Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[В. Анісов, Є. Середа. Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка / Вид. 2-е, доповн. — К.: Дніпро, 1976. — С. 346-354.]

Попередня     Головна     Наступна





МИСТЕЦЬКА КОЛЕКЦІЯ ШЕВЧЕНКА


(За списком Г. М. Честахівського)



Після смерті Т. Г. Шевченка, що сталася 26 лютого 1861 року в Петербурзі, у приміщенні Академії художеств, де жив тоді поет, залишились його речі. На них, за дорученням родичів Т. Г. Шевченка, друзями поета були складені описи (на побутові речі, книги та мистецькі твори).

До списку мистецьких творів, складених Г. М. Честахівським, увійшли гравюри, літографії, фотографії, акварелі, сепії та рисунки, виконані олівцем, усього 131 одиниця (при описі була допущена Честахівським помилка в нумерації на 11 одиниць).

Усі ці роботи Т. Шевченко зібрав після заслання. До списку занесено чимало творів самого Шевченка, виконаних ним на Україні до заслання і збережених друзями, незначна частина — періоду заслання. Про них Шевченко розповідав своїм знайомим різні подробиці, і Г. Честахівський, складаючи цей список, записав і поетові згадки про малюнки.

Крім Шевченкових творів, у колекції збереглись рисунки художника В. Штернберга, з яким на одній квартирі жив Шевченко під час навчання в Академії художеств. Частина цих робіт безпідставно була приписана дослідниками пензлю Шевченка.

Повертаючись із заслання, Шевченко мріяв стати гравером. З цією метою він збирав кращі зразки гравюр видатних майстрів. У його колекції були гравюри Р. Е. Мате, А. Ухтомського, М. Уткіна та ін. Були тут також фотографії з олійних картин К.. Брюллова, І. Соколова, А. Мещерського, Гвідо-Рені, Деляроша тощо. За сюжетами цих робіт Шевченко виконав або мав намір виконати гравюри. Список дає багатий матеріал для дослідження теми «Шевченко-гравер».

Для написання портретів своїх друзів Шевченко користувався не лише короткими сеансами, а також і фотографіями. У його колекції зберігались портрети Айри Олдріджа, М. Щепкіна, Бр. Залеського, Ф. Толстого. Це /347/ свідчить про те, як старанно працював художник над виконанням того чи іншого твору.

Список дає уявлення про великий інтерес художника до кращих зразків творів видатних майстрів світового мистецтва, про його уподобання. Користуючись цим описом, можна скласти певне уявлення і про естетичні смаки та погляди художника.

Усі речі, що залишились після смерті Шевченка, в тому числі і його мистецька колекція, за бажанням поетових родичів були продані з аукціону. На щастя, оригінали мистецьких творів Шевченка потрапили в надійні руки (їх придбали переважно друзі художника), і вони майже всі збереглися, а тепер знаходяться в Державному музеї Т. Г. Шевченка в Києві.




ГРАВЮРИ


[1] Водопій (з картини Зувермана), Р. Е. Мате.

[2] Заручення св. великомучениці Катерини (з картини Корреджіо), Андрія Ухтомського.

[3] Портрет Катерини II (з картини Боровиковського), Миколи Уткіна.

[4] Гравірувані голкою малюнки до видання М. Грабовського.

[93/103] Байрак — малюнок А. Мещерського олівцем на тонованому папері. Подарував сам Мещерський, приніс у майстерню Кобзареві 1860 року в Академію художеств.





ФОТОРЕПРОДУКЦІЇ КАРТИН ШЕВЧЕНКА *


* Виконані в основному фотографом Н. А. Нагорецьким, приятелем Шевченка.


[23] Дві малоросіянки ідуть садочком. Одна воду несе, а друга поруч іде й пучок квітів у руках несе (рисував сепією на папері з козачки Соколівни Кобзар Шевченко в Петербурзі, повернувшись із Оренбурга. Оригінал у пані Суханової, натурщицею була козачка Одарочка Соколівна із Славгорода).

[24] Портрет поета, що малює з натурщика під час його заслання (малював на папері сепією Кобзар Шевченко).

[26] Мати, заколихавши дитину, стала над колискою молитися богу (рисував на папері сепією Кобзар Шевченко в Сибіру). Оригінал у пані Суханихи.

[27] Кобзар Шевченке малює внутрішній вигляд казарми. Тої самої, де він проживав у Сибіру... (рисував Кобзар Шевченко на папері сепією).

