Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том VIII. Розділ I. Передмова.]

Попередня     ТОМ VIII     Розділ I     Наступна





ТОМ VIII


І. В атмосфері льояльности (1626-1638).



Як од Кумейщини та до Хмельниччини,

Як од Хмельниччини та до Бряниччини,

Як од Бряниччини та до сего ж то дня...


ПЕРЕДМОВА ДО ПЕРШОЇ ЧАСТИНИ В І ВИДАННЮ.


Восьмий том “Історії України-Руси” обіймає чверть столїтя від куруківської війни 1625 р., що лїквідувала пляни і надїї, виплекані зростом козаччини в першій четвертинї XVII в., до того моменту, коли рішеннє безповоротного розриву з Польщею усвідомило ся в полїтичних українських кругах після невдалого зборівського трактату, — для круглости взяти можна 1650 рік, значить рівно 25 років.

Хронольоґічно й історично сей період роспадаєть ся на дві рівні половини. Перша від куруківськоі кампанїї до великої війни 1638 р., що хоч скінчила ся невдало, мала одначе велике симптоматичне значіннє, вінчавши собою розвій козацьких і взагалї народнїх українських сил за сих кільканадцять лїт, і вже містила в собі виразні прикмети народньої війни, які потім тільки з більшим розмахом і на більшій території — виступили в Хмельниччинї. Друга половина обіймає період десятилїтнього пригноблення козаччини, під гнетом ординації 1638 р., і загального застою національного українського житя під небувалим зміцненнєм польського режіму завдяки “золотому спокоєви”, а потім — вибух повстання, що зараз від скромних початків виростає в грізний оркан і від компромісових проб переходить в національну війну, яка не лишає місця нїяким трівким компромісам самостїйної України з шляхетською Польщею.

Ріжні обставини мого житя останнїх років не дають минї змоги випустити сей том в цїлости, тому обмежую ся поки що першою частиною його, написаною ще в р. 1909-1911. Я відкладав її, сподїваючи ся видати обидві части разом: коли-ж одначе і тепер останнї роздїли другої части зістають ся ще невикінченими, пускаю першу, а постараю ся, щоб друга не дала на себе довго чекати.


Львів, 15 (28) II. 913.



Потреба в комплєтї “Історії України-Руси” змушує мене взятись до його реставрації, по змозї випускаючи ті томи, які розійшлись до решти. Так випускаю тепер отсю книгу, майже без змін против першого видання. Може колись, в окремім томі, чи при новім виданню, я буду мати змогу пройти ще раз через весь текст, доповнити лїтературу і т. п. Тепер се неможливо, а відкладати до тої можливости передрук вичерпаних томів здавалось менї ще гіршим.

Технїчні трудности змушують мене випускати поодинокі книги в ріжних місцях і в ріжнім форматї.


1. IV 1922. M. Г.











Попередня     ТОМ VIII     Розділ I     Наступна

[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том VIII. Розділ I. Передмова.]


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.