Попередня     Головна     Наступна                 Бібліографія

Розділ четвертий. ЛИТОВСЬКІ ДИНАСТІЇ. ГЕДИМІНОВИЧІ. ПЕРСОНАЛЬНИЙ СКЛАД

4.1. ЛИТОВСЬКІ І ЖЕМАЙТСЬКІ ДИНАСТІЇ. КНЯЗІ ГОЛЬШАНСЬКІ

Легендарна генеалогія литовських князів, відбита у білорусько-литовських літописах, мала на меті довести походження цих князів від Палемона, родича римського імператора Нерона, і тим самим поставити їх вище від Рюриковичів та П'ястів. Тим не менше багато елементів легендарної генеалогії оперті на усну традицію, історична глибина якої навряд чи сягає далі XI-XII ст. Перші історичні відомості про литовських князів належать до кінця XII — початку XIII ст. На території Литви тоді існувало багато дрібних князівств, які мали свої регіональні династії, зв'язки між якими вловити практично неможливо. Спотворені у латинській чи слов'янській передачі імена окремих князів — все, що збереглося з тих часів: СВЕЛЬГАТЕ [Свалеготе ?] (49, IX, 1), СТЕКСЕ (49, XVII, 6), ДАУГЕРУТЕ [Довгирд ?] (49, XVII, 3), та «багато інших князів... литовців» (49, XXV, 2). У 1219 р. волинські князі Данило і Василько Романовичі підписали союз з литовськими князями. «Імена ж литовських князів були: це старші — Живинбуд, Дов'ят, Довспрунк, брат його Міндовг, брат Дов'ятів — Вікаїл; а жемайтські князі — Ердивил, Викинт; а [з] Раушковичів: Кинтибут, Вонибут, Бутовит, Вижійк і син його Вишлій, Китеній, Пликосова; а се Булевичі: Вишимут, — що ото його вбив Міндовг, а жону його забрав і братів його побив Єдивила [і] Спрудійка; а се князі з Дяволтви [Делтуви — Л.В.]: Юдьки, Пукийк, Бикши, Ликийк» (112, стб.735-736). Цей перелік можна умовно взяти за початкову точку відліку литовських династів, а старших князів так само умовно віднести до першого покоління. Пропоновані таблиці литовських і жемайтських династій, зрозуміло, гіпотетичні, що зумовлено станом джерел. Більшість їх позицій залишаються дискусійними.

Таблиця 27

ДИНАСТІЇ ЛИТОВСЬКИХ КНЯЗІВ

1. ЖИВИНБУД (ГІМБУТ ?) († після 1219) ...................................................................... ?

У 1219 р. очолював литовських і жемайтських князів на переговорах з волинськими князями. За легендарною генеалогією — князь литовський і жемайтський (? — після 1219 рр.), син Кунаса і молодший брат Кернуса (часом виступає під іменем Гімнуса), до гілки якого перейшла верховна влада у литовських землях (140, с.91, 129, 146, 174-176, 194-195, 215).

2. ДОВ'ЯТ († після 1219) ...................................................................... ?

У 1219 р. серед литовських князів був другим після Живинбуда. Належав до іншої гілки або династії князів литовських.

3. ВІЛІКАЇЛ [ВІКАЇЛ] († після 1219) ...................................................................... ?

Князь литовський, молодший брат Дев'ята.

4. ДОВСПРУНК († після 1219/ до 1229) ...................................................................... ?

Помер після 1219 р. (коли брав участь у переговорах з волинськими князями) та до 1229 р. (коли всю Аукштайтію об'єднав під своєю владою його молодший брат Міндовг). Князь девялтовський [делтувський] (? -після 1219/до 1229 р.). Третій по старшинству з литовських князів у 1219 р.Належав до іншої гілки чи династії ніж Живинбуд та Дов'ят. За легендарною генеалогією походив з роду Кітаврасів, його син одружився з Поятою, спадкоємницею Кернуса, старшого брата Живинбуда (140, с. 145,146, 174, 193, 214). Сам Довспрунк був одружений з сестрою Викинта, князя Жемайтії (1246, с.492).

5. МІНДОВГ [МІНДАУГАС] († 1263) ...................................................................... ?

Вбитий у 1263 р. внаслідок змови Довмонта, Тройната та інших князів (112, стб.860). Князь Аукштайтії (до 1219 — кінець 1230-х рр.), вел. кн. литовський (з кін. 1230-х рр.), король (з 1251 р.). Молодший брат Довспрунка. Першим розпочав об'єднання литовських князівств, не зупиняючися перед винищенням інших князів — «братії» (112, стб.858). У 1251 р. з королівським достоїнством прийняв християнство, але у 1260 р. повернувся у язичество. Його дружина була сестрою дружини нальшенайського князя Довмонта (2029; 2030).

6. NN, [сестра Довспрунка і Міндовга] ...................................................................... ?

Мати Тройната, який був сестричем Міндовга та двоюрідним братом його племінника Товтивіла (112, стб.860). За легендарною генеалогією Тройнат був сином Скирмонта (140, с. 196). Напевно взаємними шлюбами Довспрунка і Ердивіла-Скірмонта на рідних сестрах скріплювався союз девялтовських і жемайтських князів.

7. ГІНВІЛ-БОРИС МІНГАЙЛОВИЧ [?] ...................................................................... ?

Легендарний князь полоцький (середина XIII ст.). Досить вірогідно, що ослаблена Полоцька земля у 1230-х рр. прийняла литовського князя, який одружився з Рюриківною з місцевої династії і перейшов у православ'я. Пізніша традиція приписала йому заснування Борисова, будівництво монастирів і соборів, здійснене до нього полоцькими Рюриковичами (140, с. 195).

II

8. КУКОВОЙТ ...................................................................... 1

Князь литовський (перша половина XIII ст.). Згідно легендарної частини білорусько-литовських літописів був посланий на допомогу Шварнові Даниловичу проти луцького князя Мстислава Даниловича під час боротьби за Берестя, Мельник, Городно та Новогрудок (140, с.216). Галицько-волинський літопис нічого не повідомляє про міжусобну боротьбу між Даниловичами. Скоріше це відгомін подій першої половини XIII ст., коли йшла боротьба за Городенське та Новогрудське князівства. Традиція приписує Куковойту запровадження культу померлих князів та встановлення ідолів у священних гаях (140, c. 196).

