Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[В. Анісов, Є. Середа. Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка / Вид. 2-е, доповн. — К.: Дніпро, 1976. — С. 22-47.]

Попередня     Головна     Наступна





В АКАДЕМІЇ ХУДОЖЕСТВ




1838 рік


Червня 23.

За рисунок з гіпсових фігур на місячному екзамені в Академії художеств Шевченкові виставлено номер тринадцятий * (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 723, арк. 10).


* Найкраща робота оцінювалась № 1, а далі оцінки йшли по низхідній.



Червень.

Шевченко оселився на 4-й лінії Васильєвського острова у будинку № 100 (Запис на відпускній Шевченка: «Васильевская часть, 2, кварт. № 100, записан 3 июня 1838 г., 18 февраля 1839. Надзиратель Иванов»).


Вересня 3.

На третному екзамені з малювання в Академії художеств Шевченко одержав одинадцятий номер (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 723, арк. 11).


Жовтня 4.

За рисунок з гіпсових фігур на місячному екзамені в Академії художеств Шевченко одержав перший номер (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 723, арк. 13).


Жовтня 29.

У Полтаві помер І. Котляревський. На смерть письменника Шевченко відгукнувся віршем «На вічну пам’ять Котляревському» (УРЕ, т. 7, с. 300).

На місячному екзамені в Академії художеств за рисунок з гіпсових фігур Шевченко одержав третій номер (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 723, арк. 15, зворот).


Листопада 2.

Шевченко в Гатчині написав «Думку» («Тяжко, важко в світі жити...»). Вперше надруковано в харківському альманасі Бецького «Молодик», 1843, ч. 2, с. 91 — 92 (Твори, т. I, с. 15 — 16).


Листопада 18.

Є. Гребінка в листі до Г. Квітки-Основ’яненка писав: «А ще тут є у мене один земляк Ш[евченк]о, що то за завзятий писати вірші, то нехай йому сей та той! Як що напише, то тільки цмокни /23/ та вдар руками об поли! Він мені дав гарних стихів на «Збірник» (Данилевский Г. Украинская старина. X., 1866, с. 275).


Листопада 24.

Шевченко переїхав на квартиру до І. Сошенка в будинок № 307 3-го кварталу Васильєвської частини (тепер — будинок № 47 по 4-й лінії) (Жур П. Шевченковский Петербург, с. 140).


Листопада 30.

За рисунок з гіпсових фігур на місячному екзамені в Академії художеств Шевченко одержав другий номер (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 723, арк. 17).


Осінь.

Познайомився з В. І. Штернбергом, який повернувся з України до Петербурга за рекомендацією І. Сошенка прямо на квартиру Шевченка (Твори, т. IV, с. 148).

Разом з К. Брюлловим і В. Штернбергом буває в Александринському театрі (там же, с. 115201).


Грудня 16.

Комітет Товариства заохочення художників, розглянувши малюнки Шевченка, виніс рішення взяти його на утримання Товариства при першій вакансії («Радянське літературознавство», 1939, № 4, с. 91).


Грудня 24.

На третному екзамені в Академії художеств за рисунок з натури Шевченко одержав четвертий номер (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 723, арк. 10).

1838 роком датуються такі поетичні твори Шевченка:

«Думка» («Вітре буйний, вітре буйний...»),

«На вічну пам’ять Котляревському»,

«Думка» («Тече вода в синє море...»).

Вперше ці поезії були надруковані в альманасі «Ластівка», 1841, с. 23 — 25; 306 — 312;. 312 — 313.

Цим же роком датують і поему «Катерина» з присвятою В. А. Жуковському в пам’ять викупу з кріпацтва Шевченка — 22 квітня 1838 року. Вперше надрукована в «Кобзарі» 1840 року, с. 21 — 67 (Твори, т. I, с. 9 — 10; 11 — 13; 14; 28 — 47).


Грудня 25.

Намалював «Козацький банкет» (олівець). Дата і підпис автора (Твори, т. VII, кн. I, № 15).


У цьому році.

Намалював портрет дівчини з собакою (акварель) і портрет М. О. Луніна (акварель). На обох дата і підпис Шевченка (Твори, т. VII, кн. I, /24/ № 13, 14); голову матері — копія з картини К. Брюллова «Останній день Помпеї» (олія) (там же, № 16).








1839 рік


Січня 8.

Шевченко разом з Штернбергом був присутній на вінчанні свого вчителя К. Брюллова з Емілією Тімм у лютеранській церкві на Кірочній (Твори, т. IV, с. 154).


Січня 13.

Є. Гребінка в листі до Г. Квітки-Основ’яненка пише про Т. Шевченка: «У мене тут є чудесний помічник — Шевченко, людина, подиву гідна» (ІЛІШ АН УРСР, ф. 30, спр. 11).


Січня 20.

Постанова комітету Товариства заохочення художників: «Призначити художнику Шевченку по 30 крб. на місяць утримання, яке видавати з 1-го січня цього року» («Радянське літературознавство», 1939, № 4, с. 92).


Лютого 1.

За рисунок з натури на місячному екзамені в Академії художеств Шевченко одержав п’ятнадцятий номер (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 723, арк. 20).


Лютого 18.

Шевченко переїжджає на квартиру в будинок № 189, 2-й квартал Васильєвської частини (тепер № 29 по 6-й лінії) (Жур П. Шевченковский Петербург, с. 143).


Березня 1.

На місячному екзамені в Академії художеств за рисунок з натури Шевченко одержав шістнадцятий номер (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 723, арк. 22).


Березня 8.

В. Штернберг з В. Далем виїхали в Оренбург. Шевченко й Мокрицький відвідали Гребінку. Були вони в нього й 10 березня («Советская Украина», 1961, № 1, с. 167 — 168).


Березня 18.

За рисунок з натури на місячному екзамені в Академії художеств Шевченко одержав дев’ятий номер (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 723, арк. 24).


Квітня 28.

В книзі видатків Товариства заохочення художників з 28.IV 1838 р. по 28.IV 1839 р. записано: «Видати на утримання наявних пансіонерів: 17. Іва-/25/ну * Шевченкові з січня 1839 р. до 1 травня на утримання 120 крб.» («Радянське літературознавство», 1939, № 4, с. 92).



* Помилка в оригіналі документа (Автори).



Квітня 29.

Третний екзамен з малювання в Академії художеств, в якому як сторонній учень брав участь і Шевченко. За рисунок з натури він одержав третій номер (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 723, арк. 25).


Травня 3.

За постановою ради Академії художеств Шевченка нагороджено срібною медаллю за малюнок з натури. Запис у журналі Академії художеств:

«Ст. 11. Определено: записать в сей журнал список гг. академистов и вольноприходящих учеников, удостоившихся по третному экзамену, производившемуся 29 апреля 1839 года, к получению серебряных медалей первого и второго достоинства, а именно: ...второго достоинства ...за рисунок с натуры — посторонний Шевченко» (Справа № 96, літ. «Ш», арк. 2; Сборник материалов для истории императорской Академии художеств, 1865, ч. II, с. 383384; Твори, т. VII, кн. II, № 379; Документи, с. 7).

