ТОМ IX

Розділ XIII. Кілька загальних завважень.

Традиційний погляд на Хмельниччину як цілість, “визволеннє” і відновленнє прав, “боротьба за віру”, ідея всенародности, полєміка на сім ґрунті і проби характеристики клясової фізіономії Хмельницького й його близшого окруження, державницький аспект, ідеалізація і протести против неї, Кулішеві панеґірики і засудження, Антоновичева апольоґія Хмельницького.

Гетьман і старшинський осередок -питання суцільности і солідарности, роля й індивідуальність Богдана, наскільки він підіймався над иншими коз. діячами, оптимістична оцінка його індивідуальности у Кубалі, влучні риси сеї індивідуальности, проби розвинути державно-конституційні прикмети його діяльности у Липинського.

Брак суцільности в політиці Хм-го і його окруження, ріжниці між домаганням р. 1648 і 1649, між 1649-54 і 1655. Хто робив укр. політику в початках Хмельниччини, перелом під впливами Київського осередка в 1649, хибна інтерпретація Збо.рівського договору, упадок укр. революції, нидіннє і розпорошеннє сил, Переяславська умова не вносить в політичні пляни ясної перспективи, нові пляни 1655 р., вони продовжуються по смерти Хм.-між Хмельниччиною і Вигівщиною нема межі.

Сильні і слабі сторони індивідуальности Богдана, Хм. як провідник мас і як державний політик, Виговський як керівник політики Хмельницького, помилки сеї політики в відносинах до Польщі, Молдавії, Москви, Швеції, Семигороду, московські політики використовують сі помилки, фатальні відносини кримські, слабина державної і соціяльної творчости — творча безсилість “бувших людей Річи посполитої”, недостача нових ідей.

Незабезпеченість селянства, конфлікти козацтва і міщанства, селянство і міщанство тікають з-під гетьманського уряду. Імпозантні сторони козацького ладу — справність козацької машини під рукою Хмельницького, але недостача конструкційних моментів, механічне повтореннє старих гасл в сфері національній і культурній, “не розвязаний вузол соціяльних і політичних протилежностей”, бунти, гетьман готов кинути Україну, панські пляни старшини, повстання селянства, “Руїна” вже за Богдана, розходженнє навіть з духовенством — елєментом що нібито найбільш виграв, об'єктивні причини сих хиб — тяжкі історичні дефекти укр. життя. В чім же чари Хмельниччини. Її вага для наступних віків.

Попередня ТОМ IX Наступна

[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том IX. Розділ XIII.]

Етимологія та історія української мови:

Датчанин: В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. ( . . . )

Ізборник. Історія України

Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.