гадка, а також ідея. | Думка

Гідра, дракон, і змія, вуж, гадюка, і змій невеликий. | Плазун

Дебрі тернисті, шипшина, і терен, терник, і тернина. | Колючки

Гори, діброви, і гай, ліс, і бір, фессалійськая Темпе. | Ліс

Кінфський, Гіперіон, також Феб, і Тітан світлоносний. | Сонце

Втіха, веселість, відрада, врочистість, і аплодисменти. | Втіха /118/

Сон, що подібний до смерті, Морфей, а також сновидіння. | Сон |42|

Гуркіт, гудіння, бряжчання, і шелест, і свист, і бурчання. | Звук

Доля, Фортуна, і фатум зрадливий, і всякії зміни. | Доля

Хлів, загорожа, стоянка, кошара, вівчарня, і стайня. | Стайня

Образ, зображення, статуя, також скульптура, фігура. | Статуя

Гордий, а враз хвалькуватий, чванливий, крім того, спесивий. | Гордий

Дурень, безглуздий, бездарний пеньок, нерозважний вкрай лобур. | Дурний

T

Світ, твердь земна, і рілля, суша, грунт, і земля, земна куля. | Земля

Натовп, когорта, збіговище, стадо, юрба, та ще збори. | Юрба людей

Смуток, зітхання, ридання, печаль, і нечуване горе. | Сум

Боязкість, жах, і неспокій, нечувана паніка, й трепет. | Страх

Літо, і вік, також рік, і, крім того, ще й дні, і години. | Час

Буря, негода, вітри смерчові, ураган, гроза, й спека. | Негода /119/

V

Задум, і прагнення, план, і стремління, бажання, і воля. | Воля

Розкіш, сваволя, і примха, спокуса, та ще й насолода. | Розкіш

Жінка, і шлюбного ложа подруга, матрона, дружина. | Дружина

Вітер, дуття, вітерець, також подув, і дихання вітру. | Вітер

Евр, і Вултурн, Нот ласкавий, Фавоній, і вітер зі сходу.

Далі, Борей, Аквілон, та ще лагідний Австр, і Нот ніжний.

Одяг, хламида, лацерна, і сагум, і тога, і панцир. | Одяг

Туніка, пенула, стола, і плащ, усіляка одежа.

Бич, і нагайка, і пуга, батіг, малахай, і ще різка. | Бич |42зв.|

Стежка гірська, і дорога, а далі центральний гостинець. | Шлях

Амфора, горщик, і келих, бочки, і бурдюк, дзбан, і ваза. | Ваза

Вина пахучі, і чисте вино, Вакх, фалерн, і ліейське. | Вино

Кущ винограду, гілки, виноградник, і ягоди, й грона.

Різні зміїні отрути, й слизоти, та вовче коріння. | Отрута /120/

Згубні токсини, отрути для стріл, і гадючі отрути.

Сила, і доблесть, і міць, життєздатність, і нерви здорові. | Сила

По-сьоме, допоміжними засобами згаданих двох віршових розмірів, тобто гекзаметра й пентаметра, є їх краса та достоїнства, яким потрібно відвести трохи місця після розгляду видів цих віршових розмірів. Однак я вже тут хочу застерегти з усією певністю, щоб поет, раніш ніж користуватися поданими правилами і писати згідно з ними вірші, вмів уникати недоліків гекзаметра й турбувався про його достоїнства.

ПОДАЄМО ДОСТОЇНСТВА ГЕКЗАМЕТРА

Перше і найважливіше достоїнство — це правильна й зрозуміла граматична будова вірша, що має завершену думку та побудований згідно з потрібною часокількістю, і щоб у кожному вірші застосовувалися стопи, відповідні до його змісту.

Друге [достоїнство] — милозвучність і зв’язок, тобто, щоб один вірш поєднувався з наступним не кострубато, а якось вільно, причому тут слід вводити метафори, прикрашувальні, вибрані та повчальні слова й уникати простих.

Третє [достоїнство] — в кожному вірші, наскільки це можливо, слід вживати два іменники з дієсловом, бо при наявності двох іменників легко можна буде поширити зміст шляхом додавання відповідних прикметників та епітетів |43|

Четверте [достоїнство] — дактилі повинні чергуватись із спондеями, як це видно з наступних віршів: /121/

Semper honos nomenque tuum laudesque manebunt ³².

[Честь і хвала, і ім’я твоє будуть вічно у тебе].

Obstipuit retroque pedem cum voce repressit ³³.

[Він остовпів і назад зробив крок із голосом дивним].

П’яте [достоїнство] — прикметники слід ставити перед іменниками, як Тібулл (кн. IV):

Aurea sanctorum potuissent terapla deorum.

[Дорогоціннії храми святих божеств мали б лиш силу ..]

Шосте [достоїнство] — вірш повинен закінчуватись трискладовим словом, а починатися спондеєм, який би не закінчувався в одному слові:

Affectasse ferunt regnum caeleste Gigantes.

[Кажуть усюди, що царство небесне взяли вже гіганти].

Disertosque videre locos litusque relictum ³⁴.

[Там він місця опустілі побачить і берег безлюдний].

Сьоме [достоїнство] — фігура повторення, що надає віршеві багато краси. Як, наприклад, у Вергілія:

Heu, fuge crudeles terras, fuge litus avarum ³⁵.

[Кинь же ти землі жорстокі, ах, кинь же цей жадібний берег].

Восьме [достоїнство] — коли вживаються стопи, з’єднані між собою певними рамками слів. Як, наприклад, у такому вірші:

Exorior plausum, totus laetatur et Indus.

[Встав я і плещу в долоні, і Інд весь радіє зі мною]. /122/

[ДОСТОЇНСТВАМ] ПРОТИСТОЯТЬ ВАДИ

Перша вада гекзаметра — однакові закінчення в середині та в кінці вірша. Такий вірш називається «леонінським». Їх ми бачимо в поданих прикладах:

Si fueris quarum divisor particularum,

Hanc discas artem: maiorem sumito partem.

Si dat oluscula mensa minuscula pace referta,

Ne pete grandia lautaque prandia lite repleta.

Post mensam stabis, passus mille meabis.

Caseus et panis sunt optima fercula sanis.

Sal, via cum ruta praestat tibi pocula tuta.

Dives eram dudum, fecerunt me tria nudum:

Alea, vina, Venus, tribus his sum factus egenus.

Nil valet in bellis vir inermis atque libellis.

[Трапитись часом щось може тобі поділити, небоже,

То пам’ятай ти науку, що більшу собі бери штуку.

Дасть стіл петрушечки, хоч навіть трошечки під час спокою —

Не бажай надто закусок багато, що славні в розбої.

Слід після їжі піднятись і добре собі прогулятись. |43зв.|

Кажуть: здоровим ось людям сир, хліб — найкорисніші блюда.

Вище всіх кубків й спокою став сіль і дорогу з бідою.

Мав я багатства доволі, — зробила оця трійка голим:

Ігри, Венера та вина — злиднів моїх ось причина.

В битвах не має без зброї сил навіть, хто книги читає].

Друга вада — це коли вірш закінчується односкладовим словом, як це бачимо у Вергілія: /123/

Procumbit viridique in litore conspicitur sus ³⁸.

[На узбережжі зеленім свиня там лежить на виду всіх].

Parturiunt montes, nascetur ridiculus mus ³⁷.

[Родами мучаться гори, а вродиться миша смішна лиш].

Третя вада — якщо часто трапляються елізії, як у цих віршах:

Tu ille ipse es, fili, quem ego amo intimo amore paterno.

Quam modo quo me unum atque unicum amicum habuisti.

[Ти ось такий, що люблю тебе, сину, безмежно, як батько.

Як же це так, що один-однісінький друг я у тебе?].

Четверта вада — якщо до складу вірша входять багатоскладові слова. Як наприклад:

Conturbabantur Constantinopolitani

Innumerabilibus sollicitudinibus.

[В жителів Константинополя дуже великий неспокій

Внаслідок частих тривог, — їм же кінця не було].

П’ята вада — якщо у вірші нагромаджується багато односкладових слів, як це помітно [у такому прикладі]:

Similis est пес рах, quidquam nam fit sub id aut quo...

[Це не подібне на мир: якось у цей час щось стається... ] /124/

Шоста вада — це часте повторення однієї й тієї ж букви. Як наприклад:

О Tite tute Tati tibi tanta tyranne tulisti ³⁸.

[Татіїв Тіте — тиране, собі натягав ти багато].

Сьома вада — якщо окремі слова утворюють окремі стопи. Як, наприклад, у такому вірші:

Aurea scribis carmina, Juli, maxime vatum.

[Юлію, вірші твої золоті, о найбільший з поетів]. |44|

Восьма вада — якщо одне слово утворює дві стопи. Як ось:

Armentarius aufert, agit nunc teque laremque...

[Зараз тебе й також лара пастух забирає та гонить...]

Дев’ята вада — якщо одному складові в середині вірша відповідає інше співзвучне слово:

Hortatur pater ire mare inveniamque precari...

[Батько йти в море мене намовляє, я ж буду просити...]

Десята вада — якщо до складу вірша входить три- або п’ятискладове слово:

Quisquis luxuria tristive superstitione... ³⁹

[Від честолюбства сумного — одні, а від розкошів — другі...]

