Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Зіновіїв Климентій. Вірші. Приповісті посполиті / Підг. тексту І. П. Чепіги. — К.: Наукова думка, 1971. — С.29-76.]

Попередня     Головна     Наступна





[Вірші]




1. А чловεкъ чловέка ра(д) бы в(ъ) εди́нъ ча́съ з(ъ)губы́т: 1

и ґды (б) мощно то мо(г)лъ бы жыва́го поглоти́т(ъ).

А гд̃ь б̃гъ нε хощεт(ъ) грЂшны(х) люде(и) смε(р)ти:

лε(ч) храни(т) жεбы кому и на́глε нε вмε(р)ти.

I на́съ жε в(ъ) грЂха(х) су́щы(х) сп̃сε нε погубѝ:

алε о(т)чεскую свою̀ мл̃(с)ть к(ъ) на(м) всугубѝ.

То ε(ст) жεбы(х)мо свои(х) и грЂховъ позбы́ли:

и нб(с)ную твою радо(ст) наслЂди́ли 2.



1 Збереглося вісім останніх рядків цього вірша. За нумерацією Климентія, доведеною лише до 25-го вірша, це був 9-й вірш. Отже, втрачено три аркуші рукопису, на яких містилося 8 і початок 9-го вірша. Нумерацію віршів починаємо з цього твору.

2 З правого боку на полі написано червоним чорнилом по вертикалі: ω тε(р)пέніи б̃жіεмъ εщε ли(ст) s̃.





2. Ω людεх) правди́вы(х), и хотя́щыхъ правды научитимA; нау́ка

Хо(ч) то мо́вятъ пра́вдою нε пожывитисA:

а лЂпшε(и) о(т) нεправды zа́вше храни́тисA.

Кгды (ж) из дна̀ мо́рA пра(в)да ст̃а́A вы(и)ма́εтъ:

и хочъ нε пожытεчна а ча́со(м) спрія́єтъ.

I паки пра(в)ду рεкши ты(л)ко бо(и)сA б̃га:

а такъ пра́ваA бу́дε(т) до нб̃а доро́га. /4/

I εщε (ж) якожε та(м) прέждε по́вышшε рЂхъ:

такую (ж) рЂчъ, що мо(в)лю пра(в)да то ε(ст) нε грЂхъ.

Zачи(м) нεха(и) всякъ зво́ли(т) в(ъ) пра(в)дЂ сA коха́ти:

ко(т)рою ла́твЂ(и) зможε(т) часо(м) оправда́ти.

А понεва(ж) и са(мъ) б̃гъ во всε(мъ) ε(ст) правди́вы(и):

прε(д) ни́мъ жε нε оправди́тъ вся(к) нεсправε(д)ли́вы(и).

ТЂмъ ко(ж)дому правдивы(мъ) бы́ти подоба́εтъ:

εслѝ хто̀ по сε(мъ) вЂку в(ъ) нб̃Ђ жи(т) жεла́εтъ. \32\




3. Ω болЂзнε(х) всяко(г)[о] створε(н)A животного; пачε жε о члч(с)кихъ: по словεсε(х) ап(ст)лски(х)


Ащε ади(н) у́дъ стра́ждε(т) то стра́жду(т) и вси с ни(м):

и о(т) главы до ногу купно болЂютъ з(ъ) тымъ.

А глава̀ главо́ю всЂмъ у́домъ прεбыва́εтъ:

ґды̀ бε(з) главы̀ ничто жε живо нε бываεтъ.

А ωсо(б) жывотво́ритъ всε εди́на гла́ва

Хс̃: Іжъ всЂ(м) жывотны(м) и члкомъ сла́ва. /4 зв./

Бо ґды Х̃с глава всЂх, о(т)я́та бя́шε:

тогда̀ всε а́ки бεз гла(в) до трε(х) дни(и) стра(ж)да́шε.

I по стр(с)тεхъ εго вε(с) родъ вЂрны(и) смути́сA:

а по воск̃рсέніи за(с) возвεсεли́сA.

ТЂмъ Х̃ε гла́во нш̃а болЂзни на(мъ) сцЂля(и):

и (от) дш̃εпагубны(х) грЂховъ насъ о(т)враща(и).

Да нε посты(д)но тεбε в(ъ) послЂдны(и) дε(н) срящε(мъ):

и навЂки бл̃года(т) ω(т) тεбὲ обрящεмъ.




4. Ω вЂтрЂ


Подо(б)но створи(л) б̃гъ вЂтръ бо(л)шъ людε(м) на па́ко(ст):

нεжε на выго́ду: кгды (ж) чини(т) многу [и:] 1 на́па(ст).

То ε(ст) бЂду̀ твори(т), іжъ [огнε(м):] 1 хра́мы запаля́εтъ:

и множε(ст)во в(ъ) водахъ людε(и) потопля́εтъ.

А особно іногда клЂты прεвраща́εтъ

и з(ъ) фундамε(н)ту стрε(м)гла(в) часо(м) обраща́εтъ.

А ча́со(м) на людε(и) з(ъ) стра(н) многи(и) врε(д) прино́ситъ:

на ско́ты и на бы(д)ла zаразливо(ст) вно́ситъ. /5/

А часо(м) тε(ж) бу́рεю кру́шы(т) и дрεвεса̀:

и стра(ш)ли́ваA творитъ на свЂтЂ чудεса̀.

А іногда особъ за(с) кого̀ и zморо́зитъ:

а́щε и з(ъ) мра́зо(м) в(ъ) зы́мно(м) ча́сЂ сA умно́житъ.

Ему́ жε а́щε (б) зво́лилъ бг̃ъ во́лю пода́ти:

то мо(г)лъ бы з(ъ) долы́нами и го́ры зравня́ти.



1 Квадратні дужки стоять у рукопису. \33\



I хо(ч) бы εго Х̃с былъ и нε сотвори́лъ:

мощно жε ко́жды(и) правε (б) по нε(м) сA нε тужи́лъ.

Zачи(м) нεха(и) на(мъ) б̃жε нε твори(т) вЂтръ злости:

лε(ч) придε(р)жан(ъ)εмъ крЂпки(м) крушѝ εму̀ ко́сти.

А признаε(мъ) пра́вда ε(ст) [ча́со(м) хо(ч) мала́A] 1 о(т) вЂтра выго́да:

кгды бываε(т) в(ъ) сл̃нε(ч)номъ палέн(ъ)ю охло́да.

I на вЂян(ъ)A з(ъ)божа помЂрны(и) надо́бεнъ:

а бо́лЂε нε вЂмы на что̀ ю́жъ подо́бεнъ.

Кро(м) чаровницы могу́ть з(ъ)бытны(х) трεбова́ти

вЂтровъ: а на(м) б̃жε да(и) того̀ и нε зна́ти.

Да і ω(т) вЂтро(в) злы(х) рачъ насъ б̃жε храни́ти:

да и zа то̀ особно будεмъ тA хвали́ти. /5 зв./



1 Квадратні дужки стоять у рукопису.





5. Ω огнЂ


На збы(т) створилъ б̃гъ дивно огнε(н)ны(и) εлεмε(н)тъ:

которы(и) растлЂва́εтъ и крЂпки(и) фундамε(н)тъ.

А нЂ(ст) мощно нико(г)да̀ пламε(н) в руки взя́ти:

и(ж) бы пла́мε(н)ну тя́жε(ст) возмо(г)лъ кто̀ дозна́ти.

Ты(л)ко вся́кому εго трεбЂ сεбЂ мЂти:

тако я́сти варити, я́ко и согрЂти.

А что чу(д)нЂε жε с ка́мεніA ро́дитъ:

а во іны(х) вέща(x) нЂ(ст) вовЂки нε пло́дитъ.

Кро(м) особно в(ъ) крvста́лε(х) житε(л)ствуεтъ та(и)но:

и про́мεнε(м) сл̃нέчны(мъ) можεтъ вы(и)ти я́вно.

I та́кожъ якъ с ка́мεни сы́лу із(ъ)являεтъ:

εднакъ мало сε(и) шту́ки на свЂтЂ быва́εтъ.

А с ка́мεни вся́кому ла́т(ъ)во впотрεбля́ти:

а́щε начнε(т) жεлЂзомъ ка́мε(н) ударя́ти.

I я́ко всὲ дал бж̃ε чловεчому роду:

тако и о́гнь створилъ εсѝ на(мъ) на выго́ду.

КотроA то выго́ды о(т) насъ нε о(т)и(и)му(и):

лε(ч) до ко(н)чины̀ вЂковъ в ка́мεни zахову(и). /6/

Бо̀ и zа тоε дЂло тA бл̃года(р)ству́εмъ:

а по ко(н)чина(х) нш̃и(х) вгасѝ молεбству́εмъ.

Абы(х)мо то(г)да̀ ужѐ ни зрЂли вовЂки:

εго жε грЂшны(м) εсѝ зготова́лъ прε(д) вЂки. \34\




6. Ω тε(р)пέніи бж̃о(м) ω людε(х) грЂшны(х): Ка́ко то̀ и для которы(х) дш̃ъ, храни(т) гд̃ь бг̃ъ обы́тεли и грады и вεси, и всякіA хр(с)тія(н)скаA жы́лища


В ко(ж)до(и) сεли́т(ъ)†мЂεтъ ст̃а́A дш̃а̀ бы́ти:

для ко(т)ро́A из(ъ)вы́клъ бг̃ъ грЂшны(х) мно́ги(х) храни́ти,

Бо нЂ(т) сεла̀ и града та(к)жε и ωбы́тεли:

жε(б) нε мЂ́ли нЂ εдно(и) ст̃о(и) дш̃Ђ жы́тεли.

Ко(т)ро(и) ради храни(т) бг̃ъ всѐ то сεлέніε:

и грЂшнымъ явля́ε(т) своὲ до(л)готε(р)пέніε.

I намъ ω сп̃си́тεлю грЂшнЂ(и)ши(м) ласка́въ бу́ди:

а трудовъ бЂдъ и ско(р)бε(и) нш̃и(х) нε позабу́ди. /6 зв./

I нεдосто(и)ныи бо на тÀ мЂεмъ надεжду:

жε з(ъ) ласки своε(и) дасѝ на(м) нεтлЂнну одέжду.

I ты̀ Хв̃а мт̃и о на́съ всε(г)да̀ мл̃и́сA:

и о сп̃сέніи нш̃εмъ нεпрεста(н)но по(т)щысA.




7. Ω и́мεнахъ бз̃скихъ


Гд̃ь бг̃ъ сεбЂ sЂло много імε(н) ма́εтъ:

а проти́вны(и) дія́волъ εму̀ сA равня́εтъ.

Ажε ни в чέмъ нε зоста(л) злы(и) бг̃у соравнέнъ:

и εщέ з(ъ) про́чіими с(ъ) нб̃сὲ иzвεржέнъ.

Імέна (ж) бг̃у, Хс̃ Сп̃съ, и Ізбави́тεль:

вл(д)ка г(с)дь Іс̃с грЂшны(х) искупи́тεль.

И всεго̀ свЂта творεцъ, и цр̃ъ вся́ко(и) сла́вы:

εму жε нЂ(ст) мо́щ(ъ)но да(т) зупо(л)ноA хва́лы.

I ωсобъ имεнуεтъ о́нъ сы(и) всεдε(р)жи́тεль:

нε довЂдомы(и) о̃цъ, и всЂмъ на(мъ) сп̃си́тε(л).

I чл̃колюбεцъ тождε нарыца́εтъ:

понεжε прося́щы(м) всὲ с(ъ)вышшε подава́ε(т). /7/

I никто̀ нε змо́жε(т) всЂх імέнъ εго зчита́т(ъ):

точію до́лжεнъ мо(л)бу до нεго̀ возсыла́т(ъ):

ТЂмъ прεбл̃ги(и) сло́вε вЂрныхъ нε zабу́ди:

и всЂм славя́щы(мъ) тεбὲ мл(с)тивы(и) буди. \35\




8. ВЂ(р)шъ до бг̃а мл̃итвε(н)ны(и) о(т) чεловЂка грЂшнаго


Бж̃ε и за то̀ прошу̀ тÀ ω прощεніε:

да(ж)дъ ми з(ъ) ωсо(б)но(и) ла(с)ки си ізвЂщέніε.

Ест(ъ) ли кто на сε(м) свЂтЂ мнЂ грЂха́ми ра́вны(и):

я́ко то аз(ъ) έсмъ εди(н) грЂшны(и) и sлонра(в)ны(и).

I вЂмъ творчε мо(и) и(ж) всЂхъ в(ъ) грЂха(х) прεвышша́ю:

то́кмо мл(с)ти твоε(и) нε о(т)чаεва́ю.

Можε(ш) бо и мεнὲ на пу(т) правъ настави́ти:

и дш̃έвную всяку сквε(р)ну очисти́ти.

I нε опустѝ мεнὲ вл(д)ко до конца:

а́щε и о(т)ню(д) мои(м) грЂха(м) нε машъ конца̀.

I нε послѝ мнЂ εщε в(ъ) грЂха(х) сущу смε(р)ти:

до(н)дεжε има(м) гла́вы враговъ своихъ стε(р)ти. /7 зв./

Ω что̀ бл̃жε на мл(с)ть твою̀ упова́ю:

дш̃у ис тЂломъ грЂшны(м) тεбЂ поручаю.

Ты жε всεмоги(и) дЂла рукъ свои(х) нε прέзри:

но грЂхѝ колико и(х) в сεбὲ мЂю прέзри.

I в(ъ) послЂдны(и) стра(ш)ны(и) тво(и) дε(н) мA нε оста́ви:

и на прави́цы твоε(и) с(ъ) ώвцы поста́ви.




9. Ω людέхъ, ωсужда́ющи(х) людε(и)


Нε судЂтε грЂшны(х), нε бу́дεтε суждε(н)ны:

да̀ и вш̃и всЂ грЂхѝ бу́ду(т) бг̃о(м) прощε(н)ны.

Бо кото́рыε людε которы(х) осужда́ютъ:

тыε смε(р)тεлны(мъ) грЂхо(м) бг̃ови согрЂша́ютъ.

Прεто которы(и) ви́ди(т) своA согрЂшεніA:

то(и) бε(з) труда заслужи(т) у бг̃а сп̃сέніA.

I да(и) бж̃ε и на́мъ нико́го нε ωсужда́ти:

бы(х)мо нε осуждε(н)но мо(г)лѝ прε(д) тεбὲ ста́ти. /8/




10. Ω лεжащыхъ в нέмощахъ


Кгды̀ кому̀ тЂлεснаA прилу́чи(т) хоро́ба:

тому змЂняε(т)сA вся̀ ли́чняA оздо́ба.

Бо мо́вя(т) на ви(д) глядA здоро(в)A испыту(и):

а що нε красέнъ хо́ры(и) тому сA нε дыву(и). \36\

I нέмощъ никого о(т)ню(д) нε украша́εтъ:

ты(л)ко згола красоту́ тЂлε(с)ну згубля́εтъ.

I я(к) ко(л)вεкъ тому̀ хто̀ будε(т) з яки(и) часъ лεжа(т):

а нε да(и) бж̃ε на́глε нико́му умира́т(ъ).

В до(л)го(и) нέмощи лεжа̀ можε(т) сповЂдати:

и тε(ж) сакра́мε(н)тъ ст̃ы(и) особно приня́ти.

I трεбЂ и zдоровымъ о смε(р)ти памята́т(ъ):

и конεць смε(р)тны(и) [з(ъ) рЂчю] 1 из(ъ) покаяніε(м) при(и)мова(т).

Ты̀ жε бж̃ε нε всЂм хоры(м) жыво́тъ прεсЂца(и):

но про́чіи(х) хо́ры(х) в(ъ) грЂха(х) сущыхъ возставля(и).

Абы̀ мо(г)ли сA тεбЂ тво(р)цу прислужи́ти:

и покая́ніεмъ о(т) грЂхъ дш̃и о(т)мы́ти. /8 зв./



1 Квадратні дужки стоять у рукопису.





11. Ω жεлающыхъ сεбЂ смε(р)ти(и)


Много таки(х) ε(ст) в свЂтЂ что смε(р)тε(и) жада́ю(т):

ко(т)рымъ жада(н)εмъ свои(мъ) бг̃у наругаютъ.

Бо жεла́ю(т) и про́сятъ у гс̃да смε(р)ти:

а і бεз прозбы кгды ча(с) при(и)дε(т) му́ся(т) вмε(р)ти.

Приходи(т) жε смε(р)ть часо(м) в половинЂ вЂку:

а іному старому ужὲ чεловЂку.

А іны(х) и о(т) пε(р)сε(и) бεрεтъ сεбЂ дЂти:

в(ъ) пε(р)вомъ року̀ и́ли тε(ж) за(с) у двою лЂты.

А іны(мъ) матε(р)нεε чрεво гробъ быва́εтъ:

εсли нε породи(в)ши ма(т)ка умира́εтъ.

Zачи(м) смε(р)ти вовЂки нε трεба жεла́ти:

при(и)дε(т) я(к) кому̀ ю(ж) бг̃ъ изво́ли(т) посла́ти.

Токмо да(и) бж̃ε в(ъ) грЂха(х) на(м) нε умира́ти,

жεбы ка́ры вЂчнои нε наслЂдовати. /9/




12. Ω смέрти


Ω смε(р)тε смε(р)тε чεму ты та(к) έстε(с) стра(ш)на:

нε ты(л)ко ты̀, лε(ч) твоA и па́мя(т) ужа́сна.

Кгды (ж) богаты(х) и вбоги(х) нЂgды нε мина́εшъ:

алε равно з(ъ) дш̃а́ми всяки(х) разлуча́εшъ. \37\

Я́ко то розмаитых пн̃о́въ бл̃городныхъ:

такъ сла(в)ны(х) и прεславны(х) и вεликоро́дныxъ.

На висо́ки(х) го́нора(х) породы шляхέтной:

и вεлича(и)ши(х) властε(и) фамиліи славέтнои.

А особливε простыхъ и вεликомо́жныxъ:

чε(ст)ны(х) жε и прч(ст)ны(х) и я́снεвε(л)можныxъ.

