[Григорій Сковорода. Повне зібрання творів: У 2-х т. — К., 1973. — Т. 1. — С. 5-9.]

Попередня     Головна     Наступна

ВІД РЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇ

Твори Г. С. Сковороди, що поширювалися у численних рукописах, набули значної популярності ще за життя автора. Однак друком вони почали з’являтися тільки після смерті філософа, та й то з великими перервами. Так, у 1798 р. М. Антоновський опублікував (без імені автора) його трактат «Наркісс». У 1861 р. у Петербурзі І. Т. Лисенков видав вибрані твори Сковороди ¹.

Спробу наукового видання творів видатного українського філософа і письменника здійснив у 1894 р. Д. І. Багалій ². У цьому виданні було опубліковано критико-бібліографічну вступну статтю редактора Д. І. Багалія, біографічний нарис М. Ковалинського «Житіє Григорія Сковороды», філософські трактати, вірші, притчі та 98 листів Сковороди. Видання було далеко не повним. Сюди не увійшли деякі твори, зокрема «Асхань», «Жена Лотоза», «Потоп зміин», «Пря БЂсу со Варсавою», а з трактату «Икона Алкивіадская» було надруковано лише уривок.

Наступне видання творів Сковороди у двох томах ³ мав намір здійснити В. Д. Бонч-Бруєвич. У 1912 р. він видав перший том, у якому була опублікована основна філософська спадщина мислителя. Але видання лишилося незакінченим: другий том не вийшов. Тому майже вся літературна спадщина, листи та переклади Сковороди так і не були опубліковані.

Таким чином, деякі оригінальні та ряд перекладних творів письменника в жодному з перелічених видань не побачили світу. Були ці видання недосконалими і в текстологічному відношенні. Твори друкувалися не завжди за автографами або кращими списками, а ті, що друкувалися за автографами, як правило, неуважно звірялися з останніми, внаслідок чого траплялися численні помилки.

Незважаючи на свою недосконалість та неповноту, названі видання довго були основним джерелом пізнання спадщини Сковороди.

У 1961 р. у Видавництві АН УРСР вийшло перше за радянського часу зібрання творів Сковороди у двох томах ⁴.

¹ Сочинения в стихах и прозе Григория Саввича Сковороды. С его портретом и почерком его руки, СПб., MDCCCLXI.

² Сочинения Григория Саввича Сковороды, собранные и редактированные проф. Д. И. Багалеем. Юбилейное издание (1794 — 1894 год). С портретом его, видом могилы и снимками почерка, 7-й том Сборника Харьковского историко-филологического общества, X., 1894.

³ Собрание сочинений Г. С. Сковороды. Том I. С биографией Г. С. Сковороди М. И. Ковалинского, с заметками и примечаниями Владимира Бонч-Бруевича, СПб., 1912.

⁴ Григорій Сковорода. Твори в двох томах. Вид-во АН УРСР, К., 1961. Редакційна колегія: академік О. І. Білецький, член-кореспондент АН УРСР Д. X. Острянин (відповідальний редактор), член-кореспондент АН УРСР П. М: Попов (том I — упорядник І. А. Табачников, том II — упорядники І. А. Табачников та І. В. Іваньо). Всі посилання на твори Сковороди у вступній статті, примітках та коментарях подаються за виданням 1961 р.

На відміну від попе-\6\редніх, які не давали повного уявлення про спадщину Сковороди, у цьому виданні надруковано всі відомі твори письменника. Поряд з філософськими трактатами, діалогами, притчами, віршами та байками до нього увійшла також епістолярна спадщина мислителя (латинська — в оригіналах і в перекладах українською мовою). Тут вперше надруковано «Басню Есопову», деякі листи та переклади Сковороди з Плутарха й Ціцерона.

Видання 1961 р. має таку структуру. До першого тому увійшли переважно твори філософських жанрів, а саме: два повчання, написані в 1765 — 1766 рр., трактат «Начальная дверь ко христіанскому добронравію», філософські діалоги, трактати та притчі. Другий том містить переважно літературні твори. Відкриваючись поетичним циклом «Сад божественных пЂсней», він включає прозовий цикл «Басни Харьковскія», оригінальні вірші, прозові та віршовані переклади, епістолярну спадщину Сковороди; том завершується творами, приписуваними Сковороді, життєписом Григорія Сковороди, написаним М. Ковалинським, та листами до Сковороди.

