Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня     Головна     Наступна                 Бібліографія





3.3. КНЯЗІ ДРУЦЬКІ


Останні друцькі князі з полоцької династії згадуються в кінці XII ст. Знову у джерелах князі Друцькі з'являються з першої половини XIV ст. Спроби їх пов'язання з литовськими династіями непереконливі. Герби більшості друцьких князів по графіці ближчі до «тризубів» Рюриковичів, ніж до «погоні» чи «колюмни». Походження цих князів, якщо вони були Рюриковичами (у чому більшість дослідників не сумнівається), неможливо виводити від іншої гілки, окрім Полоцьких Ізяславичів. Тільки Г.Власьєв та М.Хмиров помилково вважали їх нащадками белзького князя Олександра Всеволодовича, виводячи їх від Михайла, сина неіснуючого волинського князя Романа Олександровича.

Напевно протягом другої половини XIII — початку XIV ст. Друцьке князівство продовжували утримувати нащадки Рогволода Всеславича. За версію неперервності друцької династії говорять і повідомлення про друцьких князів Семена Михайловича (який загинув у боротьбі з ординцями у XIII ст.) та Дмитра (який ніби-то відродив Друцьке князівство, приїхавши сюди з Києва, зруйнованого Батиєм), що збереглися у легендарній частині литовсько-білоруських літописів (140, с. 129, 146, 194), які, можливо, відбивають певні реалії подій другої половини XIII ст. — початку XIV ст. Князя Дмитра інші джерела не знають. Традиція пов'язула його з Черніговом, куди ніби-то спочатку сховався цей князь після здобуття монголами Києва. Князь Дмитро з різних причин справді міг перебувати у Сіверській землі, зв'язки якої з Друцьким князівством були традиційними. За Стрийковським друцький князь Дмитро був учасником коаліції князів проти Рингольта. До цієї коаліції входили київський князь Станіслав і володимирський [луцький] Лев. Коаліція була розгромлена біля Могильно (293, cz. l, s.252). Тут можна здогадуватися, що якесь заплутане джерело, можливо і друцьке, зберегло відгомін походу Гедиміна на Київ. Битва біля Могильно могла передувати битві на р.Ірпені (у 1324 р. за Ф. Шабульдо). Після цієї поразки друцький князь ніби-то втік у Луцьк (138, с.25). Надто мало збереглося джерел, але все ж можна вважати, що Друцьке князівство існувало протягом XIII — початку XIV ст.

Відлік колін для друцьких князів умовний, по аналогії з ровесниками князя Івана. Таблиця і коментарі складені на підставі літописів, пом'яників, хронік М.Стрийковського (293, cz.2, s.76) та М.Бельського (205, t.2, s. 140), праць Ю.Вольфа (2111, s.34; 2112, s.56-66), А.Бонєцкого (1765, s.248,322-324), М.Улащика (1528, c.29-32) та Н.Яковенко (1700, c.289-291).






Таблиця З

РЮРИКОВИЧІ. КНЯЗІ ДРУЦЬКІ


XVI


1. ІВАН [?] († після 1339) ...................................................................... ?

У 1339 р. друцький князь Іван брав участь у поході ординської раті Товлубея на Смоленськ, організованому московським князем Іваном Даниловичем Калитою (121, с.87). На той час Друцьке князівство було ординським васалом.


2. МИХАЙЛО [?] (перша половина XIV ст.) ...................................................................... ?

Батько друцьких князів Василя та Семена. Відомий з родоводів. За віком був сучасником князя Івана, згаданого під 1339 р., можливо, що його братом. Внесений до Києво-Печерського пом'яника в числі родини князя Дмитра Путятича.


3. NN ...................................................................... > князі ОДИНЦЕВИЧІ, князі ГОЛЬЦОВСЬКІ, князі БАГРИНОВСЬКІ, князі ПЛАКСИЧІ [?], князі ТЕТИ [?]

Незнаний предок князів Одинцевичів, Тет та Плаксичів.