9. ТОВТИВІЛ († 1263) ...................................................................... 4

Вбитий підступно під час переговорів з Тройнатом у 1263 р. через зраду боярина Прокопія (112, стб.860-861). Князь литовський, князь полоцький (бл. 1262 -1263 рр.). У 1245 р. був прогнаний з Литви Міпдовгом і деякий час знаходився при дворі Данила Романовича. ОІції мав уділ у Полоцькій землі (може у порозумінні з Гінвілом-Борисом Мінгайловичом), встановив зв'язки з ризьким єпископом Миколою. Взимку 1248/1249 р., коли почалося порозуміння Міндовга з хрестоносцями, втік до Викинта у Жемайтію. Оточив Міндовга у замку Ворута, але не зміг його здобути. Пізніше тримав уділ у Жемайтії. Як союзник Данила Романовича брав участь у поході 1253 р. на підтримку претензій Романа Даниловича на Австрійську спадщину. Врешті став васалом Міндовга і, напевно, отримав від нього бл. 1262 р. Полоцьке князівство (97, с.3-19).

10. ЕДИВІЛ († після 1253) ...................................................................... 4

Брат Товтивіла і племінник Міндовга. Князь литовський. У 1245 р. прогнаний з Литви Міндовгом і знайшов притулок при дворі Данила Романовича. Мав уділ у Жемайтії. У 1253 р. брав участь у поході в Чехію на підтримку Романа Даниловича. Далі його сліди губляться.

11. NN, дочка ...................................................................... 4

Після 1242 р. і до 1252 р. видана за галицько-волинського князя Данила Романовича (112, стб .815: 1782, s.43-50).

12 ВОЙШЕЛК († 1269) ...................................................................... 5

Загинув у 1269 р. під час бійки, яка вибухнула на переговорах з галицьким князем Левом Даниловичем у Михайлівському монастирі біля Володимира (112, стб.869). Князь новогрудський (бл. 1249 -1254, 1259- 1264 рр.), вел. кн. литовський (1264-1267 рр.). У 1254 р. передав Новогрудське князівство Романові Даниловичу і прийняв чернецтво у ігумена Григорія в Полонині (112, стб.859). Намагався через Угорщину та Болгарію добратися до святих місць у Палестині, але мусив повернутися назад. Заснував монастир на Німані. Хрещений батько Юрія Львовича. Після походу Бурундая, який відновив ординське панування над Галицько-Волинською державою і змусив її князів іти на Литву, зайняв Новогрудське князівство. Після загибелі Міндовга втік у Пінськ. З допомогою Шварна Даниловича здобув батьківський престол, якийсь час ділив його із Шварном, а потім уступив йому. Відмовився передати литовський престол Левові Даниловичу. Його випадкова смерть у безглуздій сутичці розірвала короткочасну волинсько-литовську унію і привела до довгого періоду конфронтації обох сторін.

13. NN, дочка ...................................................................... 5

Дочка Міндовга і сестра Войшелка. У 1253 р. видана за Шварна Даниловича, пізніше князя холмського і вел. кн. литовського (1264-1269 рр.) († 1269 р.) (112, стб.830).

14. РЕПЕК († 1263) ...................................................................... 5

Син Міндовга. Вбитий разом з батьком у 1263 р.

15. РУКЕЛЬ († 1263) ...................................................................... 5

Син Міндовга. Вбитий разом з батьком у 1263 р.

16. РОГВОЛОД-ВАСИЛЬ БОРИСОВИЧ [?] ...................................................................... 7

Легендарний князь полоцький (середина XIII ст.). Для сина першого полоцького князя з литовської династії ім'я Рогволода-Василя дуже ймовірне, що підвищує довіру до можливості існування цього князя.

III

17. КОСТЯНТИН († після 1310) ...................................................................... 9

Князь вітебський (1262-1263 рр.), полоцький (1264 ?, 1270/80- 1310 рр.). Отримав Вітебськ від батька. Під час зближення Міндовга з Олександром Невським одружився з дочкою останнього Євдокією (660, с.39-40). Після загибелі батька втік у Новгород Великий (1246, с.383). По смерті Ерденя у 1270/ 1280 рр. повернув собі Полоцьк. За буллою папи Климента V від 19.06.1310 р., не маючи спадкоємців, залишив князівство ризькому єпископові. Однак військо Вітеня, відповідно до угоди з полочанами, прогнали лицарів єпископа (399, с. 115). Скоріше всього грамота була видана на підставі фальшивих свідчень Риги, бо у Костянтина Товтивіловича були нащадки.

18. ПУКУВЕР (БУДИВИД) († 1295 ?) ...................................................................... 12

Вел. кн. литовський (до 1282-1295? рр.). Син або племінник Войшелка, бо при ньому у 1282 р. Лев Данилович очікував пімсти за загибель Войшелка (112, стб.897). Передав Волковиськ волинському князеві Мстиславу Даниловичу «... аби он с ними мир держал...» (112, стб.933). В.Пашуто прийняв аргументацію Ю.Пузини і вважав Пукувера батьком Вітеня та Гедиміна (1996, s. 1-43; 1246, с.492). Нам здається більш аргументованою версія про походження цих князів із жемайтської династії (2118, s.392-416).

19. БУДИКИД ...................................................................... 12

Рідний брат Пукувера (112, стб.933).

20. ГЛІБ РОГВОЛОДОВИЧ [?] ...................................................................... 16

Легендарний князь полоцький (? — до 1262 рр.). Можливо був усунений Міндовгом.

21. ПАРАСКОВІЯ РОГВОЛОДІВНА [?] ...................................................................... 16

Легендарна полоцька княжна, сестра Гліба. Традиція приписує її прийняття чернецтва, переписування книг та інші благочестиві подвиги (140, c. 195). Якщо це не переспів подвигів полоцьких книгинь-черниць, які жили у XII ст., а відбиток реальних подій, то вони могли відбутися бл. 1262 р. при зміні династії у Полоцьку.

