Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  



Попередня         Головна         Початок



Літопис найважливіших подій ...
Примітки



Сторінка 8

Поширені житія Кирила та Мефодія за традицією називаються Паннонськими, але, на думку сучасних дослідників, житіє Кирила написане у Великоморавії, а житіє Мефодія, очевидно, в Болгарії.

Візантійський імператор Михаіл — йдеться про Михаіла III (842-867).

Херсон (Херсонес Таврійський) — грецька колонія у південно-західній частині Кримського півострова (місто засноване греками у V ст. до н.е.; перестало існувати в XV ст.); нині — руїни на західній околиці м. Севастополя біля Карантинної гавані.

Фотій (810/827-891/897) — патріарх константинопольський (858-867, 877-886), церковно-політичний діяч, письменник; його церковно-політична програма визначила протиборство східної та західної церков; найвідоміший з творів Фотія «Міріобібліон» («Бібліотека») — своєрідна критична бібліографія; відомості про багатьох античних авторів збереглися тільки в цій пам'ятці.

Сторінка 9

Велика Моравія — держава, що виникла в IX-X ст. в історичній області Моравії в басейні річки Морава, де жили західнослов'янські племена, предки чехів та словаків.

Паннонія — історична область між річками Дунай та Драва. Первісне її населяли іллірійці та кельти. В IX ст. захопили слов'яни, після чого стала слов'янським князівством, залежним від франкського королівства. На межі IX і X ст. на території Паннонії заснували свою державу угорці.

Перше Болгарське царство (680-1018), болгарська держава, столиця — м. Преслав. За князя Бориса-Михаїла (852-889), сина князя болгарського Пресіана, було запроваджено християнство (860-ті роки).

... Ростиславові [князю моравському] ... — Йдеться про великоморавського князя Ростислава (846-869), який запросив із Візантії до Моравії християнських місіонерів, братів Кирила та Мефодія.

Угорське — урочище-гора навпроти впадання Чорторию (лівого рукава устя Десни) в Дніпро; нині — середня частина Дніпрового узвозу.

Хілендарський монастир — один із 20 монастирів на Афоні. Заснований у 1198 році сербським володарем Стефаном Неманею (1159-1195) та його сином Савою; розташований у північній частині гори Афон. У XVIII ст. його ігуменом був відомий болгарський діяч Паїсій Хілендарський. У бібліотеці монастиря зберігалося багато церковнослов'янських і старосербських рукописів.

Афон, Свята гора - знаходиться на гористому півострові в Греції; в VII ст. візантійський імператор Костянтин Погонат подарував його ченцям, і тут виникло багато православних монастирів. Перший монастир був заснований у 962 році греком Афанасієм. У 1112 році виник перший давньоруський монастир — Пантелеймонів. Афон вважається одним із найсвятіших місць православної церкви.

Сторінка 10

Транслітерація — відтворення тексту, написаного одним алфавітом літерами іншого алфавіту.

Сторінка 11

Батий (1208-1255) — онук Чингісхана, з 1236 року — хан монгольський, засновник Золотої Орди.

Мстислав Тмутороканський (Мстислав Володимирович; ?-1036) — князь тмутороканський і чернігівський, син київського князя Володимира (Василія) 1 Святославича. В 1022 році підкорив на Прикупанні плем'я касогів, перемітиш у двобої їхнього князя Редедю.

... про старого Ярослава... — Йдеться про Ярослава Мудрого (978-1054) великого князя київського з 1019 року, сина Володимира І Святославича і Рогніди.

... красного Романа Святославича... — Йдеться про Романа (Бориса) Святославича Красного (?-1079) — князя володимира-волинського.

Олена (близько 244-327) — мати Костянтина І Великого Флавія; за переказами, знайшла хрест, на якому був розп'ятий Ісус Христос.

Сторінка 12

Руська єпархія була створена після хрещення Русі київським князем Аскольдом. Про існування її згадується в списку єпархій, укладеному в середині X ст. за часів візантійського імператора Костянтина Багрянородного. Першим руським митрополитом, ймовірно, був Михайло Сирін.

Святослав Ігоревич (942?-972) — син Ігоря Рюриковича, великий князь київський (945-972).

Пантеон (Ір. «всі» та «боги») — місце, присвячене всім богам.

Ілля-пророк — біблійний пророк; борець проти поганства, яке за часів царя Ахава поширилось серед ізраїльтян. За Біблією, Ілля був взятий на небо на вогняній колісниці.

Сторінка 13

Хозари-іудеї (козари) — тюркські племена, які в VI ст. жили в Берсілії (теперішній північний Дагестан); у VII ст. утворили Хозарський каганат; після занепаду своєї держави розчинилися серед кочівників Південно-Східної Європи.

... церкви св. Василія ... — Дерев'яна, була споруджена на місці, де стояли ідоли поганських богів; не збереглася.

Шестистовпний — прямокутне в плані приміщення членувалося всередині стовпами на три подовжні приміщення, нефи. Апсида (гр. «дуга», «склепіння») — напівкруглий або гранований у плані виступ, що здебільшого має власне перекриття.

Сторінка 14

Іоанн Златоуст (близько 347-407) — візантійський християнський письменник, оратор і проповідник; гострий критик тогочасного візантійського суспільства; з 398 року — константинопольський патріарх; помер на засланні.

Єпіфаній Кіпрський (310 чи 332-403) — архієпископ Констанци, головного міста Кіпру; християнський письменник.

Канонічні — визнані церквою.

Олександрія — місто в Єгипті на південному узбережжі Середземного моря, засноване в IV а. до н.е. Олександром Македонським, нині — місто Олександрія в Єгипті.

Мойсей — біблійний старозавітний персонаж, перший пророк Бога Ягве і основоположник його релігії, законодавець, релігійний і політичний вождь єврейського племені під час виходу з Єгипту в Палестину. Мойсею приписується авторство П'ятикнижжя (перших п'яти книг Біблії).

Ісус Навин — біблійний старозавітний персонаж, помічник і наступник Мойсея, вождь ізраїльтян, який завоював у XIII ст. до н.е. Ханаан (Палестину).

Соломон — ізраїльський цар (993-953 роки до н.е.), син царя Давида, уславився мудрістю, йому приписується авторство кількох старозавітних книг, зокрема Пісні пісень, Книги Премудрості, Притч; персонаж багатьох апокрифічних оповідань.

Давид — напівлегендарний іудейський цар і поет, період життя якого відносять до 1055-1015 років до н.е.; йому приписується авторство псалмів, що складають Псалтир. За біблійними переказами, переможець гіганта Голіафа, зять царя Саула, батько царя Соломона.

...написаних давньогрецькою мовою... — Існують відомості про єврейський чи арамейський оригінал Євангелія від Матфея.

Матфей (Матвій) — один із апостолів; йому приписується авторство першого канонічного Євангелія; до того, як став апостолом, був митарем, збирачем податей біля Генісаретського озера.

Марк (Марко) — євангеліст, вважається автором найстарішого (другого) канонічного Євангелія, сподвижник апостолів Павла і Варнави; перший єпископ Олександрійської церкви.

Лука — євангеліст, один з учнів Ісуса Христа, послідовник і сподвижник апостола Павла; вважається автором Євангелія від Луки і Діянь апостолів.

Сторінка 15

Іоанн (Богослов) - за християнськими переказами, найулюбленіший учень Ісуса Христа, апостол, вважається автором одного із канонічних євангелій, Апокаліпсису і трьох послань.

Павло (Савл) — у християнській традиції «апостол поган»; не знав Ісуса Христа в час його земного життя і не належав до апостолів; спершу був гонителем християн, але згодом прийняв хрещення і проповідував християнство; за місіонерсько-проповідницьку діяльність був визнаний першопрестольним апостолом; вважається автором чотирнадцяти новозавітних послань. За переказами, був страчений за наказом римського імператора Нерона близько 65 року.

Яків (Праведний, молодший, менший) — за переказами, що знайшли відображення у візантійській учительній літературі, син Йосифа, якого народила йому Марія Клеопова — вдова його бездітного брата Клеопи, котру він взяв за жінку за єврейським звичаєм, щоб «відновити сім'я покійному»; вважається автором одного з новозавітних послань; єпископ єрусалимський.

Петро (Симон) — один із дванадцяти апостолів, брат Андрія Первозваного; перший єпископ Риму, вважається автором двох новозавітних послань.

Іуда (Фаддей) — один із дванадцяти апостолів, брат Якова Праведного, вважається автором одного з новозавітних послань.

Притча — повчально-алегоричний жанр літератури, близький до байки. Але на відміну від неї тяжіє до глибинної «премудрості» релігійного чи моралізаторського плану. Персонажі притч не мають ні зовнішніх рис, ні характеру. Вони постають перед нами не як об'єкт художнього спостереження, а як суб'єкт етичного вибору.

Афанасій Олександрійський (Великий, близько 295- 373) — олександрійський архієпископ, християнський письменник; боровся за автономію церковної організації від влади візантійських імператорів.

Феодоріт Кирський (386 або 393-457) — єпископ кирський, автор богословських творів, проповідей, листів.

