Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


‹‹   Головна        





ПЕРЕВОДЪ П. А. КУЛИША НА УКРАИНСКІЙ ЯЗЫКЪ МАНИФЕСТА 19 ФЕВРАЛЯ 1861 ГОДА И ПОЛОЖЕНІЯ О КРЕСТЬЯНАХЪ.

Г. Вашкевича.



ОТТИСКЪ ИЗЪ ЖУРНАЛА „Кіевская Старина“.



КІЕВЪ.

Типографія Императорокаго Университета св. Владиміра Акц. О-ва печ. и изд. дЂла Н. Т. Корчакъ-Новицкаго, Меринговская ул. д. № 6.

1905.







Дозволено Цензурою. Кіевъ, 7 апрЂля 1905 г.






Переводъ П. А. Кулиша на украинскій языкъ манифеста 19 февраля 1861 года и Положенія о крестьянахъ.



Изъ сохранившихся у меня корректурныхъ листовъ и рукописей перевода на украинскій языкъ Высочайшаго манифеста 19 февраля 1861 года и «Положенія о крестьянахъ», а также изъ относящейся къ этому дЂлу переписки, видно, что П. А. Кулишъ и для этого дЂла поработалъ не мало. Теперь это матеріалъ, имЂющій уже только историческое значеніе, но когда изготовлялся П. А. Кулишомъ, то имЂлъ значеніе жизненное, практическое. Предавъ его теперь печати, можно выразить только сожалЂніе, что переводъ этотъ въ свое время не былъ законченъ и опубликованъ. Какъ случилось это, будетъ видно изъ нЂсколькихъ моихъ пояснительныхъ замЂтокъ, касающихся судьбы этой работы.

Мысль перевода, его исполненіе и ходатайство объ изданіи съ Высочайшаго разрЂшенія, Канцеляріей государственнаго совЂта принадлежитъ исключительно одному П. А. Кулишу, придававшему этому дЂлу огромное значеніе, какъ это онъ нерЂдко устно и письменно высказывалъ. Высочайшее разрЂшеніе было дано 15 марта 1861 г., а уже 16 марта Пантелеймонъ Александровичъ приглашалъ В. М. БЂлозерскаго, А. В. Марковича и Н. И. Костомарова выслушать, въ общест†другихъ украинцевъ, пер/2/вый листъ перевода и помочь установить украинскую юридическую терминологію положенія. Доказывается это слЂдующимъ письмомъ П. А. Кулиша.


Василій Михайловичъ! 1) если у Васъ въ пятницу вечеръ свободенъ, то пріЂзжайте въ засЂданіе украинскаго совЂта, въ которомъ будетъ читанъ первый листъ устава о крестьянахъ, переведенный на украинскій языкъ. Пригласите и Афанасія Васильевича 2). Костомаровъ также обЂщалъ. Переводчикъ не обязывается подчиняться общему приговору въ тЂхъ случаяхъ, когда онъ будетъ убЂжденъ твердо, что такъ, а не иначе, слЂдуетъ выразиться; но онъ увЂренъ, что многое подскажутъ ему и многое помогутъ установить въ юридической терминологіи.

П. Кулишъ.

16 марта 1861 г.



1) В. М. БЂлозерскій.

2) А. В. Марковичъ.



Въ настоящемъ случаЂ, понятно, вопросы терминологіи представляли центральный пунктъ предстоящей работы и стали очень скоро предметомъ несогласія между авторомъ перевода и государственнымъ секретаремъ Владиміромъ Петровичемъ Бутковымъ. Работа подвигалась быстро. Въ апрЂлЂ набраны были четыре листа, съ русскимъ текстомъ на лЂвыхъ страницахъ и малорусскимъ на правыхъ, статья въ статью, въ форматЂ и шрифтомъ свода законовъ, и корректурные листы представлены на судъ Канцеляріи государственнаго совЂта. Въ началЂ мая государственный секретарь увЂдомилъ П. А. Кулиша, что характеръ языка представленнаго имъ перевода признанъ несоотвЂтствующимъ тому значенію, какое правительство желаетъ придать переводу на украинскій языкъ Положенія 19 февраля, и для допущенія перевода къ печатанію ставиль необходимымъ условіемъ, чтобы переводчикъ «держался сколь возможно ближе тому языку и тЂмъ выраженіямъ, кои употребляются нынЂ малороссійскими /3/ крестьянами. Въ отвЂтъ на это увЂдомленіе, П. А. Кулишъ написалъ В. П. Буткову слЂдующее письмо. На подлинномъ сдЂлана карандашемъ, рукого Кулиша, надпись: «Не послано» и краснымъ карандашемъ другая: «Другое послано».


Милостивый Государь Владиміръ Петровичъ!

Приношу вашему превосходительству покорнЂйшую благодарность за снисходительное объясненіе, какъ правительству угодно смотрЂть на предметъ, въ которомъ заинтересованы столь многіе. Признавая за нимъ право заботиться о государственномъ благоустройст†по собственнымъ, не согласнымъ съ нашими, соображеніямъ, я только сожалЂю, что не могу служить ему тЂмъ, чтó ему, по моему глубокому убЂжденію, можетъ со временемъ крайне понадобиться.

Что касается до моего перевода на украинскій языкъ Положеній о крестьянахъ, то имЂю честь изъяснить вашему превосходительству, что желаніе возстановить нЂкоторые исчезнувшіе изъ простонароднаго языка термины происходитъ во мнЂ не изъ одного моего взгляда на прошедшее и настоящее, но также и изъ существенной необходимости, которая всегда находится въ связи съ прошедшимъ. Если оставить безъ перевода термины великорусскіе, конечно понятные для всЂхъ, управляемыхъ россійскими законами, но понятные обязательно, то переводъ представитъ помЂсь языковъ, равно непріятную и для великорусскаго, и для украинскаго читателя. Хотя правительство и не руководствовалось изложенными мною соображеніями, дозволяя мнЂ перевести Положенія о крестьянахъ на украинскій языкъ, но не можетъ оно не желать, чтобы, по возможности, соблюденъ былъ характеръ той рЂчи, на которую Положенія переведены и достоинство языка, на которомъ говорятъ люди, заинтересованные въ переводЂ. Позвольте замЂтить, что я вовсе не въ томъ смыслЂ сознаю неясность моего перевода для всей безъ исключенія массы, какъ это выражено въ письмЂ вашего превосходительства, а въ томъ, въ какомъ и русскій юридическій языкъ не всегда и всякому понятенъ. Мой переводъ, по моимъ словамъ, долженъ объяснить /4/ многія мЂста Положеній о крестьянахъ не однимъ украинцамъ. Уже одни эти слова показываютъ, что я сдЂлалъ все, что можно было сдЂлать по отношенію къ общенародному языку украинскому; возстановить же нЂкоторые термины я долженъ для того, чтобы, съ одной стороны, не вводить въ языкъ несвойственныхъ ему словъ, и съ другой, не выдумывать новыхъ терминовъ вмЂсто тЂхъ, которые уже были въ употребленіи у украинцевъ. Офиціальный судъ о моемъ опытЂ перевода могутъ взять на себя передъ вашимъ превосходительствомъ многіе, но между судомъ о дЂлЂ и самимъ дЂломъ часто бываетъ огромное разстояніе. При всемъ моемъ уваженіи къ чинамъ Государственной канцеляріи, выразившимъ мнЂніе о моемъ переводЂ, смЂю думать, что они не слишкомъ глубоко посвящены въ тайны украинскаго слова и могутъ, какъ сами обманываться, такъ и другихъ обманывать на счетъ своей компетенціи въ сужденіи о столь новомъ, трудномъ и исключительно спеціальномъ дЂлЂ, какъ переводъ на украинскій языкъ Положеній о крестьянахъ. Ваше превосходительство изволили поставить условіемъ допущенія къ печатанію моего перевода, чтобы я «держался сколько возможно ближе тому языку и тЂмъ выраженіямъ, кои употребляются нынЂ малороссійскими крестьянами». Съ своей стороны, имЂю честь выразить Вамъ полную готовность служить правительству, ради общей пользы; но почтительнЂйше прошу Васъ вникнуть въ слЂдующую мысль: если я, сдЂлавшій жизнь украинскаго простолюдина предметомъ своего спеціальнаго изученія, долженъ, по мнЂнію людей почтенныхъ, но неспеціальныхъ въ этомъ дЂлЂ, выражаться въ данныхь случаяхъ такъ, а не иначе, то какое зрЂлище представитъ это командованіе въ моихъ собственныхъ глазахъ и въ глазахъ судей, къ которымъ оно перейдеть на публичное обсужденіе? Я бы полагалъ, что контроль надъ моимъ переводомь долженъ ограничиться указаніемь неумышленныхъ пропусковъ и другихъ случайныхъ недосмотровъ.

Что же касается до характера языка, до ясности и выразительности смысла, то каждый офиціальный наставникъ въ этомъ случаЂ будетъ играть роль домашней курицы, которая бы взду/5/мала учить дикую птицу летать, Откровенно скажу, что мой переводъ, даже предъ судомъ моего самолюбія, котораго не чуждъ каждый человЂкъ, не будетъ то, чЂмъ бы желательно, чтобъ онъ былъ; и если я, готовившійся съ дЂтства быть украинскимъ писателемъ и къ старости не желающій ничего другого на землЂ, — если я сдЂлаю дЂло плоховато, то каково сдЂлаютъ люди, родившіеся не въ простонародномъ быту, проводившіе жизнь вдали оть народа и приложившіе свои труды вовсе не къ народовЂдЂнію. МнЂ было бы грустнЂе, нежели кому либо изъ украинцевъ, осмЂивать публично переводъ, который бы оказался съ-родни кой-чему, выдаваемому у насъ за настоящую украинскую рЂчь, по недостатку истинныхъ знатоковъ этой рЂчи въ классЂ образованномъ и литературномъ.

ПокорнЂйше прошу Ваше превосходителъство принять увЂреніе въ моемъ глубокомъ почтеніи и преданности.


П. Кулишъ.


1861, мар. 7. Его превос. Вл. П. Буткову.



Изъ помЂтки на этомъ письмЂ рукою Кулиша видно, что оно не было послано В. П. Буткову, а замЂнено нижеслЂдующимъ.



Милостивый Государь Владиміръ Петровичъ!


Приношу Вашему превосходительству покорнЂйшую благодарность за снисходительное объясненіе, какъ правительству угодно смотрЂть на предметъ, въ которомъ заинтересованы столь многіе. Что касается собственно до моего перевода Положеній о крестьянахъ на украинскій языкъ, то имЂю честь изъяснить, что желаніе возстановить нЂкоторые исчезнувшіе изъ простонароднаго языка термины происходатъ во мнЂ не изъ одного моего взгляда на прошедшее и настоящее, но также и изъ существенной необходимости, которая всегда находится въ связи съ прошедшимъ. Если оставить безъ перевода термины, конечно, понятные для всЂхъ управляемыхъ россійскими законами, но понятные обязательно, то переводъ представитъ смЂшеніе нарЂчій, ровно непріятное и для великорусскаго, и для украинскаго читателя. /6/ Хотя правительство и не руководствовалось изложенными мною соображеніями, дозволяя перевести Положенія о крестьянахъ на украинскій языкъ, но не можетъ оно не желать, чтобы, по возможности, соблюденъ былъ характеръ той рЂчи, на которую Положенія переведены, и сохранено было достоинство языка, которымъ говорятъ люди, заинтересованные въ переводЂ. Ваше превосходительство изволили поставить условіемъ допущенія печатанія моего перевода, чтобы я «держался возможно ближе тому языку и тЂмъ выраженіямъ, кои употребляются нынЂ малороссійскими крестьянами». Позвольте Васъ удостовЂрить, что въ представленномъ мною опытЂ перевода сдЂлано мною все, что было возможно сдЂлать по отношенію къ общенародному языку украинскому, котораго изученіе и введеніе въ письменность составляетъ предметъ постоянныхъ моихъ стараній; возстановлять же нЂкоторые термины я долженъ былъ для того, чтобы, съ одной стороны, не вводить въ украинскій языкъ несвойственныхъ ему словъ и выраженій, а съ другой, не выдумывать терминовъ вмЂсто тЂхъ, которые уже существовали въ народЂ и вышли изъ употребленія единственно потому, что онъ былъ обязанъ употреблять, въ юридическихъ соотношеніяхъ, термины общаго для всей Россіи письменнаго языка. Впрочемъ отдаюсь на благоусмотрЂніе Вашего превосходительства въ надеждЂ, что Вы удостоите вииманія мои представленія.

ПокорнЂйше прошу принять увЂреніе въ моемъ глубокомъ почтеніи и преданности, съ которыми имЂю честь быть Вашего превосходительства покорнымъ слугою.


П. Кулишъ.