Червня 1. Шевченко одержав восьмий номер за рисунок з натури на місячному екзамені в Академії художеств (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 723, арк. 28).


Червня 3.

Лист Шевченка до правління Академії художеств з проханням видати йому квиток на право вільного проживання в Петербурзі:

«В правление императорской Академии художеств.

Из вольноотпущенных постороннего ученика императорской Академии художеств Тараса Шевченко

Покорнейшее прошение

Получив свободу от помещика своего, вот уже год посещаю рисовальные классы императорской Академии художеств. Не будучи приписан еще ни к какому званию, числясь только посторонним учеником Академии, прошу покорнейше правление Императорской Академии художеств в таковом качестве выдать мне на свободное жительство в С.-Петер-/26/бурге билет, какой по положению выдается для вольноприходящих учеников Академии. Июня 3 дня 1839 года. К сему прошению руку приложил Тарас Шевченко» (Твори, т. VI, с. 233).


Липня 1.

Шевченко в числі улюблених учнів (разом з П. Петровським та Г. Михайловим) супроводить свого вчителя К. Брюллова на традиційне царське свято у Петергофі, куди поїхали пароплавом (Твори, т. V, с. 28). У цей час він живе на квартирі разом з Г. Михайловим у будинку Г. Аренс, 1-й квартал Васильєвської частини, № 64 (тепер № 4, 7-а лінія) (Твори, т. V, с. 28; Жур П. Шевченковский Петербург, с. 143144).


Літо.

Шевченко відвідує літературно-музичні вечори у М. Глінки. На цих вечорах часто бували В. Бєлінський, І. Крилов, К. Брюллов та інші (М. И. Глинка. Летопись жизни и творчества. Составила А. Орлова. М., Музгиз, 1952, с. 168).


Вересень.

Виставка в Академії художеств, на якій експонувались два акварельні портрети, виконані Шевченком (Указатель художественных произведений, выставленных в залах императорской Академии художеств. СПб., 1839, с. 4).


Жовтня 28.

На місячному екзамені в Академії художеств за рисунок з натури Шевченко одержав сьомий номер (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 723, арк. 32).


Листопада 15.

У листі братові Микиті розповідає про своє вільне життя і навчання, запитує Микиту про його життя та життя родичів. Разом з листом пересилає записку І. С. Димовському (управителю маєтку Енгельгардта в Кирилівці) невідомого змісту (Твори, т. VI, с. 15 — 16).


Осінь.

Намалював портрет Солової (оригінал не розшукано) (Твори, т. IV, с. 162; т. VII, кн. II, № 380).


Грудня 16.

В. Штернберг повернувся з Середньої Азії до Петербурга і оселився разом з Шевченком («Художественная газета», 1840, 15 марта, с. 27).


Кінець року.

Шевченко захворів на тиф. Хворого перевезли на квартиру Пономарьова в Академії художеств (Спогади, с. 83).


Зима.

Шевченко з В. Штернбергом відвідали В. Жуковського, який запросив їх оглянути привезені з Німеччини малюнки. «Но боже! Что мы увидели в этой /27/ огромной, развернувшейся перед нами портфели! Длинных безжизненных мадонн, окруженных готическими тощими херувимами, и прочих настоящих мучеников и мучеников живого, улыбающегося искусства» (Твори, т. V, с. 40).


У цьому році.

Шевченко написав такі поетичні твори:

«Думи мої, думи мої...» Вперше надруковано в «Кобзарі» 1840 р., с. 5 — 11;

«Перебендя» (з присвятою Є. Гребінці). Вперше надруковано в «Кобзарі» 1840 р., с. 13 — 20;

«Тополя». Вперше надруковано в «Кобзарі» 1840 р., с. 69 — 82;

«Думка» («Нащо мені чорні брови...»). Вперше надруковано в «Кобзарі» 1840 р., с. 83 — 87;

«До Основ’яненка». Вперше надруковано в «Кобзарі» 1840 р., с. 89 — 96;

«Іван Підкова» (з присвятою В. Штернбергу). Вперше надруковано в «Кобзарі» 1840 р., с. 97 — 103;

«Тарасова ніч». Вперше надруковано в «Кобзарі» 1840 р., с. 103 — 114 (Твори, т. I, с. 21 — 24; 25 — 27; 48 — 54; 55 — 56; 57 — 59; 60 — 62; 63 — 67).

Намалював два портрети А. І. Лагоди (акварель та олівець), підпис і дата автора (Твори, т. VII, кн. I, № 17; кн. II, № 238).

Виконав портрет П. І. Мартоса (акварель), який до цього часу не вдалось розшукати («Вестник Юго-Западной России», 1863, т. 4, отдел IV, с. 32; Твори, т. VII, кн. II, № 378).

Намалював: «Тополя» (олівець) (Твори, т. VII, кн. II, № 237).

Разом з В. Штернбергом відвідує родини поміщика-мецената Г. Тарновського, інспектора університету О. Фіцтума, художника і скульптора К. Іоахима, родину Шмідтів (далекі родичі В. Штернберга) (Твори, т. IV, с. 151 — 152, 155 — 156).

Знайомство і зустрічі Шевченка з С. Гулаком-Артемовським, Я. Кухаренком та О. Ельканом. Тоді ж був намальований акварельний портрет С. Гулака-Артемовського, який не вдалось розшукати (Твори, т. VI, с. 65 — 66; т. VII, кн. II, № 383; Известия общества любителей изучения Кубанского края, Екатеринодар, 1913, с. 43).

Познайомився з білоруським письменником Яном /28/ Барщевським та учасниками його гуртка. Українському поетові подобались білоруські народні пісні, які читали йому друзі, про твори ж білоруських письменників він висловлював критичні зауваження. Шевченко заохочував своїх друзів працювати для народу і запевняв, що їхня праця не загине марно («Наша ніва», 1911, № 8, 24 лютого, с. 118).


18391840 роки.

Намалював:

«Перерване побачення» (акварель);

«Сон бабусі і внучки» (акварель);

«Жінка в ліжку» (акварель) (Твори, т. VII, кн. I, № 18, 19, 20).


18391841 роки.

Намалював акварельний портрет І. А. Крилова (Твори, т. X, № 122).


1839 — 1842 роки.

Намалював олівцем:

«В натурному класі Академії художеств» (чотири варіанти) (Твори, т. VII, кн. II, № 239, 240, 242, 247);

«Голова дитини. Гіпсова рука. Натурщик Степан»;

«Спляча жінка та інші ескізи»;

«Учень Академії художеств за роботою»;

«Натурщик і учень Академії художеств»;

«Учні Академії художеств» та інші начерки (там же, № 241, 243, 244, 245, 246).