Григорій Нісський (331-400) — єпископ каппадокійського міста Ніси (Мала Азія), християнський письменник, автор догматичних, екзегетичних (тлумачних), полемічних, моралістичних, філософських творів, листів.

Феофілакт Болгарський (XI-XII ст.) — болгарський архієпископ, автор «Євангелія з тлумаченнями».

Сторінка 16

Святополк (Святополк-Петро Ярополкович Окаянний; 978-1019) — син Ярополка Святославича, народжений після його смерті жоною-грекинею, яку взяв собі за третю дружину Володимир Святославич, і тому він числиться також серед його синів; князь туровський, князь київський (1015; 1018).

Сторінка 17

Варлаам Ясинський (?-1707) — церковно-освггній діяч, письменник; навчався в Києво-Могилянському колегіумі, а згодом у Краківській академії. Протягом 1669-1673 років — ректор Києво-Могилянського колегіуму, пізніше — настоятель Києво-Печерського монастиря, з 1690 — київський митрополит; автор віршів, послань, листів.

Мазепа Іван Степанович (1640-ві — 1709) — гетьман Лівобережної України (1687-1709); у 1708 році уклав союзний договір із шведським королем Карпом XII з метою розірвати союз із Московською державою і визнатипротекторат шведського короля. Похований у монастирі св. Юра в м. Галац (Румунія).

Скрипторій — майстерня в монастирі, де переписувалися книги.

Сторінка 18

Церква св. Апостолів у Берестові — дерев'яна; знаходилась у княжому селі Берестові (нині — район парку Вічної слави); не збереглася.

Рівноапостольний - так церква називає сподвижників апостолів і тих, що подібно до апостолів, проповідували, поширювали й утверджували християнство.

Канонізація — в католицькій і православній церквах прилучення тієї чи тієї особи до святих.

Георгій — йдеться про Ярослава Мудрого, який при хрещенні одержав ім'я Георгія.

Сторінка 19

Ярина — йдеться про Ірину, Інгігерду (?-1051) - жінку Ярослава Мудрого, дочку шведського короля Олафа Снетконунга.

Сторінка 20

Ізраїль — назва північного царства, що утворилося після розподілу єврейського народу на два царства Іудейське та Ізраїльське. До Ізраїльського царства відійшло десять (з 12) «колін» (племен), які займали кращі і родючіші землі, але за Іудейським царством залишилась столиця Єрусалим і храм. Столицею Ізраїльського царства стала м. Самарія. Проіснувало царство до 722 року до н.е.

Іудея — назва південної частини єврейської держави після її розпаду невдовзі після смерті Соломона на два самостійних царства — Іудейське та Ізраїльське. Першим її царем був син Соломона Ровоам. Зруйноване Навуходоносором у 588 році до н.е., воно через 70 років відродилось знову і проіснувало (вже втративши незалежність) до 70 року н.е.

Вавилонія — стародавня держава у південній і середній Месопотамії (Передня Азія), знаходилась на найродючіших землях у басейні річок Тігр та Євфрат; нині — південно-східна частина Ірану (до м. Багдада).

Єгипет — одна з найдавніших держав світу, розташована в Північно-Східній Африці в долині Нілу; нині — Єгипет.

Індикт — візантійське літочислення п'ятнадцятирічними періодами; індикт має 15 років і розпочинається 1 вересня; його визначають поділом дати від «сотворіння світу» на 15; решта, включаючи число 15, і буде індиктом.

Скидь — нашвидкуруч побудований човен, пліт.

Дромон — корабель для перевезення кінноти.

Феофан — паракімомен (начальник охоронців імператорської опочивальні), керівник державного апарату, командувач флотом за часів візантійського імператора Романа І Лакапіна (920-944).

Євксин-Понт — Чорне море.

Іраклій — візантійський імператор (610-641).

Сторінка 21

Агора — йдеться про Малу Азію.

Варда Фока — патрикій, воєвода за часів імператора Романа І Лакапіна.

Віфінія — історична область на півночі Західної Малої Азії, прилегла до південного узбережжя Чорного моря.

Іоанн Коркуа (Куркоас) — доместик (командувач військами) за часів імператора Романа 1 Лакапіна.

Туров — місто в Київській землі, центр удільного князівства на правому березі Прип'яті; нині — селище міського типу Туров Житковицького району Гомельської області в Білорусі.

Жигмонт [Сигізмунд] — йдеться про Сигізмунда І Старого (1467-1548), короля польського і великого князя литовського (з 1506).

Острозький Костянтин Іванович (?-1530) - український князь, перший гетьман Великого князівства Литовського, батько київського воєводи та політичного і культурного діяча Костянтина (Василя) Острозького. Відзначався мужністю і хоробрістю у воєнних битвах.

Сторінка 22

Михайло Керуларій (Михаїл І Керуларій; ?-1058) — константинопольський патріарх (1043-1058), один з тих, хто спричинив до розділу східної і західної церков.

Екфонетичні знаки - призначалися для декламаційного виголошення богослужбових текстів у церковній службі.

Сторінка 23

Ізяслав — йдеться про Ізяслава-Дмитрія Ярославича (близько 1024-1078) — третього сина Ярослава Володимировича, князя туровського, великого князя київського (1054-1068; 1069-1073; 1077-1078).

... батька свого Ярослава ... — Мається на увазі Ярослав Мудрий.

... брата свого Володимира ... — Йдеться про Володимира Ярославича (близько 1020-1052), другого сина Ярослава Мудрого; князя новгородського.

Авраам — біблійний старозавітний персонаж, одинадцятий патріарх після потопу; вірою і праведністю перевершував усіх старозавітних праведників; родоначальник євреїв (через сина Ісаака) та ізмаїльтян, тобто арабів (через сина Ізмаїла).

Ісаак — біблійний старозавітний персонаж, іудейський патріарх, син Авраама; батько хотів принести його в жертву Богу на знак покори господній волі, але ангел врятував Ісаака від смерті.

Іаков (Ізраїль) — біблійний старозавітний персонаж, другий син Ісаака і Ревеки; родоначальник «дванадцяти колін» давніх євреїв.

Іларіон (288-372) — християнський святий, аскет і засновник монастирів; народився біля Гази, навчався в Олександрії; був засновником кількох монастирів і адептом чернецтва в Палестині.

Сторінка 24

Святослав Ярославич (Святослав-Миколай Ярославич; 1027-1076) — четвертий син Ярослава Мудрого,князь володимир-волинський, чернігівський, великий київський (1073-1076).

Всеволод Ярославич (Всеволод-Андрій Ярославич; 1030-1093) — п'ятий син Ярослава Мудрого, князь переяславський, чернігівський, великий князь київський (1077, 1078-1093).

Сторінка 26

Василій Великий (близько 330-379) — єпископ Кесарії Каппадокійської (Мала Азія); один з найвидатніших представників патристики; автор «Шестоднева», в якому виклав основи християнської космології.

Юстин Філософ (II ст.) — християнський теолог і письменник, автор апологетичних творів, сповнених філософських роздумів.

Максим Сповідник (близько 580-662) — візантійський богослов, головний опонент монофелітів, коментатор «Ареопагітик», завдання людини вбачав у відновленні цілісності своєї природи і космосу.

Мініатюра-фронтиспіс - малюнок, портрет автора або особи, якій присвячено книгу; розміщений зліва від титульного аркуша.

Фототипічне видання, фототипія — різновид плоского відбитка із скляної або металевої пластинки, на яку фотографічним способом наносять відтворюване зображення.

Факсимільне видання, факсиміле — точне відтворення оригіналу рукопису фотографічним способом.

Сторінка 27

Самсон — біблійний старозавітний персонаж, герой, наділений надприродною силою, джерелом якої було його волосся. Філістимлянка Даліла, коханка Самсона, сонному обрізала волосся і видала його філістимлянам.

Георгій Хуровск — у різних дослідженнях існує різне написання: Хировск, Хиробоск, Хуровск. Цей варіант — копія рукописного.

Афанасій Синаіт (Кіновіт; ?-599) — чернець Синайського монастиря, з 561 року — патріарх Антиохії, автор теологічних творів.

Нил Синайський, Нил Синаїт (друга половина IV ст. — близько 450) — синайський чернець, родом з Галатії, автор філософсько-теологічних трактатів та численних листів.

Сторінка 29

... церкви св. Андрія і монастиря... — Мається на увазі Андріївський, Янчин (Анни Всеволодівни) — жіночий, потім чоловічий монастир; був, очевидно, в районі між нинішнім початком Десятинної вулиці і площею Михайлівською.

Олег Святославич (Гориславич), Олег-Михайло Святославич-«Гориславич» (?-1115) — син Святослава Ярославича, князь ростовський, володимир-волинський, тмутороканський, чернігівський; певний час був на засланні в Константинополі і на острові Родос.

Ізяслав (Володимирович; ?-1096) — син Володимира Всеволодовича (Мономаха), князь курський, смоленський, муромський.

Мстислав (Мстислав-Федір-Гаральд Володимирович Великий; 1076-1132) — син Володимира Всеволодовича (Мономаха), князь новгородський, ростовський, білгородський; великий князь київський (1125-1132).