Від Федора Одинцевича чи Одинця, який в числі прихильників Свидригайла Ольгердовича у 1432 р. в битві під Ошмянами потрапив в полон до Зигмунта Кейстутовича, пішли князі Одинцевичі. їх родовід досить заплутаний, одна версія відбиває модний в пізньому середньовіччі варіант виходу роду «з німець». Отчина Одинцевичів, які перейшли на московську службу, с.Репухово знаходилась у Друцькому князівстві. У 1461 р. Одинцевичі отримали с.Прихаби, давнє володіння князя Костянтина Бабич-Друцького. Отже, походження Одинцевичів від друцьких князів не викликає великих сумнівів. Вони могли походити від одного з молодших друцьких князів, який жив на початку XIV ст. За Ю.Вольфом, Федір Одинець був сином князя Андрія Михайловича і правнуком князя Івана (поз. 1) (2112, s.286-288).

У Федора Одинцевича були брат Олександр та сестра, яку видали за Зигмунта Кейстутовича. Син Олександра — Григорій згадується у документі 1442 р. Князь Федір Одинцевич мав четверо синів (Дмитра, Івана, Богдана і Григорія) та дочку Марію.

Дмитро Федорович († до 1508 р.) отримав невеличкий уділ з центром у Гольцові на південний захід від Орші. Його сини Василь, Іван, Орехва та Андрій (який від'їхав з Глинським у Москву у 1508 р.) писалися ГОЛЬЦОВСЬКИМИ. Крім них Дмитро Федорович мав ще дочок Федьку й Анну († після 1527 р.).

Іван Федорович засвідчений у документах 1486-1499 рр. Напевно йому належало невеличке Багриновське князівство, бо його нащадки писалися БАГРИНОВСЬКИМИ. Григорій Іванович Багриновський († 1559 р.) у 1507 р. одружився з Анною, походження якої незнане. Його брат Василь († 1555 р.) зустрічається і документах від 1509 р. Нащадків у нього не було. Григорій Іванович мав сина князя Івана Багриновського († до 1559 р.) та двох дочок: Марину, видану за Яна Полуцького, та Аксинію, видану за Богдана Шашкевича. У Івана Григоровича були сини Семен (згад. у 1559 р.), Дмитро (згад. у 1595 р.) та дочки Таміла і Богдана. Останьою у родині князів БАГРИНОВСЬКИХ була Олександра Семенівна († 9.07.1622), одружена з Павлом Унховським.

Богдан Федорович згадується у документах 1499-1528 рр. Його дружина була дочкою Сенка Дашковича. Єдиний син Семен († 1542 р.) згадується з 1506 р. Він був одружений з княжною Анастасією Сангушко (* до 1510 † 1559). їх син Андрій († 1566 р) був господарським маршалком. Крім того, у них було дві дочки: Марія (видана за Лева Образцова), та Анна (видана за князя Соломирецького, а потім вийшла за князя Федора Петровича Головню-Острожецького).

Григорій Федорович згадується у документах 1486-1509 рр. Нащадків у нього не було (2112, s.286,94).

Від друцьких князів, напевно, походили і князі ТЕТИ та ПЛАКСИЧІ. Іван Тета брав участь у боротьбі Вітовта з Скіргайлом у 1390-91 рр. Його син Юрій Іванович Кожюшно виступає як послух князя Корибута-Дмитра Ольгердовича в документі 16.12.1388 р. (154, N 23, с.42-44), а також у числі князів, які в 1392 р. ручилися за Гридка Костянтиновича князю Скіргайлу (154, N 25, с.46-47). У списках князів Тети попереду Плаксичів. Лев та Русан Плаксичі та їх сини Іван Львович та Іван Русанич згадуються в літописах та актових документах (201, 1.1, N 9, s.8-9). їх володіння, схоже, були на межах Друцької та Смоленської земель. У 1388 р. вони були васалами Корибута-Дмитра Ольгердовича, а в 1390-92 рр. виступали на стороні Скіргайла Ольгердовича. Лев Плаксич у 1390 р. потрапив у полон до хрестоносців при обороні Вільна.



XVII


4. ВАСИЛЬ МИХАЙЛОВИЧ ...................................................................... 2

Князь друцький. Жив у середині XIV ст. Старший брат князя Семена Михайловича.


5. СЕМЕН МИХАЙЛОВИЧ († в бою з ординцями) ...................................................................... 2

Князь друцький. Живу середині XIV ст. Напевно відомості легендарної частини литовських літописів про загибель друцького князя Семена Михайловича в боротьбі з ординцями відносяться саме до цього князя. Просто події помилково віднесені до XIII ст. На підставі Києво-Печерського пом'яника можна припускати, що хрестильним іменем князя було Данило.