1861 г., мая 7. Его пр. Влад. П. Буткову.



ВслЂдъ за этимъ увЂдомленіемъ не замедлили возвратиться къ автору перевода, чрезъ посредство В. М. БЂлозерскаго, и корректурные листы перевода, испещренные замЂтками и поправками чиновниковъ Государственной канцеляріи. 10 мая, П. А. Кулишъ, не безъ злой ироніи, написалъ В. П. Буткову письно съ отказомъ продолжать начатую работу. /7/


Милостивый Государь Владиміръ Петровичъ!


Приношу Вашему превосходительству покорнЂйшую благодарность за объясненіе мнЂ, какъ правительству угодно смотрЂть на предметъ, въ которомъ заинтересованы столь многіе. ВслЂдъ за Вашимъ отвЂтомъ на мое письмо, г. БЂлозерскій возвратилъ мнЂ корректурные листы моего перевода Положеній о крестьянахъ на украинскій языкъ, съ такими переправками, на которыя я не могу согласиться, не желая уронить себя въ общественномъ мнЂніи.

ПокорнЂйше прошу Ваше превосходительство принять увЂренія въ моемъ совершенномъ почтеніи и преданности.


П. Кулишъ.


1861 г., мая 10. Его прев. В. П. Буткову.


Что же это за фатальныя поправки, принять которыя — значитъ — уронить себя въ общественномъ мнЂніи, а не принять — значитъ — провалить огромнаго общественнаго значенія дЂло?

Если исключить замЂны малороссійскихъ терминовъ: державець, підданий, скарбъ, громада, рада и т. п. терминами русскими: помЂщикъ, крестьянинъ, казна, общество, съЂздъ и т. п., то останется весьма незначительное число поправокъ и замЂчаній, не вносящихъ никакихъ существенныхъ измЂненій въ смыслъ перевода и характеръ языка, и скорЂе подтверждающихъ достоинство перевода, чЂмъ указывающихъ его недостатки. Въ настоящую минуту украинецъ, интересующійся судьбами родного языка и литературы, можетъ остановиться на незначительности намЂченныхъ въ корректурЂ перевода поправокъ и бросить автору его тяжелый упрекъ. Какъ могъ П. А. Кулишъ, столько потрудившійся и столько сдЂлавшій на пользу украинскаго слова, готовившійся съ дЂтства быть украинскимъ писателемъ и къ старости не желающій ничего другого на землЂ, какъ онъ говоритъ о себЂ въ одномъ изъ приведеиныхъ писемъ, какъ онъ могъ, по такому ничтожному поводу, провалить дЂло громадной важности не только по своему практическому значенію, но по значенію /8/ для развитія родного языка и, главное, для завоеванія ему правъ гражданства въ будущемъ?

Подобный упрекъ былъ не разъ высказываемъ украинцами, познакомившимися съ переводомъ Положенія въ послЂднее время, но предлагаемъ теперь вниманію читателей «Кіевской Старины» документы. Упрекъ безусловно несправедливый. Можетъ быть онъ не былъ-бы высказанъ, еслибы возможность блестящихъ завоеваній украинскаго слова, ставшаго языкомъ великаго законодательнаго акта, была сопоставлена съ тЂми цензурными и прочими условіями, въ которыхъ находилась украинская печать съ конца шестидесятыхъ годовъ. Впрочемъ, несправедливость упрека ясна и безъ такихъ ретроспективныхъ сопоставленій.

П. А. Кулишъ придавалъ огромное значеніе общественной сторонЂ перевода, жертвуя иногда для нея практической стороной изданія. Этотъ взглядъ переводчика, бьющій изъ каждой статьи, изъ каждой строки перевода, очевиденъ для всякаго прочитавшаго одну его страницу, какъ онъ сталъ ясенъ для государственнаго секретаря. Дорожа именно этой стороной перевода, П. А. Кулишъ не могъ согласиться на требуемыя отъ него уступки, такъ какъ, испещривъ украинскую рЂчь русской терминологіей и проч., онъ лишилъ бы свой переводъ его достоинства и значенія для будущихъ услутъ родному языку. Но, говорятъ, что и та доля значенія, которую переводъ сохранилъ бы послЂ требуемыхъ уступокъ, слишкомъ дорога для того, чтобы его можно было легко жертвовать. Такъ думали и нЂкоторые изъ украинцевъ изъ кружка «Основы».

Правда, П. А. Кулишъ, по своей натурЂ, не особенно годился для уступокъ, но если бы онъ и согласился на предложенный компромисъ, то все же онъ не могъ принять требуемыхъ поправокъ уже по другой причинЂ. ЗамЂчанія, сдЂланныя на возвращенныхъ изъ Государственной канцеляріи листахъ, не представляли ничего рЂшающаго, законнаго, въ родЂ, напр., утвержденныхъ къ печатанію корректурныхъ листовъ, или чего нибудь подобнаго. Это были оттиски перевода съ нанесенными на нихъ анонимными поправками и замЂтками, выражающими то катего/9/рическія требованія измЂненія терминологіи, то мнЂнія и совЂтъ, представляющіе палку въ колесЂ — не болЂе, такъ какъ не признаніе ихъ могло бы повести за собою большія или меньшія непріятности, а признаніе не могло подвинуть дЂло ни на шагъ впередъ, потому что неизвЂстные авторы замЂчаній рЂшающаго голоса не имЂли. По поводу такого рода замЂчаній пришлось бы еще вести переговоры, уславливаться, дЂлать уступки и вообще испытать на себЂ примЂненіе того выработаннаго нашею бюрократическою практикой способа, который издавна извЂстенъ подъ именемъ канцелярской волокиты, и съ неизмЂннымъ успЂхомъ употребляется всегда, когда нужно оть кого нибудь или отъ чего нибудь отдЂлаться и кончить дЂло «изморомъ». Можетъ быть П. А. Кулишъ, неискусившійся въ канцелярскихъ обычаяхъ, избралъ бы этотъ путь для достиженія своихъ цЂлей, еслибы не не избавили его отъ такой траты времени объясненія Его П-ва, какь правительству угодно смотрЂть на предметъ, которымъ заинтересованы столь многіе. В. М. БЂлозерскій, которому поручено было возвратить П. А. Кулишу корректурные листы его перевода, принадлежавшій тогда къ составу чиновниковъ Государственной канцеляріи, гдЂ онъ занималъ должность экспедитора, конечно зналъ это дЂло до мельчайшихъ подробностей и, по порученію или безъ порученія начальства, далъ надлежащія объясненія. Анонимныя поправки и совЂты, въ связи со взглядомъ правительства на разсматриваемый вопросъ, имЂли единственный, не подлежащій сомнЂнію смыслъ: «оставь надежду навсегда». Автору перевода оставалось только сложить оружіе и отступить, сохраняя по возможности человЂческое достоинство. Онъ такъ и сдЂлалъ.

Такая судьба перевода была ясна его автору уже изъ извЂщенія государственнаго секретаря. ИмЂются два, приведенные выше, непосланные отвЂты на это извЂщеніе. Былъ еще и третій, къ сожалЂнію, вЂроятно навсегда утраченный. Этотъ въ хронологическомъ порядкЂ первый отвЂтъ былъ написанъ въ очень самостоятельномъ, даже рЂзкомъ тонЂ. Въ немъ, какъ мы видЂли, авторъ говорилъ о необходимомъ соотвЂтствіи между достоин/10/ствомъ излагаемаго предмета и характеромъ языка, при этомъ по поводу исправленія его чиновниками, онъ сказалъ: «они привыкли къ тому украинскому языку, на которомъ говорятъ въ Малороссіи лакеи и горничныя». Подъ вліяніемъ кружка украинцевъ, группировавшагося около редакціи «Основы», все еще надЂявшихся на возможность компромиса, онъ все болЂе и болЂе смягчалъ тонъ проектируемыхъ отвЂтовъ, пока не пришлось, отбросивъ безполезную аргументацію въ защиту окончательно потеряннаго дЂла, отвЂтить короткимъ отказомъ. Въ этомъ кружкЂ проигранное дЂло перевода Положенія 19 февраля не вызвало по адресу П. А. Кулиша ни малЂйшаго упрека. Тогда все это было ясно и не возбуждало ни въ комъ сомнЂній. МнЂ кажется, ясно оно и въ настоящую минуту.


21 янв. 1905 г.


Г. Вашкевичъ.








* * *


На подлинномъ, написанномъ Кулишомъ собственноручно, сдЂлана надпись, кажется, рукою Д. С. Каменецкаго: «15 марта 1861 года, разрЂшено П. А. Кулишу обнародовать переводъ Положенія о крестьянахъ на украинскомъ языкЂ.




Божою Милостю Ми, Александръ Другий, Императоръ и Самодержець Всероссийський, Царь Польский, Великий Князь Финляндський, и прочая, и прочая, и прочая.

Ознаймуемо всімъ Нашимъ вірнимъ підданнимъ.

Свята воля Божа и праведний законъ наслідування Царства призвали Насъ на предківський Всероссійський Престолъ. Уважаючи на такий призивъ, обітували Ми въ серці Своему обнімати Нашою Царською любовъю всіхъ Нашихъ вірнихъ підданнихъ усякого звання и стану, одъ тихъ високихъ духомъ, що обороняють мечемъ отчизну, та й до тихъ людей смиреннихъ, що взялись до ремества, одъ найповажнійшихъ слугъ Государственнихъ, та й до простыхъ хліборобівъ.

Позираючи, якъ стоять одно при другому усі звання и стани въ Государстві, зауважили ми, що Государственні закони, якъ змогли, такъ благоустроіли висчі и средні згромаження, ука/11/завши ихъ одбутки, права и привилеі, тілько не рівно міркували про кріпаківъ або кріпостнихъ людей. Названо сихъ людей кріпаками затимъ, що іхъ або старі закони, або звичаі зъ роду въ рідъ закріпили панамъ, которі бъ то вже мусили імъ добру долю устроіти. До нашого часу панське право було широке, и законъ не визначивъ ясно, де панськоі волі границя. По старій памяти, по звичаямъ та своій уподобі пани людьми орудовали. Отъ же, по доброму ладу, міжъ паномъ и кріпаками велося добре, мовъ би міжъ батькомъ и дітьми; щирою бо правдою піклувався (sic) панъ и добродійствувавъ своімъ крестянамъ, а крестяне зъ доброю хіттю ёму корилися. Якъ же старосвітська простота почала виводитись, та стало бильше стосунківъ міжъ паномъ и крестянами, та перестали пани самі по-батьківській крестянъ держати, та почали крестянами орудовати такі люде, що тілько про свою користь дбали: тоді вже добрий ладъ попсувався, и вкинулись пани у своеволю; съ того то на крестянъ стало важко, и достатківъ у нихъ меншало; съ того й крестяне про свое красче життя перестали дбати.

Вбачали се и приснопамятні предки Наши и добірали способу, якъ би допомогти красчому життю крестянському, тілько що не круто вони на добро повертали, самимъ панамъ до волі охочимъ, нові порядки до вподоби подавали; коли жъ повертали на добро й круто, то й то не всюди, а хіба підъ яку нужду, або для проби. Тако отъ Императоръ Александръ Первий давъ уставъ про свободнихъ хлібопашцівъ; тежъ и въ Бозі почивший родитель Нашъ Миколай Первий — про обязаннихъ крестянъ. Въ західнихъ губерніяхъ, по инвентарнимъ правиламъ, установлено наділити крестянъ землею и означити ихъ повинности. А про-те мало де приведено до самого діла устави про свободнихъ хлібопашцівъ и обязаннихъ крестянъ.

Отсе жъ Ми впевнились, що Предки Наши заповідали Намъ перемінити долю кріпаківъ на красчу и що самимъ ходомъ ділъ историчніхъ самъ Богъ указуе Намъ Наше діло... (конецъ не найденъ). /12/








* * *



Копія съ корректурнаго листа. Высочайше утвержденныя Его Императорскимъ Величествомъ 19 февраля 1861 года Положенія о крестьянахъ, вышедшихъ изъ крЂпостной зависимости, переведенныя съ Высочайшаго соизволенія на украинскій языкъ. Санктпетербургъ 1861 1).


Въ оригиналі Власною Его Императорського Величества рукою написано:

«Быть по сему».


Въ Санктпетербурзі 19 лютня, 1861 року.



* * *


Спільній Уставъ про підданихъ 2), що вийшли зпідъ кріпацтва.



* * *


Приступъ.


1) Право кріпацтва надъ осаженими по панськихъ державахъ 3) підданими 4) и надъ дворяками навіки касуется тимъ порядкомъ, який указано у сёму Уставі и въ другихъ Уставахъ и Правилахъ, вкупі зъ нимъ виданихъ.

