[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 168.]

Попередня     Головна     Наступна

РЄДКІН Петро Григорович (04/16.10.1808 — 07/19.03.1891) — правознавець, філософ, педагог, громадський діяч. Народився в Ромнах Полтавської губ. у поміщицькій родині. Після закінчення Гімназії вищих наук у Ніжині (1826), де навчався разом із М. Гоголем, став студентом Моск. ун-ту. 1828 р. був відряджений до Дерптського професорського ін-ту для підготовки до професорського звання. В 1830 — 34 pp. навчався в Берлінському ун-ті, де слухав лекції Геґеля, Савіньї, Ейхгорна та ін. Після повернення до Росії склав іспити й отримав ступінь доктора права (1834). В 1834 — 48 pp. — професор юридичного ф-ту Моск. ун-ту. Викладацьку діяльність поєднував із видавничою («Юридические записки», 1841 — 62; «Библиотека для воспитания», 1843 — 46; «Новая библиотека для воспитания», 1847 — 49). У 40-х pp. був активним членом західницького гуртка (О. Герцен, К. Кавєлін, Т. Грановський та ін.). 1847 р. залишив (разом із К. Кавєліним і Є. Коршем) Моск. ун-т, не бажаючи залишатися в одній професорській корпорації з М. Криловим, який заплямував її хабарництвом. Оселившись у С.-Петербурзі, впродовж 15 років перебував на чиновницькій службі. До викладацької діяльності повернувся 1863 року, посівши каф. енциклопедії права у С.-Петербурзькому ун-ті. В 1873 — 76 pp. — ректор С.-Петербурзького ун-ту. 1878 р. залишає викладання за станом здоров’я. У 80-х pp. перебуває на державницьких посадах (з 1882 р. — член Держ. Ради). Помер у Петербурзі.

До кола наукових інтересів Р. входили правознавство, філософія права, історія філософії та педагогіка. В працях 30 — 40-х pp. P. виступає прихильником гегелівської філософії, ґрунтуючись у своїх розвідках на її ідеях і методології. Йому належить перша на теренах Росії стаття про Геґеля («Огляд геґелевої логіки», 1841). У 60-ті pp. P. формально схиляється до позитивізму, втім, навіть критикуючи Геґеля, залишається відданим як методологічним настановам, так і духові його філософії права, що має своїм змістом «філософське», «природне», «розумне», «ідеальне» право. У філософсько-правових студіях Р. знаходимо ідеї, розгорнуті згодом у філософії рос. лібералізму кінця XIX — поч. XX ст. Р. залишив значний слід у становленні пед. науки в Росії як автор праць з історії й теорії педагогіки та засновник першого вітчизняного Пед. тов-ва. Талановитий педагог, практична діяльність якого «була проникнута філос. і моральними началами», Р. відіграв велику роль у духовному й професійному становленні численних учнів, серед яких — Б. Чичерін та К. Ушинський.

Твори P.: Обозрение гегелевой логики // Москвитянин. — 1841. — Т. IV. — № 8; Какое образование требуется современностью от русск. правоведа? — М., 1846; Энциклопедия юридических и полит. наук. — СПб., 1872 — 1873; Из лекций по истории философии права в связи с историей философии вообще. — Т. 1 — 7 (вид. не закінчене). — СПб., 1889 — 91; Избр. пед. соч. — М., 1958.

Про нього див:.Е. О. Здравый идеализм // Вестник Европы. — 1889. — № 6; Шимановский М. Г. П. Г. Редкин. — О., 1891; Семенов Д. П. Г. Редкин как педагог // Женское образование. — 1891. — № 5; Иофанов Д. Н. В. Гоголь. — К., 1951; Русск. общество 40 — 50-х гг. XIX в. Ч. II. Воспоминания Б. Н. Чичерина. — М., 1991; Нерсесянц В. С. Философия права. — М., 1997.

М. Ткачук

Попередня     Головна     Наступна