6. ГЛІБ [?] († після 1380) ...................................................................... ?

У 1380 р. очолював друцьку дружину в битві на Куликовому полі (122, с. 58). Це може свідчити, що Друцьке князівство або його уділи на той час продовжували залишатися незалежними, маневруючи між Литвою, Московською і Тверською державами.



XVIII


7. ДМИТРО ВАСИЛЬОВИЧ († після 1372) ...................................................................... 4

Князь друцький. Був одружений з Анастасією, дочкою великого рязанського князя Олега Івановича.

Як союзник тверського князя Михайла Олександровича взяв участь в московсько-тверській війні у 1372 р. і підпалив Переяслав-Заліський (122, с.49).


8. ДМИТРО СЕМЕНОВИЧ ...................................................................... 5

Князь друцький. Реконструюється з родоводів. Спроби виводити його синів, чия діяльність протікала на рубежі XIV-XV ст., від Бутава-Дмитра Ольгердовича не підкріплені джерелами і не пов'язані з попередніми друцькими князями. Залишається допускати, що у другій половині XIV ст. у числі друцьких князів був і другий Дмитро — Семенович, син князя Семена Михайловича. Записаний у Києво-Печерському пом'янику у числі родини князя Дмитра Путятича.


9. ЛЕВ [?] († після 1384) ...................................................................... ?

Князь друцький. Шурин литовського князя Вітовта Кейстутовича, тобто він був одружений з незнаною Кейстутівною або ж сестрою першої дружини Вітовта княжною Лукомською. У 1384 р. разом з Вітовтом перебував у хрестоносців (2112, s.56; 2097, s.26). Спроби зробити з цього князя Гедиміновича дуже слабкі (2077, s. 113-115). Єдиний поважний аргумент — опис печатки на документі 1384 р., ніби-то схожої на «погоню», не відповідає відомим гербовим знакам князів Друцьких. Напевно, печатка Лева переплутана з печаткою князя Судемунта.



XIX


10. АНДРІЙ ДМИТРОВИЧ († 12.08.1399) ...................................................................... 7

Князь друцький. Загинув у 12.08.1399 р. в битві на Ворсклі (131, с.65,71 -73). Його нащадки вигасли до 1411 р.


11. ВАСИЛЬ ДМИТРОВИЧ ...................................................................... 7

Князь друцький. Жив у першій половині XV ст.


12. СЕМЕН ДМИТРОВИЧ († після 1422) ...................................................................... 8

Князь друцький. Васал великого князя Вітовта Кейстутовичау 1401-1422 рр. Записаний у Києво-Печерському пом'янику у числі родини князя Дмитра Путятича.


13. ІВАН ДМИТРОВИЧ († після 1398) ...................................................................... 8

Князь друцький. У 1398 р. в числі інших васалів Вітовта Кейстутовича підписав трактат Литви з Орденом (2112, s.56). Записаний у Києво-Печерському пом'янику у числі родини князя Дмитра Путятича.


14. МИХАЙЛО ДМИТРОВИЧ († 12.08.1399) ...................................................................... 8

Князь підберезький. Загинув 12.08.1399 р. у битві на р.Ворсклі (131, с.65,71-73). На думку Ю.Вольфа був братом друцького князя Івана Дмитровича. З ним можна погодитися, що Михайло і Олександр Підберезькі, які загинули у 1399 р. в битві на Ворсклі, могли володіти Підберезою як друцьким уділом, але не мають нічого спільного з Ямонтовичами-Підберезькими (2112, s.61). Записаний у Києво-Печерському пом'янику у числі родини князя Дмитра Путятича, що також підтверджує версію Ю.Вольфа.


15. ОЛЕКСАНДР ДМИТРОВИЧ († 12.08.1399) ...................................................................... 8

Князь підберезький. Загинув 12.08.1399 р. у битві на р. Ворсклі (131, с.97). Його належність до родини князів Друцьких досить вірогідна. Записаний у Києво-Печерському пом'янику у числі родини князя Дмитра Пугятича.


16. ОЛЕКСАНДРА ДМИТРІВНА († 1426) ...................................................................... 8

Померла у 1426 р. Видана заміж за вязанського князя Андрія Івановича Гольшанського з яким мала трьох доньок. По смерті мужа жила з дочками у Друцьку. її середня дочка Софія у 1422 р. була видана за польського короля Владислава Ягайла Старша дочка Василиса вийшла за князя Івана Бельського,а молодша — за господаря Валахії Ілляша І.



