Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня     Головна     Наступна





ПРИМІТКИ І ПОСИЛАННЯ



1 Автор висловлює подяку Фондові Кафедр Українознавства (США) і Канадському Інститутові Українських Студій (Університет Альберти) за сприяння у роботі. Дякую також М. Юркевичеві та М. Богачевській-Хом’як за цікаві зауваження і технічну допомогу у роботі над цим аналітичним оглядом.

2 В основі цього визначення — узагальнення і міркування українського дослідника Василя Лісового. Див.: Лісовий В. Ідеологія. Політичні ідеології // Лісовий В. Культура — ідеологія — політика. К., 1997. С. 54-60.

3 Щоб уникнути непорозумінь і плутанини з назвами, варто подати короткий огляд назв різних відтинків ОУН після розколу 1940 р. Та частина ОУН, яка тоді згрупувалася довкола С. Бандери та його прихильників користувалася такими назвами: ОУН-революціонерів (ОУН-р), ОУН самостійииків-державників (ОУН с-д), ОУН (бандерівці) — ОУН (б). Наприкінці Другої світової війни та частина членів ОУН (б) яка перебувала на еміграції, користувалася назвою Закордонні Частини ОУН (ЗЧ ОУН), підкреслюючи цим, що це частина спільної організації, ядро та основна база діяльності якої — в Україні. У лютому 1954 р. унаслідок тривалого внутрішнього конфлікту між "ортодоксами" та "ревізіоністами" від ЗЧ ОУН відкололася ОУН за кордоном — ОУН (з) або "двійкарі". Прихильники А. Мельника, крім неофіційної назви "мельниківці" дотримувалися назви ОУН, підкреслюючи цим свою спадковість з організацією, створеною 1929 р. — в деяких документах вони називали себе "матірною ОУН" ("бандерівці" до речі, також претендували на монопольне володіння цією спадщиною). "Мельниківці" також використовували назву ОУН солідаристи — ОУН (с).

4 Див.: Яблонський В. Сучасні політичні партії в Україні (Довідник). К., 1996.

5 Armstrong John A. Ukrainian Nationalism. — Englewood, Colorado, 1990, p. 13.

6 Armstrong John A. Op. cit., p. 14.

7 Motyl Alexander J. The Turn to the Right: The Ideological origins and development of Ukrainian Nationalism. 1919-1929. New York, 1980.

8 Цікаві спостереження з цього приводу див у: Сосновський М. Дмитро Донцов: політичний портрет. — Нью Йорк — Торонто, 1974.

9 Сосновский М. Цит. Праця. С. 381.

10 Марганець В. Ідеологія організованого і т. зв. волевого націоналізму. Аналітично-порівняльна студія. Вініпег, 1954. 195 с.

11 Лисяк-Рудницький І. Націоналізм // Історичні есе. Т.2. С. 248; Motyl О. The Turn to the Right. P. 1, 153.

12 Лисяк-Рудницький І. Націоналізм // Історичні есе. — T.2. — C.249.

13 Книш З. При джерелах українського організованого націоналізму. Торонто, 1970. С.117-118.

14 Мірчук П. Нарис історії ОУН. Т. I. 1920-1939. (За ред. С. Ленкавського). Мюнхен-Лондон-Нью-Йорк, 1968. С.91.

15 Книш З. Там само.

16 Постанови Великого Збору Організації Українських Націоналістів // ОУН в світлі постанов Великих Зборів, Конференцій та інших документів з боротьби 1929-1955 pp. (Збірка документів). Бібліотека українського підпільника. б.м., 1955.Ч.1.С. 3.

17 Там само. С. 6.

18 Див. наприклад: Програма Організації Українських Націоналістів (затверджена на III-му Великому Зборі Українських Націоналістів 30 серпня 1947 року). Б.м., 1947. С. 4.

19 Державний архів м. Прага, ф. RUESO, картон 9, папка 2, арк. 717.