22. ІЗЯСЛАВ РОГВОЛОДОВИЧ [?] († після 1265) ...................................................................... 16

Як князь полоцький і васал Войшелка у 1265 р. підтвердив мир Литви з Орденом та ризьком єпископом (287, N 3059). Можливо був братом Гліба, якому вдалося повернути батьківський престол. Можливо також, що у 1264 р. Полоцьке князівство отримав Рюрикович з попередньої династії, яка зберігала дрібні уділи у Полоцькій землі. Міг тримати князівство лише у 1264-1265 рр., бо уже у 1266 р. полоцьким князем був Ердень.

IV

23. МИХАЙЛО КОСТЯНТИНОВИЧ († до 1310) ...................................................................... 17

Помер за життя батька (268, N 25, s. 13; 143, N 2, с.36-37). Князь вітебський (1270/80 — до 1310 рр.).

24. ВАСИЛЬ КОСТЯНТИНОВИЧ [?] († до 1310) ...................................................................... 17

За версією Т.Василевського, яку ми приймаємо, вітебська княжна, яка була другою дружиною Ольгерда Гедиміновича, походила з литовської династії (2096, s.673-683). Тоді її батько Ярослав був внуком Костянтина Товтивіловича. Т.Василевський вважає його сином Михайла Костянтиновича, відносячи «Родовід князів вітебських» до чистого фальсифікату Т.Нарбута. За цим родоводом князь Ярослав був Васильовичем. Питання джерел Хроніки Биховця, складовою частиною якої є «Родовід», ще не достатньо вивчене. Міг існувати князь Василь Костянтинович, який також помер за життя батька (інакше фальсифікація заповіту Костянтина не мала би сенсу). Князь Василь міг бути також сином вітебського князя Ізяслава, який бл. 1265 р. підтвердив мир Войшелка з хрестоносцями та Ригою. Тоді ця гілка була нащадками РІориковичів.

25. ВОЇН [ГЛІБОВИЧ ?] († після 1326) ...................................................................... 20

Згадується під 1326 р. як полоцький князь (97, с.98). Дослідники вважали Воїна сином Пукувера та молодшим братом Гедиміна, але це не підтверджено жодними джерелами. Вигнавши з Полоцька хрестоносців, Вітень міг передати князівство представникові попередньої династії, тобто синові Гліба чи Ізяслава Рогволодовичів. Це сталося бл. 1311 р., тобто по смерті Костянтина Товтивіловича, а не у 1307 р., як датують окремі літописи (126, стб.469; 293, cz.1, s.349).

V

26. ЯРОСЛАВ ВАСИЛЬОВИЧ († після 1.11.1338 р) ...................................................................... 24

Князь вітебський (до 1310-після 1338 рр.). Його дочка стала другою дружиною Ольгерда Гедиміновича до якого відійшло Вітебське князівство. 1.11.1338 р. мир Гедиміна з Орденом та Ригою підписав і «король» вітебський (287, N 83, s.67-69). Ним, напевно, міг бути тільки Ярослав Васильович.

27. ЛЮБКО ВОЇНОВИЧ († 1342) ...................................................................... 25

Князь полоцький (після 1326 -1342 рр.). Загинув у 1342 р. під Ізборськом в ході війни Литви з хрестоносцями (115, c. 188).

VI

28. АННА ЯРОСЛАВНА († бл.1350) ...................................................................... 26

До 1327 р. видана за Ольгерда Гедиміновича († 1377 р.), який через цей шлюб успадкував Вітебське князівство (504, с.85-86).

Таблиця 28

ДИНАСТІЇ ЖЕМАЙТСЬКИХ КНЯЗІВ

У легендарній генеалогії жемайтські династії тісно переплетені з литовськими. Напевно так і було у дійсності. Можливо, що винищення литовських князів Міндовгом, який прагнув об'єднати Аукштайтію, Делтуву та Жемайтію в одну державу, дало певну перевагу жемайтським князям, які зуміли відтіснити нащадків старших литовських князів. У таблиці 28 відлік колін і далі йде від ровесників Живинбуда.

Три коліна до Живинбуда і Викинта

1. ШВИНТОРОГ ...................................................................... ?

Легендарний князь литовський і жемайтський з роду Кітавраса (початок XII ст. ?), тобто предок Довспрунка та Міндовга. З його правлінням традиція пов'язувала зміни у язичеському культі (140, с.92, 131, 132, 149, 177).

Два коліна до Живинбуда і Викинта

2. ГЕРМОНТ [СКІРМОНТ] ...................................................................... 1

Легендарний князь литовський і жемайтський (перша пол. XII ст. ?) (140, с.92-93,131-132,149, 177, 197, 218).

Одно коліно до Живинбуда і Викинта

4. ТРАБУС ...................................................................... 2

Легендарний князь жемайтський (друга половина XII ст.?) (140, с.93, 132, 149, 177, 197,218).

4. КОЛІГІН ...................................................................... 2

Легендарний князь литовський (друга половина XII ст. ?). Цікаво, що традиція поставила молодшого сина князем литовським. Колігін помер за життя брата і його спадкоємець став васалом жемайтського князя.

I

5. ЕРДИВІЛ-СКІРМОНТ († після 1219) ...................................................................... ?

Як старший із жемайтських князів підписався під угодою 1219 р. За легендарними генеалогіями називався Скірмонтом. Так як Тройнат був сестричем Міндовга, то виходить, що Ердивіл одружився з сестрою Міндовга та Довспрунка. Князь жемайтський (?-після 1219 рр.).

6. ВИКИНТ († після 1248) ...................................................................... ?

Рідний брат Ердивіла, учасник переговорів у 1219 р. Князь жемайтський (після 1219 -1245 рр.), по смерті Ердивіла — старший із жемайтських князів. У 1245 р. прогнаний Міндовгом, знайшов притулок у Данила Романовича разом з синами Довспрунка. З допомогою своїх васалів підняв повстання у Жемайтії, яке охопило половину краю. На допомогу йому виступили волинські війська. Напевно загинув у боротьбі з Міндовгом (1246, с.378).