XX


17. ДМИТРО ВАСИЛЬОВИЧ († 1510) ...................................................................... 11 > князі ДРУЦЬКІ (російська гілка)

Помер у 1510 р. Князь друцький. У 1508 р. старий князь Дмитро Васильович з синами Василем, Богданом, Андрієм і Юрієм та внуком Дмитром Юрійовичем присягнули великому князю московському, підтримавши повстання князя Михайла Глинського. На допомогу їм прийшли козаки Остапа Д ашковича. Але невдовзі Друцьк і його волості були повернені до складу Литовської держави. Від Дмитра Юрійовича, який залишився у Московській державі, пішла російська гілка князів Друцьких.


18. ІВАН СЕМЕНОВИЧ БАБА († після 1436) ...................................................................... 12

Помер після 1436 р. Його діяльність фіксується актами 1422-1436 рр. У 1431 -1435 рр. підтримував Свидригайла Ольгердовича. Був одружений з княжною Авдотією Андрієвною Мезецькою. Записаний у Києво-Печерський пом'янику числі родини Дмитра Путятича.


19. ІВАН СЕМЕНОВИЧ ПУТЯТА († після 1440) ...................................................................... 12

Князь Іван Путята у 1424 р. був посланий великим князем Вітовтом у числі інших друцьких князів на допомогу московській раті проти ординців до Одоєва (123, с. 197). З 1431 р. князь Іван Путята у числі близьких соратників Свидригайла Ольгердовича. Помер після 1440 р. Записаний у Києво-Печерський пом'яник.


20. ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ КРАСНИЙ († після 1448) ...................................................................... 12 > князі КРАСНІ

Помер після 1448 р. Був одним з лідерів серед білоруських і українських князів, які відстоювали незалежність від Польщі Великого Князівства Литовського. Входив до панів-ради. Записаний у Києво-Печерський пом'яник.

Одружений з незнаною з імені княжною Воротинською. Від цього шлюбу пішла родина князів КРАСНИХ. Князі Красних вигасли із смертю онука Дмитра близько 1507 р. Його батько князь Іван Васильович Красний помер після 1516 р.


21. ДМИТРО СЕМЕНОВИЧ СОКИРА († після 1432) ...................................................................... 12 > князі СОКИРИ-ЗУБРЕВИЦЬКІ

Помер після 1432 р. Отримав уділ з центром у Зубревичах. На початку XV ст. був державцем Остра. Сподвижник великого князя Свидригайла Ольгердовича. Записаний у Києво-Печерський пом'яник. Від Дмитра Сокири пішли князі СОКИРИ-ЗУБРЕВИЦЬКІ.


22. ГРИГОРІЙ СЕМЕНОВИЧ († після 1422) ...................................................................... 12

Згаданий у джерелах під 1422 р. (2112, s.61) Записаний у Києво-Печерському пом'янику.



XXI


23. ФЕДІР ІВАНОВИЧ († після 1446) ...................................................................... 18

Князь друцький. Помер після 1446 р.


24. ІВАН ІВАНОВИЧ († після 1476) ...................................................................... 18

Князь друцький. Його діяльність засвідчена документами 1472-1476 рр. Нащадків не мав (2112, s.62).


25. СЕМЕН ІВАНОВИЧ († 1455) ...................................................................... 18

Князь друцький. Помер у 1455 р. без потомства (2112, s.63).


26. КОСТЯНТИН ІВАНОВИЧ († до 1442) ...................................................................... 18 > князі ПРИХАБСЬКІ'

Помер до 1442 р. Отримав уділ з центром у Прихабах, тому почав писатися Прихабським. Від нього пішла родина князів ПРИХАБСЬКИХ. На підставі запису у Києво-Печерському пом'янику можна припускати, що його хрестильним іменем було Михайло. Його син Андрій Костянтинович Прихабський також був внесений до Києво-Печерського пом'яника у числі родини князя Дмитра Путятича, що означає, що цей князь помер до 1506 р.


27. ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ БАБИЧ († після 1485) ...................................................................... 18 > князі БАБИЧ-ДРУЦЬКІ, князі БАБИЧЕВИ

Князь друцький. Помер після 1485 р. Його дочка вийшла за великого рязанського князя Івана Васильовича (117, с.237; 123,с.117; 135, с.151). Від Василя Бабича пішла родина князів БАБИЧ-ДРУЦЬКИХ. Бабич-Друцькі перейшли на московську службу і стали називатися БАБИЧЕВИМИ.


28. ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ ПУТЯТИЧ ...................................................................... 19 > князі ДРУЦЬКІ-ГОРСЬКІ, князі ГОРСЬКІ-ДУДАКОВСЬКІ, князі ГОРСЬКІ-БУРНЕВЦІ

Помер до 1496 р. Записаний у Києво-Печерський пом'яник. Від нього пішла родина князів ДРУЦЬКИХ-ГОРСЬКИХ. Столицею їx уділу були Гори. Князь Василь Іванович мав чотирьох синів: Дмитра, Олелька і Михайла, згагадих під 1499 р. та Івана († до 1528 р.). Олелько не мав нащадків. Єдиний син Михайла — Федір востаннє згаданий під 1528 р. Князь Федір Дмитрович Друцький-Горський (згад. у 1530 р.) був одружений з княжною Анною-Василисою Андріївною Сангушко. Його сестра Марія у 1528 р. була дружиною Федора Подбип'яти. Григорій Федорович згадується під 1541 р., його брат Авраам — під 1551 р. (дружину його звали Василисою), сестра Олександра — під 1541 р. Григорій Федорович мав сина Федора (згад. під 1600 р.) та дочку Анну (у 1594 р. була дружиною Лаврина Ратомського). У Авраама Федоровича була дочка Дорота (згад. під 1570 р.) та син Юрій († 1609), овруцький замковий писар. Його дружиною була Богдана, дочка Філона Кміти-Чорнобильського. Зі смертю князя Юрія ця гілка обірвалася (2112, s.91).

Князь Іван Васильович носив прізвисько Дуда. Столицею його уділу були Дудаковичі. ДУДАКОВСЬКИМИ писалися його вдова Анастасія та син Федір. Нащадки Федора Дудаковського повернулися до старого прізвища і іменувалися Друцькими-Горськими (2112, s.65). У Федора Івановича були брати Володко (у 1515 р. намісник оршанський) та Іван (згад. під 1533 р.) та сестри Марина і Авдотія (видана за Богдана Хребтовича). Всі вони писалися Друцькими-Горськими. Відгалуженням князів Друцьких-Горських були і князі БУРНЕВЦІ (нащадки Івана Івановича).


29. ІВАН ІВАНОВИЧ ПУТЯТИЧ († після 1516) ...................................................................... 19 > князі ПУТЯТИЧІ, князі ПУТЯТІНИ

Помер після 1516 р. Займав уряди луцького городничого (1474-1489), луцького підстарости (1493 р.), луцького ключника (1496 р.) та перемильського намісника (1506-1507). Від нього пішла родина князів ПУТЯТИЧІВ. Ця родина обірвалася із смертю правнучки Івана Путяти — княгині Анни Богданівни Путятич-Мосальської у 1576 р. Молодша гілка ПУТЯТИЧІВ перейшла на російську службу і стала писатися ПУТЯТШИ. Нащадки ПУТЯТІНИХ дожили до революції 1917 р.


30. ДМИТРО ІВАНОВИЧ ПУТЯТИЧ († 1505) ...................................................................... 19

Помер у 1505 р. Був київським воєводою у 1492-1505 рр. По його смерті розпорядник майна князь Михайло Глинський зробив вклади у Києво-Печерському монастирі, де поховано князя Дмитра і частину його родини, та інших монастирів і кафедральних соборів, у синодики яких було вписано поминання родини Дмитра Путятича.


31. МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ ...................................................................... 19 > князі ТОЛОЧИНСЬКІ

Отримав уділ з центром у Толочиш. Від нього пішла родина князів ДРУЦЬКИХ-ТОЛ ОЧИНСЬКИХ. Діяльність членів цієї родини протікала у Білорусії в XVI-XVII ст. (2112, s. 350).


32. ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ († після 1466) ...................................................................... 22

Його діяльність відбита в актах за 1450-1466 рр.



