Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 176-177.]

Попередня     Головна     Наступна





СКВОРЦОВ Іван Михайлович (1795 — 05/17.08.1863) — богослов, філософ. Народився у с. Стескові Ардатівського повіту Нижегородської губ. у родині священика. Після закінчення Нижегородської духовної семінарії та С.-Петербурзької духовної академії (1814 — 17, магістр II курсу) був призначений професором філософії Київ. духовної семінарії (1817 — 19). Після відкриття КДА — її бакалавр (1819) і ординарний професор (1824 — 49) філос. наук (крім того, впродовж 1819 — 20 рр. — бібліотекар КДА). Доктор богослов’я (1838). З 1820 р. — священик і настоятель Володимирської Києво-Печерської церкви. З 30-х pp. служив законовчителем у багатьох київ. освітніх закладах. Понад 20 р. (1834 — 58) був професором богослов’я, церковної історії та церковного права в Ун-ті Св. Володимира. З 1859 р. до кінця життя — кафедральний протоієрей Києво-Софійського собору. Редактор ж-лів «Воскресное чтение» та «Киевские епархиальные ведомости» (1837 — 63). Член академічної конференції (1823 — 63), окружного академічного правління (1824 — 49), попечительства про бідних духовного звання (1849 — 63), комісії з будівництва Києво-Володимирського собору (1852 — 63), статистичного комітету (1854 — 63). Помер і похований у Києві.

Серед численних творів С. головне місце посідають праці з історії церкви та канонічного права, що стали першим і визнаним вітчизняним досвідом у цій галузі богословських наук (деякі з цих праць витримали по 6 видань). Що ж до філос. діяльності С., то тут, не будучи оригінальним мислителем, він залишив по собі пам’ять здебільшого як викладач і педагог, у якого навчалась ціла низка відомих згодом академічних філософів — О. Новицький, В. Карпов, Й. Міхневич, С. Гогоцький, П. Авсенєв та ін. Довгий час несучи на собі тягар викладання всіх філос. курсів у КДА (історія філософії, логіка, метафізика, моральна філософія, психологія), С. вніс у свої лекції новий, не знаний за часів панування у викладацькій практиці духовних закладів догматично-логічного методу, елемент критичного мислення, тим самим сприяючи зрушенню духовно-академічного філософування у Києві з мертвої вольфіанської точки. Вивчення разом зі студентами новочасної німецької філософії, методична виваженість і вимогливість, призвичаєння вихованців до логічного й послідовного способу міркування закладали, можливо несподівано для самого С., підґрунтя потужного розвитку духовно-академічного філософування з початку 30-х pp. XIX ст.



Твори С.: О составе человека // Некоторые опыты упражнений воспитанников С.-Петербургской духовной академии. — СПб., 1817; Опыт о метафизическом начале философии (промова на урочистому акті відкриття КДА 1819 р.) // Акты и документы, относящиеся к истории Киев. академии. — Отд. III (1796 — 1869). — Т. IV (1813 — 1819). — К., 1913; О философии Эшенмайера // ЖМНП. — 1835. — № 8; О философии Плотина // Там само. — 1835. — № 10; Критическое обозрение Кантовой «Религии в пределах одного разума» // Там само. — 1838. — Ч. 17; Записки на послание к Ефесянам. — М., 1836; Краткое начертание истории церкви новозаветной (6-е вид. — К., 1854); Катехизические поучения. — К., 1854; Краткое начертание истории церкви ветхозаветной (6-е вид. — К., 1859); Краткие поучения о Божественной литургии. — К., 1861; Христианское употребление философии, или Философия Григория Нисского // ТКДА. — 1863. — Т. 3;Дневник прот. И. М. Скворцова // ТКДА. — 1864. — № 1, 2, 4, 5, 7, 8, 10, 12, 1865. — № 6, 8, 12 (те саме; К., 1866); О видах и степенях родства. — К., 1864; Записки по нравственной философии // Сб. из лекций бывших профессоров КДА арх. Иннокентия, прот. И. М. Скворцова, П. С. Авсенева (арх. Феофана) и Я. К. Амфитеатрова, изданных академиею по случаю пятидесятилетнего юбилея (1819 — 1869) ея. — К., 1869; О Богослужении православной церкви (5-е вид. — К., 1869); Записки по церковному законоведению (4-е вид. — К., 1871).



Про нього див.: Малышевский И. Иоанн Михайлович Скворцов (Некролог) // ТКДА. — 1863. — № 8; Аскоченский В. История Киев. духовной академии по преобразованию ее в 1819 году. — СПб., 1867; Шпет Г. Г. Очерк развития русск. философии // Шпет Г. Г. Соч. — М., 1989; Ткачук М. Київ. академічна філософія XIX — поч. XX ст.: методологічні проблеми дослідження. — К., 2000.




М. Ткачук















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.