Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня     Головна     Наступна





5. Політика «по-львівськи»: спроба коментаря ПРОДОВЖЕННЯ



Засоби масової інформації


Особлива роль Західної України, а в її межах — Галичини і Львова, відчутно проявляється у культурній сфері. Ми проілюструємо це за допомогою важливого джерела інформації — статистики передплати певних (але важливих) періодичних видань.

У таблиці 8 подано кількість у 1990 р. у західному регіоні читачів тижневика Спілки письменників «Літературна Україна», який друкується в Києві.


Таблиця 8

Співвідношення передплатників газети «Літературна Україна» до всього населення України у 1990 р.


Регіон


Передплатника 1990 р.


Населення у 1989 р. (тис. осіб)


Україна


166420


100,00%


51 704


100.00%


Захід


106098


63,8%


9763


18,9%


Волинь


10913


6,6%


2232


4,3%


Буковина


2711


1.6%


938


1,8%


Закарпаття


3 000


1,8%


1 252


2,4%


Галичина


89474


53,8%


5 341


10,3%


Львівська область


54355


32,7%


2748


5,3%




Ці цифри свідчать самі за себе: Львівська область з лише 5% населення України має майже третину всієї передплати українського літературного тижневика. Як видно із таблиці 9, західний регіон має таке ж прикметно велике число передплатників київського щомісячника «Всесвіт».



Таблиця 9

Співвідношення передплатників журналу «Всесвіт» до всього населення України у 1990 р.


Регіон


Передплатники 1990 р.


Населення у 1989 р.

(тис. осіб)


Україна


19346


100,00%


51704


100,00%


Захід


7629


39,4%


9763


18,9%


Волинь


1735


9,0%


2232


4,3%


Буковина


430


2,2%


938


1,8%


Закарпаття


592


3,1%


1252


2,4%


Галичина


5232


27,0%


5341


10,3%



Можливо, меншою несподіванкою є особлива популярність у регіоні львівського письменницького щомісячника «Дзвін» (див. табл. 10).




Таблиця 10

Співвідношення передплатників журналу «Дзвін» до всього населення України


Регіон


Передплатники 1990 р.


Населення у 1989 р.

(тис. осіб)




Україна


92 152


100,00%


51704


100,00%


Захід


77463


84,06*


9763


18,9%


Волинь


4434


4,81%


2232


4,3%


Буковина


1 007


1,09%


938


1,8%


Закарпаття


941


1.02*


1 252


2,4%


Галичина


71 081


77,13%


5 341


10,3%


Львівська область


48429


52,55%


2748


5,3*




Разом з тим маємо наголоситии, що від 1950 р. журнал «Дзвін» мав статус республіканського, а не локального видання, і завжди прагнув до республіканського лідерства.

Але, очевидно, він має міцні позиції на дуже обмеженій частині України. Насправді він навіть більш локальний, ніж те показують цифри: ми маємо інформацію про кількість передплатників в окремих містах Львівської області; деякі з цих даних заслуговують на те, щоб їх навести (див. табл. 11).



Таблиця 11

Розподіл передплати журналу «Дзвін» у містах Львівської області


Львів


24 287


Дрогобич


1 705


Стрий


1 598


Червоноград


1 212


Борислав


923


Трускавець


550



Цифри показують, що у Львівській області проживало більше половини, а в обласному центрі — чверть усіх передплатників «Дзвону». За всіма стандартами, це була надзвичайно концентрована масовість, якій журнал завдячує своїм патріотизмом. Ми маємо справу з основним містом, яке читає україномовні журнали і найбільше переймається справою українського суверенітету.

Як ми побачили, україномовні літературні журнали досить популярні у Львові. А як ідуть справи з московськими (звичайно ж, російськомовними) і київськими (українськими або російськими) виданнями, що мають суспільно-політичний, а не літературно-мистецький характер? Статистичні дані відкривають драматичну і важливу картину, коли разом розглядати передплату провідних журналів і газет у всьому СРСР, в Україні та у Львівській області.

Почнімо із всесоюзної статистики передплати 1991 р. У порівнянні з попередніми роками (табл. 12).



Таблиця 12

Передплата на провідні журнали та газети в СРСР у 1990 і 1991 pp.


Період. видання


1990 (тис.)


1991 (тис.)


Зміни


Аргументы и факты


32962


22 773


- 30,9%


Труд


20925


17335


- 17,2%


Комсомольская правда


21252


16317


- 23,2%


Известия


9550


3665


- 61,6%


Огонек


4332


1 528


- 64,7%


Правда


6870


2080


- 69,7%


Литературная газета


4438


1055


- 76,2%



Ці ж дані по Україні вміщено в таблиці 13. Передплата в Україні впала більше, ніж в інших регіонах СРСР, але різниця в показниках не така велика, крім, можливо, прикладу «Комсомольской правды». Насправді досить показовим і політичне важливим є приклад Львівської області. У Львові, порівняно з рештою областей України, занепад московських і київських видань був дуже різким (див. табл. 14).



