Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Михайло Грушевський. Історія української літератури: В 6 т. 9 кн. — К., 1995. — Т. 5. — Кн. 2. — С. 301-304.]

Попередня     Головна     Наступна





З мемуарної літератури — записки Балики. Живий темп життя і літературний рух поволі втягував у свій вир обивателя, заохочував його здавати справу собі і ділитися своїми переживаннями і враженнями з сучасниками і потомством. Після таких бідних і скупих на які-небудь історичні записки століть, починаючи з кінця XVI в., ми все частіш стрічаємося з літописними записками, мемуарами про важніші події, що їх свідком або учасником довелось тому чи іншому бути. Найчастіше таке враження і бажання його зафіксувати викликають важні церковні події, ми вже й стрічалися вище з деякими записками — напр., про Берестейський собор. Тепер хочу ще дати приклад нових мемуарів на чисто політичні теми. Се записки київського патриція Богдана, або Божка, Бозька Балики, сина київського війта Яцка (голови міського врядування), заможного православного міщанина — члена першої в місті родини, про його подорож до Москви, під час польської окупації (Смутного времени), що її київські купці, очевидно, задумували використати для своїх торговельних операцій. Записки сі зроблені, очевидно, по гарячій пам’яті пережитого й визначаються живим і безпосереднім викладом, а інтересні як голос східноукраїнського міщанина і київського інтелігента з часів передбратських, перед приходом сюди галичан 3.



3 Заховалися в історичнім збірнику, зробленім на початку XVIII в. — він має на оправі титул «ЛЂтописцы Волыни и Оукраины», і на хребті «Бозько Балыка». В. Б. Антонович, що описав сей збірник і видав з нього сі записки Балики (в К. Старині 1882 кн. VII), а потім кілька статей в «Сборнику лЂтописей, относ. къ исторіи Южной и Западной Руси», 1888, з огляду на сей напис на хребті здогадувався, що сей збірник належав Божкові Балиці, але се, розуміється, неможливо, бо до збірника війшли пізніші записки, доведені до 1700 р. Напис на хребті може бути тільки пізнішою ремінісценцією. Правопис у друку видимо справлений, тому не дуже його тримаюсь.




Затитуловані вони: «О Моск†и о Дмитрію царику московском ложном. Сіє писал мещанин кієвскій именем Божко Балыка, который сам там был і самовидец тому был». По короткій інформації про псевдоДимитрія читається така цікава і повна високого поважання до свого стану замітка:


Чти не ложно, бо писан сей лЂтописец през людей певных, мещан києвских, хто там был и очима своими видЂл, — писал Божко Балыка».


По сім наступає властива повість про московську подорож, з котрої подаю початок, а дальше дещо у виїмках (вона ціла не велика, 5 друкованих сторінок).


Року 1612 генваря 9 дня нещасливого выЂзду моєго з Києва в дорогу московскую и терпЂнія великого голоду и неволи ув осадЂ нас купцов до килкасот, — иж во всем свЂтЂ голод неслыханный и в кройниках не писаный, — того ж дня, на день святого мученика Полієвкта, былем я, Богдан Балыка, у дому их милостей: пана Александра и пана Созона Балык, войтовичей кієвских, братіи моєй, а потом былем в дому пана Савостіяна бурмистра кієвского, тестя своєго, и з єго дому пустилем ся в дорогу за возами. Ночовали тую ноч у Новоселках у Десны, в четверток. У пяток поткал козаков стародубовских, а у суботу своих догнал в НавозЂ селЂ на обЂдЂ... 21 дня выєхали з Гомля, за три дня приєхали до Стародуба: там стояли 14 дней, посилали Богъдана Гулженка за войском за Десну, але не могли вЂдомости взяти о войску. A потым посылали двух москалей до Новъгородка, до Лемона, племЂнника воєводина, жебы з ним торговал, и оттоль ни з чим приєхал... 24 дня приєхали до Смоленска; нашолем там пана Струса и зятя своєго Козьку. 24 дня Струс из людом пошол ик столыци, того ж месеца 24 дня пустили ся єсмо праве 1 з несносным жалем за Струсом до Вязмы. В середу 26 дня пана Струса розбили шишки 2, маєтку много взяли и девять человЂк пЂхоты убили: a мы у селЂ ЖижинЂ пана ХотымЂрского догнали, а на завтра через тот труп Ђхали... Месеца марта 1 в неделю православную приєхали смо до Вязмы и нашли смо там Скоробогатого и Богдана Гребенника и Стефана Хмеля, купцов, мЂщан кієвских. Того ж месеца сам пан Струс зо всЂм войском пошол был ик столицы, и мы з ним, але для лихои дороги ухабистои и для шишов и снЂгов великих пан Струс миль д†отошел, a мы д†версты отишли от деревни князя Алгидієва; перво мы вернули до Вязмы 7 дня, а потом и пан Струс вернул ся со всЂм войском. Тогож дня Омелян Скоробогатый и Стефан Хмель вернули ся, поєхали до Кіева, а мы так весь пост великій и после великодня килка недель лежали...

