Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня     Головна     Наступна





ВСТУП



Процес складання Галицько-Волинського літопису досі не знайшов у літературі свого висвітлення. Окремі дослідники (К. Бестужев-Рюмін, А. Петрушевич, І. Шараневич, М. Дашкевич, Т. Коструба, Л. Черепнін, Т. Свєнціцький) 1 звертали більше увагу на джерела; використані тією чи іншою частиною літопису, і на основі цього робили деякі висновки щодо обсягу та авторства скоріше самих джерел, ніж окремих редакцій. Також цікаві міркування В. Т. Пашуто і І. П. Єрьоміна спираються лише на зміст окремих записів літопису 2.

Один тільки О. Орлов 3, стверджуючи використання одним з редакторів так званого компілятивного хронографа XIII ст., визначив як окрему редакцію «Галицький літопис» (частина літопису до 1265 р.).



1 К. Бестужев-Рюмин, О составе русских летописей до конца XIV в., СПб., 1886, стор. 151 — 157; А. Петрушевич, Галицко-волынская летопись, Львов, 1871; І. Scharanewitsch, Die Hipathoschronik als Quellen-Beitrag zur Österreichischen Geschichte, Lwow, 1872; H. Дашкевич, Княжение Данила Галицкого. по русским и иностранным известиям, К., 1873; Т. Коструба, Галицько-волинський літопис, Львів, 1936; Л. Черепнин, Летописец Данила Галицкого, «Исторические записки», вып. 12, М., 1941, стор. 228 — 253; І. Свєнціцький, Мова галицько-волинського літопису, «Вопросы славянского языкознания», кн. 2, «Ученые записки Львовского гос. ун-та», т. XI, 1949, стор. 123 — 135.

2 Див. В. Т. Пашуто, Очерки по истории Галицко-Волынской Руси, изд. АН СССР, М., 1950, стор. 101 — 133; И. П. Epемин, Волынская летопись 1289 — 1290. «Труды отдела древнерусской литературы», XIII, изд. АН СССР, М. — Л., 1957, стор. 102 — 117.

3 А. Орлов, К вопросу об Ипатьевской летописи, «Известия Отделения русского языка и словесности АН СССР», т. 31, 1928, стор. 93 — 126.



Проте і він не зробив повного текстологічного аналізу ні цієї частини, ні всього літопису. Не використались у порівняльному аналізі і вказівки інших літописних зводів /4/ (Длугош, Татіщев, Воскресенський звід та ін.). Тільки побіжно торкнувся цього питання О. О. Шахматов 1. Дана праця є першою спробою на основі текстуального аналізу всього літопису визначити деякі джерела, якими користувалися літописці, і на основі виявлення різних політичних поглядів, що знайшли відображення -В деяких частинах літопису, виділити окремі редакції Галицько-Волинського літопису і тим самим вияснити загальний процес його складання.

Метод, яким користуємося, — ретроспективний. Визначення місця, від якого йде вільна від вставок розповідь останнього редактора, вкаже нам на межу, до якої доходила праця його попередника. Вставки, що переривають ясний логічний виклад окремих статей цього попередника, служать саме доказом, що останній редактор лише доповнював чиюсь попередню працю. Просуваючись таким способом до початку літопису, ми за допомогою аналізу вставок відшукуємо ще інших, попередніх, редакторів і визначаємо місце, де закінчувалася їх літописна праця. Не менш важливі (а іноді й основні) вказівки, а то й безпосередні докази, подає нам порівняльне зіставлення з іншими руськими літописами, а також із хронікою Длугоша 2. Для нас мають значення також спостереження над вживанням тих чи інших слів та зворотів в окремих частинах літопису та дослідження, як далеко вони сягають, де обриваються. Більш докладні спостереження, що визначають місце роботи над редакціями, час, умови та призначення її, суспільно-політичний світогляд редакторів, що знайшов вияв у різних частинах літопису, підтвердять дані щодо визначених меж та обсягу редакцій.



1 А. Шахматов, Общерусские летописные своды XIV и XV веков, «Журнал Министерства народного просвещения», СПб., 1910, № 11, стор. 148.

2 Користуємося виданням: Ioannis Dlugossii, Historiae Polonicae libri XII. Cura et impensis Alexandri Przezdziecki, t. II, Cracoviae MDCCCLXXIII, 1873.
















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.