[19] Портрет Айри Олдріджа, драматичного актора, що грав на сцені Петербурзького театру 1858 р. англійською мовою. Ма-/348/лював з натури Кобзар Шевченко на папері італійським олівцем і оригінал подарував графині Толстой.

[10]. Внутрішній вигляд казахської * кибитки: Кобзар Шевченко малює з натурщика-казаха ** (з картини сепією, намальованої в засланні).







ГРАВЮРИ Т. Г. ШЕВЧЕНКА


[9 і 22] Сусанна (з картини К. Брюллова).

[43] Горе-ораї за чарочкою нещасниці співають *** (з картини І. Соколова, що належить Кочубею).

[46] Портрет Кобзаря Шевченка (гравіруваний з паризького літографного портрета).







ФОТОРЕПРОДУКЦІЇ


[8] Сусанна, К. Брюллова. «На однім знімку проведена червона смужечка. Отой подарував купець Солдатьонков у Москві Тарасу Григоровичу, як повертав із України до Петербурга наш любий Кобзар 1859 року».

[12] Беатріче, Г. Рені.

[13] Жінка, що йде з судилища в супроводі стражі, Деляроша. «Це Марія-Антуанетта, що йде на страту».

[15] Родина поселенців, налякана ведмедем.

[18] Портрет Наполеона І (з картини Деляроша).

[28] Музикант в іспанській харчевні, Ант. Думас.

[31] Пейзаж (з картини олійними фарбами А. Мещерського, поправлений Мещерським).

[11, 32] Бахчисарайський фонтан (з картини олійними фарбами Карла Павловича Брюллова, знаменитого вчителя Кобзаря Шевченка). Оригінал належить вел. княгині Марії Миколаївні.

[34] Henri virstan sa peroguets (P. C. Conite).

[35] Scene go la saint Barthelemy (Гербстгофера).

[36] Зняття з хреста Спасителя (з гравюри).

[37] Материнська любов (з картини олійними фарбами).

[38] Юдіф і Олоферн (з картини олійними фарбами Дораса Верне).

[39] Tupnsoise de Remini (з картини олійними фарбами Шеффера).

[40] Romeo et Julia (з картини олійними фарбами Деляроша).

[41] Італійська родина (з картини олійними фарбами Деляроша).

[42] Роздягнена жінка (з літографії).

[47] Середньовічна сцена (з картини).



* В оригіналі «киргизской».

** В оригіналі «киргиза».

*** Офорт виконаний за картиною І. Соколова «Приятелі» (Твори, т. X, № 38). /349/







ЛІТОГРАФІЇ


[5] Портрет П. О. Куліша.

[6] Портрет Г. В. Волкова (малював Скіно).

[7] Портрет Мартинова (малював Єгоров).








ФОТОГРАФІЇ З НАТУРИ *


[14] Портрет невідомого.

[16, 25] Малоросійський актор Михайло Семенович Щепкін, друг задушевний Кобзаря Шевченка. Подарував Кобзарю сам Щепкін.

[17, 44] Музикант-єврей, що грає на цимбалах (знімок Івана Васильовича Гудовського, подарований фотографом Шевченкові в Києві в 1859 році).

[20] Портрет А. Ф. Білокрисенко.

[21] Портрет Броніслава ** Залеського, друга поета по засланню ***. Слова Кобзареві: «Один-єдиний син у матері. Дуже молодим просидів чотири роки в тюрмі, потім випустили на волю. А далі уп’ять засадили, видержали ще чотири роки. Та фельдмаршал Паскевич конфірмував із дворян у солдати, та й завдали в Оренбург. Отак наробило сіромі вільнодумство! А матері сердешній що дісталось! Яке горе тяжке!»

[29] Портрет священика.

[30] La Gentinelle, Гербстгофера.

[33] Портрет графа Федора Толстого, віце-президента С.-Петербурзької Академії художеств і найвідданішого друга Кобзаря Шевченка.

[45] Портрет С. І. Барановського (фото художника К. А. Нагорецького, племінника цього Барановського).



* Виконані фотографом Н. А. Нагорецьким.

** В оригіналі «Болеслава».

*** В оригіналі «по Сибири».









РИСУНКИ В. І. ШТЕРНБЕРГА


[48] Портрет художника і група людей біля вікна. На звороті: Вхід Христа в Ієрусалим.

[49] Хати під садочком. На звороті: Селяни під хатою (один стоїть, а двоє сидять на призьбі).

[50] Дерево і кущ якогось квіту. На звороті: Мати умивається з дитиною.

[51] Пейзаж (на звороті — недорисована коняка).

