Попередня     Головна     Наступна

Василь [ПАШКОВСЬКИЙ]

ПІСНЬ О БІДНОМ СИРОТІ

В еликий мой жалю, по что мя смущаєш?

По что сердцу рани нестерпиме даєш?

Аки мечем острим пробождаєш тіло,

Щастіє моє, де ся ти поділо,

Жесь мя оставило?

Ах, як трудно в світі без тебе прожити,

Не маю я бідной где глави приклонити,

Ані пригадати, где б тя позискати.

Гдесь в такое время залаяла мати,

Щоб щастія не мати?

С ам же я не знаю, що мні такоє,

Отець мні і мати не мислили злоє:

Тая то лютая смерть мя обідила,

Отця і матір убила,

Мя нещаслива в світі оставила.

І ти, смерте давня, жесь немилостива,

Оставила мене, як блудного сина;

По світі блукаю, отради не маю,

Жалю ж мой, жалю, сам же я не знаю,

Що чинити маю.

Л учче би мні нині вмерти в той годині,

Ніжли скитатися в світі, як бидлині.

Жалю ж мой немалий, неугамований,

Що я живу в світі, власне, як вигнаний

З между християн.

І что ж мні за польза, що я живу в світі,

Безпрестання тужу, аки птиця в кліті;

Лучче би в пустині жити наєдині,

Ніжли скитаться в світі, як бидлині

В нещасной годині.

Василь [ПАШКОВСЬКИЙ]

Піснь о бідном сироті («Великий мой жалю, по что мя смущаєш?..»). — Вперше надруковано у вид.: Возняк М. Матеріали до історії української пісні і вірші, т. I, с. 240, за текстом рукописного збірника кінця XVIII ст. «Піснь» має акровірш «Васілі». На думку М. Возняка, Василь Пашковський — автор кількох духовних віршів другої половини XVIII ст.

Подається за першодруком.

Попередня     Головна     Наступна