ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ СЛОВНИК У ДВОХ ТОМАХ

Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії наук Української РСР
Головна редакція Української Радянської Енциклопедії

ТОМ ПЕРШИЙ: А—МОЛ

КИЇВ — 1976

ТОМ ДРУГИЙ: МОЛ—Я

КИЇВ — 1978

ЗМІСТ

Передмова

Як користуватися Шевченківським словником

Основні скорочення в Шевченківському словнику

Тарас Григорович Шевченко

А-Ал Ам-Аш Б-Бес Бет-Бол Бол-Бя В-Вє Ви-Вір Вір-Вя Г-Гол Гол-Гю Д Е-Є Ж З І-Й К-Київ Київ-Ком Ком-Кю Л-Лис Лис-Ль М-Мет Мет-Мол Мол-Му Н-Нг Не-Ня О П-Пер Пер-Пл По-Поп Пор-Пя Р-Рож Роз-Ря С-Се Сє-Сол Сол-Ся Т-Тит Тих-Тя У Ф Х Ц Ч Ш-Шев Шев Шев-Шх Щ-Я

Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1976. — Т. 1. — 416 с.; К., 1978. — Т. 2. — 412 с. Шевченківський словник є своєрідним підсумком розвитку шевченкознавства. Він містить багатосторонні відомості про життя, творчість і революційну діяльність Т. Г. Шевченка — поета й художника, висвітлює широке коло питань і явищ, що стосуються відображення його життя і творчості в літературі та мистецтві, а також вшанування й увічнення його пам’яті. Науково-редакційну підготовку видання здійснили Головна редакція Української Радянської Енциклопедії та Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР. Статті, вміщені в цьому виданні, тісно пов’язані між собою, взаємопідпорядковані системою посилань.

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ: І. Я. Айзеншток, В. А. Афанасьєв, М. П. Бажан, М. Ф. Бєльчиков, І. К. Білодід, В. С. Бородін (заступник відповідального редактора), Б. С. Бутник-Сіверський, М. М. Гордійчук, К. П. Дорошенко, П. В. Жур, О. Є. Засенко, Ю. О. Івакін, Є. П. Кирилюк (відповідальний редактор), Н. Є. Крутикова, І. Д. Назаренко, Л. М. Новиченко, Г. П. Паламарчук, Ф. К. Сарана, В. Чалий, Є. С. Шабліовський, М. З. Шамота.

Шевченківський словник

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

Т. ШЕВЧЕНКО

[Примітка. З технічних причин не збережено ілюстрації видання. — litopys.kiev.ua.]

‹‹ Попередня Головна Наступна

Етимологія та історія української мови:

Датчанин: В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. ( . . . )

Ізборник. Історія України

Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.