ТОМ VIII

Розділ VII. Український кольонїзаційний похід на схід.

Кольонїзація Східньої України в 1625-43-х рр.: розвій української кольонїзації за московську границю в 1630-40-х рр., загальний образ української кольонїзації на сходї, слободи в східнїй Українї приналежній до Польщі, маґнатські латіфундії і кольонїзаційні мотиви польської полїтики, заінтересованїсть її провідників: Конєцпольскі, Потоцкі, Вишневецькі, заселеннє Заднїпровя в переддень Хмельниччини, многолюдність заднїпрянських осад, Вишнївеччина, московське пограниче в 1640-х рр., маґнатські війни за лятіфундії, справа Вишневецького з Конєцпольским на соймі.

Антецеденції української кольонїзації за московською границею: спільні оборонні заходи XVI в., воєнне брацтво Донцїв і Запорожцїв — пісня про Мишку Черкашенина, свідоцтво Олекси Шафрана, Українцї в московській службі в 2-й пол. XVI в., "воровські Черкаси", українське уходницьке господарство, еміґрація з польського погранича в першій пол. XVI в.

Московська оборонна орґанїзація та її запотрібованнє в оборонно-служебнїм матеріалї, фортифікаційна система, орґанїзація сторожевої служби в москов. Українї в 1550-1560-х рр., реформа 1571 р. "Черкаси", будова нових городів в 1580-1590-х рр., зміни внесені "смутними часами", "білгородська черта" в першій половинї XVII в., будова городів і укріплень в 1630-х рр., запотрібованнє в воєнних людях. Прилив української еміґрації в 1630-1640-х рр.: московські відомости з 1637-1640 рр., відносини до неї москов. уряду, жалуваннє, орґанїзація укр. кольонїй: м. Короча, як взірець, земельний надїл, воєнний устрій, московська реґляментація, московська "жесточ", обмеження в користуванню землею.

Українцї осїдають за чертою. "Ухожаї", роздача ”помЂстій“, самовільна господарська кольонїзація. Еміґрація Острянинцїв: Острянин і Гуня, поява Острянина в Білгородї, оселеннє Чугуїва, прикрости продовольчі і служебні, невдоволеннє на Острянина, петіції, Острянин в Москві, ”бунт“ Чугуївцїв і смерть Острянина — Чугуївцї в ролї ”воровських Черкас”. Значіннє сього епізоду і взагалї української еміґрації за москов. границею.

Попередня ТОМ VIII Наступна

[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том VIII. Розділ VII.]

Етимологія та історія української мови:

Датчанин: В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. ( . . . )

Ізборник. Історія України

Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.