[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 81-82.]

Попередня     Головна     Наступна

ЗИЗАНІЙ-ТУСТАНОВСЬКИЙ (родове прізвище Кукіль-Тустановський) Лаврентій Іванович (60-ті рр. XVI ст. — після лист. 1634) — релігійний і культурний діяч, активний учасник братського руху в Україні. Народився, імовірно, в м. Потеличі (Галичина). Походив з міщанської родини (батько — Іван Кукіль — імовірно, млинар). Брат С. Зизанія. Як і останній, взяв собі за прізвисько грецький переклад слова "кукіль" — "зизаній".

Освіту здобував, імовірно, у львівській братській школі та Острозькій колегії, де добре вивчив мови, особливо грецьку. Був учителем і проповідником Львівської, з 1592 р. — Брестської, а від 1595 р. — Віленської братських шкіл. У Вільно співпрацював з друкарнею братства. 1596 р. брав участь у виданні "Граматики словенської", "Азбуки" (разом із братом), підготував "Катехізис" (1600) та "Книгу про віру" (прибл. 1596). Як представник братств, Зизаній-Тустановський брав участь у православному соборі 1596 р. У 1600 р. виїхав до Львова, звідти — до м. Боркулабова (побл. Мінська), а згодом — до Ярослава. У Боркулабові був домашнім учителем і проповідником синів кн. Богдана Соломирецького, а в Ярославі — дітей князя О. Острозького. Після смерті останнього (1602) звільнений з посади вихователя дружиною князя, прихильницею єзуїтів. Від 1612 р. жив у маєтку кн. Євтимія Корецького, учасника Брестського собору, і був священиком соборної церкви у Корці. Прибл. від 1620 р., на запрошення Єлисея Плетенецького, працює редактором і перекладачем у Лаврській друкарні. 1626 р. їде з місією від Київського митрополита Йова Борецького до Москви, де веде диспут ("прение") з представниками Московського патріарха Філарета з приводу статей своєї книги "Катехізис". У документах 1606 р. виступає під іменем " Лаврентій Зизаній Тустановицький Ярославський". Як уважає І. З. Мицько, прізвище Тустановський, імовірно, походить від с. Тустановичі, що поблизу Дрогобича, і вказує або на перебування там Зизанія-Тустановського, або на прийняття ним шляхетства. Помер Зизаній-Тустановський, напевно, у Корці.

Вагомим унеском до розвитку української думки є "Катехізис" Зизанія-Тустановського, де він виклав засади православного вчення. Проте його інтерпретація цих засад мала досить виражене реформаційне забарвлення, що викликало заперечення опонентів. Так, його розв’язання тринітарної проблеми, згідно з яким Бог-Отець виступає головним богом, а дві інші особи Трійці відносяться до нього як підпорядковані й нижчі іпостасі, а також припущення можливості страждання і смерті божества під час розп’яття і хресних мук разом з людською природою Христа містять у собі значні впливи социніанства. Відгомін реформації відчувається також у сформульованій Зизанієм-Тустановським ідеї можливості досягнення людиною спасіння душі своїми зусиллями і в твердженні про можливість, за певних обставин, здійснювати мирянами обряд хрещення. "Самовладдя" Зизаній-Тустановський визначає як здатність душі робити вільний вибір. У "Катехізисі" він приділяє увагу і проблемам природознавства, зокрема торкається питань світобудови і небесних явищ, намагаючись пояснити останні на основі їхніх закономірностей. Щодо походження душі, то Зизаній-Тустановський висловлює думку про створення душі Богом та її безсмертя і водночас передання її від батьків дітям через природне зачаття. Осмислення суспільно-політ. проблематики зводиться у Зизанія-Тустановського до обстоювання принципу рівності всіх людей перед Богом. Він дає неоднозначну оцінку багатству, вважаючи, що воно, залежно від використання, може бути добром або злом. Праці Зизанія-Тустановського стали внеском у розвиток української філософської термінології.

Твори З.-Т.: Сія книга, глаголемая катихизис... — М., 1627 (те саме: Гродно, 1787).

Про нього див.: Заседание в книжной палате 18 февраля 1607 г. по поводу исправления "Катехизиса" Лаврентия Зизания — СПб., 1878; Голубев С. Южнорусскій православный катехизис 1600 года // ЧИОНЛ. — 1890. — Кн. 14; Ильинский Ф. М. Большой Катехизис Лаврентия Зизания // ТКДА. — 1898. — №2; Харлампович К. Западнорусск. православные школы XVI и нач. XVII в., отношение их к инословным, религиозное обучение в них и заслуги их в деле защиты православной веры и церкви. — Казань, 1899; Возняк М. Граматика Лаврентія Зизанія з 1596 р. // ЗНТШ. — 1911. — Т. 102. — Кн. 1; Ботвинник М. Лаврентий Зизаний. — М., 1973; Ісаєвич Я. Д. Новые материалы об укр. и белорусских книгопечатниках первой пол. XVII в. // Книга. — М., 1977. — Сб. 34; Мицько І. З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія. — К., 1990; Нічик В. М. Гуманістичні тенденції в творах членів вченого гуртка друкарні Києво-Печерської лаври // Нічик В. М., Литвинов В. Д., Стратій Я. М. Гуманістичні та реформаційні ідеї на Україні. — К., 1991.

Я. Стратій

Див. також:

Лаврентій Зизаній. Граматика словенська. (Вільно, 1596).

Енциклопедія «Українська мова». ЗИЗАНІЙ (Зизаній-Тустановський) Лаврентій Іванович

Попередня     Головна     Наступна