2) Обпіраючись на сей Уставъ и на спільне право, підданимъ 5) и дворакамъ, що вийшли зпідъ кріпацства, даютця права вільнихъ землянъ, якъ до самого чоловіка, такъ и для ёго добра. Права сі вони осягнуть тимъ порядкомъ и въ ті пори, якъ указано въ Правилахъ на ввідъ у діло уставівъ про підданихъ и въ особому Уставі про дворяківъ.

3) Державці 6), зостаючись при праві властности на свои землі, отдають підданимъ, за уставлені одбутки, у вічисте 7)



1) Въ выноскахъ печатаются поправки и замЂчанія, сдЂланныя въ государственной канцеляріи.

2) Крестьянахъ.

3) Не лучше ли употребить слово: „маетность“.

4) Крестьянами.

5) Крестьянамъ.

6) ПомЂщики.

7) ВЂчистий — значитъ вЂчный, а не постоянный.



ко-/13/ристування осадне іхъ займище и, надто, щобъ убезпечити іхъ життя и щобъ мали вони съ чого одбувати своі одбутки на Урядъ и на державця, стілько поля и иншихъ угіддівъ, скілько виречена въ Помістовихъ Уставахъ.

4) Піддані 1), за наділъ, означенний імъ, по переднёму артикулу, повинні одбувати на державцівъ 2) одбутки, виречені въ Помістовихъ Уставахъ, роботою або грішми.

5) Які зъ сёго виходять обітничі поземельні стосунки межъ державцями 3) и підданними 4), вирекаетця те въ правилахъ, прописанихъ и въ сёму спільному, и въ особнихъ Помістовихъ Уставахъ.

Приписка. Сі Помістовні Устави отъ-які: 1) для 34-хъ губерній Великороссийськихъ, Новороссийськихъ и Білоруськихъ; 2) для губерній Малороссийськихъ: Чернігівськоі, Пілтавськоі и часті Харьковськоі; 3) для губерній Кіевськоі, Подольскоі и Волинськоі; 4) для губерній Виленськоі, Гроденськоі, Ковенськоі, Минськоі и части Витебськоі. Опрічъ того до Помістовихъ Уставівъ доложені Додаточні Правила: 1) про впорядковання підданихъ 5), осаженихъ на земляхъ дрібнихъ державцівъ, и про підмогу сімъ дрібнимъ державцямъ; 2) про приписанихъ до сторонніхъ гірничихъ рудень людей порядкування Министерства Финансівъ; 3) про підданихъ 6) и робітниківъ, що одбувають, роботи на Пермськихъ сторонніхъ гірничихъ рудняхъ, и на соляництві; 4) про підданихъ 7), що одбувають роботи на панськихъ фабрикахъ; 5) про підданихъ 8) и дворяківъ у землі Війска Доньского; 6) про підданихъ и дворяківъ въ Ставропольсъкый губерніи; 7) про підданныхъ и дворяківъ въ Сибірі, и 8) про людей, що вийшли зпідъ кріпацтва въ Бессарабиі.



1) Крестьяне.

2) ПомЂщиковъ.

3) ПомЂщиками.

4) Крестьянами.

5) Крестьянъ.

6) Крестьянъ.

7) Крестьянъ.

8) Крестьянъ. /14/



6) Наділъ підданихъ 1) землею и иншими вгіддями, а такожъ и отбутки за се на державця 2) — укладаютця передорічъ по доброму ладу мижъ державцями 3) и підданими 4), тілько:

1) Щобъ наділъ, одданий підданимъ у вічисте 5) користування на вбезпечъ іхъ життя и доброго одбування скарбовихъ одбутківъ, не бувъ менше тиі міря, яка для сёго виречена въ Помістовнихъ Уставахъ.

2) Щобъ ті підданські 6) одбутки на державця, 7) що одбýваютця роботою, укладались не инаково, якъ дочасними умовами, на реченець не довше, якъ на три роки (а про те не боронитця поновляти ті умови, якъ що обопільна на те буде згода, тілько що такожъ дочасно, не довше, якъ на трехъ-роковий реченець), и

3) Щобъ огуломъ умови, що державці 8) и підданні 9) проміжъ себе вчинять, не сперечили спільнёму гражданському праву и не вменшали правъ, що до чоловіка, що до добра и що до стану, которі даютця підданимъ симъ Уставомъ.

У всякому такому случаі, що якъ державці 10) съ підданими 11) доброхотними умовами до згоди не прийдуть, наділяти підданихъ землею и одбувати імъ одбутки нехибно по Містовнимъ Уставамъ.

7) По симъ правиламъ пишутця уставні грамоти, у которихъ мусять виректися вічисті поземельні стосунки всякого державця 12) съ підданими 13), що осажено на ёго земли.



1) Крестьянъ.

2) ПомЂщика.

3) ПомЂщиками.

4) Крестьянами.

5) НевЂрно.

6) Крестьянскіе.

7) ПомЂщика.

8) ПомЂщики.

9) Крестьяне.

10) ПомЂщики.

11) Крестьянами.

12) ПомЂщика.

15) Крестьянами.



Писати сі /15/ уставні грамоти вільно самимъ державцямъ. На писання іхъ, на обрахування и ввідъ у дило даетця два роки съ того дня, якъ сей Уставъ ствержено.

Приписка. Дрібні речі про писання и виконання уставнихъ грамотъ прописані въ Помістовнихъ Уставахъ и Правилахъ про порядокъ, якимъ укодити въ діло Устави про підданихъ 1).

8) Державці, 2) наділивши підданихъ 3) землею на вічисте 4) користування, за уставлені Помістовними Уставами одбутки, — більше вже не повинні ніколи и ні въ якому случаі наділяти іхъ ніякою частиною земли надто.

9) Якъ уведется въ діло сей Уставъ, тоді державці 5) не будуть уже повинні: 1) харчувати и доглядати підданихъ 6); 2) одвітувати передъ урядомъ за податі съ підданихъ 7) и за іхъ одбутки грошима и натурою; 3) речникувати за підданихъ у всякихъ справахъ и криминалахъ, по арт. 1119-му Зак. о сост., т. IX, Св. Зак. 1857 р., и 4) одвітувати за нихъ у всіхъ скарбовихъ 8) поплаткахъ, якъ отъ: штрафахъ, пошлинахъ и инш.

10) Писля сёго сами піддані 9) мусять пільнувати про громадське харчування и доглядъ и одвітувати за добре одбування скарбовихъ 10) и земськихъ, натуральнихъ и грошовихъ одбутківь, якъ прописано далі (Розділъ Ш).

11) Підданимъ 11) даетця право викупляти у властність осадне іхъ займище такими грішми, якими воно буде осумоване,



1) Крестьянъ.

2) ПомЂщики.

3) Крестьянъ.

4) НевЂрно.

5) ПомЂщики.

6) Крестьянъ.

7) Крестьянъ.

8) Не лучше ли, — казенныхъ.

9) Крестьяне.

10) Казенныхъ.

11) Крестьянамъ. /16/



 и щобъ притому були виконані правила, прописані въ Помістовнихъ Уставахъ.

12) За згодою державцівъ 1), підданимъ 2) вільно, надъ осадне іхъ займище, набути у власність, на спильнёму праві, поле и инші угоддя, означені тимъ підданим у вічисте 3) користування. Якъ набудуть такі піддані 4) у властність свій наділъ, або частину ёго, виречену у Помістовнихъ Уставахъ, тоді не повинно бути у іхъ більше ніякихъ обітничихъ поземельніхъ стосунківъ съ державцями 5).

13) Самостай способу, указаного въ переднёму артикулі, обітничі поземельні стосунки державцівъ 6) съ підданими 7) касуютця тими двома способами:

1. Коли піддані 8), тимъ порядкомъ и по тимъ правиламъ, якъ виречено въ Помістовнихъ Уставахъ, доброхіть зречутця користування відданимъ імъ наділомъ, и

2. Коли піддані 9), виконавши уставлені на те правила, припишутця до другихъ станівъ.

14) Щобъ легше було підданимъ 10) набувати у власність одзначене імъ у вічисте 11) користування землі, коли буде на те у іхъ доброхітня згода зъ державцемъ 12), або хочъ и самъ державець 13) того зажадае,



1) ПомЂщиковъ.

2) Крестьянамъ.

3) НевЂрно.

4) Крестьяне.

5) ПомЂщиками.

6) ПомЂщиковъ.

7) Крестьянами.

8) Крестьяне.

9) Крестьяне.

10) Крестьянамъ.

11) НевЂрно.

12) ПомЂщикомъ.

13) ПомЂщикъ.



Урядъ даватиме підмогу въ тій мірі и /17/ тимъ порядкомъ, якъ виречено въ особному Уставі про підданський 1) викупъ осаднёго займища и про допомогу імъ одъ Уряду до набутку полёвихъ вгіддівь у власність.

15) Піддані, 2) що вийшли зпідъ кріпацтва, та мають обітничі поземельні стосунки зъ державцями 3), зватимутця до часу обітничими підданими 4).

16) Піддані 5), що вийшли зпідъ кріпатцва и набули у властність поземельні вгіддя по Уставамъ, зватимутця земляками-господарями 6).

17) Которі піддані 7) вийшли зпідъ кріпацтва, тимъ кýпитись, про господарскі речи, въ сельскі громади 8) а про ближчу управу и судъ у волості. У кожній сільскій громаді 9) и въ кожній волості громадськими справами заправлятыме миръ 10) съ своіми вибориими, по сему Уставу.

18) Поки не скасовані обитничі стосунки съ підданими 11), осаженими на ёго землі, за державцемъ 12) зостается маеткова 13) полиція и пильнування надъ громадою 14) сихъ підданихъ, 15) по артикуламъ 140 — 163-му сёго Уставу.



1) Крестьянскій.

2) Крестьяне.

3) ПомЂщиками.

4) Крестьянами.

5) Крестьяне.

6) Господарь (gospodarz) значитъ хозяинъ, а не собственникъ (włascicel, proprietaire, Eigenthümer).

7) Крестьяне.

8) Общества.

9) ОбществЂ.

10) Громада.

11) Крестьянами.

12) ПомЂщикомъ.

13) Вотчинная.

14) Обществомъ.

15) Крестьянъ. /18/



19) Піддані 1) и громадські іхъ установи підвладні 2) спільнімъ губерськимъ и повітовимъ урядованнямъ.

20) На ввідъ у діло Уставівъ про підданихъ 3) и розвязъ особнихъ справъ, які виходитимуть одъ обітничихъ поземельнихъ стосунківъ державцівъ 4) зъ дочасно-обітничими підданими 5), поставляютця въ кожній губерніі: 1) Губерський про підданські 6) справи судъ; 7) и 2) Повітові мирові Ради 8) и 3) Мирові Треті 9). Хто тутъ урядъ держатиме, які речі порядкуватимутця, які будуть гряниці власті и якимъ порядкомъ сі постанови мають обертатися, те все виречено въ особному на те Уставі.






РОЗДІЛЪ ПЕРВИЙ.

Права підданихъ 10), що вийшли зпідъ кріпацтва.



Голова перва.

Права що до чоловіка и до стану.


21). Піддані 11), що вийшли зпідъ кріпацтва, зостаютця підъ спільнимъ правомъ гражданськимъ, що до правъ и одбутківъ 12) семянихъ. Тимъ самимъ піддані 13) братимутця и семьямъ своімъ порядокъ даватимуть, безъ державського 14) на те дозволу.



1) Крестьяне.

2) Підвладній значитъ — подвластный.

3) Крестьянъ.

4) ПомЂщиковъ.

5) Крестьянами.

6) Крестьянскія.

7) Присутствіе.

8) СъЂздъ.

9) Посредники.

10) Крестьянъ.

11) Крестьяне.

12) Не лучше ли употребить слово „винности“. Это слово употреблено въ этомъ смыслЂ ниже (см. стр. 33, ст. 58).

13) Крестьяне.

14) Поміщицького. /19/



Приписка. Пильнувати коло самихъ малолітківъ сирітъ и іхъ добра повинні сельскі громади 1). Назначати опекунівъ и старальниківъ, повіряти іхъ учинки и всякі инші такі справи чинити підданимъ 2) своіми помістовними звичаями. Колибъ родичі малолітка постеригли, що громада въ своіхъ распорядкахъ робить шо небудь на ёго втрату, такъ мають вони право до Мирового третёго 3) вдатися.

22). Підданимъ 4), и порозницею, и цілими громадамъ 5), дозволено, по спільному праву, чинити всякі правні умови, обітності и підряди:

1) Зъ усякими людьми, по обопільнёму ладу, на які хотя гроши зъ одниі и другоі сторони.