7. NN, сестра ЕРДИВІЛА І ВИКИНТА ...................................................................... ?

Видана за Довспрунка, князя девялтовського, старшого брата Міндовга.

8. РОМАН [РИМУНТ ?] ...................................................................... 4

Легендарний князь жемайтський (сер.XIII ст.). Можливо, що прийняв християнство між 1251-1260 рр. під тиском Міндовга, що допомогло йому зберегти своє становище. Литовське ім'я його, можливо, було Римунт

II

9. ТРОЙНАТ († 1264) ...................................................................... 5

Вбитий у 1264 р. конюхами Міндовга внаслідок змови, організованої прихильниками Войшелка (112, стб.861). Князь жемайтський (? — 1263 рр.), вел. кн. литовський (1263-1264 рр.). Вже у 1262 р. зірвав спільний похід на орденський замок Венден. У 1263 р. очолив змову, яка завершилася вбивством короля Міндовга та двох його синів. На переговорах підступно вбив полоцького князя Товтивіла, старшого з династії Міндовга. Це не допомогло йому утриматися на престолі (2024, s.63, 78).

10. ЛЮБАРТ († бл.1258) ...................................................................... 5

Легендарний князь карачевський, який загинув у бою з ординцями Курдаса (Кирдаса) (140, с.91-92, 110, 130, 148, 176, 196, 217). Напевно, Любарт був князем керновським, який загинув у бою з ординцями під час походу Куремси (бл. 1258 р.).

11. ПИСІМОНТ († бл.1258) ...................................................................... 5

Легендарний князь турівський [?], який загинув разом з братом Любартом. Мождиво, що у середині XIII ст. частина Турівської землі опинилася під литовським пануванням (хоча б на короткий час).

12. НАРИМУНТ († до 1269) ...................................................................... 8

Князь керновський (бл. 1258 — до 1269 рр.). Керновське князівство (з центром у Кернові-Кярнаве) було одним з важливіших литовських князівств. Наримунт завоював частину ятвязьких земель, вів боротьбу з Довмонтом, загинув у війні з Васильком Романовичем (140, с.92, 94, 150-151, 177-178, 198-199, 219-220). Галицько-Волинський літопис називає трьох братів Тройдена, які загинули у боротьбі з волинськими князями: Борзу, Лесія і Свелкенія (112, стб. 869, 871). Один з них тотожний Наримунтові.

13. ДОВМОНТ-ТИМОФІЙ († 20.05.1299) ...................................................................... 8 < князі СВІРСЬКІ ?

Князь нальшенайський і утянський (? -1264 рр.), князь псковський (1266-1299 рр.). Учасник змови, яка завершилася вбивством Міндовга. Після загибелі Тройната і приходу до влади Войшелка та Шварна втік у Псков. Прийняв християнство і став одним з найвидатніших псковських князів. За свої заслуги в обороні Пскова і будівництво кам'яних храмів канонізований у 1374 р. Перша дружина була сестрою дружини Міндовга. Вдруге одружився з Марією (в чернецтві Марфа), дочкою Олександра Невського (1214; 663, ч. 2).

Згідно легендарної генеалогії Довмонт мав сина Ялгодда від якого пішли князі Свірські. Князі СВІРСЬКІ справді походили з якоїсь литовської династії, їх володіння складали волості Свір, Кобильник, Мядзьол, Сирмеж, Свірани, Ворняни і Трокінікі у Кревському князівстві. Вперше князі Свірські Олександр, Ерік і Роман підписалися на перемир'ї Свидригайла Ольгердовича з Орденом 15.05.1432 р.

Сильно розросла родина князів Свірських трималася окремо і земську службу несла під керівництвом свого хорунжого, який титулувався «хорунжим Свірським і Кревським» (2112, s. 505-517). Значної ролі вони не відігравали. Лукаш Свірський був господарським маршалком у 1554-1593 рр. Рід вигас у XVII ст.

14. ГОЛЬША ...................................................................... 8 < табл. 29

За традицією був першим князем гольшанським і заснував Гольшани (над р.Вілією неподалік від гирла Вільни, яка впадає у Вілію) (140, с.93-94, 132, 150-151, 198-199, 218-220). Напевно загинув під час війни з волинськими князями у другій половині XIII ст. (до 1269 р.). Можливо тотожній Лесію ? Від нього вели свій рід князі ГОЛЬШАНСЬКІ.

15. ГЕДРУС [ЕРДЕНЬ] († 1267) ...................................................................... 8 < князі ГЕДРОЙЦИ, князі ГЕДРОЙЦИ-ЮРАГА, князі ЯМОНТОВИЧІ-ПІДБЕРЕЗЬКІ

Загинув у 1267 р. (97, с.85). Традиція вважає його першим князем гедройцьким (? -1264/1266 рр.), який заснував Гедройці. Після загибелі Тройната поставлений Войшелком полоцьким князем (1264/ 1266 — 1267 рр.). Воював проти псковського князя Довмонта у боротьбі з яким загинув. У 1266 р. Довмонт захопив у полон його дружину та двох синів. Літописи називають його васалів князів Гоїторна, Любима і Люгайла. Можливо це були його діти. Князі ГЕДРОЙЦИ вели своє походження від Гінвіла, сина Гедруса. Вперше у достовірних джерелах князі Гедройци (Гедройти, Гедройтські) з'являються під 1399 р. Война, Гогул і Ягайло Гедройци жили на початку XV ст. Різні гілки цієї родини сильно розрослися у XVI ст. і дожили до XVIII ст. Значної ролі вони не відігравали (2112, s.65-76). Те ж саме можна сказати і про їх відгалуження — рід князів ГЕДРОЙЦІВ-ЮРАГА, які походили від Юраги-Юрія, сина Гурди Гінвіловича, внука Гедруса. Ця гілка вигасла у XVII ст. (2112, s.76). Від Гурди Гінвіловича, внука Гедруса вели свій рід і князі ЯМОНТОВИЧІ-ПІДБЕРЕЗЬКІ. Ямонт Тулундович, клецький князь (з 1390 р.), загинув у битві на р.Ворсклі у 1399 р. Його сини Семен († після 1411 р.) та Михайло († до 1443 р.) отримали уділ з центром у Підбереззі на південь від Лукомля. Семен Ямонтович був у свиті Владислава-Ягайла під час битви під Грюнвальдом. Ясько (Ямонт) Михайлович згадується у документах за 1450-1464 рр. Він мав сина Семена († 1540 р.), двічі одруженого з княгинями Соколинською та Заславською, та дочку Юліанну. Ця гілка вигасла із смертю онуків князя Семена, який мав двох синів: Григорія та Івана (2112, s. 151 -153).