Намалював: «Натурщик І. М. Малишев» (не розшукано) (там же, № 381382).


1839 — 1843 роки.

Зробив начерки олівцем:

«Портрет жінки з локонами»;

«Жінка, що сидить»;

«Людина на березі» (Твори, т. VII, кн. II, № 249, 250, 251).

Начерки та ескізи олівцем в альбомі малюнків 1839 — 1843 років, виконані в Петербурзі та на Україні (там же, № 154200).


18391844 роки.

Намалював акварельний портрет В. Жуковського (Твори, т. X, № 129).









1840 рік


Січня 1.

В «Художественной газете» (№ 1, с. 117) вміщено звіт комітету Товариства заохочення художників за 1839 р., у якому згадано, що комітет прийняв Шевченка під своє заступництво (с. 14). /29/


Лютого 12.

Цензурний дозвіл на видання «Кобзаря», підписаний П. Корсаковим. До збірки увійшли: «Думи мої, думи мої...», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови...»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» (Титульна сторінка «Кобзаря» 1840 року; Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 79).


Лютого 20.

Запис у журналі правління Академії художеств про старанність Шевченка та інших учнів (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 1672, с. 31).


Березня 2.

За рисунок з натури на місячному екзамені в Академії художеств Шевченко одержав сьомий номер (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 723, с. 38). Написав лист братові Микиті, в якому сповіщає, що вислав 50 крб. грошей, запитує, як живуть рідні, і просить допомогти сестрам. На листі є начерки Шевченка-художника (Твори, т. VI, с. 1718; т. VII, кн. II, № 254,255).


Березня 7.

Є. Гребінка подав до Петербурзького цензурного комітету рукопис Шевченка під назвою «Кобзарь, малороссийские песни и стихотворения». Того ж дня рукопис було повернуто з цензури І. Левченкові, який розписався про одержання в реєстрі (ЦДІАЛ СРСР, ф. 777, оп. 1, № 204; Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 79).


Березня 10.

Надруковано рецензію на «Кобзар» Шевченка в журналі «Сын отечества», т. II, кн. 4, відділ IV, с. 836 — 837 (Цензурний дозвіл на виданні) *.


* Тут і далі хронологічне розташування журналів зроблено на підставі дати цензурного дозволу на друкування періодичного видання.



Березня 20.

«Вместо чаю мы побрились» — малюнок В. Штернберга в альбомі: Шевченко і Штернберг голяться біля одного дзеркала.

Обидва художники в цей час жили в будинку Доннерберга на 11-й лінії, № 250 (тепер це — № 16) (Жур П. Шевченковский Петербург, с. 157158).


Березня 30.

Надруковано рецензію на «Кобзар» Шевченка в «Библиотеке для чтения» («Библиотека для чтения», 1840, т. 39, с. 14 — 16).


Квітня 3.

На місячному екзамені в Академії художеств Шевченко одержав за рисунок з натури сімнадця-/30/тий номер, а за писання натури — номер шостий (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 723, арк. 39).


Квітня 18.

Цензор П. Корсаков підписав квиток на випуск з друкарні Фішера Шевченкового «Кобзаря» (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 79).


Квітня 24.

Запис у щоденнику М. Маркевича про літературний вечір, що відбувся у ресторані на кошти автора записок. З присутніх на вечорі згадуються Т. Шевченко, Ф. Толстой, Ф. Чижов, П. Корсаков, О. Струговщиков, П. Мартос, Н. Кукольник. З позицій реакціонера Кукольник «критиковал Шевченко, уверял, что направление его «Кобзаря» вредно и опасно» (Пушкинский дом, Ленинград, Архив Н. А. Маркевича, ф. 488, № 39, арк. 41).


Квітня 27.

Літературно-музичний вечір на квартирі поетаперекладача, співробітника «Отечественных записок» О. Струговщикова, де було присутніх близько 40 чоловік, серед них М. Глінка, К. Брюллов, В. Бєлінський, Т. Шевченко, Ф. Толстой, В. Одоєвський, В. Григорович, І. Віталі та інші («Русская старина», 1874, т. 9, № 1 — 4, с. 701 — 702).


Травня 4.

Третний екзамен в Академії художеств, на якому Шевченко одержав четвертий номер за рисунок з натури (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 723, арк. 41).

Надруковано рецензію на «Кобзар» Шевченка («Литературная газета», 1840, № 36, с. 839).

В. Штернберг, О. Струговщиков і Т. Шевченко відвідали М. Маркевича (Пушкинский дом, Ленинград, Архив Н. А. Маркевича, ф. 488, № 39, арк. 40).

Оголошення в газеті «Северная пчела» (в розділі «Библиографические и разные известия»), що в книжкових крамницях В. П. Полякова (на розі Невського проспекту і Михайловської вулиці, в будинку графині Строганової і в Гостиному дворі на Суконній лінії, № 17) продається Шевченків «Кобзар» («Северная пчела», 1840, 4 мая).


Травня 7.

Надруковано рецензію на «Кобзар» Шевченка («Северная пчела», 1840, № 101).


Травня 9.

Написав вірш «Бандуристе, орле сизий!», присвячений М. Маркевичу. Вперше надруковано в аль-/31/манасі «Молодик», 1843, ч. I, с. 108 — 109 (Твори, т. I, с. 68).

Шевченко разом з О. Струговщиковим, М. Глінкою, Ф. Толстим, О. Нікітенком, М. Полевим, Н. Кукольником, С. Соболевським, Ф. Чижовим, Е. Губером та багатьма іншими був присутній на літературному вечорі в М. Маркевича (Пушкинский дом, Ленинград, Архив Н. А. Маркевича, ф. 488, № 39, арк. 41).


Травня 13.

Запис у щоденнику М. Маркевича про те, що Т. Шевченко, П. Каменський та О. Струговщиков дарують йому свої твори (Пушкинский дом, Ленинград, Архив Н. А. Маркевича, ф. 488, № 39, арк. 41).


Травня 14.

У журналі «Отечественные записки» надруковано рецензію на «Кобзар» Шевченка («Отечественные записки», 1840, т. 10, отд. VI, с. 23 — 24). Радянський дослідник В. Спиридонов (а також Є. Кирилюк, Ф. Прийма та ін.) вважає, що цю рецензію написав В. Бєлінський (див.: «Литературная газета», 1939, 5 марта). Рецензія була вміщена в «Полном собрании сочинений» В. Бєлінського, т. IV. М., Изд-во АН СССР, 1954, с. 171 — 172, хоч деякі дослідники творчості Бєлінського (напр., Ю. Оксман в «Летописи жизни и творчества В. Г. Белинского». М., Гослитиздат, 1958, с. 250, 567 — 568) заперечують думку, що ця рецензія належить йому.