2) Зъ скарбомъ 6); тутъ не платять вони гильдійськихъ пошлинъ тілько за ті речи, чимъ піддані 7) добуткують, и за держання оброчнихъ статей и поштовихъ коней, а беруть уставлене на торгъ свідчення, або платять суму, яка приходитця, — по всякихъ справахь, по спільнёму праву вільнихъ сельскихъ землянъ (Св. Зак. 1857 р. Т. X. Ч. I Зак. Гражд. Кн. IV, Розд. III).

Приписка 1-а. Щобъ убезпечити умови и обітності зъ скарбомъ 8), підданимъ 9) вільно самостай одъ спільнихъ зарукъ, указанныхъ у праві, явити и поруки своіхъ громадъ по правиламъ на обітності въ умовахъ зъ скарбомъ (Св. Зак. 1857 р. Т. X. Ч. I. Зак. Гражд. кн. IV). Землі, що державці 10) означили підданимъ 11) у користування,



1) Общества.

2) Крестьянамъ.

3) Посредника.

4) Крестьянамъ.

5) Обществами.

6) Не лучше ли «казной?».

7) Крестьяне.

8) Казной.

9) Крестьянамъ.

10) Поміщики.

11) Крестьянамъ.



ні въ якому разі не будуть служити /20/ заруками въ умовахъ в обітностяхъ підданихъ 1) зъ скарбомъ 2), або зъ сторонніми людьми.

Приписка 2-а. Сільскимъ и волоснимъ старшинамъ не вільно, поки держять своі уряди, чинить съ підданими 3) своёі волости обідності въ держанню оброчныхъ статей и въ одбуванню якихъ небудь одбутківъ.

23. Підданимъ 4), що вийшли зпідъ кріпатцтва, даетця право, вільно зъ іншими сельскими землянами, аби тілько виконали правила, уставлене въ спільнёму праві и въ сему Уставі:

1) Чинити вільний торгъ, дозволений підданимъ 5) безъ торговихъ свідчинь и пошлинъ (Св Зак. 1857 р. Т. XI Ч. 2 Уст. Тор , арт. 295 — 298, 349 — 356 и 358).

2) Заводити и держати по правнимъ правиламъ, фабрики и всякі добуткові торгові и ремесні заходи (Св. Зак. 1857 р. Т. X., Ч. 2 Уст. Торг., арт. 335, 349—356, и Уст. Фабр., арт. 48).

3) Записуватись у цехи; ремествувати по своіхъ селахъ и продавати свою роботу и въ селахъ и въ городахъ (Св. Зак. 1857 р. Т. XI, Ч. 2 Уст. Торг., арт. 356).

4) Входить въ гилдіі, у торгові розряди и въ згідні зъ ними підряди (Св. Зак. 1857 р. Т. XI. Ч. 2. арт. 234, 238 — 244 и 251-255).

Приписка. Правила, якъ заводити ново всякі добуткові заходи въ осадахъ, которихъ піддані 6) ще не викупили, прописані въ Помістовнихъ Уставахъ.

24. Підданимъ 7) даютця отъ які права въ позвахъ, жалобахъ, речництві и суді:



1) Крестьянъ.

2) Казной.

3) Крестьянами.

4) Крестьянамъ.

5) Крестьянамъ.

6) Крестьяне.

7) Крестьянамъ. /21/



1) у справахъ гражданськихъ: отшукувати своі права, починати позви и справи и одвітувати за себе, або облично, або черезъ повіренихъ, а такожъ бути повіреними у підданихъ 1) своеі громади и въ людей сторонніхъ.

2) у справахъ криминальнихъ и полиційськихъ: подавати жалоби и оберегати своі права усіма правними способами, облично и черезъ повіренихъ, у тихъ случаяхъ, коли въ криминалахъ довіренному вільно правуватися; и

3) бути свідітелями и поруками, по спільнимъ справамъ.

Приписка 1-а. У справахъ підданськихъ 2) громадъ 3) вільно речникувати, на правахъ повіренихъ тілько людямъ, которихъ громадська рада 4) на те змоцнила.

Приписка 2-а. Хочъ по сёму артикулу піддані 5) на дальші, послі ознайми сёго Уставу, часи мають право позва и жалоби и на сторонніхъ людей и на державця землі, де вони сажені; а про те заказуетця підданимъ 6) починати пізви и сутяги у такихъ діяхъ и порядкахъ державськихъ 7), которі сталися до ознайми сёго Уставу по тогочаснихъ кріпацькихъ стосункахъ, опрічъ случаівъ, указанихъ въ арт. 32-му.

Приписка 3-я. Грошові стяганки съ підданихъ 8) чинити, прилагожуючись до правилъ, уставленихъ Св. Зак. 1857 р. Т. XII ч. 2 Уст. благоустр. скарб. 9) сел. въ артикулахъ 384 — 407-му. Продаючи добро підданське 10) на вгонобу стягання,



1) Крестьянъ.

2) Крестьянскихъ.

3) Обществъ.

4) Вирокъ.

5) Крестьяне.

6) Крестьянамъ.

7) ПомЂщищьихъ.

8) Крестьянъ.

9) Казны.

10) Крестьянъ.



перше всёго и вповні добутими грішми вгонобляютця недобори въ скар-/22/бовихъ 1) и державськихъ 2) одбуткахъ, а такожъ у мирсысихъ поплаткахъ, а тамъ уже и инші стягання, якъ до якого позву.

25. Підданихъ 3) ніякъ не карати, тілько по судовому вироку, або по правному распорядку зверхниківъ, що надъ ними поставлені одъ уряду, чи одъ громади.

26. Підданимъ въ сутягахъ и зводахъ міжъ себе, правитись судовимъ порядкомъ. Самостай того, вільно імъ на розсудини вдаватись до державця 4), на чиій землі осажені, коли самъ державець 5) и обидві сторони сутяжні на те згодятця. У такому случаі на вирокъ державський не вільно вже жалуватысь и такий вирокъ повиненъ виконатись.

27. Про такі случаі, коли піддані 6), чи хто самъ по собі, чи усіею громадою, змоцнять на речництво у своіхъ справахъ державцівъ, на чиіхъ земляхъ вони осажені, віри такі пишутця на простому папері і свидчить іх Мировий третій 7) уставленимъ порядкомъ.

28. Державцеві 8), ради оборони підданнихъ 9), осаженихъ на ёго землі, и безъ особного на те одъ іхъ змоцення, вільно бути при розвідахъ, що чинятца надъ підданими 10) у справахъ объ провинностяхъ и злочинствахъ, або де вони замішані,



1) Казенныхъ.

2) ПомЂщичьихъ.

3) Крестьянъ.

4) ПомЂщика.

5) ПомЂщикъ.

6) Крестьяне.

7) Посредникъ.

8) ПомЂщику.

9) Крестьянъ.

10) Крестьянами.



и користуватись тутъ правами, указаними Св. Зак. 1857 р. Т. XV, кн. 2, судопр. угол. въ арт. 152 и 153-му и т. II, ч. I. Прил. къ Общ. Губ. Учр. арт. 4013 (проп.) и по 4-му прод. № 2 Учр. Суд. СлЂд. арт. 24; такожъ брати въ сихъ речахъ справки въ По-/23/вітовихъ и Губерськихъ Установахъ тиі губерніі, де сі піддані 1) живуть.

29. Піддані, 2) що выйшлы зъ-пидъ кріпацтва, яко вільні сільскі земляне, осягають тежъ права стану отъ які:

1) по правиламъ, прописанимъ у сёму Уставі, мають голосъ на радахъ 3) у радніхъ вирокахъ и виборахъ; такожъ мають право держати по виборамъ усякий громадський урядъ, уставлений правомъ;

2) приписуватись у другі стани и громади 4), по правиламъ, прописанимъ у сему Уставі, а такожъ, своею охотою, ити въ військо и найматись у рекрути, по спільнёму праву про сільскихъ землянъ;

3) одлучатись изъ своіхъ домівокъ, виконуючи при сёму правила, уставлені спільнимъ правомъ и симъ Уставомъ.

4) оддавати дітей своіхъ у спільні школи и йти на учебну, учену и межеву службу, по правиламъ, уставленимъ про сю ричъ для вільнихъ податковихъ людей, по одпускнимъ свідчениямъ, зъ виписомъ зъ подушного окладу. (Св. Зак. 1857 р. Т. III. Уст. о Служ. отъ Прав. арт. 60 — 63, 69, 73 — 75, 77 и 81; Т. V, Уст. о Под. арт. 316 — 320, и Т. X, Ч. 3. Зак. Меж. арт. 267, и по Прод. III. № ] прип. до арт. 271).

30. Піддані 5) теряють права стану або часть іхъ тілько по суду або вироку громади 6), стверженому такъ, якъ уставлено въ сёму Уставі.



1) Крестьяне.

2) Крестьяне.

3) Сходахъ

4) Общества

5) Крестьяне.

6) Общества. /24/






Голова друга.

Права що до добра.


31. Після ознайми сёго Уставу, підданимъ 1) оставляетця іхъ осадню селидьбу, доки вони не набудуть іі у власність, по правиламъ, визначенимъ въ Уставі про те, якъ викуповувати підданимъ 2) осадне займище и яку допомогу чинитиме імъ урядъ до набутку у власність полёвихъ угіддівъ. Усе рухоме добро підданихъ 3) якъ-отъ: домашній и робочий скотъ, пахарська приправа и инше, по сили уставленного права, все то властність підданихъ 4), а громадські іхъ гроши и громадські жъ хлібні засоби — властність підданськоі громади 5).

32. Землі, хати и огуломъ усяке нерухоме добро, що набули піддані 6) у предсі часи на имя державцівъ 7), оддаютця підданимъ и іхъ наслідникамъ навіки, якъ перепишуть на іхъ сі добра сами державці 8), або якъ вирече такъ мирова установа, обпіраючысь на особні правила, тутъ надруковані 9).

33. Усякому підданому вільно набувати у власність нерухомі и рухомі добра, а такожъ и збувати іхъ, оддавати у заставу и огуломъ обертати іхъ якъ хотя, виконуючи тільки спільни устави про сю ричъ для вільнихъ сельскихъ землянъ.

34. Сильскій громаді 10) вільно такожъ по спільному закону набувати у власність рухомі и нерухомі добра.



1) Крестьянамъ.

2) Крестьянамъ.

3) Крестьянъ.

4) Крестьянъ.

5) Крестьянскаго общества.

6) Крестьяне.

7) Поміщиківъ.

8) Поміщики.

9) Значитъ напечатаны, а не приложены.

10) Обществу.



Землями, набу-/25/тими у власність, самостай свого наділу, вільно громаді 1) орудовати по своій уподобі, ділити іх по між господарями и оддавати всякому ділницю у особизну власність, або зоставляти сі землі въ спільнёму користуванні усіхъ господаривъ.

35. Право на користування спільною власностю, що набула громада 2), усякому громадянинові вільно зособна передати стороннёму чоловікові не инаково, якъ за згодою миру 3).

46. Усякому сельскому громадянинові вільно жадати. щобъ изъ землі, набутоі у громадську власність, виділили ёму у особизну власність ділницю въ такій мірі, въ якій вінъ причинився до набутку тоі землі. Коли не зъ руки, або и зовсимъ не можна буде вволити волю громадянина, то громаді 4) сплатити ёму за ділницю грішми, по обопільнёму ладу, або по осумованню.

Приписка. Зводи въ такихъ случаяхъ розбіратиме повітова мирова рада 5).

37. Набутими у власність, по 11-и 12-му артикуламъ сёго уставу, землями підданського 6) наділу и викупленними осадами піддані користуватимутця и орудуватимуть, якъ своімъ добронъ, по правиламъ, прописанимъ у передніхъ артикулахъ (33, 34, 35 и 36), виконуючи ті правила, по которимъ набуті осади и земли, и у всякому случаі зъ тимъ запиномъ, що въ перві десять 7) роківъ, після того якъ сей Уставъ ствержено, реченихъ земель не вільно збувати або заставляти стороннімъ не-громадськимъ людямъ; а про те не боронитця передавати и заставляти такі землі своімъ громадянамъ.



1) Обществу.

2) Общество.

3) Громады.

4) Обществу.

5) СъЂздъ.

6) Крестьянскаго.

7) Девять — это чрезвычайно важная опечатка. /26/



Приписка. Якимъ порядкомъ користуватись и обертати землі підданського 1) наділу, що набудуть піддані 2) у власність, съ підмогою одъ уряду, про те досконально виречено въ уставі про те, якъ мусять піддані 3) викуповувати осадне займище (селидьбу) и яко урядъ допомагатиме імъ набувати у власність полёві вгіддя.

38. Кому повинні доставатися спадки — про те вільно підданимъ 4) порядкуватися по своімъ помістовнимъ звичаямъ.

39. Добро, що зостанетця після підданихъ, 5) которіи вмерли безъ наслідниківъ (пустизна), обертати на користь тиі громади 6) сільскоі, у чиіхъ границяхъ воно буде.





