Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Грамоти XIV ст. / Упорядк., вст. ст., ком. i слов.-покаж. М. М. Пещак — К., 1974. — 256 с.]

‹‹   Попередня     Головна     Наступна                 Шрифт





ГРАМОТИ XIV ст.


Упорядкування, вступна стаття, коментарі і словники-покажчики М. М. ПЕЩАК



ВИДАВНИЦТВО «НАУКОВА ДУМКА»


КИІВ — 1974




ЗМІСТ



Передмова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5


Грамоти 1-20

1. Лев Данилович, князь галицький, надає церкві святого Спаса село Страшевичі, до 1301 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9

2. Князь Лев Данилович надає двом братам з Литви Тутенію і Монтсіці село Добаневичі, до 1301 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

4. Князь Лев Данилович надає прибуткове право церкві святого Успенія в Крилосі на села з належними до них землями, 8 березня 1301 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12

5. Князь Лев Данилович дарує Перемишльському єпископству село Рушевичі, 8 жовтня 1302 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18

6. Князь Любарт Гедимінович дарує села соборній церкві Іоанна Богослова в Луцьку, 8 грудня 1322 р. . . . . . . . . . . . . . 20

7. Напис на дзвоні соборної Юр’ївської церкви у Львові, 1341 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22

8. Князь Кейстут дозволяє торунським купцям їздити до Луцька торгувати через міста Дорогичин, Мельник і Брест, після 1341 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23

9. Великий князь литовський Ольгерд підтверджує право Григорія Тункеля на майно, 25 серпня 1342 р. (?). . . . . . . . . . . . . . 24

10. Олехно Ромашкович продає частину свого майна Григорію Тункелю, 30 січня 1347 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25

11. Тумкель Патрикієвич молодший вимінює у Олехна Ромашковича селище з угіддями, 30 березня 1347 р. . . . . . . . . . . . 26

12. Казимир, король польський, дарує своєму слузі Івану дворища Заньво та Микитино, після 1349 р. . . . . . . . . . . . . . . . . 27

13. Юрій Болкович дарує землю і торгову клітку церкві святого Миколи, яку він побудував у Лаврашевському монастирі, близько 1350 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28

14. Угода литовсько-руських князів Явнута, Кейстута, Любарта, Юрія Наримонтовича та Юрія Коріятовича з королем польським Казимиром та мазовецькими князями, червень — вересень 1352 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29

15. Рязанський князь Олег Іванович дарує Арсенію монастир святої богородиці на Ольгові, після 1356 р. . . . . . . . . . . . . . . 32

16. Пан Петро Радціовський купує майно у Ганни Радивонкової, 1359 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34

17. Казимир, король польський, підтверджує своєму слузі Ходку Бибельському право на володіння селом Бибел, 25 липня 1361 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35

18. Київський князь Володимир Ольгердович дарує землі Микільській церкві в селі Смідин, 1362 — 1392 рр. . . . . . . . . . . . 37

19. Волинський князь Дмитрій укладає угоду з польським королем про розмежування їх володінь, початок жовтня 1366 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38

20. Пан Петро Радціовський купує дідицтво Пнеколт у братів Шулжичів, 1366 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39



Грамоти 21-40

21. Пан Ганько Сварц купує дідицтво на Щирці у Олешка Мелешковича, 1 січня 1368 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41

22. Пан Вятслав Дмитровський купує дворище у братів Василя і Генки Скибичів, 1371 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42

23. Великий литовський князь Ольгерд та князь Кейстут, а також смоленський князь Святослав укладають угоду про ненапад з великим князем Дмитрієм Івановичем та князем Володимиром Андрійовичем, 31 липня — 26 жовтня 1371 р. . . . . . . . . 46

24. Олександр Коріятович дарує млин Смотрицькому монастиреві, 17 березня 1375 р . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49

25. Юрій Холмський дарує церкві пресвятої богоматері у Холмі села Стрижово, Сліпче, Космово і Цуцнево, 1376 р. . . . 53

26. Жінка Ольгерда княгиня Юліанія дозволяє Успенській церкві в Озерищах збирати темянщину, 1377 р. . . . . . . . . . . 55

27. Пані Хонька Васкова продає панові Івану Губці Калеників монастир, 1378 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56

28. Володислав, князь опольський, дарує маєток в Бохурі своєму слузі Ладомиру Волошину, 1378 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 59

29. Володислав, князь опольський, надає в Галицькій землі Драгомиру Нове Село, а Некрі село Старуню, 1378 р. . . . . . . 60

30. Великий князь литовський Вітовт розподіляє поле між князем Андрієм Василом і Свидригайлом, 1382 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61

