Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. — К., 1964. — Т. 9: Живопис, графіка 1851-1857.]

Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення




№ 19 — 28. Мангишлацький сад. [1851 — 1852].

Назву серії малюнків встановлено на підставі офорта Бр. Залеського «Мангишлацький сад» (альбом «La vie des steppes Kirghizes», Paris, 1865, між стор. 47 — 49). /18/

Мангишлацький сад знаходиться на півострові Мангишлак (північно-східний берег Каспійського моря, нині Гур’євська обл. Казахської РСР). Поверхня півострова складається з вапнякових нашарувань, покрита крейдяними буграми різноманітної форми і майже позбавлена рослинності. В деяких місцях півострова, між уламками скель та каміння, зустрічаються гаї тутових дерев. Такі ж дерева були вирощені поблизу Новопетровського укріплення (див. № 19 — 28, 40, 130, 131) та в урочищі Ханга-Баба.

В пояснювальному тексті до згаданого офорта Бр. Залеський дає опис цього саду: «Недалеко від скелі «Монах» сотня тутових дерев, що мають в більшості дивовижні форми, росте в щілинах товстого шару вапнякових відкладень... Дерева ці досить великі, листя на них рясне; без сумніву, під скелями, які начебто нависли над ними, дерева ці сягають корінням води; без таких джерел як могли б вони рости під жагучим небом пустелі, в місцевості, зовсім позбавленій дерев?

З часу збудування Новопетровського укріплення цей тутовий гай використовується як місце відпочинку» (стор. 47).

В перші роки перебування в Новопетровському укріпленні (1851 — 1852) Шевченко неодноразово змальовував дерева Мангишлацького саду. Ці малюнки бачив у Шевченка М. Ф. Савичев при зустрічі з ним 1852 p.: «...в портфеле Шевченко были этюды каменистых балок, каменных обвалов и групп тутовых деревьев...» (газ. «Казачий вестник», Новочеркасск, 1884, № 53 — 54; «Літературний журнал», К., 1939, № 2, стор. 118).

В літературі ці малюнки відомі переважно під назвами: «Дерева серед каменів» (І. Плещинський, Малюнки й акварелі, «Образотворче мистецтво», К., 1939, № 2 — 3, стор. 57; О. Бескин, Т. Г. Шевченко как художник, «Искусство», М., 1939, № 2, стор. 40), «Мангишлацький пейзаж» (С. Раєвський, До питання атрибуції і датування деяких сепій Т. Г. Шевченка, «Образотворче мистецтво», К., 1941, № 4, стор. 30). Малюнки помилково датуються 1838 — 1845 та 1847 — 1857 pp. («Каталог малярської творчості Т. Г. Шевченка, експонованої в Галереї», X., 1934, стор. 17, 29).





19. Мангишлацький сад. Тонований папір, сепія, туш, білило (16,2 × 30,1). [1851 — 1852].

Справа вгорі чорнилом позначено: № 117146.

Див. прим. до № 19 — 28.

Попередні місця збереження: власність Д. Г. Балаховського, КММ, ВІМШ, ГКШ.


ДМШ, інв. № г — 731.










Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.