[52] Циган на коняці з файдою в руці. На звороті: Два татарини на конях верхи...

[53] Вид міста між горами. На звороті: Граються в мухи.

[54] Недорисований Тарас.

[55] Пейзаж. Вид міста між горами по той бік озера. /350/

[56] Єрендик. На звороті: Між деревами стоїть кибитка і віз, а коло воза стоїть півконяки, а далі сидять два чоловіки та люльки надимають з великого розуму.

[57] Хатка поглядає з лісу на озеро чи на ставок. На звороті: Ріже скрипка з бандурою, а козак за козачкою прикладає гопака.

[58] Бухарці. На звороті: Два види киргиза (один прямо, а другий вбік).

[59] Козак у брилі й свиті з батіжком у руці, а поодаль його — жіноча статура, вгорі нарисовано півкозака в брилі. На звороті: Двоє деревець без листя.

[50/60] Кобзар Шевченко в молоді роки, стоячи, малює картину. Перед ним намічена олівцем роздягнута пані стоїть навколішки. На другій половинці перегнутого надвоє паперу сидить голий натурщик, а позад нього якийсь учень Академії художеств з олівцем у руці. На звороті: Учні Академії. Один сидить на дзиглику й рисує олівцем на папері з сидячого й на один бік зляглого натурщика з брилем за плечима. Вгорі — голова учня. За перегнуттям — один, стоячи, малює фарбами на полотні з натурщика, а другий, сидячи на дзиглику, пантрує, як той малює.

[51/61] Дві статури. Один стоїть і дивиться на свого товариша, що, лежачи пузом униз, курить люльку.

[52/62] Вірш (скіпування) Миколі Івановичу Уткіну в день його 50-річчя. Наведено парсунок Кобзарів у пам’ятник Росії.







ШЕВЧЕНКОВІ МАЛЮНКИ СЕПІЄЮ НА ПАПЕРІ


[53/63] Воскресіння Христа.

[54/64] Розп’яття Христа.

[55/65] Св. апостол Петро.

[56/66] Дружина коменданта Новопетровського укріплення. «Дуже добряща душа», — слова Кобзареві. Оці чотири рисунки роблені в Новопетровськім укріпленні.

[70/80] Хлопчик заснув на землі. Малював у своїй майстерні в Академії художеств 1860 року.

[71/81] Сама собі в господі.

[72/82] Поколінна жіноча статура з хлопчиком.

[73/83] Султан у гаремі. Малював у Петербурзі 1860 року.

[74/84] Слобідка в Україні, віз і плуг коло хати.

[75/85] У Седневі. Церковця з баштою.

[76/86] Сільський вид в Україні. «Це було якраз на великодніх святках у Яготині в 1844 році *.


* Великдень у цьому році був 26 березня.


Сиджу я, рисую. Думав, що так якась скотина вештається, або свиня, або бузівок. Аж чую, щось позаду мене шамотить, та все ближче підходить. Я розслухав, що це людська похідь. І промовило: «Простіть мене, будьте ласка, прошу вас /351/ від щирого серця, випийте чарочку». Я оглянувся і бачу: стоїть з пляшечкою, й налило чарочку горілки, й частує мене. Та, видно, таке щире та добряче. И само вже, видно, під чарочкою. Я випив, подякував. А воно дістає з кишені паски: «Ось, будьте ласка, заїжте святим хлібом». Та налило й другу. Я випив і другу. А воно давай благать мене до себе на обід. А тут вийшла з хати й жіночка в намітці й тож благає на обід. Я пішов, а людці побачили та й посходились у хату чоловік з десяток. Я сів на покуті з чесним людом та й обідав. А потім мені поназносили і крашанок, і пасок, і всякої всячини. І кожне благає: «Будьте ласка, візьміть від мене». А те собі, а те собі, і так, як у божім раї. Пообідав я весело між тим чистим та щирим серцем простим нашим людом на третій день празника». Це слова Кобзареві, сказані художнику Академії Г. Честахівському в 1859 році.

[77/87] Решетилівка.

[78/88] Решетилівка.

[79/89] Суботове. Церква гетьмана Хмельницького.

[80/90] Коло Седнева.

[81/91] Воздвиженський монастир у Полтаві.

[82/92] Хрест у пам’ять Бориса. На звороті: Гурт селян.

[83/93] Хата Котляревського коло церкви в Полтаві.

[84/94] Бандуристи (при поверненні з Оренбурга).







