Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня     Головна     Наступна                 Бібліографія





4.14. ГЕДИМІНОВИЧІ. ОЛЬГЕРДОВИЧІ. ЛУКОМСЬКІ


Князі Лукомські вважали себе Ольгердовичами і виводили свій рід від сестри Ягайла (257, s.213). Першою дружиною Вітовта Кейстутовича була княжна лукомська Марія, яка померла до 1381 р. Схоже, що вона була останньою Рюриківною, але Лукомське князівство Вітовт утримати не зміг. У 1386 р. під час бунту полоцького князя Андрія Ольгердовича у Лукомлі був його васал Андрій (2112, s.213). Це міг бути син тракайського князя Андрій Горбатий, але міг і бути останній з Рюриковичів, брат або племінник дружини Вітовта. З усіх сестер Ягайла тільки Марія Ольгердівна могла мати відношення до Лукомського князівства, її перший муж лідський державець Войдило був страчений Кейстутом Гедиміновйчем. Якщо припустити, що причиною такого вибуху тракайського князя була передача синові Войдила Лукомля, який Кейстут вважав спадком своєї невістки, то тоді виходить, що князі Лукомські походили від литовського нобіля (504, c. 190). У такому випадку Лукомські не могли би носити князівський титул у XV ст. Навіть, якщо припустити, що Ягайло домігся повернення своєму племінникові Лукомського князівства, то і тоді син Войдила міг бути лише намісником або старостою, але не князем. Тому ми відкидаємо подібну версію, хоча раніше вважали її за можливу. Залишається припускати, що князі Лукомські походили від Марії Ольгердівни та її другого чоловіка Давида Дмитровича. Городенський уділ був і у Мінському князівстві, отже Давид Дмитрович міг бути близьким родичем лукомських князів, який і успадкував це князівство. Тому і Вітовт Кейстутович не робив спроб його опанувати. Але у такому разі Лукомські були Рюриковичами. До такого висновку прийшла Н.Яковенко (1700, с.307). Ольгердовичами Лукомські могли бути тільки у випадку, якщо б були нащадками Андрія Ольгердовича. Тоді довелося би прискати, що лукомський князь Андрій, згаданий у 1386 р., був сином полоцького князя, незнаним з інших джерел. Але синові полоцького князя було би дуже важко утриматися у Лукомському князівстві після 1386 р., тим більше, що легітимні права на нього мав сам Вітовт Кейстутович. Зрештою син Андрія Ольгердовича не міг одружитися з сестрою Ягайла Ольгердовича від якої начеб-то походили Лукомські. Розплутати загадку походження князів Лукомських навряд чи можливо (2102). Крім того вся рання генеалогія цього роду залишається дискусійною (2112, s.213-231).





Таблиця 46

Князі ЛУКОМСЬКІ



IV


1. NN [ДАВИДОВИЧ ?] (* між 1383/1388 † перша половина XV ст.)



V


2. ВАСИЛЬ († після 1463) ...................................................................... 1

Князь лукомський (?-після 1463 р.).


3. МАРИНА († після 1443) ...................................................................... 1


4. ІВАН († 1493) ...................................................................... 1

Князь щидутський (? — 1473 рр.). У 1473 р. емігрував у Московську державу. У 1493 р. був спалений у дерев'яній клітці на Москві-ріці, зізнавшись на тортурах, що ніби-то був посланий Казимиром Ягеллончиком у Москву з метою отруїти Івана Васильовича. На допиті він також обмовив князя Ф.Бельського, з яким міг бути пов'язаний якимись родинними вузами.



VI


5. NN ВАСИЛІВНА ...................................................................... 2

~ кн. Федір Федорович Друцький-Конопля


6. БОГДАНА ВАСИЛІВНА ...................................................................... 2

~ Ян-Микола Радзивіл ?


7. NN ВАСИЛІВНА ...................................................................... 2


8. NN ВАСИЛІВНА ...................................................................... 2


9. ІВАН ІВАНОВИЧ († після 1488) ...................................................................... 4

Князь щидуцький (1473 — після 1488 рр.), лукомський (?-після 1488 рр.).


10. АНДРІЙ ІВАНОВИЧ († після 1508) ...................................................................... 4


~ NN, дочка кн. Федора Четвертинського Князь мелешківський [?].


11. ФЕДІР ІВАНОВИЧ († після 1508) ...................................................................... 4


12. ГРИГОРІЙ ІВАНОВИЧ († після 1506) ...................................................................... 4


13. РОМАН ІВАНОВИЧ († після 1500) ...................................................................... 4 < князі ЛУКОМСЬКІ (молодша гілка)

Ця гілка вигасла на початку XVII ст., хоча у середині XVI ст. тільки внуків Романа Івановича було вісім:



VII


14. АНДРІЙ ІВАНОВИЧ († до 1534) ...................................................................... 9

~ Анна Іванівна Скіндерівна

Князь щидуцький (після 1488-до 1534 рр.).


15. АНДРІЙ АНДРІЙОВИЧ († до 1580) ...................................................................... 10 < князі ЛУКОМСЬКІ (на Мелешковичах)

~ Анастасія Григорівна Служка

Князь мелешківський (після 1508 — до 1580 рр.). Князі ЛУКОМСЬКІ на Мелешковичах вигасли у XVIII ст.


16. АННА АНДРІЇВНА († до 1554) ...................................................................... 10

~ Остафій Яцинич


17. АГРАФЕНА АНДРІЇВНА († 1554) ...................................................................... 10

~ 1). кн.Михайло Осовицький; 2). Семен Кміта



VIII


18. БОГДАН АНДРІЙОВИЧ († 1591) ...................................................................... 14 < князі ЛУКОМСЬКІ (на Щидутах)

~ Софія Іванівна Служка

Князь щидуцький (1581-1591 рр.). Нащадки князів ЛУКОМСЬКИХ на Щидутах живуть і нині. На гробниці одного з представників цієї родини у Львові на Личаківському цвинтарі вибитий напис «Ольгердович-Лукомський».


19. БАЛТАЗАР АНДРІЙОВИЧ († 1581) ...................................................................... 14

~ Софія Федорівна Владика

Був власником с.Вербковичі на Київщині.


20. АННА АНДРІЇВНА († після 1581) ...................................................................... 14

~ 1). кн. Іван Васильович Соколинський; 2). Конрад Жаба


21. ОЛЕНА АНДРІЇВНА († після 1550) ...................................................................... 14

~ Якуб П'яновський





Попередня     Головна     Наступна                 Бібліографія


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.