... дитя моє і твоє... — Олег Святославич був хрещеним батьком Ізяслава, як і Мстислава.

Сторінка 31

Сиф — біблійний персонаж, третій син Адама і Єви.

Ной — біблійний старозавітний персонаж, син Ламеха, праведник, врятований Богом від всесвітнього потопу; після потопу через своїх синів Сима Хама та Яфета став продовжувачем людського роду.

Мельхіседек — цар Салима, який, не будучи поставленим у священики, приносив у жертву Богу хліб і вино.

Йосиф Аримафейський — багатий знатний член Синедріону (верховного суду Іудеї) з міста Аримафеї, чи Рамафи, таємний послідовник Христа. Він попросив у Пілата дозволу зняти тіло Ісуса з хреста після розп'яття і з почестями поховав його у своїй гробниці.

... про апостола Андрія... — Андрій Первозваний — у християнській традиції перший із дванадцяти апостолів; проповідував християнство серед балканських і причорноморських народів, зокрема серед скіфів. Благословив Київські гори.

Сторінка 32

Архангел Михаїл — за християнським ученням, ангельські чини діляться на три ієрархії, чи лики: виший (серафими, херувими, престоли), середній (владарства, сили, власті) і нижчий (начала, архангели, ангели); десятий чин — воєвода небесних сил архістратиг Михаїл; до нього це місце посідав Сатанаїн.

Дуалістичні ідеї (дуалізм) — лат. «двоїстий» — вчення, яке виходить з визнання двох першоначал світу — ідеального й матеріального (духу й матерії).

Понтій Пілат (? — близько 37 року) — римський прокуратор, тобто намісник Іудеї в 26-36 роках за імператора Тиберія; за Євангелієм, віддав на розп'яття Христа «умивши руки», тобто знявши з себе відповідальність.

Сторінка 33

Тиберій (Клавдій Нерон, 42 рік до н.е. — 37 рік н.е.) — пасинок римського імператора Августа, римський імператор (14-37).

Єрусалим — місто в Палестині на правому березі потоку Кедрон, певний час столиця Іудеї.

Іордан-ріка — річка в Палестині, за Біблією, в ній був охрещений Ісус Христос.

Сторінка 34

Архієрей Анна — іудейський первосвященик.

Антоній Великий (? — близько 356) — засновник чернецтва поблизу Іраклії у Верхньому Єгипті; перший яскравий представник ченця-пустельника. Історія його самітницького подвижницького життя стала сюжетом для багатьох літературних і мистецьких творів.

Сторінка 36

Еморам — один з найшанованіших святах римсько-католицької церкви. Був єпископом у Франції, а в 625 році прийняв мученицьку смерть в Регенсбурзі (місто на території сучасної Німеччини — в Баварії). Цього святого особливо шанували в Регенсбурзькій єпархії, до складу якої тоді входила Богемія.

Козьма і Даміан — двоє братів-лікарів, святі мученики, котрі жили в III ст. недалеко від Риму. За лікування не вимагали ніякої винагороди, окрім віри в Ісуса Христа, за що названі «безсребрениками».

Сторінка 37

Димитрій Туптало (1651-1709, світське ім'я Данило Савич Туптало) — церковний діяч, письменник, проповідник. Навчався в Киево-Могилянському колегіумі, з 1688 року постригся в ченці; з 1703 року — митрополит Ростовський; автор чотиритомної «Книги житій святих», проповідей, драм, віршів.

Сирія — історична область на Близькому Сході між східним узбережжям Середземного моря і середньою течією Євфрату; нині — Сирія, Ліван, Ізраїль та Йорданія.

Григорій Великий (Григорій Двоєслов, близько 540-604) — християнський теолог, у 590 році став римським папою; заснував півчу школу і запровадив у церковну практику наспів, який одержав назву григоріанського, автор богословських творів, листів, віршів.

Сторінка 38

Ассиро-Вавшюнія — стародавня могутня держава в Азії, в басейні річок Тігр і Євфрат.

Зевс — син Кроноса й Реї, верховний бог греків, цар і батько богів та людей (у римській міфології — Юпітер).

Крон, Кронос — одне з найдавніших грецьких божеств, бог жнив; наймолодший син Урана (Неба) і Геї (Землі), що належав до другого покоління богів (у римській міфології — Сатурн).

Семена — дочка фіванського царя Кадма й Гармонії, кохана Зевса, від якого мала сина Діоніса.

Іо — дочка царя Аргосу Інаха, жриця Гери, коханка Зевса, яку ревнива Гера обернула на корову.

Персей — син Зевса й аргонської царівни Данаї. Нащадками Персея були численні герої, зокрема Геракл і Тесей.

Едіп — син Лаія та Іокасти, фіванський герой, за давньогрецьким міфом, Едіп, згідно з пророцтвом Дельфійського оракула, вбив батька і одружився з матір'ю.

Гармонія — дочка Ареса й Афродіти; на весіллі боги подарували їй намисто, яке зробив бог вогню й ковальства Гефест. Це намисто згодом набуло властивості приносити нещастя всім, хто ним володів.

Діоніс — бог рослинності, родючості, вологи, покровитель виноградарства й виноробства (у римській міфології — Вакх, Бахус).

Орфей — співець і поет; син річкового бога — фракійського царя Еагра та найстаршої серед дев'яти музи Калліопи — покровительки епічної поезії й науки. Загинув Орфей від рук вакханок, бо через тугу за померлою дружиною Еврідікою відмовився брати участь в оргії.

Леда — дружина спартанського царя Тіндарея. За міфом, Зевс, зачарований вродою Леди, з'явився перед нею в образі лебедя, коли вона купалася. Від їхнього зв'язку народилися Полідевк і Єлена.

Дедал — нащадок афінського володаря Ерехтея, славетний скульптор, будівничий, винахідник різних будівельних інструментів.

Ікар — син Дедала.

Тесей — один з найвизначніших героїв грецької міфологи, відомий своїми подвигами; син афінського царя Егея (за іншою версією - Посейдона) і тройзенської царівни Етри. В античності його вважали історичною особою.

Аріадна — дочка Міноса й Пасіфаї. Коли на Кріт прибув Тесей, Аріадна, закохана в героя, допомогла йому вбити Мінотавра і подарувала клубок, який вивів Тесея з лабіринту.

Юлій Цезар (100-44 роки до н.е.) — державний діяч, полководець, письменник Давнього Риму. В 60 році до н.е. уклав таємну угоду з Крассом і Помпеєм про боротьбу за владу; пізніше встановив у Римі одноособову владу. Убитий внаслідок змови, очоленої Брутом і Кассієм.

Екзарх (гр. «голова», «керівник») — у Візантійській імперії правитель області, намісник імператора. У православній церкві глава церковної округи — екзархату. Титул цей міг вживатися і в значенні ігумена монастиря.

Іоанн Дамаскін (близько 675 — близько 753) — візантійський теолог, філософ, поет, за походженням араб родом із Дамаска; противник іконоборства, обстоював перевагу церковної влади над світською.

Арістотель (384-322 роки до н.е.) — давньогрецький філософ і вчений, енциклопедист, учень Платона, вихователь Олександра Македонського; справив великий вплив на розвиток європейської філософії в добу Середньовіччя, зокрема на патристику і на схоластику.

Демокріт (близько 460 — близько 370 року до н.е.) — давньогрецький філософ-матеріаліст.

Фалес (близько 625 — близько 547 року до н.е.) — давньогрецький філософ-матеріаліст, основоположник античної і пізнішої європейської філософії. За переказами, началом усього вважав воду. Його твори не збереглися,

Платон (427-347 роки до н.е.) — давньогрецький філософ і письменник, учень Сократа; близько 386 року заснував філософську школу, яку називали Академією.

Сторінка 39

Номоканон (гр. «законоправило») — візантійський збірник церковних і державних законів. У давній Русі видозмінився і перетворився на Кормчу книгу.

Всеволод Велике Гніздо (Всеволод-Дмитрій Юрійович Велике Гніздо; близько 1154-1212) — син Юрія Володимировича, князь городець-остерський, володимиро-суздальський, київський (1173).

Сторінка 42

Синагріп (Сіннахеріб; ?-681 (680) роки до н.е.) — син царя ассирійського Саргона II, цар ассирійський (705-681 (680) роки до н.е.).Сторінка 43

Аполог — коротке дидактичне оповідання, побудоване на алегоричному зображенні тварин і рослин.

Сторінка 44

Гомер (IX ст. до н.е.) — давньогрецький поет. З його ім'ям зв'язують створення великих епічних поем «Іліади» та «Одіссеї».

Троя (Іліон) — фрігійське місто-держава на північно-західному узбережжі Малої Азії, зруйноване на початку XII ст. до н.е. під час Троянської війни.

... в боротьбі за великокнязівський стіл... — Сучасні історики висловлюють сумнів щодо вірогідності окремих епізодів цієї розповіді. Деякі з них припускають, що після смерті Володимира княжий стіл посів його син Мстислав, який і був винуватцем загибелі Бориса. Інші вважають, що винуватцем загибелі Бориса та Гліба був Ярослав Мудрий. .. . ,'

Сторінка 47

Святополк — йдеться про Святополка-Михайла Ізяславича (1050-1113) — сина Ізяслава Ярославича, князя полоцького, новгородського, туровського, великого князя київського (1093-1113).