Та(к) за(с) гεтмано(в) и кро́лε(в) дε(р)жавныхъ:

а посполу и цр̃ε(и) вεликодε(р)жавныхъ.

А заты(м) εп(с)повъ вся́ки(х) освящεнныхъ:

и всяки(х) а(р)хіεрεεвъ прεосщ̃εнныxъ.

И з(ъ) убо́ги(х) дх̃о(в)ны(х) ωсобъ на(и)по(д)лЂ(и)шихъ:

а з ны́ми тако(ж) впя(т) и патріа(р)хъ ст̃Ђ(и)ши(х). /9 зв./

Zачимъ дава(и) дово(л)но навε(т) кому жи́ти:

εслѝ то нε мо́щно никому опусти́ти.




13. Ω учащы(х)сA умирати прε(ж)дε смε(р)ти то ε(ст) о імЂючи(х) всε(г)да а́ки прε(д) ωчима в(ъ) ср(д)ца(х) свои́хъ стра(х) бж̃и(и): и в (ъ) умЂ ісхо(д) сво(и)


Учи́сA чл̃вЂчε по всÀ днѝ умира́т(ъ):

сирЂчъ нε запомина(и) о смε(р)ти памята́т(ъ).

Бо ґды при(и)дε(т) тεбЂ ча(с) з(ъ) свЂто(м) си(мъ) жεґна́ти:

то(г)да̀ ю(ж) сA нε ввε(р)нεшъ учи́ти(с) вмира́ти.

Смε(р)ть бо всε(г)да̀ в хи(т)рости своε(и) ε(ст) тако́ва:

жε ба(р)зЂ(и) о́наA ждεтъ кого̀ нε гото́ва.

И ко(г)да к(ъ) готовому кому̀ она̀ при(и)дεтъ:

то бо(л)шε(и) нε хотячѝ таковаго при(и)мεтъ.

I та(к) при(и)мε(т) жε то(к)мо з(ъ) дш̃έю разлучить:

а нε мЂт(ъ) будε(т) власти готоваго му́чи(т).

I таковаA вЂмъ смε(р)ть, сно(м) сA имεну́εтъ:

бо довЂчно(и) що взяла̀, муки нε прому́εтъ. /10/

Лεчъ з(ъ) дш̃εю тоέю сама́ сA жεкгна́εтъ:

а жа(д)ну зло(ст) дш̃Ђ то(и) чини́т(ъ) вла(ст) нε ма́εтъ.

Бо готоваго дш̃а̀ всЂ мыта(р)ства про(и)дεтъ:

и прε(д) маεста́тъ бжи(и) бε(з)па́ко(ст)но до(и)дεтъ.

Zачимъ да(и) бж̃ε бы(с)мо всЂ̀ готовы былѝ:

жεбы по смε(р)тε(х) нш̃и(х) на́ нб̃сέхъ жилѝ. \38\




14. Ω види́мы(х) смε(р)тε(х) чл̃вЂчε(с)кихъ, случаючи(х)сA, я́ко стра(ш)ны ε(ст)


Яко нε да́(л) бг̃ъ смε(р)ти чл̃вЂку зна́ти:

и кото́рою будεт смε(р)тю сA ко(н)ча́ти.

Ежεли́ бы пригоду свою̀ чεловЂкъ зна́лъ:

то (б) сA стεрέглъ, и злою смε(р)т(ь)ю нε погиба́лъ.

Ажε то̀ и пригоды своεи нε зна́εть:

да ма(р)нε и на́глε сво(и) жывотъ из(ъ)трача́εтъ.

Ω бж̃ε (ж) бж̃ε, на́вε(т) да(л) бы(с) зна́т(ъ) прыго́ду:

то особную вчини́лъ бы εсѝ выго́ду. /10 зв./

А то нисподЂва́нна трафи(т)сA прилу́ка:

а(ж) прε(з) прыгоду злу́то, з(ъ) дш̃εю разлука.

I нε готового смε(р)ть кого застыгаεтъ:

и бε(з) покая́ніA з(ъ) свЂта изхожда́εтъ.

Хо(ч) то писа(н)но, бу(д)тε готовыми всεгда̀:

а нεподобно жε(б) кто нε (з)грЂши(л) никогда̀.

Една(к) жε понεва(ж) та́к, и тыхъ дш̃и при(и)ма(и):

и бы́вшіA и(мъ) грЂхѝ мл̃(с)ти́вно проща(и).

I можε(ш) вЂрны(х) о(т) тЂхъ случаεвъ хова́ти:

и хр(с)тія(н)скіA ко(н)чины̀ сподобля́ти.

I нεха(и) бы(с) нεвЂрны(м) давалъ тыA смε(р)ти:

а вЂрному вся́кому да(и) хр(с)тія(н)ско вмε(р)ти.

Цε(р)ковъ хр(с)тія(н)ски(х) в тÀ кончинъ всε(г)да̀ про́ситъ:

и бεзпрεста(н)но о то(мъ) к тεбЂ мо(л)бы вно́ситъ:

I а́зъ окая(н)нЂ(и)ши(и) ω тоε (ж) тA прошу̀:

да(ж)дъ и мнЂ конεцъ бл̃ги(и), мл̃и(т)вы приношу̀.




15. Ω умира́ющы(х) гдЂ сA нε ра(ж)даютъ /11/

Вε(л)мѝ мало чл̃вЂкъ тамо умира́εтъ:

гдέ сA в(ъ) яково(и) странЂ на свЂтъ наро(ж)да́εтъ.

Бо повЂдаю(т), голова̀ мЂсца шука́εтъ: 1

и гдЂ сA кому̀ суди(т), та(м) ю полага́εтъ.

А гдЂ за(с) ро́ди(т), да жε(б) та́мо и умира́лъ:

рЂдко бываεтъ тоε, бы̀ з(ъ) мЂсца нε взруша́лъ.

Раз†малы(и) ско(н)чи́т(ъ)сA кро(м) прεсεлεніA:

або якого о(т)то(л) тε(ж) ω(т)далέніA.



1 Починаючи з цього рядка, наступні п’ять відкреслені з лівого боку вертикальною рискою олівцем. На полі помічено NB. Підкреслено фразу: голова мЂсца шукаεт.

Далі в тексті дуже багато підкреслень олівцем: майже всі фразеологізми, проте їх відзначати не будемо. \39\



I що (ж) мЂεмо о то(мъ) дЂлЂ ю́жъ чини́ти:

то(к)мо до(л)жни(с)мо бг̃а повсю́ду хвали́ти.

Кгды (ж) и дв̃идъ рε(к), хвалѝ бг̃а на всяко(м) мЂстЂ:

а нε то(к)мо на то(м) гдε сA уроди(л) мЂстЂ.

I хо(ч) чл̃къ вε(з)дЂ, изгрЂшити можεтъ:

εдна(к) жε и сп(с)ти́сA ґды̀ схочε(т) возможεтъ.

I хотЂлъ бы правε вся(к) на ω(т)чи(з)нЂ сA скончи́т(ъ):

лε(ч) та(м) сA ско(н)читъ, гдὲ бг̃ъ мЂсцε кому назначи(т):

I да(и) то(к)мо бж̃ε хр(с)тія(н)ски кона́ти:

а по кона(н)яхъ дш̃и зво(л) в(ъ) нб̃о при(и)мовати. /11 зв./




16. Ω раждающы(х)сA чл̃вЂцεхъ: почто̀ ради скоро роди(т)сA ω(т) утробы мт̃ε(р)нεи на свЂ́тъ в(ъ) ми(р) сε(и), заплачε(т) пε(р)вЂε, а нε во(з)смЂε(т)сA


Нε на радо(ст) чл̃къ в(ъ) ми(р) сε(и) сA ражда́εтъ:

для того̀ наро(ж)дшисA, и проплакива́εтъ 1.

Zнаючи жε нε радо(ст) ε(ст) на зεмно(м) свЂтЂ:

и(ж) будε(т) пεча(л) и ско(р)бъ и фрасуно(к) мЂти.

Нε жи́εтъ бо в(ъ) мирЂ сε(м) пра(в)дива потЂха:

лε(ч) в(ъ) нб̃Ђ заслужоны(м) совε(р)шε(н)на в(ъ)тЂха.

А здὲ лю(б) хто ща(с)ливы(и), и нε будε(т) ско(р)бъ зна(т):

εдна(к) о сп(с)ніи до(л)жε(н) сA пεчалова́т(ъ).

Жεбы̀ мо(г)лъ сп̃сέніε ω(т) бг̃а получи́т(ъ):

и в(ъ) нб̃(с)но(и) о(т)чизнЂ навЂки вЂкомъ жи́т(ъ).

Котро(г)[о] да(и) на(м) бж̃ε всЂмъ вЂрны(мъ) доступи́ти:

и вЂчно с(ъ) ст̃ы́ми всε(г)да̀ тA хвали́ти. /12/



1 Проти цих двох рядків з лівого боку на полі олівцем зроблено помітку: NB.






17. Ω zεґару або тε(ж) ω годи́ннику и ω годы́нЂ смε(р)тно(и)


Егда̀ зεґа(р) годи́ны в сво(и) часъ выбія́εтъ.

в то̀ врέмA смε(р)тныA на(мъ) часы̀ прε(з)на́чаεтъ.

Бо вЂкъ на(ш) хо(ч) бы до́лги(и) вла́снε якъ годы́на:

а(х) нε вЂмы что̀ спра́витъ минута εди́на.

ІндЂ жъ сA зовεтъ зέgа(р) годи(н)никъ, лю(б) алоло́й:

которы(м) устраяти прили́чно живо́тъ сво(и). \40\

А понεва(ж) то во всεмъ мирЂ нε новы́на:

ко(ж)дому чεловЂку смε(р)тнаA часы́на.

I нεминущаA то смεртнаA доро́га:

ко(т)рою влу́чи(т) бж̃ε да(и) до тεбε бг̃а.

А ко(л)ко жывучѝ, εдно̀ дε(н) смε(р)тны(и) при(и)дεтъ:

и дш̃а́ хо(ч) грЂшна хо(ч) свята, з(ъ) тЂла вы(и)дεтъ.

Бо и мовя(т) часъ за часъ, а к(ъ) вέчεру бли́жε(и):

та(к) жε и дε(н) за дέн(ъ) но(щ) за но́щъ, к(ъ) смε(р)ти бли(ж)шε(и).

Прεто братіε трεбЂ на смε(р)ть памята́ти:

и на прихо(д) сA εÀ прыуготовля́ти.




18. Ω нεкрщ̃ε(н)ныхъ мл(д)нцахъ умира́ючихъ /12 зв./


Лучшε(и) бы сA дЂтыщу на свЂтъ ни ра(ж)да́ти:

нεжεли нεкр̃щε(н)ну z свЂта умира́ти.

Лица̀ бо Х̃вого навЂкъ нε будεтъ зрЂти:

и радости прв(д)ныхъ нε будε(т) тожъ мЂти.

I хо(ч) цЂлε до вЂчныхъ мучεни(и) нε по(и)дεтъ.

Една(к) жε и поко́εвъ нб(с)ны(х) нε до(и)дεтъ.

Прεто: родитεліε поспЂша(и)тε кр̃щат(ъ):

и вскорЂ хр(с)тія(н)ми рождε(н)ны(х) сотворя́т(ъ).

А кр̃щεніA на долгъ часъ нε о(т)клада(и)тε:

Лε(ч) за(с) я(к) на(и)скорЂ(и)шε у кр(с)тъ увожда(и)тε.

Бо я(к) повЂда́ю(т) смε(р)ть нε вЂ(ст) нεсε(т) стары(м):

та(к) тε(ж) особливЂ(и)шὲ и мл(д)нца(м) малы(мъ).

Zачи(м) мы̀ дх̃о(в)ныε того̀ постεрЂгаεмъ:

и на тоε пи(л)но васъ про́сты(х) научаεмъ.

I нε о(т)вε(р)га(и)тε прε(ч) сε(и) нш̃о(и) науки:

бы(с)тε по смε(р)тεхъ, вЂчно(и) нε видЂли му́ки.

Ω(т) котро(и) всЂхъ кр̃щε(н)ны(х) г(с)ди сохранѝ:

и здὲ о(т) нεви́димы(х) вра(г) кр(с)то(м) боронѝ. /13/




19. Ω снЂда́εмыхъ sвЂ́рми


Хр(с)тія́номъ вся́ка смε(р)ть зла́A нεприли(ч)на:

и sвЂроя́днаA тε(ж) особъ нεобы́чна.

Ты(л)ко (ж) волA бж̃іA и то́ε справу́εтъ:

а по бε(з)зако́нія(м) нш̃и(м) зна(т) да(р)ствуεтъ. \41\

Ізво(л) жε мл(с)тивы(и) г(с)ди бж̃ε нш̃ъ:

о(т) тЂхъ люты(х) смε(р)тε(и) всЂхъ вЂ(р)ны(х) храни́ти на(с).

I посыла(и) такіи смε(р)ти басу(р)ма́номъ:

а кончε(н)A до́бріи, дава(и) xр(с)тія́номъ.




20. Ω убива́ющы(х) сA з(ъ) цε(р)квε(и), и́ли з нЂкои(х) іны(х) высо́кихъ буди(н)ковъ: або z дрέвъ лЂсны(х), іли тε(ж) в(ъ) кла́дязЂ глубо́кіε в(ъ)пада́ющихъ


ГанέбнаA і то̀ смε(р)ть на свЂтЂ бываε(т):

кто̀ из(ъ) яко(и) висоты̀ в смε(р)ть сA забива́ε(т).

I ω(т) тоε(и) сохраня(и) г(с)ди напа́сти:

нε попуща(и) нико́му с(ъ) висоты̀ па́сти. /13 зв./

Алε рату(и) я́ко ω(т) грЂхопадέніA:

та́кож дε и ω(т) того зло́го падέніа.

Допуща(и) тако́ε zло̀ тεбὲ нε зна́ющимъ:

а на(мъ) чε(ст)ную смε(р)ть да(ж)дъ, тA просла(в)ля́ющи(мъ).




21. Ω прибива́ющи(х)сA zεмлέю


Нε бε(з) причи́ны то̀ зна(т) и зεмлÀ прибива́ε(т):

подобно ты(х) що έю са́мы сA заклына́ю(т).

Бода(и) повЂда́ю(т) насъ живы(х) зε(м)лÀ пожε(р)ла̀:

а дарε(м)но каса́ю(т) тако́го сA гл̃гола̀.

Бо нε клεнЂтε(с) нб̃о(м) и зεмлέю писа́нно:

и нε да(р)мо то прε(з) дх̃ъ ст̃ы(и) прогл̃гола(н)но.

Прεто̀ кождо(г)[о] храни бж̃ε ω(т) на́гло(и) смε(р)ти:

и бε(з) покая́ніA нε дава(и) умε(р)ти.




22. Ω умира́ючи(х) мл(д)нца(х) и д̃ви́ца(х) принятіи шлю́бо(в): або по про́стЂ(и) мовячи, послЂ вЂнча(н)A за́разъ /14/


Нε могу́ зго́ла на то̀ розуму прибрати:

я(к) бы моглε(м) о тако(и) рεчи написа́ти.

Жε и того̀ на свЂтЂ мно́го сA луча́εтъ:

что з(ъ)вЂнча́вшисA індЂ мл(д)нεцъ вмира́ε(т).

Я́ко (ж) бы таково́го мε(р)тво́го помина́ть:

мл(д)нцεмъ ли іли тε(ж) нε мл(д)нцε(м) назва́т(ъ).

Що (ж) из(ъ) ωста́вшεюсA д̃ви́цεю чини́ти:

знову по пε(р)вомъ шлюбЂ іному обручи́ти. \42\

Такъ жε за(с) и з(ъ) мл(д)нцεм трεба поступова́т(ъ):

ґды (б) обручница вмε(р)ла то̀ (з)ъ іною звЂнча́т(ъ).

Ещε жъ и того̀ мно́го на свЂтЂ бываεт:

скоро сA ожεнитъ а за́разъ и вмира́εтъ.

Если бы зна(л) свою̀ смε(р)ть, нε мЂлъ бы и жεни́ти:

жεбы ты(л)ко дарέмно у грЂхъ нε вступи́ти.

Zачимъ бж̃ε воскорЂ мла́дыхъ нε разлуча(и):

а́лε многіи лЂта ласкавε падава(и).




23. Ω утопа́ющихъ во вода(х) мо(р)ски(х), и на малы́х рЂкахъ ро́зныхъ /14 зв./


Стра(ш)на и лю́та и та̀ смε(р)ть έжε утопа́ти:

нε да(и) бж̃ε ко(ж)дому доброму εи дозна́ти.

Лεчъ потопѝ г(с)ди язы́ковъ нεвЂрныхъ:

а сохраня(и) о(т) тако(и) зло(и) смε(р)ти всЂхъ вЂ́рныхъ.

Бо вЂрны(м) добры(м), трεба доброи и смε(р)ти:

а нεвЂ(р)нымъ злы́ми смε(р)тми трεба гла́вы с(ъ)тε(р)ти.

И по рέвности н̃шо(и) сокрушѝ імъ гла́вы:

а на(с) вЂрующи(х) в тA сподобѝ вЂчнои сла́вы.




24. Ω змε(р)зающихъ мра́зомъ.


Zла́A и то̀ смε(р)ть εжε мразо(м) сA ко(н)ча́ти:

и нε да(и) никому такъ бж̃ε погиба́ти.

На́глаA бо бываεтъ и таA ко(н)чи́на:

и лю́таA смε(р)тнаA и сро́gаA причи́на.

Жε и тЂло часо(м) будεтъ нε погрεбε(н)но:

а що на(и)го(р)шъ и звЂ(р)ми іногда снЂдέнно.

I рату(и) насъ г(с)ди о(т) того̀ и хранѝ:

и ты̀ мт̃и б̃жіA всЂхъ вЂрны(х) боронѝ.




25. Ω согаря́ющихъ во ωгнѝ /15/


Нε да(и) бж̃ε тако́ю смε(р)т(ъ)ю сA ко(н)чати:

ωгнε(м) горЂти, и злε крЂпко пострада́ти.

