Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том I. Розділ III.]

Попередня     ТОМ I     Наступна





ТОМ I

Розділ III. Історичні дані з часів перед словянським розселеннєм




Грецькі колонії:


Чорноморські торговельні факторії й грецька кольонїзація; Мілєт і иньші метрополії, розвій кольонїзації.


Значнїйші грецькі осади: Тіра й її околиця, Березань і Ольбія, Каркіна і Керкініт. Херсонес, понтійська і римська протекція, візантійська доба.


Полудневе кримське побереже. Пантікапей, Фанаґорія і Танаіс, Боспорське царство, жидівська кольонїзація. Грецька чорноморська торговля і господарство, культурні впливи їх на чорноморську і дальшу людність.




Степова людність:


Перші звістки; перекази про Кімерійцїв; Скити і їх мандрівка, Геродотова Скитія; національність Скитів, Сарматів і Алянів, культура й побут Скитів, релїґія, похоронний обряд, державний устрій


Нескитські народи античних джерел: Неври, Андрофаґи-Амадоки, Мелянхляйни, Будини.


Упадок Скитів; мандрівка Сарматів, їх племена, побут. Аляни і їх побут, їх останки




Західнї краї:


Тракийська кольонїзація, Ґети й Даки, римська окупація, карпатські народи: Беси, Койстобоки, Карпи, їх національність; тракийська культура й побут; останки тракийської кольонїзації — румунське питаннє


Бастарни. Слїди кельтизма в карпатських і дунайских краях.




Східно-ґерманська міграція:


Перші симптоми, мандрівка Ґотів, Ґоти на Чорноморю, їх розселенне і племена, Ґоти в Дакії, їх походи на римскі землї; Германаріх і Германаріхова леґенда, „Дніпровий город“ Ґотів




Турецько-фінський похід:


Загальний погляд, вихідна точка; Хунну і Гуни, їх етноґрафічна приналежність; Гуни в Европі і їх похід, погром Ґотів, їх останки на Чорноморї. Гунська держава й її упадок. Болгарська орда, її мандрівка. Аварська орда, й її мандрівка











Попередня     ТОМ I     Наступна

[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том I. Розділ III.]


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.