Недоліком цього видання є те, що розташування творів у ньому не відбиває дійсної еволюції світогляду Сковороди.

Нинішнє повне зібрання творів є наслідком дальшого дослідження спадщини поета і мислителя. В ньому зберігають силу основні текстологічні принципи, вироблені при здійсненні попереднього видання, разом з тим внесено ряд виправлень та уточнень.

Тексти подаються за автографами, а в разі їх відсутності — за кращими списками, з урахуванням різночитань автографів та найбільш важливих списків. Якщо є два автографи (дві редакції) того самого твору, взято останній з них, причому в примітках перелічено всі його розходження з іншим автографом. При виданні творів, які збереглися тільки в списках, використано найбільш авторитетні з них, причому також наведено найважливіші різночитання з іншими важливими списками творів.

Принцип подачі текстів за рукописами порушується тільки щодо притчі «Убогій Жайворонок», ні автографа, ні списків якої не збереглося. Цей твір друкується за виданням І. Т. Лисенкова.

Основні принципи відтворення текстів зумовлені бажанням дотримати особливостей мови і стилю творів Сковороди, а також прагненням зробити їх доступними для широкого кола читачів. Оскільки тексти Сковороди є пам’ятками української мовної культури XVIII ст., то максимально збережено їх мовностилістичну своєрідність. Зокрема, відповідно до автографів Сковороди збережено букву Ђ. Це стосується також вживання і перед голосними, невпорядкованого, неусталеного написання і, и, ы на початку та в середині слів, непослідовного вживання ь після приголосних, в кінці та в середині слів тощо.

У виданні збережено церковнослов’янські форми та словозміну відповідно до норм старого правопису, неусталений правопис префіксів, паралельні написання того самого слова, які відбивають взає-\7\мовплив російської і української мовних стихій або свідчать про неусталеність мовно-правописних норм часів Сковороди. З метою відображення особливостей вимови слів епохи Сковороди збережено наголоси, особливо у тих випадках, коли вони не відповідають сучасним нормам, або там, де наголос уточнює значення слів.

Однак повне невтручання в орфографію і пунктуацію Сковороди значно утруднило б сприйняття його творів сучасними читачами, тому орфографія та пунктуація творів зазнали певних змін відповідно до існуючого українського правопису. Ці зміни не порушують основи оригінальної структури мови і стилю творів Сковороди, але полегшують їх сприйняття. Відповідно до сучасного правопису знято твердий знак (ъ) в кінці слів ¹, грецькі й латинські або церковнослов’янські літери замінено відповідними літерами українського алфавіту.

Непослідовне написання слів (разом, окремо та через дефіс) також уніфіковано за нормами сучасної орфографії. Узгоджено з нормами сучасного правопису і строкату, непослідовну пунктуацію творів. Як виняток подекуди залишено дужки, вживані Сковородою для пояснювальних слів або для слів автора в цитатах. Сучасних правил додержано також у вживанні великих літер. Абзаци в основному залишено там, де вони були в автографах та списках Сковороди, а якщо їх не було — текст розбито на абзаци за змістом. Імена дійових осіб, які в автографах та списках скорочені, у виданні подано повністю. Титла розкрито беззастережно. Слова або частини елів, закреслені автором або переписувачем, відтворено у примітках, а редакторські кон’єктури взято у квадратні дужки.

Після виходу у світ видання 1961 р. у відділі рукописів Державної публічної бібліотеки ім. В. І. Леніна в неописаних раніше матеріалах бібліотеки Арсеньєва серед масонських рукописів І. А. Табачников виявив автографи двох, відомих раніше тільки за назвами творів «БесЂда 1-я, нареченная Observatorum (Сіон)» та «БесЂда 2-я, нареченная Observatorium specula (еврейски Сіон)». Ці два твори і є останніми з тих оригінальних творів, яких досі не вдавалося розшукати й існування яких засвідчив сам автор у відомому листі до Ковалинського.

В цьому ж зошиті виявлено також раніше невідомий автограф твору «Пря БЂсу со Варсавою», що дало можливість звірити текст твору і виправити неточності, які були у списку.

Крім того, розшукано копію раніше невідомого листа, який у цьому виданні подається серед листів до невідомих осіб. До приміток включено два переклади латинських віршів кінця XVIII — початку XIX ст., списки яких виявлено серед копій творів Сковороди у Державному історичному музеї в Москві.