А да(и) бж̃ε прε(з) свою̀ смε(р)ть з(ъ) тЂла о(т)и(и)тѝ:

и с(ъ) покая́ніεмъ к тεбЂ бг̃у при(и)тѝ.

I хо(ч) кому̀ в(ъ) рождε(н)ю вчини́лε(с) назначε(н)A:

про́симо таково́го дέкрεту прεмЂнέн(ъ)A.

Па́чε жε ω(т) вЂчнаго ωгнÀ насъ свободѝ:

и ца(р)ствіA своέго з(ъ) ст̃ы́ми сподобѝ. \43\




26. Ω умира́ючи(х) на путέхъ, а нε в(ъ) до́мЂ(х) свои(х)


Я́ко в дому вся́ку рεчъ добро̀ справова́ти:

тако тε(ж) споко(и)нЂ(и)шε(и) вЂмъ и умира́ти.

І нε ты́л(ъ)ко що в дому̀ будεтъ споко(и)нЂ́(и)шε(и):

лε(ч) осо́бно εщὲ и дш̃ε сп̃сε(н)нЂ(и)шε(и).

Бо в дому̀ ство́ри(т) спо́вЂ(д), и при(и)мε(т) причащέн(ъ)A:

и сподоби(т)сA в бг̃а взя(т) за грЂхѝ прощέн(ъ)A.

А в(ъ) пу́ти нε да(и) бж̃ε нико́му сA конча́ти:

а́лε пособству(и) хоры(мъ) к(ъ) домо(м) поспЂша́ти.

Да и набы(т)ки свои роспорадя́тъ я́къ налέжи(т):

и о(т)пи́шу(т) кому схотя(т), що приналέжи(т). /15 зв./

А хоча(и) и г(с)днA zεмлÀ на вся́комъ мЂстЂ:

εдна(к) умира́ти лу(ч)шε(и) в дома́шнε(м) мЂстЂ.

А ґды кому и в путѝ смε(р)ть бж̃ε подасѝ:

то(к)мо грЂхи εму̀ простѝ и дш̃у сп̃сѝ.




Ω умира́ючихъ бога́тыхъ, ли(ст) сп̃s 1.




27. Ω умира́ючи(х) на́глыми смε(р)тми, то ε(ст) імε(н)но бε(з) жа(д)ны(х) причи́нъ, або при́ключо(к), ни ма́ло нε хорЂвши, и нε лεжа́вши


Сохраня(и) бж̃ε всЂхъ на(с) о(т) на́глои смε(р)ти:

и нε да(ж)дъ вся́ку вЂрну в(ъ) грЂсε(х) умε(р)ти.

Но да(ж)дъ до́брЂ всЂмъ вЂрны(м), я(к) слу(ш)но конча́ти:

и хр(с)тія(н)ско с(ъ) покая́ніεмъ вмира́ти.

И сподобля(и) ст̃о́го ісповЂда́ніA:

и прч(с)ты(х) твои(х) та́и(н) причаща́ніA.

I нεха(и) буду(т) 2 при смε(р)ти всὲ бу́ду(т) памята́ти:

и до ко(н)ца̀ язы́ко(м) я́сно гл̃голати.

А на́глую смε(р)ть дава(и) всЂмъ тεбὲ хуля́щы(мъ):

а к на(мъ) мл(с)ти(в) бу́ди, тÀ тво(р)ца xваля́щымъ. /16/



1 Цей рядок виділено зверху і знизу горизонтальними рисками.

2 Слово буду(т) закреслене рукою автора, оскільки воно повторюється в цьому ж рядку. \44\





28. Ω убива́ющы(х), и́ли губя́щы(х) смε(р)тми самы(х) сεбε: з свои́хъ нεразсуждέни(и)


Ча́сто на свЂтЂ лю́дε то́ε чува́ютъ,

жὲ то̀ ча́со(м) і́ныε са́мы сA zгубля́ютъ.

Або і́ны(и) нε зво́ли(т) фрасу(н)ковъ стε(р)пЂти:

и́ли о(т) като́вски(х) ру́къ, нε хо́чε(т) умрЂти:

І́жъ ю(ж) в тεмни́цЂ сЂдÀ чεка́εтъ страчέн(ъ)A.

и сам собЂ учи́нитъ ду(р)но застрачέн(ъ)A.

А по(д) часъ о(т) згублε(н)A можε(т) сA зкупи́ти:

а(л)бо лю́дε чε(ст)ныε могу(т) свободи́ти.

А само́му нε трέба сεбὲ погубля́ти:

а́лε и в злы(х) приго́да(х) трεба уважа́ти.

Бо хто са(м) сεбε з свЂта сεго̀ погубля́εтъ:

то(и) Ію́дыно(и) нагороды заробля́εтъ.

Ію́да позна́вши сво(и) про(с)ту́по(к) вдави́лъсA:

и до бε(з)конέчны(х) мукъ навЂки всεли(л)сA.

Zачи(м) утраплε(н)ныε са́мы нε губЂтε:

алε в(ъ) Хр(с)та̀ рату́нку из(ъ) плачέмъ просЂтε.

Мо́жε(т) то(и) ско(р)би вш̃и в ра́до(ст) прεтвори́ти:

и ла(с)ка́выми ва́ши(х) наступцовъ вчини́ти. /16 зв./




Ω(т) zдε починаю(т)сA вЂрши ω людε(х) злы(х).


29. Ω вра́zε(х) види́мы(х): то ε(ст) о чεловЂцε(х) злы(х)


Пи́сано ε(ст) сохранѝ мA ω(т) врагъ види́мыхъ:

ба(р)зЂ(и) пачε нεжεлѝ о(т) тЂхъ нεвиди́мыхъ.

Бо ω(т) нεвиди́маго кр(с)томъ оборо́нишъ:

а о(т) види́маго го(р)шъ, ничи́мъ нε о(т)мо́ли(ш).

Ни кр(с)то́м ст̃ы(м) ни тε(ж) всякою про(з)бою:

а ни впя(т) жε яко́ю тво́εю гро́з(ъ)бою.

Ты(л)ко ащε нε г(с)дь бг̃ъ тεбЂ помо́жε(т):

ния́каA жа(д)наA рЂчь ти нε помо́жε(т).

ТЂмъ ст̃ы(и) Дв̃и(д) ца(р) та(к) до бг̃а мл̃и(л)сA:

и нимало в(ъ) мл̃и(т)†то(и) нε ωмили(л)сA.

Ежε ізмѝ мA о(т) всЂхъ лука́вы(х) чεловЂкъ

прεз(ъ) в(ъ)вε(с) мо(и) всεсмирε(н)ны(и) о(т) тεбὲ да(н)ны(и) вЂкъ.

I о(т) всεнεправε(д)ны(x) мужε(и) мA иzба́ви:

и мл(с)ть г(с)подскую свою̀ мнЂ проба́ви. /17/

I нш̃и бж̃ε мо(л)бы грЂшныε услышѝ:

чεго о(т) тεбὲ проси(м) того̀ насъ нε лишѝ. \45\




30. Ω клεвέтникахъ


Кому̀ рцы́ ми подо́бεнъ клεвε(т)никъ: сатанЂ:

понεважъ началнико(мъ) ε(ст) всяко(и) sло(и) винЂ.

А чεму жε то̀ та́ко, и паки мнЂ повЂждъ:

рεку́ ти нε іна́ко ты са(мъ) о нε(мъ) увЂждъ.

Понεважъ и прε(д) бг̃омъ сатана̀ клεвεщεтъ:

а́щε и му́ки вЂчно(и) та́ко(ж) дε трεпέщεтъ.

Но ωба́чε я́ко бЂсъ, бЂсовскаA тво́ритъ:

си́цε и чεловЂкъ злы(и) на всЂ(х) ло(ж) гово́ритъ:

А самъ сA выставуεтъ прε(д) всЂ(х) прв(д)никомъ:

а ε(ст) прокля́ты(мъ) та(и)ны(м) на(д) всЂхъ я́бεднико(мъ).

ТЂмъ ω(ч)бы̀ на(с) бг̃ъ храни(л) о(д) тЂ(х) прεпя́тіA:

кр(ст)наго ради zа́ны дрε(в)лε распятіA.

Его жε до(л)жεнъ ко(ж)ды(и) о тоε мл̃и́ти:

абы́ сA на(м) даровалъ о(т) вра(г) свободи́ти. /17 зв./




31. Ω пεнякова́тыхъ людεхъ zлы́хъ.


Еслѝ мо́вя(т) на кого̀, хто̀ пεнέю лЂ́зε:

таковы(и) злы(и) чεловЂкъ го(р)шъ ножа̀ рЂжε.

I бода(и) пε(н)ны́мъ нЂgды нε служи́ло ща́ст(ъ)A:

жε вεли́коε людя(м) добрым(ъ) чи́нятъ нεщаст(ъ)A.

Лучшε(и) бы пε(н)ному сыло̀ на ші́ю взложи́ти:

нεжεлѝ бЂдны(х) людε(и) правдивы(х) зводи́ти.

I бода(и) па́ки мовлю бг̃ъ таки(х) нε мно́жилъ:

жε нε εди(н) на свЂтЂ о(т) ни(х) ба(р)зо стрвожилъ.

Бо пε(н)ныε далεко о(т)стоятъ о(т) правды:

ко(л)ко в шεлягу срЂбра то(л)ко у нихъ правды.

Zачи(мъ) окая(н)нымъ лЂпшъ бы по пра(в)дЂ жи́ти:

нεжεли нεпра(в)дою дш̃и і́мъ губи́ти.

Мы жε братіε прошу васъ по пра(в)дЂ живЂмъ:

хочъ убоги будε(мъ), а zла людя(мъ) нε чинЂмъ.




32. Ω нε хотящы(х) тру(ж)датисA чεстны(мъ) трудомъ. То εстъ ω злодЂяхъ


ВЂ́ждъ ω лЂни́вε. Іжε нε хощε(ш) тружда́ти:

и то(и) жε навы́къ чужды труды присвоя́ти. /18/

Ωбо́ю бо тЂхъ ждε(т) ско(р)бъ пεвнаA прεмно́га:

з(ъ)готованнаA навЂкъ о(т) г(с)да бг̃а. \46\

Что (ж) бы то̀ за особы двЂ̀ гдὲ бы́ти:

что в разбоя(х) и в та́т(ъ)ба(х) zвы(к)ли сεбЂ жи́ти 1.

I в сε(и) нш̃ε(и) странЂ́ ε(ст) такихъ много sЂло:

ко(т)ры(х) zдавна якоε нεща́ст(ъ)A имЂло.

А тεпε(р) намножило всюда дш̃ъ бεзбожны(х):

бо нε мЂютъ ка(р)ности(и) о(т) людε(и) побожны(х).

Токмо таки(х) вЂчны́A му́ки ожыда́ютъ:

ко(т)рыхъ онѝ за си́ε и нε сподЂваютъ.

Кому жъ вподобимъ си(х) злы(х) людε(и) то(к)мо смε(р)ти:

котраA можε(т) и іхъ главы̀ злЂ сотε(р)ти.

Бо я́ко смε(р)ть нε щади(т) нЂgды никого́ жε:

тако и zлы(и) чεловЂкъ тво́ритъ то́ жε.

Zачи(м) уклонЂтε(с) зла̀ и творЂтε бл̃го:

да нε вни(и)дεтε навЂкъ та(м) до пέкла зла́го.




33. И сε ω zлодЂяхъ


Нε облича(и) бж̃ε всЂхъ точію крадя́щыхъ:

людε(м) zвла́ща убоги(м) пакости творящыхъ. /18 зв./

Котры́ε и богатыхъ в(ъ) нищεту̀ уво́дятъ:

и дарέмнε на свЂтЂ ώныε и пло́дятъ.

Zачимъ бж̃ε таковы(х) скорεня(и) из(ъ) свЂта:

и я(к) можε(ш) прεкраща(и) ты(х) злы(х) людε(и) лЂта.




34. Ω драпЂжца(х) нико(г)да.нε насыщаεмыхъ: іли тε(ж) о видырца(х) подобны(х) дрε(в)нεму мытарέ†[εv(г)листу Ма(т)фе́ю, і про́чіи(мъ)] 2 ко(т)ры(и) зда(в)на ю(ж) чрεз(ъ) покая́ніε сп(с)шисA о(т) грЂховъ своихъ, нн̃Ђ в(ъ) н̃бЂ жытε(л)ствуεтъ, и о насъ всЂхъ бг̃а тво(р)ца молεбствуεтъ


Рεчὲ при́повЂ(ст) во(л)къ що спо(т)каε то з(ъ)ядὲ:

та(к) и чловεкъ драпЂжны(и) нико́му нε дадὲ.

Ты(л)ко ра(д) кую любо пε(р)сону лупи́ти:

жεбы мо(г)лъ яко (ж) ко(л)вεкъ шкатулу наби́ти.

Кому (ж) рεчε(м) подобε(н) драпЂжъ то(к)мо во(л)ку:

жε нε знаε(м) εслѝ ε(ст) ω(т) бж̃іяго по́лку. /19/



1 На полі проти цих двох рядків написано: во́просъ о(т)вЂтъ, перші літери цих двох слів виведені червоним чорнилом.

2 Квадратні дужки стоять у рукопису. \47\



Кро(м) цЂлε сA нарεчεтъ са(м) всЂмъ господиномъ:

кгды (ж) са(мъ) сA постанови(л) на то властεли́номъ.

А указъ па(н)ски(и) часомъ того̀ и нε знаεтъ:

что слуга̀ в ча(с) сво(и) тако(ж) и сεбЂ з(ъ)правля́εтъ.

Прεто̀ и мыто̀ добро (б) выбыра́т(ъ) помЂрно:

а нε згола оско(р)Бля(т) БЂдны(и) лю(д) бεзмЂрно.

А та(к) и ва́съ мытарε(и) можε(т) бг̃ъ прости́ти:

εжεли мл(с)ты́ню бу́дεтε твори́ти.




35. Ω купца́хъ и ω продавца́хъ фа (л)ши́вы(х) и о продающы(х) вино̀, и во́ду в(ъ) вино̀ [сирЂчъ в горЂлку] 1 ли́ющи(х), и осо(б) наклέпы творя́щы(х) пі́ющы(м) для дш̃εгу́бны(х) и(мъ) прибы(т)ко(в)


Ωто ва(мъ) трε(мъ) пε(р)сонамъ то́ε сA звЂща́ε(т):

жε за тоε васъ всЂ(х) гнЂвъ бж̃и(и) ожыда́εтъ.

Понεва(ж) то у вино̀ во́ду мЂша́εтε:

и бг̃у крЂпко крЂпко ты(м) согрЂша́εтε. /19 зв./




36. I многи(и) наро(д) тютю́нъ всюда зажыва́εтъ 2:

ко(т)рымъ повЂтрA мы́та з сεбὲ збуваεтъ.

А ба(р)зЂ(и) у дорозЂ в во(и)ску и на мо́рЂ:

хочъ нε ра(д) мусЂтъ зажы(т) и понεволЂ.

А ты̀ насъ простѝ, а мы̀ будε(мъ) зажыва́ти:

хто ва(м) бл̃гослови(в) то(и) будε(т) и прощати.

А хо(ч) ви́жду и му(д)ры(и) часо(м) zажыва́εтъ:

ты(л)ко жъ у скору(м) часЂ εго покида́εтъ.

Една(к) пытаю васъ що з(ъ) того за пожы́то(к):

в ма(р)котности з мало вεсεліA прибы́то(к).

Для того̀ и воε(н)ны(и) наро(д) zажываεт:

и посполиты(и) хто хочε(т) вжываεтъ.

Осо(б)ливε рεмε(с)никъ інъ для сну̀ прогна́н(ъ)A:

и до своε(и) роботы охо́ты прида́н(ъ)A.

По(л)но по(л)но навε(т) и(м) мεнὲ нε прεлща(и)тε:

творЂтε опро(ч) мεнε якъ собЂ зна(и)тε.

Можε и вы̀ такъ я(к) мы дш̃и всѝ ма́εтε:

окро(м) моε(г)[о] грЂха тя(г)нЂт(ъ) якъ знаεтε. /24/



1 Квадратні дужки стоять у рукопису.

2 Вірш без початку. Аркуші 20 — 22 зв. чисті; аркуш 23 при нумеруванні випущено в оригіналі. Над першим рядком тексту на арк. 24 олівцем надписано: нЂтъ здЂсь 4-хъ чвертокъ. \48\



Са́мы бг̃у и за то̀ о(т)вЂтъ дастὲ за сεбὲ:

а я́ тоε(и) науки нε при(и)ма́ю до сεбὲ.

Ра(д) бы(мъ) хо(ч)бы εго̀ нЂgды и нε вида́ти:

а нε ты(л)ко нεчисто(ст) ту́ю zажыва́ти.

Да(и) мнЂ бж̃ε о(т) того зЂл(ъ)A вхорони́ти:

жε(б) нεсмра(д)ными усты̀ мл̃тву чини́ти.




37. Ω таба́цЂ, и о ужыва́ющихъ έA


Zла́A вплоды́ласA рε(ч) и всю́да ε(ст) я́вна:

жὲ розны(и) лю(д) зажываε(т) табаку зда́вна.

А ба(р)зЂ(и) в Ли́т†тоε вε(л)мѝ ε(ст) нεдо́брε:

бо жоны и дЂти и(х) зажываютъ до́брε.

I ту(т) таки(х) ε(ст) много жε εA вжыва́ютъ:

ты́ε но́здрами пахаю(т), а тыε вытяга́ютъ.

I хто̀ того навчи́всA и лю́л(ъ)кою тягну́т(ъ):

потрεба (б) доконέчно о(д) того̀ повстягну́т(ъ).

Бо в нε(мъ) ча(ст) пεкέлного ды́му обрЂта́εтъ:

и хто̀ тя(г)нεтъ то из(ъ) устъ то(г)[о] смра(д) ізхо(ж)да́εтъ. /24 зв./

I хочъ и вла́сти тя(г)ну(т), εдна(к) нε о́бε(л) то чέстно:

а ню́хати на(и)па́чε бры́дко и бεзчέстно.