Все інше, що треба наслідувати, а чого уникати, пізнає всяка розсудлива та вчена голова завдяки своєму старанню. /125/

ПОДАЄМО ДОСТОЇНСТВА ТА ВАДИ ПЕНТАМЕТРА

Перше достоїнство і краса цього вірша полягає в тому, щоб він закінчувався двоскладовим словом. Як це спостерігаємо в Овідія ⁴⁰:

Non est conveniens luctibus ille color.

De lacrimis factas sentiat esse meis.

Causa patrocinio non bona maior erit.

Sedibus in patriis det mihi posse mori.

Ne, quae non opus est, forte loquare cave.

Me mare, me venti, me fera iactat hiems.

Nubila sunt subitis tempora nostra malis.

Saepe premente deo, fert deus alter opem.

Nescit, cui domino pareat unda maris.

[Тож і не личить оцей колір печалі гіркій.

Хай же подумає він: плями ці — сльози мої.

Завжди причина не та захистом більшим бува.

Хай же померти мені дасть він у рідній землі.

Те, що не слід говорить, часом, бува, не скажи.

Море, і люта зима, й вітер так мучать мене.

Прийде зненацька біда — стане обличчя сумне.

Часто один бог несе горе, а інший — добро.

Пану якому служить хвиля не знає морська].

Друге достоїнство — коли прикметники ставляться перед іменниками. Як це видно [з прикладу]:

Tutus ut in rubeo viveret ore pudor.

[Щоб на рум’янім лиці сором безпечно тримавсь].

Третє достоїнство — коли вірш закінчується двома двоскладовими |44зв.| словами. Як оцей:

Et nemus amissas flebit et hortus apes.

[Сад заплаче і гай: смерть у них бджілки знайшли]. /126/

Інші достоїнства та художні особливості, які стосуються гекзаметра, слід теж віднести і до пентаметра, а саме: пов’язання стіп з розмірами слів, милозвучність та поєднання [віршів], добір слів, метафори та епітети, правильна і чітка будова віршів, що повинні мати завершену думку, а стопи мають відповідати змістові.

ВАДИ ПЕНТАМЕТРА

Перша вада пентаметра така, як і гекзаметра, а саме: якщо склад у середині вірша закінчується подібно до останнього складу цього ж вірша. Як це випливає [з прикладів]:

Si vis esse levis, sit tibi cena brevis.

Dum fortuna perit, nullus amicus erit.

[Хочеш бути легким, хай обід буде слабким.

Зрадить щастя тобі — друзів не буде тоді].

Друга вада — якщо вірш закінчується односкладовим словом. Як ось оцей:

Et solum constans in levitate sua est ⁴¹.

[Тільки постійний в своїй саме нестійкості він].

Третя вада — якщо елізія виходить там, де має бути цезура. Як, наприклад, у цьому вірші:

Sustulerat vastum altumque Gigasve polum.

[Взяв на плечі гігант неба безмежную вись].

Четверта вада — якщо цезура, яка має бути після слова, виходить у середині його:

Haec quoque nostrae sententia mentis erat.

[Також сентенція ця з нашого вийшла ума]. /127/

Зверни увагу, що цей віршовий розмір — пентаметр — окремо вживається дуже рідко. Він звичайно поєднується з гекзаметром, і таке поєднання їх називається елегійним двовіршем, або скорботним і сумним, що описує нещастя й горе. Та насправді часто, а то, може, й завжди, користуємось цим видом вірша при зображенні навіть радісних |45| подій, як, наприклад, вітання з нагоди прибуття знатних людей, родичів, друзів, вітання з нагоди дня народження, одержання посади або звання і т. д., як це побачимо в наведених прикладах. Однак у цьому виді вірша найбільшим недоліком буде те, що зміст простягається від одного дистиха до іншого, тому що він повинен закінчуватись пентаметром і, якщо не весь, то хоч певний період або принаймні частина чи член. Для підтвердження правдивості наших міркувань додаємо свої шкільні вірші — вправи на радісні теми.

1

Вітальний вірш на честь гостя з школи поезії:

«Наш Аполлон безмежно радіє з приїзду вельможних,

З неба, вважає, такі гості лиш можуть прийти.

Серце з великої радості б’ється у грудях невпинно:

Тих, що бажав він раніш, бачить вже тут їх тепер.

Також радіє з твого прибуття ось глава й виражає

В щиросердечних словах він побажання тобі:

«Щастя, здоров’я тобі і тепер, і на довгії роки,

Бо, якщо ти з нами тут, радість панує у нас». /128/

2

Подібний до цього вірш з школи граматики:

«В наших серцях почуття і промови дзвінкі викликає

Це ось твоє прибуття, що нам миліше за все.

Мемноном бути ніяк не хотів би, смію сказати,

Фебом сьогодні новим можна назвати тебе.

Кажуть, що статуя звук видавала, як сходило сонце,

«Будь же, вельможо, здорові» — наші уста теж кричать: |45зв.|

«Скільки слідів до мети на життєвім шляху ти лишаєш,

Стільки щасливих хай літ буде в твоєму житті».

3

Такий же вірш з нагоди прибуття переможця:

«Вождю преславний війська усього, до нас прибуваєш,

Дари багаті тобі радо приносим тепер.

Перемогла нас любов до хоробрих, не зброя страшная,

Щастя й здоров’я ми всі нині бажаєм тобі:

«Славне ім’я це вождя бережеш і носиш щасливо,

З божої волі нехай слава зростає його».

4

Вітання владики-покровйтеля з нагоди одержання хреста:

«Поки христовий вінець святий в тебе на грудях багриться, /129/

Свідчить, що образ Христа носиш заслужено ти.

Знак такий носить не будь-хто із смертних, а тільки владика,

Даний тобі він як дар, чину достойний твого.

Будь же ти сам для нас, отче, підтвердженням нашого слова,

Бо ж ти на грудях своїх носиш віночок оцей.

Бачимо наче Христа, бо ж радієш ти з цього віночка,

І побажання тобі зараз складаєм такі:

«Довгі роки ти носи цей віночок, святий наш владико,

З часу того, як прийшов ти до Христа з цим хрестом».

5

Подібне до цих привітання патрона в такому значенні — «вівці слухають мій голос»:

«Голос почувши свого пастуха, йде овечка до нього,

Навіть туди побіжить, де вже сама не змогла б.

З нами, наш пастирю, з стадом своїм, тобі бути годиться,

Кличеш патрона ім’ям, звеш нас побожністю тут. |46|

Ми же слідами твоїми підемо і просим сердечно:

«В щасті й достатку паси вівці свої ти усі».

6

Подібне до цих привітання владики на підставі значення імені, бо Рафаїл — це «медицина»:

«Тільки як будеш ім’я прославляти свого ти

патрона, /130/

Ми побажання тобі щиросердечні пошлем.

В тебе цілюще ім’я, що від ран смертоносних лікує

Вражених радше в душі, не від тілесних страждань.

Долі назустріч підемо, бо ж ти медициною звешся,

Ти, Рафаїле, отець, ти нам цілитель усім.

Тож ти проводь свої роки в здоров’ї, не знаючи горя,

Й нас, щоб здорові були, ти під свій захист візьми».

7

Подібне до цих привітання Варлаама з школи риторики:

«Наша ораторська жилка сьогодні вже нам не потрібна,

Бо красномовні самі наші обіти пливуть.

О, Варлааме, наш отче, ти сам є ораторська Свада,

Музам ти сам є близький, просиш, звичайно, ти їх,

Щоб твій народження день безтурботний вони вшанували

Й шану за ласку твою саме тобі віддали,

Тож, замість дарів, прийми почуття наші, повні любові,

В щасті живи ти вовік, повно хай буде добра».

8

Також привітання Варлаама на підставі анаграми, в якій Варлаам — це придворний Марс:

«Та не тільки страшні битви Марса несуть перемоги,

Ні, не приносить звитяг завжди Беллона також, |46зв.| /131/

Через ім’я Марсом став Варлаам, став він Марсом придворним,

Він переміг юнаків щирі бажання усі,

Бо відзначати він дав їм тріумфи славетні без воєн.

Наш переможцю, тепер ми є трофеї твої.

Тож у своєму житті переборюй всі лиха недолі.

Лаври, достойні небес, ждуть за це все тут тебе» ⁴².

9

Ще привітання патрона Платона на підставі імені, бо ж Платон [означає] «кремезний тілом»:

«В день патрона тобі відкриваємо ми свої душі:

Перемогло їх ім’я й чесність твоя перш за все.

Тіло й хоробрість твоя ворогам завжди страх наганяють,

В нас же палає любов за доброчесність твою.

Свідчить ім’я, що кремезним ти є, а тіло — хоробрим.

Чесністю й славою ти перемагаєш усіх.

Будь переможцем всіх душ і тепер, і на многії роки,

Непереможним живи, жде в нагороду вінок».

ПЛІД ТРЕТІЙ

Про мистецтво віршування взагалі

Щоб для поета легше було писати вірші, то конче потрібно тут подати надійні поради для докладної обізнаності з ампліфікацією, яка має загальновідоме визначення.

Ампліфікація — це більш широке пояснення слова або суті з ораторською майстерністю. Або ще: /132/ ампліфікація — це поширене пояснення слів або доказів шляхом вживання інших слів або доказів, які мають таке саме значення або принаймні підтверджують те саме. |47|

Ампліфікація буває двох видів: речова і словесна.

Перша — це така, коли самі речі поширюються важливими сентенціями, поняттями, періодами та алегоріями. Усе те можна взяти, передусім, з джерел риторики, якими то є місця, або джерела, або скарбниця, звідки черпаються заховані там докази.

Є два види таких джерел: внутрішні і зовнішні.