20 Лисяк-Рудницький І. Націоналізм // Історичні есе. Т.2. С. 254.

21 Цікаві документи стосовно причин розколу вміщено у збірці документів: Косик В. Розкол ОУН (1939 — 1940). Збірник документів. Львів, 1999.

22 Балей Петро. Для Ріко Ярре епоха була ласкава // Балей Петро. Фронда Степана Бандери в ОУН 1940 p. Las Vegas, 1997. С. 121 — 162.

23 Постанови Другого Великого Збору Організації Українських Націоналістів що відбувся в квітні 1941 р. // ОУН в світлі постанов... С.31

24 Політична Програма Організації Українських Націоналістів (Ухвалено II Великим Збором Українських Націоналістів у серпні 1939 p.). Б.м., б.д. С. 29-30.

25 Постанови Другого Великого Збору Організації Українських Націоналістів що відбувся в квітні 1941 p. C. 28.

26 Політична Програма Організації Українських Націоналістів (Ухвалено II Великим Збором Українських Націоналістів у серпні 1939 p.). С. 55 — 58.

27 Постанови Другого Великого Збору Організації Українських Націоналістів. Б.м., 1941. С. 59-65. Зауважимо, що ця частина постанов не друкувалася серед матеріалів Великого Збору, вміщених у "Бібліотеці Українського Підпільника", яку видавали Закордонні Частини ОУН.

28 Онацький Є. Листи з Італії // Розбудова нації. 1928. Ч.3. С.95.

29 Його ж. Культ успіху // Розбудова нації. 1934. Ч.7/8.

30 Див.: Сціборський М. Націократія. Париж, 1935. С. 50-57.

31 Мірчук П. Нарис історії ОУН. С. 113.

32 Там само. С. 114.

33 Мартинець В. Ідеологія організованого і т. зв. волевого націоналізму. Вініпег, 1954. С. 29, 74-76.

34 Кричевський Р. ОУН в Україні, ОУНз і ЗЧ ОУН. :Нью-Йорк — Торонто, 1962. С.8.

35 Payne Stanley G. A History of Fascism. 1914-1945. — Madison, Wisconsin, 1995. P.323.

36 Olexander Motyl. Op. cit. P. 163-164.

37 Лисяк-Рудницький І. Націоналізм // Історичні есе. — Т. 2. — С. 251.

38 Лисяк-Рудницький І. Націоналізм. — С. 251 — 252.

39 Кентій А. В. Нариси історії Організації Українських Націоналістів (1929 — 1941). — К., 1998. С. 33.

40 Payne Op. cit., P. 126. Йдеться про Н. Бухаріна.

41 Зайцев О. Фашизм і український націоналізм // Ї. Вип. 16. 2000. Праві та Європа. С. 101

42 Прокоп М. У сорокаліття III Надзвичайного Великого Збору ОУН // Прокоп М. Напередодні незалежної України. Нью-Йорк — Париж — Сидней — Торонто — Львів. НТШ, Бібліотека українознавства. Т.62. С. 67

43 Постанови Третього Надзвичайного Великого Збору Організації Українських націоналістів що відбувся в днях 21 — 25 серпня 1943 р. // ОУН в світлі постанов... С. 99 — 100.

44 Там само. С. 107-112.

45 Детальний виклад основних праць публіцистів ОУН (р) в Україні другої половини 1940-х — поч. 50-х років див у книзі: Русначенко А. Розумом і серцем. Українська суспільно-політична думка 1940-х — 1980-х років. К.: Видавничий дім "KM Academia", 1999.

46 Motyl O. Op. Cit. P.175.

47 Постанови Третього Надзвичайного Великого Збору Організації Українських націоналістів // ОУН в світлі постанов... С. 108. 112.

48 Мотиль Олександр Організація українських націоналістів і робітництво (кілька завваг) // Сучасність. 1980. Ч.2. С. 62.

