Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 370; 759.]

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти





Зійшлись, побрались, поєднались,

Помолоділи, підросли.

Гайок, садочок розвели

Кругом хатини. І пишались,

Неначе князі. Діти грались,

Росли собі та виростали...

Дівчаток москалі украли,

А хлопців в москалі забрали,

А ми неначе розійшлись,

Неначе брались — не єднались.











«ЗІЙШЛИСЬ, ПОБРАЛИСЬ, ПОЄДНАЛИСЬ...»


Джерела тексту:

чистовий автограф на окремому аркуші (ІЛ, ф. 1, № 14);

чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 328).

Подається за «Більшою книжкою».

Чистовий автограф № 14 не датований.

Дата в автографі «Більшої книжки»: «5 декабря».

Датується за автографом у «Більшій книжці» та його місцем серед творів 1860 р.: 5 грудня 1860 р., С.-Петербург.

Первісний автограф — на окремому аркуші (ІЛ, ф. 1, № 14), на якому перед тим невідомою рукою переписано вірш Шевченка «Н. Т. («Великомученице кумо!..»)». Текст закінчувався рядком 9. З цього автографа, з кількома виправленнями, Шевченко переписав вірш до «Більшої книжки», текст якої остаточний.

Вперше надруковано за «Більшою книжкою» в журналі «Основа» (1861. — № 8. — С. 1 — 2).

За першодруком зроблено списки невідомою рукою: в рукописній збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 (ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 4, с. 412) та в рукописній збірці, яка зберігається в ДАРФ (ф. 112, оп. 2, № 471, арк. 49, під назвою «Послідні»).

До збірки творів уперше введено у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 662, де подано за першодруком.










Попередня     Головна     Наступна             Варіанти


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.