Давид Ігоревич (?-1112) — син Ігоря Ярославича, князь тмутороканський, олесський, володимир-волинський, дорогобузький, червенський, луцький, бузький, острозький, чарторийський.

Здвижень — місто в Київській землі на лівому березі верхів'я Здвиженя; нині — село Здвижка Коростишівського району Житомирської області.

Сторінка 48

Симеон Полоцький (1629-1680; світське ім'я Самуїл Омелянович Ситніанович-Петровський) — білоруський і російський поет, проповідник, церковний та громадський діяч.

Лазар Баранович (1620-1699) — поет, проповідник, полеміст, церковний і політичний діяч; навчався в Києво-Могилянському колегіумі та єзуїтських школах Вільни і Каліша. Учасник києво-чернігівського гуртка вчених та письменників; архієпископ чернігівський.

Сторінка 51

Гроб Господній — печера посередині храму Воскресіння, в якій, за переказами, був похований Ісус Христос.

Ефес — місто на Егейському узбережжі Малої Азії.

Кіпр, Патмос, Лерос — острови в Егейському морі.

Єрихон — місто в Палестині, яке євреї, за біблійними переказами, взяли першим після переходу річки Іордан, вступивши на Землю обітовану.

Віфліем — місто в Іудеї на південь від Єрусалима, за Євангеліями, місце народження Христа.

Галілея — історична область у північній Палестині (Ізраїль). Первісне поселення — хурріти й хананеї. У XII-XIII ст. до н.е. захоплена й заселена ізраїльтянами. Була основним осередком, де проповідував Ісус Христос. В кінці II ст. до н.е. приєднана до Іудеї.

Гiверіадське озеро — море Кіннереф, або Галілейське — озеро в Палестині, на березі якого розташоване місто

... брак в Коні Галілейській ... — За Євангелієм, у палестинському місті Кані Галілейській Ісус Христос здійснив чудо: на весіллі перетворив воду у вино й оздоровив сина царедворця.

Купіль Силоамська - джерело й купальня при ньому в південно-східній частині Єрусалима, біля підніжжя Сіона і Морії.

Гора Єменська (Оливкова) — на сході від Єрусалима за потоком Кедрон.

... труна Пелагії-блудниці... — Візантійська свята (?-461).

Сторінка 52

Острозький Костянтин (Василь) Костянтинович (1526-1608) — волинський князь, київський воєвода, багатий і впливовий магнат, один з провідних діячів православних у боротьбі проти католицизму та унії; меценат, за його підтримки в Острозі сформувався науково-літературний гурток, були засновані школи, видавалися книги.

Яфет — біблійний старозавітний персонаж, син Ноя, серед нащадків якого були європейські народи, зокрема слов'яни.

Сторінка 54

Стоп — місто в Малій Азії, в Пафлагонії, на південному узбережжі Чорного моря; нині — м. Синоп у Туреччині. Корсунь — давньоруська назва Херсонеса Таврійського.

Сторінка 55

Володар і Василько Ростиславичі — мається на увазі Володар Ростиславич (?-1124 (1125?) — син Ростислва Володимировича, князь тмутороканський і пгп мишльський і його брат Василько (Василь) Ростислав (?-1124 (1125 ?) — князь теребовльський.

... імператора Василія...— Василій І Македонянин (близько 812-886) — македонський селянин, візантійський імператор (867-886), засновник Македонської династії.

Тивун — управитель княжого господарства, дворецький, слуга, який виконував також судові та адміністративні обов'язки.

Сторінка 56

Костянтин (Константин) IX Мономах (?-1055) — із константинопольської знаті, імператор візантійський (1042-1055).

Давид Святославич (?-І 123) — син Святослава Ярославича, князь новгородський, смоленський, чернігівський.

Сторінка 57

Менглі-Гірей (?-1515) — кримський хан з 1468 року; в 1482 році очолювана ним орда напала на Україну і зруйнувала Київ.

Григорович-Барський Іван Григорович (1713-1785) - український архітектор, представник бароко, навчався вКиєво-Могилянській академії. Головні споруди — міський водогін на Подолі з павільйоном-фонтаном «Самсон», церкви Покровська та Миколи Набережного, будинок полкової канцелярії, собор Різдва Богородиці в Козельці (Чернігівської області).

Сторінка 58

Мстислав Ізяславин (Мстислав-Федір Ізяславич; ?-1170) — син Ізяслава Мстиславича, князь переяславський, дорогобузький, луцький, пересопницький, володимир-волинський, великий князь київський (1158-1159, 1167-1169; 1170).

Сторінка 59

Ярослав Осмомисл (Ярослав Володимирович Осмомисл; ?-1187) — син Володимира (Володимирка) Володаревича, князь галицький.

Іоаникій Гамтовський (?-1688) - український письменник, церковно-освітній і громадський діяч, проповідник, теоретик церковного красномовства, педагог. Учився в Києво-Могилянському колегіумі, був у ньому викладачем, ректором; з 1669 року — архімандрит Єлецького монастиря в Чернігові.

Сторінка 60

Боголюбський — Андрій-Китай Юрійович Боголюбський (близько 1112-1174) — син князя Юрія Володимировича, князь вишгородський, суздальський і володимирський.

Сторінка 61

Горясір — убивця, котрий в 1015 році за наказом Святополка Окаянного звелів зарізати Гліба Володимировича.

Ампліфікація (лат. «збільшення», «поширення») — означає підсилення доказів шляхом нагромадження рівнозначних висловів, підкріплення їх гіперболами, аналогіями й контрастами.

Сторінка 62

Григорій Назіанзин, Назіанський, Богослов (близько 330 — близько 390) — візантійський богослов і ритор, один із отців церкви, константинопольський патріарх.

Хомине невір'я — йдеться про апостола Хому (Фому), який, за Євангелієм, не хотів повірити у воскресіння Ісуса Христа, доки той не дав помацати свої рани.

... коренів Іосієвих ... — Іосія — один із так званих біблійних малих пророків, автор однієї з книг Старого Завіту.

Володимир Глібович (1158-1187) - син Гліба Юрійовича, князь переяславський.

Рюрик Ростиславич (Рюрик-Василій Ростиславич; ?-1212) — син Ростислава Мстиславича, князь вручийський, періодично великий київський, чернігівський; в 1203-1204 — чернець; потім знову князь — володар різних земель.

Сторінка 63

Ігор Святославич (Ігор-Георгій (Юрій) Святослави; 1151-1201) — син Святослава Ольговича, князь новгород-сіверський, путивльський, чернігівський, герой «Слова о полку Ігоревім».

Давид Ростиславич (близько 1140-1197) — син Мстислава Ростиславича, князь торопецький.

Сторінка 64

Святослав (Святослав-Михайло Всеволодович; ?-1194) — син Всеволода Ольговича, князь туровський, володимир-волинський, новгород-сіверський, чернігівський, великий князь київський (1154; 1173; 1174; 1176-1180; 1181-1194).

Всеслав Полоцький (Всеслав Брячиславич; ?-1101) — князь полоцький.

Всеволод (Святослави; «буй-тур»; ?-1196) — син Святослава Ольговича, князь трубецький, курський.

Сторінка 65

Каяла-ріка — ріка, біля якої руське військо зазнало поразки. Є різні тлумачення назви річки і де вона протікала.

Хиновські — від хинова, очевидно, збірної назви кочових народів Сходу; від слова «гунни», які колись прийшли на захід від кордонів Китаю (Хіни).

... до стану Кобякового ... — половецький хан, якого в 1184 році разом з дітьми і воїнами захопив у полон Святослав.

Сторінка 66

Кончак — син половецького хана Отрока (Атрака) і дочки грузинського царя Давида IV Будівника; неодноразово очолював набіги кочівників на Русь.

Ростислав (Всеволодович) — князь переяславський, який у 1093 році втопився в Стугні під час походу проти половців.

Святий Пантелеймон (7 — близько 305) — великомученик, покровитель цілителів.

Сторінка 67

Сарацини — нащадки Сариної рабині Агарі та Ізмаїла, стародавня назва арабських та інших народів, що сповідували іслам, мусульман.

Климент (7 — близько 103) — учень апостолів Петра і Павла, з 92 року — єпископ римський. Імператор Траян заслав Климента в Херсонес Таврійський, де його було замучено.

Іоанн VIII — папа римський (872-882); хоч він і визнав Мефодія архієпископом Моравії та дозволив використання слов'янської мови в літургії, але підтримував ворога Мефодія Вихінга і надавав перевагу латинській мові.

Стефан V — папа римський (885-891); знаменував собою явну перемогу папства над світською владою.

Іоанн IX — папа римський (899-900), відступивши від політики попередників, примирився з греками.

Стратиг — начальник військово-адміністративного округу (феми), на які поділялась Візантія в IX-X ст.