¹ Як встановлено, з середини 80-х років Сковорода змінив правопис своїх творів. В автографах, датованих після 1785 р., він не вживає ъ в кінці слів, а замість ь для позначення пом’якшення приголосних вживає знак ’ (над буквою). \8\

Оскільки до цього видання, як це видно з авторського списку, увійшли всі оригінальні твори Сковороди, є всі підстави вважати його повним зібранням творів. Не знайденими досі лишаються тільки чотири переклади морально-етичних трактатів Плутарха та кілька листів, про існування яких відомо з творів самого мислителя чи з інших джерел.

У цьому зібранні творів матеріал розташовано в основному з додержанням хронології написання їх. Перший том відкривається віршованим циклом «Сад божественных пЂсней», слідом за яким подаються вірші, що не ввійшли до цього циклу, та «Басни Харьковскія»; за ними в порядку хронології вміщено діалоги кінця 60-х — середини 70-х років. Другий том містить філософські трактати, діалоги та притчі, написані з середини 70-х років до кінця життя, починаючи з «Иконы Алкивіадской» і кінчаючи «Потопом зміиным». Далі розміщуються послідовно переклади, листи, додатки. Два віршованих твори, які у виданні 1961 р. надруковано самостійно, тут подаються відповідно до їх місця в автографі: як вступ і як кінцівка твору «Алфавит, или букварь мира».

В обох томах подаються фотокопії з автографів Сковороди та знімки деяких місць, пов’язаних з його ім’ям. У виданні використано зібрану М. І. Ковалинським унікальну колекцію автографів Сковороди, яка раніше зберігалася у відділі рукописів Державної публічної бібліотеки ім. В. І. Леніна і яка зараз належить відділу рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, та рукописні зібрання інших книгосховищ та архівів СРСР.

При підготовці повного зібрання творів Інститут філософії АН УРСР ставив завдання зробити тексти Сковороди якомога зручнішими для користування. З цією метою різні скорочення в текстах розшифровано, про що зроблено відповідні застереження. Авторські виправлення, що були в окремих творах, внесено в текст, а перші варіанти цих місць мають відповідні застереження в примітках.

Щоб полегшити сприйняття творів, вилучено різночитання тексту з попередніми виданнями: 1861, 1894 та 1912 рр. Значно спрощено й інші різночитання. Оскільки більшість текстів подається за автографами, то вирішено в цих випадках не давати їх різночитань зі списками.

Збережено і відтворено лише різночитання автографів, пов’язані з авторською роботою над виправленням та редагуванням творів. У тому разі, коли твори друкуються на основі списку, наявні різночитання з іншими списками фіксуються у примітках. У виданні 1961 р. вкралося ряд помилок, зокрема їх виявлено в опублікованому там уперше записі «Сну» Сковороди та в латинських текстах. Нагляд за латинськими та грецькими текстами та нову редакцію українських перекладів латинських та грецьких листів, свого часу виконаних П. М. Пелехом, здійснили М. Д. Рогович, М. В. Кашуба. На відміну від видання 1961 р., тексти чотирьох латинських віршів тут подаю-\9\ться в поетичному перекладі М. Зерова, три інші вірші переклав М. Д. Рогович.

Примітки до текстів у повному зібранні творів склав І. В. Іваньо на основі приміток та різночитань, написаних ним у співавторстві з І. А. Табачниковим до видання 1961 р. Тут зроблено виправлення й уточнення в датуванні всіх листів та окремих творів.

Новим у даному виданні є коментарі до текстів творів Г. Сковороди, які написав до обох томів І. В. Іваньо.

Щоб полегшити сприйняття змісту творів Сковороди, мова яких не завжди зрозуміла сучасному читачеві, додається невеличкий словник церковнослов’янських та застарілих слів, що його склали І. В. Іваньо та М. В. Кашуба. Подано також предметно-іменний покажчик, який включає історичні імена, географічні та інші назви.

Готуючи це видання, редакційна колегія спиралася на праці П. М. Попова, М. П. Редька, І. А. Табачникова та інших вчених, які детальніше і грунтовніше дослідили творчий шлях Г. С. Сковороди, відшукали ще не опубліковані рукописи мислителя, по-новому прочитали й осмислили його літературні га філософські твори. У виданні використано дослідження Л. Є. Махновця, в яких суттєво уточнюються віхи життєвого шляху філософа.

Попередня     Головна     Наступна