Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 23-24.]

Попередня     Головна     Наступна





БОРЕЦЬКИЙ Іван Матвійович, у чернецтві — Йов (р. н. н. — 02/12.03.1631) — релігійний, культурний і освітній діяч. Народився у с. Бірчому на Львівщині в родині дрібного шляхтича. Освіту здобув, імовірно, у Львівській братській школі та Острозькому колегіумі. 1604 р. став ректором Львівської братської школи. З 1611 р. — священик Воскресенської церкви у Києві. Один з організаторів Київ. братства і братської школи, ректором якої став 1615 р. У 1619 р. прийняв чернецтво і став ігуменом КиєвоМихайлівського монастиря. З жовтня 1620 р. і до кінця життя — митрополит Київський і Галицький. Помер у Києві.

Твори Б. до нашого часу майже не збереглися. Втім уявлення про його політ. ідеї можна отримати з приписуваного йому і підписаного ним, разом з іншими церковними діячами, твору "Протестація" (1621). На думку І. Мицька, є підстави вважати Б. автором проекту виступу члена віленського братства на сеймику (між 1603 — 05), коментарів до польськомовного перекладу листа Мелетія Пігаса "Банкет душевний" (між 1597 — 1600), а також "Юстифікації", що розвиває тези другої частини "Протестації".

Як у "Протестації", так і в "Юстифікації" Б. обстоює права, звичаї й віру укр. народу, захищаючи їх від зазіхань з боку світської і духовної влади Речі Посполитої й обґрунтовуючи потребу різних форм протесту з метою поновлення справедливості. Античні ідеї громадської свободи поєднуються в поглядах Б., в дусі барокової епохи, з середньовічною переконаністю у непорушності шляхетських станових привілеїв, наданих монархом за вірну службу; висловлюється вимога до польської верхівки дотримуватись принципу рівності у ставленні до польського, литовського й укр. народів як рівноправних членів єдиної держави; обстоюється типова для станової демократії думка про те, що шляхетному королю належить керувати вільним народом, не порушуючи своєї присяги, і шанувати надані народам привілеї. Водночас у відповідь на утиски і порушення прав з боку польського уряду висловлюється ідея про політ. союз з Моск. державою.

Б. також приписують авторство полемічного твору "Пересторога" (бл. 1605 — 06), що має яскраво виражену антикатолицьку та антиуніатську спрямованість, викриває колонізаційну політику Речі Посполитої, обстоює думку про необхідність піднесення освітнього рівня в Україні шляхом організації своїх шкіл.



Твори Б.: Протестація // Пам’ятки братських шкіл на Україні. — К., 1988; Пересторога... // Возняк М. Письменницька діяльність Івана Борецького на Волині і у Львові. — Львів, 1954.



Про нього див.: Харлампович К. Западно-русск. православные школы XVI и нач. XVII вв. Отношение их к инословным. — Казань, 1899; Науменко Ф. І. Педагог-гуманіст і просвітитель І. М. Борецький. — Львів, 1954; Ісаєвич Я. Д. Братства та їх роль в розвитку укр. культури XVI — XVIII ст. — К., 1966; Мицько І. З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія. — К., 1990; Грушевський М. Історія укр. літ-ри. Т. VI. — К., 1995.



Я. Стратій















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.