Внутрішніх налічується 16: визначення, перелік частин, значення назви, рід, вид і все, що з тим зв’язане, подібність, неподібність, протилежні та другорядні дані, попереднє, теперішнє та майбутнє; причини: матеріальна, формальна, спонукальна та фінальна; дані порівняння: від більшого до меншого, від меншого до більшого та від рівного до рівного.

Зовнішніх джерел є 13: повчання, історія, розповідь, парабола, прислів’я, символи, ієрогліфи, емблеми, сентенції, закони, святе письмо, обряди стародавніх народів, сила природного розуму. Про цю саме ампліфікацію, як більш майстерну, труднішу й величавішу, власне, говорить нам риторика, а не поетичне мистецтво.

Друга, [словесна, ампліфікація] — це така, коли сказане просто здається незначним, а якщо до нього додати величаві, милозвучні та метафоричні слова, то воно стає більшим. Ця саме ампліфікація, тобто словесна, здійснюється трьома способами: по-перше, заміною слів, по-друге, зміною будови і, по-третє, зміною фігур.

Перший спосіб — заміна слів, це значить, що на місці одного слова ставиться інше у власному або /133/ невласному розумінні, очевидно, коли на місці однієї частини мови ставиться інша частина або [| замість одного слова — інше, яке прямо або метафорично означає те саме. Цей спосіб здійснюється 7 шляхами: по-перше, шляхом перифрази, по-друге, завдяки синонімії, по-третє, шляхом заміни одного слова іншим, по-четверте, завдяки тропам: метафорі, синекдосі, метонімії, антономасії, катахрезі, алегорії, по-п’яте, завдяки різноманітності флексії одного слова, по-шосте, завдяки найрізноманітнішому звертанню до особи, мети, способу, предмета, часу, по-сьоме, шляхом особливого звертання до п’яти відчуттів, а саме: до зору, слуху, смаку, нюху і дотику.

Перший шлях — перифраза, коли широко пояснюються слова якогось речення. Як наприклад: «Хоробрим доля допомагає». Пояснюється слово «хоробрі». Хоробрі — це такі люди, які виховані між пожарами війни, безстрашним поглядом стежать за невпинними битвами і, не озираючись, дивляться на Марсові пожежі та йдуть назустріч ворогові, підставляючи своє безстрашне чоло. Пояснюється слово «доля». Хоробрим допомагає не тільки збіг обставин і мистецтво героїчної хоробрості, але й їх завжди супроводять добродійства самої Фортуни та очевидна доброзичливість призначення. Дається пояснення слова «допомагає»: подає радісну надію на тріумф, збільшує надійну допомогу сил і, нарешті, простягає переможні лаври.

Другий шлях — синонімія, це вживання багатьох слів однакового значення для пояснення чогось одного. Наприклад: «Слухаю поезію» можна сказати інакше: «Віддаюся вивченню настанов Аполлона», або: «Вивчаю правила муз», або: «Докладаю зусиль /134/ до засвоєння поезії», або ще: «Стаю учнем або шанувальником поетичної освіти». Так само [пояснюємо] «Читаю книгу»: «Уважно переглядаю написане», |48| «Перегортаю сторінки», «Знайомлюся з книгою», «Передивляюся записки мудрих», «Переглядаю вислови та писання вчених».

Третій шлях — фігура еналяге, це розташування однієї частини речення на місці іншої Наприклад, коли дієслово вживається замість іменника і навпаки, або дієслово — замість дієприкметника і навпаки, дієслово — замість супіна і навпаки, герундій — замість герундива і навпаки, прислівник — замість іменника і навпаки. Ось приклад вживання дієслова замість іменника: «Навчатись робить відомим», замість того можна сказати: «Навчання робить відомим» і навпаки; замість «Чеснота — це уникнення вад» — скажеш: «Чеснота — це уникати вади». Так само замість «Не сумнівайся» — вживатимеш «Немає сумніву». Приклад на вживання дієслова на місці дієприкметника: замість «Хто дає, тому давай» — можна сказати: «Давай даючому». Також «Іде вождь, щоб перемогти скіфів» — «Іде вождь, який має намір перемогти скіфів» або «Вирушив у похід з метою перемоги над скіфами». Замість дієслова — супін: «Прибув суддя до курії, щоб винести злодієві смертний вирок», замість цього можна сказати: «Прибув суддя до курії винести злодієві смертний вирок» або «для винесення смертного вироку злодієві». Так само замість прислівника — іменник: «Щасливо живуть у небі праведні», замість цього скажеш: «Праведні щасливці живуть у небі».

Четвертий шлях — тропи, коли замість якогось слова, вжитого у власному розумінні, вживається інше слово з подібним або близьким значенням або /135/ яке має певне відношення до попереднього у переносному розумінні. Наприклад: замість «Пишу поезію» — можна сказати «Записую вчені сліди хороводних муз», або: «Роблю перо слухачем солодкого співу Аполлона», або: «Малюю на папері ліру Аполлона», або: «Примушую німий папір віддавати беззвучно дзвінкі слова муз», або: «Заповнюю чистий лист паперу поетичними настановами», або: «Змочую сухий папір |48зв.| солодкими водами Іппокрени».

П’ятий шлях — різноманітні зміни одного слова. Наприклад: «Навчаю молодь». Дієслово «навчаю» перетвори на іменник, який би означав особу, і матимеш тоді: «Учитель молоді», далі — на іменник, що означає річ: «Насичую молодь наукою», потім — на прикметник: «Піклуюсь про вчену молодь», а додавши «повсякчас», матимемо: «Я повсякчас прикрашую знатну молодь величавою оздобою науки». Далі, внаслідок додавання до іменників двох прикметників дістанемо: «Постачаю знатній молоді дорогоцінну та розкішну прикрасу дуже славної та дуже величавої науки», а вживши заперечення, матимемо: «Ніхто не позбавить молоді прекрасної науки». Так само, якщо взяти книжні відомості: «Навіть для німф Океана не може згаснути краса науки».

Шостий шлях — різноманітні звороти, які стосуються особи, часу, мети, предмета або способу. Наприклад: «Хочу довше жити», [можна сказати]: «Я прошу бога, щоб допоміг мені прожити довгий вік», а також: «Видавлюю із себе сердечні просьби, щоб остання лінія речей обмежила довготривалість мого життя», або: «Спрямовую благальні просьби до творця неба й землі, щоб послав мені несторівський вік». /136/

Сьомий шлях — це те, що стосується спеціально п’яти відчуттів, властивості яких сприяють поширеному [сприйманню] речей. Наприклад: «Доблесть слід любити». Отож, завдяки зорові: «Що ж є достойнішого, ніж блискуча краса доблесті, адже ж вона — це світло чесності й володарка всіх почестей». Завдяки відчуттю слуху: «Немає нічого милішого для божественних та людських вух, як милозвучна луна доблессті, одна ж вона і єдина, безсмертна славою, відбивається звучною |49| гармонією чесності» Завдяки смакові: «Найсолодша вона [доблесть], на язики людей вона потрапляє солодшою від меду». Завдяки нюхові: «Ані запашні троянди гесперид, ані пестанські фрукти, від яких розходиться безмежний аромат, не захоплюють так душі смертних, як наймиліше полум’я доблесті». Завдяки дотикові: «Доблесть, гідна пошани, не лежить на перині; щоб її досягти, слід неодмінно, злізши з ліжка, доторкнутись до неї, обняти її».

Другий спосіб — зміна конструкції, це різноманітне вживання одного слова завдяки різним граматичним правилам. Наприклад: «Пильний студент встигає». Цей вислів так можна змінити: «Студент, який любить старанність, зможе бути встигаючим», або: «Хто докладає старання в навчанні, доб’ється успіху», або: «Хто не соромиться бути пильним, той зможе встигати», або: «Кого захоплює праця, тому принесе насолоду й винагорода за неї», або: «У кого є старання в праці, то є також надія на винагороду», або: «Пильний у навчанні — впевнений у винагороді», або: «Ворог бездіяльності є прихильником успіху», або: «Хто утішається пильністю, той користуватиметься успіхом», або: «Хто керується пильністю — досягне успіху», або: «Хто виступає проти /137/ бездіяльності, умилостивить славу успіху», або: «Хто виявляє старання до науки, напевно доб’ється успіху».

Такого роду ампліфікація може здійснюватись двояко.

По-перше, завдяки зміні відмінків або їх закінчень, коли одна й та сама думка змінюється в усіх граматичних відмінках як щодо підмета, так і щодо присудка. |49зв.| Кажу: підметом називається те, про що щось повідомляється, а присудком — те, що повідомляється про щось інше. Наприклад: «Вчений щасливо керує» змінюється за відмінками так:

Називний:

Владу здобувши, учена людина щасливо керує.

Родовий:

Влада ученого всім правду приносить і мир.

Давальний:

Завжди правителю вченому жезлбулава несе щастя.

Знахідний:

Теж прославляє вождя вченого завжди вона.

Клична форма:

Царю учений, який же добробут у нашій країні!

Орудний:

Вченим керований край кожен барвисто цвіте.

Також завдяки відмінкам можна поширити значення такої думки: «Почесті змінюють характер».

Називний:

Великі почесті приносять зміну характеру.

Родовий:

Значна перевага великої почесті надає характерові нової форми.

Давальний:

Значна перевага, властива великій почесті, змінює характер. /138/

Знахідний:

Почесть, яка відзначається особливою перевагою, супроводить зміна характеру.