Червня 1.

У журналі «Маяк» надруковано рецензію на «Кобзар» Шевченка («Маяк», 1840, ч. VI, с. 94 — 95). За рисунок з натури на місячному екзамені в Академії художеств Шевченко одержав п’ятий номер (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 723, арк. 43).


Червня 4.

Надруковано рецензію на «Кобзар» Шевченка в «Современнике» («Современник», 1840, т. 19, отд. III, с. 143).


Червня 5.

Запис М. Маркевича у своєму щоденнику про літературний вечір у Н. Кукольника, де був присутній і Шевченко: «Зато вечер чудный! У Нестора собрались: Греч, Булгарин, граф Толстой, Чернышев, Каменский, Чижов, Струговщиков, Прокопович, Шевченко, Яненко и множество других. Короче, 30 человек нас было, мы слушали второй раз Холмского» (Пушкинский дом, Ленинград, Архив Н. А. Маркевича, ф. 488, № 39, арк. 48). /32/


Червень 1840 року січень 1841 року.

Виконав малюнок «Натурщики» (вугіль, крейда). Внизу олівцем підпис художника (Твори, т. VII, кн. I, № 27).


Липня 20.

В. Штернберг виїхав з Петербурга до Рима. На примірнику «Кобзаря» 1840 р. Шевченко написав чотиривірш — присвяту Штернбергові — «На незабудь!». Незабаром після від’їзду Штернберга Шевченко переселяється на квартиру в будинок Кастюріна на 5-й лінії (тепер — будинок № 8) (Твори, т. I, с. 69; Жур П. Шевченковский Петербург, с. 167 — 168).


Серпня 31.

На третному екзамені в Академії художеств за рисунок з натури Шевченко одержав сьомий номер (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 723, арк. 45).


Вересня 27.

Постанова ради Академії художеств про нагородження Шевченка срібною медаллю II ступеня за малюнок «Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці». Оригінал малюнка не вдалось розшукати.

«Ст. 5. Определено: записать в журнал настоящего Собрания имена учеников, удостоившихся за представленные работы награды серебряными медалями... 2-го достоинства, — Тарас Шевченко за первый опыт его в живописи масляными красками — картину «Нищий мальчик, дающий хлеб собаке», сверх того положено объявить ему похвалу». (Копия из журнала совета Академии 1840 года, сентября 27 дня) (Справа № 96, літ. «Ш», арк. 3; Сборник материалов для истории императорской Академии художеств, ч. II, 1865, с. 406; Твори, т. VII, кн. II, № 387 — 388).


Жовтня 11.

Комітет Товариства заохочення художників у зв’язку з нагородженням Шевченка срібною медаллю за малюнок «Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці» ухвалив письмово повідомити його, як це комітету приємно («Радянське літературознавство», 1939, № 4, с. 92).


Жовтня 23.

Г. Квітка-Основ’яненко в листі до Шевченка висловлює своє глибоке враження від «Кобзаря» і особливо від «Катерини», передає подяку від харків’ян за «Кобзар» (Листи, с. 911).


Листопада 1.

Повідомлення в «Художественной газете» про нагородження Шевченка за успіхи в живопису /33/ срібною медаллю та оголошення йому похвали від Академії художеств («Художественная газета», 1840, № 21).


Листопада 4.

Дописка В. Штернберга на його листі до О. Шмідта з Рима: «Тараса Григорьевича целую. Что он ко мне не пишет, злодей?» (Жур П. Шевченковский Петербург, с. 163).


Листопада 25.

Дата поздоровлення Шевченка з одержанням нагороди від Академії художеств, яке надіслало йому Товариство заохочення художників: «№ 272

25 ноября 1840 г.

Пансионеру Общества поощрения художников Шевченко

Известясь о том, что Вы, за первый опыт в живописи, удостоились награждения от императорской Академии художеств серебряною медалью 2-й степени, комитет Общества поощрения художников поставляет себе приятною обязанностию изъявить Вам, сколь радостны для него успехи, оказываемые Вами на избранном Вами поприще, и если в дальнейших Ваших занятиях по живописи вы будете продолжать оказывать то же прилежание и ревность к искусству, то бессомненно всегда найдете в членах комитета самых усердных и постоянных одобрителей.

Вице-председатель (підпис)»

(Справа № 96, літ. «Ш», арк. 3; «Радянське літературознавство», 1939, № 4, с. 9293; Листи, с. 11). Грудня 10. Прохання Шевченка до ради Академії художеств:

«В совет императорской Академии художеств Постороннего ученика Академии Тараса Шевченко

Прошение

Желая посвятить себя изучению живописи под руководством г. профессора К. Брюллова и с сею целью посещать художественные классы император-/34/ской Академии и представляя при сем выданный мне от сей Академии на жительство билет и рисунки с натуры — прочих же документов никаких не имею, — покорнейше прошу совет императорской Академии художеств принять меня в число вольноприходящих учеников, посещающих художественные классы, причем обязываюсь ежегодно вносить следуемую плату за билеты для входа в рисовальные классы и в точности исполнять все, что о вольноприходящих учениках постановлено; а равно посещать и классы наук — по избранному мною роду художеств, в Академии преподаваемых; в случае же неисполнения сего подвергаюсь строгой ответственности.

Тарас Шевченко подписался.

10 декабря 1840 г.»

(Документ, с. 8 — 9; Твори, т. VI, с. 233 — 234).


Грудня 24.

Шевченко одержав п’ятий номер за рисунок з натури на третному екзамені в Академії художеств (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 723, арк. 53).


У цьому році.

Літературний вечір у Є. Гребінки, на якому були присутні російські та українські письменники і діячі культури: І. Панаев, М. Язиков, О. Комаров, М. Прокопович, Т. Шевченко та інші.

«В этот раз у Гребенки сошлось многочисленное общество и между прочим Шевченко, который начинал уже пользоваться большой популярностью между своими соотечественниками» (И. Панаев. Литературные воспоминания. М., ГИХЛ, 1950, с. 103 — 104).

Намалював:

«Натурщиця» (акварель, бронза);

«Марія», ілюстрація до поеми О. С. Пушкіна «Полтава» (акварель, бронза);

«Портрет невідомої в намисті» (акварель). На всіх трьох дата і підпис Шевченка (Твори, т. VII, кн. I, № 21, 22, 23).

«Хлопчик з собакою в лісі» (сепія);

«Куток Смоленського кладовища в Петербурзі» (сепія) (там же, № 24, 25);

«Портрет юнкера» (акварель). Дата і підпис автора (там же, т. X, № 123). /35/


18401841 роки.