49 Цей аргумент наводить польський дослідник Р. Тожецкі: Torzecki R. Polacy і ukraincy. Sprava ukrainska w czasie II wojny switowej na terenie II Rzeczypospolitej. Warszawa: Wydawnictwo naukowe PWN, 1993, S. 190 — 191.

50 Резолюції Першої Конференції Закордонних Частин ОУН що відбулася в вересні 1947 р. // ОУН в світлі постанов... С. 180.

51 Постанови Другої (надзвичайної) конференції Закордонних Частин ОУН (з 28-31. 8. 1948 року) // Там само. С. 223.

52 Там само. С. 225.

53 Стахів Є. Крізь тюрми, підпілля і кордонию. К., 1995. С. 249.

54 Кричевський Р. Цит. Праця. С. 23.

55 З постанов ширшої наради членів О.У. Н. за кордоном // Док-т з особистого архіву О. Кузьмович. С. 5.

56 Там само. С. 6.

57 Там само. С.3.

58 Кричевський Р. Цит. праця. С. 84.

59 Резолюції Третьої Конференції Закордонних Частин ОУН що відбулася у квітні 1951 р. // ОУН в свотлі постанов... С. 259.

60 Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі — ЦДАГОУ), ф.1, оп.16. спр.74, арк. 86.

61 За свідченням К. Філбі у 1949-1950 pp. SIS відправила в СРСР в українські регіони три групи парашутистів, які зникли. Наприкінці 1951 p. SIS відправила ще три групи по шість осіб (літаком з бази на Кіпрі) — дві з них було десантовано на Західній Україні, одну — біля польсько-радянського кордону. Коментар самого К. Філбі про його роль у подальшій долі цих груп досить красномовний: "Я не знаю, що сталося з цими групами. Але я маю обґрунтовані припущення" (Цит. за: Philby К. My Silent War. New York: Grove Press, 1968. P. 171) Зауважимо, що британці опікувалися С. Бандерою та його оточенням, тоді як ЦРУ підтримувало опозицію — цей "поділ праці" спричинив конфлікт між двома спецслужбами, який опосередковано сприяв і загостренню суперечностей в ОУН (б).

62 Стахів Є. Цит. праця. С. 262-263; Процик С. ОУН в ретроспективі // Здалека про близьке. Львів. 1992. С. 25-26.

63 ЦДАГОУ ф. 1, оп.16, спр.72. арк. 63.

64 Кричевський Р. Цит. праця. С. 94.

65 Процик С. В ім’я істини // Здалека про близьке. С. 50-53.

66 Найдетальнішип опис цих подій можна знайти у праці: Русначенко А. Народ збурений. Національно-визвольний рух в Україні й національні рухи опору в Білорусі. Литві. Латвії Естонії. К.: Пульсари, 2002. С. 381 — 388.

67 Кричевський Р. Цит. праця. С. 98.

68 Там само.

69 Якість полеміки можна оцінити, наприклад, з брошури: П. Мирчук За чистоту позицій українського визвольного руху. — Мюнхен — Лондон, 1955. 181 с.

70 12 жовтня 1957 р. Лев Ребет був убитий радянським агентом,

71 Yurkevich Myroslav Ukrainian Nationalists and DP politics, 1945-50 // Isajiw Wsevolod W, Bozhyk Yury, Senkus Roman (eds.) The Refugee Experience: Ukrainian Displaced Persons after World War II. Edmonton, 1992. P. 130.

72 Там само. С. 133.

73 Програма ОУН, затверджена на III-му Великому Зборі ОУН 30 серпня 1947 p. C.4.

74 Тези ідеологічної конференції ОУН (червень-липень 1949 p.) C.32.

75 Yurkevich Myroslav Op. cit. P. 133 — 134.

76 Програма і Устрій Організації Українських Націоналістів. — Б.м., Накладом ОУН, 1955. С. 8.

77 Два етапи. Матеріали П’ятого і Шостого Великих Зборів українських націоналістів. -Б.м.: Накладом ОУН, 1966. С. 16-29.

78 Лисяк-Рудницький І. Націоналізм. С. 256.