Кгды (ж) тя(г)нучѝ ды(мъ) про(ч) во(н) из(ъ) у(ст) выпуща́εтъ:

а ню́хаючи пачε сεбὲ осквεрняεтъ.

Жε в(ъ) ноздра(х) та̀ нεчисто(ст) εму остаέтъсA:

з(ъ) чεго часо(м) и нέмо(щ) лютаA стаε(т)сA.

Бо мо(з)гъ в голо†εго̀ таба́ка з(ъ)суша́εтъ:

жε вла(с)нε я(к) швεцъ ду́бо(м) шкуры пεрεсыпа́ε(т).

I нε слыши(т) таба́чни(к) збы(т)ны(и) уханіA:

анЂ смра́ду а́нЂ тε(ж) бл̃гоуханіA.

Тако́му и сщ̃ε(н)ства особъ возбраня́ютъ:

и ст̃и́ти нε всю́да таки(х) позволя́ютъ.

Бо хто̀ но́со(м) нε чуε(т) нε цЂлъ пробуваεтъ:

вла(с)нε составу собЂ якого нε ма́εтъ.

А сщ̃ε(н)ство мЂεтъ то(и) обы́ча(и) о(т) вЂка:

жε трεбуε(т) цЂлого на то̀ чεловЂка.

Е́стъ жε и такіε що іныε и ядя́тъ:

и тыε пачε бг̃у и ст̃ы(м) всЂмъ бры́дятъ. /25/

А і́ныε в горЂлку в су(д)на вовε(р)гаютъ:

и на погибε(л) собЂ людε(и) осквε(р)няютъ. \49\

Таки(х) бы годы́ло (б) сA нε ты(л)ко ки́εмъ би(т):

а́лε іного хо(ч) бы и із(ъ) свЂта zгуби́т(ъ).

Ωсобно (ж) і́ны(и) навы(к) ба(р)дакомъ тягну́ти:

прε(з) котры(и) нε εдному пры(ш)ло̀ смы(с)лу збу́ти.

І́ныε бо ба(р)дакомъ та(к) сA затяга́ютъ:

а(ж) на(г)лε души свои в то(и) часъ иzвε(р)гаютъ.

I самы(х) сεбὲ бЂсу ωфЂру дава́ютъ:

я(к) ты́ε що з горЂлки пяніε вмира́ютъ.

Ты(мъ) обо́имъ пεкε(л)на будε(т) нагоро́да:

о(т)і́мε(т) бо сA о(т) ныхъ ω(т) нεго свобо́да.

На(м) жε по хр(с)тія(н)ски(и) да(и) Хε̃ умира́т(ъ):

и позбувши всЂ(х) грЂховъ н̃бо наслЂдствова́т(ъ).




38. Ω иду́чи(х) на́ слободы людέхъ /25 зв./


Хто ко(л)вεкъ собЂ̀ і́щε(т) на жи(т)ло̀ слободы̀:

ма́ло в(ъ)хо́дя(т) з(ъ) мε(ж) таки(х) вεли́кои бЂды̀.

Бо готовыε ха́ты идучѝ покида́ютъ:

а прышε(д)ши на́ слободу готовы(х) нε ма́ютъ.

А що на(и)го(р)шε(и) ча́со(м) худо́бы забыра́ютъ:

и ты(л)ко що з(ъ) дш̃ами живы(х) оставля́ютъ.

Ужε (ж) то(г)да̀ гдὲ з(ъ)хочε(т) то скочи(т) хо(ч) к(ъ) лЂсу:

и го́лы(и) ужὲ навε(т) хо(ч) к самому бЂсу.

ПожытεчнаA εму суды́ла(с) слобода̀:

дово(л)наA пустынA и лика и вода̀.

Нащо любо зволи(т)сA хо(ч) утопитисA:

а εжεлѝ захочε(т) волно и вдави́тисA.

Ωто (ж) мЂε(ш) за своὲ тεпε(р) ду(р)ны(и) мужы́чε:

а бы(в)ши(и) на своε(г)[о] п̃на бунтовничε.

Нε хотЂлε(с) п̃нови послушε(н)ство о(т)дава́т(ъ):

и в(ъ) цЂлости з(ъ) всЂмъ свои(мъ) в(ъ) εдно(м) мЂ(с)цу пробува(т).

Ги́н(ъ) жε тεпε(р) за своὲ злоὲ нεпоко(р)ство:

и за упрямую твою гордо(ст) и упорство. /26/

I добрε ты́ε чи́ня(т), що проча́нъ обдыра́ютъ:

бг̃ъ и(х) прости(т), за тоε згола грЂха̀ нε ма́ютъ.

I нε ты(л)ко потрεба (б) таки́хъ обдыра́ти:

а́лε из(ъ) сами́ми дш̃ами разлуча́ти.

Понεва(ж) нε хотЂвъ пу(д) ки́мъ бувъ чини́т(ъ) пови́нно(ст):

обдεрѝ и хо(ч) заби(и) zа тую учи́нно(ст). \50\

Бг̃ъ zа бу(н)товника̀ якъ мовятъ нε повЂситъ:

алὲ и нагородою ещὲ потЂшитъ.

Кгды (ж) учинивъ своεму пн̃у па́ко(ст) мно́гу:

нε ты(л)ко пн̃у и самому бг̃у.

Я́къ сA мЂвъ то мЂвъ трεба было (б) прεтε(р)пЂ́ти:

а за тε(р)пεніε сп(с)ніε мо(г)лъ бы мЂти.

Zачи(м) вы̀ пн̃о́вε таки(х) нε ва́жтε(с) щадЂти:

втЂка́ючи(x) про́чъ самы(х) дεрЂ(т) бЂ(т), и бεрЂ(т) дЂти.

I о(т)ню(д) мл(с)ти такимъ нε показу(и)тε:

алε совε(р)шεнно та(к) таковы(мъ) справу(и)тε.




39. Ω zаблужда́ючи(х) в доро́га(х) людε(х) /26 зв./


Zлы(и) чл̃вЂку и то(и) трафу́нок быва́εтъ:

кгды̀ в вεлико(и) дорозЂ часо(м) заблужда́εтъ.

I в(ъ) ма́ло(и) в(ъ) нεсвЂдомо(и) тоε (ж) сA луча́εтъ:

εслѝ добрε доро́ги кого̀ нε роспыта́εтъ.

А хо(ч) и роспытаεтъ ґды̀ хто злы(и) злὲ спра́ви(т):

и на пу(т) пεвны(и) жε(б) нε зблудивъ нε напра́ви(т).

А та(к) того̀ кры(и) бж̃ε и смε(р)ть постыза́εтъ:

жε в зы́мны(и) форту(н)ны(и) часъ блудящи змε(р)за́ε(т).

А в лЂтны(и) часъ в(ъ) пусты́ни разбо(и)никъ забиваεтъ:

або тε(ж) спо(т)ка́вшисA и звЂръ из(ъ)яда́εтъ.

Ω zлы(и) чεловЂчε жε(с) пу(т) добрε нε сказа́лъ:

да для тεбε чл̃къ смε(р)тію пострада́лъ.

Бода(и) жε εси того̀ дозна́лъ и на собЂ:

жεбы(с) з(ъ)блуди(л) а бг̃ъ да(в) тоε (ж) sло̀ и тобЂ.

Жε(с) з(ъ) умы́слу изогна(л) чл̃вЂка z свЂта:

хочь бы(с) и zа́разъ луну(в) нε дожда(в)ши свЂта.

А хоча(и) и дождεшъ бг̃ъ εднакъ нε забу́дε:

помсти(т)сA скоро, жε и тобЂ та(к) жε бу́дε. /27/

А по(д) часъ на свЂтЂ и то́ε прилуча́εтъ:

жε и нε зблудA в дорозЂ з(ъ) свЂто(м) сA жεgнаεтъ.

Кгды̀ ко(н) норови́сты(и) будε(т), або приста́нε(т):

а заты(м) чл̃ку взымЂ духу нε ста́нεть.

Прεто ко́нε(и) упрямы(х) в(ъ) зло(м) разЂ нε ощажа(и):

алε zдоро(в)ε своὲ на(и)лучшε(и) уважа(и).

А ґды будε(ш) в зло(мъ) разЂ конA ощажа́ти:

то пεвнε приготу(и)сA з(ъ) свЂто(м) сA проща́ти. \51\

І лЂпшъ бы нико́му доброму дороги ни зна́т(ъ):

да при бε(з)пέчности в дому̀ всεгда̀ пробува́т(ъ).

А хо(ч) и в доро́зЂ то да(и) бж̃ε нε блуди́ти:

алε да(и) ща(с)ливε к(ъ) до́мови сA возврати́ти.




40. Ω присяга́ющы(х) нε по пра́вдЂ


Прися́жно(ст) нε по правдЂ да(р)мо сA нε мина́ε(т):

хо(ч) на(г)лε вмрε(т) або я(к) сA клεнε(т) та(к) става́εтъ.

Бо то вεли́каA рε(ч) ε(ст) кому̀ присяга́ти:

а нεпра(в)дою імÀ бж̃іε прызыва́ти. /27 зв./

Хоча(и) и по правдЂ то εдна(к) дЂло то стра(ш)но:

жε кля́ти сεбὲ смε(р)тно аж вспо(м)нЂти ужа́сно.

I я(к) о́бЂ сторонЂ прыся(г)ну(т), що чини́ти:

то вε(л)мѝ з(ъ) тру(д)но(ст)ю то(и) су(д) будε(т) сA ко(н)чи́ти.

Едно добрε друго́ε будε(т) злὲ прысягати:

нε знати кому вЂру з(ъ) про́мε(ж)ку и(х) поня́ти.

А кождоε твори(т) сA прысягаε(т) по правдЂ:

ты(л)ко (ж) εдно̀ лукаво будε(т) а нε по̀ пра(в)дЂ.

Ежεлѝ бы провидЂвъ обо(х) сторо(н) и(х) ср(д)ца:

каза(л) бы сро́кго кара(т) крывопрыся(ж)цу з(ъ) сε(р)ца.

Жε то маεста(т) бж̃и(и) лга́ніεмъ ображаεтъ:

бу(в)ши винны(мъ) нεви(н)нымъ сεбε содЂлова́ε(т).

Ажε мусЂ(т) ку домо(м) и(х) и та́къ о(т)пусти́ти:

и до обличε(н)A конεцъ праву о(т)ложи́ти.

Аза́ли лукавого воскорЂ бг̃ъ обяви́тъ:

и zлоε дЂло εго̀ всεна́ро(д)но обличи́тъ. /28/




41. Ω клεну́щых(ъ)сA ло́жно


Хто̀ нε по пра(в)дЂ ко(г)да ко(л)вε(к) клεнε(т)са ло́жно:

тому̀ и на́глε з(ъ) свЂта сεго̀ з(ъ)гинути можно.

Частокро(т)нε бо тоε вЂмъ на свЂтЂ быва́εтъ:

жε воскорЂ бж̃аA помста ты(х) нε мина́εтъ.

Кгды̀ повЂдаю(т) з(ъ) бг̃о(м) нε з(ъ) хлопцε(мъ) жа(р)това́ти:

нε трεба хо(ч) сA винε(н) нε ви́нε(н) заклына́ти.

Алε ты(л)ко (ж) то завшε в(ъ) нεра(з)судны(х) вεдε(т)сA:

жε інъ нε в(ъ)пра(в)ду бг̃о(м) и дш̃έю клεнε(т)са.

А то проклынатисA вεли(к) грЂхъ, надарέмно:

и прызывати імA Іс̃сово дарέмно. \52\

Нεха(и) волю сA таки(и) нε клεнε(т) да прызна́εтъ:

бо гнЂвъ бж̃и(и) на εго̀ ту(т) жε то собЂ зна́εтъ:

ЛЂпшε(и) стокротъ на сεбε εму̀ правду при(з)на́ти:

да прощε(н)ну бы(т): нεжε гнЂвъ бж̃и(и) о(т)рыма́ти.




42. Ω поzыва́ючи(х) людε(и) до ста(р)шыхъ /28 зв./


Мно́го ε(ст) охо́тниковъ людε(и) позыва́ти:

и ско(р)би(и) набавля́ти, и хлЂба збавля́ти.

Ґды (ж) і́ны(и) нε та(к) чини(т) то за свою̀ па́ко(ст):

я́ко вла(с)нε з(ъ) умы́слу твори(т) то на па́ко(ст).

Бы́лε бы мо(г)лъ которы(х) людε(и) озло(б)ля́ти:

и само́и худобы о́ны(м) ущε(р)бля́ти.

Що (ж) за то́ε таковы(мъ) то людям(ъ) бываεтъ:

гнЂвъ бж̃и(и) из(ъ) ка(р)ностю о́ны(х) нε мина́εтъ.

Понεва(ж) кто до бг̃а слε(з)но будε(т) вола́т(ъ):

и ска(р)гу з(ъ) ср(д)чною скрухою прεклада́т(ъ).

Пεвнε услыши(т) г(с)дь бг̃ъ нεви(н)ны(х) нεви́нно(ст):

а помсты(т)са о́ны(мъ) за пако(ст)ную учи(н)но(ст).

Прεто злобныε, людε(и) хлЂба нε (з)бавля(и)тε:

ґды (б) хто̀ и годε(н) того̀ бы(л) волю(с) проща(и)тε.

Лучшε(и) бо ва(м) на собЂ стокро(т) прεтε(р)пЂти:

нεжε творя́щи то́ε стру(п) ср(д)чны(и) мЂ́ти. /29/

І прошу̀ заты(м) вε(л)цε, нраво(в) ты(х) прεста(н)тε:

а z вшεлякими лю(д)мѝ в лю(б)†жити ста(н)тε.

Бо мовя(т) гдε любо(в) та(мъ) са(м) бг̃ъ прεбываε(т):

и на мЂ́ючи(х) εÀ дх̃ъ ст̃ы(и) почива́εтъ.

А що по сотворε(н)ю зла ю́жъ проща́εтε:

тоε нεважно ε(ст), вЂмъ жε и са́мы зна́εтε.

А та(к) и εщὲ прошу васъ в(ъ) лю(б)†жытεлству(и)тε 1:

а мεнὲ проща(и)тε за сὲ, и в(ъ) до(л)гъ вЂкъ здра(в)ству(и)тε.

Я́ ва(мъ) на добрыε дЂла пораду дава́ю:

и г(с)ду бг̃у васъ в(ъ) хранεніε вручаю.



1 Цей і наступний рядки вірша відкреслені олівцем двома паралельними рисками, а на полі написано: л. 30 об. Мається на увазі кінцівка вірша «Ω чинячи(х) па́кости мн(с)тыра(мъ) и цр̃ква(мъ)». \53\




43. Ω чинячи(х) па́кости мн(с)тыра(мъ) и цр̃ква(мъ)


Ка́мε(н)ныε зна(т) ср(д)ца в ты(х) людε(и) быва́ютъ:

ко(т)рыε мн(с)тырямъ пако(ст) сотворя́ютъ.

Людε на ωбытεли ст̃ыέ дава́ютъ:

а онѝ гото́воε о(т) ны́хъ о(т)даляютъ. /29 зв./

Нε го(д)ны таковы́ε кты́торы похва́лы:

алε досто(и)ны ты́ε всякои нεсла́вы.

Жε то хр(с)тіянами сεбε наzыва́ютъ:

да власнε басу(р)манε цε(р)квы̀ разграбля́ю(т).

Нε хочε(м) мы кты́торε(и) таки́хъ мЂти:

лε(ч) жε(б) з(ъ) прыслу́гами и(х) нε было на свЂтЂ.

Цε(р)квѝ и обы́тεли людε созыда́ютъ:

а они и созданны(х) внЂвεчъ обдыраютъ.

Хто̀ бо вЂмъ хо(ч) малоε цε(р)кви учини(т) zло̀:

посты́гнε(т) вεликоε за тоε εго̀ zло̀.

А хто̀ тε(ж) хо(ч) мало́ε часо(м) вчи́нитъ бл̃го:

будε(т) и εму̀ в сε(и) вЂкъ и в(ъ) будущы(и) бл̃го.

Zачи(м) прошу̀ васъ таки(х) sлы(х) дЂлъ нε чинЂтε:

имεнно мн(с)тыря́мъ пако(ст) нε творЂтε.

Алε о́вшε(мъ) пакости́т(ъ) ужε пεрεста́нтε:

а бл̃го твори́т(ъ) цε(р)квамъ и обытεлε(м) ста(н)тε.

А хо(ч) на мн(с)тырЂ нищо̀ нε дава(и)тε:

то прина(м)нЂ(и) готовы(х) рεчи(и) нε о(т)нима(и)тε. /30/

Бо хто обы́тεлεмъ и цε(р)квамъ пакоству́εтъ:

у́зри(т) воскорЂ гнЂвъ бж̃и(и), нεха(и) памя(т)ству́εтъ.

Кгды (ж) цε(р)ковъ ма(т)кою сA всЂмъ на(мъ) называ́εтъ:

а зла́A личи́на ма(т)цЂ зло̀ приноша́εтъ.

Ω ужε (ж) zлыε рабы̀ того́ сA пока(и)тε:

и цЂлε учинко(в) сA тыхъ выстεрЂга(и)тε.

I прощε(н)ства о(т) бг̃а zа тоε впраша(и)тε:

и прεчъ нравы таки́ε злыε о(т)вε(р)га(и)тε.

Покая́ніε Хр(с)тосъ всякоε при(и)му́εтъ:

и ка́ющы(м)сь о(т) злы(х) дЂлъ прощε(н)ство да(р)ству́εтъ.

То(и) жε Хс̃ нεха(и) васъ о(т) всЂхъ sо(л) о(т)врати́тъ:

и до бл̃готворεни(и) всячεски(х) настави́тъ.

А я́ zа вЂршовноε сε ωбличέніε:

прошу мл(с)тε(и) вш̃ихъ всЂхъ о прощέніε. \54\




44. Ω ху́лячихъ чи́нъ дх̃о́вны(и) 1


I то(и) чεловЂкъ вε(л)мѝ zлε поступова́εтъ:

ко(т)ры(и) на чи(н) дх̃о(в)ны(и) хулу̀ наноша́εтъ. /30 зв./

Годы́ло (б) сA и тому̀ то́ε памята́ти:

жε εго̀ и zа тоε бг̃ъ будε(т) карати.

