Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 3: Драматичні твори. Повісті. — С. 454-455.]

Попередня     Головна     Наступна





Коментарі


ПЕСНЯ КАРАУЛЬНОГО У ТЮРЬМЫ ИЗ ДРАМЫ «НЕВЕСТА»


Джерело тексту:

чистовий автограф (Відділ рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (далі — ІЛ), ф. 1, № 888).

Подається за цим автографом.

Датується на підставі листа Шевченка до Г. Ф. Квітки-Основ’яненка від 8 грудня 1841 р., орієнтовно: грудень 1841 р., С.-Петербург.

Автограф написано на третій сторінці складеного вчетверо аркуша, на перших сторінках якого — автограф «Думки» («Тяжко-важко в світі жити...»). У листі до Г. Ф. Квітки-Основ’яненка від 8 грудня 1841 р. Шевченко, надсилаючи йому обидва ці автографи разом з баладою «Утоплена» для друку в альманасі «Молодик», зазначив: «Це, бачте, пісня з моєї драми „Невеста“, що я писав до вас, трагедія „Никита Гайдай“. Я перемайстрував її в драму». З листа можна зрозуміти, що драма «Невеста» постала з переробленої трагедії «Никита Гайдай». Аргументом на користь цієї версії може бути, зокрема, той факт, що в уривку з п’єси «Никита Гайдай» інтрига зав’язується навколо головного героя та його нареченої, причому тема нареченої акцентується. Важко з певністю сказати, чи трагедію «Никита Гайдай» закінчено, а тоді «перемайстровано» в драму, чи, може, Шевченків задум змінився ще в процесі роботи над трагедією «Никита Гайдай». Більше автор ніде у відомих нам джерелах не згадував про драму «Невеста», хоча вона, за свідченням А О. Козачковського, була завершена і навіть подавалася до театру для постановки. «Из написанных им (Шевченком. — Ред.) в то время произведений на русском языке, — згадував А. Козачковський, — я помню прекрасную повесть в /435/ стихах „Слепая“, написанную кипучим, вдохновенным стихом, и мелодраму „Невеста“, содержание которой отнесено к периоду гетманства Выговского, — образец неподражаемого, неудавшегося Основьяненку искусства передавать местным русским языком быт Украины с полнейшим соблюдением оборотов родной речи и народного характера действующих лиц, Оба эти произведения, как кажется, потеряны.[...] О мелодраме „Невеста“ автор говорил мне в Петербурге, что он представлял ее в дирекцию императорского театра и что там ее соглашались поставить; но, по всей вероятности, она не дождалась от автора окончательной отделки, и в 45-м году у него ее уже не было» (Киевский телеграф. — 1875. — 25 февраля. — С. 1).

Зі сказаного А. О. Козачковським можна зробити висновок, що порівняно з п’єсою «Никита Гайдай» драма «Невеста» — новий або ґрунтовно перероблений твір. Якщо дія п’єси «Никита Гайдай» припадала на період перед початком Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького 1648 — 1657 рр., то в драмі «Невеста» — на час гетьманства І. О. Виговського (1657 — 1659). Відомий нам невеликий уривок, який являє собою автономний, вписаний у текст п’єси епізод, не прояснює цього питання. Тому, за традицією видань творів Шевченка, «Песня караульного у тюрьмы» друкується як фрагмент відмінного від «трагедії» «Никита Гайдай» твору — драми «Невеста». «Думка» («Тяжко-важко в світі жити...») опублікована в альманасі «Молодик на 1843 год», а надіслана разом з нею «Песня караульного у тюрьмы из драмы „Невеста“» з якихось причин тоді не побачила світу.

Вперше надруковано в «Записках Отдела рукописей Всесоюзной библиотеки им. В. И. Ленина». — М., 1939. — Вып. 5. — С. 5.

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. — К., 1939. — Т. 1. — С. 170.

«Песня» є вільним переспівом балади А. Міцкевича «Чати». Шевченко міг прочитати баладу в оригіналі під час перебування у Вільні (березень 1829 — початок лютого 1831 р.). Саме тоді її вперше надруковано в двотомній збірці: Mickiewicz Adam. Poezje. — Wilno, 1829. — Т. 2, з підзаголовком «українська балада». Шевченко скористався тільки основним мотивом балади польського поета, написавши відмінний від твору А. Міцкевича за жанром і ритмомелодикою вірш. Вільний переспів цієї ж балади О. С. Пушкіним, з яким міг бути обізнаний Шевченко, вперше опубліковано в журналі «Библиотека для чтения» (1834. — № 3).











Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.