Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня     Головна     Наступна





16. «Иже погрузи жиръ во днЂ Каялы»




У цій фразі «Слова» немає явного «темного місця», але певні труднощі викликає осмислення слова жиръ. Дослідники перекладають це слово як «сила» (перші видавці «Слова», Д. М. Дубенський), «доблесть» (Я. О. Пожарський), «багатство» (М. Ф. Грамматін, М. О. Максимович, Я.Малашев, О. М. Огоновський, В. О. Яковлєв, С. К. Шамбінаго та В. Ф. Ржига, Д. С. Лихачов, О. В. Творогов, Л. О. Дмитрієв), «руське щастя» (П. П. В’яземський), «щастя-доля» (О. О. Потебня), «тук багатства» (О. Ф. Вельтман), «тук» (Є. В. Барсов), «добро» (Д. І. Прозоровський, І. О. Новиков, В. І. Стеллецький, Л. Є. Махновець), «достаток» (А. В. Лонгінов, О. С. Орлов, Р. О. Якобсон), «повний достаток» (M. K. Гудзій), «скарб» (М. К. Грунський), «здобич» (І. П. Єрьомін), «здобич, багатство» (В. Л. Виноградова), «життя» (О. К. Югов), «благополуччя» (М. О. Мещерський). Перш ніж запропонувати свій переклад аналізованої фрази і вмотивувати його, наведемо увесь уривок: «Ту НЂмци и Венедици, ту Греци и Морава поютъ славу Святъславлю, кають князя Игоря, иже погрузи жиръ во днЂ Каялы рЂкы Половецкія, Рускаго злата насыпаша». Б. О. Ларін з цього приводу пише: «Основний текст цілком ясний: «...ганять і картають князя Ігоря за те, що потопив у Каялі річці половецьку здобич» 64. Невже цілі народи могли докоряти Ігореві за такий дріб’язок, як утрачену здобич? На наш погляд, жиръ в аналізованій фразі означає зовсім не «здобич» чи щось подібне («багатство», «скарб», «добро»), а «здобуток, набуток». Народи співають славу Святославу, бо він здобув перемогу над половцями, і народи осуджують Ігоря за те, що він здобуток Святослава потопив на дні половецької річки Каяли. Тут слово жир вжито з переносним значенням. Пряме значення слова жир у давньоруській мові — «пасовисько, корм, їжа»; значення «багатство» навряд чи існувало в давньоруській мові (у словнику давньоруської мови І.І. Срезневського таке значення встановлюється лише на основі аналізованої фрази із «Слова» 65, інші давньоруські пам’ятки його не засвідчують). Образне, переносне значення слова жиръ у «Слові» відчули ті дослідники, які переклали його як «сила», «доблесть», «щастя», «достаток», «повний достаток», «благополуччя».



64 Ларин Б. А. Очерки по фразеологии (О систематизации и методах исследования фразеологических материалов) // Уч. зап. Ленингр. ун-та. — 1956. — №198. Серия филологических наук. Вып. 24: Очерки по лексикологии, фразеологии и стилистике. — С. 216.

65 Срезневский И. И. Зазнач. праця. — СПб., 1893. — Т. 1. — Стб. 875.

66 Лихачев Д. С. Объяснительный перевод «Слова о полку Игореве». — С. 88.



Д. С. Лихачов, хоч і перекладає це слово як «багатство», проте в пояснювальному перекладі «Слова» зазначає (в квадратних дужках): «адже для Русі пройшли часи достатку після поразки Ігоря» 66.

Образність в аналізованому уривку не вичерпується, на наш погляд, вживанням слова жиръ з переносним значенням. Ми не схильні розуміти буквально і фразу «Рускаго злата насыпаша». Дослідники не можуть збагнути, чому тут говориться про руське золото, а не про половецьке, адже Ігорева дружина в перший день битви здобула золато і «узорочья ПоловЂцкыя». Б. О. Ларін цю фразу вважає пізнішою і помилковою маргінальною глосою, яка включена в текст. Переважна більшість дослідників сприймає наведену фразу як уточнення попередньої (в ній конкретизується багатство, яке потопив Ігор на дні половецької річки Каяли), граматично підпорядковуючи її попередній фразі: «і який потопив у ній руське золото» (перші видавці «Слова»), «насипавши руського золота» (Я. О. Пожарський, М. О. Максимович), «розсипав руське золото» (Д. М. Дубенський), «засипав річку руським златом» (О. Ф. Вельтман), «насипавши в неї руського золота» (Я.Малашев), « — насипали ж бо там руського золота» (О. М. Огоновський), «зсипавши в неї руське золото» (Д. І. Прозоровський), «який руського золота насипав» (А. В. Лонгінов), «русского злата насыпавши» (І. О. Новиков), «руського золота насипав» (M. K. Грунський, Л. О. Дмитрієв), «руського золота насипали» (О. С. Орлов), « — який насипав [на дно Каяли] руського золота [адже для Русі пройшли часи достатку після поразки Ігоря]» (Д. С. Лихачов), «руського золота насипали тут» (М. К. Гудзій), «золото своє розсипав» (І. П. Єрьомін), «і наповнив річки половецькі руським золотом» (Р. О. Якобсон), « — руське золото розсипали» (О. В. Творогов). Як бачимо, більшість дослідників дієслово насыпаша (З ос. мн. аориста) перекладає 3-ою особою однини минулого часу або дієприкметником, що є відхиленням від тексту. На наш погляд, під руським золотом, якого насипали, слід розуміти руських воїнів, полеглих на полі бою (так вважає О. К. Югов: «златорусых русичей / поуложили там!»), а тому фразу «Рускаго злата насьташа» доцільно виділити в окреме речення, як це, між іншим, роблять деякі дослідники: «Тут насипали руського золота» (М. Ф. Грамматін), «Там розсипали руське золото» (В. О. Яковлєв), «Руського золота насипали» (С. К. Шамбінаго та В. Ф. Ржига), «Руського злата насипали!» (В. І. Стеллецький), «Розсипали там руське золото» (М. О. Мещерський). Про те, що під розсипаним руським золотом маються на увазі полеглі на полі бою руські воїни, свідчить, на наш погляд, наступна фраза: «Тут Игорь князь высЂдЂ изъ сЂдла злата а в сЂдло кощіево» — руське військо полягло на полі бою, а Ігор попав у полон.