Бо в(ъ) Хр(с)то́во(и) осо́бЂ дх̃о(в)ны(и) сA зна(и)ду́εтъ:

и я́ко Хс̃ дЂла Хв̃и справу́εтъ.

Ґды (ж) кого прости(т) и са(мъ) бг̃ъ того проща́ε(т):

а кого̀ бл(с)витъ и бг̃ъ бл̃гословляεтъ.

МЂю(т) бо вЂмъ на собЂ Хв̃у осо́бу:

и хр(с)тія(н)скую подаютъ всЂмъ оздобу.

А и́ны(и) злы́ε слова̀ о дх̃о(в)ныхъ говоритъ:

и многіи чудεса̀ нεподобно творитъ.

I абы̀ нε посты(г)ло зло̀ ты(х) чудотво(р)цовъ:

жε ху́лятъ сщ̃ε(н)нико(в) своихъ бг̃омо(л)цовъ.

Ужε (ж) хо(ч) о(т) сεго̀ днA в(ъ) ша(и)ности и(х) мЂ(и)тε:

и слушати и(х) словεсъ и в(ъ) лю(б)†мЂ(т) хтЂ(и)тε.

I в(ъ) ωско(р)блε(н)ныxъ вами прощε(н)ства спраша(и)тε:

и любовію о́ны(мъ) то̀ нагорожа(и)тε.

А та(к) будε(т) васъ за то̀ бг̃ъ бл̃гословля́ти:

и хр(с)тія(н)скихъ ко(н)чинъ добрЂ сподо(б)ля́ти. /31/

Я́ мл(с)тя(мъ) вш̃имъ та(к) о то(м) поража́ю:

и ла(с)цЂ вш̃о(и) сεбὲ поко(р)но вруча́ю.

I до(л)жнико́въ в сε(мъ) мЂстЂ ту(т) жε полагаю:

власнε якъ това́рышо(в) прочъ нε ра(з)розня́ю.

Жε(б) вкупЂ чита(т) было̀ ω позыча́ючиxъ:

и з(ъ) до(л)говъ на́ сторону о утЂкаючихъ 2.



1 Проти цього вірша відзначено на полі чорнилом: NB.

2 Початкові літери всіх цих чотирьох рядків написані червоним чорнилом.





45. Ω должника́хъ, хто̀ кому̀ до́лжεнъ: або̀ тε(ж) ви́нεнъ.


Нε да(и) бж̃ε позыча́тъ, алὲ да(и) своѐ ма́т(ъ):

бо мовя(т) ду(ш)но я(к) два правя(т), трεтεму нЂчо(г)[о] да(т).

Добро̀ такому чεго ко(л)вεкъ позыча́ти:

которы(и) можε(т) в пру(д)ком часЂ и о(т)да́ти. \55\

А ви(н)ному двояка часомъ ско́рбъ быва́εтъ:

ґды̀ прε(з) назначε(н)ны(и) часъ вдво́ε о(т)дава́εтъ.

Жε то ε(ст) такаA рεчъ пу(д) часъ мεнови́тε:

до(л)жны(и) на сεбὲ о́блЂкъ да(ст) о(т)да́т(ъ) сови́тε. /31 зв./

I ви́дЂлε(м) на свЂ́тЂ тоε в(ъ) своεмъ вЂку:

жε прε(з) прέшлы(и) тε(р)мЂнъ да(л) в(ъ)двоε чл̃вЂку.

I су́жε(н)но на судЂ, бы тоε стало та́къ:

на Волы́ню εды(н) сA ошукалъ нεбора́къ.

Бо мовил(ъ) ко(г)да̀ в то(и) часъ з(ъ)упо́лно нε о(т)да́мъ:

хо(ч) ади(н) дε(н) похыблю̀ мо́ви(т), вдвоε о(т)да́мъ.

Та(к) жε εму бЂ́дному zа нεща(ст)ямъ ста́ло:

жε друго(и) полови́ны дарεмнε нε ста́ло.

Присуды(л) ля(х) жε(б) жы́ду русЂнъ о(т)да(л) вдво́ε,

и мусЂлъ ста́ратисA бЂдны(и) было̀ то́ε.

Хто (ж) чи судіÀ тому̀ ви́нε(н) чи самъ ви́нны(и)

нε вЂмъ: подобно бо(л)шε(и) ошука(л)сA ви(н)ны(и).

Нащо было́ в(ъ) о́блыцЂ такъ сA обЂца́ти:

жε прε(з) рεчεнεць буду в(ъ)дво́ε о(т)дава́ти.

I то нε готовызну да(л) ты(л)ко всю̀ худобу

в сту̀ талярах(ъ): а(ж) про то̀ збу(л) свою̀ оздо́бу.

Жὲ много из(ъ) жа́ло(с)ти хорЂлъ для фрасу́нку:

пото(м) ста(л) пи(т), и умε(р) з(ъ) хмεліово(г)[о] тру(н)ку. /32/

А жона̀ при зло(и) нε(н)дзЂ пошла̀ запряда́ти:

а дЂти свои жыда́мъ почала̀ на(и)ма́ти.

Прεто нε да(и) на(мъ) бж̃ε в до(л)гѝ упада́ти:

алε и до(л)жны(м) сA да(и) в(ъ)скорЂ свобожда́ти.




46. Ω утЂка́ючихъ z долго́въ


Нεдо́брЂ и то(и) собЂ зго́ла поступа́εтъ:

ко(т)ры(и) надо(л)жившисA лю́дя(м), да утЂкаεтъ.

Zнаεтъ нεха(и) жε будε(т) бг̃ъ εго за то̀ кара́т(ъ):

жε такую важи(в)сA пако(ст) лю́дя(м) сотворя́т(ъ).

УмЂвъ грошε(и) у людε(и) готовы(х) позыча́ти:

а нε умЂε(т) sлы(и) рабъ зно́ву и́мъ о(т)давати.

Да та(к) бл̃годЂтεлε(м) свои́мъ важи(т)сA чини́т(ъ):

бг̃ъ εго̀ со злодЂ́и за то́ε можεтъ судит(ъ).

Бо вла(с)нε укравъ, и прочъ окая(н)ны(и) втЂка́εтъ:

со Ію́дою таки(и) ужὲ собЂ ча(ст) ма́εтъ. \56\

I якъ нε бл̃года(р)нымъ бу́дε(т) таковы́мъ го́рε:

ґды̀ о(т)шлю́тъ по смεртε(х) тЂхъ в(ъ) прεіспо(д)нεε мо́рε. /32 зв./

Ра(д) бы ю́жъ бл̃готво(р)цεмъ свои́мъ в(ъ) то(и) часъ о(т)дава́т(ъ):

да то(г)да̀ ю́жъ нε бу́дεтъ нихто̀ о(т) ни́хъ о(т)бира́т(ъ).

I тоε нεпохы́бно спра́витъ таки́мъ zлонравство:

и zа выгоду лю(д)зску zло́ε нεбл̃годарство.

Мо(г)лъ бы окая(н)ны(и) сы́нъ ґды̀ нЂчимъ о(т)давати:

то нε всты(д)но было́ бы εму̀ и о(т)робля́ти.

Ко(г)да̀ позычавъ або̀ пи́въ, то бг̃у прысяга́въ:

жὲ мови(т) о(т)да́мъ: а́жε я́ко нεцно́та солга́въ.

А іны(и) на о(т)робъ бεрε(т) и нε о(т)робляεтъ:

да я́ко зло́дЂ(и) злы́(и) сы́н, из(ъ) мЂста утЂка́εтъ.

УтЂка(и) жε утЂка(и) zлы(и) и прокля́ты(и) вра́жε:

εслѝ тобЂ діяволъ та(к) учинити ка́жε.

Бода(и) εсѝ конεчнε на собЂ того̀ дозна́лъ:

якъ я́ тобЂ в си(х) вЂ(р)шахъ мои(х) наимεнова́лъ.

I вЂрую бг̃у, хто̀ чуждов похыща́εтъ:

тому̀ поісти(н)нЂ сA дарεмнε нε мина́εтъ.

Або гдε ко(л)вεкъ таки(и) нε втεчέтъ рукъ като́вски(х):

и́ли тε(ж) ба(р)зЂ(и) що го(р)шъ мучεни(и) чо(р)то́вскихъ.

I нε трέба такого мЂт(ъ) zа хр(с)тіяни́на:

алε за жыдовы́на мε(р)зского погани́на. /33/

Бг̃ъ тому̀ хто позычавъ кому̀ в(ъ)тро́ε запла́титъ:

хо(ч) имЂніεмъ zεмны(м), хо(ч) нб(с)нымъ о(т)пла́титъ.

А тому̀ зло́му рабу̀ и на зεмли zло пошлέтъ:

хочъ калЂцство(мъ) скараε(т) хо(ч) бЂса в нεго вошлέтъ.

Zачи(м) вы̀ до(л)жникѝ такъ чини́ти нε дε(р)за(и)тε:

хо(ч) о(т)робля(и)тε хо(ч) заробля(и)тε, а о(т)дава(и)тε.

А нε хочεтε zаробляти або о(т)робля́ти:

то̀ нε встыда(и)тεсA и худобою о(т)дава́ти.

Абы̀ я(к) сεбὲ змо(г)лѝ о(т) до(л)го́въ свободи́ти:

и(ж) бы ва(м) в(ъ) бг̃а вЂчно(и) ка(р)ности нε заслужи́ти.

Я́ соско(р)бячѝ вашо(и) зги́бεлЂ, поража́ю:

о(т) ко(т)ро(и) ва(м) свобо́дны(м) бы(т) пріятε(л)ско пріяю.

А на мεнὲ за си́ю нау́ку нε дывЂтε:

а до(л)гѝ о(т)бува(и)тε да здоро́вы жывЂтε. \57\




47. Ω людε(х) ты(х) що всε ты(л)ко чεго ко(л)вε(к) в людε(и) іны(х) позыча́ю(т); а своε(г)[о] [я(к) на па́ко(ст)] 1 ничо́го нε ма́ю(т); и нε ста́раю(т)сA мЂти собЂ та́ко(ж) /33 зв./


Много таки(х) ви́ди(м) що всεго̀ позыча́ю(т):

а свои(х) жа́дны(х) рέчи(и) у до́мЂхъ нε ма́ютъ.

I о стара(н)ε жεбы̀ в ны(х) было̀ нε дба́ютъ:

и хто нε позы́чи(т) то з(ъ) гнЂвомъ осу(ж)да́ютъ.

А собЂ ма(и) да и мнЂ нε да(и), в присло́вю мо́вятъ:

εдна(к) гу(л)таЂ вε(д)лу(г) присло́вA нε тво́рятъ.

Zвыча(и)но ра(з) и други(и) в(ъ) людε(и) попроха́ти:

а нε бεз(ъ)прεста(н)но всε ты(л)ко докуча́ти.

Тако́ε то гу(л)тя(и)ство и всты́ду нε зна́εтъ:

жε жа(д)ного дна людя(м) добры(мъ) напрыкря́ε(т).

I за тоε о(т) людε(и) со́ро(м) и о(т) бг̃а грЂхъ:

а ωнѝ низащо то маю(т), и творя(т) смЂ́хъ.

Zачи(м) ко(ж)ды(и) гулта́ю осма́къ нε пропива(и):

да і собЂ у дворЂ та(к) потрεбноε ма(и).

А такъ нε бу́дε(ш) людя(мъ) доку́ки чини́ти:

и ты́ε (ж) людε ста́ну(т) тεбὲ хвали́ти. /34/




48. И сὲ тому́ жъ подо́бноε. Ω хотя́щи(х) людε(х) всὲ що ко(л)вεк(ъ) о(т) іны(х) [ту́нε або тε(ж)] 1 да(р)мо ω(т)бира́ти


В кождого правε боли́т(ъ) чεму(с) ґа́рло:

хто̀ zаставляε(т) кого̀ спЂва(т) да́рмо.

I цε(р)ковъ мови(т): вщε(д)ры̀ да пою ти:

а що да́ро(м) хо(ч) взя́т(ъ), то о(т)кажу̀ тѝ.

I присловіε рεчε колѝ да́ха,

то та(к)жε будε(т) и о(т) мεнὲ взя́ха.

А та(к) оста(в)тε вы тую моро́ку:

и нε будε(т) ва(мъ) жа́дного поро́ку.



1 Квадратні дужки стоять у рукопису.





49. Ω в(ъ)труча́ющы(х)сA нε в своЂ рЂчи: па́чε жε к(ъ) нεиму́щы(м) никоεго началства, сирЂчь власты, а вмЂшуватисA рады в(ъ) всякоε нε своὲ дЂло, що̀ и́мъ и нε приналεжитъ /34 зв./


НЂgды правε чεловЂкъ то(и) ста(т)ку нε ма́ε(т):

котры(и) нε в свои рέчи да(р)мо сA втруча́εтъ. \58\

А своεго дЂла ώнъ нε хо́чεтъ смотрЂти:

точі́ю чужды(х) тщы(т)сA охочо глядЂти.

I нε ста́раε(т)сA справъ свои(х) догляда́ти:

ты(л)ко бЂгаεтъ часто іны(мъ) роспра(в)ляти.

Такому (б) трεба сказа(т), нн̃Ђ в на(с) нε пра(з)дни(к):

а твоA ми́ло(ст) хто(с) на(м) і́ны(и), а нε вка́зни(к).




50. Ω нεправдивы(х) щыростя(х) нε щы́рыхъ чεловЂковъ: кгды убо кто іному сотво́ри(т) любо и вεліε εдино́щи бл̃годЂяніε. Но послЂждε тому (ж) болЂε стокро(т) (вмЂсто того̀) 1 zлодЂяніε


Рεчὲ Дв̃и́дъ ω бз̃ски(х) к(ъ) людε(мъ) прεмЂ́на(х):

и о лю(д)зски(х) к(ъ) людε(м) жε на зло̀ пεрεмЂ́на(х). /35/

Кгды рεкъ Бываε(т) з(ъ)мЂна дεсница вышняго

во бл̃го: а змЂ́на су(т) в зло̀ шуи́ца нижняго.

СирЂчъ бг̃ъ дεсницεю бл̃ги подаваεтъ:

а шуи́цεю чловεкъ злы(и) то о(т)бираεтъ.

Да ωбрати(т)сA (ж) болЂзнь на εго злу главу:

а нεви(н)ны(и) радо(ст)но возда(ст) бг̃у хва́лу.

ТЂмъ ю(ж) бж̃ε шхъ на(м) зла zлы́ε нε створя́ютъ:

лε(ч) нεха(и) в(ъ) я́мы что на(мъ) копаю(т), впадаютъ.

Да и ωнѝ аза́ли наказавши(с) при(и)дутъ

в чувство: и покаявши(с) до а́да нε сни(и)дутъ.

Zаступа(и) жε на(с) бж̃ε о(т) всяки(х) zлотворцεвъ:

и дару(и) на(мъ) прочεε добры(х) бл̃готворцεвъ.



1 Круглі дужки стоять у рукопису.





51. Ω людέхъ самыхъ себὲ гла́до(мъ) убива́ющы(х), ску́пости ради


Много людε(и) быва́ло скупы(х) з(ъ) да́вны(x) вЂ́ковъ:

а і тεпε(р) нεма́ло и zа нш̃ихъ вЂковъ.

Есть таки(х) жε всЂхъ рέчи(и) по доста(т)ку ма́ю(т):

а для злои ску́пости го́лодо(м) zгиба́ютъ. /35 зв./

Нε диво хто у сεбὲ ничого нε ма́εтъ:

да з голоду на свЂтЂ і́ны(и) умира́εтъ. \59\

А в кого ε(ст) а будε(т) z голоду умира́ти:

того вε(л)ми здε и та(мъ) бг̃ъ будε(т) кара́ти.

Кгды (ж) нε мови(т) бг̃ъ на(м) да(л) и εщε обЂца́лъ:

и εщὲ пошлεтъ ласку я́ко жъ и посыла́лъ.

I нε мови(т) бг̃ъ на(м) дал и і́ны(м) вдЂля(и)мо:

а сεбὲ и дома́шны(х) гладо(м) нε згубля(и)мо.

Кусъ хлЂба и впя(т) ωсма(к) никого нε вроди́въ:

а бг̃ъ всякую рε(ч) людя(мъ) на пожытокъ створи(в).

Прεто чεго жεлаε(т) дш̃а то потщы́сA:

для дш̃Ђ своε(и) нЂgды тружда(т) нε лЂни́сA.

Чεго̀ дш̃а жεлаεтъ хо(ч) кошулю заста́въ:

жεбы έстε(с) для нέ(и) гдὲ ту́ю рέчъ доста́въ.

Бо хо(ч) ко(л)ко бога(т)ства бу́дε(ш) собЂ з(ъ)бира́тъ:

а по смε(р)ти з(ъ) собою нε зможε(ш) нищо̀ взя́т(ъ).

Ты(л)ко на сε(м) свЂтЂ що г(с)дь да(л) пожыва(и):

а прокля́тую ску́по(ст) прεчъ о(т) сεбε о(т)вε(р)га(и) 1. /36/



1 Починаючи з цього аркуша і далі, на нижніх полях у розбивку написано: Сія кни-жи-ца ω(т)ца Гε-на-дія Ро-жов-ца.





52. Ω уписующых(ъ)сA в коzакѝ дурны́хъ мужыка(х), и зно́ву выписуватисA хотя́щы(х)


То́жε(с) ду(р)ны(и) мужы́ку ба(р)зε нεуважны(и):

жε ты(л)ко бεзчέсты(ш) чи(н) козацки(и) пова́жны(и).

Zасяглε(с) того чину, а́жε погоржа́εшъ:

нε бы(в)ши и в во(и)ску, ю(ж) выступи(т) гада́εшъ.

Нихто́ тA вписувати нЂ́тъ нε принεволя́лъ:

а́лε са(м) сA з(ъ) доброи волЂ έстε(с) вписа́лъ.

А нε хо(ч) с козаками у во(и)ско завыта́тъ:

я́ко(с) нε хотЂлъ прε(д) ты(м) тя́гло(с)ти о(т)бува́т(ъ).