Сторінка 68

Шість Вселенських соборів — всього було сім Вселенських соборів — йдеться про зібрання ієрархів християнської церкви, на яких ухвалювали догмати віри й норми поведінки віруючих; перший відбувся в 325 році в Нікеї, другий — в 381 році в Константинополі; третій — в 431 році в Ефесі; четвертий — в 451 році в Халцедоні; п'ятий — в 553 році в Константинополі; шостий — в 680-691 роках у Константинополі; сьомий — у 783-787 роках в Нікеї.

Монастир Олімп (у Малій Азії) — йдеться про гору Олімп, недалеко від якої знаходився монастир Поліхрон, куди брати мали намір повернутися після моравської місії.

Сторінка 70

Царівна Анна — йдеться про цесарівну Анну — сестру Василя II Боларобойця, візантійського імператора (976-1025) і його брата Константина VIII, візантійського імператора (1025-1028).

Сторінка 72

...хоробрість Олександра... — Йдеться про Олександра Македонського.

... розум Йосифа... — Мається на увазі Йосиф Прекрасний — біблійний персонаж, улюблений син Якова й Рахілі, котрого брати продали в рабство в Єгипет і який фактично став правителем Єгипту.

Єремія (Ієремія) — один з чотирьох великих біблійних пророків, йому приписується авторство Книги Ієремії і Плачу Ієремії; був свідком того, як вавилонський цар Навуходоносор (605-562 роки до н.е.) взяв Єрусалим у 586 році до н.е.

Сторінка 73

Есхіл (близько 525-456 років до н.е.) — давньогрецький поет-драматург, «батько трагедії»; написав не менше 80 трагедій, з яких до нас дійшло 7.

Софокл (497 або 495-406 роки до н.е.) — давньогрецький поет-драматург, політичний діяч Афін.

Евріпід (близько 480-406 рік до н.е.) — давньогрецький драматург; до нашого часу збереглося 19 його трагедій.

Геродот (близько 490 — близько 424 року до н.е.) — давньогрецький письменник-історіограф, автор «Історії» в дев'яти книгах.

Сократ (близько 470-399 року до н.е.) — давньогрецький філософ; його вчення лягло в основу формальної логіки.

Агесілай — йдеться, очевидно, про Агесілая II (близько 444 — близько 360 року до н. е.) — спартанського царя (з 401 року), полководця, дипломата. Одержав ряд перемог над Персією, відновив гегемонію Спарти в Греції.

Леонід (? — після 480 року до н.е.) — спартанський цар; у 480 році до н.е. очолив героїчну оборону Фермопіл.

Артаксеркс — ім'я кількох персидських царів: Артаксеркса I, сина Ксеркса (464-425 роки до н.е.); Артаксеркса II Мнемона — сина Дарія II (405-359 роки до н.е.); Артаксеркса III, сина Артаксеркса II (359-338 роки до н.е.); Артаксеркса IV ( царював у 226-240 роках), родоначальник династії Сассанідів.

Кір (Кір II Великий; ?- 530 рік до н.е.) — перший перський цар з династії Ахеменідів; підкорив Мідію, Вавилон, грецькі колонії у Малій Азії.

Крез — цар Лідії (560-546 роки до н.е.), який славився своїм багатством; переможений Кіром.

Сірах — йдеться про біблійну старозавітну книгу Премудрості Ісуса сина Сірахового.

Сторінка 74

Тріоді пісна і цвітна — збірники співів, які виконувалися під час церковної служби протягом Великого посту і на Великдень.

Роман Мстиславич (Роман-Борис Мстиславич; ?-1205) — син Мстислава Ізяславича, князь галицький.

Сторінка 75

Данило Романович (Данило-Іван Романович; близько 1201-1264) — син Романа Мстиславича, князь галицький, король галицький.

Василько (Романович; близько 1203 — близько 1269) — син Романа Мстиславича, князь володимир-волинський.

Олег Святославич (? — близько 1204) — син Святослава Всеволодовича, князь курський і чернігівський.

Сторінка 76

Мстислав Мстиславич (Мстислав-Федір Мстиславич Удатний; ?-1228) — син Мстислава Ростиславича, князь галицький.

Сторінка 77

Мстислав Глібович (Мстислав-Федір Глібович) — син Гліба Святославича, удільний князь чернігівський.

... коло воріт Лядських... — Йдеться про східні ворота Києва; були в районі теперішнього Майдану Незалежності; не збереглися.

... і Дмитро поранений був... — Мається на увазі боярин галицький, воєвода Мстислава Мстиславича, тисяцький Данила Романовича, намісник його в Києві.

Ятвяги — земля ятвягів, одного із литовських племен, що жило між річками Маревом і Німаном.

... тоймичі погані... — Поганське плем'я, що жило по течії річок Верхньої і Нижньої Тойми, притоків Північної Двіни.

Болгари — земля волзьких болгар, тюркських племен, поєднаних з угро-фінськими, що жили обабіч середньої течії Волги і при гирлі Ками.

Буртаси — земля одного із мордовських племен, що жило в районі середньої Волги і її притоки — річки Сури, на південний захід від болгар.

Чемериси — земля угро-фінського племені марі (марійців), що жило в басейні середньої течії Волги.

Мордва — земля угро-фінського племені, що жило в межиріччі Сури (правої притоки Волги) і Мокші (правої притоки Оки).

... великому князю Всеволоду... — Йдеться про Всеволода Юрійовича Велике Гніздо (1154-1212), князя володимиро-суздальського [1176-1212].

Німці — маються на увазі шведи.

Вяди — очевидно, вотяни, тобто удмурти.

Мануїл Царегородський — візантійський імператор Мануїл І Комнін (1143-1180), але він не був сучасником Володимира Мономаха. Тому, очевидно, йдеться про Олексія Комніна (1048-1118) і його сина Іоанна Комніна (1088-1143), які були сучасниками великого київського князя.

... од великого Ярослава ... — Йдеться про Ярослава Мудрого.

... до нинішнім Ярослава ... — Ярослав-Федір Всеволодович (1190-1246), князь переяславський, рязанський, новгородський, володимиро-суздальський, великий князь київський (1236; 1243-1246).

Юрій (Юрій-Георгій Всеволодович; 1188-1238) - великий князь володимиро-суздальський.

Сторінка 78

... святий Борис... — Мається на увазі Борис Володимирович (?-1015) — син Володимира І Святославича, вбитий за наказом брата Святополка.

Гривна — чоловіча прикраса на шию із дорогоцінного металу з коштовними каменями.

Предслава (Святославна; ? — близько 1116) — дочка Святослава Ярославича, сестра Ярослава Мудрого, очевидно, жінка короля угорського Ласло I Святого, пізніше — черниця.

Болеслав (Болеслав Хоробрий, Великий; 966 (967 ?) — 1025) — син Мешка I, князь польський (992-1025), король польський (1025).

Сторінка 80

Октоїх (Осьмогласник) — християнська богослужбова книга, в якій зібрано церковні служби і духовні пісні на кожний день тижня.

Ірмолой — збірник церковних співів, до складу якого входять ірмоси, канони, стихири.

Сторінка 81

Михаїл (Михайло Всеволодович; ?-1246) син Всеволода Святославича, князь чернігівський.

Сторінка 82

Василій — мається на увазі Василій Великий. Отрок (Атрак) — син Шаруканя Старого, брат Сирчана, хан половецький.

Шарукань Старий — брат Сугра, хан половецький.

Сторінка 83

Сирчан — син Шаруканя Старого, брат Отрока, хан половецький.

... брат твій Мстислав ... — Йдеться про Мстислава Даниловича — четвертого сина Данила Романовича (Галицького), князя луцького, володимира-волинського і берестійського, який був двоюрідним братом Володимира Васильковича.

Олександр Невський (близько 1220-1263) — син великого князя Ярослава Всеволодовича і княгині Феодосії, онук князя Всеволода Юрійовича Велике Гніздо.

Сторінка 84

Веспасіан — римський імператор (69-79).

... молодшого брата Андрія ... — Мається на увазі Андрій Ярославич — третій син Ярослава Всеволодовича, князь новгородський, володимирський, суздальський.

... допоміг Мойсею подолати Амаліка ... — Коли біблійний пророк Мойсей вивів ізраїльтян з Єгипту, на шляху до Палестини їм вчинив опір вождь амалікітян Амалік. Тільки завдяки чудесній молитві Мойсей переміг Амаліка.

... ж Ісуса Новина біля Єрихона... — За Старим Завітом, кріпосні стіни одного з найдавніших міст Палестини Єрихона обвалились від криків і звуків труб ізраїльського війська на чолі з Ісусом Навином.

Сторінка 85

Фіш (Олександрійський; 21-28 роки до н.е. — 14-49 роки н.е.) — представник іудейсько-грецької філософії.

Герменевтика — (гр. «тлумачу», «коментую», «пояснюю») - тлумачення текстів, вчення про принципи їхньої інтерпретації. Виникла в давнину як тлумачення пророцтв оракулів; пізніше об'єктом герменевтики стали твори класичних античних поетів, священні тексти і юридичні закони. Герменевтика в сучасному значенні базується на роботах німецького філософа і філолога Ф.Д. Шлейєрмахера (1768-1834).