16. ТРОЙДЕН († після 1282/до 1289) ...................................................................... 8

Помер після 1282 р. і до 1289 р. (112, стб.869, 871, 878, 882, 933). Вел. кн. литовський (бл.1270?-після 1282 / до 1289 рр.). По смерті Романа не отримав нічого. Лише Наримунт надав йому завойовані ятвязькі землі. Від Войшелка отримав також уділ у Аукштайтії. Бл. 1270 р. утвердився на литовському престолі. Провадив довгу війну з волинськими князями. Взяв Городно (112, стб.871) та Дорогичин (112, стб.874). Волиняни відбили Слонім і Турійськ. З допомогю Менгу-Тімура Лев Данилович у 1275 р. повернув Дорогичин, але спроби з допомогою Ногая у 1279 р. повернути Чорну Русь виявилися невдалими (112, стб.872-878, 911). В цих війнах згинули брати Тройдена: Борза, Лесій, Свелкеній (112, стб.871, 869) і Серпутій (112, стб.869, 874). Це могли бути Наримунт, Гольша або ще четверо братів Тройдена. Також не виключено, що мова йшла про двоюрідних братів-васалів.

III

17. ОЛЬГІМАНТ ...................................................................... 9

Князь новогрудський (після 1256 — ? рр.). Сприяв литовському завоюванню Чорної Русі (140, с.92, 131, 148, 151, 176, 196, 199, 217, 220).

18. АНДРІЙ († 1323) ...................................................................... 15

Помер у 1323 р. (126, стб.42). Потрапивши в полон до Довмонта у 1266 р. У полоні прийняв

християнство, став ігуменом одного з монастирів, а потім єпископом тверським (1289-1316 рр.).

28.03.1316 р. залишив єпископію і пішов у монастир (126, стб.36). Помер у монастирі на Оші і похований у Твері в соборі св.Спаса.

19. NN, син († після 1266) ...................................................................... 15

Потрапив з братом у полон в 1266 р. Дальша доля невідома.

20. ГАУДЕМУНДА-СОФІЯ († 1288/1291) ...................................................................... 16

У 1279 p. видана за мазовецького плоцького князя Болеслава Земовитовича († 1313 р.) (276, t. 3, р. 47; 1966, s.63-82). Остання згадка про Гаудемунду-Софію відноситься до 1288 р. У 1291 р. Болеслав одружився вдруге з Кунегундою, дочкою чеського короля Пшемисла-Оттокара II. Один з синів Софії на честь діда був названий Тройденом.

21. РИМУНТ-ВАСИЛЬ [?] ...................................................................... 16

Згідно традиції виховувався у Львові при дворі Лева Даниловича, де прийняв християнство, а згодом і чернечий чин (в чернецтві Лавриш). Відрікся від влади на користь Вітеня. Традиція вважала його останнім з роду Кітавраса (140, с.150,198, 219). Ім'я Римунт, можливо, дане на честь діда. Ряд істориків (Ю.Пузина, В.Пашуто) вважають сином Тройдена Пукувера. У Тройдена міг бути ще й син Будикид (112, стб.933).

IV

22 РИНГОЛЬТ [?] ...................................................................... 17

Легендарний князь новогрудський (кінець XIII ст.) (140, с.92, 131, 148-149, 176, 196-197, 217-218). Місцева традиція навіть зробила його батьком Міндовга, з часами якого пов'язане завоювання Чорної Русі. Скоріше всього це був останній з нащадків Ердивіла-Скірмонта, після яких до Коріата Гедиміновича у Новогрудку князів не було.

23. ВІТЕНЬ († 1315) ...................................................................... ?

Вел. кн. литовський (бл.1295-1315 рр.). Заданими П.Дюсбурга у 1296 р. Вітень мав титул короля (234, р.267). Традиція виводить його з Жемайтії із роду Колюмнів. Володів невеликим князівством із центром в Айракголі-Райголі, був соратником Тройдена. Обраний з'їздом литовських князів (140, с.94-95, 159, 179, 195, 220). Версія, за якою Вітень навіть не належав до княжого роду, не витримує ніякої критики: при наявності стількох відгалужень і окремих князівських династій жоден нобіль не міг стати великим князем. Вітень міг бути сином одного з братів Тройдена або навіть незнаного жемайтського князя який відзначився як полководець і через це був обраний великим князем після вигаснення династії Кітавраса. Версія Кромера та Ваповського, що Вітень був убитий конюхом Гедиміна залишається відкритою. Ми допускаємо, що Вітень міг загинути внаслідок змови, у якій брав участь його брат Гедимін.

24. ГЕДИМІН [ГЕДИМІНАС] (* бл.1275 † 1341) ...................................................................... ?< табл. 30

Помер 1341 р. Вел.кн.литовський (1316-1341 рр.). В окремих документах титулований «королем литовців і руських». Походження одного з найвидатніших литовських князів неясне. Відомості начеб-то Гедимін був конюхом Вітеня, який зайняв трон після вбивства свого пана, приведені у Кромера та Ваповського, відкидав уже М.Стрийковський (293, cz. 1, s.353). Це просто відгомін конфронтації Литви та Польщі. Більшість літописів називали Гедиміна сином Вітеня (293, s.356; 138, с.35; 140, с.95, 151, 179, 199, 220), але сучасні йому документи хрестоносців вважали його братом Вітеня (268, t.2, N 687, р. 140; t.6, N 3068, р.466), що приймаємо і ми, разом з версією походження від незнаного князя з роду Колюнів.