РОЗДІЛЪ ДРУГИЙ.

Упорядковання сільскихъ громадъ и волостей, и громадське іхъ урядовання.



Голова перва.

Складъ сільскихъ громадъ и волостей.


40. Сільска громада 7) складуетця съ підданихъ 8), осаженихъ на землі одного державця: 9) у громаді 10) буде або усе село, чи хутіръ 11), або одна частина ёго, якъ що воно не одного державця 12), або и двое, трое и більше невеличкихъ,



1) Крестьянскаго.

2) Крестьяне.

3) Крестьяне.

4) Крестьянамъ.

5) Крестьянъ.

6) Того общества.

7) Общество.

8) Крестьянъ.

9) ПомЂщика.

10) Въ обществЂ.

11) ?

12) ПомЂщика.



скілько можна /27/ суміжнихъ и, у всякому случаі, найближчихъ до себе селъ (чи то виселківъ, починківъ, хуторівъ, застінкивъ, односілокъ, або особніхъ дворівъ и инш. так.), которі користуютця спільно або всіма, або де которими вгіддями, або жъ мають инші спільні вигоди господарскі.

41. Підданимъ 1) тихъ державъ 2), де не бильшъ двадцяти ревизькихъ чоловічихъ душъ, коли піддані 3) сі живуть у сели чи хуторі не одного державця 4), або хочъ и въ особніхъ різнодержавськихъ 5) поселкахъ, а не далеко одні одъ однихъ, купитись въ одну сільску громаду 6), або приписуватись до другихъ громадъ 7), за ихъ згодою.

42. Волості складаютця изъ сільскихъ громадъ 8) одного повіту и, скілько мога, суміжнихъ. Куплячись у волості, сільскимь громадамъ 9) не розризнятця.

43. Щобъ була волость, треба найменшъ до трёхъ сотъ чоловічихъ душъ, а найбильшъ до двохъ тисячъ. Одъ середини урядовання найдальші села чи хуторі 10) щобъ були не дальшъ дванадцяти верстовъ.

Приписка. У тихъ сторонахъ, де такъ мало людей, що на реченій обширі не буде и 300 душъ підданихъ 11), або тамъ, де, навпаки, на невеликій обширі скупилось більше 2000 душъ, можно и виступити съ попередъ-реченого правила, зъ дозволу губернаторивъ.



1) Крестьянамъ.

2) Не лучше ли употребить слово «маетность».

3) Крестьяне.

4) Поміщика.

5) Ризнопомістнихъ.

6) Общество.

7) Обществъ.

8) Обществъ.

9) Обществамъ.

10) ?

11) Крестьянъ. /28/



44. Волості складуются, по поділу на парафиі, чи то: изъ усякоі парафиі робити волость, коли тілько парафия підходить підъ правила переднёго артикулу. Коли парафия мала, то скупити у одну волость дві або и більше парафий; а про те парафиямъ не розрізнятця.

Приписка. Можна, зъ дозволу губернатора, виступити зъ прописанихъ вище правилъ, тілько въ тихъ случаяхъ, якъ що, по містовнимъ причинамъ, лучитця яка велика перегорода іхъ виконати.

45. Велике село, чи хутіръ у всякому случаі буде волостю, хочъ би въ ёму було и білынъ людей надъ найбільшу міру, назначену на волость, и хочъ би въ ёму була не одна парафия и не одна сільска громада 1).




Голова друга.

Сільске 2) громадське урядованм.


46. Сільске громадське урядовання складують:

1) Сільска рада 3) и

2) Сільский староста.

Надто громадамъ 4), коли притьмомъ того захочуть, вільно мати: особнихъ податковихъ сбірщиківъ; дозорцівъ хлібнихъ засобівъ, шкілъ, шпиталівъ; лісовихъ и полевихъ сторожівъ; сільскихъ писарівъ и инт. так.




Підголовокъ первий.

Про сільскі ради 5).



1) Общество.

2) Общественне.

3) Сходъ.

4) Обществамъ.

5) Сходи. /29/



47. Сільска рада 1) складуется съ підданихъ 2) — господарівъ сільскоі громади 3) и, надто, изъ усіхъ сільскихъ урядовихъ людей, назначенихъ по вибору. Господареві, про случай одлучитця, захворіе и огуломъ не зможе облично прийти на раду 4), не заборонено присилать замість себе кого-небудь изъ своеи семъі; зъдворів же, де не одно тягло, вільно присилати двохъ и бильшъ, коли те згідно зъ помістовнимъ звичаемъ.

Приписка 1-а. У сільскихъ радахъ 5) мають голосъ и ті, що набули своі ділниці у власність (земляне-господари) 6); вони подаватимуть голосъ на радахъ 7) у всіхъ речахъ, які до іхъ сягають, якъ-отъ: у роскидкахъ скарбовихъ 8) податківъ и одбутківъ, земськихъ и громадськихъ, въ обрахуванні мирськихъ 9) потребизнъ и користей, у виборахъ урядовихъ людей и так. инш., а не втручатимутця въ справи, которі сягають стосунківъ громади 10) и съ державцемъ 11) за землю, що одзначена на громадське 12) користуванне.

Приписка 2-а. Не мають голосу на раді 13) такі піддані, которихъ висліжують або судять за такі злочинства або провинності, що мусить чоловікъ втеряти всі особні права и привилеі, надані ёму облично и ёго стану (Свод. Зак. 1857 р. Т. XV, кн. 1, Улож. о наказ. арт. 47), або жъ которихъ оддано підъ громадське дозирання судніми вироками.



1) Сходъ.

2) Крестьянъ.

3) Общества.

4) На сходъ.

5) Сходахъ.

6) Крестьяне-собственники.

7) Сходахъ.

8) Казенныхъ.

9) Громадськихъ.

10) Общества.

11) Поміщикомъ.

12) Общественное.

13) Сході. /30/



48. Староста матиме перве місто на сільскій ради 1) и доглядатиме звичайного порядку. Якъ же ради збіраютця: 1) повіряти урядовихъ людей и 2) розбірати жалоби на нихъ — въ такихъ случаяхъ перве місто отдаетця, волосному старшині.

49. Сільску раду 2) ззивати про нужду, старості передорічъ по неділяхъ и празникахъ.

50. Мировий третій 3), якъ лучитця нужда, тежъ звелить старості, або иншому урядовому чоловікові, зібрати сільску раду 4). Се право оддается и державцеві 5), якъ схоче вінъ иноді зібрати раду 6).

51. Сільска рада 7) мае права:

1) вибірати сільскихъ урядовихъ людей и назначати виборнихъ на волосну раду 8);

2) вирекати, щобъ изъ громади 9) одлучати шкодливихъ и ледачихъ громадянъ; однімати въ підданихъ 10) дочасово голосъ на раді 11), не довше, якъ на три роки;

3) виписувати изъ громади 12) громадянъ и приймати новихъ;

4) назначати опекунівъ и старальниківъ 13), повіряти іхъ справування;

4) розвязувати семъяні поділки;



1) Сільскому сході.

2) Сходъ.

3) Посредникъ.

4) Сходъ.

5) Поміщику.

6) Сходъ.

7) Сходъ.

8) Сходъ

9) Общества.

10) Крестьянъ.

11) Сході.

12) Общества.

13) Попечителей. /31/



6) чинити справи про громадське користування мирською землею, якъ-отъ: переділъ земель на вічисті 1) ділниці и всякі такі речи;

7) въ користвованні землею ділницями або подвірно (спадкомъ), орудовати ділницями мирскоі 2) землі, которі якимъ-небудь припадкомъ стоять пустизною и ніхто іми подвірно не користуетця;

8) радуватись и речникувати про громадські потребизни, про порядкування, доглядъ и науку письменства;

9) подавати куди треба. жалоби и супліки 3) про громадські справи черезъ особнихъ виборнихъ;

10) назначати накиди 4)на мирські 5) трати;

11) роскидати всі накинуті на підданихъ 6) скарбові 7) податки, земські и мирські 8) грошові поплатки 9), а такожъ земські и мирські 10) натуральні одбутки, и порядкувати лічбою въ реченихъ податкахъ и поплаткахъ.

12) повіряти урядовихъ людей, що обрала сільска громада 11) и назначати імъ плату або иншу за службу нагороду;

13) порядкувати въ рекрутському одбутку, скілько та річъ до сільскоі громади 12) сягае;



1) НевЂрно.

2) Громадськоі.

3) Теперь въ Малороссіи никто этого слово не пойметъ; оно вытЂснено русскимъ словомъ: „прошеніе“.

4) ?

5) Громадські.

6) Крестьянъ.

7) Казенні.

8) Громадські.

9) ?

10) Громадські.

11) Общество.

12) Общества. /32/



14) росвидувати оброкъ и робочий одбутокъ по тяглахъ, по душахъ, або иншимъ якимъ звичаемъ, тамъ, де одбутки на державця одбуваютця за круговою порукою всеі громади 1)

15) добірати способівъ, якъ недопускати до недоборівъ и якъ стягати іхъ;

16) назначати позичка изь засобнихъ сільскихъ складівъ и всяку допомогу

17) давати умоцювання на речництво въ громадськихъ справахъ, и

18) справуватися у всіхъ тіхъ случаяхъ, якъ по спільнёму праву и по правиламь уставівъ про підданихъ 2), треба развязувати справу за згодою сільскоі громади 3).

Приписка 1-а. Речи, прописані въ пунктахъ 6 и 14-му и злучені зъ спільнімь користуваннямъ землею, не підвладні 4) сільскимъ радамъ 5) у тихъ сторонахъ, де есть діленичне або подвірне (спадкове) користування землею. Такожъ само рахувати ті жъ речі не мають права люде, що виділились изъ громадського користування землею.

Приписка 2-а. Въ сільскихь громадахъ 6), де инші господарі платятъ оброкъ, а инші одбувають одбутокъ роботою, и тимъ и сімъ даетця право, окроме спільнёі сільскоі ради 7), сходитись, підъ гулящий часъ, особе на малі ради 8), щобъ обрахувати речі, которі вилучно сягають до оброку або до робітнёго одбутку, що одбуваетця порозницею

Приписка 3-я. Сільскій раді 9) вільно радитись и вирекати вироки тілько въ речахъ, що прописані въ сёму артикулі.



1) Общества.

2) Крестьянъ.

3) Общества.

4) NB. НевЂрно.

5) Сходамъ.

6) Обществахъ.

7) Охода.

8) Сходы.

9) Сходу. /33/



Коли жъ рада 1) радитиметця и вирече вирокъ у речахъ, ій не підвладніхъ 2), то вирокъ не матиме сили, а люде, що ёго вирекли, чи самохіть изозвали раду 3), або одвічатимуть за те по вироку Мирового Третёго 4), або підуть підъ судъ.

52. Вироки у сільскихъ радъ 5) мають правну силу тілько тоді, якъ на радахь 6) були: сільский староста або ёго наказний и не меншъ якъ половина всіхъ підданихъ 7), которі мають голосъ на раді 8), и якъ сягають вони речей, переліченихъ въ 51-му артикулі.

53. Всі справи на сільскій раді 9) розвязувати або по спільнёму ладу, або перевагою голосівъ. Усякий підданий 10), хто прийде въ раду 11), матиме одинъ голосъ.

54) На розвязъ нижче прописанихъ речей треба згода не менше, якъ двохъ третинъ усіхъ підданихъ 12), що мають голосъ на раді: 13)

1) про переміну громадського користування землею на діленичне або подвірне (спадкове);

2) про розділъ мирськихъ земель на вічисті спадкові 14) ділниці;

3) про переділи мирськоі землі;



1) Сходъ.

2) НевЂрно.

3) Сходъ.

4) Посредника.

5) Сходівъ.

6) Сходахъ.

7) Крестьянъ.

8) Сході.

9) Сході.

10) Крестьянинъ.

11) На сходъ.

12) Крестьянъ.

13) Сході.

14) ? /34/



4) про установу мирськихъ доброхітнихъ складокь и обертання мирськихъ грощей, и

5) про одлучання ледачихъ підданихъ 1), изъ громади 2) и оддачу іхъ на волю Уряду.

Приписка. Вироки про одлучання підданихъ 3) изъ громади 4), поки ще не введено въ діло, подаватиме староста Мировому Третему 5) (арт. 617).

55. Инші справи декретуютця на радахъ 6) по вироку тихъ підданихъ 7), на чиій стороні, по лічбі, буде хочъ однимъ голосомъ більше половини всіхъ радовничихъ 8); якъ же роспадетця рада 9) на дві часті, рівні лічбою голосівъ, то перевага буде на тій стороні, съ которою згодитця староста.

56. Голоси збіраютця або переділивши раду 10) на дві сторона и лічучи голоси у тій и въ сій стороні, або жъ иншимъ способомъ, який въ которій громаді звичай.