ШЕВЧЕНКОВІ МАЛЮНКИ АКВАРЕЛЬНИМИ ФАРБАМИ НА БРІСТОЛЬСЬКІМ ПАПЕРІ


[57/67] Почата голова Прудивуса (без шиї й огряду).

[58/68] Недокінчений парсунок козака-купця з медаллю на шиї.

[59/69] Портрет чорнявої пані (недокінчений).

[60/70] Портрет русявої пані (недокінчений).

[61/62] Портрет чорнявої пані (недокінчений). Оці п’ять робіт, мальовані Кобзарем Шевченком у Києві до його поїздки в Оренбург, десять років пробували в Третьому відділенні в С.-Петербурзі.

[85/95] Смерть Хмельницького — орис олівцем. На звороті: Облуплений чоловік, наведений фарбами.

[86/96] Пейзаж. Ніч. Татарське кладовище (рисовано на повороті з Оренбурга).








ОРИСИ ОЛІВЦЕМ НА ПАПЕРІ


[62/72] Слабогузий старець дід.

[63/73] Півчоловіка з казаном у руках.

[64/74] Підстаркувата жінка з малим хлопчиком.

[65/75] Портрет чиновного чоловіка — поліцеядора з хрестом і медалями. /352/

[66/76] Портрет Кобзаря Шевченка, тільки трошечки не похожий на нього. Італійським олівцем накомпонований, роблений в Оренбурзі.

[67/77] Голова без шиї та з великими волами ченця годованого. А весь папірець помазаний усякими фарбами акварельними. На звороті: орис запорожця.

[68/78] Портрет пані з кучерями. Орис голови збоку.

[69/79] Скіпування історії картини Кобзаря Шевченка: «Смерть Зіновія Богдана Хмельницького» (на обох боках аркуша).

[87/97] Парсуни двох козачок. Одна сидить, а друга стоїть. Обидві в плахтах, запасках, свитках і хустками голови пов’язані. Збоку ліс нарисований.








РИСУНКИ ОЛІВЦЕМ НА ТОНОВАНОМУ ПАПЕРІ


[88/98] На Орелі. Якийсь завод коло високої гори. На горі стоїть чоловік, опершись на гирлигу. За горою — хата й димок іде з димаря. Луг і ліс.

[89/99] Пейзаж. Повітка, огорожена тином, хлів, коло хліва стоїть корова.

[90/100] Чотири козаки наварили повнісінький казан каші та й сіли під вербами обідати. На звороті: Невелика гора.

[91/101] Католицький чернець сидить собі та думку гадає, а пальцями чітки наминає, що з того буде. На звороті нарисована того ж поля ягода.

[92/102] Будинок у саду над ставком якогось дуки, бо в’ється корогва на щоглі.








РИСУНКИ ОЛІВЦЕМ НА ПАПЕРІ


[94/104] Гурт козацького люду коло пенька зламаної верби. Хто стоїть, хто лежить. Один кашу їсть із миски, а другий дивиться на нього: як не морщиться, то смачна. А подальше — жінка з відра воду п’є, а за нею козак потягається. А один козарлюга, мабуть, розсердився чогось на громаду, сів сам собі поодаль, повернувшись до громади спиною. А дідусь побачив, що громада розташувалась, та сам собі й каже: «Хе, лише піду та поспитаю, відкіля й куди бог несе. Мабуть, здалека пластують», — та, підпираючись на ціпочок, пошкандибав. На звороті: Ворітечка й тільки видно повітку.

[95/105] Усякі посланці з подарунками (від султана і других царів) у вельможного війська Запорозького гетьмана Хмельницького. А за переломом паперу стоїть дідусь запорожець, на ціпок сперся, й пантрує наперед, і ніби щось бачить або з кимсь розмовляє.

[96/106] Шість художників малюють у класі Академії художеств, між ними Кобзар Шевченко... За переломом паперу: Сидить художник на натурщиковім місці і показує натурщикові, як треба сидіть і руки держать, а натурщик сидить та дивиться, /353/ лівшою держиться за потилицю... Внизу ще якийсь блазень надряпаний. На звороті: Голова Степана-натурщика, голова хлопчикова й руки з алебастрових нарисовано.

[97/107] Одна жіноча картина, наведена сепією. Баба з хлопчиком-поводарем, теж наведена трошки сепією, нотовано олівцем, гнучка Суворовщина, покійник у домовині, а диякон відчитує на той світ з цього світу, здається, Суворовщину. Пані журба, хлопчики в брилях і пан жучок з пирогом у руці. На звороті: Сидить запорожець, підібгавши ноги, згорнувши руки й загнувши за вуха чуприну, та думку гадає, з якої почать. А костлявий, як смерть, чиновник про себе думає: «Чи чорт жирніше, чи я? А захожусь коло запорожця, само діло покаже». Та ще зведений рукав запорожцевої сорочки й тулубище чиновного, а голову його чортяка взяв у позички та слабогузий хлопчик.