Прεто бεрεзовы(мъ) пЂро(м) выписува(т) тÀ трέба:

и худо́бу ґды̀ ма́ε(ш), на рату(ш) взя(т) потрέба.

Абы̀ εсѝ яково̀ коза́цтво: памята́лъ:

и дру́ги(м) мужыкамъ та(к) чини́ти заказа(л).

Ωто (ж) ґды(с) нε втопи(л)са напро(д) гдὲ у во́ду:

при(и)ми (ж) коза́цкую хо(р)бацЂ нагороду. /36 зв./

Бы(с) нε запомнЂлъ тоε(и) рεчи а(ж) до смε(р)ти:

по́ку(л) сA обвЂси(ш), чи тε(ж) суди(т)сÀ вмε(р)ти. \60\





53. Ω коzака́хъ, нε го́дны(х) похва́лы, мεновитε ω ты(х) zлы(х) и ωкая(н)ныхъ сына́хъ, и нε о(т)цεвски(х) дЂтях(ъ); которыε у во(и)ско іду(т); а людε(и) на путε(х) ідучи(х), або Ђдучи(х) о(б)дыра́ю(т): или що ко(л)вεкъ насы(л)ствіεмъ рабу́ючи, па́кости сотворяютъ


Вε(л)мѝ ты́ε козакѝ zлὲ собЂ поступа́ютъ:

жε идучи у во(и)ско людε(и) гдὲ обдыра́ютъ.

Подобало (б) імъ тогда̀ мл(с)тыню дая́ти:

а нε та(к) на погибε(л) імъ вЂчну сотворя́ти.

Zапамяталыε то̀ зна(т) в(ъ) таковы(х) злы(х) ду́шы:

жε пока́зуютъ бЂсу вго(д)ныε анЂму́шы.

I нεха(и) тоε собЂ злыε рабы̀ будутъ зна́т(ъ):

жε з(ъ) по́мстою своεю Хс̃ нε будε(т) мина́т(ъ).

I воскорЂ таковы(х) мо́жεтъ выкорεня́ти:

и памя(т) іхъ со шумомъ навЂки погубля́ти. /37/

I по́ку(л) сεбὲ узря́тъ у погибεляхъ вЂ́чны(х):

нε буду(т) собЂ ща(ст)A мЂ(т), и лЂтъ до(л)говЂчныхъ.

Поби́ю(т) бо слεзы навЂкъ, о(т) ны(х) оско(р)блεнныхъ:

и всяки(х) хоча(и) мало о(т) ны(х) жε оздоблε(н)ныхъ.

I у во(и)ска пошε(д)ши ку домо(м) нε возврятя́тъ:

а́лε будут ганέбно голова́ми наклада́т(ъ).

Що і козака(мъ) таки(м) Хε̃ Сп̃си́тεлю да(и):

и таковы(х) о(т) мεча̀ и кулЂ нε сохраня(и).

Бы̀ и прочіε злы́ε о то(м) жε памята́ли:

и па́ко(с)тε(и) нεви́нны(мъ) людε(м) нε сотворя́ли 1.



1 З лівого боку на полі написано іншим почерком: Ω козакахъ подобны(х) лис(т) рз̃д напрεдЂ. Справді, на арк. 164-му є такий вірш.





54. Ω пεку́щы(х) хлЂбы пшεни(ч)ныε а хо(ч) и жытныε фа(л)шывε z галуно́мъ, и продаю́щыхъ


Вε(л)мѝ и ты́ε людε бг̃у согрЂша́ютъ:

которыε и хлЂбы з(ъ) фа(л)ч(ъ)ю продава́ютъ.

МЂшаючи у тЂсто галу́нъ для надмέн(ъ)A:

ко(т)ры́ε ра(з)†са(мъ) вра(г) похва́ли(т) и(мъ) чинέн(ъ)A. /37 зв./ \61\

О́нъ бо на дш̃εврε(д)но дЂло науча́εтъ:

и сотворяти волю свою́ помага́εтъ.

I пεрεпεча(и) тоε(и) учитьсA науки:

жε(б) за злы(и) прибыто(к) да(т) сεбε бЂсу в ру́ки.

I ты́ми ошука(н)ствы самы́ сA ошукаютъ:

ко(г)да̀ погину(т) з(ъ) свЂта сεго, то(г)да̀ позна́ю(т).

А лу(ч)шε(и) бы тεпε(р) зги́бε(л) свою̀ позна́ти:

да конεчнε ошука(н)ствъ лю(д)зски(х) пεрεста́ти.

Я́ ва(м) ωкаянныε тоε поражаю:

и дочасно(и) ка(р)ности бж̃о(и) здε прія́ю.

А вЂчнои я́ко са(м) собЂ нε жεла́ю:

та(к) и вамъ тогосвЂтно(и) кары нε жада́ю.

Жадаю иzгибεли вЂчно(и) басу(р)ма́номъ:

а ца(р)ства нб(с)ного zычу хр(с)тія́номъ.




55. Ω волоча́щы(х) сA чε(р)нцахъ 1 по мЂста(х) по школа(х), и по ко(р)чεмны(х) двора(х) /38/


Мно́гіε волоцю́ги з(ъ) гу(л)та(и)ства быва́ютъ:

осо(б)но и чε(р)нцЂ 2 тако(ж) сA пробЂгаютъ.

Нε хотA(т) в(ъ) мн(с)тырέxъ послушани(и) мЂти:

и вε(д)лугъ своεго сп̃сέніA тε(р)пЂти.

Да повЂε(т)са іны(и) к бЂсу по своε(и) во́лЂ:

шукаючи на згибε(л) собЂ свояво́лЂ.

А свояволA добра́ да нε пожытέчна:

з ко(т)ро́(и) сA рожда́ε(т) зги́бε(л) доконέчна.

Ωсобливε тε(ж) чε(р)нца̀ 3 она̀ погубля́εтъ:

а і свЂтско(г)[о] та(к)жε вЂмъ нε направля́εтъ.

Прεто̀ ст̃о (б) дЂло всЂ(м) ε(и) нε зажыва́ти:

да статέчно(ст) и цноту з побожно(ст)ю xова́ти.

А́жε нε ты(л)ко свЂцки(и) часо(м) хова́т(ъ) нε вмЂ́εтъ:

да туда (ж) і чε(р)нεцъ і́ны(и) ва(н)дро́вны(и) шалЂ́εтъ.

I людε(и) до зго(р)шέн(ъ)A свЂцки(х) привожа́εтъ:

и погибεли своε(и) дш̃Ђ̀ примножа́εтъ. /38 зв./

Такому нε потрεба мл(с)тыню дава́т(ъ):

а́лε всюда го(д)но ε(ст) кія́ми частова́т(ъ).



1 Зверху після слова «чε(р)нцахъ» надписано блідішим чорнилом и чε(р)ница(х).

2 Зверху над цим словом надписано: чε(р)ници.

3 Зверху над цим словом надписано: и чε(р)ницю. \62\



I будε(т) іны(и) чε(р)нεцъ прε(з) ввε(с) вЂкъ сA волочи́т(ъ):

а трафляε(т)сA тому в школЂ сA и ско(н)чи́т(ъ).

А́бо гдὲ на(г)лε лу́нε(т) у ко(р)чεмномъ дому̀:

то ужέ и нε зна́ти що чини́ти тому̀.

Можε(т) нεра(з)су́дно(и) то(и), шынка(р)цЂ напи́ти:

а що го(р)шъ и комεди(и) якихъ начини́ти.

I кгды̀ в ко(р)чмЂ̀ зги́нε(т), в гно(и) я(к) ψа̀ закопа́ти:

понεва(ж) та(к) важы(л)сA злὲ поступова́ти.

I чε(ст)нымъ zа́ко(н)ника(мъ) нεславу вноша́ти:

и мн(с)тыря(м) бεзчεстно(ст) наволока́ти.

Людя(м) здаε(т)сA жε вся(к) чε(р)нεцъ та(к) злонра(в)ны(и):

я(к) о(н) нεцно(т)ливы(и) сы́нъ и прεωкая́нны(и).

Нε хо́чε(т) в(ъ) мн(с)тыру то(и) жытε(л)ствова́ти:

и ста(р)шому и бра́тіи сA повинова́ти. /39/

Да злы(и) рабъ я́ко гу(л)та(и) zавшε воло́чит(ъ)сA.

а в мн(с)тыру̀ нигдὲ εму̀ жи(т) нε хо́чεт(ъ)сA.

Бы́лε бы по города́хъ лю́дя(мъ) о́чи поро́въ:

бода(и) ты(л)ко εго ка́тъ само(г)[о] іспоро́въ.

I εслѝ впя(т) мо(в)лю гдε таки(и) в(ъ) миру̀ зги́нεтъ:

а(ж) нεсла́ва zа́кону нш̃εму 1 прослы́нεтъ.

Бо напро(д) згинε(н)а о(н) мн(с)тырЂ̀ ωсужда́εтъ:

жε мовитъ жа(д)ны(и) мεнὲ ігумε(н) нε при(и)ма́εтъ.

Мушу сA волочити по тоε(и) нεволЂ:

а то̀ лжε(т) бы́лε (б) εму̀ нашалЂ(т)сA дово́лЂ.

I за(с) брεшε(т) жε мови(т) нигдέ мA нε при(и)ма́ютъ:

бываε(т) то и пра(в)да, жε нεцно́ты εго̀ зна́ютъ.

Една(к) лжε(т) то я́ко пεсъ; в(ъ) мн(с)тыря(х) при(и)му́ютъ

всяки(х): пачε (ж) ко(т)рыε добрε поступу́ютъ.

Бо мовя(т) во(л)но ψо́ви и на бг̃а брεxа́т(ъ):

и на ко(г)[о] ко(л)вεкъ я(к) ψо́ви та(к)жε щεка́т(ъ). /39 зв./

Бо̀ що̀ и о(т) шы́бεницъ котрыε втЂка́ютъ:

и ты́ε в(ъ) мн(с)тыряхъ ча́сомъ сA свобожда́ю(т).

А чε(р)нεцъ в(ъ) мн(с)тыру̀ нε хотящы(и) жи́ти:

εдно̀ то будε(т) бЂсу по ва(н)дро́вка(х) служи́ти.

Ко(т)ры(и) и нагороду о(т) нεго воспри(и)мεтъ

про́па(ст) вЂчну: ґды ду́шу εго̀ то(и) собЂ̀ при(и)мε(т).

I хто (ж) того̀ в поминни(к) можε(т) уписа́ти:

и з(ъ) прεста́вл(ъ)шымисA бра́тіями помина́ти.



1 З лівого боку на полі приписано: чε(р)нεцкому — як уточнення до слова нш̃εму, про що свідчать помітки червоним чорнилом над обома цими словами. Почεрк автора. \63\



Нεха(и) ужὲ са́мъ сεбὲ таки(и) помина́εтъ:

и бг̃ови за дЂла злы́ε о(т)вЂтъ дава́εтъ.

А помина́ніA ώнъ ω(т)ню(д) нε досто́инъ:

алε осудови(с)ка и по смε(р)ти досто́инъ.

Естъ жε то пра(в)да я(к) нε єдно(и) мт̃ри дЂти:

і́ны(и) хо(ч) стра(н)ствуε(т) 1, да ста́то(к) бу́дε(т) мЂти.

Нε по(и)дε(т) таковы(и) гдε в ко(р)чму ночова́ти:

алε до сщ̃ε(н)ника можε(т) сA в(ъ)проха́ти 2. /40/

Або хо(ч) и до просты(х) та(к)жε людε(и) чέстныхъ:

а нε до ко(р)чεмны(х) ко(т)рыхъ домо́въ бε(з)чέстны(х).

I подякова(н)ε людя(мъ) [добры(м)] 3 вста́вши ω(т)дати:

и в(ъ) пу(т) сво(и) гдὲ надобно з(ъ) бг̃омъ поспЂша́ти.

I нε будε(т) то(и) в(ъ) градЂ и в вεси мεдлЂти:

ты(л)ко па́чε в(ъ) мн(с)ты(р) впя(т) жи́ти хотЂ́ти 4.

Тому ґды̀ попроси(т) и я(л)му(ж)ну да(т) годи́тъсA:

будε(т) бо за дающы(х) то(и) бг̃у мл̃и́т(ъ)сA.

I якъ в мн(с)тыру начнεтъ з(ъ)но́ву пробува́т(ъ):

начнε(т) за бл̃готво(р)цεвъ к(ъ) бг̃у мо(л)бы вноша́т(ъ).

I а́зъ пи́шущы(и) сὲ, то(ж) нεgды(с) прова(н)дрова(л)сA:

лю(б) в далέкіε краЂ̀, да zлὲ нε блука(л)сA.

I впя(т) бεззазо(р)но сталъ в(ъ) мн(с)ты(р) поспЂша́т(ъ):

и в нε(м) по да(в)нεму з ла(с)ки бж̃о(и) и ста́ршы(х), прεбыва(т).

А нεува́жны(x) плуто́въ ты(х) нε похваля́ю:

εднакъ нε волочити(с) и ты(мъ) щыро прія́ю. /40 зв./

Бо̀ лу́чшε(и) на εдно(м) ε(ст) мЂ́сцу сто́кро́тъ жи́ти:

и в(ъ) ωбы́тεлЂ ст̃о(и) бε(з)ропо́тно служи́ти.

Та(к) мощно и бг̃ови чаεмъ угоди́ти:

и прε(з) по́мо(щ) εго̀ всЂ грЂхѝ о(т)дали́ти.

Прεто и вы̀ братіε з(ъ)во(л)тε сA возвраща́т(ъ):

к(ъ) мн(с)тыря(мъ) на жы(т)ла, и до смε(р)тε(и) пробува(т),

Нεісхо(д)но: бо всякъ в мн(с)тыру̀ живущы(и):

обрящε(т) бл̃жε(н)ство в сε(и) вЂкъ и во буду́щы(и).



1 З правого боку на полі рукою автора зроблено уточнення до слова «стра(н)ствуε(т)» — ідέтъ.

2 З правого боку на полі є запис: Нε ма(ш) в(ъ) книзЂ сε(и) бо(л)шого на(д) сεго́ вЂ(р)ша ч̃ стро́къ и чεты́ри. Почерк автора.

3 Квадратні дужки стоять у рукопису.

4 З лівого боку на полі проти інтервалу між рядками написано рукою автора: ба́вити(с), уточнεння до слова «хотЂти», на що вказують відповідні значки, зроблені червоним чорнилом. \64\



Ко(т)ро(г)[о] бл̃жε(н)ства ва(м) и мнЂ да(и) бж̃ε за(с)лужи́ти:

бы(х)мо прε(з) заслу́ги мо(г)лѝ по смε(р)тε(х) в(ъ) нб̃Ђ жи́ти.

Чεго̀ и впя(т) ва(мъ) zычу, и да(и) то бж̃ε:

а волочи́тисA бε(з)пу́тнε ба(р)зо нεпригожε.

Ужε (ж) и о(т) васъ вандровны(х) прощεніA жεла́ю:

а о(т) вандрово(к) ва(с) бг̃у в(ъ) хранεніε вруча́ю.




56. Ω босака́хъ, що бо́сыε бεз(ъ) ωбувέніA в зымЂ хо́дятъ /41/


Вε(л)мѝ на свЂтЂ лю́дε то удывитε(л)ныε:

и згола никому вЂмъ нε зрозумитε(л)ныε.

Імε(н)но ты́ε що сA наzываютъ босакѝ:

нε зна(т) чи людε они чи якіε кадуки́.

Бо́сіε бо чεрε(з) всю̀ зыму явствε(н)но хо́дятъ:

и нε бо́сиε мЂю(т) бы(т), та(к) то людε(и) зво́дятъ.

Zна(т) то жε людя(м) о́чи во(л)шεбство(м) заслЂпля́ю(т):

ко(т)рыε сапоговъ в ны(х) на нога(х) нε вида́ютъ.

Ωни в сапога(х) хо́дя(т) а бо́сіи zдаю(т)сA:

мало ко(т)рыε в хы́тро(ст) такую придаю(т)сA.

Кгды (б) то̀ нε ошука(н)ство мо́щ(ъ)но (б) и нагу ходи́т(ъ):

и на моро(з) всε тЂло своέ голоε о(т)кры́т(ъ).

Ажε я́ко нε мо(щ)но ε(ст) ходити го́лому:

тако тεж нε можно ε(ст) ходи́ти и бо́сому.

То проявы́лисA нЂякіε поку́сы зна́т(ъ):

котры(х) и в(ъ) старовЂчны(х) кни́га(х) нε можε(м) начита́т(ъ).

I εщὲ пр(о)роками са́ми сA наzыва́ютъ:

и прεз(ъ) по́мощъ вражую людε(и) ошукива́ютъ /41 зв./

Нε знаю совε(р)шεнно, ты(л)ко та(к) мови(т) му́шу:

жε нε εди(н) боса́къ zаписа(л) бЂ́сови ду́шу.

І́жъ бы εму̀ до смε(р)ти ра́чи(л) во всε(мъ) помага(т):

на зги́бε(л) дш̃ε(в)ную прибы(т)ки собыра́т(ъ).

Zа що̀ ты(м) прокля́ты(мъ) босака(м) нε що(б) чини́ти:

ты(л)ко по го́лы(х) нога(х) по пята(х) по турέцки(и) би́ти.

Або ωсобливЂ(и)шε ωгнεмъ припаля́ти:

кгды̀ нε бои(т)сA мра́зу и о(г)ню̀ нε можε(т) боя́ти.

Або жε(б) таковому но́ги ка́тъ поω(д)тына́лъ:

и ψо́мъ на з(ъ)ядέніε до д(ъ)я́бла прέчъ повε(р)га́лъ.

Нε важилися (б) ю(ж) бо(л)шъ всεго̀ свЂта дури́ти:

алε могли (б) в сапогахъ види́мо ходи́ти. \65\

Ещὲ прε(д) про́сты(мъ) людомъ зову(т)сA чудотво(р)цы:

а лю(д) нε знаε(т) жε всЂхъ дЂлъ sлы(х) онѝ то тво(р)цы.