57. Вироки сільскоі ради 11) въ речахъ, висловленнихъ въ арт. 54-му, пишутця въ особу книгу. Вироки въ иншихъ речахъ пишутця туди тілько тоді, якъ звелить рада 12). Для папірнихъ вироківъ ради 13) не уставляетця ніякоі особнёі форми.



1) Крестьянъ.

2) Общества.

3) Крестьянъ.

4) Общества,

5) Посреднику.

6) Сходахъ.

7) Крестьянъ.

8) Радовничий невЂрно. Это слово значитъ участвующій въ совЂщаніи, а не участвующій въ сходахъ.

9) Сходъ.

10) Сходъ.

11) Схода.

12) Схлдъ.

13) Схода. /35/







Підголовокъ другий.

Винності старости и иншихъ сільскихъ урядовихъ людей.


58. У громадськихъ справахъ сільскому старості, не виступаючи зъ гряниць сільского громадського урядовання, виконувати отъ які винності:

1) ззивати и роспускати сільску раду 1) и доглядати звачайного на ій порядку;

2) подавати на обрахування ради 2) всі справи, которі сягають до нуждъ и користей сільскоі громади; 3)

3) виконувати вироки сільскоі ради 4), распорядки волосноі управи и мировихъ установъ.

4) дозирати, щобъ цілі були межі и межові знаки на земляхъ, которими піддані 5) користуютця або володіють;

5) дозирати, щобъ у порядку були дороги, мости, гаті, перевози и инше таке на земляхъ, одзначенихъ сільскоі громаді 6) у наділъ, або на тихъ, що набули піддані у власність.

6) дозирати, щобъ піддані 7) добре одбували податки и всякі одбутки, чи то казенні, земські и мирські, чи то оброки або робітній одбутокъ на державця 8), и збірати сі податки и оброки у тіхъ громадахъ 9), де не буде особніхъ збірщиківъ;

7) Примушувати підданихъ до виконання умівъ и договорівъ одного зь однимъ, або зъ державцемъ 10) и сторонніми людьми, коли самст піддані 11) не змагаютця за такі договори,



1) Сходъ.

2) Схода.

3) Общества.

4) Общества.

5) Крестьяне.

6) Обществу.

7) Крестьяне.

8) Поміщика.

9) Обществахъ.

10) Поміщикомъ.

11) Крестьяне. /36/



8) доглядати порядку въ шкодахъ, шпиталяхъ и иншихъ громадськахъ заводахъ, коли все те заведено коштомъ громадськимъ;

9) дозирати, щобь у свій часъ компонувалися ревизькі реестри 1), и подавати іхъ кудв. треба:

10) коли піддані 2) просять собі уставленихъ білетівъ и пашпортівъ на одлучку або на вихідъ зовсімъ изъ громади 3), то ёму завіряти, якъ слідъ, волосного старшину, що нема перегороди до виходу реченихъ підданихъ. 4)

11) заправляти по громадському порядку мирскимъ 5) господарствомъ и мирскими 6) скарбами 7); доглядати, щобъ цілий бувъ запасний громадський хлібъ и щобъ порядкували нимъ по правді; и

12) оберегати одъ рострати те добро недбалихъ оплатниківъ, которе вбезпечае зиски недобору.

59. Поки піддані 8) стоять у обічнихъ 9) стосункахъ зъ державцемъ 10), на чиій землі вони осажені, сільский староста мусить підданихъ 11), що одбувають робітній одбутокъ, висилати на роботу, а зъ оброчнихъ стягувати оброкъ, яка буде воля державця 12), згідня съ правилами Помістовихъ Уставівъ, и огуломъ.



1) Сказки.

2) Крестьяне.

3) Общества.

4) Крестьянъ.

5) Громадськимъ.

6) Громадськими.

7) Не лучше ли употребить слово: «грішми».

8) Крестьяне.

9) Обязательныхъ.

10) Поімщикомъ.

11) Крестьянъ.

12) Поміщика. /37/



безъ проволоки виконувати правні жадання державця 1), згідно зъ виданими Уставами про підданихъ. 2)

60. Сільскій староста виконуе всі прикази волосного старшини по справамъ полиційского роспорядку 3), висловленимъ у арт. 83-му. Надто, не дожидаючись приказу, староста повиненъ, у гряницяхъ своеі громади 4):

1) добірати якихъ треба способівъ до заховання доброго порядку и вбезпечення людей и іхъ добра одъ злочинства и такожъ, щобъ не було спашу въ збіжі и въ травахъ, щобъ не було пожежі и порубу въ гаяхъ 5);

2) задержувати волоцюгъ, утікачівъ и війсковихъ дезертирівъ и передавати іхъ земській полиціі на дальшу росправу;

3) порядкувати підмогою въ надзвичайнихъ случаяхъ, яко отъ прикладомъ: у пожежахъ, повіддяхъ, повальнихъ хоробахъ, поморі бидла и въ иншихъ громадськихъ злигодняхъ, безъ проволоки, сповіщаючи волосного старшину, а якъ потреба вкаже доносючи просто й полиціі про головнійші випадки въ сільскій громаді 6).

4) На случай якого злочинства, попереду чинитн дознання, задержувати виноватого 7) и оберегати признаки злочинства, поки прибуде земська полиція або судній слідовникъ.

61. У речахъ, що висловлені въ переднёму артикулі, сільский староста повиненъ, не гаявши часу, виконувати всі правні жадання державця, 8) згідно съ правилами, висловленними въ арт. 150-му сёго уставу.



1) Поміщика NB. Пропущено: «подъ личною отвЂтственностью».

2) Крестьянъ.

3) ?

4) Общества.

5) Гай — роща, а не лЂсъ. Ниже въ стр. 68-й переводчикъ передаетъ слово: «лЂсной сторожъ» не гаевий, а лісовий.

6) ОбществЂ.

7) ?

8) Поміщика. /38/



62. Сільскому старости підвладні 1) всі; хто живе на земляхъ, одзначенихъ сільскій громаді 2) у надилъ, або на такихъ, що набули піддані у власність, люде податкового стану, а такожъ отставні и безрочно-отпускні війскові чини и іхъ семъі.

Приписка. Виймаютця зъ сёго тілько ті люде, що служать у державцівъ, и инші, которі живуть у іхъ осадахъ: сі просто підвладні земській полиціі. Коли такі люде вчинять яки непорядки въ селі на підданськихъ 3) земляхъ, то староста передае виноватихь державцеві 4); якъ же вчинять вони криминалъ або велике злочинство 5) — тіко полиціи, спільнимъ порядкомъ.

63. Сільский староста повиненъ безперечно виконувати всі правні жадання мирового третёго, 6) суднёго засідателя 7), земскоі полиціі и всіхъ уставленихъ урядівъ въ речахъ імъ підвладніхъ.

64. Сільскому старости даетця право за малі провинності підвладніхъ 8) ёму людей назначати на громадськи роботи не більшъ, якъ на два дни. Хто вважатиме, що ёго покарано неправёдно, той нехай жалуетця, не пропускаючи семи днівъ, мировому третёму 9).

65. Сільский староста, въ виконанню справъ дуже великихъ, именно: якъ чинитиме обличну кару, чи то полиційську, чи то виречену громадською радою, 10)


1) НевЂрно: підвладний — значитъ подвластный.

2) Обществу.

3) Крестьянскихъ.

4) Поміщику.

5) ?

6) Слідовника. NB. Выше судебный слЂдователь переведемъ судний слідівникъ, а здЂсь засЂдатель.

7) Посредника.

8) НевЂрно.

9) Посреднику.

10) Крестьянскимъ судомъ чи сходомъ.



якъ робитиме обиськъ у піддансь-/39/кому 1) домі або оселі, якъ кого задержить або візьме підъ сторожу, якъ братиме одъ сбірщика и тратиме мирські гроши и якъ оддаватиме оброчну плату державцеві 2), повиненъ неодминно взяти до себе двохъ свідківъ, передоричъ изъ старихъ людей сільскоі громади. Те жъ правило, скілько можна, виконуетця и якъ попередъ всёго чинять дознання въ провинностяхъ и злочинствахъ.

Приписка. На случай, якъ сільска громада 3) буде мала, або якъ у селі облічъ мало підданихъ, старості дозволяетця вимагати для сеі речі свідківъ изъ ближчихъ громадъ 4).

66. Коли въ волості тілько одна сільска громада, 5) тоди винності старости виконувати волосному старшині. Въ такому разі обірати помошника старшини, одного, двухъ або трёхъ, до громаді 6). Вони помагатимуть старшині виконувати всі ёго винності и послухатимуть 7) ёго самого.

67. Сбірщикъ податківъ повиненъ:

1) збірати накинуті на підданихъ податки, оброки на державця 8) и всі уставлені грошові поплатки, а такожъ и недобори у тихъ поплаткахъ;

2) лічити які треба гроші;

3) дозирати, щобъ усякий господарь плативъ скілько зъ ёго впадае безъ недобору;

4) берегти що зобрано зъ підданихъ 9) податківъ, поплатокъ и оброківъ, поки оддасть іхъ кому треба у тому місті и тимъ звичаемъ, якъ вирече громада на радахъ 10);



1) Крестьянскому.

2) Поміщику.

3) Общество.

4) Обществъ.

5) Общество.

6) Обществу.

7) NB. Не точно.

8) Поміщика.

9) Крестьянъ.

10) Сходъ. /40/



5) оддавати въ повітову скарбовню 1) податки и оброки и брати уставлені квітки 2).

6) Здавати на радахъ 3) лічбу грошей, що зобрани зъ підданихъ 4).

7) відомо чинити радамъ 5) про неплатниківъ, щобъ добрано способу, якъ зъ нихъ стягти недобори, и

8) роздавати всімъ господарямъ окладні книжки, або карби, або які инші знаки, на одзначъ, що збірщикъ гроши зібравъ, згідно зъ громадськимъ звичаемъ.

68. Винності всіхъ иншихъ урядовихъ людей, якъ отъ: дозорцівъ хлібиихъ складівъ, шкілъ и шпиталівъ, лісовихъ и полёвихъ сторожівъ, сільскихъ писарівъ и инш. так. виречені вже самими назвали урядівъ.




Голова третя.

Волосні урядовання.


69. Волосне урядовання складують:

1) Волосна рада 6)..

2) волосний старшина зъ волоснимъ правленіемъ,

3) волосний підданський 7) судъ.

2) волосній раді 8) збіратися, а волосному правленію и волосному судові мати свое місто передоричъ у тому сели, де есть церква парафияльна, коли у волості всёго тілько одна парафія; коли-жъ инше, то въ тому селі, которе буде посередыні волости, або въ которому людей найбільше, або торги и добутки найбільші.



1) Слова «повітова скарбовня» никто въ Малороссіи не пойметъ.

2) Квитанціи.

3) Сходахъ.

4) Крестьянъ.

5) Сходамъ.

6) Сходъ.

7) Крестьянскій.

8) Сходу. /41/







Підголовокъ первий.

Волосні ради 1).


71. Волосну раду 2) складують сільскі и волосні урядови люде, со вибору (прописані вони въ арт. 112-му) и піддані 3), которихъ вибірають одъ усякого села або поселка, що тягне до волости, по одному одъ десяти дворівъ и изъ тихъ, що користуютця землею за одбутки, и изъ тихъ, що набули ділниці у власність.

72. Отъ поселка, виселка, хутора, починка, застінка, односілля и инш., де менше десяти дворівъ, вільно посилати на волосну раду 4) по одному виборному.

Приписка. У губерніяхъ Виленській, Волинській, Гродненській, Киівській, Ковенській, Минській и Подольскій, а такожъ у повітахъ Динабурському, Дризенському, Люцинському и Ріжицькому губерніі Витебськоі, наймитамъ и бурлакамъ 5) вільно посилати на волосну раду 6) по одному виборному одъ усякихъ двадцяти дорослихъ парубківъ.

73. У справахъ рекрутського одбутку вільно подавати голосъ на радахъ підданимъ 7), що мусять ёго одбувати, ихъ батькамъ або тимъ, хто іхъ зростивъ.

74. Тамъ, де въ волості одна тілько сільска громада 8) замість волосноі ради 9) буде сільска. У такому случаі до речей підвладнихъ сільскій раді 10) и прописанихъ у арт. 51-му,



1) Сходъ.

2) Сходи.

3) Крестьяне.

4) Сходъ.

5) NB. Не лучше ли употребить слово: бобіль.

6) Сходъ.

7) Сходахъ крестьянамъ.

8) Общество.

9) Схода.

10) Сходу.



дода-/42/ютця и всі огуломъ речі підвладні волоснимъ радамъ 1) и визначені въ арт. 78-му сёго Уставу.

