Попередня     Головна     Наступна             (Див. фрагменти в перекладі на сучасну мову)

II. Густинський літопис. ¹)

Въ лЂто 6693 (1185) ¹) Святославъ Кіевскій абіе на веснЂ посла на Половцовъ Романа НЂздиловича и, помощію Божіею, априля 21, на самый Великъ день, побЂди ихъ и вЂжи ихъ побра. Ярославъ же Всеволодичъ стыдяшеся ²) князей, яко не ходи на помощъ на Половцовъ, и кромЂ его ²) побЂдиша ихъ.

Въ тожъ лЂто, априля ³) 13 Игоръ Святославичъ, внукъ Олговъ, не повЂдая Святославу Кіевскому, пойде зъ Новгорода на Половцовъ, и поятъ съ ⁴) собою брата Всеволода зъ Трубецка, и Святослава Олговича зъ Рилска, и Володымера сына своего съ Путивля, и Олстина Олексича ⁵), воеводу Ярослава Всеволодича ис Ковуи ⁶) з ЧернЂговци. И въ то время бысть затмЂня ⁷) солнца, а се знаменне не на добро бываеть. Игоръ же единаче пойде, не ради о томъ.

Егда же прійдоша въ землю Половецкую, изыйде противу ихъ безчисленное множество Половецъ, иже бишася зъ Русю крЂпко, дондеже, попущеніемъ Божіимъ, поражени ⁸) быша христіане и единые избіени ⁹) друзіи[же] ¹⁰) изыимани ¹¹). Ятъ же бысть и самъ князь Игоръ отъ Таргаломва мужа Чилбука, а Всеволода [я] ¹²) брата его Романъ Кзичь ¹³), а Святослава Олговича Елдюкъ ¹⁴) въ Бобурчевичахъ, a Володымера Игоровича ¹⁵) Копти Вулашевичъ. И тако отъ толика множества христіанъ немного ихъ избЂже, едины бо избити ¹⁶) тамо падоша, друзіи яты, болЂй же ихъ въ рЂкахъ истопе, останци ¹⁷) же яты.

Въ то время Святославъ Кіевскій хотЂ пойти на Половцовъ, и се прибЂже ¹⁸) къ нему съ тоя брани БЂловодъ Просовичъ, повЂдая ему погибель христіянъ въ земли ¹⁹) Половецкой. Половци ²⁰) же, побЂдивше христіянъ, взяша гордость великую и абіе пойдоша на Рускую землю.

1) Див. П. С. Р. Л. II, р. 1843; с. 519 — 520; текст — за рук. М. Лосицького р. 1670 (М. О. Ист. и Др. P.); рук. Мгарського ман. XVII в. (Арх. Ком.); рук. Архива Мин. Ин. Д. XVII в.; до цих рукоп. додаємо рук. Увар. № 1400 (33) XVIII в., сс. 247 — 248, де на полях подано коротенький зміст частин текста.

¹) Ув. 6695.

²-²) Ув. — проминуто.

³) Ув. августа.

⁴) Ув.; Г. Мг. Арх. — со.

⁵) Ув.; инші — Олексина.

⁶) Усі сп. — и Скову з ЧернЂговци.

⁷) Ув.; инші — затмЂне.

⁸) Ув.; инші — поражены.

⁹) Ув.; инші — избіены.

¹⁰) Ув.; в инш. немає „же”.

¹¹) Ув,; ин. — изымани.

¹²) Ув. Всеволодом» (описка); инші — Всеволода (далі — прогалина).

^l5) Випр. за Іп. і Арх.; Г. Mг., Ув. князичь (= княжичь).

¹⁴) Ув.; инші — Елдукъ.

¹⁵) Ув. Игоревича.

¹⁶) Ув.; инші — избиты.

¹⁷) Ув. останцы.

¹⁸) Ув. прибеже.

¹⁹) Ув.; инші — въ землЂ.

²⁰)Ув. половцы. /343/

И бысть въ нихъ распря, въ кую бы страну пойти: Кончакъ хотяше пойти на Кіевъ, мстяся своихъ братій, яко „тамо многащи поражены быша наша ²¹), тамо убіенъ бысть и нашъ великій князь Бонякъ"; другій же князь глаголаше: „пойдемъ въ тую страну, отнюду же изыйдоша князи, а мужи у насъ погибоша, и безъ труда тамо будемъ имЂти користь”. И тако раздЂлишася.

Кончакъ прійде къ ²²) Переяславлю, идЂже Володымеръ ГлЂбовичъ крЂпко браняшеся Половцомъ, отъ нихъ же и раненъ бысть треми копійми ²³), и слаше непрестанно къ ²¹) Святославу Кіевскому о помощъ ²⁴); но ²⁵) донелЂ же Святославъ съ ⁴) Рурикомъ Ростиславичомъ и иными князи прійдоша, Половци градъ Римовъ плЂниша, и тамо вземше великую користь возвратишася въ своя ²⁶), безъ всякаго возбраненія. А Кза же съ ⁴) другими Половцами поплЂниша и пожгоша около Путивля и возвратишася; а князи Рускіе собирахуся не събирающеся ²⁷), по отшествіи же Половецъ разыйдошася.

Игоръ же, во ослабЂ сый, избЂже отъ Половецъ с ⁴) нЂкимъ Лавромъ Половчаниномъ; емуже ради ²⁸) быша всЂ.

²¹ ) Ув.; инші - наши.

²²) Ув.; инші — ко.

²³) Ув. тремя копейми.

²⁴) Ув. о помощи. ²⁵) В Ув. — немає.

²⁶) Г. Мг. A. — во своя.

²⁷) Ув.; ин. — собирающеся.

²⁸) Ув.; ин. — рады.

Попередня     Головна     Наступна             (Див. фрагменти в перекладі на сучасну мову)