XXII


33. СЕМЕН ФЕДОРОВИЧ СОКОЛИНСЬКИЙ († після 1466) ...................................................................... 23 > князі ДРУЦЬКІ-СОКОЛИНСЬКІ

Помер після 1466 р. Записаний у Києво-Печерський пом'яник. Столицею його уділу була Сокольня. Від нього пішла відома князівська родина ДРУЦЬКИХ-СОКОЛИНСЬКИХ (2112, s.322-325). Його син Михайло († до 1530 р.) і дочка Юліанія, видана за нетитулованого вельможу, та її діти були внесені до пом'яника Києво-Печерського монастиря.


34. ФЕДІР ФЕДОРОВИЧ КОНОПЛЯ († до 1475) ...................................................................... 23 > князі ДРУЦЬКІ-КОНОПЛІ

Помер до 1475 р. Від нього пішли князі ДРУЦЬКІ-КОНОПЛІ. Федір Федорович Конопля-Друцький, чия діяльність відноситься до 1495-1522 рр., був одружений тричі. Друга його дружина була дочкою князя Василя Лукомського. Федька Федорівна (* до 1475 † 1520) була дружиною Богдана Сапєги. Від трьох дружин Федір Федорович мав численне потомство: Іван († молодим), Костянтин (діяльність протікала у 1506-1528 рр., був одружений з кн. Анастасією Толочинською, яка † 1562 р.), Опранка [?] (згад. під 1546 р.), Марина, Лев († 1552 р.), Федір († молодим), NN († молодим) і Єлизавета. Богдана Костяіггинівна Конопля-Друцька († 1584 р.) була єдиною представницею наступного покоління, з чиєю смертю ця родина вигасла (2112, s. 172).


35. ІВАН ФЕДОРОВИЧ ОЗЕРЕЦЬКИЙ († бл.1506) ...................................................................... 23 > князі ОЗЕРЕЦЬКІ

Помер після 1509 р. (1700, с.289). Хоча його запис у пом'янику Києво-Печерського монастиря дозволяє переглянути цю дату ближче до 1506 р. Центром його уділу були Озерці поблизу Толочина та Друцька. Від нього пішли князі ОЗЕРЕЦЬКІ, головні володіння яких з XVI ст. були на Україні. Андрій Федорович († 1558 р.) мав брата Семена, діяльність якого засвідчена актами 1522-1528 рр. Семен не мав нащадків. У Андрія були сини Іван (згад. у 1548 р.), Василь († після 1562 р.), Богдан († бл. 1601 р.), Михайло († після 1561 р.) та дочка Марія († 1565 р.). Пізніші князі ОЗЕРЕЦЬКІ — нащадки Василя Васильовича († 1607 р.) (2112, s.360-364).

36. ВАСИЛЬ ФЕДОРОВИЧ ЩЕРБАТИЙ († після 1466) ...................................................................... 23

Згаданий у 1466 р. Помер без нащадків.


37 БОГДАН ВАСИЛЬОВИЧ († після 1488) ...................................................................... 32

Помер після 1488 р. Нащадків не мав.


38. РОМАН ВАСИЛЬОВИЧ ЛЮБЕНЬКИЙ († після 1500) ...................................................................... 32 > князі ДРУЦЬКІ-ЛЮБЕЦЬКІ, князі ВИДЕНИЦЬКІ-ЛЮБЕЦЬКІ, князі ЗАГРОДСЬКІ-ЛЮБЕЦЬКІ

Помер після 1500 р. Його дружиною була Богдана Сапєга († 1541 р.). Від цього шлюбу пішла родина князів ДРУЦЬКИХ-ЛЮБЕЦЬКИХ та її відгалуження князі ВИДЕНИЦЬКІ-ЛЮБЕЦЬКІ та ЗАГРОДЦІ-ЛЮБЕЦЬКІ. Виденицькими першими стали писатися другий син Романа Васильовича — Дмитро († 1558 р.) та четвертий син — Іван († бл. 1567 р.). Виденицьким також писався їх племінник Іван Богданович († 1558 р.). Його дружиною була кн. Василиса Львівна Соломирецька. їх нащадки князі Друцькі-Любецькі дожили у Білорусії до XIX ст. Князі Василь Романович († бл. 1536 р.) та Януш Романович († 1548 р.) нащадків не мали. Внук Івана Романовича — князь Павло Григорович Друцький-Любецький († після 1638 р.) був луцьким гродським суддею (1616-1627 рр.) та луцьким підстаростою (1630-1638 рр.). Ця гілка обірвалася із смертю Івана Павловича († після 1653 р.) (2112, s.202-212).





Попередня     Головна     Наступна                 Бібліографія


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.