Таблиця 13

Передплата на провідні журнали й газети в Україні та СРСР без України у 1990 та 1991 р.


Період. видання


Україна


СРСР без України


1990


1991


Зміни


1990


1991


Зміни


Аргументы и факты


6094603


4065100


-33,3%


26 867 397


18707900


-30,4%


Труд


5 570 870


4417700


-20,7%


15534130


12917300


-16,8%


Комсомольская правда


4252040


2500200


-41,2%


16999954


13816800


-18,7%


Известия


2340896


784200


-66,5%


7 209 104


2 880 800


-60,0%


Огонек


806706


276700


-65,7%


3 525 294


1 251 300


-64,5%


Правда


1581 181


428500


-72,9%


5288819


1656500


-68,8%


Литературная газета


888710


165300


-81,4%


889,700


3 549 290


-74,9%




Таблиця 14

Передплата на провідні газети та журнали в Україні та Львівській області у 1990 та 1991 pp.


Період. видання


Україна


Львівська область


1990


1991


Зміни


/990


1991


Зміни


Труд


5 570 870


4417700


-20,7%


142000


71000


-50.0%


Комсомольская правда


4252041


2500200


-41,2*


143000


63000


-55.9%


Известия


2 340 896


784200


-66,5%


83000


. 29000


-65.1%


Правда


1581 181


428500


-72.9%


53000


8900


-83.2%


Комсомольское знамя


377 825


1 020 554


170.1%


11000


20000


81,8*


Молодь України


593 438


505609


-14.8%


54000


39000


-27.8%


Правда України


274 378


217582


-20.7%


2700


1500


-44.4%


Радянська Україна


243 678


140602


-42,3%


12000


3400


-71,7%


Робітнича газета


56057


27300


-51.3%


14000


3900


-72,1%


Сільські вісті


2491 150


2 1 10 004


-15.3%


154000


70000


-54,5%




Єдиним винятком із цього очевидного занепаду є газета «Комсомольское знамя», яка, на відміну від решти, вражаюче збільшила свою передплату, хоча прикметне, що у Львові збільшення накладу було набагато меншим, ніж у цілому по Україні. Успіх цього часопису — це тема окремого обговорення, від якого через обмежений обсяг статті ми утримаємось. Зазначимо лише, що це київське видання, схоже, перебрало на себе той 41 відсоток читачів «Комсомольской правды», який остання втратила в Україні.

У якому становищі перебувають львівські політичні видання? Ми також маємо про них деякі дані. Партійними газетами є «Львівська правда» та «Вільна Україна». Вони очевидно і недвозначно перебувають в опозиції до «демократів», які тепер формально при владі у Львові. «Молода Галичина», колишнє комсомольське видання (до 1990 р. вона мала назву «Ленінська молодь»), останніми роками стала виразно антикомуністичною. Заснована в липні 1990 р. газета «За вільну Україну» є антикомуністичною ще більше. Таблиця 15 містить дані про ці видання.



Таблиця 15

Передплата на офіційні і незалежні видання у Львівській області у 1990 та 1991 pp.


Назва часопису


1990


1991


Зміни


Офіційні видання


Вільна Україна


1 82 000


29 800


- 83,6%


Львівська правда


101 000


58000


- 42,6%


Незалежні видання


Молода Галичина


166000


214000


28,9%


За вільну Україну


100000


443 000


343,0%




Помітний успіх газети «За вільну Україну», схоже, підтверджує те, що ми зауважили щодо літературних видань і журналів. Це найуспішніше видання у львівському регіоні. Найцікавіше те, що серед усієї 443-тисячної передплати 70 тис. 100 примірників відправляються передплатникам за межі Львівської області. Скоріше за все, вони проживають головним чином в інших двох галицьких областях, але частина їх мешкає на Сході. «Молода Галичина» мала також 3400 передплатників за межами регіону, «Львівська правда» — 1600, а «Вільна Україна» — 3800.

Такі дані самі по собі не є настільки важливим фактом, як те, що вони відкривають: ці львівські видання, формальний статус яких є регіональним (і доступ до яких відтак мав би бути обмеженим поза їх регіоном), по суті неформально піднялись до статусу загальнореспубліканських видань. Через особливі умови в регіоні і визнання особливої ролі в українській політиці, Львів став, по суті, другою медіа-столицею України, і в цьому сенсі — суперником Києва.