Т.Нарбут датував народження Гедиміна 1257 р. (1931, t.l, s.159), але ця дата нічим не підтверджена, а з огляду на вік його дітей виглядає невірогідною. Гедимін народився не пізніше 1275 р., як вважав Г.Пашкевич (1946, s.250-251) або близько цієї дати (1933, s.250-251).

Першою його дружиною була незнана з походження литовка, від якої народилися старші сини. Ольгерд і Кейстут народилися від Ольги, напевно Рюриківни з полоцької династії. Молодші сини — від . третьої дружини Єви, яку джерела також називають русинкою. Вона могла бути нащадком городенських або турівських князів. Хрестильним іменем її була Леоніда (Левоніда), під цим іменем вона записана у Пом'янику свого внука волинського князя Федора Любартовича (1120, с.51-52). Хоча Гедимін, який загинув під час облоги замку Баєрбург, і був похований за язичеським обрядом, він певний час був християнином (причому і православним і католиком). У тому ж Пом'янику Федора Любартовича князь Гедимін записаний під хрестильним православним іменем Прокопія (1120, с.52).

25. ГВАРЕБУТА-ВАСИЛИСА [?] ...................................................................... ?

У Пом'янику князя Федора Любартовича поряд з дружиною Гедиміна записана Василиса.

А.Петрушевич вважав, що це сестра Гедиміна Гваребута (1120, с.52-53).

V

26. СВАЛЕГОТЕ ...................................................................... 23

Син Вітеня згадується тільки в орденському документі (1246, с.492). Його доля невідома.

Таблиця 29

КНЯЗІ ГОЛЬШАНСЬКІ

Родина князів Гольшанських зіграла помітну роль як у литовській так і в українській історії. Нам здається надуманою версія походження Гольшанських від молодшого брата Гедиміна — Федора-Ольгіманта (1320, с.58; 1246, с.492), саме існування якого сумнівне (1605, с.28-30; 504, с. 158-159). Відлік поколінь, як і у табл. 27-28: від Живинбуда та Викинта. Таблиця виконана на базі праці К.Пулаского (1983) з врахуванням уточнень Ю.Вольфа та наших.

II

1. ГОЛЬША (ГОЛЬШАС) РОМАНОВИЧ († до 1269)

Див. табл. 28 поз. 14

III

2. МІНДОВГ ...................................................................... 1

Князь гольшанський (початок XIV ст.) (140, с.96, 180, 189, 200, 221).

IV

3. ОЛЬГІМАНТ-МИХАЙЛО († після 1331) ...................................................................... 2

Князь гольшанський (до 1324 — після 1331 рр.), київський (1324-1331 ? рр.). У 1324 р. (за датуванням Ф.Шабульдо, яке ми приймаємо), у битві на р.Ірпені Гедимін розгромив київського князя Станіслава Івановича і посадив у Києві Ольгіманта Гольшанського (140, с.95, 152, 180, 184, 201, 221). Але уже у 1331 р. у Києві сидів князь Федір (114, с.75-76). Версія про тотожність Ольгіманта і Федора мала багато прихильників (603, с.23; 1320, с.8; 1246, с.492; 1369, с.156-157; 371, с.21), але запис у Києво-Печерському пом'янику (поз.26) повністю її виключає. Хрестильним іменем Ольгіманта було Михайло, а чернечим — Євфимій. Враховуючи непевність версії щодо існування брата Гедиміна — Федора, про яку говорилося вище, більш вірогідною виглядає версія, що князеві з путивльської династії Федорові Івановичу з допомогою ординців вдалося у 1331 р. відновити панування у Києві (792, с.224; 714, c. 119-120; 504, с. 158-159).

V

4. ІВАН ОЛЬГІМАНТОВИЧ († після 1401) ...................................................................... 3

Князь гольшанський (до 1379-1382, 1384-1396 рр.), київський (1396-після 1401 рр.). 1.01.1401 р. та 5.02.1401 р. підписався на грамотах про підтвердження польсько-литовської унії (154, с.64; 190, s.40-43). Після цього згадок про нього немає. Записаний у Києво-Печерському пом'янику (поз.27, 53, 140). Хрестильнк ім'я його було Петро. Одружився з Агрипиною, дочкою Святослава Івановича, вел. кн. смоленського. Обоє записані у Любецькому пом'янику (поз.83).

VI

5. АНДРІЙ ІВАНОВИЧ († до 1422) ...................................................................... 4

Князь в'язинський, київський (? — до 1422 рр.) (293,cz.2, s.159-160). У історичній літературі його помилково називають вяземським князем. Насправді центром його володінь було с.Вязин біля Гольшан (Вязинське князівство було уділом Гольшанського князівства). У 1371 р. був у складі литовського посольства до московського князя Дмитра Івановича. Одружився з Олександрою, дочкою Дмитра, кн. друцького († 1426 р.). Вона була похована в Уневському монастирі (1119, с.7). Згідно запису у Києво-Печерському пом'янику його хрестильне ім'я було Ілля.

6. ЮЛІАННА ІВАНІВНА (* бл.1378 † 1448) ...................................................................... 4

Першим її мужем був карачевський князь Іван Мстиславич Хотет. Після його смерті 9.11.1418 р. вдруге вийшла заміж за вел. кн. литовського Вітовта Кейстутовича.

7. МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ († 1433) ...................................................................... 4

Князь київський (1422-1432 рр.). У 1433 р. спійманий у Борисові вел. кн. литовським Свидригайлом Ольгердовичем як прихильник Зигмунта Кейстутовича і втоплений у Двині поблизу Вітебська (140, с.34, 57, 77, 107, 142, 164, 210, 232).Записаний у Києво-Печерському пом'янику (поз.139).

8. АННА ІВАНІВНА († 3.05/1.07.1488) ...................................................................... 4

До 1413 р.видана за мазовецького князя Болеслава Янушовича († 1428 р.).