Сторінка 86

Лазар — за Євангелієм, брат Марії й Марфи з селища Віфанії, якого Христос воскресив на четвертий день після смерті.

... Ірод безумний ... — Йдеться про Ірода 1 Великого (близько 73-4 року до н.е.) — іудейського царя з 40 року до н.е. (або з 37 року до н.е.), який прийшов до влади за допомогою римського війська. В Новому Завіті йому приписується винищення немовлят з метою позбутися новонародженого Ісуса Христа.

Ісайя — один із чотирьох великих біблійних пророків, йому приписується авторство однієї з книг Старого Завіту.

Сторінка 87

Іоанн Предтеча (Хреститель) — за Євангелієм, син Захарії і Єлизавети, народження якого провістив ангел Гавриїл; пророкував про прихід Месії — Ісуса Христа, закликав народ до покаяння і праведного життя, охрестив Ісуса і його послідовників у Іордані; страчений за наказом правителя Галілеї Ірода Антипи.

Єнах — ізраїльський патріарх, за праведне життя живим узятий на небо.

Ісихій (? — після 450) — пресвітер єрусалимський, автор пояснень до творів 12 малих пророків; йому приписується 200 висловлювань про стриманість та доброчинність.

Варнава — один із 70 малих апостолів; їхня творчість є перехідною ланкою між новозавітними книгами і християнськими письменниками II ст. Під його іменем відоме особливе послання («Послання Варнави»).

Сторінка 89

Єфрем Сирін (близько 306-373) — християнський письменник, проповідник; в його творчості відчувається збізнаність з еллінською міфологією та філософією, тогочасним природознавством.

Сторінка 90

Гедиміновичі — йдеться про князів литовських.

Казимир — мається на увазі Казимир III Великий — польський король (1333-1370) із династії П'ястів; у 1349 році захопив Галицьку землю і розпочав загарбання Волині й Поділля.

Сторшка 92

Дмитрій Іванович (1350-1389) — великий князь володимирський і московський з 1359 року; син Івана Івановича Красного, онук Івана Даниловича Калита. Після Куликовської битви в 1380 році став називатись Донським.

Сторінка 93

Вамдислав (Владислав) Опольський (?-1281) - князь опольський і ратиборський, син Казимира І (1178 (1179 ?)-1229 (1130 ?), онук Мешка І Плутоного (Лясконогого) (близько 1130-1211).

Гіппократ (близько 460-377 років до н.е.) — давньогрецький лікар.

Гален Клавдій (близько 131 — близько 200) — римський лікар і природознавець, теоретик медицини.

Сторінка 96

Мамай (?-1380) — татарський воєначальник, з 60-х років XIV ст. був фактично правителем Золотої Орди. Неодноразово здійснював військові походи на руські землі. Похід на московське князівство закінчився повним розгромом на Куликовому полі. В 1380 році зазнав поразки від свого суперника хана Тохтамиша (?-1406) в боротьбі за владу в Золотій Орді, втік до Кримської Орди в м. Кафу (в XIV ст. генуезька колонія в Криму; нині Феодосія), де був убитий.

Сторінка 97

Залізні Ворота — Аланські ворота, ущелина на Кавказі, утворена р. Тереком; нині — Дар'яльська ущелина на Півночі Грузії.

Орнач — місто Орнач згадується в літописах, але єдиної думки про те, що це за місто, немає. Можливо, так називався в давньоруських літописах Ургенч — столиця Хорезму, знищена в 1388 році Тимуром.

Тирново — місто на півдні Болгарії, яке протягом 1186-1393 років було столицею Другого Болгарського царства (1185-1396).

Ареопаг — пагорб в Афінах. Потім слово «ареопаг» стало означати «Верховну владу» в Афінах.

Сторінка 99

Кирило Олександрійський (близько 376-444) — християнський письменник, олександрійський архієпископ.

Вітовт (Олександр Кейстут; 1350-1430) — син великого князя Кейстута, великий князь литовський (1392-1430).

Сторінка 101

Мінерва — за римською міфологією, богиня мудрості, покровителька науки, мистецтв, ремесел, а також війни; у грецькій міфології — Афіна Паллада.

Сторінка 102.

Семен Олелькович - Олельковичі — київські князі, спадкоємці київського князя Володимира Ольгердовича. Семен Олелькович останній київський князь (1454 — 1470). У 1470 році Київське удільне князівство було ліквідоване.

Сторінка 103

Далмація — історична область на північно-східному узбережжі Адріатичного моря, у VI-VII ст. заселена племенами сербів і хорватів. За її територію боролися слов'янські держави, Візантія, Венеція, Угорщина та сицилійські нормани.

Сторінка 104

Феодосій Великий (Феодосій І Великий (347-395) — полководець, імператор римський (379-395), посилив гоніння на поган, нищив античні храми; спалив Олександрійську бібліотеку.

Маврикій (539-602) — походив із візантійської знаті, імператор візантійський (582-602).

Феофіл — йдеться про візантійського імператора Феофіла (Теофіла; 829-842), якого називали Іконоборцем.

Юнона — у римській міфології верховна богиня, жінка Юпітера; в грецькій міфології — Гера.

Венера — богиня краси й кохання.

Сторінка 105

Клирошанин — причетник або дячок, який співає на клиросі.

Казимир Ягайлоеич (Казимир IV Ягеллончик; 1427- 1492) — великий князь литовський, польський король (з 1447 року).

Гора Фаворська — гора в Галілеї, на схід від Назарету; місце чуда Преображення Ісуса Христа.

Сторінка 107

Василій Кесарійський — йдеться про Василія Великого.

Сторінка 109

Оеідій (Публій Овідій Назон, 43 рік до н.е. — близько 18 року н.е.) — римський поет, близько десяти років провів (і помер) у засланні; автор «Метаморфоз», «Скорботних пісень».

Вергілій (Марон Публій; 70-19 роки до н.е.) — римський поет.

Сторінка 111

Міна — міра ваги. Сторінка 112

Ездра — свяшеник-книжник, організатор іудейської общини після вавилонського полону; йому приписується авторство трьох книг Старого Завіту, друга і третя з яких вважаються неканонічними.

Сторінка 114

...історії Самсона й Дошли... — Див. примітку до с. 27.

... Іоанна Предтечі та Іродіади ... — За Біблією, коли донька Іродіади Саломія танцювала перед царем Іродом Антипою, той пообіцяв дати їй усе, чого вона забажає. За намовою своєї матері Іродіади, Саломія попросила голову Іоанна Хрестителя.

... Іллі-пророка та Іезавелі ... — Йдеться про переслідування пророка Іллі жінкою царя Ахава ідолопоклонницею Ієзавеллю.

... Йосифа Прекрасного... — Мається на увазі біблійна розповідь про те, як жінка вельможі фараона Потіфара намагалась спокусити його.

... Давида ... — Після насильницької смерті хеттеянина Урії (якого при облозі міста аммонитян Равви, за наказом Давида, поставили в небезпечне місце) цар вступив у незаконний зв'язок з його жінкою Вірсавією, котра народила йому сина Соломона.

... Соломона ... - У Соломона було 700 різноплемінних дружин та 300 наложниць, і «жінки його привабили його серце до чужих богів».

... Іова ... — Коли Іов втратив все своє майно, дітей, і тіло його вкрилось «проказою лютою», жінка Іова спокушала його відмовитись від Бога.

Сторінка 117

Сулейман І Кануні (Сулейман Прекрасний; 1495- 1566) — турецький султан (1520-1566); в період його правління Османська імперія досягла найбільшого територіального розширення і військово-політичної могутності; особисто керував тринадцятьма великими походами.

Сторінка 118

Нерон Клавдій Цезар (37-68) — римський імператор (54-62); вів жорстоку боротьбу проти опозиції сенаторів; позбавлений сенатом влади, покінчив життя самогубством.

Сигізмунд Август (Жигмонт, Зигмунт) II Август, (1520-1572) - польський король і великий князь литовський (1548-1572); син Сигізмунда Старого і Бони, останній з династії Ягеллонів. Намагався дотримуватись віросповідної толеранції, сприяв розвитку науки й мистецтва; урівняв у правах православних магнатів з католицькими.

Сторінка 119

Персій (Флак Авл; 34-62) — римський поет, писав моралістичні сатири, проникнуті ідеями стоїків.

Сенека (Молодший, Луцій Анней; близько 4 року до н.е. — 65 рік н.е.) — римський письменник, філософ-стоїк, політичний діяч; вихователь і радник імператора Нерона. Відомі його трагедії у віршах «Медея», «Едіп», «Фієст», «Федра».

... дев'ятьом небесним... — в античні часи знали сім планет, які греки й римляни називали іменами богів: Гермес (Меркурій), Арес (Марс), Зевс (Юпітер), Кронос (Сатурн), Афродіта (Венера) та Сонце (Феб) і Місяць.

... дев'ять муз... — у грецькій міфології — музи (у римлян — камени). Дочки Зевса і Мнемозіни — богині поезії, мистецтва й наук. У давні часи вважали, що планети в небі і музи на землі творять світову гармонію музикою руху.

