ТОМ VIII

Розділ IV. Козацькі справи 1632-1637 р.

Козаччина відходить від церковної справи, чисто козацькі інтереси, мобілїзація на московську війну, зміни на гетьманстві, козаки в Сїверщинї, мобілїзація козацтва для визволення Смоленська, оповідання про козаків під Смоленськом, відомости з московського театру війни 1634 р.

Небезпека турецької війни, похід Абази-паші, трактат на Поляновцї, сойм 1634 р., замиреннє з Турками, невдоволеннє в козацтві, заходи против козацької своєволї, соймові постанови 1635 р.

Кодак, конфлїкт з козаками, походи на море, перспективи шведської війни, похід козаків до Прусії, козацькі чайки на Балтийськім морі, замиреннє з Шведами.

Зруйнованнє Кодака, минувшина Сулими, участь реєстрового війська, комісарські підкупства, зрада реєстрових, засуд і смерть Сулими і тов., відповідь на домагання льояльного війська.

Справа відновлення Кодака, кримські усобицї — Інаєт і Кантемір, правительство дозволяє козакам підтримати Інаєта, козацьке посольство до Москви, роздражненнє між козацтвом, корсунській конфлїкт з Даниловичом.

Перед повстаннєм 1637 р. — козацькі ради 1636 р., реляції Кисїля, поміч від митрополита, аґітація Павлюка против льоялїстїв, старший Томиленко, похід на Запороже і море, посольство на сойм.

Війна Інаєта з Кантеміром, участь козаків в усобицї, заходи уряду, реляції Кисїля з весни 1637 р., рада над Расавкою, ревізія реєстру, похід на море, кінець Інаєта і Кантеміра, обвинувачення Павлюка на старшину за кримську полїтику.

Повстаннє Павлюка: забраннє армати, становище Томиленка, деклярацїя Павлюка 17 червня, його домагання, проєкт морського походу, небезпека турецького походу, Конєцпольский кличе козаків до помочи.

Старшина скидає Томиленка — Павлюк приймає війну, його унїверсали з серпня, арештованнє старшини, смерть Кононовича, Павлюкові виправдування, його запевнення льояльности, гнїв Конєцпольского, похід польського війська на Вкраїну.

Попередня ТОМ VIII Наступна

[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том VIII. Розділ IV.]

Етимологія та історія української мови:

Датчанин: В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. ( . . . )

Ізборник. Історія України

Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.