Намалював ескіз ілюстрації «Католицький чернець» та начерки ілюстрацій до оповідання М. Надєждіна «Сила воли» (олівець) (див. дату 30 квітня 1841 р.; Твори, т. VII, кн. II, №260, 261); «Утоплена»; «Хлопчик з собакою», «Нарцис» та інші ескізи і начерки (олівець) (там же, № 253);

Автопортрет (олія);

«Натурщик у позі св. Себастіяна» (олія) (там же, кн. I, № 28, 29);

Рисунки на листі до Г. Квітки-Основ’яненка (там же, кн. II, № 389).


18401842 роки.

Намалював: «Натурщик» (олія), підпис автора (Твори, т. VII, кн. І, № 26).


18401843 роки.

Намалював: «Жанрова сцена» — ескіз (олівець) (Твори, т. VII, кн. II, № 252);

«Портрети невідомих» (олівець) (там же, кн. I, № 30).










1841 рік


Січня 10.

Правління Академії художеств дозволило Шевченкові (та іншим учням) слухати лекції з анатомії, теорії образотворчих мистецтв, перспективи та креслення, архітектури, а також зарахувало його учнем до К. Брюллова (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 1683, арк. 9).


Січня 28.

За рисунок з натури на місячному екзамені в Академії художеств Шевченко одержав п’ятий номер (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 723, арк. 56).


Лютого 5.

Г. Квітка-Основ’яненко у листі до П. Плетньова скаржиться, що В. Каразін подає на нього різні доноси, чинить нападки: «Теперь отыскал Кобзаря, где есть малороссийские стихи ко мне, разбирает их и хочет доказать, что они вредные, силится подвергнуть их запрещению» (Квітка-Основ’яненко Г. Ф. Твори, т. VI. К., Держлітвидав України, 1957, с. 610).


Лютого 19.

У листі до Г. Квітки-Основ’яненка просить вислати йому для моделі українське жіноче вбрання і за те обіцяє намалювати щось до творів Квітки (Марусю, сердешну Оксану або Сотниківну). Відповідь просить адресувати в Академію худо-/36/жеств на квартиру професора К. Брюллова (учневі Шевченку) (Твори, т. VI, с. 19 — 20).


Березня 22.

На місячному екзамені в Академії художеств Шевченко одержав сьомий номер за рисунок з натури (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 723, арк. 61).

Г. Квітка-Основ’яненко в листі до Шевченка повідомляє, що збирається вислати для натури українське вбрання, що «Гайдамаки» — гарний твір, що «Кобзар» дуже сподобався П. Гулаку-Артемовському. Запитує про Гребінчин альманах, розповідає про використання Шевченкового малюнка «Знахар» (Листи, с. 1214).


Квітня 7.

Написав вступ до поеми «Гайдамаки», яку присвятив В. Григоровичу на пам’ять 22.IV 1838 р. (день викупу Шевченка з кріпацтва) (Твори, т. I, с. 75 — 81).


Квітня 27.

В альманасі Є. Гребінки «Ластівка» надруковано твори Шевченка: «Причинна», «Думка» («Тече вода в синє море...»), «На вічну пам’ять Котляревському» і розділ «Галайда» з поеми «Гайдамаки» (цензурний дозвіл видано 12 березня 1840 р.) (Твори, т. I, с. 3 — 8; 14; 11 — 13; 84 — 87; Бородін В. Над текстами Т. Г. Шевченка. К., «Наукова думка», 1971, с. 65).


Квітня 30.

Вийшов з друку збірник «Сто русских литераторов» (видання О. Смирдіна, СПб.), в якому вміщено ілюстрацію Шевченка до оповідання М. Надєждіна «Сила воли» (т. II, с. 398 — 399) (Твори, т. VII, кн. I, № 31).


Травня 10.

На третному екзамені в Академії художеств за рисунки й архітектурні композиції Шевченко одержав восьмий номер (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 723, арк. 63).


Травня 24.

В «Литературной газете» вміщено рецензію на альманах «Ластівка», в якій згадується і Шевченко («Литературная газета», 1841, № 56, с. 223224).


Травня 31.

За рисунок з натури на місячному екзамені в Академії художеств Шевченко одержав двадцять п’ятий номер (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 723, арк. 66).


Червня 6.

Надруковано оголошення в газеті «Северная /37/пчела» про вихід у світ книги «Сто русских литераторов» з ілюстраціями Шевченка («Северная пчела», 1841, 6 июня).


Червня 28.

У газеті «Северная пчела» вміщено оголошення про продаж у книжковій крамниці альманаху Гребінки «Ластівка», в якому було надруковано твори Шевченка («Северная пчела», 1841, 28 июня).


Липня 8.

На засіданні ради Академії художеств розглянуто рапорт професора анатомії І. Буяльського про неявку на екзамен 24-х учнів (у тому числі й Шевченка). Доручено інспекторові з’ясувати причини неявки (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 106, арк. 70).


Липня 9.

В «Художественной газете» вміщено замітку про другий том видання О. Смирдіна «Сто русских литераторов» із схвальним відгуком про малюнок Шевченка «Католицький чернець» («Художественная газета», 1841, № 13, с. 7).


Липня 10.

В «Художественной газете» надруковано звіт Товариства заохочення художників за період від 28.IV 1840 р. до 28.IV 1841 р., в якому згадано Шевченка як вихованця Товариства, нагородженого срібною медаллю II ступеня («Художественная газета», 1841, № 14, с. 3).


Липня 15.

Вбивство М. Лермонтова на дуелі біля гори Машук у П’ятигорську (БСЭ, 2-е вид., т. 24, с. 593).


Липня 29.

В «Литературной газете» вміщено закінчення рецензії на видання «Сто русских литераторов», в якій відзначено ілюстрацію Шевченка до оповідання М. Надєждіна «Сила воли» («Литературная газета», 1841, № 84, с. 336).


Серпня 30.

У журналі «Библиотека для чтения» вміщено рецензію на «Ластівку», в якій цитується Шевченко («Библиотека для чтения», 1841, т. 48, отд. VI, с. 43 — 46).


Вересня 26.

Постанова ради Академії художеств про нагородження Шевченка срібною медаллю II ступеня за картину «Циганка-ворожка».

«Ст. 6. Определено:

Вольноприходящих учеников Академии за успехи в художестве, доказанные представленными работами по живописи исторической и портретной, Тараса Шевченко за картину, изображающую «Цыганку»... /38/ наградить серебряными медалями 2-го достоинства».

Зберігся однойменний твір, виконаний аквареллю. На ньому дата «1841» і підпис автора (Справа 96, арк. 4; Сборник материалов для истории императорской Академии художеств, 1865, ч. II, с. 419420; Твори, т. VII, кн. I, № 32; Документ, с. 9).


Вересня 28.

В огляді академічної виставки, надрукованому в «Художественной газете», згадано й про участь у ній Шевченка («Художественная газета», 1841, 28 сентября).


Вересня 30.