31. Вітовт, великий князь литовський, дозволяє своєму слузі Василю Карачевському заснувати село Княжу Луку, 5 травня 1383 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62

32. Чюрило Бродовський дарує село Бродово князю Федору Даниловичу, 8 квітня 1385 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 63

33. Князь Федот з братами Лазарем і Семеном та матір’ю Ольгою обіцяють не втручатися в господарство князя Федора Даниловича, близько 1386 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 64

34. Намісник луцький Федір Данилович присягає на вірність польському королю, близько 1386 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65

35. Князь Дмитрій Ольгердович дарує майно Лаврашевському монастирю, 1386 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66

36. Пан Михайло Іванович заставляє своє село Черепин Осташкові Григоровичу Давидовському, 27 липня 1386 р. . . . . . 67

37. Угода смоленського князя Юрія Святославича та інших князів з польським королем про мир і вірність королю, 17 вересня 1386 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69

38. Суддя перемишльський Костько повідомляє короля польського Владислава про збір податей у Перемишльській волості, між 1386 — 1418 рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 72

39. Королівський слуга Панко позичає у князя Скиргайла 200 карбованців, 1387 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 74

40. Владислав, король польський, дарує Троцьке князівство, м. Полоцьк та ін. князю Скиргайлові, 1387 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 74



Грамоти 41-60

41. Король польський Владислав позичає у свого зятя, молдавського воєводи Петра, 4000 карбованців фрязького срібла, 27 січня 1388 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79

42. Петро, молдавський воєвода, посилає королю польському Владиславу 3000 карбованців фрязького срібла, 10 лютого 1388 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81

43. Князі Давид Дмитрійович, Русан Плаксич та інші заступаються за князя Корибута перед королем польським Владиславом, 26 квітня 1388 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82

44. Дмитрій-Корибут, князь сіверський і новгородський, присягає на вірність королю польському Владиславу, 18 травня 1388 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 84

45. Великий литовський князь Олександр-Вітовт визначає правові стосунки між євреями і християнами у Литві, 1 липня 1388 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85

46. Князь Федір Данилович та інші князі ручаються польському королеві Владиславу за Олехна, 10 жовтня 1388 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96

47. Литовський князь Дмитрій Ольгердович визнає себе васалом короля польського Владислава та королеви Ядвіги, 16 грудня 1388 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 98

48. Мстиславський князь Семен-Лигвеній присягає на вірність польському королеві Владиславу, 25 квітня 1389 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99

49. Великий литовський князь Олександр-Вітовт видає привілей гродненським євреям, 18 червня 1389 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 101

50. Великий князь литовський Вітовт пише листа про в’язовецького судника Пилипка, після 1389 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 103

51. Свідчення Яна Тарнувського про право Ігнатка та Самійла Черневичів, а також Миша Мужиковича на відповідне майно, 23 травня 1390 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 104

52. Молдавський воєвода Мірча старий дозволяє львівським купцям торгувати в межах свого воєводства, близько 1390 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 104

53. Перемишльський воєвода Фебрун свідчить, що владика Афанасій продав два дворища у Бишковичах панові Яшкові Іспрувському, 1 січня 1391 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 106

54. Литовські князі ручаються за Гридка Костянтиновича князю Скиргайлові, 1392 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 108

55. Роман Мушат, молдавський господар, дарує своєму слузі витязю Іванишу три села на р. Сереті, 30 березня 1392 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 109

56. Великий литовський князь Вітовт розподіляє озеро Ісет між віденським єпископом і князями гедройськими, 1392 — 1429 рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 110

57. Вітовт, великий князь литовський, дарує Бедриху селища Сволочигачі та Верх Болванця в Смотрицькій волості, 1392 — 1429 рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 110

58. Ярлик хана Золотої Орди Тохтамиша до польського короля про підтвердження миру між ними, 20 травня 1393 р. . . . 112

59. Федір Любартович, сіверський князь, присягає на вірність польському королю Владиславу і королеві Ядвізі, 23 травня 1393 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 113

60. Свідчення пана Гнівоша про відділення Волчка від родини Лоєвичів із поділом майна, 1393 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 116



Грамоти 61-85

61. Олег Іванович, князь рязанський, ручається королю Владиславу за його брата і свого зятя князя Корибута, 1393 р. . . . . 118

62. Молдавський воєвода Роман присягає на вірність королю Владиславу і його нащадкам, 1393 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 120

63. Борис Олександрович, великий тверський князь, укладає угоду із своїм дідом великим князем литовським Вітовтом, 1393 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 121

64. Владислав, польський король, дарує Данилові Задеревецькому села під Галичем і Зудечовом, 29 червня 1394 р. . . . . . . 123

