Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 140-141.]

Попередня     Головна     Наступна





НЕВОЛІН Костянтин Олексійович (1806 — 06/18.10.1855) — правознавець і філософ. Народився в м. Орлові Вятської губ. в родині священика. Закінчив Вятську духовну семінарію і Моск. духовну академію (1827). Один з двадцяти вихованців рос. ун-тів і духовних академій, відібраних урядом для ґрунтовної фахової підготовки в галузі законознавства. У вересні 1829 p., після річних студій у С.-Петербурзі та іспитів, відряджений до Берлінського ун-ту, де впродовж трьох років вивчав філософію права і правознавство під безпосереднім керівництвом Ф. К. Савіньї, чільника іст. школи права. Повернувшись до С.-Петербурга, склав іспити на ступінь доктора законознавства (1834), а в лютому 1835 р. захистив в ун-ті докторську дисертацію «Міркування щодо філософії законодавства у давніх». 1836 р. отримав посаду професора юридичного ф-ту Ун-ту Св. Володимира в Києві, де працював до 1843 p., поєднуючи викладацьку і наукову роботу з адміністративною діяльністю. Обраний ректором ун-ту (1837 — 43), Н. чимало сприяв розбудові університетської освіти в Україні. Через непорозуміння з новим начальством учбового округу був змушений перейти на посаду професора каф. рос. громадянських законів С-Петербурзького ун-ту (1843). 1847 р. став його проректором і деканом юридичного ф-ту, перебуваючи на цих посадах до кінця життя. Як один з найдосвідченіших рос. правників, Н. неодноразово залучався урядом до законотворчого процесу, був консультантом міністерства юстиції. Член-кор. рос. Академії Наук, активний діяч багатьох наукових тов-в. Помер від сухот у Содені (Німеччина).

У колі наукових зацікавлень Н. значне місце посідала філософія права, що в 30 — 40-х pp. XIX ст. робила на теренах Рос. імперії перші, не зовсім упевнені, кроки. Філософсько-правові студії Н. відбили, з одного боку, характерні для цієї доби хитання в уподобаннях рос. мислителів між природною й іст. школами права, а з іншого — започаткували довготривале та плідне осягнення ними геґелівської філософії права. Один з небагатьох рос. слухачів Геґеля, Н. не став гегельянцем у буквальному розумінні цього слова, втім у його працях, зокрема двотомній «Енциклопедії законознавства», написаній у київ. період творчості, цілком відчутний вплив гегелівських ідей і методологічних настанов. Фундаментальний твір Н. не тільки містить перший у вітчизняній літ-pi виклад гегелівської філософії права, а й може вважатися першим російськомовним посібником з історії філософії права (давніх і нових часів), зберігаючи, попри всі недоліки, значення однієї з найважливіших пам’яток філософсько-правової думки Росії та України. Дехто з дослідників, зокрема юрист І. Михайловський, учень Б. Чичеріна, вважають Н. засновником вітчизняної філософії права.



Твори Н.: Рассуждение о философии законодательства у древних. — СПб., 1835; Энциклопедия законоведения. — Т. 1. — К., 1839, Т. 2. — К., 1840; История рос. гражданских законов: В 3 т. — СПб., 1851; Поли. собр. соч. — СПб., 1857 — 1859.



Про нього див.: Усов М. Очерк служебной и ученой деятельности профессора К. А. Неволина. — СПб., 1855; Михайловский И. В. Очерки истории философии права. Т. 1. — Томск, 1914; Нерсесянц В. С. Философия права. — М., 1997.



М. Ткачук















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.