[98/108] Стоїть козак вольним молодецьким станом, правою взявся в бік, а лівою держить у зубах люльку, віддавши праву ногу наперед.

Чи ви бачили коли-небудь, щоб поганець генерал став отаким?.. Так аж крізь його сорочку бачиш, як у його серці живцем кипить кров козацька, молодеча! Ще ж він день-денський б’ється та поневіряється, замордований панщиною... Задумана козацька голова й хлопчик, правою рукою держить граблі на плечах, а лівшу спустивши вниз, у куценькій сорочці, штаненятах і босий. На звороті: Стоїть козак у одній сорочці й брилі, заклавши руки назад, та тільки поглядає на поле.

[99/109] Рисунок з натури на Смоленськім кладовищі. На звороті: Нарцис і картинки: лежить пані, простяглася гола, а друга сидить коло неї та думає, чи не простягтись і собі та полежать, та ще дві голенькі, орисом наведені, та ще одна в кружечку вгору руку підняла, ніби щось показує. До цього рисунка була довгенька розмова про Смоленське кладовище і художника Штернберга.

[100/100] Султан з туркенею на дивані, а на краю блята * стоїть куца коняка з кичкою на шиї, а вгорі написано Кобзаревою рукою олівцем: «Мовляли кияни — ужасть!» На звороті: теж дія в гаремі.


* Блят — аркуш (нім.).



[101/111] Два натурщики й три учні Академії рисують. На звороті: Жінка лягла на подушку та думку гадає: «Чи скинуть і спідницю з себе так, як сорочку скинула, чи ні?» І головка хлопчика з гіпсу — орис.

[102/112] Стоїть козак, туго набиває люльку бакунцем і поглядає в землю, чи багато впоров... На коняці сидить боком хлопчина в брилі, мабуть, поганя на панщину, бо дуже щось невеселий. Стоїть у свитиночці хлоп’ятко мале, взялось за поли руками, в штанцях і чобітках.

[103/113] Дія в гаремі: одна туркеня грала на цитрі та, мабуть, втомилась і спотіла, а друга, мабуть, танцювала та тож употіла, бо обидві сорочки поспускали з плечей. Та, що грала, вивер-/354/нулась на подушку одпочить, а та, що танцювала, пішла до вікна подивитись, чи багато назбиралось турків музику слухать.

[104/114] Дві дівчини козачки-подруги йдуть садочком. Одна воду несе відрами на коромислі через плечі, а друга йде поряд з нею й несе в руках пучок квітів й любистку, а там далеченько сидить кобзар і грає на кобзі. [105/115] Сама собі в господі. Це рисував Кобзар. }

[106/116] Якась церква, здається, київська. } Після Оренбурга

[107/117] Вид лівого берега Дніпра.}

[108/118] Вид Києва з Дніпра.

[109/119] Батько в пасіці вулики довбає, а діточки несуть йому обідать (до заслання в Оренбург).

[110/120] Корови (до заслання в Оренбург).

[111/121] Жінка розглядає пояс. На звороті порисовані рукава (в Оренбурзі на поверненні).

[112/122] Хмельницький перед кримським ханом (після заслання, в Петербурзі).

[113/123] Хмельницький перед кримським ханом.

[117/127] Хмельницький з сином перед кримським ханом (після заслання, в Петербурзі).

[114/124] Верби на Смоленськім кладовищі. Любиме місце Кобзареве. Ступенів з десяток від цього місця він був захований і пролежав два місяці (після заслання, в Петербурзі).

[115/125] Сама собі в господі (на обох боках) (після заслання, в Петербурзі).

[116/126] Вдовина хата в Україні (до заслання в Оренбург).

[118/128] Етюди для плафона. Русалки ловлять намітками місяць. Із народних українських повір’їв, для Кочубея [зроблене], на тонованому папері чорним італійським олівцем і білилами.

[119/129] Голова маленької дівчинки. Рисовано з дочки українського актора Артемовського.

[120/130] Парсунок з мертвого Кобзаря Шевченка, нарисований у день його смерті в його майстерні. На тонованому папері італійськими олівцями. Подарований громаді петербурзькій художником Жемчужниковим.

Список зберігається в ІЛІШ АН УРСР.















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.