65. Молдавські бояри ручаються польському королю Владиславу за воєводу Стефана, 1395 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 125

66. Стефан, молдавський воєвода, укладає угоду з польським королем Владиславом про боротьбу проти спільних ворогів, 1395 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 126

67. Вітовт, великий князь литовський, дарує князю Федору Даниловичу Острог і належні йому села, 2 липня 1396 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 128

68. Ярослав Ізяславич, полоцький князь, дарує млин на р. Бельчиці Борисоглібському монастиреві, 1396 р. . . . . . . . 129

69. Вітовт, великий князь литовський, дарує Борисовцям тіунський прибуток, 1396-1413 рр. . . . . . . 130

70. Владислав, король польський, дарує своєму слузі Михайлові Волошину село Гошів, 1397 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 131

71. Галицький староста Бенко свідчить про те, що пан Гервас дає своїй дружині Варварі 100 гривен, 13 вересня — 15 листопада 1398 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 133

72. Семен із Колків дарує Печерському монастиреві податок на копу грошей, 21 листопада 1398 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 134

73. Луцький єпископ Іван обіцяє польському королю Владиславу 200 гривен і 30 коней за Галицьку митрополію, 1398 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 135

74. Великий князь Андрій Ольгердович дарує Полоцькому монастиреві Боброві гони на р. Звані, до 1399 р. . . . . . . 137

75. Вітовт, великий князь литовський, розподіляє ловища між віленським єпископом і Вігайлом, 1398 р. . . . . . . 137

76. Онуфрій, великий князь полоцький, дарує Предтеченському монастиреві землю та угіддя, близько 1399 р. . . . . . . . . . . 139

77. Вітовт, великий князь литовський, визначає правові стосунки між містами Полоцьком та Ригою, 6 березня 1399 р. . . . . . . . . . . . . 139

78. Вітовт, великий князь литовський, дарує віленським каноникам Березинську землю, що лежить між Стрішиним та Рогачевим, 3 квітня 1399 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 141

79. Владислав, король польський, дарує село Надѥво з присілком Кропивники своєму слузі Ходку Чемеревичу, 1 жовтня 1399 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 142

80. Львівський воєвода Мацина свідчить про купівлю паном Клюсом у Ходора Шидловоського села Шидлова і дворища Жаворонковича, 1400 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 143

81. Князь Олександр Патрикієвич Стародубський (на Чернігівщині) присягає на вірність польському королеві Владиславу, 1400 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 146

82. Івашко, син молдавського воєводи, Петра, і пан Вілча ручаються Владиславу, королю польському, за Романа, 1400 р. . . . . . . . . 147

83. Івашко, син молдавського воєводи Петра, присягає на вірність королеві Владиславу і князеві Вітовту, 1400 р. . . 148

84. Пашко Обухович дарує землю Лаврашевському монастиреві, XIV ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 149

85. Лук’ян Шуба із своєю дружиною Василисою дарує Лаврашевському монастиреві сім’ю Крічу з майном, XIV ст. . . 149



Покажчик словоформ апелятивної лексики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 150


Покажчик антропонімічної лексики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 198


Покажчик топонімічної лексики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 215


Список скорочень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 236










Писемні документи XIV ст., представлені у збірці, являють собою пам’ятки юридично-ділового стилю давньої української літературної мови. Крім самих текстів пам’яток, що в міру можливості супроводжуються фотокопіями оригіналів, читач знайде у виданні бібліографію історичної, палеографічної та мовознавчої літератури як до кожної грамоти зокрема, так і до тих історичних осіб і географічних назв, що згадуються в цих документах і подаються в покажчиках.

Різночитання публікацій пам’яток, вперше зведені разом, допоможуть майбутнім дослідникам уточнити неясні місця з текстів оригіналів.


Відповідальний редактор В. М. Русанівський






АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНСЬКОІ РСР

ОРДЕНА ТРУДОВОГО ЧЕРВОНОГО ПРАПОРА ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ІМ. О. О. ПОТЕБНІ


ПАМ’ЯТКИ УКРАЇНСЬКОІ МОВИ


ГРАМОТИ XIV ст.

Упорядкування, вступна стаття, коментарі і словники-покажчики М.М. ПЕЩАК


ВИДАВНИЦТВО «НАУКОВА ДУМКА»

КИІВ — 1974











Див. також:
Володимир Розов. Українські грамоти. Том 1: XIV в. і перша половина XV в. Київ., 1928
Українські грамоти XV ст. Київ., 1965












© Сканування та обробка: Максим, «Ізборник» (http://litopys.kiev.ua/)
27.VI.2007







‹‹   Попередня     Головна     Наступна                 Шрифт


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.