Попередня     Головна     Наступна                 Бібліографія

1.8. ХОЛМСЬКИЙ ПОМ'ЯНИК. СПРОБА ІДЕНТИФІКАЦІЇ КНЯЗІВСЬКИХ ІМЕН

Холмський пом'яник втрачений, можливо назавжди. Бл. 1720-х рр. греко-католицький митрополит Лев Кішка заніс виписку з цього пом'яника, яка стосувалася князівських та магнатських родин, до свого рукопису на сторінку 287. Сам пом'яник, на думку Л. Кішки, був написаний бл. 1650 р. Рукопис митрополита, який зберігався у бібліотеці греко-католицького капітулу у Перемишлі, був загублений між двома світовими війнами. Разом з І. Мицьком ми намагалися його знайти, але це вдалося В. Александровичу. Рукопис Л. Кішки зберігається нині у Львові в Науковій бібліотеці ім.В.Стефаника. Цим рукописом користувався А. Петрушевич, який і опублікував виписку з Холмського пом'яника (1270, с.589). Цю виписку, уточнену за оригіналом Л. Кішки, ми приводимо нижче з урахуванням версії І.Мицька стосовно запису родини Острозьких, яка не викликає заперечень (504, с. 124-125). В оригіналі цей фрагмент має вигляд: «De domo Ostrosiorum: Anna religiosa et filius ejus Patritius Olgimantoram Ozarius Skimnik Eufhemius Basilius.»

Fnerunt ante actis temporibus in Monasterio Chelmensi de domo principorum religiosi.

[I] De domo Ostrosiorum: Anna religiosa et filius ejus Patritius

[2] [De domo] Olgimontorum: Ozarius Skimnik, Euphemius, Basileus

[3] De domo Belzensiorum: Anna, Theodosius, Georgius, Jana, Parascevia, Marta

[4] De domo Koriatoviciorum: Basilius, Michael

[5] De domo Kobrinensium: Julianna et Agata Skimnicae

[6] De domo Sanguszkorum: Borys, Anna Skinmica, Alexander, Agata, Sylvester, Gennadius, Alexius filius Alexander Sanctus, Anastasia et Basilissa Skimnice

[7] De domo Bohovitinoviciorum: Timotheus Skimnik, Sophia Skimnica, Leonida, Irena, Anastassia, Domnicia Skimnice, Arsenius, Timotheus, Salomea, Timotheus, Dominicius, Arsenius

[8] De domo Sosnowsciorum: principissa Agata, Marianna, Joannes, Charlampius, A thanasius, Anna, Theodora

[9] De domo Kruszynsciorum: principum Pelagia, Euphracia Skimnice,

[10] De domo Zbarazciorum: Jonas, Nicaephorus, Auxentius Skimnik, Jonas

[11] De domo Conradus: Timotheus, Theodotia, Euphemia, Agrippina, Hilarion, Gabriel

[12] De domo Trabensium: principum Michael

[13] De domo Olizarorum: Michael, Marianna, Julianna

[14] De domo Hleboviciorum: Maria, Pelagia, Eudeymus Skimnik, Joachimus, Theodorus, Artemius, Helenae duae Scimnicae

[15] De domo Krupsciorum: principum Marta, Michael, Misael, Махітus, Artemius

[16] De domo Raieckae: Justina, Joannes, Catharina, Anna, Nicolaus Skimnici

[17] De domo Uhrowiecki: Agata, Gerasimus, Sclamea Skimnica

Спробуємо ідентифікувати осіб, записаних у цьому пом'янику:

[1] Ми залишаємося при раніше висловленій нами думці, що у цьому фрагменті записано княгиню Анну Васильківну з Острозьких, яка була дружиною пінського князя Наримунта Гедиміновича і матір'ю його наймолодшого сина хотимського і карачевського князя Патрикія, який у 1408 р. виїхав з Свидригайлом Ольгердовичем до Москви і від якого пішли родини князів Патрикеєвих, Булгакових, Голіциних, Куракіних, Щенятєвих, Хованських і Корецьких. Ймовірно, що Анна Васильківна першим шлюбом була одружена з останнім пінським князем з династії Турівських Ізяславичів і через шлюб з нею Наримунт-Гліб Гедимінович отримав Пінське князівство, Анна Васильківна була другою дружиною Наримунта і від цього шлюбу народився тільки один Патрикій, який був наймолодшим сином Наримунта. У Холмі правив брат Анни- Данило, отже, зрозуміло, чому саме вона відкриває список княжих імен у цьому пом'янику. Вона могла бути похованою там (504, с. 125-126; 506, с.356-360).

[2] Ольгімантовичі-Гольшанські були нащадками жемайтського князя Римунта-Романа і старшою гілкою жемайтської династії з якої походили Тройден, Вітень і Гедимін. Ольгімант-Михайло Міїадовгович займав київський престол (1324 — до 1331). З трьох князів Гольшанських, записаних до пом'яника, джерелам відомий князь Василь Юрійович, який помер до 1481 р. Його батько княжив у Дубровиці. Озарій Схимник, безперечно, був справжнім ченцем, а не прийняв постриг на смертному одрі, як це робила більшість князів. З усіх Гольшанських ним найпевніше міг бути Олександр Іванович на прізвисько Нелюб, син київського князя Івана Ольгімантовича. Цей князь першим з литовських князів у 1403 р. виїхав до Москви і отримав Переяслав-Заліський. У 1408 р. це князівство вже було передано Свидригайлові Ольгердовичу. Доля Олександра Нелюба залишилася невідомою (500, c. 139). Можливо, що, розчарувавшись у перспективах служби в Московському князівстві, Олександр Нелюб повернувся назад, вступив в монастир у Холмі, де і помер десь на початку XV ст. Тоді Євфимій — це чернече ім'я котрогось з Гольшанських, який помер пізніше за Олександра Івановича, але раніше за Василя Юрійовича. Це відразу виключає старших братів Олександра — Михайла та Семена Лютого і синів Семена — Данила, Михайла Болобана і Семена, бо вони загинули в бою або в ув'язненні. Відпадає, напевно, і найстарший з синів Івана Ольгімантовича, батько королеви Софії -князь Андрій Іванович, який не був пов'язаний з Волинню. Брати Василя Юрійовича померли після нього. Отже залишаються сини Семена Лютого: Андрій, Юрій, Гліб і Олександр. Кожен з них міг перед смертю прийняти чернецтво під іменем Євфимія. А Гліб та Олександр могли навіть бути справжніми ченцями і жити у Холмі.