79 Україна — спільне добро всіх її громадян. М-ли VII Великого Збору українських націоналістів. Париж-Балтимор, 1971. С. 79.

80 Там само. С.77, 78, 80-81.

81 Там само. С. 83.

82 Там само. С. 78.

83 Там само. С. 84.

84 Там само. С. 87.

85 Див. наприклад: Десятий Великий Збір Українських Націоналістів зробив підсумки діяльності ОУН і намітив пляни праці на майбутнє // Сурма. 1984. Ч.6-7. С.1-9.

86 Програма Організації Українських Націоналістів // ОУН: минуле і майбутнє. К., 1993. С. 285.

87 Там само.

88 Див.: Там само. С. 283 — 294.

89 Лисяк-Рудницький І. В оборонї інтелекту // Історичні есе. Т.2. С. 392.

90 Там само. С. 393.

91 За офіційними даними останній підпільний осередок ОУН було знищено 1956 р.

92 Про це, так само, як і про вбивство Л. Ребета див. збірку матеріалів: Московські убивці Бандери під судом.

93 Сьомий Великий Збір Організації Українських Націоналістів (ОУН). Матеріали і постанови. Б. м.: Видання Організації Українських Націоналістів, 1988. С. 135.

94 Там само. С. 137.

95 Четвертий Великий Збір Організації Українських Націоналістів (ОУН). — Б. м.: Видання Організації Українських Націоналістів, 1969. Т. 1. С. 80.

96 Там само. С. 126.

97 П’ятий Великий Збір Організації Українських Націоналістів (ОУН). Матеріали і постанови. — Б. м.: Видання Організації Українських Націоналістів (ОУН), 1975. С. 234.

98 Шостий Великий Збір Організації Українських Націоналістів (ОУН). Матеріали і постанови. — Б.м.: Видання Організації Українських Націоналістів, 1984. С.163.

99 Сьомий Великий Збір Організації Українських Націоналістів (ОУН). С. 163.

100 Установчий з’їзд Конгресу Українських Націоналістів відбувся у жовтні 1992 p.. Перший Збір КУН відбувся у Києві, 2-4 липня 1993 р.

101 Див. наприклад: Жижко С. Націоналістична справа. Київ: КУН, 1994. С. 5 — 38; Баган О. Світоглядово-ідеологічні засади українського націоналізму (Доповідь, виголошена під час Другого Великого Збору КУН) // Визвольний шлях. 1995. №12. С.1416 — 1420.

102 Жижко С. Тактика, стратегія і завдання українського націоналістичного руху на сучасному етапі // Визвольний шлях. 1995. №11. С.1283 — 1290.

103 Показовими є результати участі КУН в парламентських виборах. 1994 p., коли КУН взяв участь у виборах як самостійна політична сила, організації вдалося здобути 361,2 тис. голосів виборців (1, 25%) і відповідно 5 місць у Верховній Раді (наприкінці діяльності Верховної Ради II скликання кількість членів КУН в парламенті збільшилася до 6). 1998 р. КУН йшов на вибори вже у блоці "Національний фронт" (разом з Українською консервативною партією та Українською республіканською партією). Цього разу не вдалося подолати 4% бар’єр, встановлений для партійного представництва (було зібрано 2.7% голосів на три партії) і від КУН по мажоритарних округах пройшло 4 депутати. На виборах 2002 р. КУН йшла у блоці "Наша Україна". У Верховній Раді IV скликання було представлено 3 депутати від КУН.

104 Як зразок можна пригадати не надто різноманітні відгуки на брошуру: С. Кульчицький Проміжний звіт робочої групи для підготовки історичного висновку про діяльність ОУН-УПА. Історичний висновок про діяльність ОУН-УПА (Попередній варіант) К., 2000. Якість і характер критики вкотре підкреслюють, що діалог між науковцями і політично ангажованими публіцистами перетворюється на абсурд, який нічого спільного з наукою не мас.
















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.