75. Изъ піданихъ, що мають голосъ у волосній раді 2), обіраютця чергові судці, обпіраючись на арт. 93-й сего Уставу.

76. Мировий третій 3) назначатиме особні реченці, по докладу волосного старшини, на збіръ волоснихъ радъ 4) у тихъ волостяхъ, де більшъ ніжъ одна сельска громада 5). Коли бъ потреба вказала збірати раду не въ той реченець, що назначено, то такий збіръ ради чинити не инаково, якъ зъ відома и згоди на те мирового третёго 6).

77. Перве місто на волоснихъ радахъ 7) матиме волосний старшина; винъ доглядатиме тутъ и звичайного порядку. Якъ же старшину повірятимуть або на ёго жалуватимутця, тоді перве місто на волосній раді 8) давати кому-небудь зміжъ сільскихъ старостъ (або кому-небудъ зміжъ помошниківъ старшини, якъ у волості тілько одна сільска громада) 9) по доброму міжъ ними ладу, а на случай неладу — тому, хто зъ нихъ старший.

78. Волосна рада 10) мае право:

1) вибірати колоснихъ урядовихъ людей и судцівъ волосного

2) уставувати про всі речи. які сягають до справъ господарськихъ всіеи волости;

3) добірати способівъ про громадський доглядъ; споружати волосні школи; порядкувати волосними запасними складами, де вони есть;



1) Сходамъ.

2) Сході.

3) Посредникъ.

4) Сходовъ.

5) Общество.

6) Посредника.

7) Сходахъ.

8) Сході.

9) Общество.

10) Сходъ. /43/



4) жалуватись кому треба або прохати у справахъ волоснихъ черезъ особнихъ виборнихъ;

5) назначати и роскидати по людяхъ мирські поплатки и одбутки, що одбувае уся волость;

6) повіряти порядки и гроші у урядовихъ людей, що обрала вся волость;

7) повіряти рекрутські реестри 1) и роскидати рекрутський одбутокъ, по правиламъ, прописанимъ въ арт. 192—207-му, и

8) змоцняти на речництво у справахъ волости.

Приписка. Волосна рада 2) мае право радитись и вирекати вироки тілько въ речахъ, прописанихъ у сёму артикулі. Якъ же рада 8) радуватиме и вирече вирокъ у речахъ, которі ій не підвладні, то вирокъ уважати за нікчемний, а людей, що ёго змислили, або самохіть иззивали раду 4), глядя по справі, або карати такъ, якъ вирече мировий третій 5), або оддавати підъ судъ.

79. Вироки волосного суду 6) мають силу, коли на раді 7) були: волосний старшина, або той, хто займае ёго місто, и не менше двохъ третинъ підданихъ, що мають голосъ у раді 8). Усі справи у волосній раді 9) розвязувати по спільнёму ладу або перевагою голосівъ, которі лічити по правиламъ, прописанимъ въ арт. 53 — 56-му. Правні вироки ради 10) мають силу тілько тоді, якъ зъ виконаннямъ реченого вище варунку, сягають тілько до речей підвладнихъ 11) волосній раді 12).



1) Списки.

2) Сходъ.

3) Сходъ.

4) Сходъ.

5) Посредникъ.

6) Сходу.

7) Сходи.

8) На сходи.

9) Сході.

10) Сходу.

11) NB. НевЂрно.

12) Сходу.



Вироки записувати въ книгу /44/ у справахъ дуже великихъ 1), и тоди, якъ вирокъ мае силу на довгий часъ, а такожъ и про случай, якъ сёго вимагатимё рада 2).

80. На вирокъ волосного суду 3) жалуватись мировому третёму 4), а вінъ передасть на розвязъ мировій раді 5).





Підголовокъ другий.

Про волосного старшину.


81. Волосний старшина одвітуватиме за спільний порядокъ, тихість и звичайність у волості. Що до сёго, то ёму зовсімъ підвладні 6) сільскі старости.

82. Волосний старшина старшинуватиме: надъ сільскими громадами 7) тиі волости и огуломъ надъ людьми підвладними 8) сільскому урядованню — тихъ громадъ 9) (арт. 62), а такожъ и надъ приписними до волости дворяками.

Приписка. Волосний старшина не старшинуе надъ людьми, що визначені у приписці до арт. 62-го сёго Устава; тільки жъ, на случай якъ зроблять криминалъ, або велике злочинство, тоді старшина оддаватиме виноватихъ въ полицію, спільнимъ порядкомъ.



1) ?

2) Сходъ.

3) Сходу.

4) Посреднику.

5) Съізду.

6) NB. НевЂрно.

7) Обществами.

8) NB. НевЂрно.

9) Обществъ.



83. У справахъ полиційскихъ волосний старшина, у гряницахъ волосного урядовання, повиненъ:

1) ознамовувати, по приказамъ Земськои Полиціи, права и роспорядки Уряду. и дозирати, щобъ не ширилось поміжъ під-/45/даними 1) фалшованихъ универсалівъ 2) и чутокъ, шкодливихъ громадскій тихості;

2) пильнувати, щобъ у громадськихъ містахъ поводилось звичайно, щобъ ніякого худа не чинилось ні людямъ, ні ихъ добрамъ, а якъ стане не тихо, неладно и небезпечно въ громаді, заразъ добірати первого способу противь безладдя, пока Земська Полиція що вчинить;

3) задержувати волоцюгъ, утікачівъ и війсковихь дезертірівъ и видавати 3) ихъ полиційській старшині;

4) якъ одлучитця хто самохіть зъ волости або яки злочинства и безладдя постануть, про все те сповіщати Земську Полицію;

5) дозирати, щобъ непохібно виковувались уставлені симъ Уставомъ правила на прописъ, виписъ и переписъ підданихъ 4) изъ одниі громади 5) въ другу, и сповіщати про те Земську Полицію, а вона сповістить Повитовий Скарбъ 6) и Скарбову 7) Палату 8);

6) порядкувати у надзвичайнихъ случаяхъ, якъ-отъ: пожежи, повіддя, повшехні 9) громадські злигодні, и безъ проволоки сповіщати полиційску старшину про надзвичайні випадки въ волости;



1) Крестьянами.

2) NB. Универсалы издавались гетманами, а Русское Правительство издаетъ указы.

3) ?

4) Крестьянъ.

5) Общества.

6) УЂздное казначейство.

7) Казенную.

8) NB. На страницЂ 32 уЂздное казначейство названо „Повітовая Скарбовня“, а здЂсь — „Повітовий скарбъ“. NB. Слова „скарбовий“ въ Малороссіи никто не пойметъ, слово же „казенний“ всякъ понимаетъ.

9) ?




7) запобігати и зупиняти злочинства и вини; добірати полиційского способу, щобъ дознатись и задержати виноватихъ и видавати іхъ на дальший роспорядокъ, якый треба старшині, и /46/8) дозирати, щобъ виконувалвсь вироки мировихь уставівъ и волосного суду.

84. Волосний старшина у сцравахъ громадськихь повиненъ у гряницяхъ роспорядку волосного урядовання:

1) иззивати и роспускати волосну раду 1) и держати на ій звичайний порядокъ;

2) подавати до уваги ради 2) всі справи, що сягають потребъ и користей волосноі громади 3);

3) уводити у діло вироки волосноі ради 4), виречені по правамъ и правиламъ, уставленимъ у сёму Уставі;

4) дозирати, щоби у порядку були у волості шляхи, мости, гатки, перевози и инше.

5) дозирати, щобъ и сільскі старости и инши урядові люде чинили непохибно коженъ своі винності;

6) дозирати, щобъ громади 5) добре одбували усякі скарбові 6) и земські одбутки, и грошові, и натуральні, и рекрутську;

7) порядкувати волосними мирськими грішми и волосними мирськими добрами, одвітуючи за те, щобъ усе було ціле и добре оберталося;

8) підданимъ 7) и дворякамъ, приписанимъ до волості, уставленимъ порядкомь и добре впевнившись, видавати свідчення, що можна тимъ підданимъ 8) и дворякамъ брати собі пашпорти и билети и на одлучки, и на перехідъ у другі громади 9) и стани;



1) Сходъ.

2) Схода.

3) Общества.

4) Схода.

5) Общества.

6) Казенні.

7) Крестьянамъ

8) Крестьянамъ.

9) Общества. /47/



9) дозирати порядку у школахъ, шпиталяхъ, богодільняхъ и всякихъ громадськихъ заводахъ, коли іхъ завела волосна громада 1) власнимь своімъ коштомъ;

10) писати реестри дворякамъ, приписанимъ до волости, и брати зъ нихъ які уставлені поплатки, щобъ оддати куди треба;

Приписка. Если у волості тілько одна сільска громада 2), то волосний старшина, опрічъ прописанихъ вище винностей, мусить чинити и всі винності сільского старости. Тимъ то волосний старшина мусить слухати державця 3) у всіхъ ёго правнихъ жаданняхъ, чи то буде отбування на ёго отбутківъ, які съ підданихъ 4) ёму впадають, чи то буде оберегання порядка и запобігання пригодамъ, не похибно по арт. 59, 61 и 150 сёго Уставу.

85. Волосний старшина мусить, не одмовляючись, чинити все, що ёму по праву звелять Мировий Третій 5), Судній Слідовникъ, Земська Полиція и всяка уставлена зверхність 6) у тихъ речахъ, що вони іми порядкують.

Приписка. Прикази Земскоі Полиціи, що до полицейскихъ винностей волосного старшини, або сільского старости, передаватиметця імъ або просто, або черезъ соцького. Соцькому можна передавати старшині або старості тілько прикази Земськоі Полиціі, и не мае вінъ права втручатись у справи волосного або сільского урядовання; а про те вільно ёму зажадати іхъ підмоги, щобъ зробити, що звеліла полиція, и задержати злочинцівъ або непевнихъ людей. У такому случаі сільска и волосна старшина повинна слухати жадання соцькихъ и въ чому треба помогати імъ, а такожъ и соцькі пованні допомагати сільскій и волосній старшині чинити іхъ полиційскі винності и оберегати порядокъ.



1) Общество.

2) Общество.

3) Поміщика.

4) Крестьянъ.

5) Посредникъ.

6) NB. Этого польскаго слова (zwierchność) многіе не поймутъ. /48/



86. За малі полиційські вини людей, підвладнихъ 1) волосному старшині, мае вінъ право карати виноватихъ у такій мірі, якъ то указано сільскому старості (арт. 64).





Підголовокъ третій.

Про волосне правленіе.


87. Волосне правленіе складують: старшина, всі сільскі старости або помошники старшини и сбірщикъ податківъ, тамъ, де есть особні сбірщики.

Приписка. Волосній раді 2), по іі власній уподобі, вільно вибірати, на засідання у волосному правленіи, одного або двохъ особнихъ засідателівъ, коли рада 3) завважить, що се треба зробити, и сі засідателі заступатимуть місто сільскихъ старостъ въ урядованні.

88. Волосному правлению збіратись, коли можна и не трудно, по неділяхъ; якъ же на случай старшині звелять, або негайне діло трапитця, то и по буденнихъ дняхъ.

89. Правление мае право розвязуватн спільною згодою, або перевагою голосівъ тілько отъ-які справи: 1) чинити изъ волоснихъ грошей всяку трату, яку рада 4) уже ствердила; 2) продавати особизне підданське 5) добро по стяганнямъ скарбу, державця 6) або стороннёго чоловіка, опрічъ тихъ случаівъ, де, по праву, повинна те чинити полиція и 3) настановляти и одставляти волоснихъ урядовихъ людей, що служять по найму. Старшині, у всіхъ иншихъ справахъ ёго порядкування, тілько радитись съ правленнемъ, а порядокъ даватиме, по своій уподобі, вінъ самъ, облично за ёго одвітуючи.



1) NB. НевЂрно.

2) Сходу.

3) Сходъ.

4) Сходъ.

5) Крестянске.

6) Поміщика. /49/



90. Справи у волосному правлениі чинити словесно. У заведену при волосному правлениі книгу приказівъ уписувати: 1) прикази, що ознаймить старшина правлению, або порозницею урядовимъ людямъ того правления, коли такоі записі у книгу зажадае самъ старшина, або той, кому данъ приказъ, и 2) вироки, що правление приняло спільною згодою, або перевагою голосівъ.

91. При волосному правлениі, опрічъ книги, реченоі у переднёму артикулі, мусять бути: 1) книга вироківъ волосноі ради 1) 2) книга развязівъ волоснихъ и третійскихъ судівъ (арт. 100, 107 и 108), и 3) книга згідъ и умівъ. У сю книгу вписувати, съ жадання умовнихъ сторінъ, усякі згоди и обітности (на гроші не більшъ трёхсотъ карбованцівъ), що піддані 2) уложили и міжъ себе и зъ державцемъ 3), або сторонніми людьми, коли такі згоди и обітності оглашено словесно при бутності не меншъ двохъ свідківъ и підписали іхъ обидві умовні сторони, або, по іхь проханню, хто-небудь инший, якь сами не письменні. Записі въ сій книзі, а такожъ свідченні копиі, що зъ іхъ видадутця, матимуть, про случай звади, силу суднёго доводу, аби були слушні 4) (не фалшовані).

