Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 191-192.]

Попередня     Головна     Наступна





ТРАНКВІЛІОН-СТАВРОВЕЦЬКИЙ Кирило (p. н. н. — 1646) — релігійний діяч, філософ, богослов, поет, письменник, проповідник, видавець. Освіту здобув, імовірно, в Замойській академії, володів рядом мов — польською, грецькою, латинською, старослов’янською. У 80-х рр. XVI ст. був дидаскалом Львівської, аз 1592 р. — Віленської братських шкіл.У 1614 — 25 р. вів активну проповідницьку діяльність, зокрема у Замості. Був ігуменом Унівського і Любартівського монастирів. Після засудження Собором православних ієрархів (1621 — 22) його твору "Євангеліє учителноє" як єретичного, приймає унію (1626). Цей твір, за царським наказом від 1627 р., підлягав спаленню, ін. праці Т.-С. заборонялись. У Чернігові, де після прийняття унії призначається архімандритом уніатського Єлецького монастиря, засновує друкарню. Помер у Чернігові.

До осн. творів Т.-С. належать "Зерцало богословіи", "Евангеліе учителноє" та "Перло многоцінное".

Філос. погляди Т.-С. відображають одну з версій укр. ренесансного гуманізму, що виникали на ґрунті синтезу вітчизняної православної середньовічної думки з ідеями західноєвропейського Відродження і Реформації. Так, його інтерпретація Бога поєднує в собі характеристику останнього як "премудрого художника й архітектора" світу з християнсько-неоплатонівським визначенням як еманативного всюдисущого світового принципу. Створений Богом світ Т.-С. уявляє у вигляді складної ієрархічної будови. У його структурі він налічує чотири світи: 1) світ створених невидимих духовних сутностей, що належать до небесної ієрархії; 2) макрокосм — світ видимих тілесних речей; 3) мікрокосм (людина); 4) поєднання злих людей, грішників з дияволом, наче самостійне творче начало зла (В. М. Нічик вбачає в останньому вияв апокрифічних впливів у творчості Т.-С.).

Видимий світ складається, за Т.-С., з чотирьох стихій, які, попри постійну боротьбу, зберігають у своєму русі певну послідовність і наданий їм Богом "чин", закономірність. У своїх творах дає описи землі, океанів, річок, пояснює такі природні явища, як грім, блискавку, припливи, виявляє обізнаність з працями західноєвропейських природознавців, обстоює кулястість Землі й повідомляє про відкриття Америки. І хоч у концепції чотирьох стихій і структури світу він не виходить за межі античних і середньовічних уявлень про світобудову, естетичне сприйняття світу, акцентування краси і корисності зближує його з мислителями європейського Відродження.

Осн. увагу Т.-С. зосереджує на мікрокосмі. Вважаючи людину істотою двонатурною, він розумів її у ренесансно-гуманістичному дусі як гармонійне поєднання душі й тіла. Великого значення надавав проблемі самопізнання, пов’язуючи успіх останнього з умінням читати Св. Письмо. В дусі доби Відродження шанував поетичну творчість як важливу для суспільства працю. Обстоював поширену в реформаційних колах ідею про рівність усіх людей перед Богом, вдавався до характерної для реформаційної ідеології ідеалізації відносин у ранньохристиянських громадах та до хіліастичних ілюзій. Високо цінуючи "внутрішню", тобто зафіксовану в Біблії й теоретично осмислену патристикою мудрість, виступав за розвиток і світського, "зовнішнього" знання, прославляв науки, філософію, вважав їх необхідними і корисними для людини й суспільства.



Твори Т.-С.: Сіа книга, наріцаемая Зерцало богословіи. — Почаїв, 1618; Евангеліе учителноє албо Казаня на недЂля през рок и на праздники господніе и нарочитым святым угодником Божіим. — Рахманов, 1619; Перло многоцінное. — Чернігів, 1646; Уривки з прозових та віршованих творів філос. змісту // Пам’ятки братських шкіл на Україні. — К., 1988; Із книги "Зерцало богословіи" // Укр. поезія XVII ст. — К., 1988; Із книги "Перло многоцінное" // Там само.



Про нього див.: Паславський І. В. Кирило Транквіліон-Ставровецький і філос. традиції Київ. Русі // Київ. Русь: культура, традиції, — К., 1982; Маслов С. И. Кирилл Транквилион-Ставровецкий и его лит. деятельность. — К., 1984; Пилявец Л. Б. Прогрессивные филос. учения на Украине первой трети XVII в. (Кирилл Транквилион-Ставровецкий): Автореф. дис.... канд. филос. наук. — К., 1987; Нічик В. М. Реформаційні й гуманістичні ідеї в братських школах // Нічик В. М., Литвинов В. Д., Стратій Я. М. Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні. — К., 1991; Пилявець Л. Б. Гуманістичні тенденції в поглядах на людину й суспільство Кирила Транквіліона-Ставровецького // Європейське відродження та укр. літ-ра XIV — XVIII ст. — К., 1993; Криса Б. Пересотворення світу. Укр. поезія XVII — XVIII ст. — Львів, 1997.



Я. Стратій

















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.