Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня       Головна       Наступна





Іаков Мних

ПАМ’ЯТЬ І ПОХВАЛА КНЯЗЮ РУСЬКОМУ ВОЛОДИМИРУ, ЯК ХРЕСТИВСЯ ВОЛОДИМИР І ДІТЕЙ СВОЇХ ХРЕСТИВ, І ВСЮ ЗЕМЛЮ РУСЬКУ ВІД КРАЮ І ДО КРАЮ, І ЯК ХРЕСТИЛАСЬ БАБУСЯ ВОЛОДИМИРА ОЛЬГА, ДО ВОЛОДИМИРА. СПИСАНО ІАКОВОМ МНИХОМ. (МІСЯЦЯ ЛИПНЯ, В 15 ДЕНЬ)



Святий апостол Павло, церковний учитель і світило всього світу, посилаючи до Тимофія послання, говорив: «Чадо Тимофій, ти чув від мене про багатьох свідків, то передай вірним людям, які були б здатні й інших навчити». І блаженний апостол євангеліст Лука до Феофіла писав так: «Як уже багато хто почали складати оповіді про відомі нам події, то розсудилося і мені після ретельного вивчення всього спочатку описати тобі, вельмишановний Феофіл, щоб ти зрозумів, що почав Ісус робити і чому навчав». Тому ж Феофілу написав святий апостол Лука Діяння апостолів та Євангеліє. Потім почали писати житія і муки багатьох святих.

Так же і я, недостойний мних Іаков, почувши від багатьох про благовірного князя всієї Руської землі Володимира, сина Святослава, і мало зібравши від великого доброчестя його, написав [про нього] і про синів його, — кажу про святих славних мучеників Бориса і Гліба, — про те, як просвітила благодать Божа серце князю Руському Володимиру, сину Святослава, онука Ігоря, і полюбив його чоловіколюбивий Бог, який хотів врятувати будь-яку людину, і до розуму істинного привести, і як забажав [він] святого хрещення. Як прагне олень до джерела водного, так забажав благовірний князь Володимир святого хрещення, і Бог виконав бажання його, бо пишеться: «Бажання тих, що бояться Його, він виконає, плач їхній почує і врятує їх». І сам Господь сказав: «Просіть і отримаєте, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам. Бо кожен, хто просить, отримує, хто шукає, знаходить, хто стукає, тому відчиняють». І ще сказав: «Хто буде вірити і хреститися, врятований буде; а хто не буде вірити і не хреститься, засуджений буде».

Знайшов і сприйняв спасіння [Володимир] від бабусі своєї Ольги, яка прийшла у Царгород і прийняла хрещення, і пожила добре перед Богом, різними добрими справами прикрасившись, і померла з миром про Христа Ісуса і у блаженній вірі. Все це чув князь Володимир про бабусю свою Ольгу, названу в святому хрещенні Оленою, і житіє наслідуючи тієї святої цариці Олени — блаженної княгині Ольги; чув це князь Володимир, і запалало Святим Духом серце його, прагнучи святого хрещення. Побачив же Бог бажання серця його, дізнався про доброту його, й обдарував із небес князя Володимира милістю своєю і щедротами у Трійці славимий Бог, Отець і Син і Святий Дух, Бог праведний, що пізнає серця й утроби, який все знає, і просвітив серце князю Руської землі Володимиру, щоб прийняв той святе хрещення.

Хрестився ж сам князь Володимир і дітей своїх, і весь дім свій святим хрещенням просвітив, і звільнив кожну душу, чоловічої статі й жіночої, через святе хрещення. І зрадів, і возвеселився князь Володимир про Бога Давидового, наче святий дивний пророк Аввакум про Господа веселячись і радіючи, про Бога Спаса свого.

