Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 218-219.]

Попередня     Головна     Наступна





ШЕВЧЕНКО Тарас Григорович (25.02/09.03.1814 — 26.02/10.03.1861) — поет, художник, громадсько-політ. діяч, засновник нової укр. літ-ри. Народився у с. Моринцях (тепер Черкаської обл.) у кріпацькій родині. Викуплений з кріпацтва завдяки зусиллям відомих культурних діячів (В. Жуковського, М. Вієльгорського, В. Григоровича). Навчався у К. Брюллова в С.-Петербурзькій Академії мистецтв. Один з організаторів Кирило-Мефодіївського тов-ва, за участь в якому засуджений і засланий у солдати до Оренбурзького краю, без права писати і малювати. Після повернення з заслання (1857) жив у Петербурзі, де й помер. 22.05.1861 р. перепохований на Чернечій горі у Каневі.

Світоглядні ідеї, втілені у творчості Ш., суттєвим чином визначають характер підходу до осмислення сутності людини та світу, обгрунтування етичного ідеалу, розроблення філософії укр. ідеї, питань естетики та ін., репрезентований у філос. культурі України з сер. XIX ст. Попри неодзначність інтерпретацій багатоманітного образного світу Ш. представниками різних ідейних течій, жодну з останніх не обминув вплив його творчості.

Особливістю світорозуміння Ш. є притаманний його життєвій позиції "антропоцентризм" (Д. Чижевський). У центрі світу, змальованого Ш., перебуває не абстрактна людина, а він сам у співвіднесенні з його світом, світом його народу. Усе, про що б ішлось у творах Ш., осяяне особистішим ставленням автора і є результатом заломлення побаченого, осмисленого й пережитого крізь призму його особистого етичного ідеалу. "Панетизм", характерний для життєвої позиції й творчості Ш., погляд на людину та її світ через призму глобального конфлікту Добра і Зла позначені в його творчості гострим відчуттям дисгармонії, що панує у світі, в якому живе митець. Відтак глобальний трагізм є ще однією рисою, характерною для світовідчуття Ш. Трагедія сприймається ним як власна доля, зумовлена не лише обставинами особистого життя, а й прийняттям на себе трагедії буття рідного народу, України, що утворює центр, навколо якого будується світорозуміння Ш. Його творчість передає біль мільйонів розчавлених історією, їхню гостру ненависть, любов і надію. Проникнутий виразним відчуттям трагізму своєї долі, поет, чиї ідеали надто випереджають його епоху, свідомо обирає долю самотника, який сам будує своє життя, прагнучи, втім, не втечі від людей, а спокою, необхідного для сердечного спілкування з Богом, осягнення правди Божої й сповіщення її людям. Він обирає роль Пророка, покликаного "і мертвим, і живим, і ненарожденним" "святую правду возвістить". Сказане, врешті-решт, увиразнює значення творчості Ш. в історії філос. думки України. Він — не філософ і не намагається у своїх творах дати однозначну відповідь на смисложиттєві питання людини. Він — не резонер, яким часто змальовують його численні інтерпретатори, що вишукують у його творах однозначну відповідь на питання, які повинен розв’язувати політик, історик, філософ. Ш. — поет, геніальність якого полягає в тому, щоб дослухатися серцем руху глибинних течій, прихованих за зовнішнім плином буття, течій, що не вкладаються в жодну логічну схему й можуть бути лише відчутими. Але це відчуття має суттєве значення, зумовлюючи напрям і глибини власне філос. осягнення дійсності.

Творчість Ш. та його світоглядні ідеї мали визначальний вплив на подальший розвиток укр. культури. Водночас традиція філос. шевченкознавства посідає вагоме місце в історії укр. філос. думки.



Твори Ш.: Повне зібр. творів: У 10 т. — К., 1939 — 1964; Повне зібр. творів: У 6 т. — К., 1963 — 1964; Мистецька спадщина. — T. 1 — 4. — К., 1961 — 1964; Твори. — Т. 1 — 5. — К., 1978 — 1979.



Про нього див.: Костельник Г. Шевченко з релігійно-етичного становища. — Львів, 1910; Вартовий (Б. Грінченко). Листи з України Наддніпрянської. — К., 1918; Тарас Шевченко. Документи і матеріали. — К., 1963; Смаль-Стоцький С. Т. Шевченко. Інтерпретації. Шевченкова етика // ЗНТШ. — T. CLXXIX. — Нью-Йорк; Париж; Торонто, 1965; Шагінян М. Т. Шевченко. — К., 1970; Шевченківський словник: У 2 т. — К., 1978; Shevchenko and the Critics. 1861 — 1980. — Toronto, 1980; Тарас Шевченко. Документи та матеріали до біографії. — К., 1982; Плющ М. Екзод Тараса Шевченка. Навколо "Москалевої криниці". — Едмонтон, 1986; Воспоминания о Тарасе Шевченко. — К., 1988; Кирило-Мефодіївське тов-во: У 3 т. — К., 1990; Shevelov G. Як скло. On the Around A Simile in Shevchenko’s Poetry // Working Order: Essays presented to G. S. N. Lucky. — Edmonton, 1990; Грабовський Гр. Шевченко як міфотворець. — К., 1991; Світи Тараса Шевченка: Зб. статей до 175-річчя з дня народження поета // ЗНТШ. — Нью-Йорк, 1991; Драгоманов М. Шевченко, українофіли і соціалізм // Драгоманов М. Вибране. — К., 1991; Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. — К., 1992; Маланюк С. Нариси з історії нашої культури. — К., 1992; Шерех Ю. Новітня одіссея: Можливості і обмеження // Сучасність. — 1995. — Ч. 10; Сверстюк Є. Шевченко і час. — К., 1996; Забужко О. Шевченків міф України. — К., 1997; Попович М. Нарис історії культури України. — К., 1998.



Бібліогр.: Т. Г. Шевченко. Бібліогр. літ-ри про життя і творчість. 1839 — 1958: У 2 т. — К., 1963.



В. Горський








Див. також:

Шевченко Тарас Григорович. Енциклопедія «Українська мова».


Тарас Шевченко на сторінці Ізборник

Т. Г. Шевченко. Зібрання творів у 6-ти томах. Київ, 2003.

Тарас Шевченко. Шевченківські читання.











Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.