Глоси (гр. «мова, говірка») — замітки на полях переписувача, читача чи видавця, де тлумачаться незрозумілі слова.

Сторінка 121

Лібітіна (Лібітина) — давньоіталійська богиня смерті, мертвих і поховань. Як підземна богиня ототожнювалась з Прозерпіною. Вважалась також богинею родючості.

Василій III Іванович (1478-1533) — великий князь московський, проводив політику об'єднання всіх руських земель під егідою московських князів. Внаслідок московсько-литовських війн (1507-1508, 1512-1522) приєднав до Москви Смоленськ.

Глинський Михайло - князь, з татарського роду, навчався в Західній Європі. Незадоволений політикою централізації, намагався пробудити сепаратистський рух руської аристократії у Великому князівстві Литовському. Після виступу 1508 року емігрував до Москви, став впливовим політиком при дворі московського князя Василія III.

Сторінка 122

... король Сигізмунд — Йдеться про Сигізмунда І Старого.

Сторінка 123

Антиох — очевидно, йдеться про полководця македонського царя Філіппа II.

Михайло Андрема (Оросвилівський; 1637-1710) — український письменник-полеміст; освіту здобув у навчальних закладах Відня, Братислави, Трнави. Автор полемічних трактатів.

Сторінка 124

Кромер Мартин (1512-1589) — польський історик, письменник, єпископ. Автор богословських праць та «Хроніки» (1577), де міститься матеріал з історії Русі та України.

Сторінка 125

Замойський Ян (1542-1605) — державний діяч Речі Посполитої, коронний канцлер (з 1578) і великий коронний гетьман (з 1580).

Сторінка 126

Косинський Криштоф (?-1593) — гетьман українського реєстрового козацтва, у 1591-1593 роках очолював повстання проти шляхетської Польщі Підступно вбитий у Черкасах.Алани — група сарматських племен.

Борей — бог північного вітру, син Астрея (Зоряного неба) й Еос (Вранішньої зорі), брат Зефіра, Нота й Евра. У римській міфології — Аквілон.

Евр — ранковий вітер.

Аврора — римська богиня світанку (в давніх греків — Еос).

Калабрія — півострів у Південній Італії.

Церера (Церес) — богиня родючості та хліборобства; в 493 році в Римі на честь Церери встановлено свята (цереалії), які справляли тільки плебеї. В грецькій міфології — Деметра.

Феб-світноносець - одна із назв Аполлона як божества світла.

Ходкевич Григорій (?-1572) — білоруський політичний діяч, великий гетьман литовський, меценат.

Сторінка 127

Ціцерон (Марк Тулій; 106-43 роки до н.е.) — римський письменник, оратор, політичний діяч. Загинув під час репресій Марка Антонія та імператора Октавіана Августа. Автор філософських та риторичних трактатів, промов, листів.

Спангенберг Іоанн (XVI ст.) — західноєвропейський вчений, автор латиномовної книги «Питання трівіуму, тобто питання граматики, діалектики й риторики...», яка видавалася в Польщі 1544 та 1552 роках. Уривок про силогізми з книги Спангенберга був дещо перероблений перекладачем, яким вважається князь Андрій Курбський.

Сторінка 130

Білоглова — біла голова — жінка; молодиця. Форботи - мережива. Шли — молитви. Офіри — жертви. Вшетечность — розпуста.

Сторінка 132

Варти Цезар (1538-1607) — історик римсько-католицької церкви, кардинал, директор Ватиканської бібліотеки; автор багатотомних «Церковних анналів» (1588-1593) і трактату про походження русів, в якому описано причини проголошення Берестейської унії 1596 року.

Сигізмунд III (Ваза; 1566-1632) — король Речі Посполитої (1587-1632) та Швеції (1592-1599).

Сторінка 133

Гарабурда Михайло Богданович (?-1586) — білоруський магнат, писар Великого князівства Литовського, дипломат, активний учасник культурно-освітнього руху в Білорусі, виявив великий інтерес до книгодрукування. Під час однієї з місій до Москви у складі посольства він привіз повний церковнослов'янський переклад Біблії з грецької мови.

Сторінка 134

Феодосій Софоновт (?-1677) — український церковний та культурно-освітній діяч, письменник. Навчався в Києво-Могилянському колегіумі, був у ньому викладачем,

намісником ректора (1653-1655). З 1655 року — ігумен Михайлівського Золотоверхого монастиря. Автор «Хроніки», богословських та церковно-історичних творів, житій.

Ольгерд (близько 1296-1370) — великий князь литовський.

... сини новогрудського князя Коріата... — Коріатовичі, князі литовські, згодом українсько-литовські.

Сторінка 135

Силогізм (гр. «міркую, роблю висновок») — дедуктивний умовивід, у якому з двох суджень (засновків) одержують зумовлене ними третє судження — висновок.

Олександр (Костянтинович) Острозький (?-1603) — син Костянтина Острозького, навчався в Острозькій школі, ректором якої був Герасим Смотрицький.

... календарної реформи, запровадженої папою Григорієм XIII... — Йдеться про календарну реформу, запроваджену папою римським Григорієм XIII за проектом італійського вченого Ліліо у лютому 1582 року на зміну давнього юліанського календаря. Новий календар викликав опір у православного населення, бо вводився католиками силоміць, порушуючи усталені традиції та звичаї.

Сторінка 136

Василь Суразький (можливо, Малюшицький Василь Андрійович; середина 50-х років — після 1620) — український культурно-освітній діяч, письменник. В 1575-1581 роках — на службі в Костянтина Острозького; як учасник острозького літературно-наукового гуртка брав участь у виданні книжок, зокрема «Острозької Біблії». Автор трактату «О єдиной вірі».

Лоно Авраамове — за Біблією, місце потойбічного блаженного упокоєння померлих праведників. Авраам немовби усиновлюе усіх, хто увірував в істинного Бога, пригортаючи до свого лона.

Сторінка 137

Елзавелині жерці - тобто жерці Вельзевула, сирійсько-фінікійського божества; згодом слово «Вельзевул» вживалося в значенні «Сатана».

Сторінка 139 Долегливость — страждання, біль, турбота, клопіт. Попудливий - лютий, шалений, запеклий, несамовитий. Опоки — скелі. Оболоки — хмари. Снадне — легко, зручно. Валчити — воювати, боронити. Йоаким IV- антиохійський патріарх (1582-1592).

Сторінка 140

Римлянин Павло (Паоло; ? — 1618) — львівський архітектор, італієць за походженням, народився в Римі. Вперше згадується в цехових книгах Львова 1585 року; був головним будівничим Успенської церкви (1551- 1598), костелів бернардинів (1600-1630), бенедиктинів, каплиці Кампіанів та інших будов.Жебровський Щасний (?-1613) — польський теолог-полеміст, астролог і педагог, вихованець єзуїтів; полемізував із Стефаном Зизанієм.

Сторінка 142

Катон Старший, або Цензор, Марк Порцій (234-149 роки до н.е.) — римський письменник, оратор, державний діяч (консул з 195 року до н.е.). Автор першої історії Риму, промов, листів.

Фацеція (лат. «жарт») — коротка розповідь на зразок анекдоту; жанр західноєвропейської міської літератури, поширений в епоху Відродження. В Україну фацеції прийшли з польської літератури в XVII ст.

Сторінка 145

Терлецький Кирило (?-1607) — луцький та острозький єпископ, один з ініціаторів Берестейської церковної унії.

Климент VIII- римський папа у 1592-1605 роках, за правління якого була прийнята Берестейська церковна унія 1596 року.

Сторінка 147

Сулима Іван Михайлович (?-1635) — гетьман запорозького козацтва. За походженням дрібний шляхтич з Чернігівщини. Брав участь у козацьких походах проти турків і татар. Вперше згадується як козацький гетьман у 1628 році. В серпні 1635 року нереєстрові козаки на чолі з Судимою зруйнували побудовану польським урядом на Січі фортецю Кодак. Підступно виданий урядовцям і страчений у Варшаві.

Павлюк Павло Махновт (?-1638) — гетьман нереєстрового запорозького козацтва, ватажок козацького повстання в Україні 1637 року проти польської шляхти. Після поразки повстання страчений у Варшаві.

Остряниця (Острянин) Яків (?-1641) - один з керівників повстання 1638 року, гетьман нереєстрового козацтва. Вбитий козаками під час заворушення проти козацької старшини у Чугуєві.

Сагайдачний Петро Конашевич (Конашевич-Сагайдачний; ?-1622) — гетьман українського реєстрового козацтва. Очолював походи проти султанської Туреччини і Кримського ханства.

... Михайлу Дорошенку ... — Існує думка, що пісня «Ой на горі та женці жнуть» могла виникнути пізніше, наприкінці XVII ст. і присвячена Петру Дорофійовичу Дорошенку (1627-1698) — гетьману Правобережної України (1665-1676).

Реформація — релігійний, суспільно-політичний і культурний рр у країнах Західної та Центральної Європи XVI ст. Реформація започаткувала нову течію у християнстві — протестантизм, оформлений у основних напрямках — лютеранстві, кальвінізмі та соціанстві (антитринітаризмі).

