Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня     Головна     Наступна                 Бібліографія





4.2. ДИНАСТІЯ ГЕДИМІНОВИЧІВ


Відлік поколінь в усіх таблицях Гедиміновичів ведеться від Гедиміна.



Таблиця 30

ДИНАСТІЯ ГЕДИМІНОВИЧІВ


Старшинство синів Гедиміна залишається дискусійним. Це ж стосується існування Вітовта Гедиміновича, якого не згадує жоден літописний реєстр Гедиміновичів. Ю. Пузина вважав, його найстаршим з Гедиміновичів, який загинув 6.07.1336 р. (1991, s. 131). Цю версію недавно підтримали А. Нікжентаітіс (1933, s.16) та Я. Тенговський (2071, s.147). Нам здаються слушними застереження Т. Василевського з цього приводу (2095, s.192). Ми також не вважаємо достатньою аргументацію Ю. Пузини. Так само без достатніх підстав, на наш погляд, деякі дослідники вважають дочкою Гедимша дружину козельського князя Андріяна Мстиславича (2071, s. 146). Літописи називають її дочкою Гаманта. При наявності великого числа литовських династів це скоріше спотворене ім'я Ольгіманта ніж Гедиміна.



І


1. ГЕДИМІН [ГЕДИМІНАС] († 1341)

Див. табл. 28 поз. 24



II


2. NN ГЕДИМІНІВНА ...................................................................... 1

Видана за гродненського старосту Давида († 1326 р.), одного з видніших литовських полководців (2111, s. 7). У 1322 р. Псков запросив його на допомогу проти хрестоносців. У 1323 р., очолюючи литовські війська, завдав хрестоносцям кілька поразок (1246, с. 393). Брав участь у поході на Берестя у 1324 р., а також, можливо, на Добжинську землю у 1323 р.


3. МОНВІД ГЕДИМІНОВИЧ († після 1339 р.?) ...................................................................... 1 < табл. 31

Все, що стосується особи Монвіда залишається дискусійним. Б.Папроцький, наприклад, вважав, що у Гедиміна було двоє синів із схожими іменами: Монтвід і Монвід, але це не підтверджується жодними джерелами. Зустрічається і інша форма цього імені — Монівід. У 1413 р. на Городельському сеймі герб Леліва прийняв віленський воєвода Монвід, але він не міг бути сином Гедиміна. Це також вносить проблеми щодо нащадків Монвіда Гедиміновича і воєводи Монвіда.

Згідно т. з. Рауданського літопису Монвід народивсяу 1276 р. від першої дружини (2048, s. 15). З огляду на можливу дату народження самого Гедиміна це не можна прийняти. Помилково названий князем карачевським. Цю помилку помітили ще у XVII ст. Був князем керновським та слонімським (140, с. 61, 97, 110, 115, 120, 132, 153, 181, 201, 222). Остання достовірна згадка відноситься до 1339 р. На нашу думку незабаром помер, бо ні він, ні його нащадки не брали участі у наступних подіях XIV ст. За Кояловичем у 1382 р. Ягайло відібрав у Монвіда його землі (257, s. 132). Це стало одним з аргументів Г.Василевського, який вважає Монвіда наймолодшим з синів Гедимша (2095, s. 193-194), що суперечить всім відомим перелікам синів Гедиміна. Ця версія має прихильників (2071, s. 148).


4. ДАНМІЛА-ЄЛИЗАВЕТА ГЕДИМІНІВНА († 1364) ...................................................................... 1

Бл. 1316 р. видана за плоцького князя Вацлава (Банка) Болеславича († 1336 р.) (2008, р.36).

Датування її шлюбу залишається дискусійним: без сумніву це сталося до 24.04.1321 р. (1739, s.444-445).

Народження Єлизавети можна віднести до періоду між 1302-1304 рр. (2071, s.146-147).


5. НАРИМУНТ-ГЛІБ ГЕДИМІНОВИЧ († 2.02.1348) ...................................................................... 1 < табл. 32-34

Загинув 2.02.1348 р. Народився від першої дружини. Всі варіанти датування його народження апріорні. Князь ладозький (1333 — ? рр.), пінський (кінець 1330-х- 1348 рр.). Після Воїна деякий час правив у Полоцьку (97, с.98). У 1333 р. перейшов на службу до Новгорода Великого, де отримав Ладогу, Орєшек, Корельський городок з Корельською землею та половину Копор'я. У кінці 1330-х рр. утвердився в Пінську (126, стб.72; 1990). Наримунт, схоже, був одружений тричі: перша дружина незнана з імені та походження; в кінці 1330-х рр. він одружився з Анною, дочкою Василька Романовича, можливо князя

Острозького, вдовою князя пінського († бл. 1345); у 1345 р., можливо, одружився з ординкою (506, с.258-360).