У журналі «Москвитянин» надруковано рецензію на «Ластівку» з аналізом віршів Шевченка, які там були вміщені («Москвитянин», 1841, № 10, с. 444 — 455).


Не пізніше вересня.

Виконав малюнок «Гермафродит» (оригінал не розшукано) (Твори, т. X, № 132).


Жовтня 4.

За рисунок з натури на місячному екзамені в Академії художеств Шевченко одержав двадцять сьомий номер (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 723, арк. 71).


Жовтня 7.

В «Литературной газете» вміщено кореспонденцію «Письмо в Москву», в якій висловлено позитивне враження від картини Шевченка «Циганка-ворожка» («Литературная газета», 1841, № 113, с. 451 — 452).


Листопада 1.

На місячному екзамені в Академії художеств Шевченко одержав двадцять другий номер (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 723, арк. 73).


Листопада 8.

Шевченко здав до Петербурзького цензурного комітету рукопис поеми «Гайдамаки» (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 81).


Листопада 22.

Шевченко написав вступ до поеми «Мар’яна-черниця», який присвятив Оксані К — ко (Коваленко), подрузі дитинства. Вперше надруковано в журналі «Основа», 1861, кн. IX, с. 1 — 12. На полях рукопису поеми є начерки Шевченка-художника (Твори, т. I, с. 153 — 163).

Г. Квітка-Основ’яненко в листі до Шевченка просить надіслати щось для харківського альманаху «Молодик» (Листи, с. 1415).


Листопада 26.

Дата вірша О. Чужбинського «Шевчен-/39/кові», в якому автор висловлює захоплення поетичними творами Шевченка (Листи, с. 15).


Листопада 28.

Шевченко одержав п’ятий номер на місячному екзамені в Академії художеств за рисунок з натури (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 723, арк. 76).


Листопада 29.

Дозволено до друку окремим виданням поему Шевченка «Гайдамаки» (Цензурний дозвіл на виданні: «Гайдамаки», поема Т. Шевченка, С.-Петербург, 1841; Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 81).


Листопад.

Шевченко познайомився з А. Козачковським, з яким він зустрічався протягом шести місяців (Спогади, с. 74, 562).


Листопадгрудень.

Написав «Песню караульного у тюрьмы» (уривок з драми російською мовою «Невеста»). Вперше надруковано в «Записках отдела рукописей Всесоюзной библиотеки им. В. И. Ленина», 1938, вып. V, с. 5 (Твори, т. I, с. 170, 577; т. III, с. 440).


Грудня 1.

Шевченко одержав з цензури рукопис поеми «Гайдамаки» з дозволом до друку (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 81).


Грудня 8.

У листі до Г. Квітки-Основ’яненка сповіщає, що скомпонував нашвидку «Ганнусю» (тобто «Утоплену») і висилає її разом з піснею з драми «Невеста» (російською мовою). Повідомляє, що пише один твір російською мовою («Слепая красавица»), просить допомогти розповсюдити поему «Гайдамаки», яка вийшла з друку, але якої ні за що викупити (Твори, т. VI, с. 20 — 21).

Дата написання балади «Утоплена», яку Шевченко в листі до Г. Квітки-Основ’яненка називає «Ганнусею». Вперше надруковано в альманасі «Молодик», 1843, ч. II, с. 114 — 121 (Твори, т. I, с. 164 — 169).


Грудня 23.

На третному екзамені в Академії художеств за рисунок з натури Шевченко одержав дев’ятнадцятий номер (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 723, арк. 78).


У цьому році.

Написав вірш «Вітер з гаєм розмовляє...», який надіслав для харківського альманаху О. Корсуна «Сніп». Вперше надруковано в журналі «Вест-/40/ник Европы», 1909, кн. V, с. 195 — 196 (Твори, т. I, с. 152).

У листі до Г. Ткаченка Шевченко дякує, що його не забувають («Радянське літературознавство», 1939, № 4, с. 138; Твори, т. VI, с. 21).

Намалював:

«Знахар» (олівець, туш). Дата і підпис Шевченка. Ілюстрація до твору Г. Квітки-Основ’яненка (Твори, т. VII, кн. I, № 33, 34).

Портрети Л. Демського і В. П. Апрелєва (не розшукані) (там же, кн. II, № 390, 391).

Вийшов з друку збірник «Наши, списанные с натуры русскими людьми», в якому вміщено ілюстрацію Шевченка до твору Г. Квітки-Основ’яненка «Знахар».

М. Некрасов про це та інші ілюстровані видання того часу писав у вірші «Говорун»:

Настал иллюстрированный

В литературе век.

С тех пор, как шутка с «Нашими»

Пошла и удалась,

Тьма книг с политипажами *

В столице развелась.

(Некрасов Н. А. Сочинения в трех томах, т. II. М., ГИХЛ, 1953, с. 402).

18411842 роки.

Намалював:

«Панна Сотниківна» (олівець);

«Жінка в сарафані» (олівець);

«Дід» — етюд до «Катерини» (олівець) (Твори, т. VII, кн. II, № 257, 259, 270).

Запис у фінансовому звіті Товариства заохочення художників про видачу Шевченкові 57 крб. авансу за іконостас для Орловського кадетського корпусу (ДІАЛО, ф. 448, оп. 1, спр. 55, арк. 250).


Зима 18411842 років.

Виконав «Анатомічний малюнок» (акварель) (Твори, т. VII, кн. II, № 276).


* Політипажі — гравюри, різані на дереві.









1842 рік


Січня 1112.

У листі до О. Корсуна (видавця харківського альманаху «Сніп») Шевченко повідомляє, що висилає йому початок своєї поеми «Мар’яна-черниця» (Твори, т. VI, с. 22). /41/

Січня 31.

На місячному екзамені в Академії художеств за рисунок з натури Шевченко одержав одинадцятий номер (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 723, арк. 81).


Лютого 26.

За живопис із натури на місячному екзамені в Академії художеств Шевченко одержав сімнадцятий номер (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 723, арк. 84).


Лютий.

В. Бєлінський схвально оцінив ілюстрації до збірника «Наши, списанные с натуры русскими людьми»: «Рисунки гг. Тимма, Щедровского, Шевченки отличаются типическою оригинальностью и верностью действительности» («Отечественные записки», 1842, № 2, с. 45).


Березня 21.

Цензурний дозвіл на випуск у світ поеми Шевченка «Гайдамаки» (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 82).


Після 21 березня.

Дарчий напис Родіону Івановичу Чернявському на першому виданні поеми «Гайдамаки» (Твори, т. I, с. 73).


Березня 26.

У листі до Г. Тарновського сповіщає, що цензура насилу дозволила випустити у світ поему «Гайдамаки». Просить передати примірники поеми М. Маркевичу та В. Забілі (Твори, т. VI, с. 22 — 23).


Березня 28.