О блаженний час і день добрий, сповнений всякого блаженства, в який хрестився князь Володимир! І названий був у святому хрещенні Василем, і дар Божий осінив його, благодать Святого Духа освітила серце його, і почав заповіді Божі виконувати, і жити праведно у Богові, і віру тверду і непорушну тримати. Хрестив же і всю землю Руську від краю і до краю, а язичницьких богів, вірніше, бісів, Перуна і Хорса і багатьох інших, зневажив, і зруйнував ідолів, і відкинув всі безбожні лестощі, і церкву створив кам’яну в ім’я Пресвятої Богородиці, пристанище і спасіння душам вірним, і десятину їй дав, тим самим попів забезпечивши, і сиріт, і вдів, і жебраків. І потім всю землю Руську і гради всі прикрасив святими церквами, і відкинув всі лестощі диявольські, і прийшов від темноти диявольської до світу з дітьми своїми, прийшов до Бога, хрещення прийняв і всю землю Руську вирвав із вуст диявола і до Бога привів і до світла істинного. Сказав Господь через Пророків: «Якщо врятуєш нечестивого від безчестя, то будеш як уста Мої». І став князь Володимир як вуста Божі й людей від лестощів диявола до Бога привів. І скільки радості й веселощів було на землі! Ангели возвеселилися й архангели, і святих душі зраділи — сам Господь сказав: «Скільки радості буває на небесах через одного грішника, що кається». Стільки численних душ по всій землі Руській приведено до Бога через святе хрещення! Похвали всякої діло це удостоєно і духовною радістю сповнено!

О блаженний і триблаженний княже Володимире, благовірний, і христолюбивий, і вітчизнолюбець, велика похвала тобі перед Богом! Те ж блаженний Давид говорив: «Блаженний чоловік, якого урозумляєш Ти, Господи, і наставляєш законам Твоїм, щоб дати йому покій у стражденні дні». Блаженний князь Володимир ухилився від служби дияволу, і прийшов до Христа Бога, Владики свого, і людей своїх привів, і навчив їх служити Богу. Адже сам Господь сказав: «Хто сотворить і навчить [заповідям Господнім], той великим назветься у Царстві небесному». А ти, о блаженний княже Володимире, був апостолом серед князів, всю землю Руську привів до Бога через святе хрещення і навчив людей своїх поклонятися Богу, прославляти й оспівувати Отця і Сина і Святого Духа. І всі люди Руської землі пізнали Бога з твоєю допомогою, божественний княже Володимире!

Зраділи ж ангельські чини, агнці чесні, і нині радіють, вірні, й оспівують і прославляють. Як немовлята єврейські з гілками зустріли Христа, проголошуючи «Осанна!» Христу Богу, переможцеві смерті, так і новообрані люди Руської землі прославили Владику Христа з Отцем і Святим Духом, і до Бога наблизилися через хрещення, і диявола відкинули, і пізнали Бога істинного, Творця і Владику всього створеного, і співають у всі дня життя і в будь-який час пісню чудну, хвалу архангельську: «Слава у вишніх Богу, і на землі мир, і в людині благовоління!»

І ти, блаженний княже Володимире, подібне до Костянтина великого сотворив! Так само, як він вірою великою і любов’ю Божою подвигнувся, утвердив увесь всесвіт любов’ю і вірою і святим хрещенням просвітив увесь світ, і закон Божий у всьому всесвіті заповідав, і розрушив храми ідольські богів з неправдивими іменами, і святі церкви по всьому всесвіту поставив на славу Богу, в Трійці прославленому, Отцю і Сину і Святому Духу, і хрест знайшов — усьому світові порятунок, — з божественною і богомудрою матір’ю своєю святою Оленою і з дітьми багатьма привів до Бога численну кількість через святе хрещення, і требища бісівські знищив, і храми ідольські розрушив, і церквами прикрасив увесь всесвіт і міста, і заповідав у церквах пам’ять святим творити співами і молитвами, і свята святкувати на славу і на хвалу Богу; так же і блаженний князь Володимир сотворив, з бабунею своєю Ольгою [...][2].