6. ЄВНУТ-ІВАН ГЕДИМІНОВИЧ († після 1366/до 1386) ...................................................................... 1 < табл. 35

Вел. кн. литовський (l 341 -l 345 pp.), кн. іжеславський (1347 — після 1366 pp.). Напевно був наймолодшим сином першої дружини Гедиміна («Явнутіс» — «наймолодший») (2095, s. 192), яка могла померти при родах. За заповітом Гедиміна отримав великокнязівський престол, але був скинений внаслідок змови Ольгерда і Кейстута. Втік у Псков, потім перебував у Новгороді та Москві, де 23.09.1346 р. був хрещений під іменем Івана. Не захотів, щоби його використовували вороги Литви і погодився на Іжеславське князівство. У 1352 р. в угоді з Казиміром III виступає як старший попереду Кейстута. Але помітної політичної ролі не відігравав (2048, s.32). Ю.Вольф вважав, що Євнут помер після 1366 р. (2111, s.34). У 1386 р. його вже не було в живих. Народження Євнута відносять до 1304-1306 рр. (2071, s.147-148), з чим можна погодитися.


7. ОЛЬГЕРД ГЕДИМІНОВИЧ († 05.1377) ...................................................................... 1 < табл. 36-47

Князь вітебський (до 1327 — 1351 рр.), вел. кн. литовський (1345-1377 pp.). Його народження датують 1305-1307 рр. (2071, s. 148). Він був найстаршим з дітей другої дружини, тобто народився через 1-2 роки після Євнута. Помер у травні 1377 р. (2051; 2052; 2053). Був одружений тричі: до 1327 р. з незнаною з імені та походження литвинкою; у 1339 р. з Анною, дочкою вітебського князя Ярослава Васильовича († бл. 1350 р.); у 1351 р. з Уляною, дочкою тверського князя Олександра Михайловича († 1391 р.) (2096, s. 673-682). Згідно запису у Києво-Печерському пом'янику (поз.4, 207) християнським іменем Ольгерда було Дмитро.


8. МАРІЯ ГЕДИМІНІВНА († 1349) ...................................................................... 1

У 1320 р. видана за тверського князя Дмитра Михайловича Грізні очі († 1325 р.) (2111, s.7).


9. КЕЙСТУТ ГЕДИМІНОВИЧ († 1382) ...................................................................... 1< табл. 48

Був кровним братом Ольгерда від однієї матері. Віднесення його народження до 1307-1309 рр. (2071, s.148) можна прийняти. У 1382 р. підступно захоплений на переговорах племінником Ягайлом і задушений. Князь троцький (до 1341 — 1382 рр.) (2051; 2052; 2053). Бл. 1343-1344 рр. одружився з Бирутою, яка замолоду була язичеською жрицею (втоплена у 1382 р.) (2078, s.399-412).


10. КОРІАТ-МИХАЙЛО ГЕДИМІНОВИЧ († після 1358) ...................................................................... 1< табл. 49

Помер після 1358 р. Князь новогрудський (до 1345 — після 1358 рр.) (2047; 2048; 1992, s.425-454).


11. АЛЬДОНА-АННА ГЕДИМІНІВНА († 28.07.1339) ...................................................................... 1

28.06.1325 р. видана за польського королевича Казимира († 1370 р.) (1211, s.7).


12. ЛЮБАРТ-ДМИТРО ГЕДИМІНОВИЧ († 4.08.1383) ...................................................................... 1 < табл. 50

Помер 1383 р. Дату смерті дозволяє уточнити запис священика церкви св.Катерини Івана на переписаній ним Псалтирі (4.08.1384 р.) в річницю смерті великого князя Любарта-Дмитра Гедиміновича. Ця книга зберігається у Флоренції в бібліотеці Лоренцо Медічі (1455А, N 347, с.349). Князь луцький (бл.1323-1324, 1340- 1383 рр.), любарський (східноволинський) (1323- 1340 рр.), вел. кн. волинський (1340-1383 рр.), галицький (1340-1349, 1353-1354, 1376-1377 рр.) (2049; 504, с.101-104; 507, с.153-168). У 1321 /23 рр. одружився з Агрипиною-Бушою, дочкою луцького князя Льва Юрійовича († до 1349 р.). Ім'я княгині Агрипина надійно засвідчене Пом'яником Федора Любартовича (1120, с.51-53). Версія Я.Тенговського стосовно дочки Данила Острозького цікава, але базується на постулаті, що Любарт не міг мати дружину з більшими правами «по кужелю» ніж Болеслав Тройденович (2073, s.21-26), що не може бути прийнятим (510, с.80-86). У 1349 р. Любарт одружився вдруге з Ольгою-Агафією, дочкою ростовського князя Костянтина Васильовича, яка померла після 1386 р. (коли виступає у грамоті кн. Федору Даниловичу Острозькому).


13. ОФКА-ЄВФИМІЯ ГЕДИМІНІВНА († 5.02.1342) ...................................................................... 1

Померла 5.02.1342 р. У 1331 р. видана за галицько-волинського князя Болеслава-Юрія Тройденовича († 1340 р.) (2111, s.7-8).


14. АЙГУСТА-АНАСТАСІЯ ГЕДИМІНІВНА († 11.03.1345) ...................................................................... 1

Померла 11.03.1345 р. У 1333 р. видана за вел. кн. володимирського і московського Семен Івановича Гордого († 27.04.1353) (2111,s.8; l18, с.204; 121, s.206).





Попередня     Головна     Наступна                 Бібліографія


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.