Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи
[БИТВА ПІД ОРШЕЮ 1515 РОКУ] 1
Серпня 1 дня, в літо 7023 2 року Василій Іванович, великий князь московський, порушивши мир і хресне своє цілування 3, від меншого на більше зло двигнувся, маючи ненаситне бажання лихоємства: почав посідати деякі міста, отчину й дідизну великого славного государя Жигимонта 4, короля польського та великого князя литовського і руського, князя прусського, жимойського та інших, і взяв славне місто Смоленськ. Але немає гірше людині, як посягання на чуже добро: з покірливого і смиренного немилостивим і непокірливим чиниться.
Той великославний король Жигимонт
свою правду тримав йому [Василю] непорушно і невідступно у всьому
і, вадячи його насилля
і бажаючи боронити свою отчину —
Литовські землі,
взяв Бога на поміч.
І, свою правду перед собою маючи,
зі своїми князями й панами
і вдатними хоробрими витязями
свого двора королівського
навпроти нього пішов,
пом’янувши слово пророцьке,
що Господь гордим противиться,
а смиренним милість і поміч посилає.
І прийшов і став у Борисові
на великій ріці Березині,
і навпроти противенця свого,
великого князя московського,
відправив і послав
свого великого воєводу
і славного, і великого гетьмана
князя Костянтина Івановича Острозького 5,
пана віленського, старосту луцького і браславського та інших [земель],
маршалка Волинської землі,
з деякими вельможами,
з князями і пани-радами своїми
і зі свого двору вдатними і хоробрими
воями литовськими і руськими.
І в той час
приїхали до великого короля Жигимонта
в поміч панове лядські і дворяни вдатні,
рицарі Корони Польської.
І всі разом, взявши Бога в поміч
і озброєні бувши господаря свого Жигимонта наукою,
сміло дерзнули
і пішли проти многа-множества людей
великого князя московського.
Вони тоді будучи на Дрюцьких полях,
звідтіля відступили на Дніпр,
ріку великую.
Спом’янемо слова великого Нифонта 6,
як пише до вірних християн:
«Тайну цареву гідно таїти, — каже, —
ради господарської замкнутої
негідно всім повідати,
але діло й хоробрість мужства,
доброго і смілого чоловіка
гідно всім об’являти,
щоб на потім інші тому вчилися і сміливість міли».
Так то і в нинішнє врем’я
трапилося нам бачити
того доброго і хороброго воїна,
згаданого стратілата а,
князя Костянтина Івановича Острозького,
найвищого гетьмана литовського.
а Стратілат — воєноначальник.
Спершу Божою поміччю
за наказом і наукою господаря свого
великого короля Жигимонта
справив він слушно військо,
злучив братське любовне з’єднання.
І як прийшов до ріки Дніпра
під Оршею, градом кам’яним,
то побачив, що не скоро перейти путь водний.
І як богобоязливий муж
і справця воєнний,
той славний великий гетьман
князь Костянтин Іванович
побіг до церкви святої живоначальної Тройці
до святого чудотворця Христового Миколи
впав, і помолився Богу,
спом’янув славу
смілість хороброго Антиоха 7
великого гетьмана царя
Александра Македонського,
як він війську персидському
ріку Арсинарську перейти повелів.
Перші замочилися,
а останні, як по сухому, перейшли.
Так і він
переднім людям пливти повелів,
а останні вже, як по броду, перейшли
і так спішно на великім полі оршському
супроти москвичів озброїлися.
О, великі і вдатні витязі литовські!
Уподобилися своєю мужністю хоробрим македонянам
справленням і наукою
князя Костянтина Івановича,
другого Антіоха,
гетьмана війська македонського!
І так своїх людей смілість показав,
як хоробрий рицар і вірний слуга свого господаря,
з тими велико-многоможними
воями литовськими,
не щадячи самі себе,
на велику множність люду супротивного
сягнули, і вдарили,
і множество людей війська його
побили і смерті віддали —
на вісімдесят тисячів!
А інших живих у полон піймали —
їх же імен тут вписати не вміститься.
Так своєю прислугою
господарю своєму великому королю Жигимонту
радість учинив;
найперш церкви Божі християнські
і многих мужів та жон від насильства оборонив.
Тут і здійснилося слово святого отця Єфрема 8:
«Сильний ізнеможе,
а здоровий розболиться,
а радісний розплачеться,
а хто тремтить, загубить».
Мені-бо, грішному, бачиться:
все це сталося великому князеві Василю московському.
Згадаймо слово Ісайї, сина Амосова 9,
що пророцтвував у останні дні,
провидячи духом святим.
Так він казав:
«За примноження злоби людей
і многії їхні неправди
проллється кров їхня, як вода сильна;
хоробрії і смілії від мечів падуть,
один ратний справедливий
погонить несправедливих сто,
а від ста побіжить тисяча,
і плоть їхня буде на з’їжу звірам і птицям,
і кості їхні на оглядини всьому живому».
Нині тим пророцтвом надарив Бог
князя Костянтина Івановича,
найвищого гетьмана литовського,
що його справою і управою війська полків
і його смілого серця і руки сягненням
людей московського [князя] побили,
і тих збитих плоть звірі і птиці їдять,
по землі кості волочачи,
а втоплених водами риби клюють.
О пречистая і премудрая главо!
Як тебе я назву і як похвалю!
Покірливістю язика мойого
і художеством ума мойого
не можу я домислитись,
яку славу і честь воздати
тобою справленому ділові!
Мужності твоєї кріпость
рівная великому царю індійському Пору 10,
котрому ж многі царі і князі
опертися не могли ніяк.
Його ж ділу і честі
обличність твоєї вельможності показується
так, як і щастям великославного
господаря Жигимонта,
короля і великого князя.
