[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 22-23.]

Попередня     Головна     Наступна

БОГДАШЕВСЬКИЙ Дмитро Іванович (19/31.10.1861 — 1933) — богослов і церковний діяч, історик філософії. Родом з Волині, син священика. Після закінчення Волинської духовної семінарії (1882) вступив до КДА, де 1886 р. здобув ступінь кандидата богослов’я і був залишений для підготовки до професорського звання. З того ж часу виконував обов’язки доцента каф. історії давньої та нової філософії, затверджений на цій посаді після захисту в 1890 р. магістерської дисертації «Лжевчителі, викриті в Першому посланні св. апостола Йоана». З 1897 р. працював на каф. Святого Письма Нового Завіту. 1904 р. за працю «Послання св. апостола Павла до Есефян» здобув ступінь доктора богослов’я. Екстраординарний (1902) і ординарний (1905) професор, в 1909 р. виконував обов’язки інспектора і ректора КДА. 1910 р. прийняв священство, 1913 р. — постриг (з іменем Василь). У липні 1914 р. призначений ректором КДА (залишався на цій посаді до закриття академії). У серпні хіротонізований у сан єпископа Канівського, вікарія Київської єпархії. Почесний член Московської (1914), Петроградської (1915) і Казанської (1915) духовних академій. Після революції перебував у трирічному засланні в Ітмі. Повернувшись до Києва, знову виконував пастирські обов’язки. Останні роки життя Б. були затьмарені злиденністю, відчуттям власної приниженості й відразою до нової влади. Помер і похований у Києві.

Спадщина Б. представлена історико-філос. і богословськими творами. Як історик філософії відомий античнознавчими (софісти, Сократ, Платон) і кантознавчими розвідками. Найвагоміша з них — праця «Філософія Канта», що містить ґрунтовний історико-філос. аналіз «Критики чистого розуму» та «Критики практичного розуму». Вшановуючи німецького мислителя як фундатора новітньої європейської філософії, Б. висловлює переконання, що «від Канта повинно відштовхуватись і донині всяке філос. вчення, що домагається бути суттєвим і ґрунтовним, навіть коли відправною точкою є строга критика кантівських положень». Своє завдання Б. бачив у якомога адекватнішому й достеменнішому викладі критичної філософії, хоча й добре розумів складність висунутого завдання: Канта, наголошував він, не важко критикувати, але надто нелегко правильно зрозуміти. Великого значення Б. надавав моральній філософії Канта, виступивши ініціатором російськомовного перекладу студентами КДА «Основ метафізики моральності», — незакінчений переклад (з правками Б.), здійснений тоді студентом, а згодом відомим істориком церкви М. Посновим, зберігається в ІР НБУВ.

Авторитетний знавець Нового Завіту, Б. залишив значний слід в історії біблієзнавчої та історико-церковної науки.

Твори Б.: В защиту метафизики ума // ТКДА. — 1892; Здравая метафизика // Там само. — 1893. — № 5; Новый труд по истории философии (Ю. Бергман: Geschichte der philosophie, Berlin, 1892) // Там само, — 1894. — № 4, 5 (те саме: К., 1894); О взаимном отношении философии и естествознания // ТКДА. — 1894. — № 12; Об источниках к изучению философии Сократа // Там само. — 1895. — № 9, 1896, — № 8, 1897. — № 6, 7; Греческие софисты // Там само. — 1897. — № 12; Учение Платона о знании // Там само. — 1897. — № 12 (три останні склали кн.: Из истории греческой философии. — К., 1898); Философия Канта // ТКДА. — 1898. — № 2,5 — 7,9 (те саме: К., 1898); Закон и Евангелие. — К., 1898; С. М. Сольский. — К., 1901; О Евангелиях и евангельской истории. — К., 1902; К изучению Деяний апостольских. — К., 1902; О церкви. — К., 1904; Послание святого апостола Павла к Ефесянам. Исагогико-экзегетическое исследование. — К., 1904; Тайная вечеря господа нашего Иисуса Христа. — К., 1906; Св. Иоанн Златоуст по его письмам. — К., 1908; Ист. характер книги Деяний апостольских // ТКДА. — 1909, № 11; Опыты по изучению Священного Писання Нового Завета. — Вып. 1. — К., 1909, Вып. 2. — К., 1911; О причинах современного неверия. — К., 1910; К изучению четвертого Евангелия. — К., 1910; Об источниках книги Деяний апостольских // ТКДА. — 1910, — № 10; Вход Господень в Иерусалим по сказанню евангелистов. — СПб., 1911; Хронология книги Деяний апостольских // ТКДА. — 1911. — № 1; Евангелие от Матфея. Критико-экзегетическое исследование. — К., 1915.

Про нього див.: Ульяновський В. Церква в укр. державі 1917 — 1920 pp. (доба УЦР). — К., 1997; Рибинський В. Спогади про Київ. духовну академію // Хроніка-2000. — К., 1997. — Вип. 17 — 18; Ткачук М. Київ. академічна філософія XIX — поч. XX ст.: методологічні проблеми дослідження. — К., 2000; Головащенко С. І. Київ. духовно-академічна традиція XIX — поч. XX ст. в історії вітчизняного біблієзнавства // Наукові записки НаУКМА. — Сер. Філософія та релігієзнавство. — Т. 19. — К., 2001; Ткачук М. Л. Кантознавчі студії в київ. академічній філософії XIX — поч. XX ст. // Collegium. — 2001. — № 11.

М. Ткачук

Попередня     Головна     Наступна