Блаженний же князь Володимир, онук Ольги, хрестився сам і дітей своїх, і всю землю Руську охрестив від краю і до краю, храми ідольські і требища всюди розкопав і посік, й ідолів повалив, і всю землю Руську, і міста, і церкви чесними іконами прикрасив, і пам’ять святих у церквах [заповідав] творити співами і молитвами, і святкувати світло свята Господні, три трапези ставлячи: першу — митрополиту з єпископами, і з чорноризцями, і з попами, другу — жебракам і бідним, третю — собі, й боярам своїм, і всім мужам своїм; уподобився царям святим блаженний Володимир — пророку Давиду, царю Ієзекії і триблаженному Осії, і великому Костянтину, — які більш за все обрали й захотіли Божий закон, і послужили Богу всім серцем, і отримали милість Божу, й успадкували рай, і сприйняли Царство Небесне, і спочили з усіма святими, що догодили Богу. Так же і блаженний князь Володимир послужив Богу всім серцем і всією душею.

Не здивуємося, любі, що чудес не творить після смерті — адже багато святих праведників не сотворили чудес, але є святими. Адже сказав колись про це святий Іоанн Златоуст: «Через що впізнаємо й усвідомлюємо святого чоловіка — через чудеса чи через справи?» І сказав: «Через справи впізнаємо, а не через чудеса» — оскільки багато і волхви чудес сотворили бісівським чином. Бо бувають святі апостоли, а бувають лжеапостоли, бувають святі пророки, а бувають лжепророки, слуги диявола; буває і таке чудо, що сам сатана перетворюється в ангела світлого. Але за справами впізнавайте святого, як і сказав апостол: «Плід же духу: любов, терпіння, благочестя, благість, смиренність і утримання. На таких немає закону».

Блаженний же князь Володимир всім серцем і всією душею возлюбив Бога і заповіді його сприйняв і зберіг. І всі країни боялися його і дари приносили йому. І возвеселився у Богові і в святому хрещенні князь Володимир, і восхвалив і прославив Бога за все те, і так, з радістю і смиренням серця, говорив: «Господи, Владико благий, згадав ти про мене і привів мене до світла, і пізнав я тебе, Творця всього створеного. Слава тобі, Боже всіх, Отче Господа нашого Ісуса Христа! Слава тобі з Сином і Святим Духом, що так мене помилував! У темряві був я, дияволу служачи і бісам, але ти мене через святе хрещення просвітив. Був як звір, багато злого творив у язичестві, і жив, як скотина, але ти мене приборкав і навчив своєю благодаттю. Слава тобі, Боже, у Трійці прославлений, Отець і Син і Святий Дух, Трійця Свята, помилуй мене, настав мене на шлях Твій і навчи мене виконувати волю Твою, бо Ти є Бог мій!»

Захопився ж князь Володимир справам святих мужів і житію їх; і возлюбив Авраамове житіє, і став наслідувати його вітчизнолюбство, істину Іакову, смиренність Мойсеєву, беззлобство Давидове, Костянтина, царя великого, першого царя християнського, правовір’я його. Більше за все став милостиню творити князь Володимир: якщо немічні чи старі не могли дійти до княжого двору і необхідне їм узяти, то у двір їм посилав; все необхідне блаженний князь Володимир давав немічним і старим. І не можу сказати про всю його милість: не тільки у домі своєму милостиню творив, але і по всьому місту, і не в Києві одному, але по всій землі Руській — і в містах, і в селах — усюди милостиню творив: голих одягаючи, голодних годуючи, від спраги рятуючи, мандрівникам даруючи милість, церковників шануючи, і люблячи, і милуючи, даючи необхідне, бідних, і сиріт, і вдів, і сліпих, і кульгавих, і хворих — усіх милуючи, й одягаючи, і годуючи, і напуваючи.

І так перебував князь Володимир, добрі справи творячи, благодать Божа просвічувала його серце, і рука Господня допомагала йому, і перемагав він усіх ворогів своїх, і боялися його всі. На кого йшов [війною], того перемагав. Радимичів переміг і данину на них поклав, в’ятичів переміг і данину на них поклав, на тих і на інших. І ятвягів покорив, і срібних болгар переміг, і на хозар пішовши, переміг і данину на них поклав. Надумав же [йти] і на грецький град Корсунь, і так став Богу молитися князь Володимир: «Господи Боже, Владико всіх, цього у тебе прошу: дай мені град взяти, щоб привів я людей християнських і попів у свою землю, і нехай вони научать людей закону християнському». І почув Бог молитви його, і взяв [Володимир] місто Корсунь, і всі глеки церковні, й ікони, і мощі святого священномученика Климента й інших святих. А в ті дні було два царі у Царгороді: Костянтин і Василь. І послав до них Володимир, просячи у них сестру за дружину, щоб та його ще більше направила на християнський закон. І дали йому за жінку сестру свою, і дарів багато прислали до нього, і мощі святих дали йому, і прийняті вони були.