Таким чином, увесь аналізований уривок ми пропонуємо перекласти: «Тут німці і венеційці, тут греки і морава співають славу Святославу, осуджують князя Ігоря, який потопив здобуток на дні Каяли, річки половецької. Руського золота насипали!».

Слід зазначити, що словосполучення «Руское злато» вживається і в іншому місці «Слова» («Се бо Готскія красныя дЂвы въспЂша на брезЂ синему морю. Звоня Рускымъ златомъ, поютъ время Бусово, лелЂютъ месть Шароканю»), але тут — уже з прямим значенням («вироби із золота»). Привертає увагу ще одне вживання слова злато у «Слові»: «Жены Рускія въсплакашась, аркучи: уже намъ своихъ милыхъ ладъ ни мыслію смыслити, ни думою сдумати, ни очима съглядати, а злата и сребра ни мало того потрепати». Дослідники, по-різному перекладаючи останню фразу наведеного тексту, одностайні в тому, що тут ідеться про дорогіцінні метали або про вироби з них, пор.: «а золота й срібла не повернути» (перші видавці «Слова»), «а золотом і сріблом нітрохи не прикрашатися» (Я. О. Пожарський), «а золотом і сріблом ніскільки не побрязкати» (М. Ф. Грамматін), «і тим золотом і сріблом уже не дзвеніти» (М. О. Максимович), «а золотом і сріблом не брязкати ніскільки» (Д. М. Дубенський), «а золотом і сріблом нам уже не дзенькнути» (О. Ф. Вельтман), «а золота й срібла зовсім уже не тримати в руках» (Я.Малашев), «а золотом і сріблом уже нам нітроха побренькувати!» (О. М. Огоновський), «уже не накопичувати нам, не нагромаджувати (як раніше) золота й срібла» (В. Ф. Міллер), «а золотом і сріблом нітрохи не потішитися» (Д. І. Прозоровський), «а золотом і сріблом і поготів не побрязкувати» (В. О. Яковлєв), «а золота й срібла — чимало того повитрачати» (В. М. Перетц), «а золотом та сріблом вже навіть не тішитись» (M. K. Грунський), «тим менше нам поносити златотканого й сріблотканого одягу» (Г. А. Ільїнський), «а золота й срібла зовсім (на собі) не носити» (С. К. Шамбінаго та В. Ф. Ржига), «а золота й срібла зовсім не потріпати» (С. К. Шамбінаго та В. Ф. Ржига — 1961), «а золота й срібла (і в руках) навіть не потримати!» (О. С. Орлов), «а злата и сéребра / и вовсе не нáшивать!» (І. О. Новиков), «а золота й срібла [і в руках своїх] зовсім не потримати» (Д. С. Лихачов), «а золота й срібла навіть не поторкати» (M. K. Гудзій), «а золота й срібла і в руках не потримати!» (І. П. Єрьомін, О. В. Творогов), «а золотом та сріблом і не побрязкати» (Р. О. Якобсон), «а до золота й срібла і поготів не доторкнутися!» (В. І. Стеллецький), «а златом-сéребром / и подавно не позвяцати!» (О. К. Югов), «а до золота й срібла і зовсім не доторкнутися!» (М. О. Мещерський), «а злота і срібла того немало загубити» (Л. Є. Махновець), «а золота й срібла навіть не потримати!» (Л. О. Дмитрієв). А вказівний займенник того, між іншим, досить чітко вказує, щó саме названо золотом і сріблом в останній фразі тексту, оскільки в попередніх фразах ішлося лише про одне — про «милыхъ ладъ». Ми глибоко переконані, що золотом і сріблом в аналізованому тексті названо коханих чоловіків руських жінок, тобто полеглих воїнів князя Ігоря. Разом з тим, услід за Р.Манном 67, ми вважаємо, що дієслово потрепати в плачі жінок у «Слові» означає «поголубити, попестити», у чому особливо переконує тісно пов’язаний із плачем руських жінок у «Слові» плач у «Задонщині» татар, які зазнали поразки: «Уже намъ, брате, в земли своеи не бывати, а дЂтЂи своих не видати, а катунъ своих не трепати» 68. На наш погляд, аналізований текст слід перекласти так: «Жони руські заголосили, кажучи: «Уже нам своїх милих лад ні мислею змислити, ні думою здумати, ні очима зглядіти, а золота й срібла того (тобто милих лад) нітрохи не поголубити». Образне, переносне вживання слів злато й сребро в аналізованому тексті перегукується із вживанням словосполучення Руское злато у фразі «Рускаго злата насыпаша»: і там, і там золотом названі руські воїни.



67 Манн Р. Заметки к тексту «Слова о полку Игореве» // Исследования «Слова о полку Игореве». — Л., 1986. — С. 130-131.

68 Тексты «Задоншины» / Подгот. к печати Р. П. Дмитриева // «Слово о полку Игореве» и памятники Куликовского цикла: К вопросу о времени написания «Слова». — М.; Л., 1966. — С. 547.
















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.