Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. — К., 1964. — Т. 9: Живопис, графіка 1851-1857.]

Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення








16. Автопортрет. Тонований брістольський папір, італійський олівець, білило (22,1 × 17,7). [VII — VIII 1851].

На аркуші жовтого альбомного паперу, в прорізи якого було вставлено автопортрет, чорнилом напис: Portrait de Chewtchenko d’après un, fait par lui-même, 1853 1.

З цього портрета Бр. Залеський виконав офорт, один примірник якого зберігається в фондах ДМШ (інв. № г — 984). Під офортом видруковано напис: Taras Szewczenko. Według jego własnego rysunku zrobionego w stepie kirgizkiem 1853 roku 2.

Дату — 1853 рік — на оригіналі Шевченка і на офорті Залеського треба вважати помилковою. В примітці до листа Шевченка від 25.IX 1855 р. Бр. Залеський пише про виконання даного портрета в час Кара-тауської експедиції: «В часі тої мандрівки Шевченко зробив для мене чорною крейдою свій портретик... Портретик був дуже подібний, замість зеркала послугувався артист збанком з водою, бо іншого зеркала не мали ми в степу. Не було також ані бритви, ані цирюльника і для того носили ми бороди, хоч властиво оба ми були солдати» (Іван Франк о, Листи Шевченка до Бр. Залеського, «Листочки до вінка на могилу Шевченка», Львів, 1890, стор. 45 — 46).

Свідчення Бр. Залеського стверджується тотожністю даного автопортрета з автопортретом на малюнку «Т. Г. Шевченко серед товаришів» 1851 р. (див. № 15). Виконаний він не раніше липня, після від’їзду з Новопетровського укріплення, коли у Шевченка могла вирости борода.

Коментар до копії з цього малюнка, що належала Є. І. Барановському, див. у томі X.

Попередні місця збереження: ІТШ, ГКШ.


ДМШ, інв. № г — 385.


1 Автопортрет Шевченка. 1853 (франц.).

2 Тарас Шевченко. За його власним рисунком, виконаним в киргизькому степу в 1853 році (польськ.).











Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.