92. Писати книги у волосному правлениі, та й огуломъ писати въ ёму, що вкаже потреба, мусить волосний писарь, а старшина найближче ёго назиратиме. щобъ вінъ нехибно и въ порядку писавъ речені книги, и въ папірахъ и въ свідченняхъ, що даватимуть волосний старшина, волосне правление, волосний судъ и волосна рада 5), щобъ якъ разъ такъ прописувавъ, якъ вони уставлять и виречуть. На случай фалши, писаря оддавати підъ криминальний судъ и кару, яка виречена за фалши по службі, обпіраючись Св. Зак. 1857 р. Т. XV, кн. I. Улож. о Нак. арт. 404-го.



1) Схода.

2) Крестьяне.

3) Поміщикомъ.

4) ?

5) Сходъ. /50/






Підголовокъ четвертий.

Про волосний судъ.


I. Складъ суду и часъ сборівъ.

93. Щобъ зважити волосний судъ, що-року волосна рада 1), або сільска, коли у волості тілько одна громада 2), вибірае чотири, пять и до дванадцяти черговихъ судцівъ. Скільки вибірати сихъ виборнихъ и якъ імъ чергуватись, те все оддаетця на волю ради 3) отъ на якихъ постановахъ:

1) засідати у суді мусить не менше трёхъ судцівъ 4);

2) судцівъ можна вибірати або на цілий рікъ до безперемінного урядовання, або до урядовання чергою, яку попереду вирече рада 5).

3) у сёму посліднему случаі, изъ вибранихъ лікомъ одъ 4-хъ до 12-ти судцівъ, мусять выходити у указані реченці (якъ-отъ: черезъ два, чотирі або шість місяцівъ) не більше половини, а потімъ на іхъ місце засідати иншимъ вибравимъ суддямъ 6), чергуючись.

Приписка 1-а. Раді 7) даетця право, коли вбачить, що треба, назначати нагороду черговимъ судцямъ, по своій уподобі, за часъ іхъ урядовання.

Приписка 2-а. У тихъ волостяхъ, де вже есть уставлений, по помістовнимъ звичаямъ, судъ, ёго не касувати, тілько щобъ, вибіраючи судцівъ, настановляла уся волость.

94. Волосний судъ збіраетця черезъ усякі два тижні, коли можна и не трудно, по неділяхъ; на случай же нужди, волосний старшина иззивае въ другі дні и частійше.



1) Сходъ.

2) Общество.

3) Схода.

4) NB. Тутъ судьи называются судцями, а ниже судьями.

5) Сходъ.

6) ?

7) Сходу. /51/






II. Речи порядковання и гряниці зверхности волосного суду.


95. Волосному суду, обпіраючись на дальші артикули, розбірати звади и сутяги проміжъ підданнихъ 1), а такожъ и справи у невеликихъ іхъ провинностяхъ.

96. Волосному суду развязувати безъ пересуду: усі звади и сутяги власно проміжъ підданними 2), ціною до ста карбованцівъ бірно, и за верухомі и рухомі добра въ гряницяхъ підданського 3) наділу, и за позички, купна, продажі и всякі инші згоди и обітності, а такожъ и справи про нагороду за втрати и ущербки у підданськихъ 4) добрахъ.

97. Коли справа перейде за суму, прописану у 96-му арт., або сутяга иде за нерухоме добро, которе піддані 5) набули у власність опрічъ наділу, а такожъ, коли въ сутягу ввійшли люде иншихъ станівъ, то у всіхъ такихъ случаяхъ, якъ одна сторона зажадае, мусять розбірати справу спільні судні міста, нехибно обпіраючись на права.

98. Самостай сёго, волосному суду розвязувати безъ пересуду, яка бъ не була ціна стягання, усі звади и сутяги, що сутяжні сторони оддадуть на розвязъ волосного суду. Звади и сутяги, що въ іхъ, опрічъ підданихъ 6), замішались и сторонні люде, можна такожъ, коли сутяжні сторони схочуть, оддавати на безпересудний розвязъ волосного суду.

99. У всіхъ справахъ, яка бъ ні була іхъ ціна, аби тілько зъ ними не злучилось злочинство або провинність и не завязались користі малолитківъ и божевільнихъ, підданнимъ 7) и одниі и різнихъ волостей вільно, замість росправи у волосному суді,



1) Крестьянъ.

2) Крестьянами.

3) Крестянського.

4) Крестянськихъ.

5) Крестьяне.

6) Крестьянъ.

7) Крестьянамъ. /52/



 удаватися, по обіпільній згоді, до полюбовного, по совісті, суду, занедбавши усякі форми.

100. Вирокъ полюбовного суду безъ проволоки ознаймовати сутяжнимъ сторонамъ и вписувати у книгу, заведену, при волосному правленіи. Скоро впишуть ёго въ ту книгу, съ того часу вінъ матиме правну силу. Ніякихъ жалібъ на такий вирокъ нігде не приймати.

101. Волосний судъ розбіратиме підданихъ 1) своеі волости и вирекатиме імъ кару за малі провинності, коли вони . вчинені у гряницяхъ самоі волости и противъ людей тогожъ стану и коли не замішались тутъ люде иншихъ станівъ, а такожъ, коли речені провинності не звязались съ криминалами, которі мусять розбірати спільні судні міста. Коли у ту провинність увійшли піддані 2) иншои волости, то виноватимъ мусить вирекати кару судъ тиі волости, де провинність учинено.

Приписка. Людямъ иншихъ станівъ, противъ кого піддані 3) вчинили провинності, вільно шукати своеі вгоноби у волосному суді, або у спільнихъ установахъ.

102. Волосний судь мае право за такі провинності карати виноватихъ: громадською роботою — не більше шести днівъ, або грошовимъ стяганнямъ — не більше трёхъ карбованцівъ, або вязеннямъ 4) — не більше семи днівъ, або, на остатокъ, не визволенихъ изъ кари на тілі, — різками не більшъ двадцяти шмагівъ. Якою мірою за всяку провинность карати, оддаетця на волю самого суду.



1) Крестьянъ.

2) Крестьяне.

3) Крестьяне.

4) NB. Не лучше ли употребить такое же выраженіе, какъ и въ ст. 14 (стр. 37)?



Приписка 1-а. Поки буде видано спільній сільский судній уставъ, волосні суди, а такожъ волосні старшини и сільскі старости, вирекаючи, нехибно по арт. 64, 86 и 102-му сёго Уставу, міру каръ за малі злочинства и провинності, мусять /53/ згожатися зъ правилами, уставленями про сю річъ въ уставі сільскому суднёму для скарбовихъ підданнихъ 1) (С. Зак., 1851 р. Т. XII, ч. II. Уст. благоустр. въ скарб. 2) сел. ар. 440 — 536).

Приписка 2-а. Волосний судъ не мае права вирекати кару на тілі: стареннимъ підданнимъ 3), що дожили шестидесяти роківъ, урядовимъ людямъ, прописанимъ у арт. 124-му, и тимъ, що добре держали такі уряди; а такожъ и підданимъ 4), що скінчили курсъ у повітовихъ школахъ, хліборобнихъ и рівнихъ зъ ними, або вишчихъ учебнихъ заводахъ.



III. Порядокъ справування и розвязу справъ.


103. Волосний судъ починатиме розбірати звади а сутяги не инше, якъ по жалоби жалібника. Розбірати жъ провинності підданихъ 5) вінъ починатиме: 1) по жалобамъ: укривженого або ёго отця — матері, коли укривжений не дійшовъ повного зросту; 2) по зажаду волосного старшини, або помішника ёго, або сільского старости, и 3) по сповіщенню того, хто бувъ свідкомъ провинности, коли укривжений не здолае самъ жалкуватись.

104. Волосному старшині и старості не втручатися въ справування волосного суду и не бути при обрахуванні справъ.

105. Усі справи у волосному суді справувати словесно.

106. У справахъ про злочинство 6), коли судъ вбачатиме, що люде злучні зъ справою не досить свідчили, то, щобъ ёго вияснити, вільно ёму допитуватись при двохъ або трёхъ свідкахъ изъ тубольцівъ-господарівъ. У справахъ сутяжнихъ оглядини міста при свідкахъ и огуломъ повірку доводівъ чинитиме судъ не инако, якъ по проханню сутяжнихъ.



1) Казенныхъ крестьянъ.

2) Казен.

3) Крестьянамъ.

4) Крестьянамъ.

5) Крестьянъ.

6) ?



107. Якъ розбіратиметця сутяжна справа у самому волосному суді, судцямъ, вислухавши сутяжнихъ сторінъ, старатись /54/ нахилити іхъ до згоди. Коли сторони помирятця, то мусять тоді жъ ознаймити, що одна уступае або чимъ нагорожае другу, и якимъ способомъ мусить учинитися вгоноба. Коли сутяжні сторони не підуть на мирову згоду, то судъ розвяже справу, або обпіраючисъ на заявлені у волосному правлениі згоди и обітности, коли есть вони проміжъ звадними сторонами, або жъ, коли іхъ нема, обпіраючись на помістовні звичаі и правила, що въ підданському 1) житті здавна ведутця. И умови мировоі згоди, и вирокъ волосного суду записувати у книгу волосного правления, и прописувати имення жалібника и одвітника.

108. Якъ волосний судъ роздивитця, яку провинність 2) мусить вінъ обрахувати, тоді вписувати въ речену попереду (арт. 91) книгу: имя виноватого, саму вину ёго и яка ёму виречена кара.

109. Вироки волосного суду за провинності, які вінъ мае право обраховувати, не будутъ уже пересужуватися.

110. Вироки волосного суду, и въ звадахъ и въ сутягахъ, и за провинности уводити у діло сільскимъ старостамъ, або, коли у волості тілько одна сільска громада 3), помішникові волосного старшини, підъ дозиромъ старшини и за спільнімъ іхъ одвітуваннямъ.




Голова четверта.

Про порядокъ, якимъ наставляти и одставляти сільскихъ и волоснихъ урядовихъ людей, про іхъ права и одвітування.


Отділеніе первое.

Якимъ порядкомъ настановляти и одставляти урядовихъ людей.

111. На инші уряди підданського 4) урядовання настановляти



1) Крестянскому.

2) ?

3) Общество.

4) Крестянского. /55/



людей по вибору, а на инші, по вподобі громади 1), можна настановляти або по вибору, або наймомъ.

112. По вибору настановляти отъ якихъ урядовихъ людей:

1) волосного старшину;

2) сільскихъ старостъ;

3) помішниківъ старшини;

4) сбірщиківъ подушного и засідателівъ волоснихъ правленій (прип. до арт. 87) у такихъ громадахъ 2) и волостяхъ, которі вбачатимуть, що треба імъ особнихъ сбірщиківъ и засідателівъ, и

5) судцівъ волоснихъ судівъ (арт. 93).

Приписка. Виборні, що мають голосъ на волосній раді 3), не вважаютця за людей урядовихъ.

113. Иншихъ урядовихъ людей, отъ-якъ: дозорцівъ складівъ, лісовихъ и полёвихъ сторожівъ, дозорцівъ богоугоднихъ и громадськихъ заводівъ, волоснихъ и сільскихъ писарівъ и инш. так., настановляти увагою громадською, або по вибору, або наймомъ. Коли наймомъ, можна настановляти и посторонніхъ хорошихъ людей.

114. На урядъ, которий даетця по вибору (ст. 112), не можна вибірати: 1) людей, которимъ не сповнилось 25-ти роківъ; 2) людей, каранихъ на тілі по суду, або которихъ судъ оставивъ у непевності, а такожъ тихъ, що зостаютця підъ судомъ и розвідомъ, и довідомо ледачихъ 4). Ще жъ до того, волосного старшину и збірщика подушного вибірати передорічъ изъ господарівъ.




1) Общества.

2) Обществахъ,

3) Сході.

4) NB. Не совсЂмъ вЂрно.





* * *


На этой статьЂ заканчивается сохранившійся трудъ П. А. Кулиша.






[Вашкевич В. Г. Перевод П. А. Кулиша на украинский язык манифеста 19 февраля 1861 года и Положения о крестьянах // Киевская старина. —1905. — Т. 88. — № 2. — Отд. 1. — С. 324-341; № 3. — Отд. 1. — С. 422-460. Отдельный оттиск. — 55 с.]













© Сканування та обробка: Максим, «Ізборник» (http://litopys.kiev.ua/)
10.VII.2007







‹‹   Головна        


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.