Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи
Перемишль, 15 серпня 1549
Станіслав Оріховський шле вітання Павлові Рамузіо! Гадаю, Павле Рамузіо, що не без волі Божої так сталося, щоб я, який у молоді роки вивчав науки в італійських університетах, тепер звітувався про своє навчання перед Вами, чільними науковцями в Італії. Якщо у моїх творах видасться вам щось вартим уваги й похвали, зробіть ласку, зажадайте від мене якогось діла і нагадуйте про те постійно, як про послугу, яку вам заборгував. Як би мені все те збагнути, щоб ви, вчителі всього світу, не пошкодували, що є вчителями і цього такого учня. Воістину хотілося б виправдати ваші сподівання, зібрати докупи все те, що вже давно визнане за добре, щоб показатися, нарешті, перед вами зі всім своїм здобутком, таким, як того очікуєте від мене. А позаяк того ще, гадаю, вчинити не можу, буду прагнути, по змозі, не обмеження вашої надії, яку на мене покладено, а передусім твоєї надії, яку так ласкаво мені даруєш. У своїй прихильності ти пішов так далеко, що завдяки дбайливості преславного мужа Томаса Джунта вручив нас не тільки освіченим людям в Італії, а й звернувся найласкавіше навіть особисто до мене, людини, тобою не знаної і яка перебуває на такій значній відстані від тебе. Це для мене велике щастя. Чого ж більше прагнути варто у нашому смертному житті, як не того, щоб ви, італійці, визнали для нас якесь поважне місце, бо в тих справах ваша оцінка має найбільшу вагу. Коли читав твого листа, здавалося, що бачу, як божественним своїм розумом ніби заохочуєш мене, щоб пам'ятав не лише про місце народження, а й про те, де вчився; щоб, довірившись вашим настановам і наукам, не вважав, ніби на перешкоді до очікуваної слави стоїть мені власна вітчизна, сувора і неосвічена, яка завжди шанувала Марса, а Мінерву щойно тільки шанувати почала. Адже Русь раніше не дуже відрізнялася родом і звичаями від скіфів, з якими межує. Спілкуючись, проте, з греками, перейняла від них символіку й віру, покинула свою скіфську неосвіченість і дикість і тепер, лагідна, спокійна і врожайна, виявляє великий потяг до літератури латинської й грецької. Саме завдяки цим здобуткам нікого вже вона не визнає за видатного у своїх сусідів скіфів, окрім Токсаріса і того давнього Анахарсіса. Заохочена їхнім прикладом, щорічно відправляє до вас в Італію, до Падуї, багатьох юнаків, котрі прагнуть зажити доброї слави. Серед них є у вас мої земляки й родичі: Станіслав Ваповський і Станіслав Дрогойовський -- юнаки шляхетного роду, які подають великі надії. Дуже хочу, щоб ти спізнав їх обох. По них зможеш зробити висновок про звичаї і здібності всього нашого народу. Нині у Падуї вони зараховані до поляків, бо Русь є провінцією, що належить Польщі.
Повертаюся, одначе, до своїх справ. Хотілося, щоб ти знав: твій лист утвердив мене дуже в тому напрямку студій, які ти так прикрасив у княжому місті венеційців, коли прославив діяльність благородного мужа Томаса Джунта і видав це, щоб читали всі. Ніколи не перестану переконувати тебе у моїй відданості цій справі. Про те, як треба цінувати зусилля, подібні до моїх, можна довідатися з твого листа до мене, а також з поеми, в якій оплакуєш смерть кардинала Петра Бембе. Мене дивує в тій поемі твоя італійська скромність, бо не підписуєш свого імені, гідного найбільшої похвали: коли вишуканим віршем оспівуєш свою тугу, то не відомо, що більше завдає болю читачам -- твоя пісня чи сама смерть Петра Бембо. Таким чином, твій видатний талант, стримуваний італійською скромністю, що уникає хвали, зажив серед нас великої слави. Тож, даруй мені, якщо викрию твою скромність і вчиню з твоєю поемою про кардинала Бембо те саме, що ти вчинив з моєю промовою про Сигізмунда 1. Послав, отже, до видавців у Кракові твою еклогу. При цьому спорядив її передмовою і вказав на почесному місці твоє ім'я 2. Не міг-бо знести твоєї недоречної скромності (вибач, прошу!), бо через неї ти позбувся слушної і належної тобі слави. Такої самої думки були й усі інші, кому показував твою еклогу. Гадаю, отже, що як еклоги, так і твоя витонченість (яка, на мою думку, з багатьох причин дуже велика) варті того, щоб наші люди про це знали. Поглянь навколо, чи грецька або латинська література є де-небудь у більшій пошані, ніж у Польщі, яка є першою у всій Сарматії і править нею. Прагну також, аби наші люди якнайкраще тебе пізнали. Не хочу, щоб ти був позбавлений заслуженої похвали. Не допущу, аби твоя видатна і прекрасна поема ходила по Польщі як твір якогось невідомого автора, тоді як справжній автор відомий і вельми поважаний. Я вже потурбуюся про це. Тебе ж прошу тільки, аби надсилав до нас усе, що видаватимеш надалі. Надсилати можеш для певності на ім'я (№) 3 у Кракові. Він подбає, щоб усе, що надішлеш, було доставлене до мене у Перемишль, досить показне місто на Русі. Накажи, аби в разі його відсутності все віддавали його братові. Що ж до твого прохання надіслати ще щось, -- хоч і не маю чогось, гідного твоїх вельми освічених очей і вух, -- то, аби не відмовляти тобі ні в чому, послав я нещодавно до Паду! Станіславові Дрогойовському, про якого вже згадував, кілька моїх промов. Одна з них спрямована проти закону про безшлюбність, введеного папою римським Сиріцієм; друга -- про війну, яку треба розпочати з турками 4; третя -- «Діатриба» 5, з якої пізнаєш усе моє життя. Надіслав щойно ці незначні твори разом з листами до Станіслава Дрогойовського, аби ти їх якнайшвидше отримав. Гадаю, що віддасть їх тобі незабаром. Скільки мав лише таланту і здорового глузду, вклав у ті невеличкі твори. Про їхню вартість довідаюся з твоєї оцінки більше, ніж з будь-чиєї.
Поза тим, прошу, коли спізнаєш мене раз за гідного твоєї доброзичливості, зберігай до мене і надалі те саме ставлення. Будь певний, я завжди пильно дбатиму про те, щоб не здавалося, що маю в тім заслуги.
Бувай здоровий. Привітай від мого імені Томаса Джунта, благородного і вельми освіченого мужа, і нагадай йому про мене. Віддай також йому листа, в якому дякую за сердечну допомогу. Дуже хочу, щоб ви обидва, ти і він, завжди добре думали про мою вдячність і пам'ять, в якій зберігаю вашу незвичайну доброзичливість до мене. Ще раз бувай здоровий.
Подано у Перемишлі, місті у Русі,
в день Успіння найсвятішої Діви Марії,
року Господнього 1549
Станіслав Оріховський
(Лист до Павла Рамузіо)
1 Обіцяє видрукувати поему у Польщі.
2 Це видання невідоме.
3 Прізвище у тексті відсутнє.
4 Маються на увазі дві промови Оріховського під назвою «Про турецьку загрозу».
5 Видана у Кракові 1548 р.