Лист Шевченка до Г. Квітки-Основ’яненка, з яким надсилав надруковану поему «Гайдамаки» йому, П. Гулаку-Артемовському та О. Корсуну. Запитує, чи одержав він «Утоплену» та квитки на реалізацію «Гайдамаків» (Твори, т. VI, с. 23).


Березень.

У журналі «Маяк» з’явився відгук на поему Шевченка «Гайдамаки» («Маяк», 1842, т. III, кн. V).


Квітня 12.

Надруковано схвальну рецензію на поему «Гайдамаки» в «Литературной газете» («Литературная газета», 1842, № 15, с. 312 — 313).


Квітня 29.

Дата листа Г. Квітки-Основ’яненка до Шевченка, де висловлено захоплення поемою «Гайдамаки» з посиланням на похвалу П. Гулака-Артемовського. Просить вислати десятків зо два примірників поеми, запитує про Є. Гребінку, сповіщає про одержання «Утопленої» (Листи, с. 1517).


Квітня 30.

Рецензія на поему «Гайдамаки» в журналі «Отечественные записки» (т. XXII, отд. VI, с. 12 — /42/ 14) (Белинский В. Г. Полное собрание сочинений, т. VII. СПб., 1904, с. 214 — 216).


Травня 2.

П. Корольов з Харкова в листі до Шевченка висловлює свої враження від «Кобзаря», передає враження інших, заохочує до писання. Просить квитків для розповсюдження творів Шевченка, висилає 30 крб. за взяті у О. Корсуна і вже розповсюджені квитки; повідомляє про надсилку «Запорожской старины» (збірник І. Срезневського) (Листи, с. 17 — 18).

О. Корсун у листі до Шевченка просить прислати для розповсюдження поему «Гайдамаки» та «Кобзар», а також собі в подарунок «Кобзар», портрети Шевченка і Гребінки; заохочує, щоб скоріше закінчував «Мар’яну-черницю», повідомляє, що незабаром надішле другий «Сніп» (Листи, с. 17).


Травня 4.

Повідомлення в журналі «Маяк» про вихід з друку поеми Шевченка «Гайдамаки» та альманаху «Сніп». Висловлено обіцянку в найближчому часі докладно розглянути ці видання («Маяк», 1842, т. III, кн. V, с. 52).


Травня 15.

У листі скарбника Товариства заохочення художників А. Сапожникова вносилась пропозиція зняти Шевченка з пансіонерів товариства («Радянське літературознавство», 1939, № 4, с. 93).


Травня 16.

Постанова комітету Товариства заохочення художників про виключення Шевченка з пансіонерів товариства («Журнал Министерства народного просвещения», 1843, отд. VI, с. 290 (Обозрение русских газет и журналов); «Радянське літературознавство», 1939, № 4, с. 93 — 94; ДІАЛО, ф. 448, оп. 1, спр. 174, арк. 23).


Травня 22.

У листі до П. Корольова дякує за надіслану ним «Запорожскую старину», надсилає 7 примірників поеми «Гайдамаки» і просить написати йому щиру правду про враження від поеми у харків’ян (Твори, т. VI, с. 23 — 24).


Червня 30.

В «Современнике» надруковано відгук на поему Шевченка «Гайдамаки» («Современник», 1842, т. 27, «Новые сочинения», с. 102 — 103).


Червень.

Запис у книзі видатків Товариства заохочення художників про видачу Т. Шевченкові за травень — червень остаточно 17 крб. 16 коп. («Радянське лі-/43/тературознавство», 1939, № 4, с. 95; ДІАЛО, ф. 448, оп. 1, спр. 55, арк. 256).


Липня 5.

Надруковано в журналі «Маяк» рецензію на поему «Гайдамаки» («Маяк», 1842, т. IV, кн. VIII, гл. IV, с. 82 — 106).


Липень.

В. Штернберг передав через В. Жуковського, який повертався з Рима до Росії, лист до Шевченка. В ньому він згадує спільне життя в Петербурзі і спільних знайомих, сповіщає про одержання листа від нього (Листи, с. 1819).


Серпень.

У журналі «Русский вестник» вміщено статтю П. Каменського про Академічну виставку 1842 року. Подано список усіх творів, що були на виставці. В розділі «Живопись» під № 140 зазначено малюнок Т. Шевченка «Группа стоящих нищих» («Русский вестник», 1842, № 78, с. 714). Ця акварель згадується і в «Указателе художественных произведений, выставленных в залах императорской Академии художеств». СПб., 1842, с. 8 * (Твори, т. VII, кн. II, № 392).


* Тут акварель названа «Група сплячих жебрачок».



Літо.

Записка Шевченкові від В. Семененка-Крамаревського з поясненням, як виконувати ілюстрації до книги М. Полевого «История Суворова» та коли вони повинні бути готові (Листи, с. 1920).


Вересня 1.

У журналі «Маяк» (т. V, кн. IX, гл. I, с. 1 — 11) надруковано уривок (III дія) з драми Шевченка «Невеста» («Никита Гайдай») (Твори, т. I, с. 5767, 438).


Вересня 4.

Дата розписки П. Бека про одержання від Шевченка 80 крб. (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, спр. 501).


Вересня 10.

Цензурний дозвіл на друкування альманаху «Молодик», у якому були вміщені твори Шевченка: «Тяжко, важко в світі жити...» («Думка») (с. 91 — 92); «Н. Маркевичу» (с. 108 — 109); «Утоплена» (с. 114 — 121). На обкладинці дата виходу в світ «1843».


Вересня 30.

У листі до Я. Кухаренка сповіщає, що цензор П. Корсаков пообіцяв підписати до друку п’єсу Я. Кухаренка «Чорноморський побит». Повідомляє, що закінчив переписувати поему «Слепая» (російською мовою) і що скомпонував драму чи трагедію /44/ «Данило Рева», а також, що збирається провідати в Царському Селі синів Я. Кухаренка (Твори, т. VI, с. 24 — 25).


Вересень.

Закінчив поему «Слепая». Вперше надруковано в «Киевской старине», 1886, кн. 6, с. 310 — 338 (Твори, т. I, с. 171 — 198).


Листопада 7.

У газеті «Северная пчела» надруковано відгук на ілюстрацію Шевченка «Знахар», вміщену в тринадцятому випуску видання «Наши, списанные с натуры русскими людьми» («Северная пчела», 1842, № 250, с. 998 — 999).


Листопада 18.

Написав лист у Харків до П. Корольова, в якому розповідає про свою подорож за кордон і про написання в цей час поеми «Гамалія». Просить передати вітання Г. Квітці-Основ’яненку, П. Гулаку-Артемовському, А. Метлинському (Твори, т. VI, с. 25; т. I, с. 199 — 204).


Листопада 27.

