У книзі розглядаються традиційні й сучасні теорії нації та націоналізму. Висвітлюються такі проблеми, як генеза націй і націоналізму; культурні, соціальні, політичні й ідеологічні передумови виникнення націй і появи націоналізму як ідейної течії. Останній розглядається як глобальний суспільно-політичний, культурний та ідеологічний феномен. Особлива увага приділяється західним науковим теоріям націоналізму, майже невідомим українському читачеві. Йдеться також про внесок української політології в розробку проблем нації та націоналізму. Узагальнюються найсучасніші теоретичні розробки з даної проблематики.

Для викладачів і студентів гуманітарних спеціальностей вищих закладів освіти, науковців, політиків і політологів.

Георгій Володимирович Касьянов народився 20 квітня 1961 p. Закінчив Kиївський державний педагогічний інститут (1983), аспірантуру Інституту історії України. Доктор історичних наук (1993). Провідний науковий співробітник Інституту історії України Національної Академії наук. Стажувався у Гарварді і Кембриджі, Лондонському й Гельсінському університетах, Університеті Монаша (Мельбурн, Австралія). Автор книжок "Українська Інтелігенція 1920-30-х років: соціальний портрет та історична доля" (1992), "Українська інтелігенція на рубежі XIX-XX ст.: Соціально-політичний портрет" (1993), "Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-80-х років" (1995). Співавтор низки колективних праць з історії України.

Див. також:
Політологія посткомунізму. (Політичний аналіз посткомуністичних суспільств), Київ, 1995.
Ентоні Д. Сміт. Націоналізм, Київ, 2004.
Ентоні Д. Сміт. Нації та націоналізм у глобальну епоху, Київ, 2006.
Ентоні Д. Сміт. Культурні основи націй, Київ, 2009.
Роман Шпорлюк. Імперія та нації, Київ, 2000.
Ернест Ґелнер. Нації та націоналізм. Націоналізм, Київ, 2003.
Георгій Касьянов. До питання про ідеологію ОУН. Київ, 2003.
Бенедикт Андерсон. Уявлені спільноти. Міркування щодо походження й поширення націоналізму.

Попередня Головна Наступна

Етимологія та історія української мови:

Датчанин: В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. ( . . . )

Ізборник. Історія України

Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.