Того ж року месеца іюня 5 дня пришол под столицю пан Ян Карул Хоткевич, гетман литовскій, и пан Струс, и нас купцов не мало, и Ширай з козаками притягнул, и около рЂки Москвы обапол стали. Дня 11 Зборовскій вышедши из столици пошол до Полщи, з ним и наши Кіяне пошли до Кієва: Урмянин и Ширима. Того ж месеца 12 дня, в нещасливый час уєхали смо в столицу московскую, и заперто нас у осадЂ із паном Миколаєм Струсом 3, старостою хмелницким, и з полковником королевским паном Будилом, и пан Теляфус, и пан Калиновскій, и пан Вгонецкій, ротмистр королевскій, и наших панов до килкодесять ротмистров и пехоты королевской и нас, мещан кієвских, человЂка 20, окром челяди, и я, Боско Балыка, и инших купцов немало з инших мЂст. Мы из Струсом и з Ложнею стали у Станислава господою, против цар-пушки.

Дня 13 гетман зо всЂм войском своим из столицы пошол. Іюня 27, из суботы на неделю князь Дмитрій Тимофеєвич Трубецкой, Мартин Ісаєвич Заруцкій, и было в них люду до килка тысячей, и до Китай-городу з трех сторон до штурму приступили: до двох брам где чорторыйская львица(?) стоит; тамже их добре наши усперли и до килкасот их убили... 14 августа пан Хоткевич гетман знову тутже з людом притягнул: первЂй пЂхота церков святого Георгія опанувала, а Москва заперла ся у церкви святого Климентія ув острожку на самой дорозЂ; и наших там достали, и килка дЂлец 4 отняли. И была там битва велми великая от утра до вечера, и ісперли были наши Москву добре: Пожарского князя подстрелили в руку, и почали были з табору Москва утЂкати; наши теж выпадши з Кремля помочи своим додавали, и килка поручников из хорогвами и з пехотою до нас у мур передали ся.



1 Правдиво.

2 Московська розвідка.

3 Тут зайве: и.

4 Гармат.



А гетман под Поклонную гору отступил и не мог до столици пробити ся, жебы живность своим дати, а в среду праве з великим жалем всего нашого рицерства и нас бЂдных купцов от столици проч пошол. А нас у в осадь начал стискати голод, бо пехота — що их было 600, почалы псы и кошки Ђсти.

Того ж лЂта септемврія дня 14 голод велми стал утискати. Пехота новая стала з голоду мерти, и мало не вси вымерли. И наша пЂхота и товариство также все поЂли. НЂмцы кошки и псы всЂ поЂли, медъ (?) и зЂля, и травою и леда-чим живили ся, бо все Москва отняла 1. Дорогувля 2 великая стала: селедец был по ползолотого, шкури воловыи перво были по пять золотых, а потом стали по 12 золотых; сыра мандрыку куповали по 6 золотых; хлЂб денежный 3 10 золотых: мы сами куповали калач денежный 7 золотых. Около святои Покровы велми силный голод знял: жита чверть золотых 100, овса чверть 40 золотых, круп кварта 20 золотых; з лободына насЂня печеный, як гречанык пЂняжный (хліб) три золотих. Пан Харлинский капитан пихотный взял за меринца 500 золотых, а чверть себЂ отрЂзал. За корову давали 600 золотых. Чверть мяса конского была по 120 золотых.