9. СЕМЕН ІВАНОВИЧ ЛЮТИЙ († 1433) ...................................................................... 4

Спочатку підтримував Свидригайла Ольгердовича, але у 1432 р. організував проти нього змову на користь Зигмунта Кейстутовича. Загинув у 1433 р. Дружину звали Марією. Записаний у Києво-Печерському пом'янику (поз.28, 29, 54, 142).

10. ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ НЕЛЮБ († до 1408 ?) ...................................................................... 4

Першим з литовських князів у 1403 р. переїхав на московську службу і отримав Переяслав-заліське князівство. У 1408 р. це князівство було віддано Свидригайлові. Олександр Нелюб до того часу або вже не жив або повернувся у Литву і прийняв чернецтво. Схоже, що він був записаний у Холмському пом'янику як Озарій схимник (поз.2).

VII

11. ВАСИЛИСА АНДРІЇВНА († до 1484) ...................................................................... 5

У 1422 р. була видана за бельського князя Івана Володимировича († після 1446 р.). Другим її мужем був кн. Михайло Семенович ? Записана у Києво-Печерському пом'янику (поз. 155).

12. СОФІЯ АНДРІЇВНА (* бл.1405 † 21.10.1461) ...................................................................... 5

7.12.1422 р. вийшла за короля Владислава-Ягайла († 1.06.1434 р.). Записана у Києво-Печерському пом'янику (поз. 151, 153).

13. МАРІЯ АНДРІЇВНА ...................................................................... 5

Між 1422-1436 рр. видана за молдовського господара Ілляша І († 29.05.1443 р.), який правив у Молдові у 1432-1443 рр. і двічі складав васальну присягу Польщі (1435, 1436 рр.). Записана у Києво-Печерському пом'янику (поз. 154).

14. ДАНИЛО СЕМЕНОВИЧ († 30.08.1435) ...................................................................... 9

Князь гольшанський (? -1435 рр.). Загинув у битві під Вількомиром як прихильник Свидригайла Ольгердовича (140, с.35, 58, 77, 107, 142). Записаний у Києво-Печерському пом'янику (поз.31).

15. МИХАЙЛО СЕМЕНОВИЧ БОЛОБАН († 30.08.1435) ...................................................................... 9

Князь кременецький (1430-1432 рр.), київський [?] (1433-1435 рр.). Сподвижник Свидригайла Ольгердовича. Загинув у битві під Вількомиром. Записаний у Києво-Печерському пом'янику (поз. 12).

16. АНДРІЙ СЕМЕНОВИЧ († після 1457) ...................................................................... 9

Князь гольшанський ? (? — після 1457 рр.). Записаний у Києво-Печерському пом'янику (поз.32).

17. ЮРІЙ СЕМЕНОВИЧ († 1457) ...................................................................... 9

Князь степанський (після 1431 — 1457 рр.), дубровицький (після 1440 — 1457 рр.). У 1432 р. у битві під Ошмянами потрапив у полон до Зигмунта Кейстутовича. У 1433 р. емігрував до Новгорода Великого (140, с. 163, 210, 231). Невдовзі повернувся. Від Свидригайла Ольгердовича отримав Степанське і Дубровицьке князівства. Один з керівників литовської делегації на Петриковському сеймі 1446 р., яка оголосила про відмову Казимира Ягеллончика від польської корони. Підтвердив Києво-Печерському монастиреві пожертвування діда Івана (2112, s.95-98). Дружину звали Юліанна. Записаний у Києво-Печерському пом'янику (поз.29, 56).

18. СЕМЕН СЕМЕНОВИЧ († 1455) ...................................................................... 9

Князь трабський. Одружився з Марією, дочкою кн. Дмитра Сокири-Зубревицького († 1496 р.). Записаний у Холмському (поз. 12) та Києво-Печерському (поз.ЗЗ, 67) пом'яниках.

19. ГЛІБ СЕМЕНОВИЧ († до 1455) ...................................................................... 9

Записаний у Києво-Печерському пом'янику (поз.31, 70).

20. ОЛЕКСАНДР СЕМЕНОВИЧ († після 1455) ...................................................................... 9

Записаний у Києво-Печерському пом'янику (поз.76, 138).

21. ЮЛІАННА СЕМЕНІВНА († бл.1494) ...................................................................... 9

Видана за кн. С.Р.Сангушка.

22. МАРУША СЕМЕНІВНА († після 1431) ...................................................................... 9

Була дружиною пінського князя Михайла Костянтиновича. Мала володіння поблизу Унева (1119, с.7).

VIII

23. ІВАН ЮРІЙОВИЧ († 1481) ...................................................................... 17

Князь гольшанський (після 1457- 1481 рр.), кн. дубровицький (1457-1481 рр.). Страчений у Києві за участь у змові проти Казиміра Ягеллончика. Змовники хотіли відновити Київське князівство і відірвати русько-литовські землі від Польщі. Початком мало послужити вбивство Казиміра Ягеллончика на весіллі у кн. Ф.І.Бельського. Змова була викрита. Ф.Бельський втік до Москви, а Михайло Олелькович та Іван Юрійович схоплені та страчені (117, с.233). Був одружений з кн. Анною Михайлівною Чорторийською. Записаний у Києво-Печерському пом'янику (поз.30, 53).

24. ЮЛІАННА ЮРІЇВНА ...................................................................... 17

Померла у 16-річному віці, похована у Ближніх печерах Києво-Печерського монастиря. Канонізована православною церквою.

25. ОЛЕКСАНДР ЮРІЙОВИЧ († 1511) ...................................................................... 17

Князь гольшанський (1481-1511 рр.), староста гродненський і берестейський, каштелян віленський (1493-1511 рр.). Одружився з Софією Олехнівною Судимонтівною.

26. ВАСИЛЬ ЮРІЙОВИЧ († до 1481) ...................................................................... 17

Записаний у Холмському (поз.2) та Києво-Печерському (поз.29, 57) пом'яниках.