Клична форма: О велика почесть знаменитого таланту, як ти впливаєш на зміну характеру!

Орудний:

Під почестю, що відзначається особливою перевагою, які ж мінливі бувають душі!

А якщо хочеш викласти це ширше, то зверни увагу на підмет. По-перше, додай до підмета відповідний прикметник, взявши його з чотирьох причин або з інших обставин згідно з цими рядками: |50|

З чого? Хто робить? Якої форми? Якого виду?

Яка мета вчинку? Що робить? Яким чином? Коли?

Страждання, властивість, природа речей, яку треба дослідити.

Що передує, що супроводить, що йде за ним?

Наприклад: «Велика почесть». По-друге, з прикметника «велика» утвори іменник і вживай його в міру потреби. Наприклад: «Велич почесті». По-третє, додай другий, третій... десятий іменники, утворені від прикметників, які, взяті разом, утворять поширену підметову групу.

Так само роби і з присудком. По-перше, якщо присудок буде дієслово або прикметник, наприклад: «Змінюють характер», то утвори з дієслова «змінюють» іменник «зміна» і вживай його відповідну кількість разів. По-друге, до кожного іменника додай відповідний прикметник і дієслово, які разом утворять вислів. Наприклад: «Велика почесть приносить нову зміну видатного характеру». По-третє, додай прислівник, наприклад, «звичайно» або «загально-/139/прийнято». По-четверте, утвори з прислівника іменник, який би виражав спосіб, чи знаряддя, чи причину [дії], наприклад, «звичка», і додай прикметник. Наприклад: «Завдяки природній звичці». По-п’яте, з прикметника «природна» утвори споріднений іменник, наприклад, «природа», і вживай його, додавши до обох іменників відповідні прикметники. Наприклад: «Завдяки звичці, властивій для своєї природи». Усе це разом розкриє, таким чином, повний [зміст] присудка «змінюють»: «Приносить нову зміну видатного характеру, властиву його природі». |50зв.|

По-друге, завдяки граматичному порядкові, що здійснюється за допомогою таких запитань, як хто? кого? кому? кого? або що? о, хто? ким? або чим? Наприклад, якщо хочеш зробити поширеним таке речення, як «Доблесть приносить почесті», запитай: «Хто дає та приносить почесті?» — «Володарка доблесть». Далі постав питання: «Володарка чого?» — «Усього світу». Потім: «Кому приносить і допомагає?» — «Своїм шанувальникам». Далі запитай: «Що дає й приносить великі почесті?» І ще запитай: «Завдяки чому приносить?» — «Завдяки своїй священній щедрості». Таким чином, ми матимемо великий період: «Доблесть, володарка всього світу, завдяки своїй священній щедрості приносить великі почесті майже всім своїм шанувальникам».

Подані вище слівця теж належать сюди і стосуються поширеного вираження предметів, а також дієслів. Наступний перелік виражає ці обставини: хто, що, де, за допомогою чого, чому, як, коли.

«Хто?» означає предмет або якусь особу і всі її обдаровання: душі — мудрість, скромність, сміливість; гіла — форму, фігуру, вид, колір, ріст, здоров’я, швидкість, вік, стать і т. д.; долі — здатність, /140/ посаду, свободу, багатство й усе, протилежне цьому, а також родовід, сім’ю, почесті, батьківщину, обов’язок, ім’я, прізвисько

«Що?» означає різні дії, задумані, виражені словами або здійснені, наприклад: «битися», «тріумфувати», «вчитися», «вітати», «жити», «вмерти» і т. д., а також дії неживих предметів (якщо б виникла потреба поширити їх значення): «рости», «садити», «в’янути», «цвісти» і т. ін. |51|

«Де?» означає місце, де щось відбувається. Наприклад: церква, школа, будинок, шинок, земля, небо, вода, поле і т. д.

«За допомогою чого?» вказує на знаряддя, яке є причиною дії або яке допомагає дії фізично чи морально. Наприклад: меч, спис, перо, рука, сокира і т. д.

«Чому?» вказує на фінальну причину, завдяки якій щось відбувається, як наприклад: кінець битви означає перемогу, мир; мета навчання — знання або пошану бога; кінець плавання — порт; мета праведного життя — спасіння або вічне блаженство.

«Як?» означає спосіб дії, який виражається, по-перше, прислівниками, як наприклад: «Він переміг мужньо, мудро, славно»; по-друге, іменниками у непрямому відмінку, наприклад: «Він вчиться з великою пильністю», «Він сумує з великим болем»; по-третє, порівнянням, наприклад: «Він співає солодше, ніж лебідь», «Він має сильніший зір, ніж стоокий Аргус, і хитріший, ніж Одіссей»; по-четверте, подібністю: «Корабель так мчить по морю, розпустивши вітрила, наче птах летить у повітрі на своїх крилах», «Як бджоли збирають корисні соки з різних квітів, так старанні студенти збирають знання і мудрість з різних книг».

«Коли?» означає час, наприклад: «Протягом п’я-/141/тиріччя, року, місяця», «Протягом семи днів, дня, ночі, години», «восени», «взимку», «навесні», «влітку», «в свято» і т. д.

Наведені додаткові дані бувають двох видів, а саме: дані особи і дані речі. |51зв.|

Дані особи є трьох видів: якість душі, тіла і долі.

Дані речі є шести видів: кількість, місце, знаряддя, нагода, спосіб і час. Прикладом усіх цих обставин нехай буде ось цей короткий вислів: «Найблаженніша діва Марія, покровителька грішних, аби вони каялися і ставали спасенними...»

«Хто?»: «Діва з царського роду, перша володарка після бога на небі і на землі, одна-єдина подиву гідна діва, найнепорочніша діва і одночасно мати, повна ласки божої, посередниця грішних людей у бога, тобто її прохання не знають відмови».

«Що?»: «Вона стримує меч божественної справедливості, витягнутий для загибелі грішників, захищає грішних перед розгніваним обличчям бога і турбується про вічне життя для них».

«Де?»: «Захищає вона на землі, на небі, на полях, у далеких та близьких просторах, дома і поза домом».

«За допомогою чого?»: «Не завдяки заслугам грішних, яких у них немає, і не завдяки нагороді, якої вона не потребує, а бере вона під свій захист, необхідний для грішних, завдяки своєму материнському милосердю».

«Чому?»: «Щоб недарма була пролита за грішних найдорожча кров її найулюбленішого сина, щоб недарма пройшов її біль, якого вона зазнала під хрестом, щоб не стали знов рабами диявола душі, викуплені та звільнені її сином». |52|

«Як?»: «Різноманітними найсердечнішими молитвами, зверненими до бога, даючи часто грішникам /142/ загибель, загрожуючи їм в останній день вічною карою, обіцяючи вічне добро і прийняття їх до небесного царства».

«Коли?»: «Повсякчас», «у дитинстві», «в молодості», «в юності», «у зрілому віці», «на старості».

Третій спосіб ампліфікації дієслів — це зміна фігур, яких це місце потребує. Тут теж [вживаються] повторення і споріднені з ними фігури. Для ясності наведу такий приклад:

«Россійсти сини, торжεствуйтε вину,

Россійсти сини, славЂтε εдину,

Россійску матεр, Анну благодати,

В Россіи юже господь царствовати,

Устави вишній владЂти над вами,

Россіи сущи вЂрними синами».

Також:

«Что вεтху Ізраилю бысть Юдиф искони,

То новому Августа творит у вЂк оній.

Тогда град, народ, Юдиф, свободи от рати

НинЂ хранит отчεство Анна благодати.

ТЂм до днε славить народ Юдиф мужεствεнну,

Блажим и ми нεмолчно Анну торжεствεнну».

А також:

«Есфир дЂвства образ быт дεрзновεнна зЂло,

Есфир за правду пріат скипεтр царскій цЂло,

Крεстоносная Анна, во всεм том мЂрилЂ,

ДЂвство, правду и дεрзост в сущом хранит дЂлЂ». |52зв.|

Інші ж фігури з відповідними прикладами будуть пояснені на своєму місці. /143/

ПЛІД ЧЕТВЕРТИЙ

Про метр, вірш і віршові строфи та про їхні назви

Ці три поняття: віршова строфа, метр і вірш — відомі широко, проте часто вживаються одне замість одного, але це різні поняття як щодо назви, так і щодо визначення.

Вірш [versus] бере назву від слова vertendi [обертання], він наче обертається кілька разів, раніш ніж його скомпонують, і є певним упорядкуванням стіп, що в ньому містяться, та ритмічним їх поєднанням. Вірш відрізняється від рядка прози, тому що у прозі немає ані стіп, ані ритму, а в поезії є і ритм, і цезура.

Метр [metrum] дістав назву від metiendi [вимірювання] і є певним висловом, що вимірюється розміром та поетичним співвідношенням і містить у собі дві, а іноді й одну стопу.

Віршова строфа [carmen] бере свою назву від слова canendo [співання] і є певним поєднанням віршів в одну систему, що складається з багатьох віршів або іноді з одного; отже, віршова строфа — це будова з певних стіп і їх розташування. Наприклад:

«Вченим не будеш — ніколи, а вченим вважатися хочеш.

Стати як вченим — скажу: в випадках всіх ти мовчи». |53|

Властивостей вірша налічується вісім: кількість, форма, закінчення, рід, вид, розташування стіп, цезура і скандування.

Кількість вірша — це те, відповідно до чого визначається розмір, або стопи, вірша.