А потом уже голод несносный почал трапити, же пЂхота и нЂмцы потай почали людей рЂзати и Ђсти. Мы найпершей йдучи от церкви соборной пресвятой Богородици из службы голову и ноги человЂчіи у ямЂ нашли, у кайстрЂ 4. Вязнев московских килканадцать человЂк пихотЂ з турмы подавали — тых всЂх поЂли. Потом у килка дней несли Москва уголє майстерам денежным у ворота Миколскіє; гайдуки выскочивши з муров одного порвали 5 и зараз забили и зъЂли. Потом у килка дней жолнЂр Воронец и козак Щербина впадши в дом Федора Ивановича Мстиславского 6 почали шарпати 7 ищучи живности, Мстиславскій почал их упоминати — тамже некоторый ударил єго цеглою у голову, же мало не умер. ДовЂдал ся того пан Струс, казал обоих поймати: Воронца стято і поховано, a ЩЂрбину обЂсити 8 казали — который з годину на шибеници не был: пЂхота зараз отрЂзали и на штуки розрубали и изЂли. Пахолика 9 одного недавно умершего из гробу выкопали и изЂли.

Октоврія 16 дня выпал снЂг великий, же всю траву покрыл и корЂня. Силный и неслыханый нас голод змогл. Гужи и попруги, поясы и ножны и леда 10 костища и здохлину мы єдали. У Китай-городЂ у церкви Богоявленія гдЂ и Греки бывают, там мы из Супруном килка книг нашли паркгамЂновых: тым єсмо и травою живили ся, а що были пред снЂгом наготовали травы — з лоєм свЂчным тоє Ђли: свЂчку лоєвую куповали по ползолотого. Сын мытника петриковского з нами ув осадЂ был — того без вЂдома 11 порвали и изЂли.



1 Відтяли привіз.

2 Дорожня.

3 Такий, що за одну денежку.

4 Торбі.

5 Вхопили.

6 Найстаршого з московских бояр.

7 Грабувати.

8 Повісити.

9 Простого вояка.

10 Які-небудь.

11 Не знати коли і як.



И иных людей и хлопят без личбы поЂли. Пришли до одной избы — тамже найшли килка кадок мяса человЂческого солоного; одну кадку Жуковскій, товариш Колонтаєв взял. Той же Жуковскій за четвертую часть стегна человЂчего дал 5 золотых. Кварта горЂлки в той час была по 40 золотых. Мыш по золотому куповали; за кошку пан Рачинскій дал 8 золотых; пана Будилов товариш за пса дал 15 золотых, и того, було трудно достать. Голову человЂчую куповали по 3 золотых; за ногу человЂчую, одно 1 по костки, дано гайдуку два золотых. За ворона чорного давали наши два золотых и полфунта пороху — и не дал за тоє. ВсЂх людей болше двохсот пЂхоты и товаришов поЂли.

Того ж року 1612 октоврія 22 дни, наждавши ся праве долго ратунку и терпЂвши голод неслыханый, и от єго королевскои милости и от пана гетмана (помочи) не могли дождати, — з великим плачем всего рыцерства и нас бЂдных купцов, пан Струс и иншоє товариство вышписаноє мусЂли змирити ся. И побрали к себЂ в замЂну Бутурлина и других бояр московских, а от нас (к) ним пошол пан Будило и Порванецкий. А князь Дмитрій ТимофЂєвич Трубецкой, и ин столник князь Дмитрій Михайлович Пожарский, и инших князей и бояр не мало, и Москва — всЂ обачивши, же наши от голоду велми зморены и все рыцерство на трактатах бавят ся 2 и ротмистрове, — козаки и бояре Трубецкого и Пожарского ударивши в звоны и поднявши корогви пошли до стЂны Китай-города праве силою великою. Мы з голоду змордованы ледво им отпор дали. Октоврія 26 трактаты скончили и присягу выконали, же мЂли всЂх вцалЂ 3 попускати; в потом над присягу чинили: всЂх розно розвели и маєтки розшарпали. Року 1613 у генварЂ почали 4 зєжчати ся на обиране царя нового; в той час наших ледво пущено, a иныи утЂкали, а иных окупано 5.

И так наши воєвали Москву.



1 Тільки.

2 Заняті.

3 Ціло.

4 Проти присяги.

5 Викуплено.














Див. також:

Записки київського городянина Божка Балики про московську облогу 1612 року.









Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.