I людε(и) свои́ми прεлε(ст)ми просты(х) прε(л)ща́ютъ:

а лю́дε бЂдныε злы(мъ) сына(мъ) вЂры до(и)ма́ютъ.

Было бы и(м) з ны(х) своε(и) вЂчно(и) поги́бεли:

а то̀ и людε(и) εщὲ приво́дя(т) до згибεли. /42/

I к тому̀ злы́ε рабы̀ zажываю(т) таба́ку:

εсли́ бы хто побо(ж)ны(и) уби(л) в смε(р)ть я(к) соба́ку.

I о(т)кровέніA нЂякіA басносло́влятъ:

а хто̀ нε да(ст) ялму(ж)ны то(г)[о] заώчнε злосло́влятъ.

А са́мы злословіA го(д)ны и всЂхъ ка(р)но́стε(и):

то ε(ст) като(в)скими руками го(д)ны̀ ша(и)ностε(и).

I притворя́ю(т) са́ми собЂ ст̃обли́вости:

будучи испо(л)нε(н)ны всякои бε(з)чи(н)ности.

Бо нε ωбыта́ю(т) в чε(ст)ныхъ яки(х) людε(и) дво́рахъ:

да бо(л)шε(и) по ко(р)чεмныхъ свояво(л)ныхъ до́махъ.

I та́къ жε по нш̃εму ра́ды сA и упива́т(ъ):

да к тому̀ и бεзчи́нно(ст) злу́ю показова́т(ъ).

Ужε (ж) написа́лεмъ доволно ω ωшука́нцахъ:

о зво́дника(х) босака́х нεчεстивы(х) пога́нца(х).

Лу(ч)шε(и) бы̀ и(м) на ші́и собЂ сы́ла всклада́ти:

нεжεлѝ та(к) по миру̀ ходячи плутова́ти.

I трεба (б) zвяза́вши босака̀ до́брε затына́т(ъ):

жε(б) призна(л) я(к) то но́ги в нεго нε могу(т) змεрза́т(ъ). /42 зв./

Чи зεліямъ котры́мъ но́ги собЂ натыра́ютъ:

чили тε(ж) zлы́ε духи и(м) та(к) допомага́ютъ.

Бо нεво(з)можно та(к) сA z мт̃εри народи́ти:

ты(л)ко на ωшука́нство могу(т) то що(с) роби́ти.

Zа що̀ пε(в)нε досто(и)но и(х) z свЂта погубля́ти:

жεбы̀ и па́мя(т) вовЂкъ и(х) мо(г)ла̀ погиба́ти.

На́съ жε бж̃ε о(д) тако(и) зло(и) нау́ки сохранѝ:

и ω(т) всяки(х) злы(х) дЂлъ до смε(р)тε(и) нш̃и(х) боронѝ.




57. Ω zлобЂ̀ людε(и) памятозло́бны(х), урядовы(х)


Еслѝ кто̀ озлоблέнны(х) сыро́тъ нε проща́ε(т):

такому са(мъ) г(с)дь бг̃ъ до зЂла о(т)мща́εтъ.

Кро(м) сыротЂ ско(р)бному из(ъ) мосту да в во́ду:

а нεха(и) бы на свою̀ ко(ж)ды(и) позрЂлъ вро́ду.

А прв(д)ны(и) судіÀ в(ъ) правду разсужда́εтъ:

и вы́шнεму судіи Хр(с)ту подража́εтъ. /43/ \66\

А нε будεтъ судіи тому̀ подража́ти:

можε(т) в(ъ) послЂдны(и) дн̃ь о сεбЂ позна́ти.

Да ужε в тоε врεмA тоε нε вε(р)нεтъсA:

ко(г)да о(т) нб(с)ны(х) вратъ до а́да вε(р)нεтъсA.

ТЂмъ и памятозлобны(х) Хε̃ бж̃έ наста́въ

на стεзю сп̃сε(н)ную: и грЂхѝ и́мъ оста́въ.




58. Ω нεвЂ́гласа(х) укоря́ющы(х) ты́хъ людε(и): ко(т)ры́ε писаніε(мъ) ст̃ы(мъ) выкладаютъ что полέзноε на по(л)зу дш̃ъ и(х). А ωнѝ [нεра(з)су(д)ныε головы] 1 zлословя(т) и нεнавидя(т) тЂхъ труждатεлε(и), на добрыε дЂла писаніε(м) науча́ющыхъ, и сп̃сέніA імъ жεла́ющыхъ


Zна(и)тε и раzумЂ(и)та таковы́ε лю́дε:

что ва(мъ) zа ты́ε рЂчи в(ъ) послЂдны(и) дε(н) бу́дε.

Прошу васъ, наставнико(в) свои(х) нε хулЂтε:

алε повину(и)тεсA и бг̃а [zа ни́хъ] 1 мл̃Ђтε. /43 зв./

Ωнѝ бо ва́мъ подаю(т) сп̃сεнну нау́ку:

бы́стε по смε(р)тε(х) нε (и)шлѝ у вЂчную муку.

I кгды̀ будεтε слу́ша(т) ωны(х) то нау́ки:

пεвнε свободытέсA ω(т) будущо(и) му́ки.

А εслѝ о(т) учащы(х) словъ тЂхъ нε при(и)мεтε:

то чεго нε zычу ва(м), подЂломъ при(и)мεтε.

I εслѝ zапа́сную хто собЂ дш̃у ма́εшъ:

волA твоÀ согрЂша(и) я(к) ты собЂ зна́εшъ.

А εслѝ εдну ма́εшъ, то я(к) тую згу́бышъ:

а другои запа́сно(и) мЂ́т(ъ) собЂ̀ нε бу́дεшъ.

Що то(г)да вчи́ни(ш), и хто в то(и) ча(с) тѝ помо́жε(т):

воісты(н)ну увε(с) свЂтъ помо(г)тѝ нε змо́жε(т).

Ты(л)ко прε(д) тобою ε(ст) д†зна(ч)ны дороги:

хо(ч) на сп̃сε(н)ныε хо(ч) на (з)гибε(л)ныε идѝ поро́ги.

Еднакъ го́рдε хощу̀ жε(б) сп(с)ла́с(ъ) твоÀ дш̃а:

по всÀ днѝ мл̃ю̀ бг̃а о(т) всεA дш̃а̀.



1 Квадратні дужки стоять у рукопису. \67\



I бг̃ъ ти на доброε нεха(и) помага́εтъ:

а о(т) злы(х) обы́чаεвъ нεха(и) сохраня́εт. /44/

А на мεнὲ zа сέε прошу̀ нε гнЂва(и)сA:

а́лε на свЂтЂ здравъ бу(д), и к тому спса(и)сA.




59. Ω цыга́нахъ и о жыда́хъ


Цыга́нε да і жиды̀ εдны̀ εдны́мъ ра́вны:

понεва(ж) вε(л)ми ты́ε людε ε(ст) zлонравны.

Бо в ны(х) то(л)ко ε(ст) правды я(к) в шεлягу срεбра:

бода(и) и(м) бεз(ъ)прε(с)та(н)но каты̀ крушы́ли рέбра.

Жε zбытέчныε людя(мъ) чиня(т) ошука(н)ства:

гдε ко(л)вεкъ приЂха(в)ши до яко(г)[о] па(н)ства.

А зεмлЂ своε(и) згола нигдὲ собЂ нε ма́ютъ:

ты(л)ко нε мовячи я(к) цыганε пробуваютъ.

Тако(ж) туляю(т)сA и жиды по всεмъ свЂту:

абы гдε в якихъ zέмля(х) и в котро(м) повЂ́ту.

А прε(д)сA жъ гдε ε(ст) жиды̀ свои дворы̀ ма́ю(т):

а цыга́нε гдε дн̃ь гдέ но(ч) по свЂту туля́ютъ.

I я(к) нε мЂю(т) домовъ що(б) и ща(ст)A нε ма́ли:

а на ωстато(к) жεбы и дя́блы и(х) побра́ли.

I да(и) г(с)ди, абы то́ε та́къ сA и́мъ ста́ло:

и(ж) бы̀ навЂки то́εи нεчистоты̀ нε ста́ло. /44 зв./




60. Ω ката́хъ


Кождого рεмεсника̀ людε похваля́ютъ:

и я́ко то потрεбны(х) людε(и) уб̃лжа́ютъ.

Кгды (ж) всяки(х) рεмε(с)нико(в) потрεба на свЂтЂ:

и да(и) бж̃ε вшεляки(х) ку потрεба(мъ) мЂти.

Чε(ст)ныε рεмε(с)никѝ работаютъ чέстно:

и жытε(л)ствуютъ в свои(х) вЂцЂхъ бл̃гочε(ст)но.

Една(к) и нεчε(ст)ноε на свЂтЂ ε(ст) рεмεсло̀:

мεнови́тε мистро(в)ство̀, або̀ тε(ж) катовство̀.

А і ка́та потрεба всю́да своεго ча́су:

жε(б) дава(в) ты(мъ) zлодЂя(м) и забо(и)ца(мъ) пра́су.

I прошу̀ васъ ми(ст)ровε, до́брε таки(х) справля(и)тε:

чвε(р)ту(и)тε и палЂтε и бЂтε и стына(и)тε.

А εсли ко(г)да̀ кого вЂшати бу́дεтε,

то примучи(т) пε(р)шъ до(б)рε нεха(и) нε забу́дεтε.

I жа(д)нои zлочи(н)цамъ фо(л)gи нε показу(и)тε:

а я́къ потрεба своимъ рεмε(с)ло(мъ) справу(и)тε. /45/ \68\

Ва(мъ) то ю(ж) досконалε такаA вла(ст) да́на:

нε будεтε грЂха̀ мЂт(ъ) о(т) вы(ш)няго пн̃а.

Бг̃ъ васъ ла(т)во за то̀ всЂхъ во(з)можε(т) прости́ти:

εслѝ з(ъ)хочεтε ко(т)ры(и) то(и) уря(д) zложи́ти.

А тεпε(р) якъ налεжи(т) рεмε(с)ломъ ты(м) кεру(и)тε:

и εди(н) з(ъ) εдны(м) в ла(с)цЂ жывЂтε, и з(ъ)дравству(и)тε.




61. Нищέнски(и) вЂршъ


Ωсε жъ пн̃о́вε пришо́въ до васъ и я́:

що мЂю собЂ хоро́шоε имA.

А хоро́шоε та́къ, жε εсмо̀ Свыри́дъ

и самъ такъжε хороши(и) глядЂтε(с) мнЂ на ви(д).

А пра́вда ґрεчны(и) εстεмъ и хоро́ши(и):

и бога́ти(и) жὲ мно́го мЂю во́ши(и).

Зво(л)ся (ж) сла́внаA мЂща(н)ко мнЂ̀ в го́лову по(и)ска(т):

то мо́жε(ш) ω(т) мεнὲ того (ж) ска(р)бу сA набра́т(ъ).

А ты̀ мнЂ̀ за то(и) ска(р)бъ ничо́го нε да(и):

тыл(ъ)ко за мεнέ дочку̀ свою̀ о(т)да(и).

I εщὲ минЂ да(и) мно́го и вЂна:

хоча(и) принамнЂ(и) из вя́зочку сЂна. /45 зв./

Або на(и)доро́жшую рЂчь, мЂхъ поло́вы:

и дода́тку к тому̀ до́бры(и) ку(л) соло́мы.

А тεпε(р) бу(д) собЂ̀ та́къ вε(л)мѝ zдоро́ва:

и то́вста якъ я́ловаA коро́ва.

А дочка̀ нεха(и) ростέтъ якъ тεли́ца:

жε(б) хоро́шаA була̀ молоди́ца.

Бо я́ на εи давно́ сA zалεца́ю:

и ужὲ и на вεсЂл(ъ)ε сA прибира́ю.




62. Ω zолотара́хгъ


Сі́и вЂрши з(ъ) поча(т)ку ε(ст) zатру(д)нέнніи:

зрозумЂютъ прε(з) ст̃ы(и) дх̃ъ ум(д)рε(н)ніи 1.

ЗолотарA трέба бы а́г̃гломъ равня́ти:

жὲ можε(т) нб(с)ніи сосу́ды зробля́ти.

А то в таки(и) цε(л) то́ε нε іна́къ става́εтъ:

и(ж) всяки(и) щырозло(т)ны(и) по́су(д) нб̃о ма́εтъ.




1 З правого боку на полі написано два рядки: Пεрέскакомъ вЂмъ сію всю кни́гу писа́нно: для того̀ іноε в нε(и) нε к строцЂ влага(н)но. Унесення В. М. Перетцом цих рядків до тексту твору здається невиправданим. Це лише авторське пояснення, чому вірш про золотарів, яких Климентій підносив дуже високо, потрапив до розділу «О людεхъ злыхъ».\69\



Напри́кла(д) якъ то ми́тры і́ли патεри́цы

та(м) бо ца(р)скіи вЂнцы сцέптры 1 в(ъ) бж̃о(и) дε(с)ни́цы. /46/

I про́чεε мо́жε(т) сA всὲ за(с) зна(и)дова́ти:

ко(т)ро́ε звыкло здε в насъ на́ зε(м)ли быва́ти.

Мεнови́тε вε(л)можны(х) гε(т)ма́новъ булавы̀:

до кото́ры(х) потрεба хотя́щы(м), головы̀.

А інны во(и)сковыε дЂлаютъ клε(и)но́ты:

и прили́чныε во(и)намъ ро́зныε приміо́ты.

I поясы̀ дЂлаю(т) срЂбрныε му(д)ріи:

и εv(г)лски бля́хи робятъ прεм(д)ріи.

I ωсо́бъ капыту́ла(м) дЂлаютъ пεча́ти:

о ко(т)ры(х) а(ж) нε зна́εмъ я(к) рεщѝ поча́ти.

Такъ жε и вла(с)тέлскіи лЂски оздобля́ютъ:

я(к) імъ повЂлЂва́ю(т): та́ко потрафля́ю(т).

I позлоцо́ніи тε(ж) з срЂбра робя(т) ку́бки:

и всякіи до столо́въ пн(с)ки(х) втожъ посу(д)ки.

I до ωлтарε(и) ст̃ыхъ рЂчи пр(с)толніи:

и мно́гіи потрέбы та(к)жε цε(р)ко́вніи.

I па(н)намъ пε(р)стεнЂ̀ зла́тіи ізробля́ютъ:

и ка́мε(н)ми дра́гими ώнЂхъ украша́ютъ. /46 зв./

Додава́ю(т) жε кшта(л)товъ и на сага(и)да́ки:

и на сага(и)да́чныε ω(и)стра и ку(л)ба́ки.

I ша́блЂ драгоцЂнно срЂбромъ осажа́ю(т):

жε а(ж) зря́щіи на нихъ вε(л)мѝ сA удывля́ю(т).

I gузЂки ро́бятъ и оклада́ютъ но́жна:

и всεго̀ нεо(т)мо́вны всὲ бо и(мъ) возмо(ж)на 2.

I оправля́ю(т) тако(ж) прм(д)ріи ножЂ̀:

которы(х) дε(р)жатъ собЂ бога́тіи мужЂ 3.

А що̀ ε(ст) кадЂлницы и срЂбрны ли(х)тарЂ̀:

и ля(м)пы, всὲ то тоε робя(т) zолотарЂ̀.

I до ωбразо́въ вЂнцы̀ ручки и коро́ны:

при(и)ми до своέи и(х) бж̃ε оборо́ны.

I що ко(л)вεкъ на́ зεмли свЂтъ сε(и) потрεбу́εтъ:

всε то золота(р) свои(м) розумо(м) готу́εтъ.

Zачы(м) бж̃ε іхъ мо(л)бы са(мъ) ласка́вε слышѝ:

и вЂчного живота̀ з(ъ) ст̃ы́ми нε лишѝ.



1 Під цим словом унизу написано олівцем рукою П. Куліша: скипεтри.

2 З правого боку на полі іншим почерком написано: возмо(ж)на.

3 З правого боку на полі іншим почерком написано: ножЂ. \70\





63. Ω мужε(х) zлы(х), убива́ющы(х) жо́ны своÀ до смε(р)ти. Суди́ти бы́ трεбЂ таковы(х) налютЂ(и)шоε смε(р)тноε осу(ж)дέніε, па́чε іны(х) забо(и)цо(в), вмЂсто /47/ ω(т)цεуби(и)цовъ, и́ли мт̃рε(и), и брати(и), и сεстръ. Лу(ч)шε(и) бы імъ трεωкая(н)нымъ, самы(х) сεбὲ уби(и)ство(м) погуби́ти: нεжε ω(т)ца̀ или мт̃ε(р), іли брата, и́ли сεстру: або жону уби́ти. Ґды(ж) Ію́дына ча(ст) ожидаε(т) іхъ


Вся́ки(и) забо(и)ца бу́дε(т) о(т) бг̃а суждέнны(и):

и до бεзконεчны(х) му́къ будε(т) осуждε(н)ны(и).

І́но бо нεвЂрного вмЂсто звЂрA уби́т(ъ):

а іноε вЂ́рного з(ъ) свЂта сεго̀ згуби́т(ъ).

І́но за(с) мέчни(к) твори(т), что̀ лю(д) росказу́εтъ:

за то̀ сεбЂ̀ вεли́ка грЂха̀ нε при(и)му́εтъ.

А роды́тεлε(и) свои(х) іли жέнъ zабо(и)цы:

нε у́зря(т) лица̀ во вЂкъ пр(с)то́и тр(о)цы.

Алε буду(т) та́мъ гдὲ сA и ни сподЂваю(т):

конεчно собЂ нεха(и) ты́ε того̀ ча́ютъ.

Нε то́кмо бо грЂхъ ω(т)ца̀ и мт̃ε(р) уби́ти:

а́лε и жону, із(ъ) ки(м) прися(г) вЂкъ ко(н)чи́ти.