Форма, або фігура, вірша стосується його будови, і вважають, що вона буває двояка: кожен вірш є або /144/ простий, або складний. Простий вірш складається тільки з одного виду віршового розміру, без домішок інших видів метра. Такими є вірші чисто дактилічні чи ямбічні або написані іншими розмірами. Складним вважається такий вірш, який складається з різних віршових розмірів.

Закінчення — це кінець, або завершення, самого вірша.

Родом у даному випадку вважається така відмінність віршів, завдяки якій один вірш відрізняється від іншого щодо стіп та різновидності будови. Як наприклад: ямбічний, трохеїчний, дактилічний тощо.

Вид — це те, що визначається різноманітністю часокількості та закінчень у кожному роді вірша. У зв’язку з цим винахідники віршів назвали одні з них — арістофанівськими, анакреонтівськими, архілохівськими, епірідіївськими, гіппонактівськими, ферекратеївськими, стесіхорівськими, сімонідовими, холіямбами і т. д.

Розташування стіп — це той шлях, який дає нам можливість пізнати, які стопи і в яких місцях вжиті красиво та відповідно. |53зв.|

Цезура щодо своєї назви походить від дієслова caedo [розтинаю], називається також розрубом і вживається як певний поділ стіп у середині вірша таким чином, що одна частина їх відноситься до попередніх слів, а друга частина — до наступних. Її велике достоїнство і краса створюють у вірші те, завдяки чому різні слова, з’єднані стопами, здаються не прозою, а поезією.

Скандування — це правильний розмір вірша, який утворюється окремими стопами, подібно до того, як ми, роблячи крок, то підносимо ногу, то опускаємо її. Воно двояке: просте і складне. Просте сканду-/145/вання відбувається завдяки монополіям, тобто, коли окремі стопи дорівнюють окремим метрам. Складне, якщо воно відбувається завдяки диподіям, а саме: коли дві стопи у вірші вважаються як один метр. Тому-то один і той самий шестистопний вірш завдяки монополіям називається ямбічним сенарем, тобто він виголошується по одній стопі. Він може називатись ще триметром, беручи до уваги диподії, тобто, коли ми скандуємо по дві стопи.

У скандуванні є періоди і цезури.

Період — це частина вірша, що складається з певної стопи. У періоді розрізняються: відпадання, поширення і переміщення, які здійснюються у фігурах.

Відпадання — в аферезі, коли від початку слова відпадає склад або буква Як наприклад: якщо вживається linquere, |54| замість relinquere. Також відпадання відбувається в синкопі, коли в середині [слова] випадає буква або склад. Як наприклад: deum замість deorum. В апокопі — у кінці слова [відпадає голосний]. Наприклад: fili замість filii. У синалефі та в екліпсисі, коли пропускається голосний перед наступним голосним.

Поширення здійснюється в протезі, епентезі, парагозі, діерезі, коли або на початку, або в середині, або в кінці слова додається склад чи буква або він [склад] ділиться надвоє.

Переміщення відбувається в тмезі, антитезі, метатезі, систолі, діастолі, про які я дізнався, навмисно вивчаючи Альвара.

Роди і назви віршових творів встановлюються на підставі багатьох факторів.

По-перше, від матерії або речі, про які йдеться. Як наприклад: героїчними називаються вірші від того, що в них описуються героїчні речі, буколічними — /146/ від пастуших, землеробськими — від сільського господарства, елегійними — від сумних речей, випадків і людського лиха, віршами, присвяченими дню народження, — від дня народження, весільними — від весілля, похоронними — від похорону. Далі, епічними [називаються] від викладу справ або дій видатних людей, правдивих чи правдоподібно вигаданих, комічними, або комедіями, — від викладу смішних подій. [Слово комедія] бере свою назву від Кома — бога радості або веселості та гуляння, а трагічна, або трагедія, — від введення сумних дій, сатирична — від висміювання людей і критики їх помилок у їх діях та злочинних |54зв.| характерах. Лірична [веде свою назву] від трактування речей веселих або навіть сумних, які співаються під акомпанемент музичних інструментів.

По-друге, від авторів або винахідників [віршів]. Як наприклад: арістофанів, анакреонтів, архілохів, анапестів, асклепіадів, адоніїв, ангеліїв, алкеїв, алкманів, ехічний, епірідіїв, гіппонактів, Гіппократів, гораціїв, івіків, гліконеїв, ферекратів, піндарів, фалеків, сенарій, тобто старечий, сапфічний, сотадів, стесіхорів, сімонідів, холіямб.

По-третє, від кількості складів. Як наприклад: п’ятискладовий, яким є адоній, семискладовий, що складається з семи, одинадцятискладовий — з 11 складів. По-четверте, від розміру вірша Як наприклад: диетих, що складається з двох різних віршів, тетрастих — з чотирьох, гексастих — з шести, гептастих — з семи, октостих — з восьми, декастих — з десяти віршів і т. д.

По-п’яте, від кількості метрів. Як наприклад: монометр — вірш, що складається з одного метра, диметр — з двох метрів, триметр — з трьох, тетра-/147/метр — з чотирьох, пентаметр — з п’яти, гекзаметр — з шести метрів.

По-шосте, від стопи, яка частіше повторюється в цьому самому вірші. Як наприклад: ямбічний — від ямба, дактилічний — від дактиля, трохеїчний — від трохея, спондеїчний — від спондея, анапестичний — від анапеста.

По-сьоме, від різного роду віршів, тобто від однорідності |55| або різнорідності віршів. Як наприклад: моноколон — однорідний вірш, диколон — двох родів, триколон — трьох родів, тетраколон — чотирьох родів.

По-восьме, від [кількості] поворотів строф. Як наприклад: монострофічний віршовий твір — коли усі вірші є того самого роду, дистрофічний — коли після другої стопи іншого роду поет повертається знову до стопи першого роду (як, наприклад, Овідій в елегії), тристрофічний — після третьої, тетрастрофічний — після четвертої, пентастрофічний — після п’ятої. Строфами ж називаємо те саме, що й поворотами.

По-дев’яте, від додавання або відкидання, тобто повноти або неповноти, стіп, що стосуються спільного метра. Так наприклад: акаталектичним є такий вірш, у якому нічого не бракує і немає нічого зайвого; гіперкаталектичний вірш — це такий, у якому є зайвими одна стопа і один склад. Брахікаталектичний — це вірш, у якому бракує однієї стопи, потрібної для часокількості метра. Каталектичний вірш — це такий, у якому в кінцевій стопі, від якої кожен вірш бере ту чи іншу назву, не вистачає для її повноти одного складу

По-десяте, від музичних інструментів. Як наприклад: ліричний — від ліри, тому що він виголошується під акомпанемент ліри. Запам’ятай: усі вірші /148/ можуть бути акаталектичними, каталектичними, брахікаталектичними, гіперкаталектичними, якщо до них щось додати або відкинути.

ПЛІД П’ЯТИЙ

Про частіше вживані [та гідні вивчення] роди віршів |55зв.|

Різні є роди віршів, і заледве чи їх можна порахувати за короткий час, бо, як твердить відома аксіома, скільки голів, стільки думок. Адже кожен вірш виводить свою назву чи то від матеріалу або предмета, який в ньому описується, чи то від автора, чи від кількості складів, чи від віршового розміру, чи від кількості метрів, чи від стопи, яка частіше повторюється в даному вірші, чи то від різнорідності віршів, або від однорідності, або різноманітності віршів, чи то від повернення, або повороту, що ми ще називаємо строфами, чи то від додавання або відкидання, або повноти і неповноти стіп, що відносяться до метра, чи то від музичних інструментів, чи то від народу (як наприклад: іоніки від вживання його іонійцями). Однак ми пропустимо менш уживані роди віршів, а викладемо більш уживані та гідні того, щоб їх пізнати, зводячи їх до чотирьох родів, до яких інші вірші будуть входити як види. Таким чином, перший рід — дактилічний, другий — ямбічний, третій — трохеїчний, четвертий — анапестичний.

ДО ДАКТИЛІЧНИХ ВІРШІВ НАЛЕЖАТЬ:

Гекзаметр, або героїчний вірш, який є першим і найбільш відомим. Він складається з шести стіп і тому називається гекзаметром. У ньому на перших /149/ чотирьох місцях повинні бути або дактилі, або спондеї, а п’ята стопа взагалі повинна бути дактилічною, шоста — спондей або трохей. Якщо ж |56| у п’ятій стопі виступає спондей, то такий вірш називається спондеїчним, але його треба вживати вельми рідко. Достоїнства цього вірша: якщо в ньому є цезура, якщо дактилі чергуються із спондеями і якщо зміст переходить з одного вірша в інший.

Отже, типовим гекзаметричним віршем є такий:

— — — U U

— — — U U

— — — U U

— — — U U

— U U

— — — U

ГЕРОЇЧНИЙ [ВІРШ]

Як приклади подаються чисто героїчні вірші, присвячені дню народження Анни Августи, імператриці всієї Росії, найласкавішої вседержительки:

«Розум в житті головне, а все інше гине безслідно,

Смерть забирає його, а таланти великі безсмертні.

Розум правдивий і світлий досліджує вміло природу,

Істину з надр недоступних Ереба на світ він виводить.

Ратні полки у бою і поході тримає в порядку, [5]

Безліч їх справ розглядає, керує народами світу.

Різних злочинців держави від злочинів стримує завжди,

Він одинокий керує державою вміло й помірно.

Незадоволений тим, бо початок бере від небесних,

В небо безмежне прямує і, крила свої розпустивши, [10]

Там десь високо літає і дивиться гордо на землю.