[3] Серед белзьких князів найбільш відомий Georgius, тобто Юрій Наримунтович, який тримав це князівство у 1352-1377, 1383-1387 рр. У 1392 р. він разом з Іваном Ольгімантовичем допоміг Вітовту здобути Вільно. Його син Іван чи Ян, бо дуже вірогідно, що він перейшов у католицьку релігію, загинув у 1399 р. У пом'янику він, можливо, помилково записаний як «Jana.» Тоді Parascevia i Marta, мабуть, сестри Івана Юрійовича і дочки Юрія Наримунтовича. Хто ж такий Theodosius? Безперечно, що це старший брат Юрія Наримунтовича. Раз він записаний до белзьких князів, то, можливо, був попередником Юрія. У 1349 р. разом з Коріатом Гедиміновичем в Орду був посланий свислоцький князь Семен, якого Ю. Вольф пропонував вважати сином Наримунта. Можливо, що у 1350 р. Семен Наримунтович прийшов на допомогу Любарту-Дмитру Гедиміновичу і отримав від нього Белз. У 1352 р. після важкого поранення князь Семен міг померти, прийнявши перед цим чернецтво під іменем Феодосія. Тому Белз під час облоги угорського війська обороняв вже воєвода Дрозд. У тому ж 1352 р. князівство відійшло до брата Семена-Юрія, який перед цим тримав Кременець (500, c. 118-119). Anna, яка записана першою, напевне була матір'ю Семена та Юрія. Так як Белзькі записані окремо від Острозьких, а Юрій Наримунтович був суперником Данила Васильковича і його нащадків за Холмське князівство, то можна припустити, що першу дружину Наримунта Гедиміновича теж звали Анною. Можлива ще одна версія. Як відомо, після втрати Белза Юрій Наримунтович та Іван Юрійович продовжували писатися Белзькими, підкреслюючи свої права на це князівство. Можливо і Анна не випадково записана першою серед князів Белзьких. Дочка останнього белзького князя з Волинських Мономаховичів Гремислава- Агнешка Всеволодівна (* після 1284 † після 1302) вийшла за опольського князя Болеслава Владиславича, діда Владислава Опольського, який титулувався «дідичом» Галицької землі. У Гремислави Всеволодівни була внучка Анна Болеславівна, яка померла у 1365 р. в монастирі кларисок у Вроцлаві. Опольські князі були чеськими васалами і їх союзні відносини з волинськими князями цілком мотивовані. Анна Болеславна могла бути дружиною Семена Наримунтовича (у 1350-1352 рр. їй було більше 20 років), після смерті якого повернулася до Вроцлава (ії мати Євфимія була дочкою вроцлавського князя Генріха IV) і вступила до монастиря кларисок. Шлюб з правнучкою белзького князя попередньої династії закріпляв надання Любарта-Дмитра і легітимність прав спадкоємців Семена Наримунтовича на Белзьке князівство.

[4] На нашу думку Василь Корятович — це наймолодший син Коріата Гедиміновича, який тримав бузький уділ в Подільському князівстві до 1393 — після 1405 рр. Михайло Корятович — це його племінник Михайло Костянтинович, князь ольшанський і буремльський, родоначальник Курцевичів, який помер після 1452 р. (500, c. 113). Обидва Корятовичі могли бути пов'язані з Холмом.

[5] Кобринське князівство утримали за собою нащадки ратненського князя Федора Ольгердовича. Julianna це, безперечно, княгиня Уляна, вдова князя Семена Романовича, яка була регентшею при малолітніх синах Івані та Романі. Відомі її грамоти з 1463 та 1465 рр. Agata Skimnicae, напевно, її дочка Анна, остання удільна княгиня кобринська, яка померла у 1519 р. (500, c. 139). Останні роки Анна-Агата могла провести у монастирі. Кобрин як приватне володіння залишився за її чоловіком Венцлавом Костелевичем, після смерті якого перейшов до королеви Бони. Родина Кобринських обірвалася з смертю Анни Семенівни. Якби під іменем Агати чернецтво приняла котрась з невісток Уляни, то скоріше всього у пом'яник був би внесений її чоловік. Крім того вдова князя Івана Семеновича, брата Анни, яка успадкувала третину уділу, звалася Феодорою-Софією. Одне з цих імен також чернече.

[6] Борис як син Дмитра Сангушка згадується в Уневському помянику. І там він також поставлений попереду Олександра. Ми вважали, що Борис — це хрестильне ім'я Івашка Сангушковича, який помер до 1475 р. (500, с. 138) і не бачимо підстав для перегляду цього припущення. Anna Skimnica- незнана з інших джерел сестра Івашка та Олександра або дружина Івашка-Бориса. Олександр Сангушко помер після 1491 р. Він тримав Каширське князівство і займав уряди володимирського старости та кременецького намісника. Agata, певно, його дружина. Sylvester та Gennadius — чернечі імена братів, які померли після нього. В Уневському пом'янику записано аж сім синів Дмитра Сангушка. Більш певно можемо говорити про п'ятьох. З них пізніше Олександра помер тільки Михайло († після 1511 р.), який тримав Ковельське князівство. Аіехіш filius Alexander Sanctus це скоріше старший з синів Олександра Сангушковича-Михайло, який помер до 1501 р., ніж його брат Андрій († 1534 р.). Anastasia — дочка Михайла-Олексія Олександровича. Вона була одружена з князем Семеном Богдановичем Одинцевичем і померла у 1559 p. Basilissa Skimnice — її сестра Василиса Андріївна, яка померла бл. 1577 р. Вона була одружена з князем Андрієм Семеновичем Соколинським, але це не виключає, що останні роки Василиса могла провести у монастирі в Холмі.