І так добре пожив благовірний князь Володимир і закінчив своє життя у православній вірі у Христа Ісуса, Господа нашого, як і благовірна Ольга — адже і та, відправляючись до Царгорода, прийняла святе хрещення і багато сотворила доброго в житті цьому, перед Богом, і закінчила життя своє у добрій вірі, і спочила з миром, у руку Божу душу передавши.

А коли ще живий був князь Володимир, рать була від печенігів; Володимир же був хворий — і від тієї хвороби передав душу свою у руку Божу.

Молитва князя Володимира. Князь Володимир, залишаючи світ цей, молився, так говорячи: «Господи Боже мій, не знав я Тебе, але помилував Ти мене, і через святе хрещення просвітив мене, і пізнав я Тебе, Боже всіх, святий Творець усього створеного, Отче Господа нашого Ісуса Христа! Слава Тобі [з] Сином і Святим Духом! Владико Боже, не пом’яни моєї злоби, не знав я Тебе в язичництві, нині ж знаю Тебе і відаю. Господи Боже мій, помилуй мене. А якщо хочеш карати і мучити мене за гріхи мої, карай мене сам, Господи, а бісам не віддавай мене».

І так кажучи і молячись Богу, віддав душу свою з миром ангелам Господнім, і помер. Душі ж праведників у руці Божій, і нагорода їм від Господа, і влаштування їм від Вишнього, тому приймуть вінець краси від руки Господньої.

Після святого хрещення пожив князь Володимир 28 років. На друге літо після хрещення до порогів ходив, на третє — Корсуньмісто взяв, на четверте літо церкву кам’яну Святої Богородиці заклав, а на п’яте літо Переяславль заклав. У дев’яте літо блаженний христолюбивий князь Володимир десятину дав церкві Святої Богородиці від майна свого. Адже про це ж сам Господь сказав: «Де скарби ваші, там буде і серце ваше». Блаженний князь Володимир скарб свій на небесах має, схований у милостині і добрих своїх справах — там і серце його, в Царстві Небесному.

І допоміг Бог йому, і сів він у Києві, на місце батька свого Святослава і діда свого Ігоря. А князя Святослава печеніги вбили, і Ярополк сів у Києві, на місце батька свого Святослава, а Олег пішов на нього з військом, і біля міста Овруча міст обвалився з військом, і задавлений був Олег у ямі, а Ярополка вбили у Києві мужі Володимира. І сів у Києві князь Володимир у восьме літо після смерті батька свого Святослава, місяця червня, в 11 день, у літо 6486 (977(978). Хрестився ж князь Володимир у 10-е літо після убивства брата свого Ярополка.

Каявся і плакав блаженний князь Володимир по все те, що зробив він у язичництві, не знаючи Бога. Пізнав же Бога істинного, Творця небес і землі, покаявся у всьому, і відкинув диявола і бісів і всі служби їхні, і став служити Богу добрими справами своїми і милостинями. Помер з миром місяця липня в 15 день, у літо 6523 (1014(1015), у Христі Ісусі, у Богові нашому.






Переклад Оксани Сліпушко


[1] Переклад тексту зроблено за виданням: Память и похвала князю Владимиру и его Житие по сп. 1494 г. // Записки Академии наук по историко-филологическому отделению. — Спб., 1897. — Т. 1, № 6. — С. 2 — 8 (Публікація В. І. Срезневського (За винятком Похвали Ользі, що має самостійне значення).

[2] Далі йде Похвала Ользі, текст якої опускається у нашій публікації.







[За виданням: Тисяча років української суспільно-політичної думки. У 9-ти т. — К., 2001. — Том I. — С. 223-229.]





Див. також переклад С. Бондаря





Попередня       Головна       Наступна



Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.