Бога пізнавши небесного, він віддає йому шану, /150/

Батька Олімпу, що з тілом з’єднав він божественний |56зв.| розум,

Розум безсмертний створив він, кажу, до свойого подібний.

Дійсно багато таких, що їх доблесть в війні процвітає, [15]

Тратить цей сили дарма, в кого тіло цінніше, ніж розум.

Справді, наскільки керманич цінніший гребця рядового,

А від солдата простого важливіший вождь є у війську,

Саме настільки ось розум людський перевищує доблесть.

Ось Архімед, винахідник машин, проти римського війська [20]

Виступив сам, і розбив він його, і спалив флот дощенту,

Розумом саме своїм зупинив він цей наступ ворожий ⁴³.

Цим заслужив він в усіх і любов, і пошану велику,

Бо сама мудрість походить від господа бога самого.

Нашій природі властиво мистецтва вивчати й науки, [25]

Дикі народи тримати в покорі й закони їм дати.

Вчителю мудрості радість і щастя приносить наука.

Є ж і такі, що до неї палають зненавистю в серці

І якби в силі були, то би вирвали доблесть з корінням.

Знищують все вони заздрісним зубом, крім праці своєї, [30]

Лють бо безмежно страшну викликає ця заздрість людськая. /151/

Чи ж то породистий кінь, чи ж Кінфія й зірка яскрава,

Хоч і в безпеці, хіба ж не бояться собак, які брешуть?

Доблесть, і правду, добро, і честь знищить не можна ніколи,

Наче ця скеля, вони, що упала в глибокеє море, [35]

В бурю страшну в боротьбі із вітрами всю силу віддавши,

Все ж насміхається з всіх цих погроз: і морських, і небесних. |57|

Бачив немало таких я, що часто вони в старші роки

Плачуть і стогнуть, що молодість їх промайнула даремно:

«О, щоб господь повернув ще мені всі літа, що минули!» [40]

Та всі зітхання даремні: вернутись цей час вже не може!

Слава безсмертна твоя, і велика честь, Анно, для тебе:

Скіпетр тримаєш ти міцно й державою правиш розумно,

Як справедливі закони велять, і за тебе сьогодні

Всяк з громадян вже готовий віддати життя без вагання. [45]

Радісний мир тут панує при тобі, дорожчий тріумфів,

Правда священна і ласка повсюдна в країні великій

Під керівництвом твоїм скрізь цвітуть у взаємних обіймах.

Любиш ти муз і сприяєш мистецтву й наукам щоденно,

Нашої мама вітчизни, достойна великої честі. [50]

Саме за влади твоєї настали часи золотії: /152/

Зараз ніхто не бажає вже жити тут довше від тебе.

Твій день народження завжди великим для всіх буде святом,

Віра й побожність — слова ці в серцях всіх записані міцно.

Тут нам годиться вже скласти тобі побажання сердечні: [55]

«Пізно хай прийде той день, хай пізніш віку нашого прийде,

День, коли світла душа, тут проживши багато, залишить

Світ цей земний і до неба, до ясних зірок вона піде».

Цей самий вірш по-слов’янськи:

«В εдином разумЂ жизн состоится цЂла,

Егда протчая смεрти вся подлεжат дЂла, Прεпрославлεнній разум живεть и по смεрти, |57зв.|

Его жε смεрть вовЂки нε можεт сотεрти.

Разум εстεство вεщεй испитуεт благо.

Истину всю з нЂдр бεздни в свЂт сводит драго,

Ратніε полки стройныи содεржит обично,

Повεдεнія дЂл их справляεт прилично,

Той народи й царства добрЂ управляεт,

Прεступающія жε на путь наставляεт,

Но и сим нε доволεн, εщε прεбываεт,

Прεнεбрεгши зεмная в нεбо возлεтаεт,

Занε от нεбεс своε имεεт начало

И всЂх добродЂтεлεй крЂпкоε забрало

И познавающЂ бога, пристойним дЂлом

Творца нεба, которій злучив душу c тЂлом,

Душу, глаголю, создав бεзсмεртну и вЂчну,

Часть божεству своεму образом приличну, /153/Но тіи бεз разума сили своя мЂют,

Которіи нε умом, но тЂлом владЂют.

Колико лутшій грεбца εст корабль правящій,

Колико от воїна вождь полки строящій,

Толико всяк во правду браноносεц силній

Противо мудрости εст толико бεздЂлній.

Силно противу полков стал римских избранних

Единій Архімεдεс, творεц махин бранних,

Войско поразил и флот сожжε огнεм духа,

Хитростію воспятил нεпріязна слуха. |58|

Часто вси училища зЂло почитали,

K нεму жε любовію всεгда притЂкали,

Понεжε прεмудрость εст данная от бога,

Обучаεт хитростεй и искуства многа,

Врождεнно бо уму εст науки искати,

Ею жε свЂрипія народи смирати.

Яжε в людεх благія нрави насаждаεт,

Злія и противнія вεсма скорεняεт,

ТЂм жε рачитεли сут в мудрости блажεнны,

От бога и от людεй славою почтεнни

Сут, глаголю, и сіи южε нεнавидят,

Обачε ни в чεм εя злобою обидят,

Солнцε на то смотрЂ ли, яко бранят мнози,

Вси бо, аки пси, лживи вεржεнни под нози,

Нεдвижими прεбудут, яжε сут благая

КрЂпка добродЂтεлна в истинЂ драгая,

Яжε скала входящε в глубокоε морε

Противу волн биющих вεликεε горε.

ВидЂх аз многих, ижε горко ся плакаху,

Понεжε юни всуε лЂта провождаху,

Которіε никогда возвратни бивают,

Но тεчεніεм своїм что дεн упливают.

Сія слава бεзсмεртна εсі ти собствεннЂйша

И похвала вεлія, Анна августЂйша, /154/

Ти бо всю імпεрію правими закони |58зв.|

Управляεши тако, как сам Пεтр искони.

ТεбЂ убо сотворит всякій воин славу

И за тя должεнствуεт главу.

При тεбЂ всεпріятній мир тол процвЂтаεт,

ПобЂдоносних торжεств как лучшій биваεт,

Правда и милость твоим руководством нинЂ

Взаим сεбε лобзают з божой благостинЂ.

Учεнія от тεбε зЂло сут любима

И чεстію повсεгда достойно блажима,

Но от свящεннЂйшая отεчεства мати

Музи за чεст данную, что ти могут дати,

Твоим щастям високим зрим златіε вЂки

Возвратніε в Россію во вся чεловЂки.

Отвсюду εст, что никто сεбЂ нε жεлаεт

Болша вЂка от тεбε, но тεбЂ спріяεт

І височайшій дεнь твой на многая лЂта

Рождεнія праздновать бεз всяка навЂта,

Убо лЂт да будεт усεрдно вЂщати,

ДЂло поздравитεлним словом заключати:

«Поздεн дεн да будεт он пачε всεго вЂка

В онжε августЂйшій дух в архангεлов лика

Прεсεлити имЂεт пожитіи мнозЂ,

Упокоити хотя й в нεбεсном чεртозЂ».

Пентаметр дістав свою назву від п’яти стіп. Він у поєднанні з героїчним віршем, тобто з гекзаметром, утворює разом так званий елегійний [дистих]. Він має |59| на першому і другому місці два дактилі або спондеї, на третьому — в середині довгу цезуру, а, нарешті, на четвертому і п’ятому взагалі — два дактилі й короткий або довгий склад, який разом з середнім утворює п’яту стопу і начебто займає він у кінці вірша шосте місце. Зразок його такий: /155/

— — — U U

— — — U U

—

— U U

— U U

— U

[Наприклад]:

Ardua per praeceps gloria vadit iter.

[Шляхом крутим трудова слава приходить до нас].

Або ще такий [вірш]:

Naturae sequitur semita quisque suae.

[Кожна людина іде шляхом природним, своїм].

Пентаметр ніколи не вживається сам окремо, а завжди поєднується з гекзаметром, як я вже зазначив раніше. Гекзаметр разом з пентаметром утворюють елегійний [дистих]. Як приклад подаємо твір про блаженного Олексія ⁴⁴, наслідуючи третю елегію з «Трістій» Овідія ⁴⁵ У ньому елегійним дистихом розповідається про добровільне вигнання з батьківського дому:

«Ночі тієї як вирине знов та щаслива подія,

Що ось замкнула мені в місті останній мій день,

Тільки згадаю ню ніч, що кайдани такі розірвала,

Серце ще й зараз моє з радощів просто тріщить.

Саме був час, як любов моя, Христе, до тебе безмежна, [5]

Хату веліла мені рідну покинуть навік.

Час був для мандрів недобрий, забув про дорожні турботи:

Я без надії стояв перед майбутнім страшним.

Зовсім забув я і слуг, і супутників вибрать в дорогу,

З пам’яті випало теж взяти одежу собі, |59зв.| [10] Так я дрижав, наче той, що задумав з тюрми утікати:

Блисне, то згасне йому втечі надія слабка. /156/

Скоро, однак, я відважився й вигнав з душі оцей сумнів,

Знов відновився в душі задум і сили набрав.

Друзів нарешті в дорогу не буду я брати з собою [15]

Тих, що багатство моє їх приєднало колись.

Знала б про це молода моя жінка, мене б не пустила,

Слізьми б рясними своє личко сумне облила.

Мати ж сама десь далеко в високому домі сиділа

Й знати вона не могла, що я задумав зробить. [20]

Де тільки глянеш, там плещуть руками й кіфари лунають:

Радісне світло твого свята, о Гіменей!