Попередні висновки


Це обговорення було б глибшим, якби воно ґрунтувалося на безпосередньому матеріалі, а не на інтерпретаціях й аналізі, але дані не такі повні, як того хотілося б. Та навіть маючи такі обмеження, можна стверджувати, що ситуація в Україні є надто складною, аби робити в цілому по республіці якісь загальні висновки: чи то в політичній сфері, чи то про демографічні тенденції, чи то про культурні явища. Якщо брати ситуацію в середньому по республіці за норму, є очевидним, що Львів і область становлять «аномалію». Львів виявляється осторонь, рухається в протилежному напрямку від решти областей республіки. З іншого боку, він може задавати темп і подавати приклад для західного регіону, який складається з колишніх польських, чехословацьких і румунських територій. Львів так само сильно відрізняється від Сходу як за етнодемографічним розвитком, так і за політичною позицією й культурними пріоритетами. За межами цієї статті залишається питання, чи здійснює Захід, і особливо Львів, якийсь вплив у цих сферах на східні регіони. У зв’язку з цим було б варто дослідити ситуацію в Києві: у чому полягали причини голосування проти Союзу (чи безумовної перемоги демократів у Києві на виборах 1990 p.)?

Ці важливі і цікаві питання потребують окремого розгляду. Ми мали на меті визначити львівську ситуацію і можемо зробити висновок, що її пояснення, принаймні частково, полягає в етнічному складі регіону і перевазі, яку його населення віддає українській культурі 2.






Перекладено Миколою Климчуком за: The Strange Politics of Lviv: An Essay in Search of An explanation // Gitelman Z. (ed.) The Politics of Nationality and the Erosion of the USSR. New York: St. Martin’s Press, 1992. — P. 215-231








ПРИМІТКИ


 1 Статистичні дані, подані у тексті, взяті зі статті О. Лавера та Ю. Ажнюка «Сіра тінь асиміляції» (Молодь України. — 1991. — 6 березня). Ця дуже емоційна стаття містить різноманітні статистичні таблиці, проникливе і драматичне бачення демографічних тенденцій в УРСР та демографічного розвитку українців у СРСР між 1959 та 1989 pp. її автори використовують дані, які, наскільки їм відомо, не були оприлюднені. Вони не розглядають етнічну ситуацію в окремих регіонах України.

 2 Ця стаття продовжує дослідження, які автор проводив раніше, і попередні результати яких подані у таких працях: Russians in Ukraine and Problems of Ukrainian Identity in the USSR // P. J. Potichnyj (ed.) Ukraine in the Seventies. — Oakville, Ontario: Mosaic Press, 1975. — P. 195-217; West Ukraine and West Belorussia: Historical Tradition, Social Communication, and Linguistic Assimilation // Soviet Studies. — 1979. — Vol. 31. N1; Urbanization in Ukraine since the Second World War// I.L. Rudnytsky (ed.) Rethinking Ukrainian History. — Edmonton, Alberta: Canadian Institute of Ukrainian Studies, 1981. — P. ISO-202; National Awakening: Ukraine and Belorussia // Uri Ra’anan (ed.) The Soviet Empire: The Challenge of National and Democratic Movements. — Lexington, MA. and Toronto: D.C.Heath, 1990. — P. 75-93 (переклад останньої статті подано у цій збірці).



ДЖЕРЕЛА ДО ТАБЛИЦЬ 1-15:


Таблиці 1-3: Радянська Україна. —1991.— 23 березня.

Таблиці 4-7: Численность и состав населения СССР. — М., 1984. — Таб. 17; Вільна Україна. — 1990. — 10 квітня; Карта сучасного національного складу населення Української РСР. — К., 1964; Итоги Всесоюзной переписи населения 1959 года, Украинская ССР. — М., 1963. — Табл. 53-54; Итоги... 1959 года, Белорусская ССР. — М., 1963. — Табл. 53-54; Итоги Всесоюзной переписи населения 1970 года. — М., 1973. — Т.4. — Табл. 9,10.

Таблиці 8-10: Известия. — 1990. — 28 апреля; Вільна Україна. — 1990. — 10 квітня; Літературна Україна. — 1989. — 12 листопада; Всесвіт. — 1988. — №5; Дзвін. — 1990. — №1.

Таблиця 11: Дзвін. — 1990. — №1.

Таблиця 12: Комсомольская правда. — 1990. — 24 ноября.

Таблиця 13-14: Комсомольская правда. — 1990. — 24 ноября; Комсомольское знамя. — 1990. — 23 ноября; За вільну Україну. — 1990. — 29 грудня.

Таблиця 15: За вільну Україну. — 1990. — 29 грудня.


















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.