Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня     Головна     Наступна                 Бібліографія





4.3. ГЕДИМІНОВИЧІ. МОНВІДОВИЧІ


Й.Вольф вважав, що у Монвіда Гедиміновича не було нащадків (2112, s.665), а всі родини литовських магнатів, які виводили свій рід від нього, — псевдокнязівського походження. Давні геральдики Б.Папроцький, А.Коялович, К.Несецький передавали традиції Заберезинських, Кухмістровичів, Іржиковичів, Глібовичів, Дорогостайських та інших родин, які вважали себе нащадками Монвіда Гедиміновича. Проблема ця не така однозначна і залишається відкритою. Нащадки старшого сина Гедиміна, який рано зійшов з політичної арени, не залишивши дітям уділів, могли швидко втратити князівські титули. Теж саме могло статися якщо, навіть, припускати, що Монвід був наймолодшим сином Гедиміна, якого Ягайло у 1382 р. позбавив володінь. Тому основні позиції табл.31 залишаються гіпотетичними.



Таблиця 31

ГЕДИМІНОВИЧІ. МОНВИДОВИЧІ



II


1. МОНВІД ГЕДИМІНОВИЧ († після 1339 р.)

Див. табл. 30 поз. 3



III


2. ВОЙТЕХ († після 1422) ...................................................................... 1 ?

Згадуєтьсяу 1422 р. (257, s. 132). За Б.Папроцьким у Монвіда було двоє синів: Монвід та Монтвід. Синами першого були Олехно і Юсько (284, s.840-841). Войтех мав синів Олехна та Яхна. А.Бонєцкий (1765, s.217-218) та Ю.Вольф (2111, s. 11) вважали Войтеха сином Рімовіда.


3. ЯН († 1432) ...................................................................... 1 ?

Помер у 1432 р. (257, s. 132). Можливо був сином віленського воєводи Монівіда, який брав участь у роботі Городельського сейму 1413 р.



IV


4. ОЛЕХНО ВОЙТЕХОВИЧ ...................................................................... 2

Намісник троцький (перша половина XV ст.).


5. ЯХНО ВОЙТЕХОВИЧ († після 1443) ...................................................................... 2

Згадується у 1443 р. (257, s. 132).


6. ГЛІБ ЯНОВИЧ ...................................................................... 3 < ГЛІБОВИЧІ

За А.Бонєцким та Ю.Вольфом походили від Гліба В'язовича (1765, s. 71-74; 2111, s. 12). Родинний герб Леліва також вказує скоріше на боярське ніж на князівське походження. Гліб Янович чи Гліб В'язович мав трьох синів. Юрій Глібович († після 1520 р.) був намісником смоленським (1492-1499 рр.), оршанським і оболенським (1500 р.), вітебським (1500-1508 рр.), воєводою смоленським (1508-1514 рр.). Станіслав Монвід Глібович († після 1513 р.) був намісником вітебським (1495 р.) та воєводою полоцьким (1502 р.). Петро Глібович († після 1526 р.)-намісникомкревським (1511-1522 рр.). ВнукЯн Юрійович Глібович († 1549 р.), воєвода вітебський та полоцький, очолював литовську сторону на переговорах з Москвою у 1536 та 1542 рр. Мінський каштелян Ян Янович Глібович († 1590 р.) відігравав помітну роль у виборах Стефана Баторія і під час його походів у 1576-1579 рр. Син останнього Миколай († 1632 р.) був воєводою смоленським (1611-1621 рр.) і каштеляном віленським (з 1621 р.). Єжі Кароль Глібович († 1669 р.), син Миколая, воєвода смоленський (1643-1653 рр.), староста жмудський (1653-1668 рр.), воєвода віленський (з 1668 р.). У нього було дві дочки: Марцибелла Анна та Христина Барбара, із смертю яких родина ГЛІБОВИЧІВ вигасла.


7. КУЦ ЯНОВИЧ ...................................................................... 3 < РЕКУЦИ

Від нього походили РЕКУЦИ, дідичі на Крожах (257, s. 136). Думка, щодо їх некнязівського походження виглядає слушною (2112, s.676).


8. В'ЯЗ ЯНОВИЧ ...................................................................... 3 < В'ЯЗОВИЧІ

Згідно традиції від нього походять В'ЯЗОВИЧІ. Гліб та Івашко В'язовичі жили у другій половині XV ст. (257, s. 137). За Стрийковським В'язовичі походили від Євнута Гедиміновича. Цю версію прийняв Т.Нарбут. Якщо врахувати, що В'ЯЗОВИЧІ не займали сенаторських посад і не потребували доводити своє походження від Гедиміна, то їх родова легенда може бути схожою на правду.



V


9. ПЕТРО ОЛЕХНОВИЧ († після 1516) ...................................................................... 4 < КУХМІСТРОВИЧІ

З 1501 р. був кухмістром королівського двору. Його сини Іван, Микола і Станіслав писалися Кухмістровичами (1765, s. 12). Родина КУХМІСТРОВИЧІВ вигасла у XVII ст.


10. МИКОЛА ОЛЕХНОВИЧ († після 1502) ...................................................................... 4 < ІРЖИКОВИЧІ

Микола Олехнович мав двох синів: Миколу († після 1530 р.) та Іржіка († після 1528 р.), від якого походив рід ІРЖИКОВИЧІВ. Іржік (Юрій) Миколайович за переписом 1528 р. мав виставляти 17 коней, тобто належав до середньої шляхти (1765, s.98-99).


11. АНДРІЙ ОЛЕХНОВИЧ († після 1494) ...................................................................... 4

Мав сина Станіслава († після 1547 р.), який не залишив нащадків.


12. СТАНІСЛАВ ОЛЕХНОВИЧ († після 1502) ...................................................................... 4


13. ЮРІЙ ЯХНОВИЧ ...................................................................... 5 < князі ? ЗАБЕРЕЗИНСЬКІ

Заберезинський уділ знаходився за р.Березиною. Сини Юрія: троцький воєвода Ян († 1508 р.), каштелян віленський Олександр († після 1516 р.) та Станіслав († після 1501 р.) відігравали помітну роль у кінці XV ст. У XVI ст. рід вигас. Ю.Вольф заперечував належність цього роду до князів (2112, s. 68 5). Справді, немає документального підтвердження, що вони користувалися цим титулом у XV ст.



VI


14. СТАНІСЛАВ ПЕТРОВИЧ ОЛЕХНОВИЧ-КУХМІСТРОВИЧ ...................................................................... 9

Помер після 1528 р.


15. МИКОЛА ПЕТРОВИЧ ОЛЕХНОВИЧ-КУХМІСТРОВИЧ ...................................................................... 9 < князі ? ДОРОГОСТАЙСЬКІ

У 1547 р. отримав привілей на заснування містечка в Дорогостаях, яке стало центром родових володінь. Його син Микола († після 1593 р.), воєвода полоцький (з 1576 р.) став писатися Дорогостайським (1765, s.45-46). Родина ДОРОГОСТАЙСЬКИХ вигасла у XVII ст. Можна погодитися з Ю.Вольфом, що князівський титул вони собі приписали (2112, s.654).





Попередня     Головна     Наступна                 Бібліографія


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.