Всі, молоді і старі, веселяться на нашім весіллі,

Свято і гомін гостей в домі лунає дзвінкий.

А якщо можна зрівняти тріумфи великі з малими, [25]

Гордий теж, Риме, такий вигляд у тебе бував.

В тиші глибокій затих уже голос людський і собачий,

Шляхом високим своїм місяць по небу пливе.

Погляд туди свій звертаю і в сяйві його бачу храми:

Їх тут багато кругом нашого дому було. [30]

Тут говорю: «О святі, яких в храмах оцих славословлять,

Вже не повинна моя в храми ступати нога,

Тáкож ви, гори, що славитесь кров’ю святою героїв,

Всі прощавайте на час, що відведе нам господь.

Захистом тіла мого хоч цей щит і не може [35] служити, |60|

Все ж над вигнанням моїм плакать не дайте усім.

Батькові, що залишився, скажіть, яка сила любові /157/

Тягне мене, щоб і він плакать не думав над цим.

Те, що відоме є вам, нехай батько сам теж відчуває:

Гнів коли в серці його, бути не можу святим». [40]

Так я моливсь до небесних, а жінка не знала нічого

Й також обіти дала, заздрісна дуже моїм.

Слів до ворожих небес вона вилила дуже багато,

Сили ж не буде у них мужа вернути її.

Вже небагато нам часу для роздумів ніч залишила, [45]

Вже Ведмедиці на свій шлях поверталися знов.

Що ж мав робить? Признаюсь: не пускала любов лиш до батька,

Та для відходу оця ніч відповідна була.

Ах, скільки раз мені серце людськеє уже говорило:

«Пощо й куди ти спішиш? Звідки, подумай, [50] ідеш?»

Ах, скільки раз воно скаржилось хибно на пору непевну:

«Хвилям незнаним не слід, — каже, — вітрила давать».

Тричі порога діткнувсь, та тягар мого тіла поволі

Тричі затримав мої ноги, готові у путь.

То поспішав я частенько, то знову ставав повільнішим: [55]

Дух батьківщини манив й міцно тримав ще мене.

Часто свою обіцянку підсилював, часто зрікався,

Я на свій дім споглядав, що я його покидав.

Що ж зволікаю? Ось Сірія — край це, куди я прямую.

Рим же я маю лишить, всяка затримка — це зло. |60зв.| [60]

Чи залишається жінка? Ось воля — це захист для мене. /158/

Дім може? Сіті порву дому ласкавого я.

Може, теж друзі? Їх звичай поганий приніс мені шкоду:

О, мені треба в страху вічнім боятись тих втрат!

Поки можливо, втечу, бо не буде вже більше нагоди, [65]

Втратою саме ось є час зволікання мого.

Всі я придушу слова, які радять мені зволікати,

В Сірію їду судном, швидко на нього іду.

Їдемо, радісне сонце нам світить з високого неба,

А для моїх всіх воно сумно сьогодні зійшло. [70]

З болем страшним переносили рідні мою цю розлуку,

Наче б, говорять, у них частку їх тіла хтось взяв.

Плакав Іаков отак, як довідавсь, що нутрощі сина

Так дорогого йому звірі роздерли в шматки.

Справді, тоді у печальні плачі обернулися втіхи: [75]

Та, що плескала, рука б’ється об груди тепер.

Справді, тоді дарма кликала жінка свого чоловіка,

Йшла за вигнанцем вона, що повернутись не міг:

«Ні, не віднімуть тебе, я по хвилях піду за тобою,

Буду вигнанцю там за жінку, вигнанниця я. [80]

Кличе дорога мене, і земля чужа кличе до себе,

Я тягарем незначним буду тобі на судні.

Сильна любов до Христа пережити велить це вигнання,

Й жити самітній мені забороняє вона».

Так ось благала мене, а достойні батьки не пустили. |61| [85]

З переконанням таким важко лишитися їй. /159/

Вийшов я з дому (вважати не слід, що пропав я навіки)

Дуже брудний, і лице вкрило волосся моє.

Довго ридала дружина моя серед темряви в хаті,

Впала, немов нежива, й довго лежала отак. [90]

Потім, коли підняла своє гіло, ослаблене зовсім,

Й встала, був образ сумний, в поросі вся голова, —

Стала тоді ще оплакувать, кажуть, себе і теж ложе,

Що його тут залишив, кликала мужа назад.

Гірше не плакала б навіть, якби мою долю пізнала [95]

І якби тіло моє клала в могилу сама.

Бога молила вона, щоб життя її взяв він для себе,

Віру снувала, однак, що повернусь я назад.

Хай же живе й обертає на краще обіти й молитви,

Хай живе й мужу навік вірною буде вона. [100]

Ніжно припав до сірійських хвиль моря Зефір легкокрилий,

Лагідним подувом він ласкає хвилі морські.

Ми ж спокійнісінько по Іонійському морю пливемо,

Зовсім тепер не страшна буря ніяка для нас.

О, я щасливий! Легесенький вітер повіяв по морю, [105]

Скажеш: Фетіда сама грається в водах морських.

Хвиля зустрічна судном не колише й в кермо не вдаряє,

Тільки вона ще вперед гонить швидке це судно.

Швидко соснове судно мчить, і свисту канатів не чути,

Подувом вітер його гонить й вигнанню сприя. |61зв.| [110]

З радощів пісню свою мореплавець наспівує тихо,

Зайві його тут знання — гнати судно уперед.

Мов поводи попустивши, керує прирученим легко /160/

Вершник конем, бо навчив слухать уздечку легку,

Так і керманич тоді розпустив паруси й, куди тільки [115]

Треба було, повергав легко до вітру він їх.

А вже якби не сприяла вітрам ще божественна ласка,

Хто ж би подумав, що я в гавань оцю запливу?

Вже береги італійські лишились далеко позаду,

Бачу ось там береги Сірії милої вже. [120]

Хай же дасть хвиля, прошу, доторкнутись землі, що бажаю,

Хай же послушна, як я, богові буде вона.

Поки я це говорю і тривожно торкаюсь об берег,

Наше веселе судно дужчий жене вітерець.

Ну ж бо женіть і женіть мене, подуви синього моря, [125]

Божої ласки нехай буде це знаком ясним.

Висадіть ви мене тут на чужий оцей берег, вигнанця,

Тільки якщо ця чужа дійсно є божа земля».

Архілохів гептаметр акаталектичний складається з чотирьох спондеїв або дактилів, після яких ідуть три хореї або останній спондей:

— — — U U

— — — U U

— — — U U

— — — U U

— U

— U

— U — —

7

Наприклад:

Vitae summa brevis spem nos vetat inchoare longam ⁴⁶.

[Наше коротке життя нам снувать не дає надії довгі]. /161/

Стесіхорів гептаметр складається з шести дактилів і одного спондея:

— U U | — U U | — U U | — U U | — U U | — U U | — — | 7

[Наприклад]: |62|

Personat horificum tonitrum super ardua moenia Romae.

[Понад високими мурами Рима лунає страшний гуркіт грому].

Івіків гекзаметр складається тільки з дактилів:

— U U | — U U | — U U | — U U | — U U | — U U | 6

Наприклад:

Utile ver nemorum tegit ardua brachia frondibus.

[Листям корисна весна прибирає в гаях усі гілочки ].

Гораціїв ліричний каталектичний гекзаметр:

— — — U U

— — — U U

— — — U U

— — — U U

— — — U U

— — — U U

6

Наприклад:

Nil desperandum Teucro duce et auspice Teucro ⁴⁷.

[Тевкр вас веде, під його керівництвом не тратьте надії].

Алкеїв хоріямбічний акаталектичний пентаметр складається із спондея, трьох хоріямбів, пірихія або ямба:

— —

— U U —

— U U —

— U U —

U U U —

5 /162/

[Наприклад]:

Spem longam reseces, dum loquimur, fugerit invida ⁴⁸.

[Кинь надії свої: швидко мине вік у розмовах наш].

Алкманів дактилічний каталектичний тетраметр має чотири останні стопи героїчного вірша:

— U U — —

— U U — —

— U U

— — — U

4

Наприклад:

Certus cnim promisit Apollo...⁴⁹

[Пообіцяв Аполлон, бо надійний...]

Асклепіадів гліконейський хоріямбічний акаталектичний тетраметр у своєму складі має спондея, два хоріямби і пірихія або ямба:

— —

— U U —

— U U —

U U U —

4

Наприклад:

Martis sanguineas qui cohibet manus...

[Руки стримує він Марса, що у крові...]

Ферекратів героїчний акаталектичний триметр складається із спондея, дактиля і спондея:

— — | — U U | — — | 3

Наприклад:

Grato, Pyrrha, sub antro... ⁵⁰

[Пірра, в милому гроті...] /163/

Сімонідів [вірш] складається з трьох дактилів:

— U U | — U U | — U U | 3

Наприклад:

Plurima commovet aequora.

[Безліч морів він зворушує]. |62зв.|

Стесіхорів каталектичний пентаметр складається з чотирьох спондеїчних або дактилічних стіп і з п’ятої тільки спондеїчної, як це видно із схеми:

— — — U U

— — — U U

— — — U U

— — — U U

—

[5]

[Наприклад]:

Stant immota suo Capitolia saxo.

[Замок капітолійський стоїть на вершині].