Антитринітаризм — протестантське віровчення, представники якого не визнавали догмату про Трійцю.

Кальвінізм — протестантське віровчення, засноване на ідеї про абсолютне напередвизначення Богом долі людини та первородного гріха. Основоположник — Кальвін Жан (1509-1564).

Соцініанство, засноване діячем Реформації в Польщі Фаустом Соціним (1539-1604), найбільш раціоналістичний рух у протестантизмі. Його послідовники відкидали догмат Трійці, проповідували віротерпимість, визнавали свободу волі (самовладдя). Ця течія була найпоширенішою на українських землях.

Сторінка 149 Митура Олександр (кінець XVI — початок XVII ст.) — український культурно-освітній діяч; біографічних відомостей про нього майже не збереглося. Можливо, був учителем львівської, а потім київської братських шкіл.

Балабан Гедеон — львівський єпископ з 1565 року. Спочатку — один із ініціаторів унії, на соборі у Берейсті перейшов на бік православних. Організував друкарні у Стрятині та Львові. Не підтримував діяльність Львівського братства.

Сторінка 159 Сличниє — гарні, красиві. Звлаща — тим більше, особливо.

Сторінка 151

Калліст — мається на увазі Калліст II Ксанфопул, константинопольський патріарх у 1397 році; йому приписується авторство «Учительного євангелія».

Меланхтон Філіпп (1497-1560) — німецький протестантський богослов і педагог, сподвижник Лютера.

Вуєк Якуб (1541-1597) — польський релігійний діяч; єзуїт, ректор багатьох єзуїтських колегіумів. Автор полемічних антипротестантських творів, під його керівництвом здійснювався переклад Біблії польською мовою.

Рей Ніколай (1505-1569) — польський письменник і громадський діяч; автор збірки антикатолицьких проповідей «Postylla» (1557).

Сторінка 152

... населених по збудуванні вавилонської вежі... — тобто в глибоку давнину.

Сербія (Сербська земля) — тобто східне узбережжя Адріатичного моря, де здавна жили іллірійські, фракійські та кельтські племена, романізовані римлянами в III ст. до н.е. — II ст. н.е. У VI-VII ст. цю територію заселили слов'яни. В X ст. виникло перше велике державне об'єднання — Сербське князівство, очолене князем Чаславом Клонимировичем.

Болгарія — територія на правобережжі нижньої течії Дунаю, на якій жила народність, що асимілювала прибулі сюди з Великої Болгарії (Приазов'я) кочові племена протоболгар.

Мезія (Мізія) — римська провінція між нижньою течією Дунаю і Балканськими горами, заселена в давнину фракійськими племенами. В VI-VII ст. — слов'янами. Наприкінці VII ст. сюди вторгайся протоболгари і разом із слов'янами утворили Перше Болгарське царство (680-1081).

Сторінка 153

Волошія (Волощина) — історична область на півдні Румунії.

Сторінка 154

... з коліна Дахового ... — коліно (плем'я), родоначальником якого був Дан (син патріарха Іакова і Валли), відзначалося войовничістю й хитрістю.

Іуда Іскаріотський (родом з Іскаріота чи Каріота) — за Євангеліем, один з дванадцяти апостолів — учнів Ісуса Христа; зрадив свого вчителя за тридцять срібників.

Сторінка 155

Голгофа — за Євангелієм, гора, на якій розп'яли Ісуса Христа; у стародавніх євреїв була місцем страти злочинців.

Валаам-волхв — біблійний старозавітний персонаж; маг і віщун, під час переходу стародавніх євреїв через пустиню він мав проклясти їх на вимогу моавитян, але, з волі Божої, благословив.

Фукідід (близько 460 — близько 400 року до н.е.) — давньогрецький письменник, історик; полководець, який провів двадцять років у вигнанні після військової поразки. Автор «Історії» у восьми книгах.

Єрмій Тривеликий - можливо, йдеться про Гермеса Трісмагіста — Гермеса тричі великого — єгипетське божество, яке, за міфами, дало людям письмо, науку, мистецтво; його вважали автором так званих герметичних книг («Corpus Hermeticum»).

Сторінка 156

Костянтин Мономах - йдеться про Костянтина IX Мономаха.

Сторінка 157

Македонія — історична область у центральній частині Балканського півострова.

Імірик (Іллірія) - історична область у північно-західній частині Балканського півострова.

Сторінка 158

... дочки сіонські... — Сіон — пагорб в Єрусалимі, на якому, за Біблією, був храм іудейського Бога Ягве. В переносному значенні — царство Боже на землі.

Сторінка 159

Богоявленський монастир у Києві на Подолі, заснований у 1615 році Гальшкою Гулевичівною; тут розташувалось Богоявленське братство зі школою, яке надало Богоявленському монастиреві важливого значення. Богоявленський монастир втратив своє значення із заснуванням Могилянського колегіуму, куди перейшли видатні вчені із школи братства.

Сторінка 162

Прихильний Амвросій (?-1641) — архітектор італійського походження; брав участь або керував будовами Успенської церкви, власного будинку на вул. Боїмів, костелу бернардинів (1613-1631) у Львові; костелу в Жовкві, замків у Бучачі та Старому Селі.

Бемер Андрій з Вроцлава (? — близько 1626) — львівський архітектор і скульптор.

Сторінка 163

Опатрили — дбали.

Сторінка 164

Жродла — джерела.

Наддер — понад міру.

Родзай — рід.

Цний — чесний, славний, шляхетний.

Неряд — непорядок, невлаштованість.

Сторінка 166

Вцале — в цілому, загалом. Щитити — пишатися. Рамо — плече. Жесь — що.

Сторінка 167

Внет — одразу.

Капинос Войиех (Купинос Войтих; ? — близько 1610) — львівський будівничий кінця XVI а., спільник і тесть майстра Павла Римлянина; разом з ним будував каплицю Кампіанів, Успенську церкву у Львові (з 1597 року).

Сторінка 171

Лівій Тіт (59 рік до н.е. — 17 рік н.е.) — римський історик, автор «Римської історії про заснування міста». Клейноти — коштовності, атрибути влади, регалії. Стрий — дядько, батьків брат. Цвиченьє — вправа, заняття, праця, навчання, напучення.

Сторінка 173

Протосинкел — перший заступник константинопольського патріарха.

Сторінка 175

Матей Басараб (?-1654) — валаський господар (з 1632 року). Вів боротьбу проти сепаратистських виступів великого боярства. За допомогою Петра Могили відкрив друкарню в Кимполунзі і Говорі.

Сторінка 177

Гелікон — гора в Греції (Беотії), за грецькою міфологією, на ній жили музи.

Парнас — гора в грецькій місцевості Фокіді, біля її підніжжя було Касталійське джерело, присвячене Аполлону й музам, а в ущелині стояв храм Аполлона з оракулом.

Стагірит (Стагіріт) — мається на увазі Арістотель, уродженець міста Стагіру в Македонії.

Корніад (Корнеад) — грецький філософ, засновник Нової академії в Афінах.

Уніати-базші — василіани; чернечий орден, заснований у Литві, на землях Білорусі й України після запровадження Берестейської унії 1596 року.

Сторінка 178

Скамоцці Вінченцо (1552-1616) — італійський архітектор, учень Якопо Сансовіно у Венеції. Працював у стилі пізнього Відродження і бароко.

Сторінка 180

Без обави — обов'язково. Казнодія — проповідник. Епіграфія — епітафія.

Сторінка 182

Лютеція (Лутеція) — давня назва Парижа.

Сорбонна — університет у Парижі, заснований у 1253 році з ініціативи Р. Сорбона, духівника короля Людовіка IX.

Піериди (пієриди) — музи; назва походить від гори Пієрій у Македонії, місця їхнього перебування.

Сторінка 183

Фома Аквінський (близько 1225-1274) — середньовічний християнський теолог і філософ, систематик католицького вчення — томізму. Канонізований католицькою церквою.

Іоанн Дунс Скотт (1265-1308) — філософ-схоластик і теолог, проповідував ідею відокремлення філософії від теології.

Бернард Клевронський (1091-1153) - французький теолог, засновник містичної течії у середньовічній теології. Боровся проти єресей, відстоював принцип верховенства духовної влади над світською. Канонізований католицькою церквою. Його вчення справило вплив на схоластичну теологію Середньовіччя.

Бонавентура Джованні (Іоанн) Фіданца (1221-1274) — філософ і теолог, родом з Італії. Представник містичного напряму в католицькій теології. Канонізований католицькою церквою.

Корнелій а Лапід (1568-1637) — відомий католицький екзегет, єзуїт.

Длугош Ян (1415-1480) — польський історик, автор «Історії Польщі» та «Анналів, чи хронік славного Королівства Польського». Його праці містять багато цікавого матеріалу з історії українських земель.

Гваньїні Олександр (1538-1614) - польський історик-хроніст, італієць за походженням. Автор «Трактату про дві Сарматії, азійську і європейську, і про те, що в них є», а також «Короткої хроніки Польщі», в якій є матеріали з історії України.



Попередня         Головна         Початок


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.