Перша вистава опери М. Глінки «Руслан і Людмила», про яку з захопленням висловлювався Шевченко в листі від 25 січня 1843 року: «А тепер через день дають «Руслана і Людмилу». Та що то за опера, так ну! А надто як Артемовський співа Руслана: то так, що аж потилицю почухаєш. Далебі, правда!» (Твори, т. VI, с. 26).


Листопад.

Намалював ілюстрацію до твору Г. КвіткиОснов’яненка «Панна Сотниківна». Оригінал не знайдено, ескіз зберігається в ДМШ (Твори, т. VII, кн. II, № 156 і 394).


У цьому році.

Царський уряд видав «Положення про зобов’язаних селян», яке давало поміщикам право переводити селян-кріпаків у стан «зобов’язаних» (Історія Української РСР, т. I, с. 386).

Знайомство Шевченка з Д. Григоровичем, який згадував про це так:

«В числе учеников Брюллова находился в то время Т. Г. Шевченко, с которым, сам не знаю как, я близко сошелся, несмотря на значительную разницу лет. Т. Г. тогда было лет тридцать, может быть, больше; он жил в одной из линий Васильевского острова и занимал вместе с каким-то офицером крошечную квартиру. Я посещал его довольно часто и постоянно заставал за работой над какою-нибудь акварелью — единственным его средством к /45/ существованию. Сколько помню, Шевченко был тогда постоянно в веселом настроении духа; я ходил слушать его забавные рассказы и смеялся детским, простодушным смехом» (Григорович Д. В. Литературные воспоминания. М., ГИХЛ, 1961, с. 56).

Намалював ілюстрацію до повісті М. Гоголя «Тарас Бульба» («Зустріч Тараса Бульби з синами», сепія). Дата і підпис Шевченка. Оригінал зберігається в Державному Ермітажі в Ленінграді (Твори, т. VII, кн. I, № 35).

Намалював портрет М. П. Соколовського (акварель), портрет невідомої біля фортепіано (акварель), картину «Катерина» (олія), дата і підпис Шевченка на всіх роботах; та автоілюстрації до поеми «Слепая» (олівець, сепія) (Твори, т. VII, кн. I, № 36, 37, 38, 39).

Виконав ілюстрацію до поеми К. Рилєєва «Войнаровський» (олівець) (там же, кн. II, № 274).

Намалював ескізи та начерки «Слепая», «История Суворова» (олівець, сепія, туш), «Художник перед мольбертом та інші ескізи і начерки» (олівець), а також картину, що належала Скобелеву (олія) (там же, № 271, 272, 273, 275, 393).

Надруковано рецензію на альманах Є. Гребінки «Ластівка» у двомовному журналі «Денница» [Jutrzenka»], в якій є згадка і про Шевченка, зокрема про його вірш «На вічну пам’ять Котляревському» («Денница» [«Jutrzenka»], 1842, № 8, с. 86, 88).


1842 — 1843 роки.

Намалював три ескізи олівцем «Смерть Богдана Хмельницького» (Твори, т. VII, кн. II, № 277, 278, 279).








1843 рік


Січня 6.

Виконав гальванографію «Король Лір» — ілюстрацію до однойменного твору В. Шекспіра — для книги Франсуа фон Коббель «Гальванографія», що вийшла в Петербурзі 1843 р. Робота вміщена в кінці згаданої книги, а про Шевченка сказано в ній на с. 54 (Твори, т. VII, кн. I, № 72; кн. II, № 395).


Січня 25.

У листі до Г. Тарновського розповідає про художню виставку в Академії, про оперу «Руслан і Людмила», про В. Жуковського, К. Брюллова, /46/ В. Штернберга, про те, що збирається весною приїхати на Україну (в Качанівку, Чернігівщина) і привезти свою картину «Катерина», начерк якої зроблено на листі (Твори, т. VI, с. 26 — 27; т. VII, кн. II, № 283).


Лютого 8.

Шевченко видав підписку книгопродавцеві І. Лисенкову на продаж своєї збірки «Кобзар» і поеми «Гайдамаки» з відмовою від авторського права на видання цих творів як самим Шевченком, так і його нащадками (Твори, т. VI, с. 234).

Напис на друкованому примірнику поеми «Гайдамаки» (видання 1841 року): «В вечное и потомственное владение передаю право сего сочинения Ивану Тимофеевичу Лысенкову. Т. Шевченко. 1843, февраля 8. Санкт-Петербург» (примірник поеми з автографом поета зберігається в Державній публічній бібліотеці ім. В. І. Леніна в Москві).


Лютого, між 8 і 15.

Записка Шевченка до цензора П. Корсакова з проханням дозволити до друку друге видання «Кобзаря» (Твори, т. VI, с. 27).


Лютого 15.

Книгопродавець І. Лисенков подав до цензури «Кобзар» Шевченка (друге видання) (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 83).

Цензурний дозвіл на друкування творів Шевченка під назвою «Чигиринський кобзар» і «Гайдамаки». На обкладинці видання дата — 1844 р. (Титульна сторінка видання) *.


* У реєстрі Петербурзького цензурного комітету дозвіл на друкування згаданого видання датований 19 лютого.



Лютого 17.

Оголошення в газеті «Северная пчела» про те, що в книжковому магазині І. Лисенкова продається поема Шевченка «Гайдамаки» («Северная пчела», 1843, 17 февраля).


Кінець лютого.

Написав лист до Я. Кухаренка, запитує, чому не прислав костюм для Головатого (військовий суддя Чорноморського козацького війська, з колишніх запорожців), портрет або літографію якого Шевченко мав намір виконати. Сповіщає про дозвіл цензури на видання «Чорноморського побиту», про свій намір поїхати весною не на Україну, а за кордон. Повідомляє також про друкування у Варшаві «Гамалії» і про драму в трьох актах російською /47/ мовою «Назар Стодоля», яку готують до вистави. Сповіщає про спільних петербурзьких знайомих (Твори, т. VI, с. 27 — 28).


Березня 7.

Цензурний дозвіл на друкування поеми Шевченка «Гамалія». Дата на обкладинці — 1844 рік, Петербург. Чи друкувалася ця поема в Варшаві, як про це згадує Шевченко, невідомо (Титульна сторінка видання) *.


Квітня 18.

А. Козачковський у листі до О. Бодянського радить йому прочитати Шевченкових «Кобзаря» і «Гайдамаків»; пише, що поет дуже хотів познайомитися з ученим («Україна», 1930, № 34, с. 132; «Радянське літературознавство», 1965, № 8, с. 37).


У цьому році.

Намалював:

портрет художника-баталіста О. Коцебу (акварель). Дата і підпис Шевченка (Твори, т. VII, кн. I, № 73);

«А. Головатий у Петербурзі» — ескіз (олівець) (там же, кн. II, № 284).



* У реєстрі цензурного комітету зазначено іншу дату (9 березня) дозволу друкувати поему (див.: Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 83).













Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.