ДО ЯМБІЧНИХ ВІРШІВ НАЛЕЖАТЬ:

Ямбічний сенар, який ще називається сенеціанським — від Сенеки. Інакше називають його ще анакреонтівським, або сказонтійським. Він буває двох видів: чистий і мішаний. Перший — це вірш із самих ямбів, а другий — це суміш ямбів з дактилями чи анапестами або з іншими [стопами]. Він складається з шести стіп у такому порядку: на початку — ямб, або спондей, або дактиль, або анапест, або трибрах, далі йде ямб або трибрах, третя стопа така сама, як перша, на четвертому місці ті самі стопи, що й на другому, на п’ятому ті ж, що й на першому, і на шостому — ті ж, що на другому й четвертому, а саме: ямб або трибрах, але останній вживається дуже рідко. /164/ Зразок його такий:

U — — — — U U U U — U U U

U — U U U

U — — — — U U U U — U U U

U — U U U

U — — — — U U U U — U U U

U — U U U

[6]

Приклад, як Горацій пише про сільське та військове життя:

Beatus ille, qui procul negotiis,

Ut prisca gens mortalium,

Paterna rura bubus exercet suis,

Solutus omni faenore, |63|

Nec excitatur classico miles truci,

Nec horret iratum mare,

Forumque vitat et superba civium

Potentiorum limina ⁵¹

[Щасливий, хто не знає ще турбот життя,

Живе, як рід людський раніш,

Оре волами він батьківські лиш поля,

Не знає, що таке бариш,

І не тривожить сурми звук, як всіх солдат,

Не зна гнівливих хвиль морів,

Не бачить ринку він, не знає теж палат

Багатих, гордих він панів].

Гіппонактів нечистий акаталектичний ямбічний триметр:

U — — — — U U U U — U U U

U — U U U

U — — — — U U U U — U U U

U — U U U

U —

— —

[6] /165/

Наприклад:

An hunc laborem mente laturum decet... ⁵²

[Чи ж маю пережить в душі цей труд важкий?].

Арістофанів акаталектичний тетраметр, так званий по-латині чотириударний або восьмистопний:

— — U — — U U U U — U U U

U — U U U

— — U — — U U U U — U U U

U — U U U

— — U — — U U U U — U U U

U — U U U

— — U — — U U U U — U U U

U — U U U

[Наприклад]:

Exsultat et ponit gradus pater decoros Dardanis ⁵³.

[Батько радіє і кроком красивим іде до дарданців].

Холіямб має на п’ятому місці ямб, на шостому — спондей, а всі інші стопи такі, як і в ямбічному сенарі:

U — — — — U U U U — U U U

U — U U U

U — — — — U U U U — U U U

U — U U U

U —

— —

[6]

[Наприклад]:

Extemporalis factus est meus rhetor.

[Без підготовки виступає оратор].

Архілохів [вірш] складається з ямбічного диметра та героїчного пентаметра і розв’язується таким чином:

U — — — — U U U U — U U U

U — U U U

U — — — — U U U U — U U U

U — U U U

— U U

— U U

—

[7] /166/

[Наприклад]:

Nivesque deducunt Iovem; nunc mare, nunc silvae...⁵⁴.

[Вже з неба сипле сніг густий; море тепер і ліси...]

Гіппонактів каталектичний триметр складається з ямбів або спондеїв на першому і третьому місці, на другому, четвертому і п’ятому виступають ямби і в кінці довга |63зв.| або коротка цезура. Слід додержуватись такої схеми:

U — — —

U —

U — — —

U —

U — — —

U —

[6]

[Наприклад!:

Regnator audax arbiterque rerum.

[Суддя усіх речей і цар відважний].

Архілохів вірш складається з ямбічного пентемімереса, тобто ямба або спондея, на другому місці — ямб і один склад, далі — три хореї. Його схема така:

U — — —

— U

—

— U

— U

— U — —

[6]

[Наприклад]:

Vulcanus ardens urit officinas ⁵⁵.

[Розпалює Вулкан вогненний кузню].

Алкеїв хоріямбічний акаталектичний тетраметр складається з другого епітрита, після якого йде два хоріямби і бакхій або амфібрахій:

— U — —

— U U —

— U U —

U — — U — U

[4] /167/

[Наприклад]:

Oderit campum patiens pulveris atque solis.

[Той не любить поля, хто не зносить жари й пилюки].

Гліконеїв хоріямбічний акаталектичний триметр складається із спондея, хоріямба і пірихія або ямба:

— —

— U U —

U U U —

[3]

[Наприклад]:

Commisit pelago ratem ⁵⁸.

[Морю він доручив судно].

Анакреонтів ямбічний каталектичний диметр відповідає такій схемі:

U — U U — U U U

U —

U —

U —

[4]

[Наприклад]:

Dei fuit manus dans.

[У бога щедра рука].

Арістофанів акаталектичний диметр складається з хоріямба й бакхія або амфімакра:

— U U — | U — — | [2]

[Наприклад]:

Lydia, dic per omnes ⁵⁷.

[Лідія, ось скажи ти...] /168/

Арістофанів монометр має такий порялок:

— — | U — | U | [3]

[Наприклад]:

Laetos peragent...

[Радих проводять...]!

ДО ТРОХЕЇЧНИХ ВІРШІВ НАЛЕЖАТЬ:

Сапфічний, який ще називається одинадцятискладовим [віршем]. Він складається з п’яти стіп: на першому місці виступає хорей, на другому — спондей, на третьому — дактиль, на четвертому — хорей, на п’ятому — хорей або спондей Три вірші цієї сапфічної строфи однакові, а після них на закінчення подається адонійський піввірш, який складається з дактиля й спондея. Його зразок такий:

—U

— —

— U U

— U — U U

— U — — — —

[5] [2]

[Наприклад]:

Dicimus grates tibi, summe rerum

Conditor, gnato tua quod ministros

Flammeos firudt manus, angelorum agmina pura.

[O творець Всевишній усього в світі,

Вдячні ми тобі, що створив для сина

Вірних ти апостолів і безгрішних ангелів сонми].

Сотадів брахікаталектичний тетраметр:

— U

— U — —

— U

— U — —

— U

— U — —

— U

[7] /169/

[Наприклад]:

Virgo, te corusca cingit siderum corona.

[Діво, на чолі твоїм корона з зірок сяє].

Архілохів каталектичний тетраметр більший від попереднього на один склад:

— U

— U — —

— U

— U — —

— U

— U — —

— U

—

[8]

[Наприклад]:

Vos precor vulgus silentum vosque ferales deos.

[Вас молю, безмовні душі, й вас, печальнії боги].

Пріапейський [вірш] дістав свою назву від бога — сторожа садів, інакше він називається стесіхорівським:

— U — —

— U U

— U —

— U — —

— U U

— U — —

[6]

[Наприклад]:

Hunc locum tibi dedico consecroque, Priape ⁵⁸.

[Тут тобі я, Пріапе, оце присвячую місце]. |64зв.|

Сапфічний гіперкаталектичний триметр. Його зразок такий:

— U U U

— — — U U U U — U U U U —

— U U U U

— — — U U U U — U U U U —

— U U U U

— U — — U U U — U U U U —

U —

[7]

[Наприклад]:

Clara virgo quam nivalis luna sustinet...

[Славна діва, ясна, неначе місяць, тримає...]

Фалеків одинадцятискладовий пентаметр складається із спондея, дактиля й трьох хореїв: /170/

— — | — U U | — U | — U | — U | [5]

[Наприклад]:

Quid sis, esse cupis nihilque tangis.

[Що ти, чим хочеш бути, не осягнеш ти нічого...]

Адонійський акаталектичний диметр:

— U U | — U | [2]

[Наприклад]:

Carmina fingo.

[Вірші пишу я].

Ферекратів гіперкаталектичний монометр:

— U | — U | U — | [3]

[Наприклад]:

О dolor, dolor.

[О печаль, печаль].

ДО АНАПЕСТИЧНИХ ВІРШІВ НАЛЕЖАТЬ:

Анапестичний вірш. Він буває двоякий: чистий, що складається тільки з анапестичних стіп, а саме: з двох коротких і в кінці стопи з одного довгого [складу], і нечистий, або мішаний, коли анапести чергуються з іншими стопами: на першому місці [виступає] дактиль, або анапест, або спондей, на другому — спондей або анапест, на третьому — дактиль, або анапест, або спондей, на четвертому — дактиль або анапест Схема чистого анапестичного вірша така:

U U — | U U — | U U — | U U — | [4]

[Наприклад]:

Leviusque terit leviora deus

[Легше знищує бог справи легші усі]. /171/

Нечистий анапестичний вірш:

— U U U U — — —

— — U U —

— U U U U — — —

— — U U

[4]

[Наприклад]:

Minus in parvis fortuna furit.

[Менш шаліє теж доля у речах малих].

Піндарів вірш:

U U — | U U — | U U — | U U — | U — | [5]

Наприклад:

Rosa murice fulgida, turgida roribus.

[Мов пурпура, троянда в прозорій росі блищить].

Парфенійський каталектичний диметр:

U U — — —

U U — — —

U U — —

U —

[4]

Наприклад:

Pretiosa pericula fodit. Boetius.

[Він біду дорогу копає. Боецій].

Хоровий монометр:

U U — | U U — [2]

Наприклад:

Rosa vere rubet.

[Ось троянда цвіте навесні...]

Ось стільки про найважливіші роди віршів. Хто ж хоче знати ще про інші, то рекомендую йому читати поетів. Тепер хай буде |65| [квітка третя]. /172/

Попередня     Головна     Наступна