[7] Родина волинських магнатів Боговитинів фіксується в джерелах з 1431 р. (1700, c. 137) Так як предметом нашого дослідження залишаються виключно князівські родини, то тут ми можемо тільки зауважити, що до пом'яника внесені лише ті Боговитини, які мали стосунки з холмськими храмами або були монахами у тутешніх монастирях (Timotheus Skimnik, Sophia Skimnica, Domnicia Skimnice; Arsenius, Timotheus, Dominicius -теж, скоріше, чернечі імена).

[8] Відома магнатська родина Сосновців у XV чи XVI ст. мала у своєму складі невістку князівського роду (principissa Agata), походження якої локалізувати навряд чи можливо.

[9] Княгиня Пелагія Крошинська зафіксована в документах між 1581 -1582 рр. Вона була дочкою князя Василя Івановича (1212, s. 193). Крошинські, як удільні новогрудські князі, могли бути пов'язаними з Холмом. Euphracia Skimnice, це, можливо, племінниця Пелагії — Олександра Іванівна, яка померла у 1579 р.

[10] Ідентифікувати князів Збаразьких, внесених до пом'яника дуже важко. Якщо Jonas тотожний Янушу, тоді тут записано Януша Миколайовича († 1608 р.) та Януша Юрійовича († після 1580 р.). Тоді Nicaephorus та Auxentius Skimnik — чернечі імена інших Збаразьких, які померли між 1580-1608 рр. Але обидва Януші були католиками і їх включення до Холмського пом'яника дуже проблематичне. Можливо, тут записані чернечі імена перших збаразьких князів, починаючи від Семена Васильовича Старшого († після 1482 р.). Авксентієм Схимником міг бути Семен Васильович Малий.

[11] Родина Конрадів це, напевно, нащадки німецьких колоністів, спроваджених ще першими холмськими князями, які злилися з місцевою елітою і перейшли на православ'я. У XVI ст. в актовому матеріалі Волині Конрадів нами не виявлено. Можливо, що рід до цього часу вигас.

[12] Трабським князівством володів Семен Семенович Гольшанський, який помер після 1455 р. Єдиним principum Trabensium з іменем Michael міг бути його старший брат Михайло Болобан, який загинув у 1435 р.

[13] [14] [15] [16] [17] У пом'яник внесені відомі волинські та білоруські магнатські родини Олізарів (Олізаровичів), Глібовичів (нащадків Монвіда Гедиміновича, які втратили княжий титул), Крупських (холмських нобілів, серед яких була principum Marta, встановити з яким княжим родом вона пов'язана, навряд чи можливо), Раїв (Раєвичів) та Угровецьких. Усі вони були пов'язані з святинями Холму. Представники цих родин були ченцями в холмських монастирях.

Таким чином, незважаючи на локальний характер Холмського пом'яника, ця пам'ятка теж додає немало відомостей, невідомих з інших джерел, які стосуються княжих родин. Цікава також популярність холмських монастирів серед княжих та магнатських родин у XIV-XVI ст., що певною мірою підтверджує думку, що Холм залишався княжою столицею до кінця останньої чверті XIV ст. і за традицією зберігав свій високий статус ще принаймні протягом XV ст.

Попередня     Головна     Наступна                 Бібліографія