Прεто (ж) і жонъ своихъ убива́т(ъ) нε дε(р)за(и)тε:

алε на су(д) бж̃и(и) всЂ собЂ памята(и)тε. /47 зв./




Сὲ жε ω людε(х) до́бры(х) побо́жны(х) мл(с)тивы(х) ласка́вы(х) и ω стра(н)нопріέмны(х) 1


64. Ω страннолю́бны(х), то ε(ст) ω при(и)муючи(х) стра(н)ныхъ в домы̀ свои: и прεпокоεва́ющы(х) любέзно 2


Кто стра(н)ныхъ и убо́ги(х) в до(м) сво(и) при(и)му́εтъ:

то(и) сεбЂ поко(и) вЂчны(и) в(ъ) нб̃сѝ готу́εтъ.

I кто̀ нέмощны(x) калЂ́къ в дому̀ прεдε(р)жаε(т):

и до смε(р)ти тЂхъ в(ъ) мл(с)ти хова́εтъ.



1 Більшість початкових букв цієї фрази і слово мл(с)тивы(и) написані червоним чорнилом.

2 Перед початком цього вірша з правого боку на полі написано чорним чорнилом, проте іншим почерком: NB. \71\



Того̀ са(м) стра(н)ствовавы(и) бг̃ъ сн̃омъ нарεчέтъ:

и в(ъ)ни(и)дѝ в радо(ст) вЂчну в(ъ) дн̃ъ послЂдны(и) рεчέтъ.

I па́ки, кгды(с) о нищы(х) ты мл(с)рдова́лъ:

при(и)ми (ж) о(т) мεнε в нб̃Ђ мзду̀, εя жε(с) жεла́лъ. /48/

I красоты̀ нб(с)но(и) всε(г)да̀ наслажда(и)сA:

и в(ъ) сла†моε(и) вЂчно та́мо утЂша(и)сA.

I да(и) г(с)ди и намъ того̀ доступи́ти:

бы(х)мо с(ъ) ст̃ыми сA мо(г)лѝ вεсεли́ти.




65. Ω людε(х) мл(с)тивы(х), сирЂчъ, ω творящы(х) ялму(ж)ны сі́A вЂ(р)шъ писа(н)на: та́A бо и(м) бл̃года(т) о(т) г(с)да ε(ст) да́нна


Бл̃жέнъ мл(с)тивы(и) і́жъ пом̃лова(н) бу́дε(т):

мл(с)тини бо ра́ди вЂчно(и) ка́зны збу́дε(т).

Ни за что̀ у́бо та(к) я(к) бо(л)шъ за мл(с)ты́ню:

будε(т) мЂти сεбЂ бж̃ію бл̃госты́ню.

А та(к) за дая́ніε и́мъ в(ъ) нб̃Ђ ω(т)да(ст)сA:

нε точію то́ε, но стокро(т) возда(ст)сA.

Сторы́цεю бо рεчε мл(с)тивы(и) при(и)мεтъ:

и жыво(т) вЂчны(и) о(т) бг̃а воспри(и)мεтъ. /48 зв./

Мы̀ жε повсε(г)да̀ за тыхъ г(с)да бл̃га́εмъ:

о(т) котры(х) мл(с)ты́ню іногда̀ при(и)ма́εмъ.

Бл̃годЂтεлε(м) нш̃и(мъ) бж̃ε нагородѝ:

и ω(т) ско(р)бε(и) врεмε(н)ныхъ и вЂчны(х) свободѝ.




66. Ω прошέніи мл(с)тыни


Пи́шε(т) Екклεсіа́стε(с), жε лу(ч)шε(и) умрЂти:

а нεжε прося́щаго ко(г)да сεбε зрЂти 1.

А Х̃ Сп̃ситε(л) са(мъ) просити насъ у́читъ:

ища(и) рεчὲ обря́щε(т) и прося(и) полу́читъ.

ТЂмъ тεбε Хр(с)тε мл̃À и о(т) людε(и) проси(мъ):

по словεсε(х) ти к(ъ) рабо(м) ти мо(л)бу вно́симъ.



1 Проти цих двох рядків на правому полі, мабуть, рукою автора написано: ста́р[ыи] зако(н), проти наступних двох рядків: но(в) зак[онъ]. У квадратних дужках відновлено відрізані літери. \72\



СовЂту(и) жε и(мъ) Сп̃сε да мл(с)ть на(мъ) тво́рятъ:

и любовъ уго(д)ную тεбЂ к на(мъ) о(т)во́ря(т).

А ты̀ и(мъ) zа то̀ ца(р)ствомъ нб(с)ны(мъ) нагородѝ:

а zдὲ прε(ж)дε на́ зε(м)лѝ о(т) ско(р)бε(и) свободѝ. /49/

I дару(и) и на(м) с ни́ми бεзгрЂшно пожи́ти:

абы(х)мо в тεбε ла(с)ку мо(г)лѝ заслужи́ти.

А по кончи́на(х) нш̃ихъ нб̃а доступи́ти:

и та́мо тA з(ъ) ст̃ы́ми навЂки слави́ти.




67. Ω творя́щы(х) мл(с)тыню


Пишу̀ о людε(х) творы́т(ъ) мл(с)тыню могу́щы(м):

алε абы̀ творили на(и)пачε нεіму́щы(м).

Бо та(к) мовя(т) εжε мЂε(т) хто сво(и) достато(к):

то(и) zавшε мЂεтъ совε(р)шε(н)ны(и) и ста́токъ.

А хто̀ тако́въ ялму(ж)ны тво́ри(т) многомогу́щы(м):

εму жε(б) па́чε мЂ(т) взгля(д) досто(и)но к(ъ) нεимущы(мъ).

Кгды (ж) многомо(щ)ны(и) и са(м) о сεбЂ̀ сA пожи́витъ:

а вбоги(и) бЂдны(и) рЂдко са(м) сεбε пожи́витъ.

ТЂмъ да(и) бж̃ε и нищы(м) прв(д)но дая́ти:

и дово(л)но за(с) самыхъ сεбὲ пожы(в)ляти. /49 зв./




68. Ω чл̃вЂку котры(и) я(л)мужну дава́εтъ: а εму̀ за тоε са(м) бг̃ъ нагорожа́εтъ


Вся(к) побожны(и) творити мл(с)ты́ню мо́жε:

и(х) жε імέна ты̀ са(м) знаε(ш) Хε̃ бж̃ε.

I за мл(с)ты́нноε ώнымъ творέніε:

дару(и) и(м) zдравіε и дш̃а(м) сп̃сέніε.

I в(ъ) книга(х) жыво(т)ны(х) са(м) тако́вы(х) напишѝ:

и цр(ст)віA своέго zа то́ε нε лишѝ.




69. Ω бл̃годЂтεлε(х) вεли́кихъ и малы́хъ. Мл̃и́тва


Сп̃сѝ г(с)ди всяки(х) мои(х) блготво́рцε(в):

мо(л)ба́ми рождшε(и) тÀ и ст̃ы(х) чудотворцε(в).

I да(ж)дъ и́мъ нб(с)ную zа то̀ нагоро́ду:

а на́ зε(м)ли о(т) всЂхъ бЂдъ и ско(р)бε(и) свобо́ду. /50/ \73\

І всὲ по жεланія(х) ср(д)цъ і́мъ подава(и):

и я́ко sЂницу ώка всε(г)да̀ сохраня(и).

А ωсобно рачъ о́ны(мъ) дарова(т) лЂта мно́га:

смирε(н)но мл̃и(мъ) за ны(х) тA всεщε(д)ра бг̃а.




70. Ω друзЂхъ zычли́вы(х)


Z давны(х) часо(в) приповЂ(ст) та́A то̀ пробува́εтъ:

нε мЂ(и) собЂ сто ко(п) я(к) сто друго(в) повЂда́ε(т).

Бо сто копъ я(к) то мовя(т) гро́ши слы́на:

а дру́зы нε забуду(т), я(к) яка́A годы́на.

Хова(и) бж̃ε приго́ды, а(ж) та(к) тεбЂ помогу́тъ:

и подадутъ рату(н)ку я(к) ко(т)рыε из(ъ)могутъ.

Прото трεба из(ъ) всЂ́ми по (д)ру́зки(и) пробува́ти:

и всЂми сы́лами и(х) ласки запобЂга́ти.

Бо хто̀ нε хочε(т) людя(мъ) лю(д)зско(с)ти выявля́ти:

того̀ и в прыгодЂ мало буду(т) ратова́ти.

Кгды̀ мовя(т) нε іма(и)сA хто ко(л)вεкъ за прыго́ду:

нε да(и) бж̃ε ко(ж)дому, а(ж) будε(т) мЂ(т) свобо́ду. /50 зв./

Zачи(мъ) прошу васъ з(ъ) всЂмѝ прія(з)ливε живЂ́тε:

и другъ zа друга εщὲ и бг̃у сA мл̃Ђтε.

А васъ бг̃ъ я́ко оц̃ъ сн̃овъ будε(т) люби́ти:

и о(т) всяки(х) на́пастε(и) всε(г)да станε(т) храни́ти.




71. Ω прεмЂнностя(х) свЂтовы́хъ


Вся́ка рЂчъ на свЂтЂ прεмЂнέнна быва́εтъ:

ко(ж)ды(и) свЂтски(и) чл̃къ и іно(к) призна́т(ъ) ма́εтъ.

ПрεмЂняю(т) фо(р)тέцы и тε(ж) ро́зныε му́ры:

и вси прεхо́дя(т) я́ко во(з)душныε вЂмъ xму́ры.

I лю́дε то(ж) смε(р)тями розными сA ко(н)чаютъ:

а гра́ды з(ъ) ωбы́тε(л)ми и вέси нε вмира́ютъ.

А хоча(и) пу(д) ча́съ прε(з) мЂчъ и о́гнь, и умира́ютъ:

то за ки(л)ко лЂтъ пото(м) изно́ву воскрεса́ютъ.

СирЂчъ гра(д) и ωбы́те(л) мо́щно впя(т) осади́ти:

а чл̃къ умε(р)шы(и) нε можε(т) ю́жъ ожи́ти.

Раз†в(ъ) послЂдны(и) дн̃ь судны(и) то(г)да̀ ожи́εтъ:

и нагоро́ду то(г)да̀ за дЂла воспри(и)мεтъ.

I на(м) бж̃ε твои(м) рабомъ нб̃омъ нагородѝ:

и о(т) ка́зни вЂчноA мл̃и(м) тA всЂхъ свободѝ. /51/ \74\




72. Ω ωдноώкихъ людέхъ


Называ́ε(т)сA з(ъ) εдны(м) о́ко(м) по(л)чл̃вЂка:

бо нε до само(г)[о] то(и) εщὲ ко(н)ца̀ калЂка.

Ґды (ж) полови́ну свЂ́та εдноωчны(и) мо́жε(т) зрЂт(ъ):

а на ώбЂ слЂпы(и), нε можε(т) и ма́ло видЂт(ъ):

Бо подлу(г) присло́віA чи плака(в) бы слЂп(ъ) стε(ж)ки:

εсли (б) хо(ч) мало видЂвъ про́хо(д) яко́и(с) стε(ж)ки.

I ґды бы одноώки(и) зрЂлъ скро(з) скляны́ε ώчи:

мало до про(з)ритεлства мЂл бы сεбЂ помо́чи.

Ты(л)ко из(ъ) ωкуля(р)ми глядЂлъ бы εдны(м) ώко(м):

вла(с)нε бы я(к) на смЂхъ, а(л)бо тε(ж) якъ наро́ко(м).

Една(к) добро̀ и εдно̀ ώко жε тако(ж) ви́ди(т):

а на ώбЂ ωслЂпши(и) ничого то(и) нε ви́ди(т).

I да(и) г(с)ди ωчε(и) намъ нε утрача́ти:

бы(х)мо мо(г)лѝ всяку рεчъ я(с)но ωгляда́ти.




73. Ω колю́чкахъ, що ко́лю(т) в бока́хъ у людε(и) ча́сомъ /51 зв./


Zла́A и то̀ хороба колю́чка быва́εтъ:

жε вла(с)нε я(к) ко́піεмъ пу(д) бокъ ударя́εтъ.

А та(м) жа(д)наA ώстро(ст) во вну(т)ръ нε быва́εтъ:

то́кмо затвε(р)дЂлаA кро(в) то́ε спра(в)ля́εтъ.

I и́ны(и) чловεкъ мусЂтъ а(ж) з того̀ умрЂти:

зачи(м) ко(ж)ды(м) добры(м) εи нε да(и) бж̃ε мЂти.

I иждεнѝ ω(т) всЂхъ хр(с)тія́нъ бл̃гочεстивы(х):

а ωбратѝ на басу(р)манъ злы(х) и нεчεсти́вы(х).




74. Ω бо́лЂзнε(х) живото́выхъ


Вну́трнаA и внЂшнаA бо́лЂзн(ъ) разно(ст) мЂ́ю(т):

жε то нεвиди́мо и види́мо болЂ́ютъ.

Хо(ч) то на(д) всЂхъ бо́лЂзнε(и) злЂ(и)ша голо(в)на́A:

алε та(к)жε нεдобра̀ и животова́A.

Сі́и о́бЂ болЂзни ε(ст) нεвиди́міи:

а позвЂ(р)хо́вныε з ра́нами види́міи.

Види́мую ла(т)вЂ(и)шε(и) мо(щ)но исцЂли́ти:

а нεвиди́мую нε ла(т)во улЂчи́ти. /52/

Прεто̀ о(т) бо́лЂзни кры(и) бж̃ε животово(и):

и нε да(и) тε(ж) г(с)ди кому̀ и головно(и). \75\

Із живо́тны(х) бо́лЂзнε(и) людε умира́ю(т):

мно́гіи су(т) дозна́вцы то́ε освЂдча́ю(т).

Ω(т) си(х) дво(х) бо́лЂзни(и) г(с)ди всЂхъ хранѝ:

и тε(ж) до ко(н)чинъ вЂ́ко(в) я́ко бг̃ъ боронѝ.



І о про́чі(и)х нεмоща(х) ли(ст) тд̃і 1


75. Ω пія́ныхъ людέхъ [бога́ты(х) и убо́ги(х)] 2 чи́нячи(х) раско́лы, то̀ ε(ст) ту(р)ба́цЂи, або тε(ж) бу́нты, и за(с) нεспоко(и)ности з вся́кими мятέжи, бεзви(н)нε бε(з)ви́нны(мъ) з нεра(з)су(д)ны(х) голо́въ свои́хъ; и злы(х) и цЂлε нεува́жны(х) нра́во(в)


Посполи́тε мо́вя(т) то да(ст) бг̃ъ сA упи́ти:

а ώнъ нε хо́чε(т) пя́ны(и) спи́ти сA положи́ти. /52 зв./

Да чи́ни(т) ту(р)ба́ціи, и всЂ̀ нεпоко́и:

бода(и) тако́го зрЂли в замЂ́с(ъ)ко(м) поко́и.

Жε то нε ты(л)ко бу́нты яки́ε вщына́εтъ:

лε(ч) и лаго́дны(м) людέмъ спа́ти нε дая́εтъ

Вно́чи: ко(т)ры́ε мЂ́ю(т) по(д)выгъ к(ъ) набожέнству:

а εго вра́гъ к всякому навча́ε(т) шалε(н)ству.

Ґды (ж) бу́дεтъ ша́статисA мно́ги(х) укоря́A:

и домо́вны(мъ) жы́тεлε(м) поко(и) нε дава́A.

I хочъ ля́жε(т) із ли́хо(м), собЂ̀ гдὲ и спа́ти:

нε спа́тимε(т) мо́лко(м), всὲ ли(ш) бу́дε(т) во(р)ча́ти.

I що(б) тако́му ты(л)ко в жывотЂ во(р)ча́ло:

жὲ за ны́мъ споко(и)но(с)тε(и), всЂ́мъ нЂ́тъ анЂ ма́ло.

I εщὲ проклына́ε(т), са(м) прокля(т)A го́дεнъ:

якъ в то(и) ча(с) слуга̀ бЂ́со(в), а кля́ти нε го́дεнъ.

Тако́му ψу̀ хто̀ ва́жны(и) у ші́ю дава́εтъ:

а за вдарέн(ъ)A вдаря́юща бг̃ъ проща́εтъ.

Ґды̀ бε(з)ви(н)ны(м) мо́вя(т) жа(л) за́вшε мно́го мо́жε:

бода(и) таки(и) бу(н)товни́къ на́глε зслы́слъ, да(и) бж̃ε. /53/

Лю́бо то Хс̃ у́чи(т) мЂ(т) к всЂм(ъ) любо(в), то зна́ε(м):

εдна(к) к трεзвы(м) а нε к злы(м) повЂда́ю(т) пя́ны(м) 3.

Zачи(м) бЂдныε нεха(и) огляда́ю(т)сA:

ждε(т) поги́бε(л) ту (ж) вЂчна ґды̀ нε покаю(т)сA.



1 Цей рядок написано червоним чорнилом і виділено горизонтальними рисками з обох боків.

2 Квадратні дужки стоять у рукопису.

3 Другу половину рядка, починаючи від слів «а нε...» закреслено і збоку написано іншим почерком вертикальний рядок: Еднакъ къ трεзвы(м) а нε к(ъ) пAни(м) имЂтъ тую маε(м). \76\



I присло́в(ъ)A мо́вятъ, пи(и) да нε вы(и), то зна(и):

да пу(д)пивши бу(н)товъ жадны(х) нε почина(и).

Да ля́жъ споко(и)но спа́ти и чε(ст)но проспи́сA:

а якъ захо́чεш(ъ) чεго̀ на дво(р) проходи́сA.

А в ха́тЂ жεбы(с) тоε(и) нε утра́ты(л) цно́ты:

и нε поличέнъ бы(с) бы(л) з вся́кими нεцно́ты.

Кто̀ чуε(т)сA тако(в) бы(т) на́ мA за́ злε нε мЂ(и):

да за вЂ(р)шъ сε(и) до мεнὲ братε(р)ско любо́въ мЂ(и).

Я́ зычли́вε я́ко бра́тъ, тεбЂ в то(м) прія́ю:

і ω(т) твоε(и) мл(с)ти прощέнства жεла́ю.

I са(м) ω(т) сп̃си́тεлA мл(с)ть хощу влучи́т(ъ):

и тεбЂ̀ по сε(мъ) свЂ́тЂ зы́чу в нб̃сέхъ бы(т) 1. /53 зв./















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.