Такому сильному пану,
великому князю московському,
відпір учинили єсьте своїх рук ділом
і з хоробрими рицарями тими,
вдатними витязями,
з князями і панами,
і з дворянами господарськими
великого князівства Литовського і Руського,
і з посіб’ям великославних
вдатних воїнів поляків і шляхетних рицарів,
вдатних панів поляків з [Річі] Посполитої,
з усіма своїми добрими помічниками і вірними,
як вони від добрих воїнів свою мужність показали там.
І многії замки столичнії і міста славнії
великого князівства Литовського і Руського
заспокоїли так,
за що ти, великославний гетьмане,
од господаря свойого великої і високої достоїн честі!
Прирівняний ти є великим хоробрим рицарям
славного міста Родоса 11,
які-бо своєю мужністю
численні замки християнські
від поганських рук спокійними чинять.
Вашої ж мужності відпором
такому сильному панові
тієї ж слави і честі сподобилися ви,
тією вашою прислугою
господареві своєму
великому королеві Жигимонту
радість учинили-бо ви!
За такий учинок
не тільки в тутешніх великих, столичних містах —
на них сидіти достойний ти, —
але й самим Божим градом Ієрусалимом
достойний ти владіти,
мужності твоєї кріпость
від сходу до заходу чутна буде, —
не тільки єдиному собі,
але й усьому князівству Литовському
тую славу і високість мужства учинив-бо ти.
Ще тобі прикладу смілість і хоробрість:
уподобився-бо ти сину Роваавовому Авію 12,
що воював на десять колін Ізраїлевих
і вибив із них сильних людей
за один день п’ятсот тисяч.
Його ж ділу наслідником ти явився,
москвичів побивши
не за цілий день,
але в дні за три години
на вісімдесят тисяч побив!
Так то мужність твоя, хоробрість
подібна Тигранісу,
царю арменському 13,
про якого премудрий філософ
Фролос у Лівія 14 пише:
«Пройшовши Тиграніс, цар арменський
ізсікся з Антіохом,
і знеміг військо його,
і самого із града вигнав,
Антіох побіг перед ним у Перську сторону».
Так само і ти,
чесна і великорозумна голово!
Створив січу
з великим князем Василем московським
і побив військо людей його,
а самого вигнав з града Смоленська;
великий князь Василь-бо
перед тобою побіг у Московську сторону,
у свої східнії гради.
Князь же Костянтин,
що був під Смоленськом
і від Смоленська повернувся,
узяв городи тії,
які вже служили великому князю московському:
Мстиславль, Кричев, Дубровну —
і повелів їм по-колишньому
служити великому князівству Литовському,
а сам пішов у Литовську землю
до господаря свойого
великого короля Жигимонта.
Король же, почувши про приїзд його
і всіх воїв своїх литовських і руських,
вдатних витязів,
прийняв їх з великою честю
у своїм столичнім місті Вільні,
грудня у третій день
на святого пророка Софонія 15.
Великославному господарю
королю Жигимонту Казимировичу
буде честь і слава вовіки,
що переміг недруга свого —
великого князя Василія московського!
А гетьману його вдатному,
князю Костянтину Івановичу Острозькому,
дай, Боже, здоров’я і щастя надалі ліпшеє!
Як нині побив силу велику московськую,
аби хай так побивав сильную рать татарськую,
проливаючи кров їхню бусурменськую!
ПРИМІТКИ
Перекладено з книжної української мови за виданням: Супрасльская рукопись, содержащая Новгородскую и Киевскую сокращенные летописи. — М., 1836. Перед нами пам’ятка героїчної поезії типу «похвали», що відбиває один із епізодів литовсько-московських війн.
Пам’ятку видано у «Полном собрании русских летописей» під уточненою назвою «Волынская краткая летопись». — М., 1980. — Т. 35 — С. 10, 118 — 127.
1 Орша — місто на Могилевщині (Білорусь) на Дніпрі та р. Орша.
2 Тобто в 1515 р.
3 Василь Іванович (Шем’ячич) — великий князь московський, останній із удільних російських царів, був на службі в Івана III. Порушений ним мир — це Вічний мир 1508 р. Війна, яка тут описується, почалася 1512-го, а закінчилася 1524 року.
4 Почав посідати деякі міста... — Йдеться про Оршу, Смоленськ, Вітебськ і Мстислав. Жигмонт — це Сигизмунд І (1467 — 1548) — король польський та великий князь литовський.
5 Острозький Костянтин Іванович (1460 — 1530) — український князь, великий гетьман литовський. Виграв, уважається, шістдесят битв. Це — одна із них.
6 Нифонт (? — 1156) — києво-печерський чернець, згодом єпископ новгородський. Помер у Києві. Відомий відповідями на запитання ієродиякона Кирика.
7 Антіох — полководець царів Македонії Филипа та Александра. Його нащадки стали царями Сирії, звідси — Антіохія.
8 Отець Єфрем — це Єфрем Сирин, жив у IV ст. — один із учителів християнства. Вважають, що написав тисячу творів.
9 Ісайя, син Амосовий — біблійний персонаж, автор однієї з біблійних книг, жив у VIII ст. до н. е.
10 Пор — індійський цар, жив у IV ст. до н. е. Його розбив Александр Македонський.
11 Місто Родос — місто на острові тієї ж назви в Егейському морі.
12 Авіп Роваавовий — другий цар Іудеї, біблійний персонаж.
13 Тиграніс, цар арменський — мається на увазі Тигран II, царював у І ст. до н. е., об’єднав Вірменію.
14 Йдеться про римську історію «Ab Urbe condita» T. Лівія.
15 Софоній — пророк, біблійний персонаж, описаний у книзі пророка Єремії (II, 24-27).