Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи
Omnia lente facio, sed facio
Auctor
Доба Відродження в Західній Європі висвітлена в цілому порівняно широко у працях Е. Гарена, Е. Вінтера, Й. Зьомека, І. М. Голєніщева-Кутузова, О.Х. Горфункеля, О. Ф. Лосєва, М. І. Конрада, В. І. Гусєва, Л.М. Брагіної, Н. Ф. Ревякіної, П. О. Крістелера, В. В. Соколова та ін.(399, 409, 425, 600, 504, 441, 442, 381, 985, 1139, 1162, 755) 1 Деякі дослідники виокремлюють певні регіони, вбачаючи в них специфічні ренесансні риси. Йдеться передусім про Візантійське Відродження (Медведєв І. П. — 617), Північне Відродження (А. Н. Немилов, О. Бенеш — 644), Східне Відродження — Грузія, Вірменія (Ш. 1. Нуцубідзе, В. К. Чалоян — 666, 813). Сьогодні рішуче постала й успішно вирішується проблема Східноєвропейського Відродження — Литва, Білорусь (С. А. Подокшин, Ю. Юргініс — 679, 958). Тему Відродження і ренесансного гуманізму в Україні заторкують більшою чи меншою мірою ряд авторів. Пальма першості у постановці проблеми Відродження в Україні належить І. М. Голєніщеву-Кутузову, який у своїй праці обґрунтував правомірність включення України в європейський ренесансний контекст (408). Дослідження Д.С. Наливайка додало переконливості факту існування українського Відродження. Тих чи інших аспектів українського ренесансного гуманізму торкалися у своїх працях також Я. Д. Ісаєвич, А. І. Пащук, В. О. Овсійчук, П. М. Кралюк, П. М. Сас, Наталя Пилип’юк. [Тут і далі цифри в дужках показують номери позицій наукових праць у бібліографічному додатку в кінці книги.]
Комплексне вивчення проблеми Відродження в Україні в її історико-філософському аспекті (з опрацюванням різномовних пам’яток XV — поч. XVII ст. і їх перекладом на сучасну українську мову) було започатковано в Інституті філософії НАН України групою вчених під керівництвом В. М. Нічик і триває донині не тільки в Києві, а й у Львові. Окремими питаннями українського ренесансного гуманізму займалися такі представники цієї групи, як В. М. Нічик, М. В. Кашуба, М. Д. Циганок та автор цієї книжки, — що знашло своє відображення в низці окремих статей і в наукових збірниках. Пропонована монографія є підсумковою; вона є спробою відтворити цілісну картину становлення і розвитку ренесансно-гуманістичної думки в Україні, а також здійснити історико-філософське осмислення цього складного і різноманітного за своїм змістом явища, починаючи від Григорія Саноцького до Петра Могили (середина XV — поч. XVII ст). Предметом дослідження є не весь мислительний матеріал епохи, а тільки ті ідеї, концепції, вчення у вітчизняній духовній культурі XV — поч. XVII ст., на яких лежить відбиток Ренесансу і які є його істотним відображенням. До сфери дослідження залучено численні маловідомі, а то й зовсім не відомі (переважно латиномовні) першоджерела. Більшість із них перекладена і опублікована автором і таким чином введена в науковий обіг. (Див. 563 — 589). Окремі проблеми ренесансного гуманізму в Україні автор апробував у різних виданнях (Див. 543 — 562).
Наведені на сторінках книги цитати взяті з оригіналів іншомовних творів, подаються переважно в авторському перекладі. Що ж стосується давньоукраїнських текстів, то цитати з них наводяться або в оригіналі, або взяті з перекладних публікацій. Критерій — ступінь зрозумілості для сучасного читача. Виходячи з цього в першому випадку зберігається знак "Ђ", в іншому — передається через узвичаєне в таких випадках "і".
Автор глибоко вдячний незабутній Соломії Павличко за сприяння появі цієї книжки.
Володимир Литвинов