27. СЕМЕН ЮРІЙОВИЧ († 1505) ...................................................................... 17

Князь степанський (1457-1505 рр.), дубровицький (1481-1505 рр.), староста луцький (1490-1505 рр.), маршалок Волинської землі (1494-1505 рр.). Одружився з кн. Анастасією Семенівною Збаразькою (2112, s.95-99). Записаний у Києво-Печерському пом'янику (поз.57).

28. ЮРІЙ ЮРІЙОВИЧ († до 1481) ...................................................................... 17

Разом з дружиною Феодосією записаний у Києво-Печерському пом'янику (поз.58-59).

29. АННА ЮРІЇВНА ...................................................................... 17

30. МАРІЯ СЕМЕНІВНА († бл.1499) ...................................................................... 18

Видана за Мартина Гаштольда (99). Ім'я встановане на підставі реєстру ктиторів А.Кальнофойського (поз. 13).

IX

31. АВДОТІЯ ІВАНІВНА ...................................................................... 23

Записана у Києво-Печерському пом'янику (поз.61).

32. АГРИПИНА ІВАНІВНА ...................................................................... 23

Записана у Києво-Печерському пом'янику (поз.62).

33. ЮРІЙ ІВАНОВИЧ († 1536) ...................................................................... 23

Князь дубровицький (1505-1536 рр.), степанський (1505-до 1511 рр.), гольшанський (1511-1536 рр.). Отримав частку Степанського князівства по смерті дядька Семена, але у 1511 р. вона була передана кн.К.І.Острозькому. Був одружений двічі: з кн. Юліанною Іванівною Боровською († після 1501 р.) та кн. Марією Андріївною Сангушко.

34. ВАСИЛИСА ІВАНІВНА († бл.1554) ...................................................................... 23

Видана з кн. Михайлом Івановичем Мстиславським. Записана у Києво-Печерському пом'янику (поз.63).

35. ЯНУШ ОЛЕКСАНДРОВИЧ († бл.1511) ...................................................................... 25

Староста слонімський, крайчий господарський (з 1496 р.)

36. ПАВЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ († 1555) ...................................................................... 25

Біскуп луцький (1507-1536 рр.), віленський (1536-1555 рр.).

37. ЮРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ († 1511) ...................................................................... 25

Крайчий господарський (з 1507 р.), київський воєвода (1508-1511 рр.).

38. АННА ОЛЕКСАНДРІВНА († після 1542) ...................................................................... 25

Видана за Петра Яновича Монтигирдовича.

39. ЯДВІГА ОЛЕКСАНДРІВНА († бл.1538) ...................................................................... 25

Видана за Івашка Богдановича Хребтовича.

40. ОЛЕКСАНДРА ОЛЕКСАНДРІВНА († після 1551) ...................................................................... 25

Видана за Миколу Юрійовича Паца.

41. БАРБАРА ОЛЕКСАНДРІВНА († бл.1525) ...................................................................... 25

Черниця.

42. АНАСТАСІЯ СЕМЕНІВНА († до 1511) ...................................................................... 27

Княгиня степанська ( 1505 -до 1511 рр.). У 1510 р. на її прохання король надав м.Степані право проводити ярмарки на Покрови і св.Афанасія. Записана у Києво-Печерському пом'янику (поз.60).

43. ЛЕВ СЕМЕНОВИЧ ...................................................................... 27

Записаний у Києво-Печерському пом'янику (поз.57).

44. ТЕТЯНА СЕМЕНІВНА († 1522) ...................................................................... 27

Бл. 1509 р. видана за кн. Костянтина Івановича Острозького († 1530 р.).

X

45. ІВАН ЮРІЙОВИЧ († 1549) ...................................................................... 33

Князь дубровицький і гольшанський (1536-1549 рр.), стольник литовський (з 1540 р.), воєвода київський (1542-1544 рр.), троцький (1544-1549 рр.). Одружився з кн. Ельжбетою Миколаївною Радзивіл.

46. ФЕДІР ЮРІЙОВИЧ († бл.1528) ...................................................................... 33

47 ВОЛОДИМИР ЮРІЙОВИЧ († 1545) ...................................................................... 33

Справця Києвського воєводства (1543 р.). Одружився з кн. Мариною Василівною Соломирецькою.

48. БОГДАНА ЮРІЇВНА († до 1558) ...................................................................... 33

Видана за кн. Федора Михайловича Вишневецького.

49. СЕМЕН ЮРІЙОВИЧ († 1556) ...................................................................... 33

Князь дубровицький і гольшаиський (1549-1556 рр.), стольник литовський (з 1555 р.). Видана за кн. Анну Юріївну Радзивіл († 1558 р.).

50. АНАСТАСІЯ ЮРІЇВНА († 1561) ...................................................................... 33

Після 1530 р. видана за кн. Кузьму Івановича Заславського († 1556 р.). На її замовлення у 1556 р. в монастирі с.Двірці (нині Сарненський р-н Рівенської обл.) син сяноцького протопопа Михайло Васильович та архимандрит Григорій розпочали роботу над виготовленням рукописного Євангелія. Робота була завершена у 1561 р. в Пересопниці, тому ця пам'ятка українського ренесансу відома як Пересопницьке євангеліє (677).

51. АНДРІЙ ЮРІЙОВИЧ († бл.1547) ...................................................................... 33

52. МАРІЯ ЮРІЇВНА († бл.1586) ...................................................................... 33

Тричі виходила заміж: за Андрія Якубовича Монтовта, Михайла Тихновича Козинського і кн. Андрія Михайловича Курбського.

53. СОФІЯ ЮРІЇВНА († після 1594) ...................................................................... 33

Видана за кн. Олександра Івановича Полубенського.

54. ФЕДОРА ЮРІЇВНА († до 1576) ...................................................................... 33

Видана за кн. Богдана Васильовича Соломерецького.

55. ОЛЕНА ЮРІЇВНА († до 1557) ...................................................................... 33

Видана за Павла Івановича Сапєгу.

56. АННА ЮРІЇВНА († 1583) ...................................................................... 33

Видана у 1558 р. за Олізара Кірдея-Мильського.

Попередня     Головна     Наступна                 Бібліографія